Рішення № 93871195, 24.11.2020, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.11.2020р. Справа №905/1017/20

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Теплобуд» (01015, м.Київ, вул.Лейпцизька, буд.3А, код ЄДРПОУ 34959708)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Часівоярський вогнетривкий комбінат» (84551, Донецька область, Бахмутський район, м.Часів Яр, вул.Комсомольська, буд.1, код ЄДРПОУ 00191773)

за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» (84313, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Південна, буд.1, код ЄДРПОУ 03361075)

за участю третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (01021, м.Київ, Кловський Узвіз, буд.9/1, код ЄДРПОУ 30019801)

про стягнення 2724142,07 грн

Суддя: Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання: Клименко Ю.О.

У засіданні брали участь:

від позивача (в режимі відеоконференції): Тарасова А.Є. – адв.

від відповідача: Фінк О.Е. – адв.

від третьої особи 1: не з`явився

від третьої особи 2: Кухтик В.М. – адв.

вільний слухач: ОСОБА_1 – за пасп.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Теплобуд», м.Київ звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Часівоярський вогнетривкий комбінат», м.Часів Яр про стягнення заборгованості в розмірі 2724142,07 грн, з якої сума основного боргу складає 2615164,92 грн, сума 3% річних – 108977,15 грн.

Ухвалою суду від 12.06.2020р. за вказаним позовом відкрито провадження у справі №905/1017/20, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

На підставі ухвали від 06.10.2020р. до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, залучено Публічне акціонерне товариство «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» та Акціонерне товариство «Укртрансгаз».

Відповідач проти позову заперечував з підстав, які наведені у відзиві №12/2-148 від 25.06.2020р. (т.1, а.с.74).

Позивач проти доводів відповідача заперечував з підстав, які наведені у відповіді б/н від 01.07.2020р. на відзив відповідача (т.1, а.с.166).

Позивачем також надавались пояснення б/н від 21.07.2020р. щодо здійснених відповідачем оплат за спірними зобов`язаннями, порядку визначення позивачем суми основного боргу, а також обсягу природного газу, який не визнає відповідач (т.1, а.с.182).

Третя особа 1 позовні вимоги підтримала з підстав, які наведені у поясненнях №15/1-2783 від 12.11.2020р. (т.2, а.с.59).

Третя особа 2 позовні вимоги підтримала з підстав, які наведені у поясненнях №1001ВИХ-20-6354 від 26.10.2020р. (т.2, а.с.2).

Щодо заяв по суті спору та наданих учасниками розгляду справи доказів, суд зазначає про наступне:

Як зазначалось, ухвалою суду від 06.10.2020р. до участі у справі було залучено третіх осіб та зобов`язано сторін направити позовну заяву з додатками та відзив з додатками третім особам, запропоновано останнім протягом десяти днів з дня отримання зазначених вище документів надати пояснення щодо позову та відзиву, у яких викласти свої аргументи і міркування на підтримку або заперечення проти позовних вимог та викладених у відзиві тверджень. У разі їх подання направити пояснення з доданими до них документами іншим учасникам розгляду справи, докази направлення представити суду.

Третьою особою 1 позов був отриманий 09.10.2020р., відзив – 15.10.2020р.

Третьою особою 2 позов був отриманий 12.10.2020р., відзив – 15.10.2020р.

Пояснення третьої особи 1 були надіслані до суду та іншим учасникам справи 12.11.2020р.

Пояснення третьої особи 2 були надіслані до суду 27.10.2020р., доказів відправлення іншим учасникам не надано.

У письмових поясненнях №15/1-2783 від 12.11.2020р. третя особа 1 у зв`язку з поданням цих пояснень з пропуском строку, встановленого судом, посилалась на запроваджений в Україні карантин. Проте, поновити строк на їх подання не просила.

Про поновлення строків на подання відповідних пояснень третьою особою 2 також не заявлялось.

В силу норм ст.118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

За таких обставин, з урахуванням приписів ст.118 Господарського процесуального кодексу України, письмові пояснення третіх осіб не враховуються судом під час розгляду справи.

Одночасно, під час розгляду справи, відповідач заперечував проти врахування судом акту звірки взаєморозрахунків (т.1, а.с.170), графіку погашення заборгованості за природний газ (т.1, а.с.171), листа №11/6/9 від 24.01.2019р. Публічного акціонерного товариства «Часівоярський вогнетривкий комбінат», які додавались позивачем до його відповіді на відзив, з огляду на приписи ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ч.ч.2, 8 ст.80 вказаного нормативно-правового акту позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Разом з тим, оскільки вказані документи були подані позивачем в підтвердження доводів, які наведені у відповіді на відзив, та у зв`язку із правовою позицією відповідача щодо заперечення проти позовних вимог, яку на час подання позову позивач не міг знати напевно, судом приймаються вказані докази до розгляду.

Відповідач також заперечував проти врахування при вирішенні спору листа №11-6/57 від 05.11.2018р. Публічного акціонерного товариства «Часівоярський вогнетривкий комбінат» (т.1, а.с.189), листів №13/02-1224 від 25.04.2019р., №3/1-2039 від 21.08.2019р. Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» (т.1, а.с.190, 192), які додавались до письмових пояснень позивача б/н від 21.07.2020р. До цих пояснень також додавалась довідка про надходження на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Теплобуд» грошових коштів від Публічного акціонерного товариства «Часівоярський вогнетривкий комбінат». Зміст пояснень стосувався здійснених відповідачем оплат за спірними зобов`язаннями, порядку визначення позивачем суми основного боргу, а також обсягу природного газу, який не визнає відповідач.

За приписами ч.ч.1, 2, 5 ст.161 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.

Подання письмових пояснень б/н від 21.07.2020р. від позивача суд не вимагав. Разом з тим, суд визнає їх подання необхідним у частині, що стосується здійснених відповідачем оплат за спірними зобов`язаннями, порядку визначення позивачем суми основного боргу. З огляду на це, суд також враховує при розгляді справи довідку про надходження на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Теплобуд» грошових коштів від Публічного акціонерного товариства «Часівоярський вогнетривкий комбінат».

Одночасно, на переконання суду, відсутні підстави для прийняття до розгляду листа №11-6/57 від 05.11.2018р. Публічного акціонерного товариства «Часівоярський вогнетривкий комбінат» (т.1, а.с.189), листів №13/02-1224 від 25.04.2019р., №3/1-2039 від 21.08.2019р. Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» (т.1, а.с.190, 192), які не були надані позивачем ані у складі позовних матеріалів, ані додані до відповіді на відзив. Судом також не враховуються пояснення позивача в частині обсягу природного газу, який не визнає відповідач, оскільки про заперечення відповідача у цій частині позивачу було відомо на час складання відповіді на відзив.

Щодо правових позицій сторін, слід зазначити про наступне:

Звертаючись до суду з цим позовом позивач зазначав, що між ним та відповідачем був укладений договір постачання природного газу №42/16Г-Э-100/16 від 25.01.2016р., на підставі якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Теплобуд» здійснило поставку газу у листопаді 2018 року обсягом 798,304 тис. куб. м на суму 9914935,68 грн, у грудні 2018 року обсягом 788,906 тис. куб. м на суму 9230200,20 грн. Проте, відповідач оплатив вартість газу лише частково, оскільки не погодився із обсягами, визначеними позивачем на підставі даних оператора ГТС та оператора ГРМ. За твердженням позивача сума основного боргу складає 2615164,92 грн, на яку ним також нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в сумі 108977,15 грн.

У відзиві №12/2-148 від 25.06.2020р. відповідач проти задоволення позову заперечив з посиланням на такі обставини:

- згідно з даними комерційного вузла обліку Публічного акціонерного товариства «Часівоярський вогнетривкий комбінат» обсяг поставленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Теплобуд» природного газу у листопаді 2018 року становив 644,508 тис. куб. м, у грудні 2018 року – 728,648 тис. куб. м;

- на виконання зобов`язання з оплати товару за договором №42/16Г-Э-100/16 від 25.01.2016р. споживач перерахував на користь постачальника грошові кошти у загальній сумі 16250000 грн, в тому числі: за поставкою листопада 2018 року – 7750000 грн, за поставкою грудня 2018 року – 8500000 грн;

- кількість спожитих енергоресурсів відповідають замовленим Публічним акціонерним товариством «Часівоярський вогнетривкий комбінат» та підтвердженим Оператором ГТС (Акціонерне товариство «Укртрансгаз») обсягам природного газу, а саме: згідно з листами №11-5/31 від 23.10.2018р., №11-5/35 від 19.11.2018р. відповідач просив постачальника виділити ліміти природного газу на листопад 2018 року – 700 тис. куб. м, у грудні 2018 року – 820 тис. куб. м; при цьому, Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Теплобуд» підтверджено місячні номінації/реномінації у листопаді 2018 року – 680 тис. куб. м, грудні 2018 року – 740 тис. куб. м, що спростовує твердження позивача про постачання в межах договору №42/16Г-Э-100/16 від 25.01.2016р. природного газу обсягом 118,304 тис. куб м у листопаді 2018 року (798,304 – 680,000), 48,906 тис. куб. м у грудні 2018 року (788,906 – 740,000);

- заявлені постачальником у спірних актах приймання-передачі газу об`єми енергоресурсу не відповідали фактичному обсягу споживання Публічним акціонерним товариством «Часівоярський вогнетривкий комбінат», внаслідок чого такі первинні документи бути підписані відповідачем із зауваженнями;

- дані Оператора ГРМ щодо обсягів спожитого відповідачем природного газу, які заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Теплобуд» у актах приймання-передачі природного газу №42/16Г-Э-100/16-11 від 30.11.2018р., №42/16Г-Э-100/16-12 від 31.12.2018р. (в частині розподіленого Публічним акціонерним товариством «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» на користь відповідача природного газу, та, як наслідок, спожитого останнім енергетичного ресурсу в обсязі 214,054 тис. куб. м), не відповідають дійсності; зазначені вище обставини встановлені рішенням господарського суду Донецької області від 03.07.2019р. по справі №905/602/19, та, в силу приписів ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, не потребують доказуванню при розгляді цієї справи;

- позивачем безпідставно прийняті до уваги відомості щодо обсягу спожитого газу, зазначені Оператором ГРМ, що є відмінними від даних комерційного вузла обліку газу Публічного акціонерного товариства «Часівоярський вогнетривкий комбінат», оскільки в силу вимог абз.2 п.10 розділу ІІ Правил постачання природного газу постачальник має право контролювати обсяг споживання природного газу споживачем, використовуючи інформаційну платформу Оператора ГТС або інформацію споживача, а також шляхом самостійного контролю обсягів споживачем природного газу на об`єкті споживача.

У відповіді б/н від 01.07.2020р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Теплобуд» на відзив Публічного акціонерного товариства «Часівоярський вогнетривкий комбінат» позивач наголошував на наступному:

- запитувані відповідачем для виділення ліміти природного газу (заявки з плановими обсягами) у листопаді, грудні 2018 року є орієнтованими, споживач самостійно контролює власне газоспоживання (в тому числі, об`єми такого споживання);

- згідно з приписами укладеного сторонами правочину обсяг споживання природного газу Публічним акціонерним товариством «Часівоярський вогнетривкий комбінат» зазначається у акті про фактичний об`єм (обсяг) розподіленого природного газу за розрахунковий період, що складається між Оператором ГРМ та споживачем; відображені у цьому документі відомості підлягають віднесенню постачальником до акту приймання-передачі природного газу (п.2.6); зважаючи на те, що постачальнику відповідні акти з розподілу природного газу відповідачем надані не були, Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Теплобуд» звернулось до Оператора ГТС із запитом щодо отримання такої інформації, яка, в силу вимог Правил постачання природного газу, є обов`язковою для її використання в обліку та при здійсненні розрахунку за поставлений природний газ;

- за даними Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (Оператор ГТС), у листопаді, грудні 2018 року для споживача – Публічного акціонерного товариства «Часівоярський вогнетривкий комбінат» підтверджені місячні номінації/реномінації замовнику послуг транспортування Товариству з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Теплобуд» в обсязі 680 тис. куб. м та 740 тис. куб. м відповідно; при цьому, за результатами роботи у спірний період природний газ в обсягах 798,304 тис. куб. м (листопад 2018 року), 788,906 тис. куб. м (грудень 2018 року), які були використані Публічним акціонерним товариством «Часівоярський вогнетривкий комбінат», віднесені в алокацію на Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Теплобуд» (замовнику послуг транспортування) (лист №1001вих-20-525 від 30.01.2020р. третьої особи 2); зазначені обставини свідчать про перевищення споживання підтвердженого споживачу природного газу;

- посилання відповідача на те, що обсяги фактично розподіленого (спожитого) природного газу у листопаді 2018 року на рівні 644,508 тис. куб. м, грудні 2018 року – 728,648 тис. куб. м, встановлені рішенням господарського суду Донецької області від 03.07.2019р. по справі №905/602/19 є недоцільним, оскільки вказаний судовий акт в частині визнання правильним об`ємом спожитого Публічним акціонерним товариством «Часівоярський вогнетривкий комбінат» природного газу у листопаді, грудні 2018 року скасовано постановою суду касаційної інстанції, провадження в цій частині закрито;

- питання щодо визначення обсягів споживання природного газу у період листопад, грудень 2018 року (врегулювання розбіжностей (за наявності) є предметом іншого спору; натомість, розглядуваний позов стосується виконання відповідачем договірних зобов`язань щодо сплати боргу за спожитий енергетичний ресурс;

- між позивачем та відповідачем підписаний акт звірки взаєморозрахунків, за змістом якого Публічним акціонерним товариством «Часівоярський вогнетривкий комбінат» підтверджено наявність боргу за спожитий у листопаді, грудні 2018 року природний газ станом на 31.12.2018р. в сумі 2585135,88 грн (з урахуванням обсягів постачання у листопаді 2018 року – 798,304 тис. куб. м, грудні 2018 року – 788,906 тис. куб. м); разом з цим, відповідачем також був наданий графік погашення цієї заборгованості, що також свідчить про визнання боргу за спірними поставками в межах договору №42/16Г-Э-100/16 від 25.01.2016р.

Ухвалою від 03.11.2020р. господарським судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.11.2020р. Присутність учасників справи у судовому засіданні визначена не обов`язковою.

Позивач у судове засідання 24.11.2020р. з розгляду справи по суті (у режимі відеоконференції) з`явився, позовні вимоги підтримав.

Відповідач у судове засідання 24.11.2020р. з розгляду справи по суті з`явився, проти задоволення позову заперечував.

Третя особа 1 у судове засідання 24.11.2020р. з розгляду справи по суті не з`явилась, про дату, час і місце судового засідання повідомлена.

Третя особа 2 у судове засідання 24.11.2020р. з розгляду справи по суті з`явилась, позовні вимоги підтримала.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. Приписи вказаної норми процесуального права розповсюджують свою дію на третіх осіб в силу норм ч.5 ст.50 цього кодексу України.

Разом з тим, норми ст.43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Як визначено у ч.1 ст.202 зазначеного нормативно-правового акту, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п.2 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 216 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду оголосити перерву або відкласти розгляд справи по суті. При цьому, це є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи суть спору, загальну тривалість розгляду справи, а також поведінку третьої особи 1 під час розгляду справи, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а відсутність у судовому засіданні представника Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення учасників справи, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

В силу норм ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст.12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими нормативно-правовими актами.

Як свідчать матеріали справи, 25.01.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Теплобуд» та Публічним акціонерним товариством «Часівоярський вогнетривкий комбінат» був підписаний договір постачання природного газу №42/16Г-Э-100/16, за змістом п.1.1 якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених цим договором. Газ, що постачається за даним договором, використовується споживачем виключно для власних потреб. Споживач зобов`язується не продавати та не відчужувати будь-яким іншим способом газ, прийнятий за цим договором. Споживач є кінцевим споживачем газу.

Відповідно до п.3.1 договору №42/16Г-Э-100/16 від 25.01.2016р. загальна вартість 1000 куб. м договірного обсягу, що постачається у листопаді 2018 року (без урахування вартості транспортування газу) становить 12420 грн з ПДВ (додаткова угода №34 від 26.10.2018р.), у грудні 2018 року – 11700 грн з ПДВ (додаткова угода №35 від 29.11.2018р.).

Договір набирає чинності з дати його підписання та укладається на строк по 31.12.2019р. включно. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п.9.1 договору постачання природного газу в редакції додаткової угоди №35 від 29.11.2018р.).

Як вказує позивач, на виконання умов укладеного сторонами правочину у листопаді – грудні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Теплобуд» здійснило постачання Публічному акціонерному товариству «Часівоярський вогнетривкий комбінат» природного газу в обсязі 1587,21 тис. куб. м на загальну суму 19145135,88 грн (з урахуванням ціни на газ, встановленої додатковими угодами сторін №34 від 26.10.2018р., №35 від 29.11.2018р.), в тому числі: у листопаді 2018 року на суму 9914935,68 грн (798,304 тис. куб. м), у грудні 2018 року на суму 9230200,20 грн (788,906 тис. куб. м).

Проте, Публічне акціонерне товариство «Часівоярський вогнетривкий комбінат» встановлений вищевказаним договором обов`язок щодо оплати спожитого енергетичного ресурсу у визначені відповідною угодою строки не виконало, внаслідок чого позивачем заявлено вимоги, зокрема, про стягнення основного боргу в сумі 2615164,92 грн.

Відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи регулюються Правилами постачання природного газу, які затверджені постановою №2496 від 30.09.2015р. Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі – Правила постачання природного газу).

Відповідно до абз.1 п.10 розділу ІІ Правил постачання природного газу (тут і далі – в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) споживач самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання. В іншому разі до споживача можуть бути застосовані відповідні заходи з боку постачальника, передбачені цим розділом та розділом VI цих Правил, у тому числі примусове обмеження (припинення) газопостачання.

Постачальник має право оперативно контролювати обсяг споживання природного газу споживачем, використовуючи інформаційну платформу Оператора ГТС або інформацію споживача, а також шляхом самостійного контролю обсягів споживання природного газу на об`єкті споживача (абз.2 п.10 розділу ІІ Правил постачання природного газу).

Згідно з абз.3 п.10 розділу ІІ Правил постачання природного газу, споживач та його постачальник мають право на коригування протягом розрахункового періоду підтверджених обсягів природного газу відповідно до умов договору постачання природного газу.

Підтверджений обсяг природного газу – об`єм (обсяг) природного газу, виділений постачальником для потреб свого споживача на відповідний розрахунковий період, який підтверджений Оператором ГТС (включений до підтвердженої номінації) у порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи (абз.10 п.5 розділу І Правил постачання природного газу).

Розрахунковий період – газовий місяць, визначений договором постачання природного газу, в якому діючим постачальником забезпечується постачання природного газу споживачу та здійснюються відповідні розрахунки за поставлений природний газ (абз.16 п.5 розділу І Правил постачання природного газу).

Відповідно до приписів п.п.2.1, 2.2 – 2.5 договору №42/16Г-Э-100/16 від 25.01.2016р. постачальник забезпечує споживача необхідним підтвердженим обсягом природного газу на визначений договором період.

Споживач надає постачальнику письмову заявку з плановим обсягом поставки газу до 18 числа місяця, який передує місяцю поставки газу. Постачальник до 20 числа місяця, який передує місяцю поставки газу, надає ЦДД ПАТ «Укртрансгаз» (Оператор ГТС) номінації та/або місячну номінацію для підтвердження необхідного обсягу природного газу на відповідний період для забезпечення об`єктів газоспоживання споживача.

Плановий обсяг постачання вважається попередньо підтвердженим постачальником з моменту підтвердження номінації оператором ГТС на відповідний місяць постачання.

Споживач та постачальник мають право на коригування протягом розрахункового періоду підтверджених обсягів природного газу в порядку, встановленому Кодексом газотранспортної системи.

Постачання газу здійснюється у разі підтвердження в установленому порядку Оператором ГТС необхідного обсягу природного газу на відповідний період для забезпечення об`єктів газоспоживання споживача.

Споживання підтвердженого обсягу природного газу протягом розрахункового періоду здійснюється, як правило, рівномірно, виходячи з добової норми.

Обсяг спожитого газу за розрахунковий період, що підлягає оплаті споживачем, визначається за підсумками розрахункового періоду за даними комерційних вузлів/вузлів обліку споживача згідно діючою законодавства України.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов укладеного сторонами правочину Публічне акціонерне товариство «Часівоярський вогнетривкий комбінат» скерувало на адресу постачальника листи-заявки №11-5/31 від 23.10.2018р., №11-5/35 від 19.11.2018р., за змістом яких просило постачальника виділити ліміти природного газу на листопад 2018 року в обсязі 700 тис. куб. м, у грудні 2018 року – 820 тис. куб. м.

Як вбачається з листа №1001вих-20-525 від 30.01.2020р. Акціонерного товариства «Укртрансгаз» та слідує з пояснень представників учасників справи, на заявлений споживачем період Оператором ГТС підтверджено місячні номінації/реномінації замовнику послуг транспортування (Товариству з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Теплобуд») в листопаді – 680 тис. куб. м, грудні – 740 тис. куб. м.

Відповідно до п.12 розділу ІІ Правил постачання природного газу (п.2.6 договору №42/16Г-Э-100/16 від 25.01.2016р. є близьким за змістом) за підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати діючому постачальнику копію відповідного акта про фактичний об`єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ/ГТС та споживачем, відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи/Кодексу газорозподільних систем.

На підставі отриманих від споживача даних та/або даних Оператора ГТС постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає споживачу два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника.

Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі природного газу зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі природного газу.

У випадку відмови від підписання акта приймання-передачі природного газу розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до договору або в судовому порядку.

До прийняття рішення судом вартість поставленого природного газу встановлюється відповідно до даних постачальника.

Підписані сторонами акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником. Облік обсягів газу, що постачається, здійснюється згідно вимог діючого законодавства України (п.п.2.7, 2.8 договору №42/16Г-Э-100/16 від 25.01.2016р.).

Визначені Оператором ГРМ в акті приймання-передачі природного газу фактичні об`єм та обсяг розподілу та споживання природного газу по об`єкту споживача за підсумками розрахункового періоду (календарного місяця) передаються Оператору ГТС у встановленому Кодексом ГТС порядку для проведення ним остаточної алокації по постачальнику споживача і є підставою для їх використання у взаємовідносинах між суб`єктами ринку природного газу, у тому числі для взаєморозрахунків між споживачем та його постачальником (п.6 гл.3 розділу IX Кодексу газорозподільних систем).

Отже, з наведених вище приписів чинного законодавства та умов договору постачання природного газу слідує, що джерелом формування інформації щодо фактичного обсягу (об`єму) споживання природного газу, який є обов`язковим для Оператора ГТС та постачальника, є відомості Оператора ГРМ (Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз»).

Як зазначає позивач, та проти чого відповідач в порядку норм ст.ст.13, 74 Господарського процесуального кодексу України не заперечує, відповідні акти за листопад, грудень 2018 року (спірні місяці постачання природного газу), складені між відповідачем та третьої особою 1 (Оператор ГРМ) у встановлений договором строк Публічним акціонерним товариством «Часівоярський вогнетривкий комбінат» надані не були.

В той же час, як свідчать звіти про поділ фактичного обсягу (об`єму) природного газу, що відібрані з точки виходу до газорозподільної системи Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» від Управління магістральних газопроводів Укратрансгаз, складені Оператором ГРМ, за підсумками розрахункового періоду фактичне споживання Публічного акціонерного товариства «Часівоярський вогнетривкий комбінат» становило 1587,21 тис. куб. м, в тому числі, у листопаді 2018 року – 798,304 тис. куб. м, у грудні 2018 року – 788,906 тис. куб. м.

Аналогічні обсяги споживання енергетичного ресурсу віднесені до звітів Оператора ГРМ про поділ фактичного обсягу (об`єму) природного газу, відібраного з точки виходу ПАТ Донецькоблгаз, між замовниками послуг транспортування (постачальниками) в розрізі їх контрагентів (споживачів) за листопад, грудень 2018 року, які відображені в обліку Оператора ГТС.

При цьому, акти приймання-передачі природного газу №42/16Г-Э-100/16-11 від 30.11.2018р., №42/16Г-Э-100/16-12 від 31.12.2018р. на загальну суму 19145135,88 грн (1587,21 тис. куб. м) за листопад, грудень 2018 року, складені постачальником на підставі інформації представленої Операторами ГРМ та ГТС та скеровані на підпис споживачу.

В той же час, зазначені первинні документи підписані споживачем із зауваженням щодо визначених постачальником обсягів споживання природного газу, а саме, на думку відовідача, віднесенню до акту листопада 2018 року підлягав обсяг на рівні 644,508 тис. куб. м, до акту грудня 2018 року – 728,648 тис. куб. м.

У відзиві №12/2-148 від 25.06.2020р. відповідач зазначав, що згідно даних комерційного вузла обліку Публічного акціонерного товариства «Часівоярський вогнетривкий комбінат» обсяг поставленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Теплобуд» природного газу у листопаді 2018 року становив 644,508 тис. куб. м, у грудні 2018 року – 728,648 тис. куб. м, які мали бути зазначені у актах постачальника; заявлені у власних звітах Оператора ГРМ об`єми не відповідають дійсності та фактичним обставинам.

На підтвердження правової позиції по суті розглядуваного спору відповідач вказував, що ці обставини (об`єми спожитого у спірний період природного газу) вже досліджувались судом під час розгляду справи №905/602/19 та є такими, що не підлягають повторному доказуванню в порядку норм ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Суд критично оцінює такі доводи Публічного акціонерного товариства «Часівоярський вогнетривкий комбінат», враховуючи наступне.

У провадженні господарського суду Донецької області знаходилась справа №905/602/19 за позовом Публічного акціонерного товариства «Часівоярський вогнетривкий комбінат» до Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» про:

- скасування акту перерахунку обсягів природного газу від 01.12.2018р., складеного начальником СРГУ та РГ Артемівського УГГ Олєнченко І.В., яким ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат», ГРП цех №4, визначено обсяг спожитого природного газу у період з 01.11.2018р. по 01.12.2018р. у розмірі 13606 куб. м;

- скасування акту перерахунку обсягів природного газу від 01.12.2018р., складеного начальником СРГУ та РГ Артемівського УГГ Олєнченко І.В., яким ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат», цех 3-5, визначено обсяг спожитого природного газу у період з 01.11.2018р. по 01.12.2018р. у розмірі 861855 куб. м;

- скасування акту перерахунку обсягів природного газу від 01.12.2018р., складеного начальником СРГУ та РГ Артемівського УГГ Олєнченко І.В., яким ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат», цех ЦБТ, визначено обсяг спожитого природного газу у період з 01.11.2018р. по 01.12.2018р. у розмірі 39474 куб. м;

- скасування акту перерахунку обсягів природного газу від 01.01.2019р., складеного начальником СРГУ та РГ Артемівського УГГ Олєнченко І.В., яким ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат», ГРП цех 4, визначено обсяг спожитого природного газу у період з 01.12.2018р. по 01.01.2019р. у розмірі 16903 куб. м;

- скасування акту перерахунку обсягів природного газу від 01.01.2019р., складеного начальником СРГУ та РГ Артемівського УГГ Олєнченко І.В., яким ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат», цех 3-5, визначено обсяг спожитого природного газу у період з 01.12.2018р. по 01.01.2019р. у розмірі 839846 куб. м;

- скасування акту перерахунку обсягів природного газу від 01.01.2019р., складеного начальником СРГУ та РГ Артемівського УГГ Олєнченко І.В., яким ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат», цех ЦБТ, визначено обсяг спожитого природного газу у період з 01.12.2018р. по 01.01.2019р. у розмірі 55766 куб. м;

- визнання правильним об`єму спожитого на промислові потреби ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» природного газу у період з 01.11.2018р. по 01.12.2018р. у розмірі 644,508 тис. куб. м;

- визнання правильним об`єму спожитого на промислові потреби ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» природного газу у період з 01.12.2018р. по 01.01.2019р. у розмірі 728,648 тис. куб. м.

Рішенням господарського суду Донецької області від 03.07.2019р. по справі №905/602/19, яке залишено без змін постановою суду апеляційної інстанції від 19.11.2019р., зокрема, визнано правильним об`єм спожитого на промислові потреби ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» природного газу у період з 01.11.2018р. по 01.12.2018р. у розмірі 644,508 тис. куб. м, у період з 01.12.2018р. по 01.01.2019р. – 728,648 тис. куб. м; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 27.04.2020р. рішення місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції скасовано в частині задоволення позовних вимог та закрито провадження у цій частині; в іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 03.07.2019р. та постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.11.2019р. у справі №905/602/19 залишено без змін.

Відповідно до ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у п.60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020р. у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

Преюдиційність – обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.

При цьому, як зауважив Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду у постанові від 04.06.2020р. по справі №522/7758/14-ц, преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішенням; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті ж особи, які брали участь у попередній справі.

Отже, виключно після набрання рішенням законної сили, в тому числі, у господарській справі, настають правові наслідки у вигляді його незмінності, обов`язковості, невідворотності, преюдиційності, неможливості звернення до суду з аналогічним позовом та здійсненності.

Як вказувалось, рішення місцевого суду по справі №905/602/19 в частині визнання правильними об`ємів спожитого на промислові потреби ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» природного газу у період з 01.11.2018р. по 01.12.2018р. у розмірі 644,508 тис. куб. м, у період з 01.12.2018р. по 01.01.2019р. – 728,648 тис. куб. м скасовано постановою суду касаційної інстанції, та, як наслідок, не набрало законної сили в цій частині.

Тобто, наведене свідчить про неможливість прийняття обставин, встановлених у мотивувальній частині цього судового акту по справі №905/602/19 як таких, що є преюдиційними та доводять фактичні обсяги споживання Публічним акціонерним товариством «Часівоярський вогнетривкий комбінат» природного газу у спірний період.

Будь-яких інших доказів, які б засвідчували факт споживання відповідачем природного газу у заявлених останнім обсягах матеріали справи не містять.

Згідно із ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч.1 ст.76 вказаного процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Статтею 77 цього кодексу України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України ).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt).

Відповідно до ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 25.06.2020р. у справі №924/233/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019р. у справі №902/761/18, від 20.08.2020р. у справі №914/1680/18).

Отже, зважаючи на приписи п.п.2.6, 2.7 договору №42/16Г-Э-100/16 від 25.01.2016р., п.12 розділу ІІ Правил постачання природного газу, п.6 гл.3 розділу IX Кодексу газорозподільних систем, з огляду на те, що відповідач належними та допустимими доказами факту отримання газу у визначеному позивачем обсязі не спростував, суд приймає до уваги обсяги газу, які визначені Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Теплобуд» у спірний період.

Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За правилами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом п.п.4.3.4, 4.1.2 договору №42/16Г-Э-100/16 від 25.01.2016р. споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений природний газ на умовах, визначених договором, а на постачальника покладено обов`язок із забезпечення постачання природного газу на умовах та в обсягах, визначених цим договором за умови дотримання споживачем дисципліни відбору природного газу та розрахунків за нього.

Оплата за природний газ, що постачається згідно умов цього договору, здійснюється у наступному порядку:

- 20% від вартості запланованих місячних обсягів – до 5 числа місяця поставки газу;

- 20% від вартості запланованих місячних обсягів – до 10 числа місяця поставки газу;

- 20% від вартості запланованих місячних обсягів – до 15 числа місяця поставки газу;

- 20% від вартості запланованих місячних обсягів – до 20 числа місяця поставки газу;

- 20% від вартості запланованих місячних обсягів – до 25 числа місяця поставки газу.

Якщо день здійснення споживачем будь-якого платежу за цим договором припадає на вихідний, святковий або неробочий день, то такий платіж повинен бути здійснений в робочий (банківський) день, що передує вихідному, святковому або неробочому дню.

Остаточний розрахунок здійснюється на підставі відповідного акту до 5 числа місяця наступного за місяцем поставки (п.п.3.4, 3.5 укладеного сторонами правочину).

При цьому, як свідчать матеріали справи, Публічне акціонерне товариство «Часівоярський вогнетривкий комбінат» перерахувало на користь позивача грошові кошти в рахунок погашення заборгованості за поставками листопада, грудня 2018 року за договором №42/16Г-Э-100/16 від 25.01.2016р. лише частково, а саме: за поставкою листопада 2018 року – 8060000 грн, грудня 2018 року – 8500000 грн.

Отже, як свідчать матеріали справи та слідує з пояснень сторін, заборгованість відповідача з урахуванням здійснених оплат на загальну суму 16560000 грн на теперішній час становить 2585135,88 грн (9914935,68 + 9230200,20) – 16560000).

Таким чином, приймаючи до уваги, що позивач зобов`язання за договором №42/16Г-Э-100/16 від 25.01.2016р. виконав належним чином (іншого відповідачем не доведено), враховуючи, що відповідачем порушені взяті на себе за договором обов`язки в частині строку їх виконання та у повному обсязі, суд дійшов висновку, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Теплобуд» до Публічного акціонерного товариства «Часівоярський вогнетривкий комбінат» про стягнення 2615164,92 грн підлягають частковому задоволенню, а саме на суму 2585135,88 грн.

При цьому, посилання позивача, що здійснені протягом розрахункового періоду Публічним акціонерним товариством «Часівоярський вогнетривкий комбінат» оплати були віднесені постачальником за поставками листопада, грудня 2018 року в межах визнаних споживачем обсягів (644,508 тис. куб. м та 728,648 тис. куб. м відповідно), а залишок в сумі 30029,04 грн зарахований у наступний розрахунковий період як переплата не приймаються судом до уваги як такі, що позбавлені належного доказового обґрунтування.

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, позивачем заявлено до стягнення 3% річних за період з 05.01.2019р. по 24.05.2020р. в розмірі 108977,15 грн.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми процентів річних, з урахуванням того, що 2020 рік є високосним та складається з 366 днів, проценти річних за простроченими зобов`язання відповідача по оплаті спожитого у період листопад, грудень 2018 року природного газу (в межах визначених позивачем періодів), становлять 107429,14 грн.

При цьому, при здійсненні розрахунку базою для нарахування відсотків річних є сума боргу у розмірі 2585135,88 грн.

За таких обставин, вимоги про стягнення процентів річних також підлягають частковому задоволенню.

Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Теплобуд» до Публічного акціонерного товариства «Часівоярський вогнетривкий комбінат» про стягнення суми основного боргу у розмірі 2615164,92 грн та 3% річних в сумі 108977,15 грн підлягають частковому задоволенню, а саме на суми у розмірі 2585135,88 грн і 107429,14 грн відповідно.

Згідно із ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 40862,13 грн підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

У зв`язку з перебуванням судді у відпустці на визначену згідно з процесуальним законодавством кінцеву дату складання повного тексту рішення, підписання останнього здійснено у перший робочий день після закінчення відпустки судді.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.86, 126, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Часівоярський вогнетривкий комбінат» (84551, Донецька область, Бахмутський район, м.Часів Яр, вул.Комсомольська, буд.1, код ЄДРПОУ 00191773) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Теплобуд» (01015, м.Київ, вул.Лейпцизька, буд.3А, код ЄДРПОУ 34959708) суму основного боргу – 2585135,88 грн, сума 3% річних – 107429,14 грн, а також судовий збір в сумі 40388,47 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

В решті вимог – відмовити.

Вступну та резолютивну частини рішення складено 24.11.2020р.

Повний текст рішення складено 08.12.2020р.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.О.Паляниця