Ухвала суду № 93872025, 24.12.2020, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"24" грудня 2020 р. Справа № 911/3211/19

За позовом Прокурора Київської області (01601, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 27/2) в інтересах держави в особі:

Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, 03151, місто Київ, Солом`янський район, вулиця Народного Ополчення, будинок 3

до Приватного акціонерного товариства "Таурус груп", 01042, місто Київ, Печерський район, бульвар Марії Приймаченко, будинок 6, офіс 89

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Приватного акціонерного товариства "Обухівське", 08701, Київська область, місто Обухів, мікрорайон Петровський, будинок 26

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

про витребування з незаконного володіння земельні ділянки

суддя Шевчук Н.Г.

за участю представників сторін:

від прокуратури: Ганзенко О.О. (посв. № 056698 від 08.07.2020);

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Дем`янюк Р.В. (посв. № КВ6073 від 26.04.2018, ордер серія КВ № 422816 від 10.12.2020);

від ОСОБА_1 : не з`явився;

від ПрАТ "Обухівське": Школьна К.В. (член правління, витяг з ЄДР № 1006398966 від 27.02.2020).

встановив:

Прокурор Київської області звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру до Обухівської районної державної адміністрації та Приватного акціонерного товариства "Таурус груп", в якому просив:

- визнати недійсним розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 14.08.2007 № 982 в частині надання у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,9574 га для ведення особистого селянського господарства на території Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області;

- витребувати на користь держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру з незаконного володіння Приватного акціонерного товариства "Таурус груп" земельні ділянки: площею 1,1131 га з кадастровим номером 3223186200:02:002:0095 та площею 0,8443 га з кадастровим номером 3223186200:02:002:0094, загальною вартістю 51 931,78грн, які розташовані на території Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне розпорядження Обухівської районної державної адміністрації 14.08.2007 № 982 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність ряду громадян земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства на території Нещерівської сільської ради Обухівського району, в тому числі ОСОБА_1 площею 1,9574 га за рахунок земель державної власності прийнято з порушенням вимог земельного законодавства, оскільки дані земельні ділянки перебували у постійному користуванні ПАТ "Обухівське", яке є правонаступником відкритого акціонерного товариства "Обухівське", що засноване рішенням Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 05.05.2006 №14-25-7/1 шляхом перетворення державного підприємства радгоспу-комбінату "Обухівський" у відкрите акціонерне товариство "Обухівське" відповідно до законів України "Про приватизацію державного майна" та "Про господарські товариства", згідно державного акту на право постійного користування землею від 13.02.1996 № 003263, виданого державному підприємству радгосп-комбінат "Обухівське".

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.12.2019 з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України, відмовлено у відкритті провадження в частині позовних вимог щодо визнання недійсним розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 14.08.2007 № 982 в частині надання у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,9574 га для ведення особистого селянського господарства на території Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області, котрі заявлені Прокурором Київської області в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру до Обухівської районної державної адміністрації.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.01.2020 відкрито провадження у справі за позовом Прокурора Київської області в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру до Приватного акціонерного товариства "Таурус груп" про витребування з незаконного володіння земельних ділянок, за правилами загального позовного провадження.

Цією ж ухвалою суд зупинив провадження у справі № 911/3211/19 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18, оскільки при аналізі судової практики, судом було встановлено, що на розгляді у Великій Палаті Верховного Суду перебуває справа щодо визначення правових підстав представництва прокурором інтересів держави в суді згідно статті 23 Закону України "Про прокуратуру", висновки по якій сприятимуть забезпеченню єдності судової практики, дотриманню принципу верховенства права, складовою якої є юридична визначеність, та принципу пропорційності.

В подальшому, встановивши, що обставини, які зумовили зупинення провадження у справі № 911/3211/19 усунуті, ухвалою суду від 16.11.2020 поновлено провадження у даній справі та призначено підготовче засідання на 17.12.2020.

В судовому засіданні 17.12.2020 представником Приватного акціонерного товариства "Таурус груп" подано заяву щодо залишення позовної заяви без розгляду; за результатами даного судового засідання судом було оголошено перерву до 24.12.2020.

В судове засідання 24.12.2020 представник позивача не з`явився, про причини неявки не повідомив, жодних пояснень не надав.

Представник Приватного акціонерного товариства "Таурус груп" в судовому засіданні підтримав раніше подану заяву про залишення позову без розгляду.

Розглянувши заяву щодо залишення позовної заяви без розгляду, оглянувши матеріали справи та заслухавши позицію учасників справи суд зазначає наступне.

Згідно з частиною третьою статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Частиною четвертою статті 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Господарський суд зауважує, що прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт третій частини другої статті 129 Конституції України).

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Отже, аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох "виключних" випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Для представництва в суді інтересів держави прокурор, за законом, має визначити та описати не просто передумови спору, який потребує судового вирішення, а й виокремити ті ознаки, за якими його можна вважати винятком, повинен зазначити, що відбулося порушення або є загроза порушення економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

З огляду на викладене необхідно зазначити, що закон не передбачає права прокурора на представництво інтересів суспільства загалом, у цілому.

Процесуальні та матеріальні норми, які регламентують порядок здійснення прокурором представництва в суді, чітко й однозначно визначають наслідки, які настають і можуть бути застосовані у разі, якщо звернення прокурора відбулося із порушенням установленого законом порядку.

При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Більше того, саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви до розгляду недостатньо.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічні висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, до розгляду якої зупинялось провадження у даній справі.

Звертаючись з даним позовом до суду прокурор Київської області у позовній заяві зазначив, що положенням про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.05.2015 № 15 установлено, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру відповідно до покладених на неї завдань, поряд з іншим, передає відповідно до закону безпосередньо або через визначені в установленому порядку територіальні органи, земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності у власність або користування для всіх потреб.

Прокурор вказав, що оскільки Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру, як органом, уповноваженим розпоряджатися спірними земельними ділянками тривалий час не вживаються заходи з метою повернення спірних земель у державну власність, прокуратура Київської області звернулось до суду з вказаним позовом в інтересах Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, як розпорядника земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності.

Інших обґрунтувань підстав звернення що стосується бездіяльності компетентного органу прокурором в позовній заяві не наведено.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурором не дотримано порядок визначений статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", оскільки матеріали позовної заяви не містять належних доказів звернення прокурора до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру до подання даного позову до суду.

Згідно штемпеля Господарського суду Київської області позовна заява прокурора Київської області № 05/09/1-715вих19 від 12.12.2019 подана до суду 24.12.2019.

Копія повідомлення (в порядку частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру") за вих. № 05/09/1-708вих19 від 12.12.2019 долучена до матеріалів позовної заяви без доказів направлення позивачу (Держгеокадасту), однак з долучених доказів направлення (опис вкладення у цінний лист від 23.12.2019) копії позовної заяви № 05/09/1-715вих19 від 12.12.2019 разом з додатками вбачається, що повідомлення № 05/09/1-708вих19 від 12.12.2019 Державній службі України з питань геодезії, картографії та кадастру було відправлено разом з позовною заявою.

Отже такі дії прокурора не можуть свідчити про надання можливості компетентному органу протягом розумного строку після отримання повідомлення відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави з боку відповідача.

Поряд з тим, згідно з пунктами 1, 3, 4, згаданого прокурором у позові Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів. Основними завданнями Держгеокадастру є, зокрема, реалізація державної політики у сфері земельних відносин.

Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема:

- організовує та здійснює державний нагляд (контроль): за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність та надання у користування, зокрема в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах;

- розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи;

Статтею 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" унормовано, що міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Таким чином, вбачається недотримання прокурором обов`язкової процедури, передбаченої абзацом 3 частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", відповідно до якої прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. Надати можливість відповідному органу вчинити відповідні дії для виправлення ситуації або звернуться до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень, в іншому випадку надати можливість аргументовано повідомити прокурора про відсутність, вказаних останнім порушень.

Відтак, з мотивів викладених прокурором в позовній заяві, суд встановив відсутність підстави для його звернення до суду в інтересах держави.

Крім того, на аналогічні обставини посилався відповідач Приватне акціонерне товариство "Таурус груп" у поданій заяві про залишення позову без розгляду.

Згідно з частинами першої – третьої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора необхідно вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. В таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частинипершої статті 226 Господарського процесуального кодексу України (залишення позову без розгляду).

З огляду на те, що прокурором не доведено бездіяльності уповноваженого органу, а судом встановлено відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави, суд дійшов висновку, що позовну заяву прокурора необхідно вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати.

Даний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Відповідно до частини дугої статті 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: 1) залишення позовної заяви без розгляду; 2) закриття провадження у справі; 3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

За змістом пункту 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

Враховуючи вищевикладене, позовна заява Прокурора Київської області в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру до Приватного акціонерного товариства "Таурус груп" про витребування з незаконного володіння земельних ділянок, підлягає залишенню без розгляду.

Відповідно до частини другої статті 226 Господарського процесуального кодексу України про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.

Суд звертає увагу прокурора, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

Враховуючи приписи пункту 4 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" судовий збір може бути повернутий в разі звернення прокурора із відповідним клопотанням.

Суд також звертає увагу прокурора, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно (частина четверта статті 226 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 226, 234 Господарського процесуального кодексу України суд

ухвалив:

Позов Прокурора Київської області залишити без розгляду.

Ухвала господарського суду набирає законної сили в порядку статті 235 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала господарського суду оскаржується в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.Г. Шевчук

Ухвалу підписано: 28.12.2020