Рішення № 93863785, 24.12.2020, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/143/20

Провадження № 2/645/713/20

РІШЕННЯ

іменем України

24 грудня 2020 року Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі: головуючого – судді Бондарєвої І.В., при секретарі – Проневич Д.О.,

учасники справи: представник позивача ОСОБА_1 – не з`явився, відповідач ОСОБА_2 – не з`явилась,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом Харківської медичної академії післядипломної освіти до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на утримання будинку, прибудинкової території та житлово-комунальних послуг,

в с т а н о в и в:

Представник позивача звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість з відшкодування витрат на утримання будинку, територій та житлово-комунальних послуг в розмірі 72013,85 грн. та судові витрати.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між позивачем - Харківською медичною академією післядипломної освіти та відповідачем – ОСОБА_2 було укладено Контракт № 6097 на тимчасове проживання у гуртожитку Харківської медичної академії післядипломної освіти від 26.05.2014 р., строком з 20.05.2014 р. до 20.05.2015 року. Згідно положень статті 1 Контракту, позивач надає відповідачу та його родині у складі чотирьох осіб, а саме чоловіка – ОСОБА_3 , доньки – ОСОБА_4 , матері – ОСОБА_5 , відчима – ОСОБА_6 , в строкове платне користування квартиру АДРЕСА_1 , який знаходиться на балансі Харківської медичної академії післядипломної освіти. Положеннями п 2.2.4 Контракту передбачено, що відповідач зобов`язаний не пізніше 25-го числа кожного наступного місяця вносити плату за проживання в гуртожитку, яка враховує в собі витрати на утримання будинку й територій та житлово — комунальні послуги. Згідно п 2.1.2 відповідач в свою чергу має прав користуватись комунальними послугами, приміщеннями побутового призначення, обладнанням, інвентарем тощо. Позивач згідно п 3.2.1 зобов`язується надати в тимчасове користування для тимчасового проживання житлове приміщення в гуртожитку. Згідно з п 3.2.2 надати наймачу комунальні послуги. Станом на 01.10.2018 року відповідач не укладав договір на тимчасове проживання в гуртожитку Харківської медичної академії післядипломної освіти та відповідно про сплату за наданні послуги витрати на утримання будинку й територій та житлово - комунальні послуги з відповідачем , що є порушенням норм чинного законодавства. У зв`язку з тим, що відповідач ОСОБА_2 не виконує свого обов`язку щодо укладання договору, між сторонами встановились фактичні договірні відносини з приводу надання житлово-комунальних послуг. Позивач виконав свої зобов`язання за Контрактом, надав житлову площу та позивачем надавалися житлово-комунальні послуги, плата за надання яких нараховувалася за затвердженими в установленому порядку тарифами. Свої зобов`язання за Контрактом відповідач порушила і станом на 10.01.2020 р. має заборгованість у розмірі 72013,85 грн.

04.03.2020 р. від відповідача – ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі. В обгрунтування відзиву зазначила, що з додатків до позовної заяви, наданих позивачем до суду, не вбачається, що саме позивач є власником гуртожитку Харківської медичної академії післядипломної освіти або уповноваженим ним органом на управління гуртожитком та на достатній правовій підставі розпоряджається ним; не надано жодного документу, з якого

вбачається, що позивач є власником (уповноваженим ним органом) саме того гуртожитку, в якому відповідачу надано житло для тимчасового проживання; не надано правовстановлюючих документів, якими підтверджується належність гуртожитку до певного виду житлового фонду (державного чи приватного). Крім того, посилаючись на положення статті 66 ЖК України, позивач зазначає, що плата за користування житлом (квартирна плата) обчислюється, виходячи із загальної площі квартири (одноквартирного будинку). Також зазначає, що норма загальної площі встановлюється в розмірі 21 м2 на одну особу. Але зі змісту додатків до позовної заяви, наданих позивачем до суду, неможливо визначити площу квартири, яка була надана відповідачу у тимчасове користування. Більш того, зі змісту п. 1 Контракту № 6097 від 26.05.2014 року вбачається, що Наймодавець (Позивач) надав Наймачеві (Відповідач) у тимчасове користування на 1 рік житло за адресою: АДРЕСА_2 для спільного проживання Наймача та чотирьох членів його сім`ї. Тобто, контракт не містить відомості про конкретне житло, яке було надано відповідачу. З огляду на вищенаведене, позивачем, під час подання позову без жодного обґрунтування, підтвердженого належними доказами, застосовано приписи ст. ст. 66,67,68,162 ЖК України.

Також на думку відповідача, позивачем не зазначено, які саме норми матеріального права були порушені відповідачем під час тимчасового користування житлом. Контракт не містить ані відомостей про площу житла, наданого відповідачу в користування, ані порядку розрахунку фактичних витрат на спожиті енергоносії та інші комунальні послуги за одиницю виміру, відповідно, є невідомою частка таких витрат, що підлягає компенсації саме відповідачем. Більш того, після спливу дії контракту, Позивач не вніс зміни до нього, не виключив з числа мешканців ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , які станом на 21 травня 2015 року не проживали разом з відповідачем, як члени сім`ї. Про необхідність внесення таких змін відповідач повідомляла позивача. Останній запевнив позивача, що ці особи не зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 і комунальні послуги на них не будуть нараховуватися. Проте 18.02.2020 року відповідач дізналась, що ці особи досі рахуються як мешканці гуртожитку. Чи здійснюється розрахунок комунальних послуг із урахуванням вищеназваних осіб, відповідачеві не відомо. За таких обставин є незрозумілим, яким чином відбувалось нарахування вартості наданих відповідачу послуг.

Також відповідач зазначає, що в розумінні положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги», позивач не є виробником чи виконавцем послуги. Разом із тим позивач у своєму позові не розтлумачує, яким чином та в якому обсязі він надавав відповідачу житлово-комунальні послуги протягом спірного періоду, за який намагається стягнути кошти: не надав жодного доказу об`єктивної можливості надавати такі послуги (договори з контрагентами або наявність власної матеріально - технічної бази); не надав жодного договору про надання послуг; не надав акти виконаних робіт (послуг); відсутня інформацію про фактичне споживання відповідачем енергоносіїв із розшифровкою по місяцям; є невідомим тариф, за яким позивач розраховував вартість спожитих відповідачем енергоносіїв. Відсутність у позивача вищевказаних документів ставить під сумнів правильність нарахування вартості житлово-комунальних послуг, і відповідно, свідчить про необґрунтованість заявлених позовних вимог.

Посилання позивача на норми Закону України «Про житлово-комунальні послуги» щодо обов`язку споживача укласти договір про надання житлово-комунальних послуг, оплачувати надані житлово-комунальні послуги відповідно до укладеного договору є правомірним і відповідачем в жодній мірі не заперечується. Але цим же законом саме на позивача покладений обов`язок ініціювати укладення договору. Позивач не надав до суду не тільки доказів ухилення відповідача від укладення договору, але й доказів надання відповідачу пропозиції укласти такий договір. Неврегульовані договором відносини у сфері надання житлово-комунальних послуг, які склалися між позивачем та відповідачем, унеможливлюють реалізацію права останнього на отримання державної допомоги на плату комунальних послуг у вигляді субсидії. Разом із тим, із розрахунку позивача вбачається, що відповідач сплачує вартість послуг за спожиту електричну енергію, опалення, водопостачання тощо, незважаючи на непрозорі та незрозумілі нарахування сум до сплати. Спірні відносини виникли у зв`язку із невиконанням Позивачем дій, спрямованих на надання послуг з утримання гуртожитку, та у зв`язку розрахунком тарифу без економічного обґрунтування. Позивач не визначив перелік послуг з утримання гуртожитку, порядок та умови їх

надання, не визначив періодичність надання таких послуг, кількість, вартість тощо. Разом із тим, намагається стягнути плату за послуги, які не надає. Так, зі змісту Контракту вбачається, що він не містить переліку майна, наданого відповідачу у користування. Разом із тим, зі змісту наданих позивачем до суду Калькуляцій вартості 1м2 вбачається, що в розрахунок вартості 1 м2 за послуги з утримання гуртожитків та прибудинкової території включений такий показник як «оплата послуг (крім комунальних).». Встановлюючи тарифи, в які включено не передбачені законодавством складові платежів як «оплата послуг (крім комунальних), та вимагаючи її сплати, позивач перш за все мав обґрунтувати обов`язок відповідача сплачувати на регулярній основі таку неіснуючу послугу. Разом із тим, позивач і до суду не надав доказів, які б підтверджували факт виконання такої послуги, (відсутні копії укладених договорів, актів приймання-передачі наданих послуг). Також Калькуляції містять такий показник як «предмети, матеріали, обладнання» за КЕКВ 2210. Але Планові витрати на рік, надані позивачем разом із заявою, не тільки не містять розшифровки цих показників, але й зазначаються за нульовою вартістю. До того ж калькуляції містять такі показники як «предмети, матеріали, обладнання» за КЕКВ 2210, «оплата праці» за КЕКВ 2110. Але жодна із розшифровок таких показників відсутня. Викладене свідчить що нарахування плати за проживання у гуртожитку проведено без врахування площі приміщень, у якому відповідач проживає. Порядок нарахування оплати послуг з опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення позивачем не зазначений. Докази надання послуг у відповідному обсязі за затвердженими тарифами не надані. Позивачем також не надано доказів виникнення саме такого розміру заборгованості відповідача, оскільки заборгованість нарахована без економічного обгрунтування, обсяг наданих послуг нічим не підтверджений. Тарифи, зазначені у наказах відповідача, не можуть бути застосовані у зв`язку із не визначенням житлової площі, наданої відповідачу в користування. Розрахунок суми заборгованості в розмірі 78 123.80 грн. за період з 01.12.2016 р. по 01.12.2019 року наданий позивачем у вигляді документу «Відшкодування витрат на утримання будинку й території та комунальні послуги» , при цьому, внаслідок арифметичної помилки, сума стягнення є значно завищеною. Так, позивач розраховує суму позову, виходячи із суми нарахованих послуг за мінусом сплачених послуг, та зазначає що сума боргу дорівнює 72013, 85 грн. (78123,80- 18244,89). Разом із тим, 78123,80-18244,89 = 59 878,91грн. Таким чином, сума стягнення є завищеною. Крім того, як вбачається із наданого Розрахунку, нарахована сума послуг за грудень 2016 року становить 2511,25 грн та вказано, що Відповідачем сплачено суму в розмірі 2239.24 грн. Залишок заборгованості - 272.01 грн. В січні 2017 року позивачем нараховано до сплати 2819.53 грн. Відповідачем сплачено 2263.57 грн. За арифметичним підрахунком сума боргу за період грудень 2016 року - січень 2017 року мала б становити лише 827.97 грн., а не 12 962.91 грн., як зазначає позивач. Необгрунтоване включення в розрахунок зайвих сум спричинило штучне завищення суми боргу, яку позивач безпідставно намагається стягнути з відповідача. Недостовірними є й показники оплати фактично отриманих відповідачем послуг протягом 2017 року. Відповідач вказує, що оплата послуг за травень, вересень, жовтень 2017 року не здійснена. Викладене спростовується квитанціями, долученими відповідачем до відзиву. Таким чином, відповідач вважає, що заборгованість за травень, вересень, жовтень 2017 року відсутня.

У зв`язку з наведеним просить суд відмовити у задоволені позовних вимог (а.с.44).

Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

Представник позивача - ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, просив справу розглядати без його участі, в разі неявки в судове засідання відповідачів, не заперечував проти винесення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце слухання справи була повідомлена своєчасно та належним чином, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідність до положень ч.2 ст. 247 ЦПК України , судом не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні їм правовідносини,

оцінивши кожний доказ окремо та у їх сукупності та взаємозв`язку, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26.05.2014 р. між Харківською медичною академією післядипломної освіти та ОСОБА_2 було укладено Контракт № 6097 на тимчасове проживання у гуртожитку Харківської медичної академії післядипломної освіти строком з 20.05.2014 р. до 20.05.2015 рік. (а.с.7)

Так, згідно положень ст. 1 Контракту, позивач надає відповідачу та його родині у складі чотирьох осіб, а саме чоловік – ОСОБА_3 , та доньки – ОСОБА_4 , мати – ОСОБА_5 , відчим – ОСОБА_6 в строкове платне користування квартиру АДРЕСА_1 , який знаходиться на балансі Харківської медичної академії післядипломної освіти.

Позивач, згідно п 3.2.1 Контракту, зобов`язується надати відповідачеві у тимчасове користування для тимчасового проживання житлове приміщення в гуртожитку та згідно з п 3.2.2 Контракту, надати наймачу комунальні послуги.

Згідно п 2.1.2 Контракту, відповідач в свою чергу має прав користуватись комунальними послугами, приміщеннями побутового призначення, обладнанням, інвентарем гуртожитку за умови підписання акту прийому-передачі.

Плата за проживання у гуртожитку розраховується, виходячи із собівартості утримання 1 кв.м. площі, яку займає Наймач, фактичних витрат за спожиті енергоносії та інші комунальні послуги у відповідності до показників приладів обліку, встановлених у будівлі гуртожитку ( п.4.1 Контракту).

Положеннями п 4.2, 4.3 Контракту передбачено, що відповідач зобов`язаний не пізніше 25-го числа кожного наступного місяця вносити плату за проживання в гуртожитку, яка враховує в собі витрати на утримання будинку й територій та житлово — комунальні послуги. Розмір плати за проживання може бути змінений у випадку зміни цін, індексу інфляції та в інших випадках, передбачених законодавством України, а також у зв`язку із збільшенням витрат, пов`язаних з у триманням гуртожитку.

Відповідно до Інформаційної довідки з реєстру територіальної громади м.Харкова від 11.01.2020 р., ОСОБА_2 зареєстрована в кв. АДРЕСА_4 . (а.с.25)

Будівля за вказаною адресою знаходиться на балансі ХМАПО та є гуртожитком, призначеним для проживання студентів, учнів, а також інших осіб у період навчання, що підтверджується висновком експертного оціночно-будівельного дослідження № 10234 від 18.06.2018 р.

Згідно висновку експертного дослідження № 18 від 22.02.2019 р., калькуляція вартості 1 кв.м. за послуги з утримання гуртожитків, прибудинкової території гуртожитку №1 з 03.05.2018 р. в частині розрахунку для інших категорій громадян, які проживають за контрактом та займають одне ліжко-місце, підтверджується в сумі 13,96 грн./1 кв.м. на місяць.

Згідно наданих позивачем даних про рух коштів на відшкодування витрат на утримання будинку, при будинкової території та комунальних послуг (а.с.10-11), за період з 01.12.2016 р. по 01.12.2019 р. сума заборгованості відповідача становить 59878,91 грн. (272,01 + 17384,81 + 25448,84 + 16773,25).

Крім того, позивачем до загальної заборгованості включена сума боргу у розмірі 12406,95 грн., період виникнення якої у розрахунку не зазначений, проте є підстави вважати, що вказана сума виникла до 01.12.2016 р., тобто поза межами позовної давності.

Як на підставу позовних вимог, позивач посилається на те, що відповідач не виконує свої обов`язки щодо сплати вартості послуг з утримання будинку, прибудинкової території та житлово-комунальних послуг, відповідно до умов Контракту від 05.08.2011 р.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначені Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Відповідно до ст.13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:1) комунальні послуги

(централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо.

Статтею 66 ЖК України встановлено, що плата за користування житлом (квартирна плата) обчислюється виходячи із загальної площі квартири (одноквартирного будинку)

Відповідно до ст. 67 ЖК України, що плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Згідно положень ст. 68 ЖК України, наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Відповідно до ст. 162 ЖК України, плата за користування житловим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строк внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату ї плату за комунальні послуги.

Пунктом 1 частини 1 статті 20 Закону України № 2189-УІІІ передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а пунктом 5 частини 3 тієї ж статі Закону передбачений обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Порядок користування приміщеннями, а також утримання житлових будинків визначається Правилами користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року № 572 в редакції від 14.01.2009 року і ст. ст. 20, 21 Закону України від 24.06.2004р. «Про житлово- комунальні послуги», відповідно до яких власник або споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом та інше.

На час розгляду даної справи між сторонами не укладений договір на тимчасове проживання в гуртожитку Харківської медичної академії післядипломної освіти та, відповідно, про сплату за наданні послуги витрати на утримання будинку і прибудинкової територій та житлово - комунальних послуг, проте фактично відповідач ОСОБА_2 проживає у гуртожитку, користується послугами водопостачання, водовідведення, електропостачання, тощо, таким чином, між сторонами встановились фактичні договірні відносини з приводу надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до положень ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Пунктом 1 частини 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

При цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини 3 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на

задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

Статтею 633 ЦК України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг) . У разі необґрунтованої відмови підприємця від укладення публічного договору він має відшкодувати збитки, завдані споживачеві такою відмовою. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору. Умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов`язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.

Згідно п.3 ч.2 ст.21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавець зобов`язаний підготувати та укласти із споживачем договір про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов`язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору.

Отже, законодавством передбачений двосторонній обов`язок щодо укладання договору про надання житлово-комунальних послуг, у зв`язку з чим у разі відмови від оплати таких послуг споживачем, посиланням на відсутність укладеного договору не беруться до уваги, оскільки споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

За приписами ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Харківської медичної академії післядипломної освіти надавало послуги з утримання будинків та територій, а відповідач їх отримував, не надавши суду належних доказів на підтвердження своїх доводів щодо невиконання Харківською медичною академією післядипломної освіти своїх обов`язків, передбачених договором.

Таким чином, між сторонами встановилися фактичні договірні відносини з приводу надання житлово-комунальних послуг, які регулюються Цивільним Кодексом України та спеціальним законодавством-Законом України «Про житлово-комунальні послуги», позивач свої зобов`язання перед відповідачем виконав, а відповідач плату за надані послуги у встановленому порядку тривалий час не вносить, що ним не спростовується.

Суд вважає, що відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг само по собі не може бути підставою для звільнення відповідача від оплати наданих послуг.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 612 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання

або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Даних про відмову відповідача від отримання послуг з утримання будинку і прибудинкової території та житлово-комунальних послуг, які надає позивач, або про отримання таких послуг неналежної якості, - матеріали справи не містять.

Наведене свідчить, що відповідач зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі оплачувати вартість вказаних послуг.

З огляду на встановлені обставини суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги Харківської медичної академії післядипломної освіти та стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги з утримання будинку і прибудинкової території та житлово-комунальних послуг за період з 01.12.2016 р. по 30.11.2019 р. у розмірі 59878 грн.91 коп. ., тобто без врахування суми 12406,95 грн., період виникнення та походження якої позивачем не доведений.

Крім того, на підставі ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений при поданні позову судовий збір у розмірі 1597,30 грн., пропорційно до частини вимог, задоволених судом (1921,00 х 59878,91: 72013,85 ).

Враховуючи вищевикладене, керуючись, ст. ст. 4, 5, 11-13, 76-81, 133, 141, 258, 259, 280-284, 352-355 ЦПК України –

ухвалив:

Позовні вимоги – задовільнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Харківської медичної академії післядипломної освіти заборгованість з утримання будинку, прибудинкової території та житлово-комунальних послуг за період з 01.12.2016 р. по 30.11.2019 р. у розмірі 59878 грн.91 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Харківської медичної академії післядипломної освіти судовий збір у розмірі 1597 грн. 30 коп.

У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчисляється з дня складення повного судового рішення.

Особи, які брали участь у розгляді справи, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з для отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо позивача: Харківська медична академія післядипломної освіти, місце знаходження: м.Харків, вул. Амосова, 56, код ЄРДПОУ 01896872, р/р 31254278210306, банк ДКС України, м. Київ, МФО 820172.

Відомості щодо відповідача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 .

Повне судове рішення складено 24.12.2020 року.

Головуючий - суддя