Рішення № 93864139, 23.12.2020, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/5553/20

№ провадження 2/646/2043/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.12.2020 м.Харків

Червонозаводський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді – Демченко С.В.,

за участю:

представника позивача – адвоката Микитюка В.О.,

відповідача – ОСОБА_1 ,

представника відповідача – адвоката Мосіна А.В.,

секретар судового засідання – Хілінський М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог – ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП,

у с т а н о в и в:

Адвокат Микитюк В.О., який діє в інтересах позивача ОСОБА_2 на підставі ордеру серії АХ № 1018264 та договору про надання професійної правничої допомоги від 07 вересня 2020 року, звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача суму відновлювального ремонту у розмірі 45 173, 49 грн., витрати на проведення оцінки вартості відновлювального ремонту автомобіля у розмірі 2500 грн., а також судовий збір у розмірі 2102 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 21 лютого 2020 року на перехресті вул.Кузнечна та вул.Університетська в м.Харкові сталася ДТП за участю автомобіля Мерседес-Бенц, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля Ауді А4, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 . На підставі постанови Червонозаводського районного суду м.Харкова від 12 березня 2020 року ОСОБА_1 визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Внаслідок ДТП автомобіль позивача ОСОБА_2 отримав механічні пошкодження. Цивільна відповідальність відповідача ОСОБА_1 була застрахована в ТДВ СК «Альфа-Гарант», яке за заявою позивача виплатила йому страхове відшкодування у розмірі 40 944,35 грн. При цьому, відповідно до звіту з визначення вартості відновлювального ремонту № 404 від 30 червня 2020 року, зробленого на замовлення позивача, відновлювальний ремонт становить 86 117,84 грн. Тому позивач просить стягнути з відповідача різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням у розмірі 45 173,49 грн, а також витрати на проведення вартості відновлювального ремонту.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м.Харкова від суду від 21 вересня 2020 року провадження у справі відкрито, розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву.

13 жовтня 2020 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечував, посилаючись на те, що за заявою позивача страховиком – ТДВ СК «Альфа-гарант» в межах страхової суми – 100 000 грн. була розрахована та узгоджена з позивачем сума страхової виплати, яка останнім не оскаржувалась та виплачена йому у повному обсязі. Не погодився з оцінкою завданою транспортному засобу позивача матеріальної шкоди, оскільки вона була проведена через три місяці після ДТП, при цьому в ній визначена сума вірогідного страхового відшкодування, а доказів того, що позивач відремонтував свій автомобіль та поніс реальні витрати, останнім не надано.

27 жовтня 2020 року представником позивача надано відповідь на відзив, в якому він посилаючись на ст.1194 ЦК України та правові позиції ВСУ вказав, що належним доказом на підтвердження понесених позивачем витрат відновлювального ремонту транспортного засобу є звіт про оцінку майна, який було зроблено на замолення позивача. Зауважує, що фактичний розмірі шкоди визначається без урахування зносу транспортного засобу і саме у звіті про оцінку майна, а сума страхового відшкодування визначається вже з урахуванням зносу, тому у разі недостатності страхового відшкодування саме особа, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, повинна сплатити різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою.

05 листопада 2020 року представником відповідача – адвокатом Мосіним А.В., який діє на підставі ордеру серії ДН №026159, до суду подані заперечення на відповідь на відзив, в яких він вказує, що звіт про оцінку, наданий позивачем, не є належним та допустими доказом, оскільки містить розбіжності та помилки, які ставлять під сумнів його об`єктивність.

09 грудня 2020 року на підставі ст.53 ЦПК України судом до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, було залучено ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант».

23 грудня 2020 року до суду надійшли письмові пояснення від представника третьої особи ТДВ «СК «Альфа-Гарант» Білинової А.В., яка діє на підставі довіреності, з яких слідує, що 24 лютого 2020 року ТДВ «СК «Альфа-Гарант» отримало заяву ОСОБА_2 про виплату страхового відшкодування. Згідно з аварійним сертифікатом № 64D/67/9 від 23 березня 2020 року, виконаним відповідно до діючого законодавства аварійним комісаром ОСОБА_3 , вартість матеріального збитку, завданого позивачу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (43,9%) та без ПДВ склала 40 944,34 грн. Вказана сума була виплачена ОСОБА_2 19 травня 2020 року, отже ТДВ «СК «Альфа-Гарант» належним чином та в повному обсязі виконало свої зобов`язання. Жодних вимог та претензій від ОСОБА_2 до ТДВ «СК «Альфа-Гарант» не надходило.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та просив його повністю задовольнити, вважаючи, страховий акт не є належним доказом розміру спричиненої матеріальної шкоди, що саме звіт про оцінку майна може бути документом, що підтверджує розмір фактичної шкоди, пояснив, що рішення страховика щодо виплати страхового відшкодування позивач не оскаржував, оскільки це є його правом, а не обов`язком, яким він може скористатись за бажанням.

Відповідач та його представник у судовому засіданні проти позову заперечували, посилаючись на те, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить правовим нормам щодо страхування цивільно-правової відповідальності, вважали, що відсутні підстави для стягнення з відповідача різниці між фактично нанесеною шкодою та страховим відшкодуванням.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судових засідань був повідомлений своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомив.

З`ясувавши позиції осіб, які беруть участь у справі, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні сторін, дослідивши приєднані до справи письмові матеріали, суд вважає встановленими такі обставини.

Позивач ОСОБА_2 є власником автомобіля Ауді А4, державний номерний знак НОМЕР_3 , відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 .

21 лютого 2020 року о 12 годині 40 хвилини на перехресті вул. Кузнєчна та вул.Університетська в м.Харкові сталася ДТП за участю транспортного засобу Мерседес-Бенц, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля Ауді А4, реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 . Постановою Червонозаводського районного суду міста Харкова від 12 березня 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим у порушенні п.13.1 ПДР України, за що притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

Внаслідок ДТП автомобіль Ауді А4, реєстраційний номер НОМЕР_3 , належний позивачу ОСОБА_2 , отримав механічні пошкодження.

Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_1 була застрахована в ТДВ «СК «Альфа-Гарант», поліс № АО/5879286, строк дії з 10 вересня 2019 по 09 вересня 2020 включно, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну - сто тисяч гривень, франшиза – нуль гривен.

24 лютого 2020 року ОСОБА_2 звернувся до ТДВ «СК «Альфа-Гарант» із заявою про виплату страхового відшкодування.

Згідно з ремонтною калькуляцією, виконаною 23 березня 2020 року аварійним комісаром ОСОБА_3 із застосуванням системи AUDATEX, вартість ремонту автомобіля Ауді А4, державний номерний знак НОМЕР_3 , з ПДВ складає 79 240,18 грн.

Відповідно до аварійного сертифікату № 64D/67/9 від 23 березня 2020 року вартість відновлювального ремонту автомобіля Ауді А4, державний номерний знак НОМЕР_3 , 2015 року випуску, з урахуванням фізичного зносу запчастин без урахування ПДВ складає 40 944, 34 грн.

ТДВ «С «Альфа-Гарант» здійснило виплату потерпілій особі ОСОБА_2 страхового відшкодування в розмірі 40 944,35 грн. шляхом перерахунку коштів на наданий потерпілим рахунок.

Як встановлено в судовому засіданні з пояснень представника позивача, рішення страховика про здійснення страхового відшкодування у розмірі 40 499,35 грн. позивач не оскаржував і в судовому порядку спір про здійснення страхового відшкодування не розглядався.

Між тим, після виплати страхового відшкодування, додатково, на замовлення позивача ОСОБА_2 суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 складений звіт № 404 від 30 червня 2020 року щодо визначення вартості відновлювального ремонту, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту автомобіля Ауді А4, державний номерний знак НОМЕР_3 , 2015 року випуску, пошкодженого внаслідок ДТП від 21 лютого 2020 року, становить 86 117, 84 грн.

Відповідно до договору № 23/1/20 про надання послуг з автотоварознавчого дослідження від 12 травня 2020 року та акту прийому-передачі робіт від 30 червня 2020 року вартість висновку складає 2500,00 грн.

Доказів на підтвердження того, що позивачем були понесені фактичні витрати на проведення відновлювального ремонту і в якому саме розмірі строною позивача не надано.

Викладеним обставинам відповідають правовідносини щодо відшкодування майнової шкоди, спричиненої внаслідок ДТП.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 зазначеного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, завдану внаслідок ДТП майну третьої особи.

Положеннями п.34.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Згідно з приписами п.35.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування, в якій має міститися, зокрема, зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц.

Відступаючи від правового висновку Верховного Суду України, наведеного у постанові від 23.12.2015 у справі №6-2587цс15, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) зазначила, що покладення обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Наполягаючи на стягненні з відповідача різниці між вартістю ремонту та страховою виплатою, позивач послався на застосування до спірних правовідносин норм Цивільного кодексу України, якими визначено загальні положення про відшкодування шкоди, зокрема, на норми статей 1166, 1188, 1194, з огляду на що суд вважає за необхідне вказати про наступне.

Так, деліктна відповідальність це наслідок позадоговірного завдання шкоди, що пов`язується з виникненням деліктного зобов`язання. За деліктним зобов`язанням правопорушник зобов`язаний у повному обсязі відшкодувати завдану шкоду, а інша сторона має право вимагати від заподіювача виконання цього зобов`язання.

Разом із тим, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченомуЗаконом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"порядку.

Таким чином, безпідставними є твердження представника позивача про те, що потерпіла особа має право на відшкодування шкоди з винної особи адже в межах лімітів відповідальності (страхової суми) відшкодування шкоди має здійснювати страховик, і лише при вичерпанні лімітів відповідальності, потерпіла особа має право на стягнення із винної особи різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою.

У даному випадку ліміт відповідальності відповідача з урахуванням наголошеної позивачем вартості відновлювального ремонту не вичерпано.

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Посилання позивача на необхідність покладення на відповідача обов`язку відшкодувати збитки та застосування положень ст.1194 ЦК України, теж не заслуговують на увагу, як такі, що ґрунтуються на вільному та хибному тлумаченні останнім норм Закону.

Так, відповідно до положеньст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

При цьому суд наголошує, що вартість ремонту вказана позивачем знаходиться в межах страхової суми.

Отже, ТДВ «СК «Альфа-Гарант, уклавши з ОСОБА_1 договір страхування його цивільно-правової відповідальності, взяла на себе обов`язок у межах страхової суми відповідати за шкоду, що й зробила, сплативши позивачу матеріальну шкоду відповідно до розміпу, визначеному у страховому акті.

На думку суду, відшкодування витрат заявлених позивачем, не може бути покладено на відповідача з огляду на те, що фактично існує спір між позивачем та страхувальником відповідальності відповідача ОСОБА_1 щодо механізму визначення розміру страхового відшкодування. У свою чергу розмір страхової виплати, в залежності від меж страхової суми, що визначена полісом, матиме прямий зв`язок із встановленням обов`язку особи, яка застрахувала свою відповідальність, відшкодувати недостатню різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка б була визнана потерпілим чи встановлена в судовому порядку.

Таким чином, обов`язок відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, що сталася 21 лютого 2020 року несе страхова компанія. Незгода позивача із виплаченою сумою страхового відшкодування не створює підстав для виникнення обов`язку відповідача відшкодувати різницю між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Крім того, на момент здійснення страхового відшкодування експертне дослідження з визначення суми матеріальної шкоди вже було проведено, а тому позивач мав можливість оскаржити рішення страхової компанії щодо визначення суми страхового відшкодування, крім того, в заяві потерпілого ОСОБА_2 про виплтау страхового відшкодування не вказаний розмір майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості, що її підтверджують.

Суд відхиляє доводи представника позивача з приводу того, що страховий акт не є належним доказом розміру спричиних матеріальних збитків, оскільки в ст.25 Закону України «Про страхування» прямо передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

З огляду на викладене підстави для задоволення позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди відсутні.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 141 ЦПК України суд покладає судові витрати на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 76-81, 133, 141, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог – ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до Харківського апеляційного суду через Червонозаводський районний суд м. Харкова.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_6 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_2 .

Третя особа - ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант», код ЄДРПОУ 32382598, адреса місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Л.Українки, 26.

Повний текст рішення складений 28 грудня 2020 року.

Суддя С.В. Демченко