Рішення № 93871863, 23.12.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.12.2020Справа № 910/10485/20

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Ломаки В.С.,

за участю секретаря судового засідання: Вегери А.В.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця"

в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Приватного підприємства "Гарант-Енерго"

про стягнення 674 754, 14 грн.,

За участю представників сторін:

від позивача: Бондаренко А.В. за ордером серії МК № 145222 від 15.09.2020;

від відповідача: Пашута Т.М. за ордером серії КВ № 183793 від 18.11.2020.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Гарант-Енерго" (далі - відповідач) штрафних санкцій, нарахованих за неналежне виконання умов договору № ОД/Е-19-958НЮ від 19.12.2019 в сумі 674 754, 14 грн., з яких: 291 191,98 грн. - пеня, 383 562,16 грн. - штраф.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.07.2020 відкрито провадження у справі № 910/10485/20, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.09.2020 року.

У підготовчому засіданні 15.09.2020 року судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольну ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження у справі № 910/10485/20 на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 06.10.2020 року.

05.10.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача № 05-10/20-03 від 05.10.2020, в якому останній просив суд відкласти розгляд справи на іншу дату.

Відповідач про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, проте явку свого уповноваженого представника у призначене підготовче засідання 06.10.2020 року не забезпечив.

У підготовчому засіданні 06.10.2020 року судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи на 20.10.2020 року.

16.10.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшов відзив відповідача на позовну заяву № 1310-02 від 13.10.2020, в якому останній заперечив проти задоволення вимог позивача з огляду на те, що за умовами спірного договору термін виконання підрядних робіт становить 13 календарних днів (8 робочих днів), тоді як термін приймання цих робіт замовником складає 15 днів з моменту отримання відповідного повідомлення та актів, що перевищує термін виконання самих робіт. Також відповідач вказав, що акти виконаних відповідачем робіт форми КБ-2 та довідки про вартість цих робіт форми КБ-3 були передані на підписання позивачу разом з листом від 24.01.2020 року № 24/01-20/3. Однак наведені акти були підписані позивачем лише 07.05.2020 року, що, на думку відповідача, свідчить про зволікання самого замовника у прийнятті виконаних підрядником робіт. Також відповідач посилався на відсутність відповідного сприяння з боку замовника у виконанні погоджених сторонами підрядних робіт, а також відсутність правових підстав для одночасного стягнення з підрядника нарахованих сум пені та штрафу, що, на думку відповідача, є подвійним притягненням його до відповідальності за одне й те саме правопорушення. Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач на підставі частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України просив суд зменшити заявлені позивачем до стягнення суми штрафних санкцій.

Представник позивача у підготовчому засіданні 20.10.2020 року не заперечував проти закриття підготовчого провадження у даній справі та переходу до її розгляду по суті.

Відповідач явку свого уповноваженого представника у призначене підготовче засідання 20.10.2020 року не забезпечив, проте 19.10.2020 року надіслав клопотання про проведення цього засідання без його участі.

У той же час, враховуючи те, що відзив відповідача на позовну заяву № 1310-02 від 13.10.2020 надійшов через відділ діловодства господарського суду міста Києва лише 16.10.2020 року, у підготовчому засіданні 20.10.2020 року судом на підставі пункту 12 частини 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України постановлено протокольну ухвалу, якою позивачу встановлено строк для подання суду відповіді на відзив на позовну заяву в порядку статті 166 Господарського процесуального кодексу України, а також доказів направлення відповіді на відзив іншим учасникам справи - до 26.10.2020 року, відповідачу встановлено строк для подання до суду заперечень на відповідь на відзив на позовну заяву та доказів направлення заперечень на відповідь на відзив іншим учасникам справи - до 06.11.2020 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.10.2020 закрито підготовче провадження у справі № 910/10485/20 та призначено її до судового розгляду по суті на 17.11.2020 року.

26.10.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла відповідь позивача від 23.10.2020 року на відзив на позовну заяву, в якій останній вказав на те, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Крім того, позивач зазначив, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору саме дата підписання акту приймання-передачі виконаних робіт (форми КБ-2в) і довідки КБ-3 свідчить про термін виконання робіт та прийняття їх замовником.

Разом із тим, судове засідання у вказаній справі, призначене на 17.11.2020 року, не відбулося, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності суддею Ломакою В.С.

23.11.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача № 11/01-01/18 від 18.11.2020, в якому останній просив суд долучити до матеріалів справи подані Приватним підприємством "Гарант-Енерго" докази, зокрема, копію акту приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта від 30.01.2020 року. Крім того, у наведеному клопотанні відповідачем обґрунтовано неможливість подання означених документів у встановлений строк з причин, що не залежали від відповідача, оскільки такі докази фактично отримано Приватним підприємством "Гарант-Енерго" лише 18.11.2020 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.11.2020 року судове засідання для розгляду справи № 910/10485/20 по суті призначено на 16.12.2020 року.

15.12.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача № 15/12-01/20 від 15.12.2020, в якому останній просив суд врахувати обставини, встановлені господарським судом міста Києва при розгляді іншої справи № 910/10484/20, спір у якій виник між цими ж сторонами.

У судовому засіданні 16.12.2020 року оголошувалася перерва до 23.12.2020 року.

Представник позивача у судовому засіданні 23.12.2020 року підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача у цьому судовому засіданні проти задоволення вимог позивача заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву № 1310-02 від 13.10.2020.

У судовому засіданні 23.12.2020 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.12.2019 року між Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі начальника служби електропостачання Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (замовник) та Приватним підприємством "Гарант-Енерго" (підрядник) було укладено Договір № ОД/Е-19-958НЮ (далі - Договір), за умовами якого відповідач зобов`язався виконати на власний ризик та відповідно до умов цього договору роботи з реконструкції ВРП-35 кВ ПС Куліндорове із приєднанням сонячної електростанції ТОВ "Гільдендорф Енерджи", яка розташована на території Лиманського району Одеської області, Красносільська с/рада, та передати виконану роботу замовнику, а замовник, у свою чергу, зобов`язався прийняти і оплатити виконану роботу.

Означений Договір підписаний уповноваженими представниками його сторін та скріплений печатками наведених контрагентів.

Відповідно до пункту 1.2 Договору склад та обсяги робіт, що підлягають виконанню, визначаються кошторисною документацією, яка є невід`ємною частиною цього Договору (Додаток № 1).

За умовами пункту 3.1 Договору вартість виконання підрядником робіт з реконструкції ВРП-35 кВ ПС Куліндорове із приєднанням сонячної електростанції ТОВ "Гільдендорф Енерджи", яка розташована на території Лиманського району Одеської області, Красносільська с/рада, визначена у договірній ціні (Додаток № 1) і складає 4 449 600,00 грн., в тому числі: вартість робіт - 3 708 000,00 грн., ПДВ - 741 600,00 грн.

Днем отримання результатів виконаних робіт вважається день підписання акту приймання-передачі виконаних робіт (пункт 4.3 Договору).

Згідно з пунктом 5.1 означеної угоди виконання робіт проводиться протягом строку дії Договору тільки на підставі наданої письмової заявки замовника, яка вважається дозволом на виконання робіт та є підтвердженням готовності замовника до прийняття виконаних робіт.

Пунктом 5.2 вказаного правочину передбачено, що термін виконання робіт починається з моменту отримання письмової заявки від замовника про готовність об`єкту до початку робіт, до 31.12.2019 з правом дострокового виконання.

Відповідно до пункту 7.4 Договору передача і приймання виконаних робіт здійснюється сторонами за місцем виконання робіт протягом 15 днів з моменту отримання повідомлення замовником від підрядника про готовність до передачі результату робіт і оформлюється актом приймання-передачі виконаних робіт (форми КБ-2в) і довідки КБ-3.

За змістом пункту 15.1 цього Договору останній набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2019, а в частині виконання обов`язків щодо розрахунків по договору - до закінчення місяця, наступного за місяцем, у якому закінчується строк реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН за операціями із цього Договору.

Зі змісту наявних у матеріалах справи копій довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за травень 2020 року форми КБ-3, акту № 1 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2020 року форми КБ-2в та акту № 2 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2020 року форми КБ-2в вбачається, що наведені документи були підписані лише 07.05.2020 року.

Судом встановлено, що вартість виконаних відповідачем робіт була оплачена позивачем відповідно до платіжного доручення № 2760395 ВІД 29.05.2020 на загальну суму 3 835 621,58 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією означеного платіжного документа.

Разом із тим, враховуючи порушення відповідачем строків виконання погоджених між сторонами робіт за Договором, листом № НЮ-09/20 від 01.06.2020 позивач звернувся до Приватного підприємства "Гарант-Енерго" з претензією, в якій на підставі положень пунктів 9.2, 9.3 Договору просив сплатити на рахунок замовника нараховані останнім суми штрафних санкцій за порушення договірних зобов`язань, а саме: пеню в розмірі 291 191,98 грн. та штраф у сумі 383 562,16 грн.

Оскільки наведена претензія листом відповідача № 11/06-20/3 від 11.06.2020 була залишена підрядником без задоволення з посиланням на її необґрунтованість, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з Приватного підприємства "Гарант-Енерго" вищенаведених сум штрафних санкцій у примусовому порядку.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на правову природу укладеного між сторонами Договору, який у розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов`язків, спірні правовідносини регламентуються, зокрема, положеннями глави 61 Цивільного кодексу України.

Частинами 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором підряду одна сторона зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з частиною 1 статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Під час розгляду справи судом було встановлено, що відповідач порушив взяті на себе договірні зобов`язання щодо поставки товару в строк, визначений за домовленістю сторін.

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення з відповідача нарахованих з 02.01.2020 по 07.05.2020 штрафних санкцій, позивач посилався на те, що заявка замовника про готовність об`єкту до початку робіт була надана підряднику 19.12.2019 року, проте станом на 31.12.2019 роботи за Договором виконані не були. Так, позивач зазначав, що підрядник продовжував виконання робіт до моменту фактичного підписання уповноваженими представниками сторін довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за травень 2020 року форми КБ-3, акту № 1 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2020 року форми КБ-2в та акту № 2 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2020 року форми КБ-2в, які у встановленому Договором порядку були підписані останніми лише 07.05.2020 року.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За частиною 2 зазначеної статті штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з частиною 3 даної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 9.2 Договору за прострочення виконання робіт підрядник сплачує замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості невиконаних (несвоєчасно виконаних) робіт за кожний день прострочення.

За умовами пункту 9.3 цього правочину за не виконані роботи у строк, передбачений договором, підрядник сплачує замовнику штраф у розмірі 10 % від вартості невиконаних (несвоєчасно виконаних) робіт.

Суд зазначає, що можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

Так, відповідно до частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Заборона на застосування пені та штрафу прямо не випливає з закону чи із суті відносин сторін, що дозволяє здійснити відповідне врегулювання у договорі.

В даному випадку, суд вважає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі № 911/2813/17 від 09.02.2018, у справі № 911/1351/17 від 22.03.2018, у справі № 922/1720/17 від 25.05.2018, у справі № 917/194/18 від 02.04.2019, у справі № 923/760/16 від 27.09.2019.

Вищенаведені обставини спростовують заперечення відповідача щодо неможливості одночасного стягнення з нього заявлених сум пені та штрафу.

У той же час зі змісту наявної у матеріалах справи копії Акту приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта від 30.01.2020 року вбачається, що об`єкт "Реконструкція ВРП 35 кВ ПС Кулиндорове із приєднанням сонячної електростанції ТОВ "Гільдендорф Енерджи", яка розташована на території Красносільської сільської ради Лиманського району Одеської області ВП "Одеська дистанція електропостачання" регіональна філія "Одеська залізниця" AT "Українська залізниця" був прийнятий в експлуатацію 30.01.2020. Крім того, у пункті 6 Акту приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта зазначено наступне: "Будівельні роботи здійснені в терміни: 23.12.2019 -26.01.2020". Підпис та печатка на вищезазначеному Акті Регіональної філії "Одеська залізниця" свідчить про те, що позивач був обізнаний з термінами виконання будівельних робіт, однак акт КБ2-в довідку КБ3 підписав лише 07.05.2020 року.

Наведені обставини, не спростовані позивачем у встановленому законом порядку, свідчать про необґрунтованість здійсненого останнім нарахування штрафних санкцій у період, зокрема, з 27.01.2020 по 07.05.2020.

Слід також зазначити наступне.

Згідно зі статтею 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Заперечуючи проти задоволення вимог позивача, відповідач посилався на те, що листом від 24.01.2020 № 24/01-20/3 Приватне підприємство "Гарант-Енерго" передало на підписання замовнику відповідні акти форми КБ-2в та довідку форми КБ-3.

Листом від 27.01.2020 № 27/01-20/4 відповідач повідомив службу електропостачання регіональної філії позивача "Одеська Залізниця" про готовність робіт та просив повідомити дату прийняття вказаних робіт та пакету виконавчої документації.

Листом від 31.01.2020 № 31/01-20/2 відповідач також надав роз`яснення на зауваження Начальника служби електропостачання регіональної філії "Одеська Залізниця" Данильченка В.І. з приводу перерахування кошторисної трудомісткості у відповідності до фактичної трудомісткості робіт.

Копії вищенаведених листів відповідача, адресованих замовнику, наявні у матеріалах справи.

З матеріалів справи також вбачається, що будь-яких заперечень проти надісланих актів та довідок позивачем виконавцеві надано не було, проте такі документи були підписані замовником лише 07.05.2020 року.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що замовник у встановленому порядку не сприяв відповідачу (як підряднику) у виконанні робіт за Договором, що фактично зумовило зміну строків виконання робіт за цією угодою.

Так, у матеріалах справи наявна заявка відповідача від 19.12.2019 року, в якій останній з метою виконання робіт за Договором, просив позивача відключити від струму відповідні лінії електропостачання. Вищезазначене відключення мало відбутися 22.12.2019 з 9-00 год. до 17-00 год.

Проте, позивачем зазначене прохання фактично задоволено не було, що підтверджується змістом самої заявки, копія якої наявна у матеріалах справи.

Більше того, листом від 24.12.2019 № 24/12-19/2 відповідач, для виконання робіт з монтажу та підключення чотирьох комірок 35 кВт, звернувся до замовника з проханням подати відповідну заяву до ДС АТ "Одесаобленерго" та організувати відключення по графіку з 24.12.2019 по 30.12.2019 з 22:00 год. до 07:00 год. ранку щодня.

Також листом від 26.12.2019 № 26/12-19/4 (вхідний номер замовника від 28.12.2019 № 6903) Приватне підприємство "Гарант-Енерго" звернулося до замовника та вказало, що для виконання робіт з монтажу та підключення комірок 35 кВ, відповідач листом від 24.12.2019 № 24/12-19/2 звернувся до регіональної філії позивача "Одеськазалізниця" з проханням послідовного відключення 1-ї та 2-ї секції шин ПС Куліндорове. Однак заявка на відключення була відхилена диспетчерською службою АТ "Одесаобленерго".

Проте у матеріалах справи відсутні докази надання позивачем відповіді на означений лист, а також докази задоволення вищенаведених прохань відповідача, що було необхідним для вчасного виконання робіт за Договором.

Відповідно до статті 850 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний сприяти підрядникові у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку, встановлених договором підряду. У разі невиконання замовником цього обов`язку підрядник має право вимагати відшкодування завданих збитків, включаючи додаткові витрати, викликані простоєм, перенесенням строків виконання роботи, або підвищення ціни роботи. Якщо виконання роботи за договором підряду стало неможливим внаслідок дій або недогляду замовника, підрядник має право на сплату йому встановленої ціни з урахуванням плати за виконану частину роботи, за вирахуванням сум, які підрядник одержав або міг одержати у зв`язку з невиконанням замовником договору.

За умовами статті 851 Цивільного кодексу України підрядник має право не розпочинати роботу, а розпочату роботу зупинити, якщо замовник не надав матеріалу, устаткування або річ, що підлягає переробці, і цим створив неможливість виконання договору підрядником.

Згідно з пунктом 8.3 Договору підрядник має право зупиняти роботи у разі невиконання замовником своїх зобов`язань за даним Договором, що призвело до ускладнення або неможливості проведення підрядником робіт.

Таким чином, враховуючи усі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що саме ухилення позивача від сприяння підряднику зумовило затримку у строках виконання робіт за Договором (26 днів січня місяця 2020 року).

Судом також враховано, що згідно з положеннями пункту 5.2 та пункту 7.4 Договору термін виконання робіт становить 13 календарних днів (фактично 8 робочих днів), тоді як термін приймання замовником таких робіт складає 15 днів з моменту отримання відповідного повідомлення та актів, що свідчить про те, що термін прийняття спірних робіт фактично перевищує термін їх виконання.

З огляду на встановлені обставини, враховуючи обґрунтованість вищенаведених тверджень відповідача, суд дійшов висновку про те, що затримка у виконанні відповідачем передбачених Договором робіт (26 днів січня місяця 2020 року) виникла з вини самого позивача.

Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на те, що затримка у виконанні робіт за спірним Договором сталась з вини самого позивача, суд дійшов висновку про те, що позивачем належними та допустимим доказами не доведено підстав застосування до відповідача такого виду відповідальності, як стягнення штрафних санкцій (пені та штрафу).

За таких обставин, у задоволенні позову Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" слід відмовити.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

При цьому, суд зазначає, що інші доводи учасників справи не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Суд також зазначає про залишення без розгляду по суті заявленого відповідачем клопотання про зменшення нарахованих позивачем сум штрафних санкцій, у зв`язку із фактичною відсутністю правових підстав для їх стягнення.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору компенсації не підлягають та залишаються за позивачем.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

4. Відповідно до підпункту 17.5. пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 29.12.2020 року.

Суддя В.С. Ломака