Рішення № 93868595, 16.12.2020, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 946/5705/20

Провадження № 2/946/2868/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2020 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого судді - Присакар О.Я.,

за участю: секретаря судового засідання - Аубекерової Г.В.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ізмаїла в загальному порядку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

11.09.2020 року позивач звернулась до суду з позовними вимогами, які заявою від 02.11.2020 року уточнила та просить: встановити факт родинних відносин, а саме того, що ОСОБА_3 , 1916 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , являється сином ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ; встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_5 , за законом після матері ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_2 , в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок з надвірними спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Позовні вимоги вмотивовані тим, що письмовою відповіддю приватного нотаріуса Ізмаїльського міського нотаріального округу Єфимовою Т.І. №129/02-14 від 15.05.2020 року, позивачу було повідомлено про неможливість видати свідоцтво про право на спадщину за законом, у зв`язку із тим, що не надані документи, що підтверджують факт прийняття спадщини спадкодавцем після смерті ОСОБА_4 , та документи, що підтверджують родинні відносини між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .

Представник позивача в судовому засіданні підтримав уточнені позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутністю, якою вирішення справи залишив на розсуд суду.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, допитавши свідків, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України - здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Пунктом 1 частини 2 статті 16 ЦК України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України - кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

В судовому засіданні встановлено, що житловий будинок з надвірними спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 27.08.19952 року, посвідченого державним нотаріусом Ізмаїльської державної нотаріальної контори Піщевим І.І. в реєстрі №8713/3, що підтверджено довідкою КП «Ізмаїльське МБТІ» №1073 від 09.09.2020 року.

Відповідно до витягу з Держаного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть серії №00024130990 від 03.10.2019 року, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч.1 ст. 58 Конституції України) ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто з 1 січня 2004 року. Пленум Верховного Суду України у п.1 постанови «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 роз`яснив, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинний на той час закон, зокрема, відповідні правила ЦК Української РСР 1963 року, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі, коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим кодексом.

Після смерті ОСОБА_4 згідно ст.525 ЦК УРСР (1963 року) відкрилася спадщина на спадкове майно, до якої входить житловий будинок з надвірними спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 60195311 від 15.05.2020 року, наданої приватним нотаріусом Єфимовою Т.І., інформація про заповіт, складений та посвідчений від імені ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 - відсутня.

Згідно ч. 1. ст. 529 ЦК УРСР, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

В судовому засіданні встановлено факт родинних відносин, а саме того, що ОСОБА_3 , 1916 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , являється сином ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджено показами допитаних в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Таким чином, спадкоємцем за законом першої черги відповідно до ст. 529 ЦК УРСР після смерті ОСОБА_4 являється:

- син ОСОБА_3 , 1916 року народження.

Інших спадкоємців, які заявили права на спадкове майно, немає.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.549 ЦК УРСР (1963 року) - визнається, що спадкоємець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджена наказом Міністерства юстиції України N18/5 від 14.06.1994 р., яка діяла на час відкриття спадщини, передбачала, що доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що, набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанцій про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім`я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього.

В судовому засіданні встановлено факт прийняття спадщини ОСОБА_5 , за законом після матері ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджено показами допитаних в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 17.11.1973 року Ізмаїльським відділом ЗАГС, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч.1 ст. 58 Конституції України) ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто з 1 січня 2004 року. Пленум Верховного Суду України у п.1 постанови «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 роз`яснив, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинний на той час закон, зокрема, відповідні правила ЦК Української РСР 1963 року, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі, коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим кодексом.

Після смерті ОСОБА_5 згідно ст.525 ЦК УРСР (1963 року) відкрилася спадщина на спадкове майно, до якої входить житловий будинок з надвірними спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який він успадкував після смерті матері.

Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 61761403 від 22.09.2020 року, наданої приватним нотаріусом Єфимовою Т.І., інформація про заповіт, складений та посвідчений від імені ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 - відсутня.

Згідно ч. 1. ст. 529 ЦК УРСР, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Спадкоємцем за законом першої черги відповідно до ст. 529 ЦК УРСР після смерті ОСОБА_5 являється:

- дочка ОСОБА_2 , що підтверджено свідоцтвом про народження від 15.04.1950 року та свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , згідно якого ОСОБА_8 після укладення шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_2 ».

Інших спадкоємців, які заявили права на спадкове майно, немає.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.549 ЦК УРСР (1963 року) - визнається, що спадкоємець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 на час відкриття спадщини проживала разом із спадкодавцем, що підтверджено відповідними записами в будинковій книзі на житловий будинок з надвірними спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , тобто вважається такою, яка прийняла спадщину.

Письмовою відповіддю приватного нотаріуса Ізмаїльського міського нотаріального округу Єфимовою Т.І. №129/02-14 від 15.05.2020 року, позивачу було повідомлено про неможливість видати свідоцтво про право на спадщину за законом, у зв`язку із тим, що не надані документи, що підтверджують факт прийняття спадщини спадкодавцем після смерті ОСОБА_4 , та документи, що підтверджують родинні відносини між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .

Згідно із п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Враховуючи, що іншим (крім судового) шляхом захистити права позивача неможливо, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про визнання права власності на спадкове майно та право позивача на спадщину таким, що підлягає захисту в зв`язку з чим задовольняє позов.

Судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 16, 76, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) до Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області (місце знаходження: 68600, Одеська область, м. Ізмаїл, пр. Суворова, 62, код ЄДРПОУ: 26569223) про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Встановити факт родинних відносин, а саме того, що ОСОБА_3 , 1916 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , являється сином ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_5 , за законом після матері ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ), в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок з надвірними спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через суд першої інстанції, з урахуванням положень п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 24.12.2020 року.

Суддя: О.Я.Присакар