Рішення № 93874490, 29.12.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 год. 00 год.

"29" грудня 2020 р. справа № 300/3733/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кафарського В.В.,

за участю секретаря судового засідання Станішевської В.Р.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Богака Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 08.12.2020 ВП №62154129, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся в Івано-Франківський окружний адміністративний суд з позовною заявою до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі – відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 08.12.2020 ВП №62154129.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржена постанова є протиправною і такою, що підлягає скасуванню. Позивач наголошує, що Івано-Франківським окружним адміністративним судом рішенням у справі №300/1312/19 в зобов`язальній частині та у виконавчому листі зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, тобто підставою для закінчення виконавчого провадження не може бути висновок, а має бути саме рішення.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.12.2020 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, з особливостями скороченого розгляду проваджень у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби згідно статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України та призначено судове засідання на 29.12.2020 о 10:00 год.

29.12.2020 представник відповідача подав через канцелярію суду клопотання про залучення до справи третьої особи на стороні відповідача – Міністерство внутрішніх справ України. Дане клопотання мотивоване тим, що оскаржена постанова відповідача прийнята державним виконавцем на підставі заяви Міністерства внутрішніх справ України від 25.11.2020 за №12/6-2589 та висновку про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням другої групи інвалідності від 20.11.2020.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.12.2020 в задоволенні клопотання представника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про залучення до участі в справі №300/3733/20 Міністерства внутрішніх справ України в якості третьої особи на стороні відповідача – відмовлено.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги з підстав, наведених у позові.

Представник відповідача не надав суду відзив на позовну заяву. При цьому у судовому засіданні заперечив проти задоволення позову та вказав, що відповідач при винесенні оскарженої постанови від про закінчення виконавчого провадження від 08.12.2020 ВП №62154129 діяв правомірно, на підставі чинного законодавства.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, суд встановив наступне.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.12.2019 адміністративний позов ОСОБА_1 у справі №300/1312/19 задоволено частково. Визнано протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо прийняття 26.10.2018 рішення у виді висновку про скерування матеріалів ОСОБА_1 до Національної поліції України для приведення у відповідність до вимог законодавства та негайного вирішення питання призначення та виплати одноразової грошової допомоги відповідно до рішення Голови Національної поліції України ОСОБА_2 від 08.11.2017 за №38208. Визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства внутрішніх справ України у виді висновку від 26.10.2018, яким матеріали ОСОБА_1 скеровано до Національної поліції України для приведення у відповідність до вимог законодавства та негайного вирішення питання призначення та виплати одноразової грошової допомоги відповідно до рішення Голови Національної поліції України Князєва С.М. від 08.11.2017 №38208. Зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у відповідності до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 за №850, яким призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням II групи інвалідності в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення відсотка втрати працездатності, а саме станом на 05.04.2017, що становить 320000 (триста двадцять тисяч) гривень. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2020 апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишено без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.12.2019 – без змін.

Таким чином, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.12.2019 набрало законної сили 09.04.2020.

28.04.2020 Івано-Франківським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист по справі №300/1312/19 (а.с. 4).

Постановою відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 25.05.2020 відкрито виконавче провадження №62154129 з виконання виконавчого листа №300/1312/19, виданого 28.04.2020 про зобов`язання Міністерства внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у відповідності до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 за №850, яким призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням II групи інвалідності в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення відсотка втрати працездатності, а саме станом на 05.04.2017, що становить 320000 (триста двадцять тисяч) гривень.

08.12.2020 постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України закінчено виконавче провадження №62154129 у зв`язку із фактичним повним виконанням рішення на підставі пункту 9 частини 1 статті 39, 40 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 5-6).

Вважаючи оскаржену постанову від 08.12.2020 про закінчення виконавчого провадження №62154129 протиправною, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що однією з основних засад здійснення судочинства є обов`язковість судового рішення.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Ці положення також відображені у статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», із уточненням по колу осіб, а саме: судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Аналогічне правило міститься і в статті 14 КАС України. Так, згідно з частинами 2 та 3 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Таким чином, судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки протилежне суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Аналогічно, згідно із вимогами статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Отже, виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка 17.07.1997 ратифікована Україною, та відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України стала частиною національного законодавства України.

Суд звертає увагу, що статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі – рішення) – сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII встановлено, що рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, підлягають примусовому виконанню відповідно до цього Закону.

У відповідності до частини 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

За змістом частини першої статті 13 Закону №1404-VIII, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Як уже встановлено судом, рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.12.2019, яке залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2020, адміністративний позов у справі №300/1312/19 задоволено частково та, серед іншого, зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у відповідності до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 за №850, яким призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням II групи інвалідності в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення відсотка втрати працездатності, а саме станом на 05.04.2017, що становить 320000 (триста двадцять тисяч) гривень.

Як вказав позивач у позовній заяві, в межах адміністративної справи №300/1312/19 ним подано заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень – відповідачем на виконання рішення суду, в якій ОСОБА_1 просив суд визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо прийняття 20.11.2020 рішення у виді висновку про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з установленням другої групи інвалідності та зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України протягом одного місяця з дати прийняття ухвали подати звіт про виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.12.2019 у справі №300/1312/19.

Суд встановив, що дана заява вирішена судом та ухвалою від 14.12.2020 заяву від 04.12.2020 в частині визнання протиправними дій Міністерства внутрішніх справ України щодо прийняття 20.11.2020 рішення у формі висновку – залишено без задоволення, а в задоволенні заяви від 04.12.2020 в частині зобов`язання Міністерства внутрішніх справ України надати протягом одного місяця з дати прийняття ухвали звіт про виконання судового рішення – відмовлено.

Крім того, суд зазначає, що 20.11.2020 на виконання судового рішення у справі №300/1312/19 Міністерством внутрішніх справ України затверджено висновок про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з установленням другої групи інвалідності, відповідно до змісту якого: «..прийнято рішення призначити одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 у зв`язку з установленням другої групи інвалідності в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення відсотка втрати працездатності, а саме на 05.04.2017, що становить 320000 грн.».

24.11.2020 на адресу ОСОБА_1 . Департаментом фінансово-облікової політики МВС України направлено повідомлення про затвердження такого висновку, а саме про призначення заявнику 20.11.2020 одноразової грошової допомоги. При цьому, також зазначено, що відповідно до пункту 9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 за №850, висновок та матеріали надіслано на адресу Управління поліції охорони в Івано-Франківській області Національної поліції України листом від 23.11.2020 №39761/15-2020 для вирішення питання виплати.

Таким чином, судом встановлено, що Міністерством внутрішніх справ України прийнято рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням II групи інвалідності в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення відсотка втрати працездатності, а саме станом на 05.04.2017, що становить 320000,00 грн.

Щодо посилань позивача про недотримання форми прийнятого відповідачем рішення про призначення одноразової грошової допомоги, а саме винесення висновку про призначення одноразової грошової допомоги, а не рішення про призначення одноразової грошової допомоги, то суд зазначає, що Порядком №850 не визначена форма рішення, яке приймається за результатами розгляду відповідного висновку.

З урахуванням наведеного та встановлених обставин, суд наголошує, що Міністерством внутрішніх справ України прийнято відповідне рішення на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.12.2019, яке залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2020, та, як наслідок, реалізація права особи на судовий захист досягнута.

Згідно приписів пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

З огляд на наведене, суд дійшов переконання, що фактично рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.12.2019 виконано, а тому відповідач мав всі підстави згідно пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження №62154129.

У зв`язку із вищевикладеним, суд констатує про правомірність та законність спірної постанови про закінчення виконавчого провадження від 08.12.2020 ВП №62154129.

Решта доводів та заперечень висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі РуїсТоріха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, №303-A, пункт 29).

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункт 3); безсторонньо (пункт 4); добросовісно (пункт 5); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації (пункт 7); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (пункт 8); своєчасно, тобто протягом розумного строку (пункт 10).

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що відповідач діяв правомірно, у межах своїх повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, а тому жодних підстав для скасування оскарженої постанови немає, та, як наслідок, даний адміністративний позов не підлягає до задоволення.

Враховуючи вимоги статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат, понесених позивачем, відсутні.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вул. Городецького, 13, м. Київ, Центральна Частина Києва, Київ, 01601, код ЄДРПОУ 33743494) про визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 08.12.2020 ВП №62154129 – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 287, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду у справах, визначених статтею 287 КАС України, подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Кафарський В.В.