Ухвала суду № 93872027, 22.12.2020, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"22" грудня 2020 р. м. Київ Справа № 911/2498/18 (911/2822/20)

за заявою Приватного акціонерного товариства «Росава» (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леваневського, буд. 91; код ЄДРПОУ 30253385)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Нова Інформація» (03124, м. Київ, б-р Вацлава Гавела, буд. 4; код ЄДРПОУ 38936930)

про визнання недійсним правочину боржника та стягнення коштів

у відокремленому провадженні в межах справи № 911/2498/18

за заявою Голови ліквідаційної комісії Приватного акціонерного товариства «Росава» (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леваневського, буд. 91; код ЄДРПОУ 30253385)

до боржника Приватного акціонерного товариства «Росава» (09108, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леваневського, буд. 91; код ЄДРПОУ 30253385)

про банкрутство

Суддя Наріжний С.Ю.

За участю секретаря Булгакової О.В.

За участю представників сторін:

від ПрАТ «Росава»: адвокат Поліщук А.П.;

від ТОВ «Видавничий дім «Нова Інформація»: адвокат Гугін Д.Ю.

ВСТАНОВИВ:

у провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа № 911/2498/18 про банкрутство ПрАТ «Росава», провадження в якій відкрите ухвалою суду від 27.11.2018.

Постановою Господарського суду Київської області від 04.12.2018 визнано банкрутом ПрАТ «Росава» та відкрито ліквідаційну процедуру. Ухвалою суду від 24.06.2020 ліквідатором ПрАТ «Росава» призначено арбітражного керуючого Комлика І.С.

На даний час у справі триває ліквідаційна процедура.

28.09.2020 до суду надійшла заява ПрАТ «Росава» від 25.09.2020 б/№ (вх. № 2861/20) до ТОВ «Видавничий дім «Нова Інформація» про визнання недійсним правочину боржника та стягнення коштів.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.09.2020 відкрито відокремлене провадження № 911/2498/18 (911/2822/20) за вказаною позовною заявою за правилами загального позовного провадження в межах справи № 911/2498/18 про банкрутство ПрАТ «Росава»; підготовче засідання призначено на 27.10.2020; встановлено сторонам процесуальні строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень.

21.10.2020 до суду надійшов відзив Відповідача від 19.10.2020 б/№ (вх. № 22815/20) на заяву.

В судовому засіданні 27.10.2020 постановлено протокольну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про відкладення підготовчого засідання на 10.11.2020, про що Відповідача повідомлено ухвалою суду від 27.10.2020.

06.11.2020 до суду надійшло клопотання ліквідатора ПрАТ «Росава» від 04.11.2020 б/№ (вх. № 24497/20) про залучення доказів.

09.11.2020 до суду надійшла відповідь ліквідатора ПрАТ «Росава» від 09.11.2020 б/№ (вх. № 24562/20) на відзив Відповідача.

В судовому засіданні 10.11.2020 постановлено протокольну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 24.11.2020, про що Позивача повідомлено ухвалою суду від 10.11.2020.

18.11.2020 до суду надійшли заперечення Відповідача від 16.11.2020 б/№ (вх. № 25578/20) в порядку ст. 167 ГПК України. В поданих запереченнях Відповідач крім іншого просив суд відмовити у задоволенні клопотання Позивача від 04.11.2020 про залучення доказів до справи та повернути докази Позивачу.

В судовому засіданні 24.11.2020 судом розглянуто клопотання Позивача від 04.11.2020 про залучення доказів до справи.

Ліквідатор Банкрута в судовому засіданні підтримав подане клопотання. В обґрунтування клопотання ліквідатор зазначив, що додані до клопотання виписки з банківського рахунку ПрАТ «Росава» не є новими доказами, оскільки до позовної заяви ліквідатором додано роздруківку з системи інтернет клієнт-банк щодо перерахування коштів Відповідачу; надана виписка з банківського рахунку, засвідчена банківською установою, фактично дублює інформацію, зазначену в роздруківці з системи інтернет клієнт-банк.

Таким чином представник Позивача зазначає, що ним не було порушено вимоги ст. 80 ГПК України щодо подачі доказів.

Заперечуючи проти вказаної позиції Позивача Відповідач зазначив, що Позивачем порушено ст. 80 ГПК України, зокрема до позовної заяви не було додано відповідної банківської виписки та не було повідомлено суд про неможливість подати вказаний доказ разом з позовною заявою.

Отже Відповідач вважає, що вказані докази не повинні прийматись судом, а клопотання про залучення доказів не підлягає задоволенню.

За наслідком розгляду поданих матеріалів та з`ясування позицій сторін суд дійшов висновку про задоволення клопотання Позивача від 04.11.2020 про залучення до справи банківських виписок з рахунку ПрАТ «Росава», про що в судовому засіданні 24.11.2020 постановлено протокольну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати, оскільки вказана у виписках інформація щодо перерахування коштів Відповідачу фактично дублює відомості, надані Позивачем в роздруківці з системи інтернет клієнт-банк, у зв`язку з чим суд не вбачає порушення ст. 80 ГПК України щодо подачі доказів.

В судовому засіданні 24.11.2020 постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення судового засідання для розгляду справи по суті на 08.12.2020.

Ухвалою суду від 30.11.2020 визнано необґрунтованою заяву Відповідача про відвід судді Наріжного С.Ю. від розгляду даної справи та передано вказану заяву до відділу автоматизованого документообігу для визначення складу суду згідно ч. 3 ст. 39 ГПК України.

За наслідком розгляду заяви ТОВ «Видавничий дім «Нова Інформація» про відвід судді Наріжного С.Ю. від розгляду даної справи ухвалою Господарського суду Київської області від 02.12.2020 (суддя Ейвазова А.Р.) заяву залишено без задоволення.

В судовому засіданні 08.12.2020 постановлено протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи на 22.12.2020, про що Відповідача було повідомлено ухвалою суду від 08.12.2020.

21.12.2020 до суду надійшло клопотання Позивача від 21.12.2020 б/№ (вх. № 31439/20) про відкладення розгляду справи.

22.12.2020 в судове засідання з`явились представники Позивача та Відповідача.

Дослідивши клопотання Позивача про відкладення розгляду справи судом встановлено, що в обґрунтування клопотання Позивач зазначає неможливість явки ліквідатора Банкрута в судове засідання у зв`язку з участю в іншому судовому засіданні у м. Харків.

В той же час судом встановлено, що в судовому засіданні присутній повноважний представник Позивача, у зв`язку з чим суд вважає відсутніми підстави для відкладення розгляду справи з причин неявки Позивача, отже подане клопотання про відкладення розгляду справи залишається судом без задоволення.

Представник Позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав та просив суд задовольнити заяву; визнати недійсною Додаткову угоду № 3 від 02.11.2018 до Договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 457 від 12.06.2017; стягнути з ТОВ «Видавничий дім «Нова Інформація» на користь ПрАТ «Росава» грошові кошти в сумі 11800000,00 грн.

Узагальнені доводи Позивача є наступними.

Додаткова угода № 3 від 02.11.2018 до Договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 457 від 12.06.2017 підлягає визнанню недійсною на підставі спеціальної норми - ст. 42 КУзПБ, оскільки Боржник протягом одного року, що передував відкриттю провадження у справі про банкрутство відмовився від власних майнових вимог.

Зокрема, станом на 02.11.2018 у Відповідача була наявна заборгованість щодо повернення суми фінансової допомоги в розмірі 11800000,00 грн за Договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 457 від 12.06.2017.

Проте 02.11.2018, тобто менше ніж за один місяць до дати відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника, між сторонами укладено оспорювану Додаткову угоду № 3 до вказаного договору, за умовами якої сторони домовились суму фінансової допомоги в розмірі 11800000,00 грн, з 02.11.2018 вважати безповоротною фінансовою допомогою.

Позивач зазначає, що внаслідок укладення Додаткової угоди № 3 від 02.11.2018 до Договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 457 від 12.06.2017 активів Боржника недостатньо для задоволення вимог кредиторів, адже сума грошових вимог кредиторів становить 9923959253,20 грн, а в ході здійснення досудової ліквідаційної процедури ліквідаційною комісією виявлено активи Боржника на загальну суму 762111192,00 грн. В той же час, згідно проміжного ліквідаційного балансу станом на 04.07.2018 активи Боржника складали 3372203000,00 грн, тоді як зобов`язання становили 18711869000 грн, отже збиток товариства складав 16876750000 грн.

Отже Позивач стверджує, що відповідний правочин завдав збитків Боржнику та кредиторам, які могли б задовольнити свої вимоги за рахунок реалізації відчуженого Боржником майна.

Представник Відповідача в судовому засіданні проти задоволення заяви заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов та просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.

В обґрунтування своєї позиції Відповідач зазначає, що Додаткова угода № 3 до Договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 457 від 12.06.2017 укладена сторонами 02.11.2018, тобто до дати відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника (27.11.2018) та дати визнання Боржника банкрутом (04.12.2018), отже на момент підписання Додаткової угоди № 3 будь-які порушення черговості задоволення вимог кредиторів були відсутні.

Крім цього Відповідач зазначає, що Кодекс України з процедур банкрутства введено в дію 21.10.2019, отже на дату підписання Додаткової угоди № 3 від 02.11.2018 сторони не могли порушити норми КУзПБ.

Таким чином, враховуючи, що акт цивільного судочинства не має зворотної дії в часі, Відповідач вважає відсутніми підстави для визнання Додаткової угоди № 3 недійсною відповідно до ст. 42 КУзПБ.

Відповідач вважає, що на момент укладення Додаткової угоди № 3 сторонами були дотримані вимоги, встановлені ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, отже відсутні підстави для визнання правочину недійсним.

Також Відповідач у запереченнях стверджує, що досягнення сторонами домовленості щодо визнання суми у розмірі 11800000,00 грн такою, що є безповоротною фінансовою допомогою, не завдає збитків кредиторам та не є відмовою від власних майнових вимог, а фактично є правовідносинами дарування.

Крім цього Відповідач зазначає про неналежність наданої Позивачем роздрукованої виписки з інтернет системи клієнт-банк, оскільки вказана виписка не засвідчена належним чином.

У відповіді на відзив Позивач зазначає, що вказана в заяві підстава визнання недійсною Додаткової угоди № 3 від 02.11.2018 (відмова боржника від майнових вимог) до введення в дію КУзПБ була встановлена в ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (надалі «Закон про банкрутство»), та враховуючи, що станом на дату звернення ліквідатора Банкрута до суду із заявою про визнання правочину недійсним Закон про банкрутство втратив чинність з введенням в дію Кодексу України з процедур банкрутства, стаття 42 якого містить аналогічну підставу недійсності правочину (відмова боржника від майнових вимог), ліквідатор обґрунтував заяву саме посиланням на ст. 42 Кодексу.

Позивач зазначив, що Додаткова угода № 3 від 02.11.2018 укладена Боржником під час досудової процедури самоліквідації за місяць до відкриття провадження у справі про банкрутство і за своїм змістом Додаткова угода № 3 є саме відмовою від майнових вимог.

Відносно доводів Відповідача про неналежність роздруківки з інтернет системи клієнт-банк Позивач зазначає, що отримання грошових коштів у сумі 11800000,00 грн від ПрАТ «Росава» Відповідачем не заперечується, що вбачається з листа від 12.08.2020 № 12-08. Крім цього вказана у роздруківці інформація щодо перерахування коштів продубльована в банківських виписках, залучених до справи.

Згідно ст. 219 ГПК України, після судових дебатів суд виходить до нарадчої кімнати (спеціально обладнаного для ухвалення судових рішень приміщення) для ухвалення рішення, оголосивши орієнтовний час його оголошення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 7 КУзПБ, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Згідно ст. 42 КУзПБ, за результатами розгляду заяви арбітражного керуючого або кредитора про визнання недійсним правочину боржника господарський суд постановляє ухвалу.

У судовому засіданні 22.12.2020 судом оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Детально розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази та заслухавши доводи представників Позивача та Відповідача суд встановив наступне.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.11.2018 відкрито провадження у справі про банкрутство ПрАТ «Росава».

Постановою Господарського суду Київської області від 04.12.2018 визнано банкрутом ПрАТ «Росава» та відкрито ліквідаційну процедуру, яка триває на даний час.

Разом з тим, 12.06.2017 між ПрАТ «Росава» (позикодавець) та ТОВ «Видавничий дім «Нова Інформація» (позичальник) укладено Договір про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 457, відповідно до умов якого (п. 1.1., 2.1, 2.4., 2.6.) позикодавець надає позичальнику безвідсоткову поворотну фінансову допомогу у розмірі 800000,00 грн. Кошти, залучені від позикодавця як безвідсоткова поворотна фінансова допомога, повертаються у строк до 12.06.2018. Повернення грошових коштів здійснюється шляхом перерахування безготівкових коштів на розрахунковий рахунок позикодавця.

Додатковою угодою № 1 від 30.10.2017 до Договору № 457 сторони збільшили розмір безвідсоткової поворотної фінансової допомоги до 10000000,00 грн.

Додатковою угодою № 2 від 04.01.2018 до Договору № 457 сторони збільшили розмір безвідсоткової поворотної фінансової допомоги до 60000000,00 грн та змінили строк повернення фінансової допомоги - до 01.02.2019.

Станом на 02.11.2018 сума заборгованості ТОВ «Видавничий дім «Нова Інформація» перед ПрАТ «Росава» за Договором № 457 становила 11800000,00 грн. Перерахування Позивачем на користь Відповідача безвідсоткової поворотної фінансової допомоги за Договором № 457 підтверджується роздруківкою з інтернет системи клієнт-банк Позивача та банківськими виписками з рахунку Позивача.

02.11.2018 між ПрАТ «Росава» та ТОВ «Видавничий дім «Нова Інформація» укладено Додаткову угоду № 3 до Договору № 457, відповідно до умов якої сторони домовились про те, що «суму у розмірі 11800000,00 грн, яка була надана позикодавцем позичальнику за Договором № 457 від 12.06.2017 про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, з 02.11.2018 вважати безповоротною фінансовою допомогою, наданою позикодавцем позичальнику (з 02.11.2018 позичальник не зобов`язується повертати зазначену суму). З 02.11.2018 Договір № 457 від 12.06.2017 про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги вважається виконаним у повному обсязі та закінченим. Сторони претензій один до одного не мають. Сторони виконали всі взяті на себе зобов`язання».

Таким чином обставини щодо укладення Банкрутом ПрАТ «Росава» протягом одного року, що передував відкриттю провадження у справі про банкрутство (27.11.2018) Додаткової угоди № 3 від 02.11.2018 до Договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 457 від 12.06.2017, за якою протягом одного місяця до відкриття провадження у даній справі, отриману Відповідачем поворотну фінансову допомогу в розмірі 11800000,00 грн, визнано безповоротною фінансовою допомогою, є доведеними.

При цьому, враховуючи що умови Договору № 457 та Додаткової угоди № 2 від 04.01.2018 до Договору передбачали обов`язок Відповідача повернути фінансову допомогу до 01.02.2019, а Додатковою угодою № 3 від 02.11.2018 фінансову допомогу визнано безповоротною та встановлено, що з 02.11.2018 позичальник не зобов`язується повертати суму допомоги в розмірі 11800000,00 грн, слід дійти висновку, що укладенням Додаткової угоди № 3 від 02.11.2018 до Договору № 457 Боржник ПрАТ «Росава» фактично відмовився від власних майнових вимог.

Стаття 203 ЦК України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203).

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Судом встановлено, що провадження у даній справі про банкрутство було відкрите 27.11.2018 та здійснювалось відповідно до норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (Закон про банкрутство).

Додаткова угода № 3 від 02.11.2018 до Договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 457 від 12.06.2017 укладена Боржником у строк протягом одного року до відкриття провадження у справі № 911/2498/18 про банкрутство ПрАТ «Росава».

Вказані правочини укладені за чинності норм Закону про банкрутство до введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства.

Зокрема, 21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 № 2597-VIII та згідно п. 2, 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»; подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації. Таким чином в подальшому під час провадження у даній справі про банкрутство підлягають застосуванню норми Кодексу України з процедур банкрутства.

Отже, з введенням в дію 21.10.2019 КУзПБ, Закон про банкрутство втратив чинність, а дія норм Кодексу розповсюджується у тому числі на правовідносини, які виникли в межах справи про банкрутство.

Суд зазначає, що норми ст. 20 Закону про банкрутство кореспондуюся зі ст. 42 КУзПБ.

Так, згідно ч. 1 ст. 20 Закону про банкрутство, правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов`язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна; боржник прийняв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Частиною 2 статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування.

Таким чином, ст. 20 Закону про банкрутство та ст. 42 КУзПБ регулюють відносини, що виникли між боржником, кредитором та іншими особами з приводу дій боржника щодо розпорядження своїм майном, вчинені в так званий «підозрілий» період до відкриття провадження у справі про банкрутство або після відкриття провадження у справі про банкрутство. Вказані статті визначають підстави оспорювання майнових дій боржника з метою забезпечення зберігання майна в інтересах кредиторів або повернення майна боржника, у разі його вибуття, до ліквідаційної маси.

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. У період протягом року (згідно Закону про банкрутство) та трьох років (згідно КУзПБ), що передували відкриттю процедури банкрутства або після відкриття справи про банкрутство дії щодо будь-якого вилучення (відчуження) боржником своїх майнових активів є підозрілими і можуть становити втручання у право власності кредиторів, відтак відчуження майна боржником повинно здійснюватися з огляду на права кредиторів щодо забезпечення їх вимог активами боржника, а неврахування інтересів кредиторів у такому випадку є зловживанням з боку боржника своїми правами щодо розпорядження майном як власника, за умови, що відчуження майна призводить завідомо до зменшення обсягу платоспроможності боржника і наносить шкоду кредиторам.

Оскільки, період часу з моменту виникнення грошового зобов`язання у боржника у тому числі при загрозі неплатоспроможності або при надмірній заборгованості до дня порушення справи про його банкрутство є підозрілим періодом, а правочини (договори, майнові дії) боржника, що вчинені у цей період часу є сумнівними, ст. 20 Закону про банкрутство та ст. 42 КУзПБ, встановлено правову презумпцію сумнівності правочинів та майнових дій боржника, що вчинені ним протягом вказаного у Законі (Кодексі) строку, тому будь-який правочин боржника щодо відчуження ним свого майна може бути визнаний недійсним на підставі наведеної норми, а майнові дії спростовані із застосуванням наслідків передбачених цією нормою.

Така правова позиція щодо правильного застосування норми права висловлена Верховним Судом у постановах від 13.02.2019 у справі № 04/01/5026/1089/2011, від 30.01.2019 у справі № 910/6179/17, від 23.04.2019 у справі № 19/5009/2383/11, від 30.01.2019 у справі № 910/7827/17.

При розгляді спорів в поряду ст. 20 Закону про банкрутство та ст. 42 КУзПБ, належить брати до уваги, що дії боржника, зокрема, але не виключно щодо безоплатного відчуження майна, відчуження майна за ціною значно нижче ринкової, для цілей не спрямованих на досягнення розумної ділової мети або про прийняття на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, або відмова від власних майнових вимог, якщо вони вчинені у підозрілий період, можуть свідчити про намір ухилення від розрахунків із контрагентами та спрямовані на завдання шкоди кредиторам.

Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.

З огляду на сферу регулювання Закону про банкрутство (а з 21.10.2019 - Кодексу України з процедур банкрутства) загалом і за змістом зазначених норм статей 20 Закону і 42 Кодексу, вони є спеціальними по відношенню до загальних, установлених ЦК підстав для визнання правочинів недійсними, тобто ці норми передбачають додаткові, специфічні підстави для визнання правочинів недійсними, які характерні виключно для правовідносин, що виникають між боржником і кредитором у процесі відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2020 у справі № 910/1405/14.

З матеріалів справи вбачається, що розмір грошових вимог кредиторів становить 9923959253,20 грн. В ході здійснення досудової ліквідаційної процедури ліквідаційною комісією виявлено активи Боржника на загальну суму 762111192,00 грн. В той же час, згідно проміжного ліквідаційного балансу станом на 04.07.2018 активи Боржника складали 3372203000,00 грн, тоді як зобов`язання становили 18711869000 грн, отже збиток товариства складав 16876750000 грн.

В ході здійснення аналізу фінансового становища ПрАТ «Росава», за наслідком інвентаризації майна Боржника, його оцінки та аналізу кредиторських зобов`язань підприємства, ліквідаційною комісією було виявлено те, що майна Боржника недостатньо для погашення всієї кредиторської заборгованості, що стало підставою для визнання ПрАТ «Росава» банкрутом згідно постанови суду у даній справі від 04.12.2018.

Проаналізувавши матеріали справи в сукупності та оцінивши подані докази суд дійшов висновку про те, що вказані вище обставини щодо фінансового становища ПрАТ «Росава», обсягу його активів та розміру кредиторської заборгованості, факт відкриття щодо Боржника 27.11.2018 провадження у справі про банкрутство, свідчать про те, що Додаткова угода № 3 від 02.11.2018 до Договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 457 від 12.06.2017, за якою ПрАТ «Росава» у період протягом одного року до відкриття провадження у справі про банкрутство, фактично відмовилось від власних майнових вимог на суму 11800000,00 грн, має ознаки фраудаторного правочину, укладеного з наміром ухилення від розрахунків із контрагентами та спрямованого на завдання шкоди кредиторам.

Доводи Відповідача про те, що станом на дату укладення Додаткової угоди № 3 від 02.11.2018 Кодекс України з процедур банкрутства не було введено в дію, отже сторонами були дотримані вимоги, встановлені ст. 203 ЦК України, внаслідок чого відсутні підстави для визнання договору недійсним, суд вважає необґрунтованими, оскільки станом на дату укладення Додаткової угоди № 3 від 02.11.2018 діяв Закон про банкрутство, стаття 20 якого передбачала відповідну підставу недійсності правочину Боржника - відмова від власних майнових вимог, про що вказано вище.

Враховуючи, що згідно ч. 3 ст. 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи, при розгляді даної справи підлягають застосуванню положення ст. 42 КУзПБ.

Отже Додаткова угода № 3 від 02.11.2018 до Договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 457 від 12.06.2017 підлягає визнанню недійсною в силу спеціальних підстав, передбачених ст. 42 КУзПБ (та які кореспондуються з аналогічними підставами, передбаченими ст. 20 Закону про банкрутство станом на дату укладення спірного правочину).

Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відповідно до ч. 3 ст. 42 КУзПБ, у разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, кредитор зобов`язаний повернути до складу ліквідаційної маси майно, яке він отримав від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

Таким чином на підставі ч. 3 ст. 42 КУзПБ ТОВ «Видавничий дім «Нова Інформація» зобов`язане повернути до складу ліквідаційної маси ПрАТ «Росава» грошові кошти у сумі 11800000,00 грн, отримані на підставі Договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 457 від 12.06.2017, та від яких Боржник відмовився, уклавши Додаткову угоду № 3 від 02.11.2018 до вказаного договору.

З матеріалів справи вбачається, що 17.07.2020 ліквідатор Банкрута звернувся до Відповідача з вимогою від 17.07.2020 № 17/07-04 про погашення заборгованості за Договором № 457 від 12.06.2017, однак вказана вимога залишена Відповідачем без задоволення.

Докази повернення ТОВ «Видавничий дім «Нова Інформація» на користь ПрАТ «Росава» зазначених грошових коштів у сумі 11800000,00 грн, отриманих на підставі Договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 457 від 12.06.2017 відсутні.

Враховуючи зазначене вище вимога ліквідатора щодо стягнення з Відповідача грошових коштів у сумі 11800000,00 грн, отриманих на підставі Договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 457 від 12.06.2017, які є предметом Додаткової угоди № 3 від 02.11.2018 до вказаного договору, підлягає задоволенню повністю.

Судовий збір у сумі 4204,00 грн відповідно ст. 129 ГПК України покладається судом на Відповідача та підлягає стягненню з Відповідача на користь ПрАТ «Росава».

Керуючись ст. 129, 232-235, 255, п. 17.5. розділу ХІ ГПК України, ст. 7, 42 Кодексу України з процедур банкрутства, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву ПрАТ «Росава» від 25.09.2020 б/№ (вх. № 2861/20) до ТОВ «Видавничий дім «Нова Інформація» про визнання недійсним правочину боржника та стягнення коштів задовольнити.

2. Визнати недійсною Додаткову угоду № 3 від 02.11.2018 до Договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 457 від 12.06.2017.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Нова Інформація» (03124, м. Київ, б-р Вацлава Гавела, буд. 4; код ЄДРПОУ 38936930) на користь Приватного акціонерного товариства «Росава» (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леваневського, буд. 91; код ЄДРПОУ 30253385) 11800000 (одинадцять мільйонів вісімсот тисяч) грн 00 коп. заборгованості та 4204 (чотири тисячі двісті чотири) грн 00 коп. судового збору.

4. Видати наказ.

5. Копію ухвали надіслати сторонам.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом десяти днів з дати складення та підписання повного тексту ухвали шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд Київської області.

Повний текст ухвали виготовлено і підписано 28.12.2020.

Суддя С.Ю. Наріжний