Рішення № 93871216, 23.12.2020, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.12.2020 Справа № 905/1106/20

Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.,

при секретарі судового засідання Гайдук Д.М.,

розглянувши матеріали справи

за позовом: Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ в особі регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Львів

до відповідача: Державного підприємства «Артемсіль», м.Соледар

про стягнення штрафу у розмірі 62890,00грн.

Представники сторін:

від позивача (в режимі відеоконференції): Гуменюк І.П. - адвокат на підставі довіреності;

від відповідача: Сорока І.В. - адвокат на підставі довіреності.

Суть спору: Позивач, Акціонерне товариство «Українська залізниця», м. Київ в особі регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Львів, звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державного підприємства «Артемсіль», м.Соледар, про стягнення штрафу у розмірі 62890,00грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в накладній №52916996 від 09.12.2019 відповідачем невірно зазначена маса вантажу, у зв`язку з чим позивачем нарахований штраф у розмірі 62890,00грн, який він просить стягнути з відповідача.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 22.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1106/20; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін; запропоновано відповідачу протягом 15-ти днів з дня отримання цієї ухвали, але не пізніше 24.07.2020 надати суду відзив на позовну заяву і всі письмові докази (які можливо доставити до суду).

22.07.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, а у разі задоволення позову зменшити розмір штрафу. У відзиві відповідач наполягає, що на станції призначення позивачем маса вантажу не перевірялася, на проміжній станції Здолбунів, при завантаженні вантажу у вагон на станції Шевченко не був присутній і стверджувати щодо перегрузу вагону більш його вантажопідйомності не може, комерційний акт складений з грубим порушенням. В п.п.14,15 комерційного акту внесені неправильні відомості щодо маси вантажу, вагон №24432189 відкривався на станції Здолбунів, частину вантажу позивач відвантажив у вагон №24459067, номера пломб на вагоні змінилися, при цьому «акт вскрития» не був складений. Крім того, відповідач запевняє, що надана станцією Хуст Львівської залізниці виписка з «Книги зважування вантажів на вагонних вагах ф. ГУ-36», яка оформлена після повернення вагону №24432189 на територію України, засвідчила, що маса тари вагона склала 26400 кг. Результати зважування порожнього вагону №24432189 (тари вагону) на станції Хуст співпадають з результатами зважування тари вагону №24432189 відповідачем - 26280 кг, у той час як в «Коммерческий акт №350002/155» занесена тара вагона - 23250 кг (різниця складає 3150 кг.). Таким чином, до пунктів 14 та 15 «Коммерческого акта №350002/155» занесені неправильні відомості щодо маси вантажу. Крім того відповідач наполягає, що позивачем невірно нарахований штраф, сума штрафу повинна складати 22950 грн.

У відзиві відповідач просить суд розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

06.08.2020 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній просить долучити до матеріалів справи відповідь на відзив; відмовити у задоволенні заяви відповідача про зменшення розміру штрафу за невірно визначену масу вантажу у перевізному документі; відмовити у задоволенні заяви про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. У відповіді на відзив позивач наполягає, що відповідач у накладній в графі 11 «Маса тари» проставив масу -23200кг, таким чином відповідач маючи інформацію, що тара вагону становить 26280кг навмисно поставив масу 23200кг. Надана схема відповідачем навантаження вантажу не є належним доказом у справі оскільки не спростовує виявлення на станції Здолбунів надлишку вантажу в вагоні. СМГС не містить зобов`язань для однієї країни здійснювати зважування вантажів на території іншої держави. За думкою позивача ним доведені позовні вимоги, надавати результати зважування зі станції призначення немає підстав. Залізниця, користуючись правом, передбаченим ст. 24 Статуту, під час перевірки на станціях не позбавлена права обрати для цього зручний для себе спосіб визначення маси. Залізницею заповнено графи накладної відповідно до положень правил перевезення вантажів з використанням даних внесених в накладну відповідачем. Крім того, позивач наполягає, що розмір штрафу в п`ятикратному розмірі провізної плати за перевезення надлишку вантажу.

Ухвалою суду від 18.08.2020 задоволено клопотання відповідача та призначено справу №905/1106/20 до розгляду за правилами загального позовного провадження; розгляд справи починається зі стадії відкриття провадження у справі; призначено підготовче засідання.

11.09.2020 через канцелярію до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких останній надав додаткові пояснення до відзиву, враховуючи відповідь на відзив.

28.09.2020 на адресу суду від позивача надійшли додаткові пояснення з приводу повноважень підписантів комерційного акту та відсутності підпису начальника вантажного двору.

Ухвалою суду від 24.11.2020 закрито підготовче провадження у справі №905/1106/20; призначено розгляд справи по суті на 10.12.2020 о 10:40 год.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 10.12.2020 по 23.12.2020.

Представник позивача у судове засідання 23.12.2020 з`явився, підтримав позовні вимоги у повному обсязі, проти клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій заперечив.

Представник відповідача у судове засідання 23.12.2020 з`явився, заперечував щодо задоволення позовних вимог, просив суд зменшити розмір штрафних санкцій

Дослідивши представлені сторонами докази, вивчивши матеріали справи, суд, у межах заявлених позовних вимог, встановив наступне.

09.12.2019 згідно з залізничною накладною №52916996 зі станції Шевченко Донецької залізниці Державне підприємство «Артемсіль» (вантажовідправник, відповідач) на станцію Еперешке Атрако-БЛИ Ипарвагань у вагоні №24432189 відправило вантаж – сіль поварена столова, придатна для вживання в їжу.

При оформленні залізничної накладної №52916996 у вагоні №24432189 відповідачем вказано: рід пакування – мішок, кількість місць – 6766, масу вантажу – 68000кг, в графі 9 зазначена вантажопідйомність - 68000кг, в графі 11 "Маса тари" проставлено масу - 23200кг. Відповідно до граф 20, 21 накладної вагон завантажено відправником; спосіб визначення маси: по стандарту (брутто 10кг, нетто 10кг).

На станції відправлення вантаж прийнятий до перевезення без зауважень.

14.12.2019 на станції Здолбунів Львівської залізниці (попутна станція) на підставі показників тензометричної ваги та акту загальної форми №1571 вагон №24432189 був відчеплений для комісійного контрольного переважування.

За результатами комісійного контрольного зважування вагона №24432189 на 150 т. залізничних вагах, на підставі актів загальної форми №1571, 8119 від 14.12.2019 на станції Здолбунів Львівської залізниці було складено комерційний акт №350002/155 від 14.12.2019, у п. 15 «Обставини, які є підставою для складання комерційного акту. Опис вантажу» якого зазначено, що у накладній вказана маса – нетто 68000 кг, тара 23200 кг, вантажопідйомність вагону 68000кг; фактично виявилося: вагон не відкривався, вантаж не перевірявся. На подвійних дверях вагону з обох сторін по 2 (дві) свинцеві пломби №А056 – справні, 4 (чотири) закрутки механічні без плашок, справні, брутто 95850кг, тара з документа 23200кг, нетто 72650кг, тобто надлишок вантажу проти документу складає 4650кг. Вантажопідйомність вагону 68 т., тобто вагон завантажено більше вантажопідйомність на 4650кг. Під час повторного переважування надлишок вантажу проти документа та вантажопідйомність вагону 4650 кг підтвердився, що загрожує безпеці руху залізничному транспорту, чим порушує Главу 1 р.4 п. 4.1. Додатку 3 до СМГС. Вагон затримано, надано оперативне повідомлення. Комісійне переваження вагону здійснювали: агент комерційний ОСОБА_1 , у присутності начальника станції Здолбунів Кіяшко В.Г., ВОХР ОСОБА_2 , приймальник потягів ОСОБА_3 .

Згідно з технічним паспортом засобу ваговимірювальної техніки (зввт) заводський №29880, залізний №052-Е (модифікація ТВВ-150-50-20,5(12)) станції Здолбунів Львівської залізниці, якими було здійснено переважування, дата прийняття ЗВВТ в експлуатацію – 01.02.2018, міжпровірочний інтервал ЗВВТ становить 12 місяців, інтервал між оглядами-перевірками - 6 місяців, відміткою у паспорті підтверджено, що остання державна повірка ваг здійснена 12.12.2019.

У книзі обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагоні ф. ГУ-78 14.12.2019 зафіксовано перевантаження вагону №24432189 на 4650кг.

Позивачем було направлено повідомлення №ДС-2/6487 від 15.12.2019 начальнику митного поста «Рівне-центральний» Рівненської митниці, за змістом якої останній, відповідно до Розділу V п.27.1. «Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення», просить надати дозвіл на відвантаження надлишку вантажу з вагона №24432189 в інший вагон в присутності працівників поліції та охорони залізниці.

16.12.2019 Митний пост «Рівне» Поліської митниці Держмитслужби надало відповідь, за змістом якої не заперечує щодо відвантаження надлишку вантажу з вагона №24432189 в інший, однак ці дії слід проводити лише в присутності воєнізованої охорони залізниці.

20.12.2019 на станції Здолбунів Львівської залізниці складено Акт загальної форми №613 в присутності агента комерційного ОСОБА_4 та приймальника потягів ОСОБА_3 за накладною №52916996 від 09.12.2019, вагон №24432189, в описі обставин, що викликали складання акта вказано: після дозволу митниці «Митний пост Рівне», для усунення перевантаження вагону понад його вантажопідйомність та більше документа, з подвійних дверей вагону знято дві свинцеві пломби №А056 та 2 закрутки механічні з плашками, вантаж сіль поварена столова, придатна для споживання, з вагону №24432189 в кількості 4650кг відвантажено у вагон №24459067. Надано повідомлення №ДС2/6574 від 20.12.2019 про відвантаження надлишку на Митний пост «Рівне».

24.03.2020 позивачем направлено на адресу відповідача претензію №ДН-3-06/74, за змістом якої позивач запропонував розглянути вказану претензію по суті та сплатити штраф у сумі 62890,00грн.

04.05.2020 позивач отримав відповідь на претензію №27/03-1 від 29.04.2020, відповідно до якої відповідач вважає, що вагон №24432189 завантажено без перевищення вантажопідйомності, претензія є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню; крім того, позивачем не надано відповідних документів.

У відповідь на лист відповідача позивач направив лист №ДН-3-06/101 від 08.05.2020, до якої додав на вимогу відповідача відповідні документи.

У листі №27/03-1 від 29.05.2020 відповідач вважає, що комерційний акт №350002/155 не може бути належним доказом провини відправника у розумінні вимог Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення та діючого законодавства.

У зв`язку з тим, що відповідач не сплатив позивачу штраф у розмірі 62890,00грн, останній звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного Кодексу України за договором перевезення перевізник зобов`язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з ч. 2 ст. 908 Цивільного Кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами (ч.5 ст. 307 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.4 Глави 1 Статуту залізниць України, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення.

Перевезення вантажу здійснювалось між залізничними станціями України та Угорщини, які є учасницями Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, таким чином, до спірних правовідносин, які виникли між сторонами, застосовуються правила Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення.

Згідно з §1 ст.3 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення визначено, що Угода встановлює єдині правові норми договору перевезення вантажу в прямому міжнародному залізничному сполученні і в прямому міжнародному залізнично-поромному сполученні.

Статтею 5 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення встановлено, що у разі відсутності відповідних положень у цій Угоді застосовується національне законодавство тієї Сторони, в якій правомочна особа реалізує свої права.

Відповідно до положень §3 ст.14 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення укладання договору перевезення підтверджується накладною.

Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна є основним перевізним документом встановленої форми, оформленим відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до положень ст.15 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення в залізничній накладній зазначається, зокрема, кількість місць та маса вантажу.

Як встановлено судом, відповідач здійснив завантаження вагону №24432189 згідно з накладною, в якій останнім вказано: рід пакування – мішок, кількість місць – 6766, маса вантажу – 68000 кг, спосіб визначення маси – за стандартом (брутто – 10 кг, нетто – 10 кг), маса тари - 23200кг

Відповідно до комерційного акту №350002/155 від 14.12.2019 перевірка маси вантажу здійснювалась шляхом зважування вагона №24432189 на 150т електронних тензометричних вагонних вагах.

У своїх запереченнях відповідач неодноразово зазначав про порушення позивачем, які допущені під час визначення маси вантажу, зокрема, що позивач обрав інший спосіб визначення маси вантажу, ніж використовувався відповідачем на станції відправлення. Про застосування позивачем під час контрольного зважування іншого способу визначення маси вантажу суд зазначає наступне.

Відповідно до §§1, 2, 5 статті 19 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення навантаження вантажу повинно проводитися в технічно справні, придатні для перевезення даного вантажу і очищені вагони. Національним законодавством країни відправлення визначається, ким повинно здійснюватися навантаження вантажу в вагон - перевізником або відправником. Визначення маси вантажу провадиться відповідно до Правил перевезень вантажів.

Відповідно до п.п.4.3, 4.7, 4.9 параграфу 4 Розділу 1 Додатку 1 до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення визначення кількості місць і маси вантажу у вагоні провадиться відправником, якщо інше не передбачено національним законодавством, чинним в країні відправлення вантажу. Загальну масу вантажу (брутто), завантаженого в вагон, визначають залежно від роду вантажу і технічної можливості зважуванням або розрахунковим шляхом. Розрахунковим шляхом масу вантажу визначають за стандартом, тобто множенням стандартної маси одиниці вантажу на кількість місць вантажу. При визначенні маси вантажу шляхом зважування на вагонних вагах за масу тари вагону приймається маса, зазначена на вагоні.

Статтею 37 Статуту залізниць України встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Тарні і штучні вантажі перевозяться із зазначенням у накладній маси і кількості вантажних місць. Маса цих вантажів визначається до здавання їх для перевезення і зазначається на вантажних місцях. Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Перелік вантажів, що можуть перевозитися насипом і наливом, установлюється Правилами. Загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом. Маса окремих вантажів може визначатися розрахунковим методом, за обміром або умовно (нафтопродукти в цистернах, тварини, лісоматеріали тощо). Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Таким чином, існує декілька нормативно-вичерпних способів визначення маси вантажів, а саме: шляхом зважування на вагах; підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом; розрахунковим методом; за обміром; умовно.

Відповідно до п.22 Правил видачі вантажів перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення. Зважування вантажів на вагонних вагах провадиться в порядку, передбаченому Правилами приймання вантажів до перевезення.

Отже, вказана умова не містить імперативного припису щодо перевірки маси вантажу саме таким способом, яким остання визначалась на станції відправлення.

Порядок та способи визначення маси вантажу наведено у Правилах приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21 листопада 2000 року №644, що за своїм змістом кореспондується зі статтею 37 Статуту залізниць України.

Згідно з п. 5 Правил приймання вантажів до перевезення загальна маса вантажу визначається відправником зважуванням або розрахунковим способом. Спосіб визначення маси вантажу і тип ваг відправник зобов`язаний зазначити в накладній. Усі засоби вимірювальної техніки, які використовуються для визначення маси вантажів, мають бути повірені відповідно до вимог чинного законодавства. Засоби ваговимірювальної техніки повинні бути взяті на облік залізницею та відповідати вимогам Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої Наказом Міністерства інфраструктури України від 31 липня 2012 року за №442, та інших нормативно-правових актів.

Можливість визначення маси певних вантажів умовно не виключає можливість її визначення шляхом зважування. Вантажовідправник у такому разі має можливість обирати той чи інший спосіб визначення маси на власний розсуд. Разом з тим, залізниця, користуючись правом, передбаченим статтею 24 Статуту, під час перевірки на станціях не позбавлена права обрати для цього зручний для себе та більш точний спосіб.

Таку правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 05 липня 2018 року у справі №925/1256/17.

Відповідно до § 1 ст.23 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення перевізник має право перевірити, чи дотримані відправником умови перевезення і чи відповідає відправка відомостям, зазначеним відправником в накладній. Перевірка проводиться в порядку, встановленому національним законодавством.

Пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, передбачено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Таким чином, працівники залізниці не зобов`язані перевіряти масу вантажу на станції відправлення, однак мають право перевірити правильність відомостей у накладній про вантаж під час перевезення вантажу.

За приписами п.1 § 1 ст.29 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення перевізник складає комерційний акт, якщо при перевірці вантажу під час його перевезення або видачі констатує невідповідність найменування, маси або кількості місць вантажу відомостям, зазначеним у накладній.

Так, на станції Здолбунів Львівської залізниці було складено комерційний акт №350002/155 від 14.12.2019, відповідно до якого фактично виявилося брутто 95850кг, тара з документа 23200кг, нетто 72650кг, що більше проти документа на 4650кг. Вантажопідйомності вагону 68 т., тобто вагон завантажено понад вантажопідйомність на 4650 кг. Під час повторного переважування надлишок вантажу проти документа та вантажопідйомність вагону 4650 кг підтвердився, що загрожує безпеці руху залізничному транспорту, чим порушує Главу 1 р.4 п. 4.1. Додатку 3 до СМГС. Комісійне переваження вагона здійснювали: агент комерційний ОСОБА_1 , у присутності начальника станції Здолбунів Кіяшко В.Г., ВОХР ОСОБА_2 , приймальник потягів ОСОБА_3 .

Щодо заперечень відповідача про відсутність в п.19 комерційного акту відповідних відміток, суд зазначає наступне.

За приписами п.25.4. Розділу 5 Додатку 1 до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення якщо під час перевезення складався комерційний акт, перевізник один екземпляр цього комерційного акта докладає до накладної, інші примірники комерційного акта з усіма додатками залишаються в його веденні.

Відповідно до п.п. 8, 12 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002, комерційні акти складаються у трьох примірниках на бланках установленої форми і заповнюються на друкарській машинці або чорнилами чітко, без будь-яких виправлень. На кожному акті проставляється штемпель станції. Другий примірник акта видається одержувачу на його вимогу. якщо комерційний акт складається на станції відправлення або на попутній станції, то другий примірник акта додається до перевізних документів. Про складений комерційний акт проставляється відмітка у перевізних документах у порядку, визначеному правилами оформлення перевізних документів.

Якщо при перевірці вантажу, який прибув з актом попутної станції, під час перевірки на станції призначення не буде виявлено різниці між даними акта, складеного на попутній станції, і фактичною наявністю та станом вантажу, багажу або вантажобагажу, то станція в розділі "Є" комерційного акта попутної станції вносить відмітку такого змісту: "Під час перевірки вантажу (багажу, вантажобагажу) різниці проти цього акта не виявлено". Така відмітка засвідчується штемпелем станції і підписами осіб, указаних у пункті 10 цих Правил. Цей акт видається одержувачу на його вимогу, а копія його залишається на станції. Новий акт у цьому разі не складається.

При невідповідності відомостей, указаних в акті попутної станції, фактичним даним, що виявились під час перевірки вантажу, багажу або вантажобагажу, складається новий комерційний акт.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що заповнення п. 19 комерційного акту є обов`язком станції призначення та здійснюється на примірнику, що доданий до накладної. Оскільки станція призначення за накладною №52916996 є станція Еперешке Атрако-БЛИ Ипарвагань (станція Угорської залізниці), яка повинна заповнити п.19 «Відмітка про відповідність стану вантажу при видачі відомостям, що містяться в комерційному акті» у примірнику, що доданий до накладної, то твердження відповідача про порушення позивачем (АТ "Українська залізниця) складання актів є безпідставним.

Згідно з п. 35.3 Розділу 7 Додатку 1 до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення комерційний акт підписується представниками перевізника і представником одержувача вантажу, якщо він брав участь у перевірці вантажу.

Оскільки в Угоді про міжнародне залізничне вантажне сполучення не визначено конкретних посадових осіб, якими підписується комерційний акт, на підставі статті 5 цієї Угоди суд керується положеннями національного законодавства.

Відповідно до п.10 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002, комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Як встановлено судом, комерційний акт №350002/155 від 14.12.2019 підписано начальником станції Кіяшко В.Г., агентом комерційним ОСОБА_1 та приймальником поїздів ОСОБА_3 .

Наказом №526/ос від 04.09.2017 ОСОБА_5 призначено на посаду начальника станції Здолбунів виробничого структурного підрозділу «Рівненська дирекція залізничних перевезень», який прямо передбачений у п.10 Правил складання актів, затвержених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002.

Агент комерційний ОСОБА_1 , призначений на посаду відповідно до наказу (розпорядження) №523/ос від 10.07.2019, є працівником станції, який особисто здійснював перевірку та діяв відповідно до ч.22 п.2.1. Розділу 2 Посадової інструкції агенту комерційного станції Здолбунів, а саме агент комерційний виконує наступні операції, зокрема, виконує завдання та обов`язки згідно п.2 «Інструкції прийомоздавача вантажу», яка затверджена наказом Укрзалізниці №157-Ц від 02.04.2002 та п.4 зазначеної інструкції в частині підписання комерційних актів, як завідувач вантажного двору.

Приймальник поїздів ОСОБА_3 , призначений на посаду наказом №264/ос від 01.11.2012 є працівником станції, який особисто здійснював перевірку та діяв відповідно до п.2.11. Розділу 2 Робочої інструкції приймальника поїздів вантажного двору станції Здолбунів, а саме брав участь в комісійній перевірці та контрольному зважуванні вагонів з комерційними несправностями, з ознаками незбереження вантажів, які перевозяться, підписує акти загальної форми та комерційні акти.

Відповідно до витягу штатного розпису станції Здолбунів в штаті структурного підрозділу залізниці не передбачено посади начальника вантажного району (завідувача вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи).

Натомість, приписи пункту 10 Правил складання актів на виконання статті 129 Статуту залізниць визначають про імперативність визначеного пунктом 10 цих Правил суб`єктного складу працівників залізниці, які є уповноваженими особами на підписання комерційних актів, однак, зазначена норма не виключає можливості залучення до складання комерційного акта й інших працівників залізниці, поряд з особами, підписи яких є обов`язковим реквізитами комерційного акта.

Частинами 1, 3 статті 64 та частини 3 статті 65 Господарського кодексу України передбачено, що підприємство, як організаційна форма господарювання, може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо) та самостійно визначає свою організаційну структуру, чисельність працівників та штатний розпис. Керівництво підприємством здійснюється його керівником, який призначається (обирається) власником (власниками) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядову раду такого підприємства (у разі її утворення) та відповідно до статуту є посадовою особою цього підприємства з правом розподілу обов`язків між працівниками підприємства.

Отже, якщо в штаті структурного підрозділу залізниці не передбачено посади начальника вантажного району (завідувача вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), то на підставі наказу начальника такого підрозділу залізниці чи відповідно до робочої (посадової) інструкції іншого працівника залізниці має бути уповноважено на підписання від імені залізниці комерційних актів для забезпечення вимоги щодо їх оформлення за підписом трьох осіб, перелік яких визначено пунктом 10 Правил складання актів.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у Постановах від 21.05.2018 у справі №916/2001/17 та від 23.06.2018 у справі №916/1993/17.

Отже, заперечення відповідача про те, що зазначений комерційний акт оформлений з порушенням вимог пункту 10 Правил складання актів, а тому не є належним та допустимим доказом у справі, є безпідставним та відхиляється судом.

Також, відповідач, як на підставу своїх заперечень, посилався на те, що тара порожнього вагону при контрольному зважуванні не виявлялася, маса тари «взята з документа», що є порушенням п.4.9 правил перевезення вантажів, у зв`язку із чим він ставить під сумнів доказову силу комерційного акту.

Відповідач запевняє, що надана станцією Хуст Львівської залізниці виписка з «Книги зважування вантажів на вагонних вагах ф. ГУ-36», яка оформлена після повернення вагону №24432189 на територію України, засвідчила, що маса тари вагона склала 26400 кг. Результати зважування порожнього вагону №24432189 (тари вагону) на станції Хуст співпадають з результатами зважування тари вагону №24432189 відповідачем - 26280 кг.

Проте, відповідачем у накладної зазначена у графі тара вагону 23200кг, що відповідає картотечним даним на вагон (витяг наданий позивачем до матеріалів справи).

Крім того, тарування вагону № 24432189 проводилось 08.12.2019, а дата відправлення за накладної 09.12.2019, зважування тари вагона на станції Хуст здійснювалось 30.01.2020 після вивантаження вантажу "цемент", при цьому комерційний акт складено 14.12.2019.

Зі змісту п.4 Правил складання актів, маса тари вантажу може прийматися за трафаретом на вагоні або шляхом зважування вагону після його вивантаження. Тобто, зважування порожнього вагону при встановлені маси вантажу не є обов`язковим для залізниці. Зі змісту комерційного акту вбачається, що вагон окремо не зважувався. В акті зазначена маса тари за документом, тобто 23200 кг.

Отже, враховуючи, що відповідач у накладній зазначив тару вагону - 23200кг, а надані на підтвердження докази того, що означена вага тари не відповідає дійсності, не є належними, оскільки не підтверджують факт зважування вагону на момент його відправлення, відповідач не довів, що позивач при використанні даних відповідача порушив порядок складання акту, та не навів жодних доказів, які свідчать про недостовірність результатів зважування.

Відповідно до статті 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Таким чином, комерційний акт, який складений з дотриманнями вимог національного законодавства та положень Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, є підставою для матеріальної відповідальності відповідача.

На підставі викладеного, суд встановив, що комерційний акт №350002/155 від 14.12.2019, складений на станції Здолбунів Львівської залізниці, за своєю формою та змістом відповідає вимогам, що передбачені Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення, Статутом залізниць України, Правилами складання актів, а відтак, є належним доказом для підтвердження факту невідповідності маси вантажу в накладній №52916996 від 09.12.2019 фактичним даним.

Крім того, судом враховано, що у акті загальної форми № 2001 від 17.01.2020 станції Батьово засвідчено, що здійснювалось зважування лише 20-ти мішків із сіллю, які були у вагоні № 24459067, та маса даних мішків становить 10,0кг, 10,1кг, 10,2кг, 10,3кг, 10,4кг, 10,9кг, що додатково підтверджує, що маса мішка не була 10 кг, як стверджує відповідач.

Доводи відповідача про порушення позивачем вимог законодавства по накладній №37306826 та митних формальностей судом не приймаються до уваги, оскільки зазначені обставини не спростовують факт завантаження вагону №24432189 з перевищенням маси вантажу за накладною №52916996, а тому не входить до предмета доказування у даній справі.

Згідно з § 1 ст.16 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення відправник забезпечує правильність відомостей і заяв, зазначених ним у накладній. Він несе відповідальність за всі наслідки від неправильного, неточного або неповного зазначення цих відомостей і заяв, а також від їх внесення в невідповідну графу накладної.

Відправник сплачує перевізнику неустойку, якщо після укладення договору перевезення перевізник виявляє неправильність, неточність або неповноту, зазначених відправником в накладній даних та заяв і при цьому встановлює, що при завантаженні відправником було допущено перевантаження вагона понад його вантажопідйомність. Неустойка по даному пункту стягується у відповідності до приписів ст. 31 «Сплата провізних платежів та неустойок» у п`ятикратному розмірі провізної плати за перевезення надлишку вантажу, належної перевізнику, що виявив такий надлишок. Передбачені даним параграфом неустойки перевізник вправі стягнути незалежно від відшкодування можливих збитків та інших неустойок, що сплачуються відправником або одержувачем у відповідності до умов даної угоди (§3 ст. 16 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення).

Позивач розрахував суму штрафу виходячи з тарифної відстані 1662км, за всю відстань перевезення залізницями України, відповідач вважає, що при здійсненні розрахунку необхідно виходити з тарифної відстані 463км, тобто з перевезення саме надлишку вантажу (від станції Здолбунів до станції Еперешке).

Відповідачем не доведено правомірність ним нарахування штрафу виходячи з тарифної відстані 463км, в зв`язку з тим, що надлишок вантажу перевозився зі станції Шевченко.

За перевезення надлишку вантажу, позивачем здійснений розрахунок провізної плати у точній відповідності до Тарифного керівництва № 1 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ним послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 26.03.2009 № 317 (зареєстр. в МЮ України 15.04.2009 р. за № 340/16356), отже провізна плата за перевезення вантажу в вагоні №24432189 становить 12578,00грн, відтак неустойка у п`ятикратному її розмірі становить 62890,90грн.

Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Суд зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303-А, п.29).

За таких обставин решту аргументів сторін суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують висновку суду про задоволення позову.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення суми штрафу, що підлягає стягненню з відповідача до 50% суми, що підлягає стягненню, суд зазначає наступне.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч.1 ст.233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Аналіз приписів статей 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Суд зазначає, що зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення розміру штрафу.

Пунктом 27 Правил видачі вантажів встановлено, що надлишок вантажу порівняно з масою, вказаною в накладній, вважається таким, що не перевищує норму, якщо він не виходить за межу граничного розходження визначення маси нетто, яке становить 0,2%.

Згідно з ч.2 Вступу Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996 № 411, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25.02.1997 за № 50/1854, виконання Правил забезпечує злагодженість усіх ланок залізничного транспорту, чітку та безперебійну роботу залізниць і безпеку руху. Відповідно до п.15.27 Правил забороняється ставити в поїзди, зокрема, вагони, що завантажені понад їх вантажопідйомність.

Тобто, невиконання вимог вищевказаних Правил, зокрема, завантаження вагонів понад їх вантажопідйомність, загрожує безпеці руху поїздів, а відтак, створює умови для виникнення аварійних ситуацій на залізниці.

При вирішенні питання щодо можливості зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню, слід враховувати не лише майнові інтереси відповідача, але й інтереси позивача, які полягають у належному виконанні покладених законодавством завдань, у тому числі забезпечення безпеки усіх учасників залізничного перевезення та їх майнових інтересів, які, в силу специфіки правовідносин, були поставлені відповідачем під загрозу через свою неправомірну поведінку, у зв`язку з чим суд відмовляє у задоволенні даного клопотання.

Судовий збір відповідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України стягується з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 73-77, 86, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ в особі регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Львів до відповідача, Державного підприємства «Артемсіль», м.Соледар, про стягнення штрафу у розмірі 62890,00грн задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Артемсіль» (84545, Донецька обл., Бахмутський р-н, місто Соледар, вулиця Чкалова, будинок 1-А; код ЄДРПОУ 00379790) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Львів (79007, місто Львів, Галицький район, вулиця Гоголя, будинок 1; код ЄДРПОУ 40081195) штраф у розмірі 62890,00грн, судовий збір у розмірі 2102,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст рішення складено та підписано 28.12.2020.

Суддя Г.Є. Курило