Рішення № 93874479, 29.12.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" грудня 2020 р. справа № 300/3459/20

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Боршовський Т.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

Німак Микола Ярославович в інтересах ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі – відповідач), в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 05.07.2020 за № 1263 про відмову у призначенні позивачу пенсії; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 з 05.07.2020 пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 відповідно до пункту “б” частини 1 статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 07.05.2020 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2. Однак 05.07.2020 відповідач прийняв рішення № 1263 про відмову в призначенні пенсії позивачу. ОСОБА_1 вважає зазначену відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах протиправною, оскільки позивачем подано пенсійному органу трудову книжку, яка підтверджує стаж роботи, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Трудова книжка містить записи про роботу позивача на посадах, які містяться в Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 162 від 11.03.1994. Вказаний пільговий стаж підтверджується поданими пенсійному органу уточнюючими довідками, про роботу на умовах повного робочого дня. Також відповідачу подано матеріали про результати атестації робочих місць та довідки, які підтверджують пільговий стаж позивача за Списком № 2. Окрім цього, в оскаржуваному рішенні відповідач самостійно зазначив, що страховий стаж позивача становить 31 рік 9 місяців, в тому числі, стаж роботи за списком № 2 – 15 років 10 місяців. Позивач зазначила, що після досягнення 50 років вона отримала право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно з пунктом “б” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”. Рішенням Конституційного Суду від 23.01.2020 № 1-р/2020 визначено, що застосуванню підлягає стаття 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення“ від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах. Отже, ОСОБА_1 вважає неправомірним рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії від 05.07.2020 за № 1263.

Ухвалою від 01.12.2020 суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

21.12.2020 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 15.12.2020 № 0900-0803-8/24609 на позовну заяву. У відзиві відповідач заперечив проти задоволення позову. Представник відповідача вказав, що відповідно до статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” право на пільгових умовах мають працівники, зайнятих повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці – за Списком № 2 і за результатами атестації робочих місць, зокрема, жінки, які народилися в період з 01.10.1967 по 31.03.1968 після досягнення віку 53 років 6 місяців і при стажі роботи в період звернення з 01.04.2020 по 31.03.2021 – не менше 23 роки, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зазначив, що ОСОБА_2 набуде право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 після досягнення 53 років. Щодо рішенням Конституційного Суду від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справі № 1-5/2018(746/15), то вказаним рішенням не внесено зміни до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” та немає порядку виконання даного рішення. Після внесення відповідних змін, пенсія за віком за Списком № 2 призначатиметься з урахуванням змін до чинного законодавства. З 11.10.2017 порядок призначення пенсії за віком, в тому числі на пільгових умовах за Списком № 2, регулюється Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”. Таким чином, на думку представника відповідача, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області правомірно відмовило позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2.

Суд, розглянувши відповідно до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася 07.05.2020 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2. До заяви долучено згідно розписки-повідомлення: паспорт громадянина України НОМЕР_1 ; свідоцтво про народження НОМЕР_2 ; трудову книжку НОМЕР_3 ; копії: довідки про присвоєння ідентифікаційного номера; довідки № 130 від 28.04.2020 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній; наказу № 752 від 26.11.1993 про затвердження Переліку робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яких підтверджене право на пільгове пенсійне забезпечення; наказу № 625 від 31.12.1998 про затвердження Переліку робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яких підтверджене право на пільгове пенсійне забезпечення; листа № 585 від 28.04.2020 про відсутність висновків державної експертизи умов праці в архіві АТ «Оріана»; довідки № 587 від 28.04.2020 про перейменування підприємства АТ «Оріана»; архівних довідок № 586 від 28.04.2020, № 01.7-01/475 від 30.03.2020, № 01.7-01/471 від 30.03.2020, № 01.7-01/472 від 30.03.2020, № 01.7-01/474 від 30.03.2020, № 01.7-01/476 від 30.03.2020, № 01.7-01/477 від 30.03.2020, № 01.7-01/478 від 30.03.2020; наказу № 6 від 07.02.2001, наказу № 597 від 29.12.2003 про затвердження Переліку робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яких підтверджене право на пільгове пенсійне забезпечення; висновку № 1240 від 24.02.2004 експертизи якості проведеної у грудні 2003 року атестації за умовами праці робочих місць управління з нейтралізації і очищення промислових стічних вод ЗАТ «Лукор»; наказу № 477 від 30.12.2008 «За результатами атестації робочих місць»; висновку № 4529 від 12.02.2009 експертизи якості проведеної у грудні 2008 року атестації за умовами праці робочих місць за умовами праці ЗАТ «Лукор» Цеху нейтралізації і очищення промислових стічних вод.

05.07.2020 Головне управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області прийняло рішення № 1263 про відмову позивачу в призначенні пенсії. Рішення відповідача від 05.07.2020 про відмову в призначенні пенсії № 1263 мотивоване тим, що згідно з вимогами статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці – за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема, жінки, які народилися в період з 01.10.1967 по 31.03.1968 після досягнення віку 53 років і при стажі роботи в період звернення з 01.04.2020 по 31.03.2021 – не менше 23 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівники, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку жінкам на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Окрім цього, відповідач повідомив про необхідність документального підтвердження зайнятості працівника повний робочий день (не менше ніж 80%, встановленого для даного виробництва) за відповідною професією та подання матеріалів про результати атестації робочих місць, та подання уточнюючої довідки підприємства, в підтвердження праці на умовах повного робочого дня. Щодо рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справі № 1-5/2018(746/15), то пенсійним органом зазначено, що вказаним рішенням не внесено зміни до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, та немає порядку виконання даного рішення. Таким чином, пенсійний орган вважає, що ОСОБА_1 немає права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2 (а.с. 11-12).

Вважаючи протиправним рішення про відмову у призначенні пенсії від 05.07.2020 № 1263, ОСОБА_1 звернулася з цим позовом до суду, в якому просила зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 з 05.07.2020 пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 відповідно до пункту “б” частини 1 статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.

Підстави надання пенсії особам за віком на пільгових умовах визначені статтею 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне забезпечення” (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Так, відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне забезпечення” на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, зокрема, жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

Відповідно до пункту "б" частини 1 статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, згідно пункту "б" частини 1 статті 13 наведеного Закону пенсія на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи призначається працівникам за наявності трьох обов`язкових умов у сукупності:

- зайняття повний робочий день на відповідних роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України;

- атестація робочих місць;

- досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

В свою чергу, статтю 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), рішенням Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020. Порядок застосування статті 13 визначає пункт 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020.

Так, відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти „б“-„г“ статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення“ від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-VIII.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б“-„г“ статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення“ від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 встановлено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б“-„г“ статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення“ від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

“На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам;

б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи – жінкам”.

При цьому, Конституційний Суд в пункті 4.1 Рішення № 1-р/2020 від 23.01.2020 зазначив, що статтею 13 Закону № 1788 до внесення змін Законом № 213 було передбачено зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку (60 років для чоловіків і 55 років для жінок) з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 10 років для працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, та на 5 років для працівників, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці; зменшення пенсійного віку та стажу для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 5 років.

Отже, у статті 13 Закону № 1788 до внесення змін Законом № 213 було встановлено такий пенсійний вік: у пункті „а“ для чоловіків - 50 років, для жінок - 45 років; у пунктах „б“-„з“ для чоловіків - 55 років, для жінок - 50 років.

У Законі № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, збережено вказану пропорцію щодо зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку без урахування різниці між пенсійним віком для чоловіків і жінок. У частині першій статті 13 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, встановлено однаковий пенсійний вік для чоловіків та жінок, а саме: у пункті „а“ - 50 років (на 10 років менше, ніж загальний пенсійний вік), у пунктах „б“-„з“ - 55 років (на 5 років менше, ніж загальний пенсійний вік).

Таким чином, статтею 13 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, передбачено поетапне збільшення пенсійного віку та стажу для працівників, зайнятих на роботах, визначених у цих нормах.

Відповідно до пункту 4.4 Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 перевіряючи статтю 13, частину другу статті 14, пункти „б“-„г“ статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, на відповідність Конституції України, Конституційний Суд України виходив з такого.

Вказаними положеннями Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років.

Згідно зі статтею 13, частиною другою статті 14, пунктами „б“-„г“ статті 54 Закону № 1788 у редакції до внесення змін Законом № 213 у осіб, які належать до категорій працівників, вказаних у цих нормах, виникли легітимні очікування щодо реалізації права виходу на пенсію. Однак оспорюваними положеннями Закону № 213 змінено нормативне регулювання призначення пенсій таким особам.

Конституційний Суд України, дослідивши правовідносини, пов`язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років, зазначає, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Отже, особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об`єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов`язані саме з положеннями Закону № 1788 у редакції до внесення змін Законом № 213. Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Таким чином, стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б“-„г“ статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Окрім цього, суд звертає увагу на те, що у справах “Щокін проти України” (заяви № 23759/03 та 37943/06, рішення від 14.10.2010) та “Серков проти України” (заява № 39766/05, рішення від 07.07.2011) Європейський суд з прав людини дійшов висновку що, по-перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі “якості” закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування; по-третє, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу “якості закону”. В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

За вказаних обставин, така обов`язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах: необхідний вік та стаж роботи, має застосовуватися в порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020, та виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України. Таке застосування судом вищевказаних норм права, усуває колізію в їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.

Отже, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

З огляду на зміст оскаржуваного рішення Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 05.07.2020 за № 1263 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту “б” частини 1 статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, відповідач не вказав жодних зауважень щодо наявності в позивача необхідного стажу роботи, якого достатньо для призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Так, відповідач зазначив, що страховий стаж позивача становить 31 рік, в тому числі, стаж роботи за списком № 2 – 15 років 10 місяців.

Згідно з статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637. Згідно пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно відомостей трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_3 , копія якої наявна в матеріалах справи, суд встановив, що позивач: з 19.08.1085 прийнята в електроцех учнем електромонтера СДТУ Калуської теплоелектроцентралі ПЗО «Львівенерго»; з 27.11.1985 звільнена за власним бажанням; з 01.12.1985 прийнята на роботу в Калуську центральну районну лікарню; з 06.03.1991 звільнена за власним бажанням; з 01.10.1991 зарахована в Калуське в/о «Хлорвініл» на роботу в цех нейтралізації і очистки промислових стічних вод заводу хлористого вінілу головного підприємства прибиральницею виробничих приміщень згідно з укладеним контрактом; з 22.10.1991 Калуське виробниче об`єднання «Хлорвініл» реорганізоване в концерн «Хлорвініл»; з 25.02.1992 позивач переведена в цех нейтралізації і очистки промислових стічних вод цього заводу лаборантом хімічного аналізу по третьому розряду, згідно з укладеним контрактом; з 22.09.1994 Державний концерн «Хлорвініл» перейменовано у Державний концерн «Оріана»; з 04.05.1995 ОСОБА_1 переведена прибиральником службових приміщень цеху нейтралізації і очистки промислових стічних вод головного заводу, згідно з укладеним контрактом; Державний концерн «Оріана» перетворено у Відкрите акціонерне товариство «Оріана»; з 01.02.1998 позивач переведена апаратником очищення стічних вод (промислових) третього розряду цеху нейтралізації і очистки промислових стічних вод головного заводу, згідно з укладеним контрактом; з 17.11.1998 в зв`язку з реорганізацією структури управління позивач переведена апаратником очищення стічних вод (промислових) третього розряду дільниці нейтралізації і очистки промислових стічних вод управління з водопостачання та очистки промислових стічних вод головного заводу, згідно з укладеним контрактом № 461 від 17.11.1998; з 01.10.1999 переведена апаратником очищення стічних вод (промислових) відділення фізико-хімічної і механічної очистки по третьому розряду управління з нейтралізації і очистки промислових стічних вод головного заводу; з 17.05.2000 переведена апаратником очищення стічних вод (промислових) третього розряду цеху нейтралізації і очистки промислових стічних вод управління з нейтралізації і очистки промислових стічних вод головного заводу; 31.01.2001 звільнено з роботи у зв`язку з переведенням до ЗАТ «Лукор»; з 01.02.2001 прийнята апаратником очищення стічних вод (промислових) третього розряду цеху нейтралізації і очистки промислових стічних вод управління з нейтралізації і очистки промислових стічних вод по переводу з ВАТ «Оріана»; з 01.02.2004 переведена лаборантом хімічного аналізу третього розряду (з обслуговування відділення нейтралізації і очищення промислових стічних вод) управління з нейтралізації і очищення промислових стічних вод на час відсутності постійного працівника; з 05.04.2004 переведена апаратником очищення стічних вод (промислових) четвертого розряду відділення нейтралізації і очищення промислових стічних вод управління з нейтралізації і очищення промислових стічних вод; з 01.02.2007 переведено апаратником очищення стічних вод (промислових) четвертого розряду відділення нейтралізації і очищення промислових стічних вод управління з енергозабезпечення; з 12.01.2009 переведено апаратником очищення стічних вод (промислових) четвертого розряду відділення біохімічного очищення цеху нейтралізації і очищення промислових стічних вод; з 30.12.2011 Закрите акціонерне товариство «Лукор» перетворено у Приватне акціонерне товариство «Лукор»; з 31.03.2014 позивач звільнена у зв`язку з переведенням до ТОВ «Карпатнафтогаз»; з 01.04.2014 прийнята апаратником очищення стічних вод (промислових) четвертого розряду відділення біохімічного очищення цеху нейтралізації і очищення промислових стічних вод управління забезпечення виробництв по переводу з ПАТ «Лукор»; з 02.06.2017 звільнена з роботи за угодою сторін; з 17.10.2017 розпочато виплату допомоги по безробіттю Калуським міськрайонним центром зайнятості; з 30.10.2017 прийнято на роботу в ТОВ «Електролюкс Україна» на посаду оператора виробничої лінії; з 01.12.2017 звільнена із займановї посади за угодою сторін; з 24.01.2018 поновлено виплату допомоги по безробіттю; з 05.04.2018 припинено виплату допомоги по безробіттю; з 10.07.2018 прийнята швачкою з відрядною оплатою праці в ТзОВ «Іпотек Україна», з 31.08.2018 звільнена за власним бажанням; з 22.11.2018 прийнята на роботу в ТОВ «Бетон» на посаду прибиральника; з 27.12.2018 звільнена з роботи у зв`язку із закінченням строку трудового договору (а.с. 15-25).

Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі Списками № 1 та № 2 деталізоване у Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383 (далі – Порядок № 383).

Пунктом 3 Порядку № 383 встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Списки № 1, 2 затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173 застосовуються до пільгової роботи до 31 грудня 1991 року; якщо пільгова робота продовжується після 01 січня 1992 року (або тільки почалася після цієї дати), але не більше як до 11 березня 1994 року, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10; якщо пільгова робота продовжується після 11 березня 1994 року (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 16 січня 2003 року, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162.

Постановою Кабінету Міністрів від 11 березня 1994 року № 162 "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах" затверджено Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, в якому у розділі X, підрозділ А.2, передбачено посаду апаратника очищення стічних вод.

Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі – Порядок № 637).

В свою чергу, пунктом 1 Порядку № 637 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Так, згідно з пунктом 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

В даному випадку, ОСОБА_1 разом із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 надала відповідачу довідку ВАТ «Оріана» від 28.04.2020 № 130 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, згідно якої позивач працювала повний робочий день на посаді апаратника очищення стічних вод за період з 01.02.1998 по 25.11.1998, з 31.12.1998 по 31.01.2001.

Згідно архівних довідок Архівного відділу Калуської міської ради, № 01.7-01/475 від 30.03.2020, № 01.7-01/471 від 30.03.2020, № 01.7-01/472 від 30.03.2020, № 01.7-01/474 від 30.03.2020, № 01.7-01/476 від 30.03.2020, № 01.7-01/477 від 30.03.2020, № 01.7-01/478 від 30.03.2020, № 586 від 28.04.2020, підтверджено, що ОСОБА_1 працювала апаратником очищення стічних вод з лютого 2001 по березень 2014 в Закритому аціонерному товаристві (в подальшому з 22.11.2011 – приватному акціонерному товаристві) «Лукор».

Згідно актів перевірки документів про стаж роботи, які дають право на пенсію на пільгових умовах по списку № 2 від 16.06.2020 № 425/КШ/2/2 в АТ «Оріана», від 25.06.2020 № 485/КШ/2/2 в ПАТ «Лукор», рішення про результати розгляду заяви від 18.06.2020 за № 6, органами Пенсійного фонду підтверджено стаж роботи ОСОБА_1 на пільгових умовах відповідно до списку № 2, розділу Х, позиції 10А.2, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 за № 36, в період з 01.02.2001 по 31.01.2004, та з 05.04.2004 по 02.04.2014 – апаратником очищення стічних вод (промислових) на нейтралізації та очищенні промислових стічних вод.

Згідно спірного рішення за № 1263 від 05.07.2020, відповідач визнав за позивачем пільговий страховий стаж за списком № 2 - 15 років 10 місяців.

Щодо факту проведення атестації робочих місць, зайнятість на яких дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, то суд вказує на таке.

Відповідно до пунктів 4.2, 4.3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

У разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць, до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

За приписами пункту 3 Порядку застосування Списків №1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

В свою чергу, атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442, та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 року № 41.

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці та Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Відповідно до положень Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 в справі № 520/15025/16-вказала на таке:

“...Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

49. При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць…

54. Сукупність правових норм, про які йшлося у параграфах 32, 34, 36, 37, 45, 50, 51, 52 цієї постанови дозволяє дійти висновку, що атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах. Проте, розуміючи положення пункту “б” статті 13 Закону № 1788-XII - “за результатами атестації робочих місць” як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за непроведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера (позивача у цій справі).

55. Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності.

56. Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі “Щокін проти України” зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу “якості закону”, передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Отже, в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

57. Проте Верховний Суд України при ухваленні постанов від 10 вересня 2013 року у справі № 21-183а13, від 25 листопада 2014 року у справі № 21-519а14, від 10 і 17 березня 2015 року у справах № 21-51а15, та № 21-585а14, від 14 квітня 2015 року у справі № 21-383а14, від 02 грудня 2015 року у справі № 21-1329а15, від 10 лютого 2016 року у справі № 21-5432а15 та від 12 квітня 2016 у справі № 21-6501а15 віддав перевагу найменш сприятливому для позивачів тлумаченню законодавства України.

58. Отже, можна зробити висновок, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту “б” статті 13 Закону № 1788-XII.

Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1.

59. При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

60. Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник…”

Судом встановлено, що до заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 07.05.2020 ОСОБА_1 долучено копії: наказу № 752 від 26.11.1993 про затвердження Переліку робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яких підтверджене право на пільгове пенсійне забезпечення; наказу № 625 від 31.12.1998 про затвердження Переліку робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яких підтверджене право на пільгове пенсійне забезпечення; наказу № 6 від 07.02.2001 про зарахування результатів атестації робочих місць; наказу № 597 від 29.12.2003 про затвердження Переліку робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яких підтверджене право на пільгове пенсійне забезпечення; висновку № 1240 від 24.02.2004 експертизи якості проведеної у грудні 2003 року атестації за умовами праці робочих місць управління з нейтралізації і очищення промислових стічних вод ЗАТ «Лукор»; наказу № 477 від 30.12.2008 «За результатами атестації робочих місць»; висновку № 4529 від 12.02.2009 експертизи якості проведеної у грудні 2008 року атестації за умовами праці робочих місць за умовами праці ЗАТ «Лукор» Цеху нейтралізації і очищення промислових стічних вод.

З огляду на встановлені пунктом "б" частини 1 статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” обов`язкові умови для призначення пенсії на пільгових умовах, суд дійшов висновку про наявність таких умов щодо позивача, а саме: ОСОБА_1 досягла 50-ти років; працювала повний робочий день на відповідних роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України; проведено атестацію таких робочих місць; має стаж роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Отже, ОСОБА_1 має право на пенсію за віком на пільгових умовах, яке виникло в позивача, з врахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020, після досягнення 50-ти років.

Згідно з частиною 1 статті 45 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.

В даному випадку із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області 07.05.2020, однак в позовній заяві просить суд призначити пенсію з 05.07.2020, тобто з дати прийняття оскаржуваного рішення № 1263 про відмову позивачу в призначенні пенсії.

Судом встановлено, що 07.05.2020 позивач надала відповідачу всі необхідні документи для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

З огляду на встановлені судом обставини щодо подання позивачем відповідачу разом зі заявою від 07.05.2020 всіх необхідних документів, при наявності всіх встановлених пунктом "б" частини 1 статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” умов для призначення ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах, суд дійшов висновку про те, що позивач не може бути позбавлений гарантованого Державою пенсійного забезпечення.

Суд пам`ятає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до положень статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд дійшов висновку, що ефективним способом відновлення порушених відповідачем прав позивача буде скасування рішення відповідача від 05.07.2020 за № 1263 про відмову позивачу в призначенні пенсії та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту “б” статі 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” з 07.05.2020 (дня звернення за пенсією).

Щодо розподілу судових витрат у справі.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

В підтвердження судових витрат у справі позивачем подано квитанцію № 684Е-С82А-5ВВ1-С84К від 14.09.2020 про сплату судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 840,80 грн. (а.с. 1).

З огляду на задоволення позову, позивачу належить відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області 840,80 грн. судових витрат по сплаті судового збору за подання цієї позовної заяви до суду.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 255, 263, 295, підпунктом 15.5 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 05.07.2020 за № 1263 про відмову ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) в призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код 20551088, вулиця Січових Стрільців, 15, місто Івано-Франківськ, 76018) призначити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) з 07.05.2020 року пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 відповідно до пункту “б” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

Cтягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код - 20551088, вулиця Січових Стрільців, 15, місто Івано-Франківськ, 76018) 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок судових витрат по сплаті судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 .

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, ідентифікаційний код 20551088, вулиця Січових Стрільців, 15, місто Івано-Франківськ, 76018.

Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.