Вирок № 93860825, 28.12.2020, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/15480/16-к

Провадження № 1-кп/638/144/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 грудня 2020 року Дзержинський райсуд м. Харкова у складі : головуючого судді Семіряд І.В.

при секретарях Підосокорської А.О., Романової О.В.,

Підвисоцьої А.М., Комлєві Д.В.,

Тягунової Р.Ю., Тітової М.О., Башинської К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові кримінальне провадження з обвинувальним актом № 12016220480002454 від 23.05.2016 у відношенні :

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народженого в м. Мадаба, Йордания, громадянина Йорданії, йорданця, з неповною вищою освітою, не одруженого, раніше не судимого, студента 6 курсу Харківського національного університету ім.. В.Н. Каразіна, зареєстрованого за адресою : АДРЕСА_1 , який фактично мешкає за адресою :

АДРЕСА_2 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , народженого в м. Амман, Йордания, громадянина Йорданії, йорданця, з неповною вищою освітою, не одруженого, раніше не судимого, студента 6 курсу Харківського національного університету ім.. В.Н. Каразіна, зареєстрованого за адресою : АДРЕСА_3 , який фактично мешкає за адресою : АДРЕСА_4 ,

обвинувачених у вчиненні злочинів, передбачених ст. 186 ч. 2 КК України,

за участю :

прокурорів Мороз А.О., Арсені О.В., Аракелян В.О.

потерпілого ОСОБА_3

захисника Бідного С.В.

підсудних ОСОБА_1 , ОСОБА_4

перекладачів Обід Б.Ф., ОСОБА_5

В С Т А Н О В И В :

12 травня 2016 року, близько 22 години 30 хвилин підсудний ОСОБА_1 , разом з підсудним ОСОБА_4 та з особою, судове провадження щодо якої зупинено до її розшуку, перебуваючи поблизу супермаркету « Сільпо », розташованого по пр-ту Людвіга Свободи в Шевченківському районі м. Харкова, побачили раніше незнайомого їм громадянина Індії ОСОБА_6 на відкрите викрадення майна якого у них виник злочинний умисел. Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно та узгоджено, за попередньою змовою групою осіб, із корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, маючи сумісний умисел направлений на відкрите викрадення чужого майна, підсудні ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та особа, судове провадження щодо якої зупинено до її розшуку, підійшли до потерпілого ОСОБА_6 та з метою подолання волі останнього до спротиву, стали на близькій відстані з різних боків від потерпілого, обмеживши тим самим його можливість пересуватися та висловили вимогу передати їм наявні у потерпілого грошові кошти, яку потерпілий ОСОБА_6 виконав передавши належні йому кошти в сумі 500 гривен, які підсудні ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та особа, судове провадження щодо якої зупинено до її розшуку відкрито викрали та з місця вчинення злочину з викраденим зникли, заподіявши потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду у вказаній сумі.

Крім того, 20 травня 2016 року, близько 21 години 30 хвилин підсудний ОСОБА_1 , разом з підсудним ОСОБА_4 , перебуваючи поблизу студентського гуртожитку № 4, розташованого в будинку № 54 по вул. Целіноградська в Шевченківському районі м. Харкова, побачили раніше незнайомого їм громадянина Індії ОСОБА_7 на відкрите викрадення майна якого у них виник злочинний умисел. Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи повторно, умисно та узгоджено, за попередньою змовою групою осіб, із корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, маючи сумісний умисел направлений на відкрите викрадення чужого майна, з застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, підсудні ОСОБА_1 та ОСОБА_4 підійшли до потерпілого ОСОБА_7 та з метою подолання волі останнього до спротиву, стали на близькій відстані з різних боків від потерпілого, обмеживши тим самим його можливість пересуватися та висловили вимогу передати їм наявні у потерпілого грошові кошти, при цьому підсудний ОСОБА_1 з метою спонукання потерпілого віддати грошові кошти, завів ліву руку потерпілого за спину та заблокував, тим самим застосував насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, після чого потерпілий ОСОБА_7 виконав вимогу підсудних, передавши їм належні йому кошти в сумі 530 гривен, які підсудні ОСОБА_1 та ОСОБА_4 відкрито викрали та з місця вчинення злочину з викраденим зникли, заподіявши потерпілому ОСОБА_7 матеріальну шкоду у вказаній сумі.

У судовому засіданні підсудні ОСОБА_1 та ОСОБА_4 свою вину у скоєнні злочинів, передбачених ст. 186 ч. 2 КК України визнали повністю.

Підсудний ОСОБА_1 у судовому засіданні показав, що дійсно, за обставин зазначених в обвинувальному акті, ним сумісно з підсудним ОСОБА_4 та ОСОБА_8 були вчинені вказані кримінальні правопорушення, а саме : 12.05.2016, близько 22:30 години, за попередньою змовою з ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , за пропозицією останнього, діючи сумісно та узгоджено, перебуваючи поблизу супермаркету « Сільпо », розташованого по пр-ту Людвіга Свободи в м. Харкові, побачили раніше незнайомого їм потерпілого ОСОБА_6 , якого оточили та відкрито викрали у нього гроші в сумі 500 гривен та з місця вчинення злочину з викраденим зникли, які в подальшому витратили на власні потреби. 20.05.2016, близько 21:30 години, за попередньою змовою з ОСОБА_4 , діючи сумісно та узгоджено, перебуваючи поблизу студентського гуртожитку № 4, розташованого в будинку № 54 по вул. Целіноградська в м. Харкові, побачили раніше незнайомого їм потерпілого ОСОБА_7 , якого оточили та до якого він застосував насильство, а саме завів ліву руку потерпілого за спину та заблокував, відкрито викрали у нього гроші в сумі 530 гривен та з місця вчинення злочину з викраденим зникли, які в подальшому витратили на власні потреби. Злочини вчинив у зв`язку з матеріальними ускладненнями. Під час досудового розслідування матеріальну шкоду потерпілому вони відшкодували, щиро кається у вчинених кримінальних правопорушеннях.

Підсудний ОСОБА_4 у судовому засіданні в части вчинення ним сумісно з підсудним ОСОБА_1 та ОСОБА_8 вищевказаних злочинів, а саме відкритого викрадання належного потерпілим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 майна, які мали місце відповідно, 12.05.2016 та 20.05.2016, дав показання, аналогічні показанням підсудного ОСОБА_1 наголошуючи на тому, що саме при зазначених у обвинувальному акті обставинах вони вчинили зазначені кримінальні правопорушення, діючи умисно та узгоджено, за попередньою змовою групою осіб. При цьому, щодо відкритого викрадення майна ОСОБА_6 ініціатором вчинення злочину був ОСОБА_8 . Щодо потерпілого ОСОБА_7 насильство було застосовано підсудним ОСОБА_1 . Злочини вчинили у зв`язку з матеріальними ускладненнями. Під час досудового розслідування матеріальну шкоду потерпілому вони відшкодували, щиро кається у вчинених кримінальних правопорушеннях.

Оскільки підсудні ОСОБА_1 і ОСОБА_4 та інші учасники судового провадження у судовому засіданні не оспорювали вказані вище фактичні обставини справи, суд відповідно до вимог ст. 349 ч. 3 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо цих обставин, які ніким не оспорюються.

Аналізуючи вищевикладені докази суд вважає, що дії підсудних ОСОБА_1 і ОСОБА_4 за ст. 186 ч. 2 КК України кваліфіковані вірно, так як вони своїми умисними діями вчинили : відкрите викрадення чужого майна ( грабіж ), за попередньою змовою групою осіб, а за епізодом, який мав місце 20.05.2016, крім того за кваліфікуючими ознаками : грабіж поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого ОСОБА_7 , вчинений повторно.

При визначенні підсудним ОСОБА_1 та ОСОБА_4 виду та розміру покарання суд враховує суспільну небезпечність та тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, данні про особи підсудних :

- у відношенні ОСОБА_1 те, що він раніше не судимий, за місцем навчання характеризується з задовільної сторони, має в Україні місце реєстрації та мешкання, на диспансерному обліку в ОНД та МПНД не перебуває.

- у відношенні ОСОБА_4 те, що він раніше не судимий, за місцем навчання характеризується з задовільної сторони, має в Україні місце реєстрації та мешкання, на диспансерному обліку в ОНД та МПНД не перебуває.

Потерпілий ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснив, що будь – яких претензій матеріального та морального характеру до підсудних ОСОБА_1 та ОСОБА_4 він має, цивільний позов не заявляє. Про що також свідчить письмова заява потерпілого. ( т. 1, а.с. 230 ).

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, обставиною, яка пом`якшує покарання підсудних ОСОБА_1 та ОСОБА_4 судом визнається щире каяття.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання підсудних ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в судовому засіданні не встановлено.

При таких обставинах, суд приходить до висновку про необхідність призначити підсудним ОСОБА_1 та ОСОБА_4 покарання, у межах санкції ст. 186 ч. 2 КК України, а саме у виді позбавлення волі на відповідний строк.

Однак, приймаючи до уваги вищевказані обставини, дані які характеризують особи підсудних ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , враховуючи їх щире каяття, а також те, що в результаті протиправних дій підсудних тяжких наслідків не настало та враховуючи, що потерпілий ОСОБА_6 матеріальних претензій до підсудних не має, суд вважає, що виправлення та перевиховання підсудних ОСОБА_1 та ОСОБА_4 можливо без ізоляції їх від суспільства, з застосування до них положень ст. 75 КК України, звільнивши їх від відбування покарання з випробуванням та покладанням відповідних обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

У судовому засіданні встановлено, що ухвалами слідчого судді Дзержинського райсуду м. Харкова від 25.05.2016 у відношенні підсудних ОСОБА_1 та ОСОБА_4 був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави, розмір якої становить 101500 гривень кожному з підсудних. Вказані суми застави щодо підсудних ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , були внесена заставодавцем – ОСОБА_9 ”д М 09.06.2016 на відповідний депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківської області ( рахунок № 37318098006674, МФО 851011, код ЄРПОУ 26281249, одержувач ТУ ДСА України в Харківської області, банк одержувача ДКСУ, м. Київ ), у зв`язку з чим ОСОБА_1 та ОСОБА_4 10.06.2016 було звільнено з під варти.

При таких обставинах, відповідно до ч. 11 ст. 182 КПК України, суд вважає, що застосований до підсудних ОСОБА_1 та ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді застави, до набранням вироком законної сили, підлягає залишенню без змін, після чого застава в сумі 101500 гривень за кожного з підсудних підлягає поверненню за належність заставодавцю - ОСОБА_9 .

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що підсудні ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , на підставі ухвал слідчого судді Дзержинського райсуду м. Харкова від 25.05.2016 до внесення вищезазначеної суми застави, трималися під вартою по вказаному кримінальному провадженню з 25.05.2016 по 10.06.2016 в Державній установі « Харківський слідчий ізолятор ».

Згідно до ч. 5 ст. 72 КК України ( в редакції Закону України № 838-VІІІ від 26.11.2015, який на підставі Закону України № 2046- VІІІ від 18.05.2017 втратив чинність з 21.06.2017 ), зарахування судом строку попереднього ув`язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув`язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Відповідно до правового висновку щодо застосування норми права, передбаченої ч. 5 ст. 72 КК України ( зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання ), викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.08.2018 у справі № 663/537/17 ( провадження № 13-31кс18 ), якщо особа вчинила злочин в період до 23.12.2015 (включно), то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII (зворотна дія Закону № 838-VIII як такого, який «іншим чином поліпшує становище особи» у розумінні ч. 1 ст. 5 КК України).( п. 104 )

Якщо особа вчинила злочин до 20.06.2017 (включно) і щодо неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув`язнення після 21.06.2017, тобто після набрання чинності Законом № 2046-VIII, то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII. В такому разі Закон № 838-VIII має переживаючу (ультраактивну) дію. Застосування до таких випадків Закону № 2046-VIII є неправильним, оскільки зворотна дія Закону № 2046-VIII як такого, що «іншим чином погіршує становище особи», відповідно до ч. 2 ст. 5 КК України не допускається ( п. 106 ).

У судовому засіданні встановлено, що підсудні ОСОБА_1 та ОСОБА_4 інкриміновані їм злочини вчинили 12.05.2016 та 20.05.2016, тому суд вважає за необхідне, на підставі ч. 5 ст. 72 КК України ( в редакції Закону України № 838-VІІІ від 26.11.2015 ), зарахувати підсудним ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у строк відбуття покарання строк їх попереднього ув`язнення в період з 25.05.2016 по 10.06.2016 з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Цивільний позов по справі потерпілим ОСОБА_6 не заявлений, у зв`язку з відшкодуванням матеріальної шкоди в повному обсязі, до судового розгляду кримінального провадження.

При проведенні судово - криміналістичної експертизи, експертом державної спеціалізованої установи - Харківський НДЕКЦ при МВС України були витрачені кошти в сумі 2638,8 гривен, які цільовим призначенням були виділені цієї установі з Державного бюджету України, які судом відносяться, у відповідності зі ст. 122 КПК України, до процесуальних витрат.

Суд вважає, що дані документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експерта, відповідно до вимог ст. 124 КПК України, підлягають стягненню з підсудних ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь держави в рівних частках по 1319,4 гривни з кожного.

Речовий доказ : столовий ніж. який зберігається в камері схову Шевченківського ВП ГУ НП України в Харківської області, - підлягає подальшому зберіганню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочинів передбачених ст. 186 ч. 2 КК України та призначити йому покарання на підставі цього закону у виді 5 років позбавлення волі.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України ( в редакції Закону України № 838-VІІІ від 26.11.2015, який на підставі Закону України № 2046- VІІІ від 18.05.2017 втратив чинність з 21.06.2017 ), зарахувати засудженому ОСОБА_1 у строк відбуття покарання строк його попереднього ув`язнення в період з 25.05.2016 по 10.06.2016 з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_1 звільнити від відбування вказаного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 3 роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_1 наступні обов`язки : періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочинів передбачених ст. 186 ч. 2 КК України та призначити йому покарання на підставі цього закону у виді 5 років позбавлення волі.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України ( в редакції Закону України № 838-VІІІ від 26.11.2015, який на підставі Закону України № 2046- VІІІ від 18.05.2017 втратив чинність з 21.06.2017 ), зарахувати засудженому ОСОБА_4 у строк відбуття покарання строк його попереднього ув`язнення в період з 25.05.2016 по 10.06.2016 з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_4 звільнити від відбування вказаного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 3 роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_4 наступні обов`язки : періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід, обраний у відношенні засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_4 залишити без змін, у вигляді застави.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта у сумі по 1319 гривен 40 копійок з кожного.

Речовий доказ : столовий ніж. який зберігається в камері схову Шевченківського ВП ГУ НП України в Харківської області, - підлягає подальшому зберіганню.

На підставі ч. 11 ст. 182 КПК України, після набрання вироком законної сили, повернути заставодавцю – ОСОБА_9 ”д М. внесені ним 09.06.2016 на відповідний депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківської області ( рахунок № 37318098006674, МФО 851011, код ЄРПОУ 26281249, одержувач ТУ ДСА України в Харківської області, банк одержувача ДКСУ, м. Київ ), встановлені ухвалами слідчого судді Дзержинського райсуду м. Харкова від 25.05.2016 суми застав у сумі по 101500 гривень за кожного з засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

Відповідно до ст. 532 КПК України вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок відповідно до ст.ст. 393, 395 КПК України може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду, через Дзержинський райсуд м. Харкова, протягом 30 діб з моменту проголошення.

Згідно зі ст. 376 КПК України копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в Дзержинському райсуді м. Харкова копію цього вироку, подавши відповідну заяву.

Вирок надруковано в нарадчої кімнаті в одному примірнику.

Суддя І.В.Семіряд