Рішення № 93871922, 29.12.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.12.2020Справа № 910/16490/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Комунального некомерційного підприємства "Обласний центр онкології"

до Товариства з додатковою відповідальністю"Страхова компанія "Київ Ре"

про стягнення 89 068, 40 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне некомерційне підприємство "Обласний центр онкології" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю"Страхова компанія "Київ Ре" (далі-відповідач) про стягнення коштів у розмірі 89 068, 40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо виплати страхового відшкодування у зв`язку з настанням страхового випадку за договором № 55-9706-336 добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту від 05.07.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову та характер спірних правовідносин, судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

При цьому, судом повідомлено відповідача, що останній протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 02.11.2020 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Анрі Барбюса, буд. 13-Б, м. Київ, 03680, проте до суду повернувся поштовий конверт з ухвалою суду з відміткою: «вибули».

Згідно зі ст. 232 Господарського процесуального кодексу України судовими рішеннями є: ухвали; рішення; постанови; судові накази. Процедурні питання, повязані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлявся належним чином.

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст.3 Закону України «Про доступ до судових рішень» визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 та від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17, а також в ухвалі Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 910/6964/18.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 02.11.2020 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

05.07.2017 між Комунальним некомерційним підприємством "Обласний центр онкології" та Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Київ Ре" укладено договір № 55-9706-336 добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту, відповідно до якого, було застраховано майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - «ВАЗ 21093», державний номер НОМЕР_1 .

Відповідно до п. 7.2. договору, страховим випадком є настання цивільної відповідальності страхувальника за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, в результаті дорожньо-транспортної пригоди під час експлуатації вказаного в договорі страхування транспортного засобу, що призвело до функціонального розладу здоров`я, тимчасової втрати працездатності, інвалідності або смерті третьої особи чи до пошкодження або знищення майна третьої особи.

Згідно п. 7.4. договору, зазначена у п. 7.2. договору подія може бути визнана страховим випадком, якщо вона відбулась протягом строку та на території дії договору та була заявлена страховику згідно умов, зазначених у розділі 16 цього договору.

Строк дії договору: з 07.07.2017 по 06.07.2018 включно.

Крім того, 07.07.2017 між Комунальним некомерційним підприємством "Обласний центр онкології" та Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Київ Ре" укладено поліс № АМ/0436315 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, відповідно до якого, було застраховано майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - «ВАЗ 21093», державний номер НОМЕР_1 .

Строк дії: з 07.07.2017 по 06.07.2018 включно.

Відповідно до п. 2 полісу, страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільного-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором (полісом).

Згідно п. 4 полісу, страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого:

- за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю - 200 000, 00 грн;

- за шкоду, заподіяну майну - 100 000, 00 грн

Як вбачається зі змісту рішення Київського районного суду м. Харкова від 11.03.2020 у справі № 640/15676/18, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 18.06.2020, 12.08.2017 року о 14.20 год. в м. Харкові на перехресті вул. Балгородське шосе і Рудика, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «ВАЗ 21093» державний номер НОМЕР_1 , рухаючись по другорядній дорозі не надав дороги автомобілям, які рухались по головній дорозі, та скоїв зіткнення з автомобілем «HONDA CRV» державний номер НОМЕР_2 , чим заподіяні механічні пошкодження та завдано матеріальних збитків.

Постановою Київського районного суду м. Харкова від 04.10.2017 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу.

Власником автомобіля марки «HONDA CRV» державний номер НОМЕР_2 є ОСОБА_2 .

Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження виготовленого на замовлення позивача суб`єктом оціночної діяльності Шаповаловим В.І. від 14.09.2017 року №39С, вартість матеріального збитку, що завданий володільцю автомобіля марки «HONDA CRV» державний номер НОМЕР_2 , внаслідок ДТП 12.08.2017 року складає 252 642,52 грн. з ПДВ.

Судом у справі № 640/15676/18 також встановлено, що водій ОСОБА_1 в момент ДТП керував автомобілем «ВАЗ 21093» державний номер НОМЕР_1 , що знаходиться в оперативному управлінні Комунального некомерційного підприємства "Обласний центр онкології" на підставі Договору про закріплення майна на праві оперативного управління від 20.12.2016 №198, та останній працює водієм в КНП «Обласний центр онкології».

Крім того, судом під час розгляду справи № 640/15676/18 встановлено, що відповідно до поліса від 07.07.2017 року №АМ/0436315 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховиком є ТзДВ «СК «Київ РЕ», страхувальником - КНП «Обласний центр онкології», страхова сума за шкоду, яка заподіяна наземним транспортним засобом ВАЗ 21093 державний номер НОМЕР_1 становить 100000 грн. з франшизою 0,00 грн.

Так, страховиком (ТзДВ «СК «Київ РЕ») зобов`язання за вказаним полісом перед ОСОБА_2 виконані в повному обсязі, а саме йому сплачено страхове відшкодування в розмірі 144 000, 00 грн. у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 також в результаті ДТП отримав тілесні ушкодження.

Відповідно до висновку експерта за результатами автотоварознавчої експертизи №15330 від 13.12.2019 року величина матеріального збитку, завданого позивачу на момент ДТП приймається у розмірі ринкової вартості КТЗ на момент пошкодження та складає 229 257 грн. 60 коп., вартість відновлювального ремонту автомобілю складає 387128,88 грн.

Тож, суд у справі № 640/15676/18 дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 щодо відшкодування матеріальної шкоди та покладення обов`язку з її відшкодування в силу ст. 1194 ЦК України саме на відповідача в розмірі 89068 грн. 40 коп., виходячи з наступного: 229257, 60 грн. (вартість матеріального збитку відповідно до висновку експертизи - 144000 грн. (страхове відшкодування) + 2010,80 грн. (додаткові витрати понесені позивачем) +1800 грн. (витрати за проведення експертного дослідження).

Таким чином, рішенням Київського районного суду м. Харкова від 11.03.2020 у справі № 640/15676/18, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 18.06.2020 позовні вимоги ОСОБА_2 до Комунального некомерційного підприємства «Обласний центр онкології», про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП - задоволено частково. Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства «Обласний центр онкології» на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду, завдану в результаті ДТП в розмірі 89 068, 40 грн, моральну шкоду в розмірі 5 000, 00 грн та витрати по оплаті судового збору в розмірі 2 196, 66 грн. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 11.03.2020 у справі № 640/15676/18 позивачем було перераховано на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 98 175, 24 грн.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов`язання за договором в частині сплати повної суми страхового відшкодування ОСОБА_2 при настанні страхового випадку, ліміт якого складав 200 000,00 грн, у зв`язку з чим позивачу завдані майнові збитки у розмірі 89 068, 40 грн, виплачених потерпілому за рішенням суду.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Так, згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб`єктів господарювання (страховиків), пов`язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

У відповідності зі ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з положеннями ст. 980 Цивільного кодексу України, предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» встановлено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Страховим ризиком, відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про страхування» визначається певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Страховим випадком, у відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування», є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про страхування», страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Згідно ч.1 ст. 25 Закону України «Про страхування», здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Положеннями ст. 988 Цивільного кодексу України встановлено, що страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування», страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Як встановлено судом вище, 12.08.2017 року о 14.20 год. в м. Харкові на перехресті вул. Балгородське шосе і Рудика, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «ВАЗ 21093» державний номер НОМЕР_1 , рухаючись по другорядній дорозі не надав дороги автомобілям, які рухались по головній дорозі, та скоїв зіткнення з автомобілем «HONDA CRV» державний номер НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_2 , чим заподіяні механічні пошкодження та завдано матеріальних збитків.

Постановою Київського районного суду м. Харкова від 04.10.2017 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу.

Водій ОСОБА_1 в момент ДТП керував автомобілем «ВАЗ 21093» державний номер НОМЕР_1 , що знаходиться в оперативному управлінні Комунального некомерційного підприємства "Обласний центр онкології" на підставі Договору про закріплення майна на праві оперативного управління від 20.12.2016 №198, та останній працює водієм в КНП «Обласний центр онкології».

Як зазначено судом вище, страховиком (ТзДВ «СК «Київ РЕ») зобов`язання за полісом №АМ/0436315 від 07.07.2017 перед ОСОБА_2 виконані в повному обсязі, а саме йому сплачено страхове відшкодування в розмірі 144 000, 00 грн. у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 також в результаті ДТП отримав тілесні ушкодження.

Тож, рішенням Київського районного суду м. Харкова від 11.03.2020 у справі № 640/15676/18, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 18.06.2020 позовні вимоги ОСОБА_2 до Комунального некомерційного підприємства «Обласний центр онкології», про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП - задоволено частково. Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства «Обласний центр онкології» на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду, завдану в результаті ДТП в розмірі 89 068, 40 грн, моральну шкоду в розмірі 5 000, 00 грн та витрати по оплаті судового збору в розмірі 2 196, 66 грн. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 129 Конституції України визначають, що основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення.

Таким чином, факти, встановлені у рішення Київського районного суду м. Харкова від 11.03.2020 у справі № 640/15676/18, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 18.06.2020, не доказуються при розгляді даної справи.

Відповідно до підпункту 33.1.4. пункту 33.1. ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.

Згідно ст. 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу; потерпілі - треті юридичні та фізичні особи, життю, здоров`ю та/або майну яких внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобом заподіяна шкода, цивільно-правову відповідальність за яку несе власник цього транспортного засобу; забезпечений транспортний засіб - наземний транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, залежно від умов договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-який наземний транспортний засіб, який експлуатується особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, на законних підставах;

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності, відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

У відповідності до ст. 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Системний аналіз положень Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" дає підстави для висновку, що у момент укладення договору обов`язкового страхування відповідальності страховик приймає на себе зобов`язання відповідати перед невизначеним і невідомим заздалегідь колом осіб за майнову шкоду, завдану цим особам страхувальником, тобто приймає на себе фінансові ризики виплати відшкодування завданої страхувальником іншій особі майнової шкоди на умовах, визначених саме цим законом та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно приписів ст. 988 Цивільного кодексу України, страховик зобов`язаний, зокрема, у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Отже, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом покладено на страховика (винної особи) у межах ліміту, встановлених договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Так, згідно п. 4 полісу №АМ/0436315 від 07.07.2017, страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю становить 200 000, 00 грн; за шкоду, заподіяну майну - 100 000, 00 грн.

Як встановлено рішенням Київського районного суду м. Харкова від 11.03.2020 у справі № 640/15676/18, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 18.06.2020 страховиком (ТзДВ «СК «Київ РЕ») зобов`язання за полісом №АМ/0436315 від 07.07.2017 перед ОСОБА_2 виконані в повному обсязі, а саме йому сплачено страхове відшкодування в розмірі 144 000, 00 грн. у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 також в результаті ДТП отримав тілесні ушкодження.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування», страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Частиною 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Тож, Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Київ Ре" було сплачено ОСОБА_2 (потерпіла особа) суму страхового відшкодування в межах ліміту відповідальності визначену полісом №АМ/0436315 від 07.07.2017.

Разом з тим, відповідно до ст. 1194 Цивільного кодексу України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Суд зазначає, що статтею 1194 Цивільного кодексу України, встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність страхувальника (позивача) у розмірі, який перевищує суму виплаченого страховиком (ТзДВ «СК «Київ РЕ») потерпілому страхового відшкодування (ліміт відповідальності страховика) та становить різницю між фактично завданою шкодою і страховою виплатою.

Виходячи з положень статті 1194 Цивільного кодексу України позивач як страхувальник несе цивільну відповідальність за завдану ним шкоду у зв`язку з настанням страхового випадку - пошкодженням водієм (позивача) транспортного засобу «HONDA CRV» державний номер НОМЕР_2 в межах різниці між фактичним розміром завданої шкоди та виплаченим страховим відшкодуванням.

Оскільки ліміт відповідальності страховика (відповідача) згідно полісу №АМ/0436315 від 07.07.2017 за шкоду, заподіяну майну складав 100 000, 00 грн, відповідно потерпіла особа ( ОСОБА_2 ) звернулася до суду за стягненням різниці між фактичним розміром завданої шкоди та виплаченим страховим відшкодуванням, які були стягнуті з позивача за рішенням Київського районного суду м. Харкова від 11.03.2020 у справі № 640/15676/18.

Тож, Товариством з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "Київ Ре" у повному обсязі виконано свої зобов`язання за полісом №АМ/0436315 від 07.07.2017 з виплати страхового відшкодування у зв?язку з настанням страхового випадку - пошкодженням водієм (позивача) транспортного засобу «ВАЗ 21093» державний номер НОМЕР_1 автомобіля «HONDA CRV» державний номер НОМЕР_2 у межах ліміту відповідальності, відтак вимоги позивача про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 89 068, 40 грн, які перевищують визначений полісом №АМ/0436315 від 07.07.2017 ліміт відповідальності за шкоду завдану майну є необґрунтованими.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Комунального некомерційного підприємства "Обласний центр онкології" до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Київ Ре" про стягнення 89 068, 40 грн. не підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Суддя С. О. Щербаков