Рішення № 93862515, 24.12.2020, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/1092/2020 Справа № 641/1798/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2020 року м. Харків

Комінтернівський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Онупко М.Ю.,

за участю секретаря Вовк К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Комінтернівського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради в якому просила розірвати шлюб укладений з відповідачем, стягнути з відповідача аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі ј частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 04.03.2020 року та до досягнення дитиною повноліття, визначити місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з її матір`ю ОСОБА_1 .. ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування своїх позивних вимог позивач зазначила, що 21.09.2013 року між нею та ОСОБА_2 був укладений шлюб, який зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, про що зроблений актовий запис № 1603. Від шлюбу сторони мають дитину – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з позивачем.

Подальше спільне життя та збереження родини вважає неможливим, через різні інтереси, погляди на життя, ведення домашнього господарства, а також права та обов`язки подружжя. Шлюбно-сімейні відносини між сторонами припинені, спільне господарство не ведеться. Збереження сім`ї на теперішній час вже неможливо.

Крім того, зазначила, що відповідач не приймає участі в утриманні дитини. Позивач в свою чергу доглядає за дитиною та не має додаткових коштів на її утримання.

Також зазначила, що враховуючи ставлення кожного з батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, віку дитини, особистості якості батьків, житлових умов кожного з них та їхнє матеріальне забезпечення, а також приписи ст. 6 Декларації права дитини від 20.11.1959 року, місце проживання їх спільної дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повинно бути визначено разом з матір`ю, тобто позивачем по справі.

Враховуючи вищевикладене, позивач була вимушена звернутися з позовом до суду.

В судове засідання позивач не з`явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

До судового засідання представник позивача ОСОБА_4 не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити. Проти ухвалення у справі заочного рішення не заперечував.

Відповідач до судового засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

За згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що відповідно до повторно виданого свідоцтва про шлюб Серія НОМЕР_1 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебувають у шлюбі (а.с. 5).

Згідно до свідоцтва про народження Серії НОМЕР_2 від 02.04.2014 року батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 11).

Відповідно до висновку Департаменту служб у справах дітей № 469 від 18.09.2020 року, Комісія , діюча як представник органу опіки та піклування Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір`ю ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Загальними засадами диспозитивності цивільного судочинства, встановленими ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групі доказів).

В силу ч.3 ст.105 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.

У відповідності до положень ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам дітей, що мають істотне значення.

Згідно ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування до шлюбу не допускається.

Відповідно до ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Судом встановлено, що шлюбно-сімейні відносини між сторонами припинені, сторони значний проміжок часу проживають окремо один від одного, спільне господарство не ведуть, позивач вважає неможливим збереження їх родини, та просить розірвати шлюб.

У відповідності до ст. 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Конституційний обов`язок батьків щодо утримання дітей знайшов своє закріплення і в ст. 180 Сімейного кодексу України, відповідно до положень якої батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Одним із основних прав дитини є право на утримання. Відповідно до Конвенції ООН про права дитини, прийнятої резолюцією 44/25 Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1989 року, Держави – учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Держави – учасниці вживають всіх необхідних заходів щодо забезпечення відновлення утримання дитини батьками або іншими особами, які відповідають за дитину як в середині Держави – учасниці, так і за кордоном.

Згідно із ч.1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).

Згідно зі ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ч.3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Таким чином, зазначена норма закону встановлює розмір аліментів у частці чи твердій грошовій сумі за вибором особи, яка звернулася до суду за захистом порушеного права і ніяк не визначає статус відповідача щодо його працездатності чи безробіття, не ставить цим в залежність суд щодо визначення порядку та способу стягнення аліментів і не зобов`язує суд діяти на свій розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм СК України про розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен урахувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають значення.

При визначенні розміру аліментів на утримання дітей, суд виходить з принципу рівності прав та обов`язків батьків.

Відповідно до ст. 183 Сімейного Кодексу України суд визначає розмір аліментів у частці від заробітку (доходу) відповідача.

Згідно до ч. 2 ст. 182 Сімейного Кодексу України мінімальний розмір на одну дитину не може бути менший ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Частиною 2 ст. 183 Сімейного Кодексу України встановлено, якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Визначаючи розмір аліментів на утримання дитини, суд виходить з того, що відповідач є працездатною особою, згідно до матеріалів справи інших утриманців або інших аліментних зобов`язань не має, доказів, які свідчать про наявність у нього захворювань та потреби в лікуванні не надано.

Доказів, які свідчать про наявність підстав для звільнення від обов`язку утримувати дітей (доход дитини набагато перевищує дохід кожного з батьків і забезпечує повністю її потреби), відповідачем також не надано.

З приводу позовних вимоги позивача про визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір`ю ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

За статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їхньому бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Принцип 6 Декларації прав дитини, за яким малолітня дитина може бути розлучена зі своєю матір`ю лише у винятковій ситуації не можна тлумачити таким чином, що у матері малолітньої дитини мається перевага перед батьком при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини, приймаючи до уваги рівність прав обох батьків щодо дитини, що витікає як зіст.141 СК України, так зі змісту Конвенції про права дитини.

Тим більш, що поняття «розлучення» не співпадає з поняттям «визначення місця проживання», оскільки батько дитини у разі визначення місця проживання дитини з матір`ю не обмежений у своєму праві на спілкування з дитиною, турботу відносно дитини та участь у вихованні дитини і може реалізувати свої права шляхом домовленості з матір`ю дитини щодо встановлення часу спілкування або за рішенням органу опіки та піклування, або за судовим рішенням. Обмеження у цьому разі стосується тільки місця проживання дитини до досягнення нею віку 14 років.

Судом встановлено, що батько та мати дитини проживають окремо.

У зв`язку з викладеним, та з врахуванням ставлення та участі у вихованні, наявність належних матеріально-побутових умов для проживання дитини у матері, яка має можливість утримувати малолітню доньку матеріально, відсутність заперечень батька щодо місця проживання дитини з матір`ю, з метою забезпечення інтересів дитини, та беручи до уваги висновок Департаменту служб у справах дітей, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , щодо визначення місця проживання дитини, та вважає за необхідне визначити місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з його матір`ю - позивачем по справі.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

Згідно ч.1ст. 430 ЦПК України, рішення суду в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню - у межах суми платежу за один місяць.

Керуючись ст.ст. 84,105 СК України, ст.ст. 12, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 280-2803 ЦПК України, суд–

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини –задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований 21 вересня 2013 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 1603.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 04 березня 2020 року та до досягнення дитиною повноліття.

Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 разом з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь держави судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , судовий збір в розмірі 1681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) грн. 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, а якщо апеляційну скаргу подано- після закінчення апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення, а у разі його ухвалення за відсутності учасників справи- в той же строк з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається у відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України до Харківського апеляційного суду через Комінтернівський районний суд м. Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача , поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Сторони по справі :

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 .

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_3 .

Третя особа - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, адреса місцезнаходження: м. Харків, вул. Чернишевська, 55, код ЄДРПОУ - 26489104.

Суддя: М. Ю. Онупко