Рішення № 93862119, 18.12.2020, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/3765/18

2/583/18/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2020 року м. Охтирка

Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Ільченко В.М.

за участю секретаря Верби Н.О.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Абрамовича О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 1 цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Грунської сільської ради Охтирського району Сумської області, ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним та нікчемним,

УСТАНОВИВ:

21.09.2018 відкрито провадження у справі. Свої вимоги позивачка мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її бабуся, ОСОБА_4 , яка на момент смерті перебувала в КЗ «Територіальний центр соціального обслуговування та надання соціальної допомоги» Грунської сільської ради Охтирського району. 03.12.2015 сільським головою Грунської сільської ради Охтирського району Сумської області посвідчено заповіт від імені ОСОБА_4 , згідно з яким все майно заповідалось на користь відповідача ОСОБА_3 . На момент посвідчення зазначеного заповіту ОСОБА_4 було 94 роки і вона мала відповідний її віку стан здоров`я. ОСОБА_3 є сторонньою для її сім`ї людиною та, ймовірно, скористався безпорадним станом ОСОБА_4 , в результаті чого з`явився заповіт. Крім того, в заповіті не зазначено де саме здійснювалось посвідчення заповіту, з тексту заповіту не можна чітко визначити хто проводив процедуру реєстрації.

Посилаючись на викладене, просить суд визнати нікчемним та недійсним заповіт, складений від імені ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 , зареєстрований в реєстрі за №179 та посвідчений 03.12.2015.

В установлений законом строк, від відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній вказав, що ОСОБА_2 не приймала спадщину після смерті ОСОБА_4 у визначений законом термін, не зверталася до нотаріуса з питанням оформлення спадкових прав після смерті бабусі та не отримувала відмови у вчиненні нотаріальних дій. Крім того, ОСОБА_2 не зверталася до суду про надання їй додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , тобто відмовилася від прийняття спадщини, а тому її права оскаржуваний нею заповіт не порушує. Вважає, що ОСОБА_2 є неналежним позивачем. Заповіт складений відповідно до вимог ст. ст. 1247, 1251 ЦК України, у письмовій формі із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт був прочитаний вголос та підписаний особою заповідачем – ОСОБА_4 , посвідчений сільським головою Грунської сільської ради Маляренко В.О., зареєстрований в реєстрі за № 179. Звертає увагу на те, що законодавство України не містить будь-яких обмежень при складенні заповіту. Заповідач має право скласти заповіт на будь-яку особу. Складення заповіту на сторонню особу, а не на рідну онуку, лише підтверджує те, що стосунки між бабусею та онукою (позивачем) були вкрай поганими. Бабуся навіть не хотіла, щоб онука успадкувала після її смерті якесь майно. Факт проживання ОСОБА_4 в КЗ «Територіальний центр соціального обслуговування та надання соціальної допомоги» також підтверджує те, що бабуся була не потрібна онуці. За нею доглядали сторонні особи, в тому числі й він надавав допомогу (купував ліки, продукти харчування). Тому цілком логічно, що ОСОБА_4 склала заповіт на нього, а не на онуку. Звернення ОСОБА_2 до суду з даним позовом він пояснює як намагання якось завдати йому незручностей. Докази того, що на момент складення заповіту ОСОБА_4 не усвідомлювала своїх дій та/або не могла керувати ними матеріали справи не містять. Тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній зазначив, що позивачка категорично не погоджується із твердженням відповідача, що вона, нібито, є неналежним позивачем по справі, оскільки розгляд даної справи безпосередньо стосується її прав та інтересів. Батько позивачки, ОСОБА_5 був формально зареєстрований в с. Бакирівка Охтирського району Сумської області, але фактично останні півтора роки до своєї смерті постійно проживав в с. Пологи Охтирського району Сумської області разом з донькою, ОСОБА_2 та її сім`єю. Таким чином, відповідно до ч. 1 ст. 1261, ч. 3 ст. 1268 ЦК України, вона вважала себе єдиною законною спадкоємицею земельного паю, який належав її батькові. Але саме через формальну реєстрацію місця проживання ОСОБА_5 в будинку, в якому також було зареєстроване місце проживання ОСОБА_4 , ОСОБА_3 по оскаржуваному заповіту має перейти не тільки майно, яке було власністю ОСОБА_4 , а й земельний пай, який належав батькові позивача та який він мав намір залишити своїй доньці. На даний час ОСОБА_2 подала до Охтирського міськрайонного суду Сумської області позовну заяву про встановлення факту спільного проживання із спадкодавцем, ОСОБА_5 на момент його смерті. Разомз цим наголошує, що ОСОБА_2 , у відповідності до ст. 16 ЦК України, способом захисту своїх цивільних прав та інтересів обрано саме визнання правочину недійсним, нікчемним.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з зазначених у позовній заяві підстав та просив задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву, просив відмовити в їх задоволенні в повному обсязі.

Представник Грунської сільської ради Охтирського району Сумської області в судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлений, про причини неявки не повідомив, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Свідок ОСОБА_6 пояснила суду, що ОСОБА_4 прибула до центру у 2016 році, у неї вже були встановлені діагнози церебральний атеросклероз ІІ ст, порушення мозкового кровообігу, серцеві проблеми, запаморочення, шум у вухах, слабкість, скарги на головний біль, погіршення пам`яті. Спілкувалася з нею не часто. Про те, що ОСОБА_4 склала заповіт їй невідомо.

Свідок ОСОБА_7 пояснила суду, що на той час працювала сільським головою. ОСОБА_4 вона не пам`ятає. Підпис у заповіті її, однак обставини його складання не пам`ятає за спливом часу. На комп`ютері набирався текс заповіту, який роздруковувався в сільській раді. На час складення заповіту, секретар була у відпустці по догляду за дитиною. Запис у заповіті робила заповідач, заповідач була спроможна підписати заповіт, бо в іншому випадку вона б не оформила заповіт. ОСОБА_3 вона не знає.

Свідок ОСОБА_8 пояснила суду, що працювала в територіальному центрі, доглядала ОСОБА_4 протягом двох років. ОСОБА_4 була маленькою, слабкою, розмовляла тихо, прізвища ОСОБА_9 ніколи від неї не чула, самого ОСОБА_3 ніколи не бачила. Медичні працівники оглядали ОСОБА_4 , піднімали її, годували, саджали, вона не ходила. В один з днів попросили одягнути бабусю і посадити в коляску, вони одягли, посадили на коляску та медсестра вивезла бабусю на вулицю. На її думку, ОСОБА_4 не могла тримати ручку.

Свідок ОСОБА_10 пояснила суду, що працювала молодшою медичною сестрою в територіальному центрі, ОСОБА_4 була худенькою, не дочувала, руки у неї трусилися, її годували. В 2015 році завідувач ОСОБА_11 наказала одягнути бабусю, вони одягнули, посадили на коляску, вона вивезла ОСОБА_4 на вулицю. Близько години ОСОБА_4 не було, куди її возили їй не відомо. ОСОБА_4 говорила, що у неї є син, онуки. При ній прізвища ОСОБА_9 бабуся не згадувала. Книжок, газет бабуся не читала, при ній не писала.

Свідок ОСОБА_12 пояснила суду, що працювала молодшою медичної сестрою в територіальному центрі. ОСОБА_4 поступила в територіальний центр в кінці 2014 року, була маленькою, розмовляла тихо, її годували з ложки, бо самостійно їсти вона не могла, не дочувала, могла відповідати, сама не пересувалася, могла брати ложку до рук, однак рука тряслася, їжу проливала. ОСОБА_4 розповідала, що у неї є син, онуки. Вона ніколи не бачила, щоб ОСОБА_4 щось писала. Вважає, що текст в заповіті бабуся не могла написати особисто. На її зміні ОСОБА_4 ніхто не відвідував.

Свідок ОСОБА_13 пояснила суду, що працювала молодшою медичної сестрою в територіальному центрі. ОСОБА_4 поступила до них з Чернеччинського будинку престарілих, була слаба, не дочувала, говорила тихо, сама не ходила, не їла, ложку тримала не так як треба, тому її годували. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла. Зі слів завідуючої ОСОБА_11 ховати бабусю мав родич ОСОБА_9 . ОСОБА_4 не підписувалася за пенсію. ОСОБА_3 вона ніколи не бачила. У неї є сумніви, що бабуся сама підписувала заповіт, оскільки вона ручку в руках не тримала, не нажимала.

Свідок ОСОБА_11 пояснила суду, що ОСОБА_4 була похилого віку, маленькою, худощавою, при здоровому розумі, сиділа на ліжку, їй приносили їжу, в їдальню вона не ходила, по старості їй важко було пересуватися, вад опорно-рухового апарату у неї не було, купати возили на візку, іноді ходила в супроводі з санітаркою. Коли вона заходила, то ОСОБА_4 їла сама, іноді розсипала їжу, з родичів нікого не згадувала, говорила, що одинока, родичі її не навідували, іноді приїжджав ОСОБА_14 , передавав передачі. ОСОБА_4 говорила, що ОСОБА_14 її знайомий. ОСОБА_14 привозив інвалідну коляску, цукерки, печиво, допомагав благодійними внесками, чи відвідував він ще когось їй не відомо. ОСОБА_4 напередодні смерті розмовляла, все розуміла, говорила слабо. Чи складала заповіт їй не відомо. 03.12.2015 директор наказала їй приготувати бабусю, бо по неї приїдуть автомобілем. Вона наказала медичній сестрі одягти бабусю. Раз у рік ОСОБА_4 підписувала документ по пожежній безпеці, підписувала сама. У заповіті підпис схожий на підпис ОСОБА_15 .

Суд, проаналізував матеріали справи, вислухав пояснення учасників справи, покази свідків, дослідив письмові докази, дійшов такого висновку.

Згідно свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 , виданого 02.07.1962 с. Катанське Великописарівського району Сумської області; серії НОМЕР_2 , виданого 05.06.1976 Бакирівською сільською радою Охтирського району Сумської області та свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , виданого 03.07.1993 виконкомом Пологівської сільської ради Охтирського району Сумської області, вбачається, що позивачка ОСОБА_2 доводиться онукою ОСОБА_4 (а.с. 7-9 т.1).

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивачки ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого повторно 25.11.2014 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Охтирському району реєстраційної служби Охтирського міськрайонного управління юстиції у Сумській області. (а.с.11 т.1).

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , виданого повторно 10.11.2017 Охтирським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Сумській області. (а.с.12 т.1).

Згідно заповіту від 03.12.2015, складеного від імені ОСОБА_4 , остання все майно, яке буде належати їй на день смерті і на яке за законом вона буде мати право, заповіла ОСОБА_3 . Заповіт посвідчений сільським головою Грунської сільської ради Маляренко В.О., записаний нею зі слів ОСОБА_4 , до підписання прочитаний уголос заповідачем ОСОБА_4 і власноруч підписаний у її присутності об 11 год. 30 хв. в с. Грунь Охтирського району Сумської області 03.12.2015. Особу заповідача встановлено, дієздатність перевірено. Заповіт зареєстрований в реєстрі за №179. (а.с.10).

Згідно листа за підписом директора КЗ «Територіальний центр соціального обслуговування та надання соціальної допомоги» Грунської сільської ради від 03.10.2018 № 02, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 01 лютого 2017 року на підставі особистої заяви зарахована на постійне місце проживання до відділення стаціонарного догляду КЗ «Територіальний центр соціального обслуговування та надання соціальної допомоги» Грунської сільської ради. (а.с.22 б т.1).

Згідно відповіді на адвокатський запит, наданої директором КНП Грунської сільської ради «Грунський центр первинної медико-санітарної допомоги» від 21.09.2018 № 274 ОСОБА_4 , 1921 р.н., жителька с. Бакирівка прибула до с. Грунь КЗ «Територіальний центр соціального обслуговування та надання соціальної допомоги» Грунської сільської ради відділення стаціонарного догляду у грудні 2014 року. 03.12.2014 пройшла медичний огляд спеціалістів. 07.04.2016 пройшла комплексний огляд спеціалістів, дієздатна. 06.10.2016, 02.02.2017, 03.02.2017 оглянута сімейним лікарем, призначено амбулаторне лікування. ІНФОРМАЦІЯ_1 хвора померла. Причина смерті: хронічне порушення мозкового кровообігу ІІІ ст. Спільна дегенерація головного мозку. (а.с.22 «в», «г», «д» т.1).

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно із ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. ст. 1233, 1234 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті, право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто, вчинення заповіту через представника не допускається.

Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування.

Заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Якщо заповідач розподілив між спадкоємцями у заповіті лише свої права, до спадкоємців, яких він призначив, переходить та частина його обов`язків, що є пропорційною до одержаних ними прав. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини. (ст.ст. 1235 - 1236 ЦК України).

Відповідно до ст. 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Вимогами ст. 1257 ЦК України передбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Недійсність окремого розпорядження, що міститься у заповіті, не має наслідком недійсності іншої його частини. У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 1 та ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Судом встановлено, що при житті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , склала заповіт, яким все своє майно заповіла ОСОБА_3 .

Даний заповіт укладений у письмовій формі з зазначенням місця і часу його укладення, посвідчений 03.12.2015 сільським головою Грунської сільської ради Маляренко В.О. та зареєстрований в реєстрі за № 179. В заповіті зазначено, що особу заповідача встановлено, дієздатність перевірено, заповіт підписано заповідачем власноручно у її (сільського голови Грунської сільської ради) присутності. В тексті заповіту вказано, що зміст ст. ст. 207, 1233, 1234, 1241, 1248, 1253, 1254,1255 ЦК заповідачу роз`яснено, у заповіті зазначені дата і місце народження заповідача (а.с. 10 т. 1).

Підстав для визнання заповіту недійсним в ході судового розгляду справи встановлено не було. При цьому заповіт по формі та змісту відповідає вимогам чинного законодавства, а його зміст не викликає сумніву щодо дійсного волевиявлення заповідача.

Воля - це внутрішнє бажання заповідача визначити долю спадщини на випадок своєї смерті шляхом складання особистого розпорядження (заповіту). Волевиявлення - це зовнішній прояв внутрішньої волі, який знаходить своє втілення в заповіті, складеному та посвідченому відповідно до вимог, передбачених ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи, з моменту складання заповіту до дня смерті ОСОБА_4 , остання за життя ніяких мір щодо скасування заповіту, його зміни або складання нового заповіту на користь позивачки, чи іншої особи не приймала, що розцінюється судом як волевиявлення спадкодавця на складання заповіту на користь відповідача і свідчить про те, що волевиявлення заповідача було вільним і відповідало її волі.

Доводи представника позивача, що ОСОБА_3 є сторонньою для сім`ї заповідача людиною та, ймовірно, скористався безпорадним станом ОСОБА_4 , що в заповіті не зазначено де саме здійснювалось посвідчення заповіту, з тексту заповіту не можна чітко визначити хто проводив процедуру реєстрації, заповідач за станом здоров`я не могла скласти та підписати заповіт, не мала наміру заповідати сторонній особі майно, так як мала рідню не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

На підтвердження своїх припущень, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про відсутність вільного волевиявлення спадкодавця під час укладення спірного заповіту чи які б свідчили про порушення прав та законних інтересів позивача відповідачем.

Стороною позивача не доведено, що підпис у заповіті від 03.12.2015 вчинений не заповідачем ОСОБА_4 .

Ухвалою суду від 25.01.2019 за клопотанням представника позивача призначено судову почеркознавчу експертизу на вирішення якої поставлено питання: «Чи виконано підпис від імені ОСОБА_4 у заповіті від 03.12.2015, зареєстрованому за № 179, ОСОБА_4 чи іншою особою ? До якої групи за віком (молода людина, середнього віку чи похилого віку) належить виконавець підпису від імені ОСОБА_4 у заповіті від 03.12.2015, зареєстрованому за № 179?

Однак згідно повідомлення експерта Сумського відділення Харківського НДІСЕ ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса від 18.02.2019 в межах наданої кількості підписів ОСОБА_4 неможливо надати висновок експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи.

Ухвалою суду від 03.06.2019 за клопотанням представника позивача призначено судову почеркознавчу експертизу.

Відповідно до висновку судової почеркознавчої експертизи № 1262/1263 від 19.11.2019, підпис від імені ОСОБА_4 у графі «Підпис» у заповіті від імені заповідача ОСОБА_4 від 03.12.2015, зареєстрованому за №179, виконаний за допомогою пасти для кулькової ручки рукописним способом без попередньої технічної підготовки та використання технічних засобів. Відповісти на питання чи виконаний підпис від імені ОСОБА_4 у графі «Підпис» у заповіті від імені заповідача ОСОБА_4 від 03.12.2015, зареєстрованому за № 179 ОСОБА_4 чи іншою особою не видається за можливе оскільки при оцінці результатів порівняльного дослідження встановлено, що ні розбіжні ознаки, ні збіги не можуть служити підставою для будь-якого певного (категорично чи вірогідно) негативного або позитивного висновку.

Покази свідків щодо стану здоров`я ОСОБА_16 не можуть бути безумовною підставою для висновку про її неспроможність виразити свою волю, оскільки в повній мірі не відображають її стан та містять суб`єктивну оцінку.

Для визначення психічного стану ОСОБА_16 на час підписання заповіту за клопотанням сторони позивача ухвалою суду від 19.03.2020 була призначена посмертна судово-психіатрична експертиза, однак ухвала суду повернута без виконання внаслідок відмови позивача від проведення експертизи.

Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Встановлено, що оскаржуваний заповіт по формі, порядку його посвідчення, відображенню дійсного волевиявлення заповідача відповідає вимогам закону, а на підтвердження підстав його недійсності чи нікчемності позивач належних та допустимих доказів не надала.

Аналізуючи приведені докази в їх сукупності та даючи їм оцінку, суд не знаходить законних підстав для задоволення позову та дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 77-81, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Грунської сільської ради Охтирського району Сумської області, ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним та нікчемним, відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду через Охтирський міськрайонний суд Сумської області протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 28 грудня 2020 року.

Суддя Охтирського міськрайонного суду

Сумської області В.М. Ільченко