Рішення № 93870981, 16.12.2020, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.2020м. ДніпроСправа № 904/3102/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., за участю секретаря судового засідання Товстоп`ятки В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Експлуатаційна компанія Дніпропетровського науково-дослідного інституту будівельного виробництва", м. Дніпро

до Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Дніпропетровського обласного управління Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", м. Дніпро

про стягнення заборгованості за договором про відшкодування витрат на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг № 9 від 03.01.2012 у загальному розмірі 155 983 грн. 52 коп.

Представники:

від позивача: Юрченко І.О., ордер ДП № 2248/030 від 25.05.2020, адвокат;

від відповідача: Самсонова Н.О., довіреність № 19/3-02/344 від 24.12.2020, адвокат.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Експлуатаційна компанія Дніпропетровського науково-дослідного інституту будівельного виробництва" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою від 10.06.2020 № б/н, в якій просить стягнути з Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Дніпропетровського обласного управління Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" заборгованість з оплати експлуатаційних витрат за договором про відшкодування витрат на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг № 9 від 03.01.2012 у загальному розмірі 155 983 грн. 52 коп. за період з травня по жовтень 2018, з квітня по жовтень 2019.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов спірного договору.

Ухвалою господарського суду від 15.06.2020 позовну заяву залишено без руху та запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю "Експлуатаційна компанія Дніпропетровського науково-дослідного інституту будівельного виробництва" протягом семи днів з дня вручення ухвали усунути недоліки позовної заяви, надавши до суду докази направлення на адресу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" позовної заяви від 10.06.2020 № б/н; докази направлення на адресу філії - Дніпропетровського обласного управління Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" позовної заяви від 10.06.2020 № б/н.

17.06.2020 на адресу суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою господарського суду від 22.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

17.07.2020 на адресу суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву від 15.07.2020 № 344, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував та зазначив, що нарахування експлуатаційних витрат дахової котельні та їх відшкодування відповідачем поза межами опалювального періоду умовами спірного договору не передбачено. Крім того, вказує на безпідставність стягнення спірної суми з банку в особі філії, оскільки спірний договір укладено АТ «Ощадбанк» як юридичною особою, а філія - Дніпропетровське обласне управління Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" не виступає самостійним учасником цивільних та господарських правовідносин. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Того ж дня відповідачем до суду подано клопотання про передачу справи за підсудністю до Господарського суду м. Києва. В обґрунтування заяви зазначає, що відповідач АТ «Ощадбанк» як юридична особа зареєстрований за адресою м. Київ, вул.. Госпітальна, 12-г, а за правилами, визначеними ч. ч. 1,2 ст. 27 ГПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням.

Ухвалою господарського суду від 21.08.2020 здійснено перехід до розгляду справи № 904/3102/20 за правилами загального позовного провадження за ініціативою суду; справу призначено до розгляду у підготовчому засіданні на 22.09.2020.

11.09.2020 позивачем до суду надана відповідь на відзив відповідача від 10.09.2020, в якій зазначив про помилковість тверджень відповідача та вказує, що ані розрахунки, ані зміст договору не встановлюють умов про те, що компенсація щомісячного зносу обладнання сплачується лише в опалювальний сезон, а навпаки визначають суму, що підлягає сплаті кожного місяця впродовж всього календарного року. Крім того, рахунки та акти виконаних робіт зазвичай вручалися відповідачеві нарочно без будь-яких відміток про отримання та оплачувалися останнім без заперечень. Проте, спірні рахунки та акти залишені без підпису та оплати, у зв`язку із чим перед зверненням до суду із даним позовом, вказані документи направлені відповідачу цінним листом з описом вкладення № 07050/20 від 07.05.2020.Стверджує, що заявлення вимог до банку в особі філії відповідає вимогам закону. Просив позов задовольнити.

У підготовчому засіданні 22.09.2020 суд без виходу до нарадчої кімнати оголосив протокольну ухвали про відмову у задоволенні клопотання відповідача про передачу справи за підсудністю.

У підготовчому засіданні 22.09.2020 оголошено перерву до 15.10.2020.

30.09.2020 на адресу суду надійшли заперечення відповідача на відповідь на відзив позивача від 25.09.2020 № 572, в яких зазначив, що умовами спірного договору чітко визначені складові експлуатаційних витрат, що підлягають відшкодуванню банком, до яких окрім заявлених позивачем сум місячного зносу обладнання дахової котельні, відносяться також витрати споживача на виплату заробітної плати працівникам котельні, вартість електроенергії та води, що споживаються при експлуатації дахової котельні, згідно показників приладів, встановлених на вузлах обліку води та електроенергії, що споживаються котельнею. Разом з тим, спірний договір не містить жодного пункту про обов`язок відповідача щодо щомісячної сплати зносу обладнання котельної. Відповідач вважає, що у нього відсутній обов`язок оплати експлуатаційних витрат дахової котельні за межами опалювального сезону, оскільки в інший період дахова котельня не експлуатується.

15.10.2020 позивач подав до суду пояснення щодо заперечень відповідача від 14.10.2020, в яких зазначив, що експлуатаційні витрати включають у себе суму місячного зносу обладнання дахової котельні, погодженою сторонами у додатках до договору. У зв`язку із тим, що витрати на заробітну плату, електроенергію та воду, що також є складовими експлуатаційних витрат, у спірні місяці дорівнюють нулю то сума експлуатаційних витрат у ці місяці дорівнює сумі місячного зносу обладнання дахової котельні, обов`язок сплачувати які прямо передбачений п. 1.2.2.1 договору. Крім того, узгоджений сторонами розмір щорічного зносу обладнання розділений помісячно з метою зменшення навантаження на видаткову частину бюджету відповідача, в противагу тому аби вказані суми були перераховані одним платежем за весь рік чи декілька місяців.

Ухвалою господарського суду від 15.10.2020 за письмовою згодою сторін закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні на 17.11.2020.

У судовому засіданні 17.11.2020 оголошено перерву до 03.12.2020.

Судове засідання, призначене на 03.12.2020, не відбулося, у зв`язку із перебуванням судді Рудь І.А. на самоізоляції.

Після усунення вказаних обставин, ухвалою господарського суду від 09.12.2020 розгляд справи по суті призначений у судовому засіданні 16.12.2020.

У судовому засіданні 16.12.2020 представник позивача просив задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві; відповідача проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив у задоволенні позову відмовити.

В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Експлуатаційна компанія Дніпропетровського науково-дослідного інституту будівельного виробництва" та Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії - Дніпропетровського обласного управління Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" є власниками приміщень, які розташовані у 2 корпусі будинку 115 по пр. Гагаріна у м. Дніпро.

Для опалення всієї будівлі використовується дахова котельня, що належить позивачу та утримується ним.

З метою компенсації витрат, які несе позивач на утримання та експлуатацію котельні для опалення приміщень відповідача, 03.01.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Експлуатаційна компанія Дніпропетровського науково-дослідного інституту будівельного виробництва" (споживач) та Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" в особі філії - Дніпропетровського обласного управління Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (найменування якого змінене на Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії - Дніпропетровського обласного управління Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України") (субспоживач) укладено договір про відшкодування витрат на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг № 9 (надалі - договір).

Відповідно до п.1.1. договору субспоживач відшкодовує споживачу послуги з утримання будівлі, а саме частини будівлі ДНДІБВ (корпус №2), що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ (нова назва м. Дніпро), проспект Гагаріна, будинок 115, загальною площею 5083,7 кв.м., пропорціно займаної субспоживачем площі в цій будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих споживачем за цим договором.

Пунктом п. 1.2. договору визначений перелік послуг, що відшкодовується субспоживачем за цим договором, зокрема, послуги газопостачання, опалення приміщення та обслуговування дахової котельні (пп. 1.2.2).

За умовами п. 2.2.2 договору субспоживач зобов`язався не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок споживача за комунальні та інші послуги, надані за цим договором, на підставі рахунків споживача і відповідних актів приймання-передачі разом з розрахунками наданих послуг за місяць та податкових накладних (у разі сплати ПДВ), що надаються субспоживачеві до 12 числа цього ж місяця. У разі затримки передачі означених докзументів - строки оплати коригуються на відповідну кількість банківських днів. Зайво сплачена сума споживачем за місяць за комунальні та інші послуги, надані за цим договором, підлягає заліку в наступні розрахункові періоди або поверненню субспоживачеві.

Додатковою угодою № 1 від 01.11.2015, сторони виклали п.2.2.2. договору в такій редакції:

«Не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок споживача за комунальні (крім послуг за опалення та газопостачання) та інші послуги надані за цим договором, на підставі рахунків споживача і відповідних актів приймання-передачі разом з розрахунками наданих послуг за місяць та податкових накладних (в разі сплати ПДВ), що надаються споживачеві до 12 числа цього ж місяця. В разі затримки передачі означених документів - строки оплати корегуються, на відповідну кількість банківських днів.

Оплата вартості витрат на послуги опалення та газопостачання здійснюється субспоживачем щомісячно в термін 3 робочих дні звітного місяця згідно рахунку споживача, після попередньої сплати споживачем договірного обсягу постачання газу за місяць на умовах договору № 2015/ТП-ПР-0101401 147 35 від 01.07.15 з ТОВ «Дншропетровськгаззбут» та надання субспоживачеві підтверджуючих платіжних документів про сплату.

Кінцева оплата послуг опалення та газопостачання за місяць здійснюється в термін 5 робочих днів згідно рахунку та акта виконаних робіт, що подається субспоживачеві не пізніше 5 числа місяця наступного за звітним.

Зайво сплачена субспоживачем сума за місяць за комунальні та інші послуги, надані за цим договором, підлягає заліку в наступні розрахункові періоди або поверненню субспоживачеві в термін до 10 числа місяця наступного за звітним».

Додатковою угодою № 2 від 01.11.2017, сторони дійшли згоди викласти пп. 1.2.2 договору у наступній редакції:

«Послуги з газопостачання, послуги з опалення приміщення субспоживача (що включають експлуатаційні витрати дахової котельні споживача для опалення приміщення субспоживача), послуги з обслуговування дахової котельні споживача».

Також сторони дійшли згоди доповнити договір пунктом 1.2.2.1. наступного змісту:

«Вартість послуг з газопостачання визначається виходячи з рахунків па оплату, що виставляються постачальниками споживачу за транспортування (розподіл) природного газу та за споживання природного газу - у розмірі 46% (сорок шість відсотків) від сум, визначених у таких рахунках на оплату.

Експлуатаційні витрати дахової котельні споживача (S) розраховуються наступним чином: S= (СЗН+СЗП+Сел.ен)х46%, де СЗН – сума місячного зносу обладнання дахової котельні споживача (додаток № 1 до даної додаткової угоди); СЗП — витрати споживача на виплату заробітної плати працівникам котельні (згідно довідки, сформованої споживачем, про виплату заробітної плати); Сел.ен — вартість електроенергії та води, що споживаються при експлуатації дахової котельні, згідно показників приладів, встановлених на вузлах обліку води та електроенергії, що споживаються котельною. Експлуатаційні витрати сплачуються субспоживачем споживачу на підставі виставлених споживачем рахунків після підписання актів виконаних робіт в період опалювального сезону.

Вартість послуг з обслуговування дахової котельні споживача визначається виходячи з сум, сплачених споживачем згідно рахунків на оплату, що виставляються споживачу постачальниками послуг з обслуговування дахової котельні та актів виконаних робіт з обслуговування дахової котельні; та виходячи з сум, сплачених споживачем постачальникам при придбанні запасних частин до обладнання дахової котельні на заміну тих, що вийшли з ладу - у розмірі 46% (сорок шість відсотків) від сум, сплачених споживачем. Вартість послуг сплачується субспоживачем споживачу щомісячно на підставі виставлених рахунків після підписання актів виконаних робіт».

01.11.2017 разом з додатковою угодою № 2 сторони підписали додаток № 1, відповідно до якого сума щорічного зносу обладнання дахової котельні складає 213 155,00 грн.

Додатковою угодою № 3 до договору від 01.10.2018 сторони доповнили п. 1.2.2.1 абзацом наступного змісту: «Споживач щорічно проводить переоцінку вартості обладнання дахової котельні станом на перше 1 жовтня поточного року і змінює розрахунок суми щомісячного зносу обладнання дахової котельні, який є невід`ємною частиною договору».

01.10.2018 разом з додатковою угодою № 3, сторони підписали додаток № 1, відповідно до якого сума щорічного зносу обладнання дахової котельні складає 362 064,96 грн.

Відповідно п. 5.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до моменту укладання субспоживачем прямих угод з комунальними та іншими службами з приводу отримання послуг, зазначених в п. 1.2. даного договору.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору протягом одного місяця, після закінчення строку його чинності, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором (п. 5.3 договору).

В порушення взятих на себе зобов`язань, відповідач частково здійснив оплату експлуатаційних витрат дахової котельні позивача в період 2018-2019, у зв`язку із чим заборгованість відповідача перед позивачем складає 155 983 грн. 52 коп., з яких: 58 829 грн. 40 коп. – заборгованість за період з травня по жовтень 2018, 97 154 грн. 12 коп. – заборгованість за період з квітня по жовтень 2019.

На виконання умов договору позивач направив на адресу відповідача акти здачі-приймання робіт (надання послуг) та рахунки для сплати експлуатаційних витрат у спірному періоді, що підтверджується листом від 07.05.2020 № 0705/20 (т.1, а.с. 17-19). Проте, відповідач підписані акти позивачу не повернув, заперечення щодо підписання актів не надав, вартість експлуатаційних послуг за вказаний період не сплатив, що і стало причиною звернення позивача із даним позовом до суду за захистом своїх прав.

Предметом доказування по справі є обставини укладання договору, виконання відповідачем обов`язку з відшкодування позивачу експлуатаційних витрат на утримання майна, наявність прострочення виконання такого обов`язку, строк дії договору тощо.

Доказів сплати відповідачем експлуатаційних витрат у розмірі 155 983 грн. 52 коп. сторонами до матеріалів справи не надано.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору про відшкодування витрат на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання.

За ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, за умовами спірного договору відповідач зобов`язався відшкодовувати позивачу послуги з утримання будівлі, зокрема, сплачувати 46% експлуатаційних витрат дахової котельні, порядок розрахунку яких визначений сторонами в п.1.2.2.1 договору.

01.11.2017 у додатку № 1 до додаткової угоди № 2 сторони узгодили суму щорічного зносу обладнання дахової котельні, яка складає 213 155 грн. 00 коп. та суму щомісячного зносу обладнання дахової котельні, яка складає 21 315 грн. 00 коп. Таким чином, розмір компенсації, яку має сплачувати відповідач з 01.11.2017, становить 98 051 грн. 30 коп. на рік та 9 804 грн. 90 коп. на місяць.

01.10.2018 у додатку №1 до додаткової угоди № 3 сторони узгодили суму щорічного зносу обладнання дахової котельні, яка складає 362 064 грн. 96 коп. та суму щомісячного зносу обладнання дахової котельні, яка складає 30 172 грн. 08 коп. Таким чином, розмір компенсації, яку має сплачувати відповідач з 01.10.2018, становить 166 549 грн. 88 коп. на рік та 13 879 грн. 16 коп. на місяць.

Отже, заборгованість відповідача зі сплати експлуатаційних витрат за період з травня по жовтень 2018 становить 58 829 грн. 40 коп., за період з квітня по жовтень 2019 - 97 154 грн. 12 коп. та вірно розрахована позивачем.

При цьому, господарський суд констатує, що умовами договору в редакції додаткових угод, визначений обов`язок відповідача відшкодовувати позивачу 46% експлуатаційних витрат дахової котельні щомісячно, але саме у період опалювального сезону до розрахунку таких витрат, окрім суми щомісячного зносу дахової котельні, додаються витрати позивача на виплату заробітної плати працівникам котельні та вартість електроенергії, води, що споживаються при експлуатації дахової котельні.

Таким чином, посилання відповідача на відсутність у нього обов`язку оплати експлуатаційних витрат дахової котельні за межами опалювального сезону, оскільки в інший період дахова котельня не експлуатується, є помилковими та такими, що ґрунтуються на хибному тлумаченні умов спірного договору.

Господарський суд приймає до уваги твердження позивача, що узгоджений сторонами розмір щорічного зносу обладнання дахової котельні розділений помісячно з метою зменшення навантаження на видаткову частину бюджету відповідача. Разом з тим, суд зазначає, що таке розділення не скасовує обов`язку відповідача відшкодувати 46% узгодженої сторонами у договорі загальної суми щорічного зносу обладнання дахової котельні, розмір якої не заперечується останнім.

Щодо заперечень відповідача про ненадання позивачем до актів та рахунків, виставлених у спірному періоді, довідок про заробітну плату працівників котельні, розрахунку спожитої електроенергії, рахунку на оплату електроенергії та води тощо, господарський суд погоджується з поясненнями позивача, що документи на підтвердження інших складових експлуатаційних витрат, окрім суми щомісячного зносу обладнання, споживачем не складалися через відсутність понесення таких витрат.

З урахуванням наданих позивачем доказів направлення на адресу відповідача актів здачі-приймання робіт (надання послуг), рахунків для сплати експлуатаційних витрат у спірному періоді та умов п. 2.2.2 договору, строк виконання зобов`язання відповідача з відшкодування експлуатаційних витрат за період з травня по жовтень 2018 в сумі 58 829 грн. 40 коп., за період з квітня по жовтень 2019 у розмірі 97 154 грн. 12 коп. є таким, що настав.

Отже, порушення відповідачем умов спірного договору підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем належними та допустимими доказами.

Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов`язання, чим порушив умови укладеного із позивачем договору та вищевказані приписи чинного законодавства, тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 155 983 грн. 52 коп. заборгованості з компенсації вартості зносу обладнання дахової котельні - є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 12-Г, код ЄДРПОУ 00032129) в особі філії Дніпропетровського обласного управління Акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” (49107, м. Дніпро, пр. Гагаріна, буд. 115, код ЄДРПОУ ВП 09305480) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Експлуатаційна компанія Дніпропетровського науково-дослідного інституту будівельного виробництва” (49050, м. Дніпро, пр.. Гагаріна, буд. 115, код ЄДРПОУ 37807315) 155 983 грн. 52 коп. (сто п`ятдесят п`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят три грн. 52 коп.) заборгованості з компенсації вартості зносу обладнання дахової котельні, 2 339 грн. 75 коп. (дві тисячі триста тридцять дев`ять грн. 75 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Повне рішення складено 28.12.2020

Суддя І.А. Рудь