Ухвала суду № 93871652, 16.12.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

16.12.2020Справа № 910/9177/20За позовом Арбітражного керуючого Ткачука Олександра Вікторовича (01001, м. Київ, вул. Шота Руставелі,11)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпідшипник"(04070, м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька,15-17/18)

за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів" (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11)

про визнання недійсним правочину

в межах справи №910/3093/20

За заявою Фізичної особи-підприємця Блюменфельда Максима Юрійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Парттрейнд" (03022, м. Київ, вул. Смольна,9-Б, офіс 33, ідентифікаційний номер 34181697)

про банкрутство

Суддя Мандичев Д.В.

секретар судового засідання Судак С.С.

Представники сторін:

від позивача -Ткачук О.В.

від відповідача -Крилов А.В.

від кредиторів -Пихтін К.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва знаходить справа №910/3093/20 за заявою Фізичної особи-підприємця Блюменфельда Максима Юрійовича про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Парттрейнд".

26.06.2020 до Господарського суду м. Києва надійшла заява арбітражного керуючого Ткачука Олександра Вікторовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпідшипник" про визнання недійсним Договору №29 від 03 січня 2020 року про відступлення права вимоги, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інтерпідшипник" (ТОВ "Парттрейд") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерпідшипник".

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 20.07.2020, задоволено заявлене у позовній заяві клопотання арбітражного керуючого Ткачука О.В. про залучення до участі у справі третьої особи, залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів", задоволено заявлене у позовній заяві клопотання арбітражного керуючого Ткачука О.В. про витребування доказів, зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерпідшипник" та Акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів" у строк до 17.07.2020 надати суду належним чином засвідчену копію Договору №29 від 03.01.2020 року про відступлення права вимоги та докази його виконання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2020 зупинено розгляд справи № 910/9177/20 за позовом арбітражного керуючого Ткачука Олександра Вікторовича про визнання недійсним правочину, що розглядається в межах справи № 910/3093/20 за заявою Фізичної особи-підприємця Блюменфельда Максима Юрійовича про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Парттрейнд" до перегляду справи № 910/3093/20 Північним апеляційним господарським судом.

Так, судом встановлено, що ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2020 відмовлено товариству з обмеженою відповідальністю "Інтерпідшипник" в задоволенні заяви про роз`яснення ухвали Північного апеляційного господарського суду від 28.07.2020 року у справі №910/3093/20. Відмовлено товариству з обмеженою відповідальністю "Інтерпідшипник" у продовженні процесуального строку на усунення недоліків апеляційної скарги. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпідшипник" на ухвалу господарського суду міста Києва від 27.04.2020 року у справі № 910/3093/20 з доданими до неї документами повернуто скаржнику.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2020 поновлено провадження у справі №910/9177/20 за позовом арбітражного керуючого Ткачука Олександра Вікторовича про визнання недійсним правочину, що розглядається в межах справи № 910/3093/20 за заявою Фізичної особи-підприємця Блюменфельда Максима Юрійовича про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Парттрейнд". Розгляд справи призначено на 12.10.20.

09.10.2020 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у судовому засіданні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2020 відкладено підготовче засідання на 11.11.2020.

11.11.2020 до Господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 16.12.2020.

У судовому засіданні 16.12.2020 представник позивача підтримав подану заяву та просив її задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення заяву заперечував у повному обсязі.

Представник від кредиторів підтримав заяву позивача та просив її задовольнити.

Відповідно до частини 4 статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства за результатами розгляду заяви арбітражного керуючого або кредитора про визнання недійсним правочину боржника господарський суд постановляє ухвалу.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інтерпідшипник" (далі - первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерпідшипник" (далі - новий кредитор) укладений договір про відступлення права вимоги № 29, відповідно до п. 1.1., 1.2. якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредиторові у відповідності до Договору від 16.01.2018 № 67 та Договору від 28.01.2019 № 111, укладених між первісним кредитором та Акціонерним товариством «Запорізький завод феросплавів» (далі - боржник). За цим Договором новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошових коштів у розмірі, визначеному в п. 2.1. цього Договору.

Пунктом 1.3. договору відступлення передбачено, що до нового кредитора не переходить право на стягнення штрафних санкцій за порушення основного договору боржником.

Згідно з п. 2.1. договору відступлення право вимоги, що відступається за цим договором, оцінене сторонами в сумі 94 180,72 грн. за основним договором та підтверджується наступними видатковими накладними, які є невід`ємною частиною цього договору:

1) договір № 67 від 16.01.2018:

- видаткова накладна № ДРП00003119 від 09.11.2018, заборгованість за якою 5 622,94 грн. з ПДВ;

- видаткова накладна № ДРП00003139 від 15.11.2018, заборгованість за якою 2 926,08 грн. з ПДВ;

- видаткова накладна № ДРП00003191 від 06.12.2018, заборгованість за якою 74 348,16 грн.;

- видаткова накладна № ДРП00003218 від 13.12.2018, заборгованість за якою 2 665,39 грн. з ПДВ;

2) договір № 111 від 28.01.2019:

- видаткова накладна № ДРП00000144 від 26.04.2019, заборгованість за якою 2 114,69 грн. з ПДВ;

- видаткова накладна № ДРП00000145 від 26.04.2019, заборгованість за якою 270,40 грн. з ПДВ;

- видаткова накладна № ДРП00000207 від 23.07.2019, заборгованість за якою 6 233,06 грн.

Умовами пункту 3.2 договору відступлення передбачено, що новий кредитор зобов`язаний протягом 14 днів із дати виконання на його користь обов`язків боржником письмово повідомити первісного кредитора про це із зазначенням дати і суми виконання із додаванням завірених новим кредитором копій документів, що підтверджують таке виконання.

Відповідно до пункту 3.3 договору відступлення первісний кредитор не вправі змінювати умови основного договору без письмової згоди нового кредитора.

Пунктом 4.1 договору відступлення передбачено, що первісний кредитор зобов`язаний передати новому кредитору документи, що підтверджують право вимоги до боржника, протягом трьох робочих днів з дня набрання чинності цим договором.

За умовою пункту 4.2 договору відступлення первісний кредитор не пізніше 14 робочих днів зобов`язаний повідомити боржника про відступлення права вимоги за цим договором новому кредитору.

Згідно з пунктом 6.4 договору відступлення додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід`ємними частинами та мають юридичну силу в разі, якщо вони викладені в письмовій формі, підписані сторонами та скріплені їх печатками (у разі наявності).

Даний договір підписаний зі сторони первісного кредитора ТОВ "Торговий дім "Інтерпідшипник" керівником ОСОБА_1 та зі сторони нового кредитора ТОВ "Інтерпідшипник" також керівником ОСОБА_1

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 05.02.2020 у справі № 908/3020/19, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13.05.2020, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інтерпідшипник" до Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" задоволено. Стягнуто з Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інтерпідшипник" заборгованість в сумі 94 180,72 грн., витрати зі сплати судового збору в сумі 1 921,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 10.06.2020 у справі № 908/3020/19 відмовлено в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпідшипник" від 29.05.2020 про заміну стягувача за наказом Господарського суду Запорізької області від 19.05.2020 у справі № 908/3020/19.

У той же час, ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.04.2020 порушено провадження у справі № 910/3093/20 про банкрутство ТОВ "Парттрейд" (ТОВ "Торговий дім "Інтерпідшипник"), введено процедуру розпорядження майном ТОВ «Парттрейнд», призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Ткачука Олександра Вікторовича.

Звернувшись до суду з даною заявою про визнання правочину недійсним, арбітражний керуючий зазначив, що йому стало відомо про укладення між ТОВ "Торговий дім "Інтерпідшипник" та ТОВ "Інтерпідшипник" договору про відступлення права вимоги від 03.01.2020 № 29, який підпадає під ознаки недійсності правочину, оскільки останній укладений протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство ТОВ "Парттрейд" (ТОВ "Торговий дім "Інтерпідшипник"), договір має безоплатний характер та укладений із заінтересованою особою - керівником ОСОБА_1 від обох сторін договору.

У письмових поясненнях відповідач просив відмовити в задоволенні заяви арбітражного керуючого та зазначив, що ухвалою суду від 10.06.2020 у справі № 908/3020/19 відповідачу відмовлено в задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження у вказаній справі про стягнення 94 180,72 грн. з АТ "Запорізький завод феросплавів".

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку задовольнити заяву арбітражного керуючого огляду на наступне.

Згідно з положеннями статті 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені ст. 215 ЦК.

Відповідно до частини 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Приписи статті 203 Цивільного кодексу України передбачають, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Частини 1 та 2 статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства визначають, що правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав:

боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку;

боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів

боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна;

боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав:

боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;

боржник уклав договір із заінтересованою особою;

боржник уклав договір дарування.

Таким чином, положення статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства розширює визначені приписами статті 215 ЦК України підстави для визнання недійсними правочинів та надає можливість визнати недійсною угоду, яка відповідає вимогам Цивільного та Господарського законодавства, проте вчинена у період протягом року, що передував відкриттю процедури банкрутства або після порушення справи про банкрутство та вчинена на шкоду боржнику або його кредиторам.

Як слідує з оспорюваного правочину, останній укладено ТОВ "Парттрейд" (ТОВ "Торговий дім "Інтерпідшипник") за 3 місяця до відкриття провадження у справі № 910/3093/20 про банкрутство ТОВ "Парттрейнд".

Період часу з моменту виникнення грошового зобов`язання у боржника у тому числі при загрозі неплатоспроможності або при надмірній заборгованості до дня порушення справи про його банкрутство є підозрілим періодом, а правочини (договори, майнові дії) боржника, що вчинені у цей період часу є сумнівними. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 910/6179/17.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Як слідує зі змісту оспорюваного правочину, останній направлений на відчуження належного ТОВ "Торговий дім "Інтерпідшипник" (ТОВ "Парттрейд") права вимоги до АТ "Запорізький завод феросплавів" щодо стягнення заборгованості в сумі 94 180,72 грн., що підтверджена рішенням Господарського суду Запорізької області від 05.02.2020 у справі № 908/3020/19.

У той же час, серед визначених сторонами спірного правочину умов відсутні положення щодо домовленості сторін про таку істотну умову, як ціну відступлення, що підлягає сплаті ТОВ "Торговий дім "Інтерпідшипник" (ТОВ "Парттрейд") за відчуження ним права вимоги.

Таким чином, відчуження прав вимоги здійснено ТОВ "Торговий дім "Інтерпідшипник" (ТОВ "Парттрейд") безоплатно, внаслідок чого останній фактично відмовився від власних майнових вимог на суму 94 180,72 грн.

Згідно з частинами 1, 2 статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц.

Відтак, оспорюваний договір не направлений на реальне настання правових наслідків за ним, а спрямований на зменшення активів ТОВ "Торговий дім "Інтерпідшипник" (ТОВ "Парттрейд") у зв`язку з безоплатною передачею належного йому права вимоги на суму 94 180,72 грн. Наведене дає підстави для висновку про те, що дії сторін правочину свідчать про недобросовісну поведінку при його укладенні.

Крім того, із відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що станом на дату укладення оспорюваного правочину 03.01.2020 керівником ТОВ "Торговий дім "Інтерпідшипник" (ТОВ "Парттрейд") та одним із його засновників (учасників) був ОСОБА_1 .

Одночасно, керівником та одним із засновників (учасників) іншої сторони правочину - ТОВ "Інтерпідшипник", станом на 03.01.2020 також значиться ОСОБА_1 .

Із наведеного слідує, що оспорюваний арбітражним керуючим правочин укладений між заінтересованими особами, керівником та засновником (учасником) яких виступає одна й та сама особа - ОСОБА_1 .

Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку, що безоплатне відчуження права вимоги за спірним правочином здійснено із заінтересованою особою незадовго до входження ТОВ "Парттрейнд" у процедуру банкрутства, що зменшило його активи в порушення приписів статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства.

За наведених обставин, зміст оспорюваного договору не відповідає критеріям розумності та добросовісності, та фактично направлений на безоплатне відчуження права вимоги боргу заінтересованій особі, що суперечить вимогам ч. 5 ст. 203 ЦК України та є підставою для визнання його недійсними у відповідності до ч. 1 ст. 215, 234 ЦК України та статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 922/1903/18.

Відповідно до частини 3 статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства в разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, кредитор зобов`язаний повернути до складу ліквідаційної маси майно, яке він отримав від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

Згідно із пунктом 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Керуючись ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 13, 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги арбітражного керуючого Ткачука Олександра Вікторовича задовольнити повністю.

2. Визнати недійним Договір №29 від 03 січня 2020 року про відступлення права вимоги, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерпідшипник» (ТОВ «Парттрейд») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерпідшипник».

3. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерпідшипник» (04070, м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька,15-17/18, ідентифікаційний номер 39696780) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Парттрейд» (03022, м. Київ, вул. Смольна,9-Б, офіс 33, ідентифікаційний номер 34181697) все отримане за Договором №29 від 03 січня 2020 року про відступлення прав вимоги, а також документи, що підтверджують права вимоги до Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» на підставі Договору №67 від 16.01.2018 року та Договору 111 від 28.01.2019.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпідшипник» (04070, м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька,15-17/18, ідентифікаційний номер 39696780) на користь арбітражного керуючого Ткачука Олександра Вікторовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 113 від 04.02.2013, адреса офісу: 01001, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 11, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 4 204 (чотири тисячі двісті чотири) грн. 00 коп.

5. Видати наказ.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена.

Повний текст ухвали складено 28.12.2020

Суддя Мандичев Д.В.