Рішення № 93871731, 24.12.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.12.2020Справа № 910/6232/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕКС-РАЙТ"

до 1) Публічного акціонерного товариства "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "Ю-БЕЙС"

третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "ОЛЬВИТА"

третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1- Державна організація (установа, заклад) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

третя особа 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2 Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КАНТІЄРО"

про визнання недійсними результатів торгів та визнання недійсним договору

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "Ю-БЕЙС"

до 1) Публічного акціонерного товариства "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕКС-РАЙТ"

про визнання недійсними договорів

представники сторін:

від ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕКС-РАЙТ": не з`явився

від ПАТ "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ": Ярошенко А.С.

від ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "Ю-БЕЙС": Грекова Л.В.

від ТОВ "ОЛЬВИТА": не з`явився

від ФГВФО: Ярошенко А.С.

від ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КАНТІЄРО": не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕКС-РАЙТ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до 1) Публічного акціонерного товариства "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "Ю-БЕЙС", у якому просить суд:

визнати недійсними результати відкритих торгів (електронного аукціону) №UA - EA-2020-03-12-000009-b, проведених 18 березня 2020 року із використанням електронної торгової системи з реалізації лоту № GL18N016951, оформленими протоколом №UA - EA-2020-03-12-000009-b від 18.03.2020;

визнати недійсним договір №UA - EA-2020-03-12-000009-b/42/1 про відступлення прав вимоги від 22.04.2020, укладений Публічним акціонерним товариством "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "Ю-БЕЙС".

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Публічним акціонерним товариством "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "Ю-БЕЙС" здійснено відчуження майна позивача (права вимоги до ТОВ "ОЛЬВИТА" за кредитним договором №5714/20/8-1 від 15.02.2008), що порушує приписи ст.41 Конституції України, ст.317, 319 ЦК України, у зв`язку із чим позивачем заявлено вимогу про визнання недійсними результати відкритих торгів (електронного аукціону) №UA - EA-2020-03-12-000009-b, проведених 18 березня 2020 року. З огляду на те, що зміст договору про відступлення прав вимоги від 22.04.2020 суперечить вимогам статті 655, частини 1 статті 656 та статті 658 Цивільного кодексу України, відповідачами в момент укладення такого договору не було дотримано вимоги ч. 1-3 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України, а також враховуючи недійсність відкритих торгів (електронного аукціону), за результатами проведення яких укладено такий договір, позивачем заявлено вимогу про визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 08.05.2020 прийняв вище вказану позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, розгляд справи постановив здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання у справі на 28.05.2020, залучив до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "ОЛЬВИТА" та Державну організацію (установу, заклад) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

08.05.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕКС-РАЙТ" звернулося до суду із клопотанням про забезпечення позову.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 13.05.2020 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕКС-РАЙТ" про забезпечення позову повернув заявнику.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.2020 виправлено описку, допущену у п.12 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 08.05.2020 у справі №910/6232/20.

Протокольною ухвалою від 28.05.2020 відкладено підготовче судове засідання на 11.06.2020.

10.06.2020 через канцелярію суду від ПАТ "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" (відповідача-1) надійшов відзив на позов.

11.06.2020 через канцелярію суду від ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "Ю-БЕЙС" (відповідача-2) надійшов відзив на позов.

11.06.2020 через канцелярію суду від ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕКС-РАЙТ" надійшла заява про зміну предмету позову, у якій позивач змінює предмет позову та викладає позовні вимоги у наступній редакції:

визнати недійсними результати відкритих торгів (електронного аукціону) №UA - EA-2020-03-12-000009-b, проведених 18 березня 2020 року із використанням електронної торгової системи з реалізації лоту № GL18N016951, оформленими протоколом №UA - EA-2020-03-12-000009-b від 18.03.2020, в частині відступлення права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛЬВИТА" за кредитним договором №5714/20/8-1 від 15.02.2008, укладеним між Публічним акціонерним товариством "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОЛЬВИТА".

визнати недійсним договір №UA - EA-2020-03-12-000009-b/42/1 про відступлення прав вимоги від 22.04.2020, укладений Публічним акціонерним товариством "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "Ю-БЕЙС", в частині відступлення права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛЬВИТА" за кредитним договором №5714/20/8-1 від 15.02.2008, укладеним між Публічним акціонерним товариством "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОЛЬВИТА".

У підготовчому засіданні 11.06.2020, суд розглянувши заяву ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕКС-РАЙТ" про зміну предмету позову та заслухавши пояснення представників учасників справи, дійшов висновку, що остання відповідає вимогам ст.46 Господарського процесуального кодексу України та відповідно приймається судом до розгляду, а подальший розгляд справи здійснюватиметься з її урахуванням.

Протокольною ухвалою від 11.06.2020 суд продовжив підготовче провадження на 30 днів та відклав підготовче судове засідання на 23.06.2020.

Протокольною ухвалою від 23.06.2020 відкладено підготовче судове засідання на 09.07.2020.

09.07.2020 через відділ діловодства суду від відповідача 2 надійшло клопотання про витребування доказів та клопотання про залучення третьої особи.

Протокольною ухвалою від 09.07.2020 клопотання відповідача 2 про витребування доказів було залишено без розгляду у зв`язку з пропуском процесуальних строків.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 09.07.2020 відклав підготовче засідання у справі №910/6232/20 на 28.07.2020, залучив до участі у справі №910/6232/20 третю особу 3 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КАНТІЄРО".

Протокольною ухвалою від 28.07.2020 відкладено підготовче судове засідання на 08.09.2020.

08.09.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "Ю-БЕЙС" подано до суду зустрічну позовну заяву до Публічного акціонерного товариства "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕКС-РАЙТ" про визнання недійсними договорів.

Протокольною ухвалою від 08.09.2020 суд відклав розгляд підготовчого засідання на 29.09.2020.

11.09.2020 через канцелярію суду Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "Ю-БЕЙС" подано клопотання про долучення доказів до зустрічної позовної заяви та відзив на позовну заяву (з урахуванням заяви позивача про зміну предмету позову).

Господарський суд міста Києва ухвалою від 14.09.2020 продовжив ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "Ю-БЕЙС" процесуальний строк для подання відзиву на позов (з урахуванням заяви позивача про зміну предмету позову), прийняв зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "Ю-БЕЙС" до Публічного акціонерного товариства "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕКС-РАЙТ" про визнання недійсними договорів та об`єднав вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом.

14.09.2020 через канцелярію суду від ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "Ю-БЕЙС" надійшла заява про забезпечення позову та заява про доповнення заяви про забезпечення позову.

15.09.2020 через канцелярію суду від ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "Ю-БЕЙС" надійшла заява про долучення до заяви про забезпечення позову витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2020 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "Ю-БЕЙС" про забезпечення позову задоволено частково.

Протокольною ухвалою від 29.09.2020 суд відклав розгляд підготовчого засідання на 15.10.2020.

Протокольною ухвалою від 15.10.2020 суд відклав розгляд підготовчого засідання на 03.11.2020.

03.11.2020 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕКС-РАЙТ" надійшло клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2020 у справі №910/6232/20.

Протокольною ухвалою від 03.11.2020 суд відклав розгляд підготовчого засідання на 17.11.2020.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 03.11.2020 призначив розгляд клопотання ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕКС-РАЙТ" про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2020 у справі №910/6232/20 на 10.11.2020.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 10.11.2020 відмовив у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕКС-РАЙТ" про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2020 у справі №910/6232/20.

Протокольною ухвалою від 17.11.2020 суд відклав розгляд підготовчого засідання на 26.11.2020.

Протокольною ухвалою від 26.11.2020 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 15.12.2020.

Присутній у судовому засіданні представник ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КАНТІЄРО" надав суду заяву про долучення доказів, а саме: договору поруки №25165-20/10-5 від 31.05.2010.

У судовому засіданні 15.12.2020 суд, керуючись ч.5 ст.80 ГПК України, оцінивши наведені заявником у заяві обставини щодо строку подання доказу, суд визнав поважними причини неподання доказу та встановив строк для надання доказів до 15.12.2020, у зв`язку із чим долучив відповідний доказ до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою від 15.12.2020 відкладено розгляд справи по суті до 24.12.2020.

У судове засідання 24.12.2020 з`явилися представники ПАТ "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ", ФГВФО та ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "Ю-БЕЙС".

Представники ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕКС-РАЙТ" у судове засідання не з`явився, однак до суду 22.12.2020 надійшла заява про розгляд справи у судовому засіданні 24.12.2020 без участі представника ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕКС-РАЙТ".

Представник ТОВ "ОЛЬВИТА" у судове засідання не з`явився, про розгляд справи по суті третя особа-1 була повідомлена ухвалами суду від 26.11.2020 та від 15.12.2020.

Представник ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КАНТІЄРО" у судове засідання також не з`явився, однак до суду 24.12.2020 надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника третьої особи-3.

Представник ПАТ "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" та ФГВФО у судовому засіданні 24.12.2020 надав пояснення по справі. Проти первісного позову заперечив, позовні вимоги за зустрічним позовом підтримав.

Представник ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "Ю-БЕЙС" проти первісних позовних вимог заперечив, просив суд відмовити в їх задоволенні. Надав пояснення по суті зустрічного позову, просив суд зустрічні позовні вимоги задовольнити.

У судовому засіданні 24.12.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

15.02.2008 між Публічним акціонерним товариством "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОЛЬВИТА" (позичальник,) укладено кредитний договір № 5714-20/8-1 (далі - кредитний договір), у відповідності до якого банк надав позичальнику кредит у вигляді відзивної відновлювальної кредитної лінії в сумі 27800000,00 гривень із кінцевою датою повернення кредиту 14.02.2011, для проведення статутної діяльності, за процентною ставкою 17% річних.

Відповідно до п.2.1 кредитного договору для обліку заборгованості за кредитом банк відкриває позичковий рахунок № НОМЕР_1 .

Згідно із п.2.2 кредитного договору грошові кошти перераховуються банком з позичкового рахунку на банківський (поточний) рахунок позичальника (або інший рахунок, вказаний позичальником в заяві про перерахування коштів) на підставі письмової заяви позичальника про перерахування грошових коштів у п`ятиденний строк з дня отримання банком заяви.

Пунктом 2.4 кредитного договору визначено, що банк видає позичальнику кредит для фінансування витрат, пов`язаних з будівництвом та введенням в експлуатацію фруктового логістичного терміналу та холодильника № 3, що знаходяться за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н., с. Щасливе, вул. Леніна, 20 г.

У подальшому до кредитного договору вносилися зміни згідно із додатковими угодами від 01.04.2008, від 31.07.2008, від 21.11.2008, від 30.06.2009, від 30.12.2009, від 29.04.2010, від 29.06.2010, від 28.07.2010, від 01.10.2010, від 01.07.2011, від 30.03.2012, від 30.07.2012, від 04.09.2012, від 02.10.2012.

Договором від 01.04.2008 про внесення змін до кредитного договору №5714-20/8-1 від 15.02.2008 викладено п.1.1. кредитного договору в наступній редакції: предметом кредитного договору є надання банком грошових коштів позичальнику, у вигляді відзивної відновлювальної "кредитної лінії" на таких умовах: сума кредиту: 27800000,00 грн; плата за користування кредитом: 16,5 % річних; на строк до 14.02.2011.

Так, договором від 30.03.2012 про внесення змін до кредитного договору № 5714-20/8-1 від 15.02.2008 викладено вказаний кредитний договір у новій редакції, передбачено додаткові умови забезпечення виконання позичальником зобов`язань за договором, встановлено кінцевий термін повернення кредиту - 29.03.2013.

Договором від 30.07.2012 про внесення змін до кредитного договору № 5714-20/8-1 від 15.02.2008 зменшено процентну ставку до 10,0% відсотків річних, процентна ставка діє з 01 квітня 2012 року.

Договором від 04.09.2012 про внесення змін до кредитного договору від 15.02.2008 року № 5714-20/8-1 збільшено ліміт кредитної лінії до 76100000,00 гривень.

19.02.2008 в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №5714-20/8-1 від 15.02.2008 між ПАТ "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" (іпотекодержатель) та ТОВ "ОЛЬВИТА" (іпотекодавець) укладено договір іпотеки, посвідчений 19.02.2008 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою Н.М. за реєстровим №553 (далі - договір іпотеки).

Відповідно до п.1.1. договору іпотеки, у редакції договору від 28.11.2012 про внесення змін до договору іпотеки, договір іпотеки забезпечує вимогу іпотекодержателя, що випливає з кредитного договору №5714-20/8-1 від 15.02.2008 (а також усіх договорів про внесення змін до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії кредитного договору), укладеного між іпотекодержателем та іпотекодавцем, за умовами якого іпотекодержатель надав іпотекодавцю кредит у вигляді невідновлювальної відкличної кредитної лінії з лімітом 76450000,00 грн.

Згідно із п.2.1. договору іпотеки у редакції договору про внесення змін від 23.10.2012 до договору іпотеки, на забезпечення виконання основного зобов`язання іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодавцеві наступне майно:

- земельну ділянку, площею 1, 4000 га, розташовану за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Щасливе, вул. Леніна 20-г;

- салатний корпус з вбудованим АПК ІІ-а черга, загальною площею 3058,4 кв.м., що знаходится за адресою: Київська обл. Бориспільський район, с Щасливе, вул. Леніна, 20-г.

Загальна узгоджена сторонами оцінка предмету іпотеки становить 31271952,00 грн. (п.2.2. договору іпотеки в редакції договору про внесення змін від 23.10.2012 до договору іпотеки).

04.09.2014 між ПАТ "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" (клієнт) та ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕКС-РАЙТ" (фактор) був укладений договір факторингу №98688-23/14-1 (далі - Договір факторингу), відповідно до п.2.1. якого клієнт передає (відступає) на користь фактора, а фактор набуває право вимоги до боржника за кредитним договором і зобов`язується сплатити клієнту суму, визначену у п.3.1. цього договору, на умовах визначених цим договором.

Відповідно до п.2.4. договору факторингу сторони домовились, що заміна сторони у зобов`язанні вважається такою, що відбулася, а право вимоги за кредитним договором вважається відступленим клієнтом фактору з моменту проведення повного розрахунку фактора з клієнтом, що засвідчується в тому числі підписанням сторонами Акту приймання-передачі права вимоги за формою встановленою у Додатку №1, що є невід`ємною частиною цього Договору та скріплення його печатками сторін. Даний Акт приймання-передачі права вимоги укладається сторонами в день проведення остаточного розрахунку фактора з клієнтом. Якщо клієнт відмовиться від підписання Акта приймання-передачі вимоги в день проведення остаточного розрахунку за цим Договором Акт приймання-передачі права вимоги вважається підписаним з боку клієнта, а право вимоги таким, що передане фактору.

Пунктом 3.1 договору факторингу визначено, що за відступлене право вимоги до боржника за кредитним договором, фактор сплачує клієнту суму у розмірі 13000000,00 грн.

Сторони встановили, що загальний розмір заборгованості боржника, право вимоги, повернення якої відступається клієнтом фактору за даним договором, становить 126930184,61 грн, з яких:

- 76441000,00 грн - заборгованість за основним боргом за кредитним договором;

- 336167,71 грн - заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом;

- 81038,42 грн - пеня за несвоєчасну сплату процентів по кредиту;

- 16917545,15 грн - пеня за несвоєчасне повернення кредиту;

- 33124433,33 грн - проценти за порушення виконання грошового зобов`язання.

08.10.2014 між ПАТ "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" та ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕКС-РАЙТ" складено Акт приймання-передачі права вимоги за договором факторингу №98688-23/14-1 від 04.09.2014, згідно якого клієнт передав, а фактор прийняв право вимоги за договором факторингу №98688-23/14-1 від 04.09.2014. Клієнт та фактор підтверджують, що передача права вимоги набуває чинності безпосередньо з моменту підписання ними цього Акту приймання-передачі права вимоги, як передбачено у п.2.4., 2.5. договору факторингу.

08.10.2014 між ПАТ "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" та ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕКС-РАЙТ" був укладений договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором, який посвідчений 08.10.2014 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою Н.М. за реєстровим №811, відповідно до якого банк відступив ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕКС-РАЙТ" право вимоги за Іпотечним договором від 19.02.2008, за реєстровим №553.

Постановою правління Національного банку України від 19.03.2015 №190 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" до категорії неплатоспроможних" ПАТ "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" віднесено до категорії неплатоспроможних.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 19.03.2015 № 190 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 19.03.2015 прийнято рішення № 61, згідно з яким розпочато з 20.03.2015 процедуру виведення ПАТ "Банк "Київська Русь" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації, запроваджено з 20.03.2015 по 19.06.2015 тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк "Київська Русь" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Волкова Олександра Юрійовича.

Відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 1085 від 23.06.2016 продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ "Банк "Київська Русь" на два роки до 16 липня 2018 року та продовжено повноваження Волкова Олександра Юрійовича як уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в ПАТ "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ".

16.07.2015 постановою Правління Національного банку України "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" відкликано банківську ліцензію та ліквідовано ПАТ "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" з 17.07.2015.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №138 від 17.07.2015 розпочато процедуру ліквідації ПАТ "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ".

Повідомленням вих. № 2672/16 від 10.05.2016 Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку Волков О.Ю. повідомив TOB "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕКС-РАЙТ" про нікчемність договору факторингу № 98688-23/14-1 від 04.09.2014 та договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором, посвідченим 08.10.2014 приватним нотаріусом КМНО Бочкарьовою Н.М. за реєстровим №811, укладених між банком та відповідачем з підстав, передбачених ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

У подальшому Публічне акціонерне товариство "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕКС-РАЙТ" про:

- застосування наслідків недійсності нікчемного правочину за договором факторингу №98688-23/14-1 від 04.09.2014, укладеним між Банком і TOB "ФК "ЕКС-РАЙТ", повернувши сторони у первісний стан;

- застосування наслідків недійсності нікчемного правочину за договором про відступлення права вимоги за іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою Н.М. 8 жовтня 2014 року за №811, укладеним між Банком і TOB "ФК "ЕКС-РАЙТ", повернувши сторони у первісний стан;

- визначення способу виконання рішення суду шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про обтяження у виді заборони на наступний об`єкт: салатний корпус з вбудованим АПК ІІ-а черга, розташований за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Щасливе, вулиця Леніна, 20-г;

- визначення способу виконання рішення суду шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про обтяження у виді заборони на наступний об`єкт: земельну ділянку загальною площею 1,40 га, розташовану за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Щасливе, вулиця Леніна, 20-г;

- зобов`язання TOB "ФК "ЕКС-РАЙТ" повернути Банку оригінали документів, отриманих TOB "ФК "ЕКС-РАЙТ" за актом прийому-передачі документації за Договором факторингу від 08.10.2014, а саме оригіналів кредитного договору №5714-20/8-1 від 15.02.2008 і договорів про внесення змін до нього, договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою Н.М. 19 лютого 2008 року за №554 і договорів про внесення змін до нього; договору поруки №21467-20/12-5 від 29.03.2012 і договорів про внесення змін до нього;

- зобов`язання TOB "ФК "ЕКС-РАЙТ" повернути Банку оригінали документів, отриманих TOB "ФК "ЕКС-РАЙТ" за актом приймання-передачі документів (Договір факторингу) від 08.10.2014, а саме: оригіналу державного акту на право власності на Земельну ділянку; оригіналу на право власності на нерухоме майно загальною площею 3058,4 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Щасливе, вулиця Леніна, 20-г; оригіналу витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно (номер витягу 19071343 від 04.06.2008, реєстраційний номер 23479538); оригіналу договору купівлі-продажу Земельної ділянки.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.03.2019 у справі №910/15629/16, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2019, у позові відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 25 лютого 2020 року рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2019 у справі №910/15629/16 залишено без змін.

TOB "ФК "ЕКС-РАЙТ" (позивач за первісним позовом) зазначає, що 18 березня 2020 року відбулися відкриті торги (електронний аукціон) № UA- ЕА-2020-03-12-000009-b), результати якого були оформлені протоколом № UA-EA-2020- 03-12-000009-b від 18.03.2020. Переможцем аукціону було визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "Ю-БЕЙС".

За результатами зазначеного аукціону банком було продано лот GL18N016951, до складу якого було включено, в тому числі, право вимоги до ТОВ "ОЛЬВИТА" за кредитним договором №5714-20/8-1 від 15.02.2008 та договором іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою Н.М. 19 лютого 2008 року за №554.

22.04.2020 між ПАТ "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" як Банком та ТОВ "ФК "Ю-БЕИС" як Новим кредитором, відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № UA-EA-2020-03-12-000009-b від 18.03.2020 було укладено договір №UA-EA-2020-03-12-000009-b/42/1 про відступлення прав вимоги (надалі - договір №UA-EA-2020-03-12-000009-b/42/1 про відступлення прав вимоги).

Відповідно до п.1 договору про відступлення прав вимоги Банк відступає Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває права вимоги Банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб підприємців та/або юридичних осіб, зазначених в Додатку №1 та Додатку №2 до цього Договору, надалі за текстом - Боржники, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників та інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту) та/або договорами поруки та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами) та/або договорами застави та/або договорами та/або іншими контрактами, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку №1 та Додатку №2 до цього Договору, надалі за текстом - Основні договори, надалі за текстом - Права вимоги. Новий кредитор сплачує Банку за право вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим Договором.

Згідно із додатком №1 до договору №UA-EA-2020-03-12-000009-b/42/1 про відступлення прав вимоги до складу права вимоги, яке було відчужено Банком на підставі договору про відступлення прав вимоги було включено, в тому числі право вимоги до ТОВ "ОЛЬВИТА" за кредитним договором №5714-20/8-1 від 15.02.2008 на суму 126930184,61 грн та за договором іпотеки від 19.02.2008.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕКС-РАЙТ" посилається на те, що здійснення Публічним акціонерним товариством "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "Ю-БЕЙС" відчуження майна позивача (права вимоги до ТОВ "ОЛЬВИТА" за кредитним договором №5714/20/8-1 від 15.02.2008) порушує приписи ст.41 Конституції України, ст.317, 319 Цивільного кодексу України, у зв`язку із чим результати відкритих торгів (електронного аукціону) №UA - EA-2020-03-12-000009-b, проведених 18 березня 2020 року підлягають визнанню недійсними.

Оскільки зміст договору про відступлення прав вимоги від 22.04.2020 суперечить вимогам статті 655, частини 1 статті 656 та статті 658 Цивільного кодексу України, відповідачами в момент укладення такого договору не було дотримано вимоги ч. 1-3 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України, а також враховуючи недійсність відкритих торгів (електронного аукціону), за результатами проведення яких укладено такий договір, ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕКС-РАЙТ" заявлено вимогу про визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги.

З урахуванням наведеного, позивачем за первісним позовом (ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕКС-РАЙТ") заявлено вимоги (у редакції заяви про зміну предмету позову) про:

визнання недійсними результати відкритих торгів (електронного аукціону) №UA - EA-2020-03-12-000009-b, проведених 18 березня 2020 року із використанням електронної торгової системи з реалізації лоту № GL18N016951, оформленими протоколом №UA - EA-2020-03-12-000009-b від 18.03.2020, в частині відступлення права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛЬВИТА" за кредитним договором №5714/20/8-1 від 15.02.2008, укладеним між Публічним акціонерним товариством "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОЛЬВИТА";

визнання недійсним договору №UA - EA-2020-03-12-000009-b/42/1 про відступлення прав вимоги від 22.04.2020, укладеного Публічним акціонерним товариством "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "Ю-БЕЙС", в частині відступлення права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛЬВИТА" за кредитним договором №5714/20/8-1 від 15.02.2008, укладеним між Публічним акціонерним товариством "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОЛЬВИТА".

Публічне акціонерне товариство "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" (відповідач-1 за первісним позовом) та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (третя особа-2) проти позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕКС-РАЙТ" заперечили, посилаючись на те, що позивачем за первісним позовом не наведено жодних належних та допустимих доказів або належного обґрунтування підстав, з яких вбачалася б недійсність результатів електронного продажу прав вимоги до ТОВ "ОЛЬВИТА".

Також відповідач-1 за первісним позовом та третя особа-2, посилаючись на положення Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, рішення виконавчої дирекції Фонду, зазначають, що прийняття рішення №337 від 13.02.2020 та здійснення продажу прав вимоги за кредитним договором є реалізацією Фондом гарантування вкладів фізичних осіб своїх повноважень (обов`язку) з підстав та у спосіб, передбачений законодавством.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "Ю-БЕЙС" (відповідач-2 за первісним позовом) проти позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕКС-РАЙТ" заперечує, посилаючись на наступне:

оплата за договором факторингу № 98688-23/14-1 відбувалась за рахунок кредиторської заборгованості проблемного Банку перед платником, а отже, реальних грошових надходжень до Банку не відбувалось; на момент погашення заборгованості очевидною була обмеженість у використанні ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕКС-РАЙТ" коштів на його рахунках та неможливість Банку виконувати свої зобов`язання перед кредиторами (вкладниками, клієнтами); а отже, банк уклав договір факторингу № 98688-23/14-1 та в подальшому прийняв оплату за ним без реальних грошових надходжень, внаслідок чого Банк відмовився від власних майнових вимог, що зазначено п.1 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" як ознака нікчемності правочину;

умови договору факторингу № 98688-23/14-1, укладеного між Банком та ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕКС-РАЙТ" прямо передбачають передачу контрагенту, що є одночасно кредитором Банку, майнових прав за Кредитними договорами та надає кредитору - ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕКС-РАЙТ" переваги перед іншими кредиторами, а тому за висновками відповідача-2, окремому кредитору було передано майно (майнові права) Банку, через що ним отримано переваги, не встановлені для нього законодавством чи внутрішніми документами банку, що зазначено у п.7 ч.3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" як ознака нікчемності правочину;

за наведених обставин, відповідач-2 за первісним позовом стверджує, що договір №98688-23/14-1 факторингу .N' 998688-23/14-1 від 04 вересня 2014 року укладений між ПАТ БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" та ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕКС-РАЙТ" є нікчемним на підставі частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України.

Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "Ю-БЕЙС" заявлено зустрічний позов до Публічного акціонерного товариства "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕКС-РАЙТ" про визнання недійсним договору факторингу від 04.09.2014 №98688-23/14-1 та визнання недійсним договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 08.10.2014, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою Н.М. з реєстровим №811, що укладені між ПАТ "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" та ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕКС-РАЙТ".

Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "Ю-БЕЙС" посилається на наступне:

договір факторингу №98688-23/14-1 від 04.09.2014 було укладено без наявності відповідного дозволу (ліцензії) у ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕКС-РАЙТ", що є підставою для визнання такого договору недійсним згідно ч.1 ст.227 ЦК України;

наявність ознак нікчемності договору факторингу відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який укладений між ПАТ "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" та ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕКС-РАЙТ";

оскільки договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором має похідний характер від договору факторингу №98688-23/14-1 від 04.09.2014, а забезпечувальне зобов`язання слідує за основним (ч.2 ст.548 ЦК України, ч.1 ст.24 Закону України "Про іпотеку"), то недійсність (нікчемність) договору факторингу №98688-23/14-1 від 04.09.2014 має наслідком недійсність договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 08.10.2014.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕКС-РАЙТ" (відповідач-2 за зустрічним позовом) проти зустрічного позову заперечило посилаючись на наступне:

законодавство України не передбачало необхідності наявності ліцензії для здійснення факторингу як окремого виду фінансових послуг;

твердження ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "Ю-БЕЙС" про фінансування ПАТ "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" на суму 13 000 000 грн за рахунок коштів, які були отримані ним в позику, суперечать твердженням, викладеним позивачем за зустрічним позовом в підпункті 2.3. зустрічного позову, де останній стверджує, що реального надходження коштів не відбулося;

ПАТ "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" жодного разу, ні в межах провадження у справі №910/15629/16, ні в межах провадження у справі №910/6232/20 не заперечував проти реальності надходження від ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕКС-РАЙТ" на його користь коштів в розмірі 13000000,00 грн на виконання умов договору факторингу №98688-23/14-1 від 04.09.2014;

відповідач-2 за зустрічним позовом вважає безпідставними твердження ТОВ "ФК "Ю-БЕЙС" про те, що за змістом п.п.12.11 Договору факторингу №98688-23/14-1 від 04.09.2014 банк відмовився від власних майнових вимог за договором поруки №25165-20/10-5 від 31.05.2010, оскільки положеннями пункту 2.3 договору факторингу №98688-23/14-1 від 04.09.2014 визначено право ПАТ "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" відступити права вимоги за договорами забезпечення в межах виконання зобов`язань сторін за договором факторингу №98688- 23/14-1 від 04.09.2014;

банк, звертаючись до суду з позовною заявою в межах справи 910/15629/16 як на підстави заявлених позовних вимог посилався на наявність в Договорі факторингу №98688-23/14-1 від 04.09.2014 ознак нікчемності, передбачених підпунктами 1, 2 та 3 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", однак, не довів у встановленому законодавством України порядку наявності таких ознак, у зв`язку з чим, в задоволенні такого позову було відмовлено;

ТОВ "ФК "Ю-БЕЙС" було відомо, що право вимоги до ТОВ "ОЛЬВИТА" за кредитним договором №5714-20/8-1 від 15.02.2008 та договором іпотеки від 19.02.2008 належить ТОВ "ФК "ЕКС-РАЙТ", а отже, договір про відступлення права вимоги №UA-EA-2020-03-12-000009-b/42/l від 22.04.2020 є таким, що порушує публічний порядок, тобто є нікчемним па підставі положень статті 228 ЦК України.

Також ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕКС-РАЙТ" заявлено про застосування строків позовної давності до позовних вимог Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "Ю-БЕЙС" про визнання недійсним договору факторингу від 04.09.2014 №98688-23/14-1 та визнання недійсним договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 08.10.2014, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою Н.М. з реєстровим №811.

ПАТ "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" у відзиві на зустрічний позов просить суд задовольнити зустрічний позов та зазначає, що за один рік до віднесення банку до категорії неплатоспроможних, банк уклав нікчемні правочини, а саме договір факторингу №98688-23/14-1 від 04.09.2014 та договір відступлення права вимоги за іпотечним договором від 08.10.2014, з підстав, зазначених в п.1,3 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні первісного позову та часткового задоволення зустрічних позовних вимог, з наступних підстав.

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним законом у даних правовідносинах.

Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлює правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Частиною 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

Відтак, у спорах пов`язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, своїх зобов`язань, норми Закону є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Уповноважена особа Фонду з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема: приймає до свого відання майно (кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу та виконує функції з управління та реалізації майна банку; у встановленому законодавством порядку вживає заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб; здійснює відчуження активів і зобов`язань банку в разі, якщо це було передбачено планом врегулювання, або в інших випадках за рішенням виконавчої дирекції Фонду (п.2,5,10 ч.1 ст.48 Закону).

Згідно положень п.8 ч.2 ст. 4 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" на виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження активів і зобов`язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.

Відповідно до приписів ч.1-5 ст.51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Уповноважена особа Фонду не має права відчужувати майно банку до затвердження виконавчою дирекцією Фонду результатів інвентаризації майна банку та формування ліквідаційної маси, крім випадків надання виконавчою дирекцією Фонду дозволу на реалізацію окремого майна з метою запобігання збиткам або ризикам його втрати, а також у випадках, передбачених цим Законом.

З метою отримання доходу уповноважена особа Фонду має право укладати договори про передання окремого майна банку в строкове платне користування іншим особам до реалізації цього майна у встановленому порядку.

Після затвердження виконавчою дирекцією Фонду результатів інвентаризації майна банку та формування ліквідаційної маси уповноважена особа Фонду розпочинає реалізацію майна банку у порядку, встановленому цим Законом та нормативно-правовими актами Фонду, з метою отримання максимальної виручки у найкоротший строк. Виконавча дирекція Фонду за поданням уповноваженої особи Фонду затверджує способи, порядок, склад та умови відчуження майна банку, що включене до ліквідаційної маси.

Порядок продажу майна банку під час проведення ліквідаційної процедури визначається і регламентується нормативно-правовими актами Фонду.

Майно банку (пули активів) може бути реалізоване такими способами:

1) на відкритих торгах (аукціоні);

2) на закритих торгах (щодо об`єктів цивільних прав, обмежених в обороті);

3) шляхом відступлення права вимоги за кредитами іншим установам;

4) шляхом відчуження на організованих місцях продажу (біржах, у торговельних посередників тощо);

5) продаж безпосередньо юридичній або фізичній особі.

Вибір способів продажу майна (активів) здійснюється уповноваженою особою Фонду з метою забезпечення його відчуження за найвищою ціною з урахуванням вимог законодавства. Вибраний спосіб затверджується виконавчою дирекцією Фонду.

Уповноважена особа Фонду організовує проведення торгів (аукціону) з продажу активів банку з урахуванням вимог цього Закону.

На відкритих торгах (аукціоні) можуть продаватися:

1) основні засоби (нерухомість, незавершене будівництво, транспортні засоби, будівельні матеріали тощо);

2) відокремлений підрозділ банку як частина цілісного майнового комплексу;

3) дебіторська заборгованість.

Уповноважена особа Фонду має право самостійно проводити торги на аукціоні або закритих торгах відповідно до законодавства або залучити на підставі договору організатора аукціону - юридичну особу, яка відповідно до установчих документів має право проводити торги. Організатор аукціону або закритих торгів не може бути заінтересованою особою стосовно банку.

Відповідно до частин 1 та 2 Розділу VI Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування від 24.03.2016 № 388 на відкритих торгах (аукціоні) можуть продаватися такі види активів (майна) банку, що ліквідується:

- основні засоби;

- майно банку у вигляді цілісного майнового комплексу;

- майно банку, щодо обороту якого встановлено обмеження;

- дебіторська заборгованість;

- права вимоги.

Інші види активів (майна) можуть продаватися у спосіб, визначений законодавством.

Продаж активів (майна) банку, що ліквідується, на відкритих торгах (аукціоні) може проводитися в електронній формі, у тому числі через ETC.

Так, з огляду на викладене, на Уповноважену особу Фонду покладено обов`язок відчужити майно (активи), включені до ліквідаційної маси банку.

На виконання та у відповідності до зазначених приписів спеціального Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, в межах процедури ліквідації ПАТ "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ", Фонд гарантування вкладів фізичних осіб здійснює організацію відчуження активів і зобов`язань неплатоспроможних банків, в тому числі шляхом прийняття рішення про затвердження умов продажу активів від 13.02.2020 № 337.

Організація відчуження активів і зобов`язань неплатоспроможного банку є однією з найголовніших функцій Фонду (обов`язком) під час виведення банку з ринку, оскільки кошти, одержані в результаті продажу майна (активів) банку, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів банку у черговості, визначеній ч.1 ст.52 Закону.

Отже, рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 13.02.2020 № 337 визначено активи ПАТ "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ", що підлягають продажу на відкритих торгах (аукціоні) шляхом проведення відкритих торгів (аукціону) із використанням електронної торгової системи для проведення електронного аукціону, який складається з автоматичного покрокового зниження початкової (стартової) ціни лоту, етапів подання закритих цінових пропозицій та цінових пропозицій, а саме права вимоги та інші майнові права за кредитними договорами, що укладені з юридичними особами, в тому числі права вимоги за кредитним договором №5714-20/8-1 від 15.02.2008.

Як встановлено судом, 12.03.2020 права вимоги за кредитним договором №5714-20/8-1 від 15.02.2008 та договором іпотеки від 19.02.2008 у складі пулу активів ПАТ "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" були виставлені на відкриті торги (аукціон) з продажу майна ПАТ "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" (лот №GL 18N016951).

18.03.2020 відбулись відкриті торги (аукціон) з продажу майна (активів) ПАТ "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ", за результатами яких переможцем було визначено ТОВ "ФК "Ю-БЕЙС" (відповідач-2 за первісним позовом/позивач позовом за зустрічним).

Результати аукціону оформлено протоколом електронного аукціону №UA-EA-2020-03-12-000009-b від 18.03.2020.

22.04.2020 між ПАТ "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" як Банком та ТОВ "ФК "Ю-БЕИС" як Новим кредитором, відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № UA-EA-2020-03-12-000009-b від 18.03.2020 було укладено договір №UA-EA-2020-03-12-000009-b/42/1 про відступлення прав вимоги (надалі - договір №UA-EA-2020-03-12-000009-b/42/1 про відступлення прав вимоги).

Згідно із додатком №1 до договору №UA-EA-2020-03-12-000009-b/42/1 про відступлення прав вимоги до складу права вимоги, яке було відчужено Банком на підставі договору про відступлення прав вимоги було включено, в тому числі право вимоги до ТОВ "ОЛЬВИТА" за кредитним договором №5714-20/8-1 від 15.02.2008 на суму 126930184,61 грн та за договором іпотеки від 19.02.2008.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

При цьому відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов`язується або не зобов`язується їх оплатити. Відступлення права за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Цей договір може бути оплатним, якщо в ньому передбачений обов`язок нового кредитора сплатити первісному кредитору грошову суму замість отриманого права вимоги.

У такому випадку на відносини цесії поширюється положення про договір купівлі-продажу, оскільки статтею 656 ЦК України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога немає особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

При відступлені права вимоги до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено законом або договором (стаття 514 ЦК України).

TOB "ФК "ЕКС-РАЙТ" (позивач за первісним позовом) обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на те, що на підставі договору факторингу №98688-23/14-1 від 04.09.2014 та договору про відступлення права вимоги від 08.10.2014, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою Н.М. за реєстровим №811, ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕКС-РАЙТ" набуло право вимоги за кредитним договором №5714-20/8-1 від 15.02.2008 та за іпотечним договором від 19.02.2008, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою Н.М. за реєстровим №553, які укладені між Публічним акціонерним товариством "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОЛЬВИТА".

За наведених обставин, позивач за первісним позовом стверджує, що здійснення Публічним акціонерним товариством "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "Ю-БЕЙС" відчуження майна позивача (права вимоги до ТОВ "ОЛЬВИТА" за кредитним договором №5714/20/8-1 від 15.02.2008) порушує приписи ст.41 Конституції України, ст.317, 319 Цивільного кодексу України.

Так, у первісному позові ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕКС-РАЙТ" оспорює відчуження Публічним акціонерним товариством "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "Ю-БЕЙС" права вимоги до ТОВ "ОЛЬВИТА" за кредитним договором №5714/20/8-1 від 15.02.2008 та іпотечним договором від 19.02.2008.

Водночас Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "Ю-БЕЙС" заявлено зустрічний позов до Публічного акціонерного товариства "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕКС-РАЙТ" про визнання недійсним договору факторингу від 04.09.2014 №98688-23/14-1 та визнання недійсним договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 08.10.2014, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою Н.М. з реєстровим №811, що укладені між ПАТ "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" та ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕКС-РАЙТ".

За змістом ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення містить ст.20 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину визначено статтею 215 цього Кодексу.

Стаття 204 Цивільного кодексу України визначає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частини 1, 2 статті 215 - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Частинами 1 статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Згідно із матеріалів справи та як встановлено судом Публічне акціонерне товариство "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" зверталося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕКС-РАЙТ" про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину за договором факторингу №98688-23/14-1 від 04.09.2014 та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину за договором про відступлення права вимоги за іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою Н.М. 8 жовтня 2014 року за №811.

Вказаний вище позов був мотивований посиланням на нікчемність договору факторингу і Договору відступлення відповідно до пунктів 1, 3 частини 2 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.03.2019 у справі №910/15629/16, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2019, у позові ПАТ "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" відмовлено.

Судові рішення мотивовані недоведеністю ПАТ "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" нікчемності договору факторингу і договору відступлення, зокрема того, що ціна відступленого права вимоги є на 20% чи більше завищеною (або заниженою) порівняно з його ринковою (звичайною) вартістю. Натомість фактична ціна продажу майнових прав менше, ніж на 1%, відрізняється від їх ринкової вартості, визначеної в результаті проведення незалежної оцінки.

У постанові від 25.02.2020 за результатами касаційного розгляду справи №910/15629/16 Верховний Суд також зазначив про безпідставність посилання Банку на нікчемність договору факторингу та договору відступлення відповідно до пункту 1 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" через відмову ним від власних майнових вимог, оскільки відповідні аргументи Банку не відповідають обставинам встановленим судами першої та апеляційної інстанцій на підставі дослідження наданих сторонами доказів у їх сукупності щодо відчуження Банком відповідного права вимоги ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕКС-РАЙТ" на оплатній основі за ціною продажу, які менш ніж на 1% відрізняється від ринкової вартості такого права.

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018 по справі №910/9823/17.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи. Вказану правову позицію викладено у постанові від 03.07.2018 Великої палати Верховного Суду по справі №917/1345/17.

Тоді як у судових рішеннях по справі №910/15629/16 судом було зроблено саме висновок про доказову необґрунтованість вимог Публічного акціонерного товариства "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

У постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 522/7758/14-ц зазначено, що преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішення; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті ж особи, які брали участь у попередній справі.

При цьому оскільки обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ лише в тому разі, коли в них беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, чи їх правонаступники, то в інших випадках - ці обставини встановлюються на загальних підставах. Особи, які не брали участі в цивільній, господарській або адміністративній справі, в якій судом ухвалено відповідне судове рішення, мають право при розгляді іншої цивільної справи за їх участю оспорювати обставини, встановлені цими судовими рішеннями. У даному випадку суд ухвалює рішення на основі досліджених у судовому засіданні доказів. Тобто, якщо у справі беруть участь нові особи, то преюдиційний характер рішення втрачається.

Аналогічна позиція наведена також у постанові Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі №922/2144/16.

За наведеного вище, суд зазначає, що у справі №910/15629/16 правові висновки про нікчемність правочину, укладеного ПАТ "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" з посиланням на приписи п.1,3 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не можуть прийматися до уваги як такі, що зроблені за встановлення відповідних обставин справи, так як Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "Ю-БЕЙС" (позивач за зустрічним позовом) не було учасником зазначеної справи.

У той же час, з огляду на законодавче визначення передбачених ч.3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" підстав встановлення нікчемності правочину саме як "критеріїв для визнання нікчемними договорів (правочинів)", суд вважає, що здійснюючи судовий контроль на предмет нікчемності правочинів за статтею 38 цього Закону, суду належить перевіряти усі критерії, визначені законодавцем відповідно до даної норми.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.07.2018 у справі №911/954/16, від 07.02.2019 у справі №910/13501/17.

З урахуванням вище наведеного, з огляду на висновки суду у справі №910/15629/16, суд зазначає, що розглядаючи спір у справі №910/6232/20 при з`ясуванні дійсності правовідносин з відступлення права вимоги між ПАТ "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" та ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕКС-РАЙТ" слід надати оцінку договору факторингу №98688-23/14-1 від 04.09.2014 на предмет наявності у нього ознак нікчемності правочину, вчиненого неплатоспроможним банком, а саме визначених частиною 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

У відповідності до ч.2 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов`язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Листом вих.№ 2672/16 від 10.05.2016 Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку Волков О.Ю. повідомив TOB "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕКС-РАЙТ" про нікчемність договору факторингу № 98688-23/14-1 від 04.09.2014 та договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором, посвідченим 08.10.2014 приватним нотаріусом КМНО Бочкарьовою Н.М. за реєстровим №811, укладених між банком та відповідачем з підстав, передбачених ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Частиною 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції чинній на час укладення договору факторингу) передбачено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Дослідивши зміст договору факторингу № 98688-23/14-1 від 04.09.2014, судом встановлено, що відповідно до пункту 12.11. договору сторони домовилися, що одночасно з підписанням сторонами Акту приймання-передачі права вимоги, клієнт без будь-яких додаткових умов та зустрічних з боку фактора зобов`язань (дій) має припинити (в односторонньому порядку або шляхом підписання з боржником відповідної угоди) свої зобов`язання (шляхом прощення боргу або за згодою сторін) за договором поруки №25165-20/10-5 від 31.05.2010, укладеним між клієнтом та боржником.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина перша статті 554 ЦК України). Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частина друга статті 554 ЦК України).

Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання. Підставою поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника, та кредитором боржника.

Обсяг відповідальності поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша, друга статті 553 ЦК України).

Дослідивши наданий у матеріали справи договір поруки №25165-20/10-5 від 31.05.2010, судом встановлено, що вказаний договір укладений між ПАТ "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ", ТОВ "ОЛЬВІТА" як поручителем та ТОВ "ДЦ Київ" як боржником, на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №24901-20/10/1 на відкриття невідновлювальної кредитної лінії (в національній валюті) від 27.05.2010, укладеним між банком та ТОВ "ДЦ Київ", відповідно до умов якого поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником зобов`язань за кредитним договором від 27.05.2010 р. № 24901-20/10-1 на відкриття невідновлювальної кредитної лінії (в національній валюті), укладеним між кредитором та боржником, за умовами якого останній зобов`язаний кредитору по 27.05.2013 включно у порядку, строки та на умовах, встановлених кредитним договором, повернути кредитну заборгованість в розмірі 15500000,00 грн., сплатити проценти за користування кредитними коштами у розмірі 20,0% річних, комісії та штрафні санкції у розмірі і у випадках, передбачених кредитним договором (далі-основне зобов`язання) (п. 1 договору поруки).

Згідно із договором про внесення змін від 04.09.2012 до договору поруки №25165-20/10-5 від 31.05.2010 сума заборгованості за кредитним договором №24901-20/10/1 на відкриття невідновлювальної кредитної лінії (в національній валюті) від 27.05.2010, що підлягає поверненню боржником (ТОВ "ДЦ Київ") становить 35626855,00 грн.

При цьому, судом встановлено, що у відповідності до договору факторингу № 98688-23/14-1 від 04.09.2014, разом із відступленням права вимоги за кредитним договором №5714/20/8-1 від 15.02.2008 Банк відступив ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕКС-РАЙТ" права вимоги за договорами забезпечення, а саме: за договором іпотеки, посвідченим 19.02.2008 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою Н.М. за реєстровим №553 та договором поруки №21467-20/12-5 від 29.03.2012, укладеним між Банком та ДП "Вортекс". Тобто, за змістом договору факторингу здійснено відступлення за іншим договором поруки, ніж здійснено відмову Банку від майнових вимог.

Отже, за змістом п.12.11. договору факторингу ПАТ "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" фактично відмовилось від власних майнових вимог за договором поруки №25165-20/10-5 від 31.05.2010, укладеним з боржником, без будь-яких додаткових умов та зустрічних дій з боку ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕКС-РАЙТ".

Така відмова має наслідком вивільнення (фактичної втрати) забезпечення за кредитним договором.

При цьому, внаслідок укладення банком правочину відступлення права вимоги за кредитним договором, у якому банк відмовився від вимог за договором поруки, банк втратив можливість задовольнити свої кредиторські вимоги за рахунок коштів поручителя.

Факт відмови ПАТ "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" від власних майнових вимог за договором поруки №25165-20/10-5 від 31.05.2010, що безпосередньо було зазначено у пункті п.12.11. договору факторингу, свідчить про нікчемність договору факторингу відповідно до положень п.1 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". При цьому судом враховано позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 04 квітня 2018 року у справі №914/1316/16, згідно із якою у випадку відмови від власних майнових вимог оплатність чи безоплатність відмови не впливає на вирішення питання про нікчемність правочину.

Щодо доводів ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕКС-РАЙТ" про те, що Банк не відмовився від своїх вимог, оскільки у справі №911/1159/14 про банкрутство ТОВ "ОЛЬВІТА" ПАТ "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" було визнано кредитором з грошовими вимогами до боржника за кредитним договором № 5714-20/8-1 від 15.08.2008, суд зазначає наступне.

Так, ухвалою Господарського суду Київської області від 13.07.2016 р. закінчено попереднє засідання господарського суду; визнано кредитором з грошовими вимогами до боржника, в тому числі ПАТ "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" на суму 170822924,12 грн; затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ "ОЛЬВІТА" в сумі 228505352,42 грн, до якого включено, зокрема ПАТ "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" з грошовими вимогами у розмірі 139550972,12 грн., з яких: 1218,00 грн підлягають задоволенню в першу чергу, 124704950,77 грн в четверту чергу, 14844803,35 грн в шосту чергу; окремо внесено до реєстру вимог кредиторів ТОВ "ОЛЬВІТА" вимоги, в тому числі ПАТ "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" у розмірі 31271952,00 грн, як забезпечені майном боржника і підлягають погашенню за рахунок майна ТОВ "ОЛЬВІТА", що є предметом забезпечення в позачерговому порядку.

Визнаючи ПАТ "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" кредитором ТОВ "ОЛЬВІТА", суд виходив з того, що заборгованість боржника перед кредитором виникла з підстав неналежного виконання кредитного договору № 5714-20/8-1 від 15.02.2008; кредитного договору № 24901-20/10-1 від 27.05.2010 (позичальник ТОВ "ДЦ Київ") та договору поруки № 25165-20/10-5 від 31.05.2010 (поручитель ТОВ "ОЛЬВІТА").

Банк було визначено кредитором у справі про банкрутство ТОВ "ОЛЬВІТА" ухвалою від 13.07.2016 з посиланням на преюдицію рішення Господарського суду Київської області від 15.01.2014 у справі № 911/4460/13, згідно якого на користь Банку стягнуто суму заборгованості солідарно з боржника (ТОВ "ДЦ Київ") та поручителя ТОВ "ОЛЬВІТА" за вищевказаним договором поруки.

При цьому, суд не досліджував підстав наявності/відсутності у Банку прав за договором поруки № 25165-20/10-5 від 31.05.2010, у тому числі з урахуванням п.12.11. договору факторингу № 98688-23/14-1 від 04.09.2014, а лише визнав Банк кредитором в цій частині за рішенням суду.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.10.2020 року у справі №911/1159/14 про банкрутство ТОВ "ОЛЬВІТА" здійснено заміну кредитора ТОВ "ОЛЬВІТА" - ПАТ "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" на правонаступника ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕКС-РАЙТ" в частині кредиторських вимог, що виникли з неналежного виконання кредитного договору від 15.02.2008 № 5714-20/8-1 та договору іпотеки, посвідченого 19.02.2008 приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Бочкарьовою Н.М. та зареєстрованого в реєстрі за № 553.

Тобто, ухвалою Господарського суду Київської області від 21.10.2020 року у справі №911/1159/14 про банкрутство ТОВ "ОЛЬВІТА", ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕКС-РАЙТ" визнано правонаступником Банку лише за кредитним Договором № 5714-20/8-1 від 15.08.2008 року та договором іпотеки, а не за договором поруки.

Окрім того, під час реалізації права вимоги за кредитами ПАТ "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" до пулу активів, що в подальшому придбало ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "Ю-БЕЙС" не було включено договір поруки 25165-20/10-5 від 31.05.2010, як такий право вимоги за яким було прощено Банком у відповідності до договору факторингу № 98688-23/14-1 від 04.09.2014. При цьому згідно із реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються (додаток №1 до договору №UA - EA-2020-03-12-000009-b/42/1 про відступлення прав вимоги від 22.04.2020), право вимоги до боржника ТОВ "ДЦ Київ" за кредитним Договором № 24901-20/10-1 від 27.05.2010 було відступлено на користь ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "Ю-БЕЙС" у повному обсязі.

За наведених обставин, враховуючи, що вимоги за договором поруки № 25165-20/10-5 від 31.05.2010 на користь Банку були підтверджені рішенням суду у справі № 911/4460/13, що набрало законної сили на момент укладення спірного договору факторингу, Банк фактично відмовився від стягнутих з ТОВ "ОЛЬВІТА" рішенням суду 43434909,83 грн без будь-яких додаткових умов з боку фактора, що як вже зазначено судом вище, є беззаперечною підставою для застосування ознак нікчемності передбачених п.1 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Водночас уклавши з ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕКС-РАЙТ" договір факторингу та відмовившись від власних майнових вимог за укладеним договором поруки, ПАТ "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" погіршив своє фінансове становище, здійснив відчуження власних активів, що жодним чином не покращило його ліквідність, допустив здійснення ризикової діяльності, що загрожує інтересам вкладників та кредиторів банку, що, як наслідок, призвело до його неплатоспроможності, оскільки це унеможливило виконання банком своїх зобов`язань перед клієнтами банку (вкладними, кредиторами).

Зазначені обставини свідчать відповідно про нікчемність договору факторингу № 98688-23/14-1 від 04.09.2014 у відповідності до п.2 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Щодо наявності ознак нікчемності договору факторингу № 98688-23/14-1 від 04.09.2014, передбачених п.3 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", суд зазначає наступне.

Як вбачається з умов договору факторингу, в результаті його укладення ПАТ "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" взяло на себе зобов`язання відступити іншій особі права вимоги заборгованості за Кредитним договором №5714-20/8-1 від 15.02.2008, номінальний розмір якої складав 126930184,61 грн, а також відступити права вимоги за договором іпотеки від 19.02.2008, предметом якого виступає нерухоме майно, заставною вартістю 31271952,00 грн (салатний корпус з вбудованим АПК ІІ-а черга, загальною площею 3058,40 кв.м., та земельна ділянка кадастровий номер 3220888001:01:006:0019, площею 1,4 га, що знаходяться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Щасливе, вул. Героїв Майдану (попередня назва вул. Леніна) 20-Г.

Згідно із визначенням, у п.п. 14.1.71 Податкового кодексу України передбачено, що звичайна ціна - це ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Згідно з пунктом 14.1.219. Податкового кодексу України ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності, у цьому Законі майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

Згідно із статтею 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

Відповідно до Звіту про незалежну оцінку вартості майнових прав від 03.06.2020, складеного ПП "Донецько-Східний Брокерський Торговий Дім" (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності №1213/17 від 19.12.2017), ринкова вартість об`єкта оцінки (майнових прав ПАТ "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" за кредитним договором №5714-20/8-1 від 15.02.2008) станом на дату укладення договору факторингу №98688-23/14-1 від 04.09.2014, становить 18681600,00 грн.

За даним звітом ринкова вартість відступлення прав вимоги за кредитним договором №5714-20/8-1 від 15.02.2008 відрізняється від ціни відступлення прав вимоги, визначеної в договорі факторингу №98688-23/14-1 від 04.09.2014, на 30,41%.

Водночас ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕКС-РАЙТ" надано у матеріали справи Звіт про незалежну оцінку вартості майнових прав Банку від 20.06.2016, складений суб`єктом оціночної діяльності ПП "Інформаційно-консультаційний центр" Поповим М.В. (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності №196/16, виданий Фондом державного майна України 02.03.2016, ліцензія Держземагентства України на проведення землеоціночних робіт Серія АЕ №191244 від 04.03.2014). Відповідно до зазначеного звіту ринкова вартість об`єкта оцінки - майнових прав Банку - права вимоги за заборгованістю позичальника за кредитним договором №5714-20/8-1 від 15.02.2008 з додатковими угодами до нього та іпотечним договором зі змінами від 19.02.2008 становить: 13018600,00 грн.

Відповідно до наданого ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕКС-РАЙТ" у матеріали справи висновку про вартість майна, складеного ПП "ТА-Експерт-Сервіс" (дата оцінки 04.09.2014; дата завершення складення звіту ) ринкова вартість майнових прав грошової вимоги за кредитним договором №5714-20/8-1 від 15.02.2008 становить 12542200,00 грн.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) полягає в їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, в порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна.

За приписами ч.1 ст.13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

За рецензією № 18 від 28.09.2020, що здійснена на оцінку ПП "Інформаційно- консультативний центр" від 03.09.2014 року (дата оцінки) - 20.06.2016 року (дата звіту), рецензентом було виявлено ряд недоліків, що вплинули на достовірність оцінки.

За рецензією № 19 від 28.09.2020, що здійснена на оцінку ПП "ТА-Експерт-Сервіс" від 04.09.2014 року (дата оцінки) - 17.11.2016 (дата звіту), рецензентом було виявлено ряд недоліків, що вплинули на достовірність оцінки.

Згідно із рецензією Громадської організації ВГО "Союз експертів України" від 02.11.2020 здійсненою на оцінку ТОВ "ФК "КАНТІЄРО" від 04.09.2014 року (дата складання звіту 03.06.2020), рецензентом вказано про наявність незначних недоліків, що не вплинули на достовірність оцінки.

Разом з тим, ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕКС-РАЙТ" надано у матеріали справи рецензію Всеукраїнської громадської організації "Всеукраїнська спілка експертів оцінювачів" від 08.07.2016 на оцінку ПП "Інформаційно-консультативний центр" від 03.09.2014 рецензентом вказано про наявність незначних недоліків, які не вплинули на достовірність оцінки.

Суд враховує, що одним з факторів, що впливають на вартість майнових прав, є наявність забезпечувальних зобов`язань, якими забезпечується виконання боржниками за кредитними договорами своїх зобов`язань з повернення кредиту та сплати інших платежів за кредитними договорами, адже у випадку невиконання/неналежного виконання основного зобов`язання позичальником кредитор має право звернути стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості боржника за кредитним договором.

У контексті наведеного, щодо наданого ПАТ "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" у матеріали справи Звіту про оцінку майна, складеного ЗАТ "Консалтингюрсервіс", згідно із яким станом на дату оцінки 17.04.2019 вартість майнових прав за кредитним договором становить 7972292,00 грн, то суд зазначає, що зазначений звіт не підтверджує вартість майнових прав за кредитним договором, оскільки за змістом звіту вартість майнових прав визначена суб`єктом оціночної діяльності без врахування забезпечення.

Оцінивши надані сторонами у матеріали справи висновки та звіти про оцінку майнових прав за кредитним договором №5714-20/8-1 від 15.02.2008 з додатковими угодами до нього та іпотечним договором зі змінами від 19.02.2008, рецензії, враховуючи, що такі звіти та рецензії містять суперечливі висновки щодо вартості майнових прав за кредитним договором, суд дійшов висновку, що сторонами не підтверджено дійсної ціни вартості майнових прав.

З урахуванням наведеного позивачем за зустрічним позовом не доведено факту невідповідності передбаченої договором факторингу ціни права вимоги за кредитним договором звичайній ціні такого права, а саме наявності різниці більш, ніж у 20 відсотків.

Разом з тим наявні у матеріалах справи докази та досліджені судом обставини підтверджують наявність ознак нікчемності договору факторингу №98688-23/14-1 від 04.09.2014 згідно із п.1, 2 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

З приводу наданої ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕКС-РАЙТ" у матеріали справи заяви свідка ОСОБА_1 від 09.10.2020, то суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 87 Господарського процесуального кодексу України, показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб.

На підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків (ч.2 ст.87 ГПК України).

Однак, надана ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕКС-РАЙТ" заява свідка ОСОБА_1 не містить відомостей щодо обставин, які мають значення для справи, зокрема наявності ознак нікчемності договору факторингу, наявності підстав недійсності договору відступлення прав вимоги, з огляду на що, в порядку ст. 86 ГПК України судом вказаний доказ (заява свідка) відхиляється та не приймається судом до уваги.

Доводи ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "Ю-БЕЙС" з приводу того, що оплата за договором факторингу № 98688-23/14-1 відбувалась за рахунок кредиторської заборгованості проблемного Банку перед платником, а отже, реальних грошових надходжень до Банку не відбувалось та на момент погашення заборгованості очевидною була обмеженість у використанні ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕКС-РАЙТ" коштів на його рахунках та неможливість Банку виконувати свої зобов`язання перед кредиторами (вкладниками, клієнтами), суд відхиляє, з огляду на наступне.

Так, проведення Банком платіжної операції із перерахування коштів із поточного рахунку ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕКС-РАЙТ" в ПАТ "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" не є правочином у розумінні положень статей 202, 626 ЦК та Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а є його виконанням, оскільки здійснюючи операції із перерахування коштів, банк не вчиняє окремих правочинів, а виконує свої зобов`язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені Цивільним кодексом України, Законом України "Про банки і банківську діяльність", Інструкцією про порядок відкриття та закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банку - резидентів і нерезидентів.

Наведене узгоджується із позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 02 вересня 2020 року у справі №904/1939/18.

При цьому вимога щодо проведення розрахунків через кореспондентські рахунки спрямована лише на Банк, оскільки за змістом пункту 1 глави 1 Інструкції "Про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті", затвердженою постановою Правління НБУ від 16.08.2006 № 320, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.09.2006 за № 1035, у редакції, чинній на час укладення спірного договору, кореспондентський рахунок - рахунок, що відкривається одним банком іншому банку, філії іноземного банку для здійснення міжбанківського переказу коштів; згідно з підпунктом 7.1.3 пункту 7.1 статті 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" кореспондентським є рахунок, що відкривається одним банком іншому банку для здійснення міжбанківських переказів. Тобто, кореспондентський рахунок може відкрити лише банківська установа, тому вимога щодо відкриття кореспондентського рахунку ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕКС-РАЙТ" і проведення ним розрахунків через кореспондентський рахунок не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

Отже, наведені обґрунтування нікчемності договору факторингу у зазначеному випадку не отримали підтвердження.

Наявність ознак нікчемності правочину в силу приписів п.4-8 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" судом не встановлена та позивачем за зустрічним позовом належними доказами не доведена.

З приводу посилань позивача за зустрічним позовом на недійсність договору факторингу на підставі ч. 1 ст. 227 ЦК України, суд зазначає наступне.

Так, ТОВ "ФК "Ю-БЕЙС" зазначає, що ТОВ "ФК "ЕКС-РАЙТ" профінансувало ПАТ "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" на суму 13000000,00 грн за рахунок коштів, які були отримані ним в позику, тобто кредитування клієнта фактором відбулось за рахунок не власних коштів фактора, а за рахунок коштів, які були залучені останнім у третіх осіб, що потребувало наявності у ТОВ "ФК "ЕКС-РАЙТ" ліцензії на провадження діяльності з надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів.

Згідно з ч.1,2 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним (ч.1 ст.227 ЦК України).

Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

У ст.350 Господарського кодексу України закріплено, що банк має право укласти договір факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким він передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а друга сторона відступає або зобов`язується відступити банку своє право грошової вимоги до третьої особи. Загальні умови та порядок здійснення факторингових операцій визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також нормативно-правовими актами Національного банку України та національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Аналіз частини 1 статті 1077 ЦК України, статті 350 ГК України, частини 5 статті 5 Закону України "Про банки і банківську діяльність", пункту 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" свідчить про те, що суб`єктний склад договору факторингу має три сторони: клієнта, яким може бути фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності (частина 2 статті 1079 ЦК України), фактора, яким може бути банк або інша банківська (фінансова) установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (частина 3 статті 1079 ЦК України) та боржника, тобто набувача послуг чи товарів за первинним договором.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Відповідно до положень пункту 3 статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг" фінансовим кредитом є кошти, які надаються у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент.

Положеннями частини 1 статті 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг" визначено перелік послуг, які вважаються фінансовими, зокрема, надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (пункт 6 частини 1 статті 4) та факторинг (пункт 11 частини 1 статті 4).

Проаналізувавши зміст укладеного між ПАТ "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" та ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕКС-РАЙТ" договору факторингу судом встановлено, що за укладеним договором жодна із сторін не передає грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а також оспорюваний правочин не є договором про надання фінансової послуги та не передбачає надання фінансового кредиту в розумінні Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

Враховуючи вище наведене, суд вважає, що позивачем за зустрічним позовом не підтверджено наявності обставин для визнання недійсним договору факторингу на підставі ч.1 ст.227 ЦК України.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Встановленими судом у цій справі обставинами підтверджено обґрунтованість доводів позивача за зустрічним позовом про наявність ознак нікчемності договору факторингу №98688-23/14-1 від 04.09.2014 згідно із п.1, 2 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Водночас суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини 2 статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.

Згідно з частинами 5, 6 статті 13 цього Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

У постанові від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину (пункти 95, 96).

При цьому згідно з частиною 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у своєму рішенні спосіб захисту, який не встановлений законом, лише за умови, що законом не встановлено ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу. Отже, суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.

З огляду на те, що такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується лише до оспорюваних правочинів, а визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону, позовна вимога про визнання недійсним нікчемного договору факторингу №98688-23/14-1 від 04.09.2014 не може бути задоволена.

У контексті оцінки щодо нікчемності договору факторингу №98688-23/14-1 від 04.09.2014 з урахуванням недійсності вказаного правочину у силу закону та спору щодо належності прав вимоги за кредитним договором №5714/20/8-1 від 15.02.2008 та іпотечним договором від 19.02.2008, суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з частиною 1 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статті 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Майнове право (стаття 190 ЦК України), яке можна визначити як "право очікування", є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому (п.84 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18).

Поряд з викладеним, у відповідності до практики Європейського суду з прав людини, у справі "Грецькі нафтопереробні заводи "Стрен" і "СтратісАндреадіс" проти Греції" від 09.12.1994) Європейський суд з прав людини вказав, що право вимоги (що також не належить до об`єктів матеріального світу), яке належить особі, становить її майно, на котре поширюється дія статті 1 Протоколу № 1, що гарантує право власності ("Кожна фізична або юридична особа має право безперешкодно користуватися своїм майном").

Отже Європейський суд з прав людини під "майном" розуміє не тільки речові права, але й майнові права, що виникають із зобов`язань.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" від 23.10.1991, "Федоренко проти України" від 01.06.2006 також зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого "права власності". Статтю 1 Першого Протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (висновки у пунктах 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц).

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

З урахуванням зазначеного суд вважає за доцільне зазначити, що норми Господарського процесуального кодексу України пов`язують можливість застосування судового захисту саме у випадках порушення чи невизнання прав позивача.

У рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004р. Конституційного суду України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в ч.1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Щодо порушеного права господарський суд зазначає, що таким слід розуміти такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

За висновками суду звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "Ю-БЕЙС" (позивача за зустрічним позовом) до суду за судовим захистом у даному випадку є обґрунтованим, оскільки у даному випадку існує спір щодо належності права вимоги за кредитним договором №5714/20/8-1 від 15.02.2008 та іпотечним договором від 19.02.2008, а також оспорення належного позивачу за зустрічним позовом права вимоги Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕКС-РАЙТ".

При цьому судом враховано, що у подальшому, на підставі договору відступлення прав вимоги від 06.05.2020, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лапкевич Т.В. за реєстровим №523, право вимоги за зазначеними кредитним та іпотечним договором перейшло від ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "Ю-БЕЙС" до ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КАНТІЄРО".

Однак, за наявності оспорення належного позивачу за зустрічним позовом права вимоги, навіть за умови наступного його відчуження, з урахуванням можливих наслідків недійсності правочину за яким ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "Ю-БЕЙС" набуто таке право вимоги, а також доведеного належним чином порушеного права, суд дійшов висновку, що порушене право останнього підлягає захисту.

Як зазначено судом відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину визначено статтею 215 цього Кодексу.

Згідно частини третьої статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням (ч.1 ст.24 Закону України "Про іпотеку").

Відповідно до ч.1,2 ст.548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Недійсне зобов`язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов`язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Враховуючи наведене, з огляду на встановлені судом обставини нікчемності договору факторингу №98688-23/14-1 від 04.09.2014 та недійсності вказаного правочину в силу закону, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання недійсним договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 08.10.2014, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою Н.М. за реєстровим №811, укладеного між Публічним акціонерним товариством "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕКС-РАЙТ".

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вище наведене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "Ю-БЕЙС".

Водночас ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕКС-РАЙТ" заявлено про застосування строків позовної давності до позовних вимог Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "Ю-БЕЙС".

Згідно зі ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Аналогічна позиція міститься також в постанові 14.08.2018 Верховного Суду у справі № 922/1425/17.

Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст.267 Цивільного кодексу України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.

Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами статті 261 Цивільного кодексу України, частина перша якої пов`язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться у статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Аналіз положень статті 261 ЦК України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у заінтересованої сторони права на позов.

З урахуванням наведеного, оскільки ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "Ю-БЕЙС" набуло прав вимоги за кредитним договором №5714-20/8-1 від 15.02.2008 та за іпотечним договором від 19.02.2008 за результатами відкритих торгів (електронного аукціону), проведених 18 березня 2020 року, то об`єктивно ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "Ю-БЕЙС" могло дізнатися про наявність договору факторингу №98688-23/14-1 від 04.09.2014 та договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 08.10.2014 лише після березня 2020 року.

За таких обставин, оцінюючи доводи всіх учасників судового процесу в сукупності суд дійшов висновку, що строк позовної давності за позовними вимогами ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "Ю-БЕЙС" не сплив, а заява ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕКС-РАЙТ" про застосування строків позовної даності не підлягає задоволенню.

Враховуючи встановлені судом обставини щодо нікчемності договору факторингу №98688-23/14-1 від 04.09.2014 та визнання судом недійсним договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 08.10.2014, до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕКС-РАЙТ" не перейшло право вимоги за кредитним договором №5714-20/8-1 від 15.02.2008, так само як і право вимоги за договором забезпечення (іпотечним договором від 19.02.2008, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою Н.М. за реєстровим №553), що забезпечує виконання зобов`язань боржників за кредитним договором.

З огляду на вище наведене, позовні вимоги за первісним позовом про визнання недійсними результати відкритих торгів (електронного аукціону) №UA - EA-2020-03-12-000009-b, проведених 18 березня 2020 року із використанням електронної торгової системи з реалізації лоту № GL18N016951, оформленими протоколом №UA - EA-2020-03-12-000009-b від 18.03.2020, в частині відступлення права вимоги до ТОВ"ОЛЬВИТА" за кредитним договором №5714/20/8-1 від 15.02.2008, укладеним між ПАТ "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" та ТОВ "ОЛЬВИТА" та визнання недійсним договір №UA - EA-2020-03-12-000009-b/42/1 про відступлення прав вимоги від 22.04.2020, укладеного ПАТ "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" та ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "Ю-БЕЙС", в частині відступлення права вимоги до ТОВ "ОЛЬВИТА" за кредитним договором №5714/20/8-1 від 15.02.2008, укладеним між ПАТ "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" та ПАТ "ОЛЬВИТА" визнаються судом необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

У п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України"" (Заява № 4909/04) зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Окрім того, господарський суд, при вирішенні даного спору враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Судовий збір за первісним позовом відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на позивача за первісним позовом.

Судовий збір за зустрічним позовом відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідачів пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129-130, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні первісного позову відмовити повністю.

Зустрічний позов задовольнити частково.

Визнати недійсним договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 08.10.2014, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою Н.М. за реєстровим №811, укладений між Публічним акціонерним товариством "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" (04071, місто Київ, ВУЛИЦЯ ХОРИВА, будинок 11-А, ідентифікаційний код 24214088) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕКС-РАЙТ" (01004, м.Київ, ВУЛИЦЯ ГОРЬКОГО, будинок 9, ідентифікаційний код 39114819).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕКС-РАЙТ" (01004, м.Київ, ВУЛИЦЯ ГОРЬКОГО, будинок 9, ідентифікаційний код 39114819) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "Ю-БЕЙС" (03150, місто Київ, ВУЛИЦЯ ВЕЛИКА ВАСИЛЬКІВСЬКА, будинок 55, ідентифікаційний код 42901825) судовий збір у сумі 1051,00 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" (04071, місто Київ, ВУЛИЦЯ ХОРИВА, будинок 11-А, ідентифікаційний код 24214088) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "Ю-БЕЙС" (03150, місто Київ, ВУЛИЦЯ ВЕЛИКА ВАСИЛЬКІВСЬКА, будинок 55, ідентифікаційний код 42901825) судовий збір у сумі 1051,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині зустрічного позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 29.12.2020.

Суддя С. О. Турчин