Рішення № 93869857, 18.12.2020, Приморський районний суд м. Одеси

18.12.20

Справа № 420/7778/19

Провадження № 2-а/522/42/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2020 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого – судді Чернявської Л.М.,

за участі секретарі судового засідання Пейкова О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Херсонського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Азово-Чорноморське регіональне управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

20 грудня 2019 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до начальника відділення дільничних інспекторів відділу прикордонної служби «Преображенка» Херсонського прикордонного загону Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України старшого прапорщика Шевченко Петра Миколайовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Азово-Чорноморське регіональне управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправними та скасування постанов №001604, №001676 від 25.09.2019 року про накладення адміністративних стягнень, що накладені начальником відділення дільничних інспекторів відділу прикордонної служби «Преображенка» Херсонського прикордонного загону Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України старшим прапорщиком ОСОБА_3 .

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 26.12.2019 року адміністративну справу №420/7778/19 передано до Приморського районного суду міста Одеси.

16 січня 2020 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла вказана справа та за результатами автоматичного розподілу справа передана для розгляду судді ОСОБА_4

17 січня 2020 року позов залишений без руху, оскільки позивачами пропущено строк звернення до суду та не просять поновити строк, не вказують поважних підстав пропуску цього строку.

18 березня 2020 року до суду надійшла заява позивачів про усунення недоліків в якій просять поновити строк звернення до суду. Зазначають, що 27.09.2019 року та 29.11.2019 року ОСОБА_1 звертався до голови Державної прикордонної служби України зі скаргою на постанову. Крім того, перебуває на лікуванні, внаслідок ДТП, виховує малолітніх дітей 2008 та 2016 року народження. На утриманні також перебуває батько похилого віку.

Ухвалою від 20 березня 2020 року позов залишений без руху, позивачам наданий строк для усунення недоліків, які 12 травня позивачами усунені.

13 травня 2020 року ухвалою суду поновлено позивачам строк звернення до суду з позовом, відкрито провадження у справі. Встановлено для розгляду справи порядок спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивачі посилаються на те, що 25.09.2019 року старшим прапорщиком ОСОБА_3 складено постанови про накладення адміністративного стягнення № 001604 та № 001676, якими визнано винними у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено адміністративне стягнення у розмірі 5100,00 грн. на кожного. Позивачі не погоджуються з вказаними постановами, оскільки вважають, що в їх діях не було умислу на незаконне потрапляння на тимчасово окуповану територію України АР Крим через встановлений пункт в`їзду-виїзду, так як рухались територією України до пункту в`їзду-виїзду. Так, вони рухались в українське місто Ялта АР Крим через прикордонний пункт пропуску «Каланчак». Недоїджаючи до пункту пропуску по дорозі помітили знак «Стоп-контроль», де прикордонник повідомив, що проходить реконструкція автодороги і потрібно здійснити об`їзд. Після чого, за допомогою GPRS почали рухатись до державного прикордонного пункту пропуску в`їзду-виїзду з тимчасово окупованою територією України до тих пір, поки їх не було затримано співробітниками відділу прикордонної служби «Преображенка» Херсонського прикордонного загону АЧРУ ДПСУ. Постанова не містить зазначення нормативного акту, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення. У постанові №001676 від 25.09.2019 року зазначено ОСОБА_2 з помилкою у прізвищі. При цьому, співробітниками відділу прикордонної служби "Преображенка" Херсонського прикордонного загону не було повідомлено захисника та прокурора про обмеження їх свободи. При складанні постанов про накладення адміністративних стягнень №001604, №001676 від 25.09.2019 року ст. прапорщиком ОСОБА_3 сфальсифіковані вказані постанови шляхом внесення фіктивних даних про нібито щире каяття винних. До постанов про накладення адміністративних стягнень №001604, №001676 від 25.09.2019 року додаються протоколи про адміністративне правопорушення АзЧРУ №164180, АзЧРУ №164182, де ними власноруч написано, що вони вину не визнають та умислу на порушення законодавства України не мали при перетинанні кордону України з тимчасово окупованою територією України. Проте, їх доводи та пояснення не були враховані відповідачем при складанні постанов про накладення адміністративних стягнень № 001604, № 001676. В зв`язку з чим, просили постанови № 001604, № 001676 від 25.09.2019 року визнати протиправними та скасувати.

01 червня 2020 року до суду від позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 надійшло клопотання про заміну неналежної сторони, яке 14.07.2020 року останні просили не розглядати.

04 червня 2020 року начальник Херсонського прикордонного загону (командира військової частини 2161) ОСОБА_5 звернувся до суду з заявою про заміну неналежного відповідача на належного.

01 липня 2020 року від начальника відділення дільничних інспекторів відділу прикордонної служби «Преображенка» Херсонського прикордонного загону Шевченко П.М. до суду надійшла заява про заміну неналежного відповідача на належного відповідача Державну прикордонну службу України (ЄДРПОУ 00034039, місцезнаходження: м. Київ. вул. Володимирська, б.26), на належного в особі Херсонського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (юридична особа Військова частина 2161, код ЄДРПОУ 14321378).

14 липня 2020 року ухвалою суду замінено неналежного відповідача начальника відділення дільничних інспекторів відділу прикордонної служби «Преображенка» Херсонського прикордонного загону Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України старшого прапорщика ОСОБА_3 на належного - в особі Херсонського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (юридична особа Військова частина 2161, код ЄДРПОУ 14321378).

10 серпня 2020 року начальником Херсонського (79) прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (командир військової частини 2161) Черновим Ю. подано до суду відзив про визнання протиправними та скасування постанов, в якому викладені в позовній заяві вимоги не визнає повністю і вважає, що вони не ґрунтуються на Законі, є безпідставними і тому не підлягають задоволенню. Також відповідач у відзиві зазначає, що 25 вересня 2019 р. о 14.15 в 200 метрах від адміністративної межі з тимчасово окупованою територією України АР Крим, неподалік села Преображенка Каланчацького району Херсонської області прикордонним нарядом було виявлено гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 , які спільно намагались потрапити до тимчасово окупованої території України АР Крим поза встановленими контрольними пунктами в`їзду – виїзду, чим порушили порядок в`їзду, визначений пунктом 3 Порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї, затвердженого постановою КМУ від 04.06.2015 № 367. Тобто вчинили адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 2 статті 204-2 КУпАП.

Після виявлення позивачів та розмови із старшиною ОСОБА_6 , на думку відповідача, позивачі зрозуміли що їх «викрили» в намаганні незаконного перетину адміністративної межі з тимчасово окупованою територією України АР Крим поза КПВВ, та одразу ж почали розказувати не зрозумілі для відповідача історії проте, що вони ніби то не вірно поїхали, через те що їхній навігатор не вірно показував їм дорогу. На прохання старшини ОСОБА_6 показати інформацію яка зазначена в навігаторі, позивачі надали навігатор, який перебував у вимкненому стані, та увімкнути вони його з невідомих для відповідача причин не змогли. В подальшому, по прибуттю до відділу прикордонної служби «Преображенка» відносно позивачів було складено протоколи про адміністративне правопорушення за частиною 2 статті 204-2 КУпАП, та роз`яснено їх права та обов`язки, доведено зміст протоколів та повідомлено про місце, дату та час розгляду справ про адміністративне правопорушення, а саме на 25.09.2019 о 16.30, під підпис. Під час оформлення протоколів про адміністративне правопорушення позивачі не заявляли жодних клопотань та заяв щодо незаконного їхнього утримання (так як перебували за власною згодою, добровільно). Крім цього, позивачі щиро каялись в тому, що вони намагались потрапити до тимчасово окупованої території України АР Крим поза КПВВ, та повідомили що бажають та будуть присутніми під час розгляду адміністративних справ відносно них. Під час розгляду справ, було прийнято рішення щодо визнання позивачів винних у вчиненні адміністративних правопорушень за частиною 2 статті 204-2 КУпАП, та накладено мінімально можливу суму штрафу, яка передбачена санкцією частини 2 статті 204-2 КУпАП, у розмірі 5 100 гривень кожному. По завершенню розгляду справи, близько 17.00, 25.09.2019 позивачі вибули з відділу прикордонної служби «Преображенка» в напрямку материкової частини України. Відповідачем в повному обсязі було дотримано процедуру адміністративного розгляду справи.

12 серпня 2020 року ухвалою суду задоволено клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та доручено Херсонському міському суду Херсонської області (вул. Маяковського, 6/29, м. Херсон) забезпечення проведення відеоконференції судового засідання.

03 грудня 2020 року на електронну адресу суду в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 адвокатом ОСОБА_7 подано відповідь на відзив відповідача, в якому останній вказав, що відповідачем неодноразово зазначались відомості, які суперечать дійсності. Окрім того, вказали, що умислу на незаконний перетин адміністративної межі не було, так як такі дії поставили б під загрозу їх спільну дитину. Діями співробітників ДПСУ було порушено конституційні права позивачів, а тому просили задовольнити позовну заяву в повному обсязі.

В судовому засіданні 09 грудня 2020 року позивачі підтримали позовні вимоги та надали пояснення, що відтворюють зміст позовної заяви. Представник відповідача в судовому засіданні що відбувалось в режимі відеоконференції заперечував проти задоволення позовних вимог.

11 грудня 2020 року на електронну адресу суду надійшла заява адвоката Погібко О.О. в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розгляд справи в порядку письмового провадження, позовні вимоги просили задовольнити в повному обсязі. Також 11 грудня 2020 року від начальника Херсонського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (командир військової частини 2161) Черновим Ю. на електронну адресу суду надійшло клопотання про закінчення розгляду справи за їх відсутності, у задоволенні позовних вимог просили відмовити в повному обсязі.

В судове засідання сторони не з`явились, звернулись до суду з заявами про розгляд справи за їх відсутності.

Третя особа, в судове засідання не з`явилась, про дату та час повідомлялась належним чином, будь-яких пояснень до суду не надала.

Суд, дослідивши доводи учасників справи та оцінивши докази, представлені в матеріалах справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється КУпАП, статтею 7 якого визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності.

Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Судом встановлено, що 25.09.2019 року начальником відділення дільничих інспекторів відділу прикордонної служби «Преображенка» ст. прапорщиком Шевченко П.М. складено постанови про накладення адміністративного стягнення № 001604 відносно ОСОБА_1 та № 001676 відносно ОСОБА_2 , якими визнано винними у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 204-2 КУпАП та накладено на кожного з них адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5100 (п`ять тисяч сто) гривень.

Вказані постанови винесені на підставі протоколів про адміністративне правопорушення АзЧРУ № 164180 та АзЧРУ № 164182 від 25.09.2019 року якими зафіксовано адміністративне правопорушення, а саме те, що 25.09.2019 року о 14.15 в 200 метрах від адміністративної межі з тимчасово окупованою територією України АР Крим, неподалік села Преображенка Каланчацького району Херсонської області прикордонним нарядом було виявлено гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 , які спільно намагались потрапити до ТОТУ АР Крим поза встановленими контрольними пунктами в`їзду – виїзду (надалі – КПВВ), чим порушено порядок в`їзду на тимчасово окуповану територію України АР Крим визначений пунктом 3 Порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї, затвердженого постановою КМУ від 04.06.2015 № 367 та вчинення групою осіб адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 2 статті 204-2 КУпАП.

Так, позивачі не погоджуючись з вказаними протоколами та постановами, звернулись до суду, мотивуючи тим, що вони не мали умислу на незаконне перетинання кордону України.

Однак, суд з даними твердженнями позивачі не може погодитись, виходячи з наступного.

Стаття 55 Конституції України передбачає, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 КАС України встановлено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності і т.д.

Згідно ст. 258 КУпАП протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтями 202-203-1, 204-2, 204-4 (у випадках виявлення цих правопорушень у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України чи контрольних пунктах в`їзду-виїзду) Кодексу України про адміністративні правопорушення, якщо особа не оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається.

Згідно п.п. 6 п. 3 розділу II Інструкції з оформлення посадовими особами Державної прикордонної служби України матеріалів справ про адміністративні правопорушення затвердженої наказом МВС України від 08.09.2013 року № 898, відповідач мав право розглядати справу про адміністративне правопорушення та накладати адміністративне стягнення.

Частиною 1 статті 10 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», визначено що «Громадяни України мають право на вільний та безперешкодний в`їзд на тимчасово окуповану територію і виїзд з неї через контрольні пункти в`їзду-виїзду за умови пред`явлення документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України».

Частиною 2 статті 10 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», визначено що «В`їзд іноземців та осіб без громадянства на тимчасово окуповану територію та виїзд з неї допускаються лише за спеціальним дозволом через контрольні пункти в`їзду-виїзду.

Порядок в`їзду іноземців та осіб без громадянства на тимчасово окуповану територію та виїзду з неї встановлюється Кабінетом Міністрів України».

Відповідно до пункту 1 Порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї, затвердженого постановою КМУ від 04.06.2015 № 367, «Цей Порядок регулює питання перетину адміністративного кордону вільної економічної зони «Крим» під час в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї громадян України відповідно до Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України», а також іноземців та осіб без громадянства - з урахуванням вимог Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Згідно пункту 3 Порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї, затвердженого постановою КМУ від 04.06.2015 № 367, «В`їзд на тимчасово окуповану територію України та виїзд з неї здійснюється через контрольні пункти:

іноземців та осіб без громадянства — за паспортним документом та спеціальним дозволом, виданим територіальним органом ДМС;

громадян України — за умови пред`явлення будь-якого документа, визначеного статтею 5 Закону України «Про громадянство України» або статтею 2 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну»».

Тобто, в`їзд до тимчасово окупованої території України АР Крим та виїзд з неї здійснюється виключно через КПВВ, перетинання адміністративної межі поза КПВВ (в обхід/об`їзд КПВВ) заборонено, за що передбачена адміністративна відповідальність за статтею 204-2 КУпАП.

Згідно ч. 2 ст. 204-2 КУпАП порушення порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї тягне за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ті самі дії, вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за правопорушення, передбачене частиною першою цієї статті, тягнуть за собою накладення штрафу від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Разом з цим, факт виявлення позивачів в безпосередній близькості із адміністративною межею між тимчасово окупованою територією України АР Крим та материковою частиною України, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами:

протоколами про адміністративне правопорушення серії АзЧРУ № 164182 та 164780 від 25.09.2019 (а.с. 10-11).

рапортами прикордонного наряду «Прикордонний патруль» у складі дільничного інспектора прикордонної служби старшини ОСОБА_6 , згідно яких вбачається що 25.09.2019 о 14.15 під час несення служби в 200 метрах від адміністративної межі, неподалік села Преображенка Каланчацького району Херсонської області прикордонним нарядом було виявлено позивачів, які спільно намагались незаконно потрапити до тимчасово окупованої території України АР Крим поза встановленими КПВВ. В подальшому позивачів було запрошено до відділу прикордонної служби «Преображенка» для відбирання пояснень, з`ясування обставин правопорушення, та складання протоколів про адміністративне правопорушення з частиною 2 статті 204-2 КУпАП (а.с. 86-87);

письмовими поясненнями позивачів, в яких зазначено, що вони дійсно намагались потрапити до тимчасово окупованої території України АР Крим, проте у зв`язку із неможливістю проїхати через КПВВ «Каланчак» висунулись в напрямку КПВВ «Чаплинка», але їхній навігатор вказав не вірну дорогу та вони попрямували в напрямку тимчасово окупованої території України АР Крим поза КПВВ. Поряд з цим в поясненні ОСОБА_1 зазначено що вони свідомо наблизились до «кордону», де їх і було виявлено, а також вказано, що вони не мали злого умислу, тобто вони дійсно повністю усвідомлювали значення своїх дій (а.с. 88-89).

Між тим, суд погоджується з відповідачем, що твердження позивачів про відсутність в них умислу на незаконний перетин адміністративної межі з тимчасово окупованою територією України АР Крим, не знаходять свого підтвердження, проте в повному обсязі було підтверджено факт порушення порядку в`їзду до тимчасово окупованої території України АР Крим поза КПВВ, а також з тим, що в разі якщо б позивачів не було зупинено прикордонним нарядом, вони б потрапили на тимчасово окуповану територію АР Крим поза КПВВ незаконно.

Окрім цього, суд звертає увагу, що позивач ОСОБА_1 в своїх поясненнях, сам зазначив: «Сьогодні 25.09.2019 року планували поїздку в місто Краснодар через Крим…». Відтак, вказане позивачем ОСОБА_1 в його поясненнях суперечить інформації, яку останній надавав в засіданні, стверджуючи, що вони з позивачкою мали намір потрапити до м. Ялти, яке знаходиться на тимчасово окупованій території України АР Крим, тобто свідчить про те, що позивачі дійсно допустили вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-2 КУпАП.

Водночас, суд зауважує, що посилання позивачів про те, що їх дії були неумисні, тобто умислу на перетинання кордону поза встановленого порядку не було, може бути розцінено судом лише як пом`якшуюча відповідальність за адміністративне правопорушення обставина, а ніяким чином не як підстава для звільнення від відповідальності, як це помилково тлумачиться позивачами на свою користь.

Відповідно дост. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Отже, відповідачем належним чином були встановлені факт порушення й обставини викладені в оскаржуваних постановах.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», п.44. Постанови КМ України №367 «Про затвердження Порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї» від 04.06.2015 р., за порушення порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзд з неї, особи притягуються до відповідальності згідно із законом.

Таким чином, позивачі не виконали вимоги законодавства України та порушили порядок в`їзду на тимчасово окуповану територію України групою осіб, чим скоїли адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.204-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Поряд з цим, вказівка позивачів про те, що в постанові відсутні вказівки на нормативно-правовий акт, що передбачає відповідальність, суд не приймає до уваги, оскільки протоколи про адміністративні правопорушення №164182 та № 164780 від 25.09.2019 року та постанови про накладення адміністративного стягнення № 001604 та № 001676 від 25.09.2019 року, містять зазначення нормативно – правового акту, який передбачає адміністративну відповідальність, а саме пункт 3 Порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї, затвердженого постановою КМУ від 04.06.2015 № 367.

Відповідно до ст.33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Посилання позивачів про їх затримання та незаконне утримання також нічим не підтверджене та спростовується приведеним відповідачем у відзиві розрахунком, за яким о 14 годині 15 хвилин позивачів було виявлено, а о 17 годині 00 хвилин було закінчено розгляд справ про адміністративне правопорушення, що не спростовано позивачами у відповіді на відзив та не доведено в судовому засіданні.

Щодо ствердження позивачів про порушення її конституційних прав, суд вважає наступне.

Під час здійснення розгляду справи про адміністративне правопорушення, згідно із ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення, місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Позивачі ознайомились із змістом протоколів та постанов, що підтверджується їх підписами в постановах та протоколах, надали письмові пояснення, не заявляли клопотання по справі, та не виявляли бажання користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

При цьому, адміністративне правопорушення вчинено групою осіб, належить розуміти внутрішнє обєднання двох і більше осіб, які попередньо домовилися для вчинення адміністративного правопорушення, у даному випадку - в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї.

Крім того, начальником відділення дільничих інспекторів відділу прикордонної служби «Преображенка» Херсонського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України Шевченко П.М. під час складання постанов про накладення адміністративного стягнення було враховано обставини, що пом`якшують адміністративну відповідальність, про що міститься відповідна відмітка.

Водночас, стосовно тез позивачів про те, що вони не визнали вину, а відповідач зазначив про визнання вини, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки з копій наданих суду пояснень позивачів вбачається, що вони не заперечували факту їх намагання потрапити на тимчасово окуповану територію АР Крим, а тому вказане свідчить про визнання вини, так як дані обставини не заперечувались позивачами. Поряд з цим, суд не може зважати на вказівку позивачів про відсутність умислу на порушення законів України, так як умисел, в правовій доктрині, є формою вини.

Поміж цим, твердження позивачів на те, що в постанові про накладення адміністративного стягнення № 001676 та в протоколі про адміністративне правопорушення АзЧРУ № 164180 вказана інша особа, а не позивач, є лише орфографічною помилкою, оскільки вона є громадянкою Російської Федерації та її паспорт не містить українського зазначення прізвища.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги і заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За змістом ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Проаналізувавши вищенаведені докази, досліджені в судовому засіданні, суд приходить до висновку, що постанови № 001604 та № 001676 від 25.09.2019 року про притягнення позивачів до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 204-2 КУпАП є законними, оскільки складені відповідною уповноваженою посадовою особою, в межах її компетенції та з дотриманням передбаченої законом процедури, а тому підстав для її скасування суд не вбачає.

Позивачами не надано доказів, які б спростовували обставини, викладені начальником відділення дільничих інспекторів відділу прикордонної служби «Преображенка» Херсонського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України Шевченко П.М. в постановах про накладення адміністративного стягнення, як і не надано доказів допущених відповідачем порушень під час розгляду та оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення.

Оспорюючи факт вчинення адміністративного правопорушення, в обгрунтування власної правої позиції позивачами не було надано жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували наявність в їх діяннях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 204-2 КУпАП, а наведені ними доводи не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду справи.

Відтак, виходячи з викладеного, суд вважає, що оскаржувані постанови винесені посадовою особою у межах повноважень, зміст постанови відповідає вимогам ст.ст. 283-284 КУпАП, адміністративне стягнення накладено в межах санкції статті.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Таким чином, суд перевіряючи законність і обґрунтованість винесених постанов по справі про адміністративне правопорушення, а також підстав звернення до суду, приходить до висновку, що необхідно залишити постанови без змін, а позов без задоволення.

За таких обставин, суд доходить висновку про необґрунтованість вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та відмовляє у їх задоволенні.

Керуючись ст.ст. 242-246, 286, 293 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Херсонського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Азово-Чорноморське регіональне управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправними та скасування постанов.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом десяти днів з дня з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 28 грудня 2020 року.

Суддя Л.М. Чернявська