Ухвала суду № 93871995, 29.12.2020, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"29" грудня 2020 р. м. Київ Справа № 911/3110/20

Суддя Господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши матеріали справи

за позовомФізичної особи-підприємця Голубця Петра ВасильовичадоГромадської організації «Київське обласне товариство кролівників і звірівників-любителів»простягнення 13252,81 грн.без повідомлення (виклику) учасників справи

встановив:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Голубця Петра Васильовича (далі – позивач) до Громадської організації «Київське обласне товариство кролівників і звірівників-любителів» (далі – відповідач) про стягнення 13252,81 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він на підставі договору оренди земельної ділянки від 18.06.2008 користується земельними ділянками за кадастровими номерами 3223755100:01:007:0012 та 3223755100:01:005:0032 загальною площею 0,8931 га, сплачуючи за їх користування впродовж 2010-2020 років орендну плату. На земельній ділянці з кадастровим номером 3223755100:01:007:0012 розташована нежитлова будівля літ. А, площею 90,3 м, право власності на яку зареєстровано за відповідачем. Позивач зазначає, що він фактично не користувався і не міг користуватися частиною земельної ділянки, на якій розташована належна відповідачу нежитлова будівля. На його думку, орендна плата сплачена ним за користування частиною земельної ділянки, на якій знаходить будівля відповідача, була сплачена замість останнього. З огляду на зазначене, позивач вважає, що відповідач повинен компенсувати сплачену ним суму орендної плати за користування землею в заявленому до стягнення розмірі на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Вказаний позов подано до Господарського суду Київської області в порядку ч. 3 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України за місцезнаходженням нерухомого майна, позаяк, як зазначає позивач, спір між сторонами у справі виник внаслідок правовідносин щодо користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3223755100:01:005:0032, яка розташована в смт Рокитне Київської області.

На підтвердження своєї позиції щодо виключної підсудності даного спору за місцезнаходженням майна позивач посилається на судову практику викладену в постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24.03.2020 у справі № 280/1208/18-ц, в якій зазначено, що позови що виникають з приводу нерухомого майна – це позови пов`язані з нерухомим майном, нерухомістю, нерухомою річчю, а тому усі позови, у спорах, які є наслідком правовідносин пов`язаних з обігом нерухомого майна повинні бути пред`явлені до суду за місцем знаходження цього майна.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача – Громадської організації «Київське обласне товариство кролівників і звірівників-любителів» є м. Київ, провулок Михайлівський, 9-Б.

Відповідно до ч. 3 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Частиною ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України передбачено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Предметом позову у справі є стягнення з власника об`єкту нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, яка розташована в смт Рокитне Київської області, на якій цей об`єкт розміщений.

У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 640/16548/16-ц наведено висновок, аналогічний за змістом який також викладено в постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24.03.2020 у справі № 280/1208/18-ц, на яку посилається заявник, про те, що до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Отже, позови, що виникають з приводу нерухомого майна - це позови пов`язані з нерухомим майном, нерухомістю, нерухомою річчю, а тому усі позови, у спорах, які є наслідком правовідносин пов`язаних з обігом нерухомого майна повинні бути пред`явлені до суду за місцем знаходження цього майна.

Перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

В той же час, в ухвалі Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 911/2390/18, колегія суддів зазначає, що до спорів, що виникають з приводу нерухомого майна, відносяться спори, вимоги за якими безпосередньо стосуються об`єкта нерухомого майна, і не відносяться спори, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, незалежно від того, що такий договір укладений щодо нерухомого майна. До таких позовів застосовуються загальні правила підсудності.

У зв`язку з чим, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновку Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 16.05.2018 у справі № 640/16548/16-ц.

З огляду на необхідність відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів іншого касаційного суду, з метою забезпечення правової визначеності та передбачуваності правозастосування, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики судів як господарської так і цивільної юрисдикції ухвалою від 30 вересня 2020 року передав справу № 911/2390/20 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2020 прийнято до розгляду справу № 911/2390/18 за касаційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр імені академіка Юрія Прокоповича Спіженка», Амбулаторно-поліклінічного закладу «Київський міський дитячий діагностичний центр» та заступника прокурора міста Києва на рішення Господарського суду Київської області від 11 березня 2019 року, додаткове рішення цього ж суду від 25 березня 2019 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року. Призначено справу до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників на 03 листопада 2020 року у приміщенні Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі № 911/2390/18 повідомлено учасників, що розгляд справи № 911/2390/18 відбудеться 16 лютого 2021 року у приміщенні Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8.

Таким чином, на час розгляду даної справи Великою Палатою Верховного Суду здійснюється перегляд судових рішень у справі № 911/2390/18 за позовом Київської місцевої прокуратури № 9 в інтересах держави в особі Департаменту комунальної власності м. Києва (виконавчого органу Київської міської ради) та Амбулаторно-поліклінічного закладу «Київський міський дитячий діагностичний центр» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр імені академіка Юрія Прокоповича Спіженка» про стягнення 100235,60 грн. Зазначений перегляд судових рішень здійснюється, зокрема, щодо необхідності визначення спорів, які належать до спорів, що виникають з приводу нерухомого майна, для яких визначено виключну підсудність.

Частиною 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду України, враховуються іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Згідно із ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 279 Господарського процесуального кодексу України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Згідно з п. 11 ч. 1. ст. 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України – до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Враховуючи, що предметом позову у цій справі є стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою, яка знаходиться в Київській області, тоді як місцезнаходженням відповідача є м. Київ, а Великою Палатою Верховного Суду вирішуватиметься перелік спорів, які належать до спорів, що виникають з приводу нерухомого майна, для яких визначено виключну підсудність та беручи до уваги те, що у відповідності до ч. 1 ст. 279 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення є його прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності), суд вважає за доцільне зупинити провадження у даній справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справі № 911/2390/18.

Керуючись п. 7 ч. 1 ст. 228, п. 11 ч. 1. ст. 229, ст. 232-234 Господарського процесуального кодексу України, суд

постановив:

Зупинити провадження у справі № 911/3110/20 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справі № 911/2390/18.

Дана ухвала набирає законної сили у строк та в порядку передбачених ч. 2 ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена у строк визначений ст. 256 ГПК України в порядку передбаченому ст. 257 ГПК України з врахуванням пп. 17.5 п. 17 ч. 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України.

Суддя Ю.В. Подоляк