
233 № 233/3300/20
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 грудня 2020 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Малінова О.С.,
за участю секретаря Аллік Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження із повідомленням сторін в залі суду в м. Костянтинівка цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
В С Т А Н О В И В :
21 липня 2020 року АТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № DO0FAK92050123 від 20.03.2008 року станом на 26.06.2020 року в загальному розмірі 59728,39 грн. та судових витрат у розмірі 2102,00 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог Позивач зазначив, що відповідач Відповідачка отримав кредит у розмірі 59383,58 грн. на термін до 19.03.2015 року. Відповідач кредитні зобов`язання не виконує, у зв`язку з чим станом на 26.06.2020 р. утворилась загальна заборгованість в сумі 59728,39 грн., а саме: заборгованість за кредитом (тілом кредиту) – 13472,46 грн., заборгованість за відсотками - 1065,97 грн., заборгованість по комісії за користування кредитом – 84,15 грн., пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором – 42023,51 грн., штраф (фіксована частина) - 250,00 грн., штраф (процентна складова) – 2832,30 грн.
Представником відповідача ОСОБА_1 надано відзив на позов у якому факт укладення кредитно-заставного договору із позивачем визнається. У той же час, фактичний розмір заборгованості на час припинення виконання зобов`язань з введенням АТО складає не більш 10000,00 грн. Зазначив, що невиконання зобов`язань сталося внаслідок дії непереборної сили у зв`язку із проживанням відповідача в зоні дії АТО у м. Костянтинівка Донецької області, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року. З цих самих підстав вважає необґрунтованим нарахування штрафів та пені (а.с.33).
Представник позивача надав відповідь на відзив у якій наполягав на задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на те, що у банку були відсутні дані щодо місця проживання, перебування відповідача станом на 14 квітня 2014 року, а тому були відсутні підстави для припинення нарахувань (а.с.38-39).
Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача.
Відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Азаров О.А. у судове засідання не з`явились, надали письмову заяву у якій просили суд застосувати позовну давність до боргу, що стягується, та відмовити у задоволенні позову повністю (а.с.53).
З`ясувавши вищенаведену позицію сторін, дослідивши письмові докази по справі, судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст.ст. 81 ЦПК України кожна із сторін зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір.
Судом встановлено та визнається сторонами що 20 березня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитно-заставний договір №DO0FAK92050123 від 20.03.2008 року за умовами якого банк надав відповідачу кредит у сумі 59383,60 грн. із кінцевим терміном повернення кредиту не пізніше 19.03.2015 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 15,48% та сплатою винагороди за резервування ресурсів у розмірі 2,04% річних від суми зарезервованих ресурсів (а.с.7-12).
Позивачем заявлені позовні вимоги до стягнення в сумі 59728,39 грн., а саме: заборгованість за кредитом (тілом кредиту) – 13472,46 грн., заборгованість за відсотками - 1065,97 грн., заборгованість по комісії за користування кредитом – 84,15 грн., пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором – 42023,51 грн., штраф (фіксована частина) - 250,00 грн., штраф (процентна складова) – 2832,30 грн.
Факт наявності заборгованості за кредитним договором відповідачем не оспорюється, проте зазначається, що позивачем пропущено строки позовної давності при звернення до суду за захистом своїх прав, і , відповідно заявлено клопотання про застосування таких строків.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Пунктом 1статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін), то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Відповідно до положень частини 1статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно до частини 2статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Отже, факт укладення договору кредиту підтверджено наявною у справі копією кредитно-заставного договору та розмір заборгованості підтверджено розрахунком, доданим позивачем до позовної заяви, тому суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач посилається на таку обставину, як пропуск Банком строку позовної давності
За положеннями ст. ст. 256-258,261,266-267 ЦК України загальна позовна давність-строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, становить три роки, до вимог про стягнення неустойки таки строк становить один рік, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленій сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність сплила і до додаткової вимоги ( стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Стаття 266 ЦК України встановлює, що строк позовної давності стосовно додаткових позовних вимог, які є похідними від основної вимоги, спливає одночасно зі спливом строку позовної давності щодо основної вимоги,у зв`язку з чим застосування наслідків позовної давності до основної вимоги виключає можливість стягнення процентів, пені та штрафів.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку; у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач; після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Правила переривання перебігу позовної давності застосовується судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.
При цьому якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини ( чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.
Вчинення боржником дій з виконання зобов`язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, якщо такі дії здійснено самим боржником або за його згодою чи дорученням уповноваженою на це особою.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України у справі № 6-2891цс16, не можуть вважатися добровільним погашенням боргу, що перериває перебіг позовної давності погашення боргу, що перериває перебіг позовної давності, будь-які дії кредитора, спрямовані на погашення заборгованості, зокрема списання коштів з рахунків боржника без волевиявлення останнього, або без його схвалення.
Строк повного виконання зобов`язань по кредитно-заставному договору, укладеному між сторонами, визначено у графіку погашення кредиту, який є невідокремленою частиною договору (а.с.12 зворот). Строк кінцевого платежу встановлено 19.03.2015 року. Згідно наданого позивачем розрахунку останній платіж здійснено відповідачем 01.09.2014 року (а.с.6).
Згідно зі ст. 529 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін, договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною.
Сторони узгодили у кредитно-заставному договорі строк позовної давності у п`ять років, а тому строк пред`явлення вимоги до відповідача сплив 20 березня 2020 року. Як було зазначено вище, цей позов подано 21липня 2020 року, тобто після спливу позовної давності.
Частинами 4, 5 ст. 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Відповідно до п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» установивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не задоволено, що є самостійною підставою для цього.
Позивачем у позові не зазначено, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, що передбачено п.10 ч.3 ст.175 ЦПК України, не подано клопотання про поновлення цього строку з обґрунтуванням поважності причин його пропуску, не повідомлено про наявність підстав для переривання строку позовної давності.
Крім того, суд погоджується із запереченнями представника відповідача щодо безпідставності для нарахування штрафних санкцій, оскільки відповідач ОСОБА_1 постійно проживав, так і проживає у АДРЕСА_1 . Ця адреса зазначена і у договорі. Тому суд не бере до уваги твердження представника позивача у відповіді на відзив щодо необізнаності банку про місце проживання, перебування відповідача.
Відповідно статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» «Із змінами, внесеними згідно із Законами № 189-VIII від 12.02.2015, №222-V111 від 02.03.2015, №911-V111 від 24.12.2015» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.
Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов`язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.
На виконання цього Закону 30.10.2014 року Кабінет Міністрів України прийняв Розпорядження №1053-р, яким було затверджено Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Згідно з п. 20 ч.1 цього Розпорядження м. Костянтинівка Донецької області, де зареєстрований відповідач, входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
Розпорядженням КМУ від 02.12.2015 року №1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визначення такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція і до цього переліку також включено м. Костянтинівка Донецької області.
Оскільки на теперішній час м. Костянтинівка, згідно затвердженого переліку, є територією де проводилася антитерористична операція, то визначені Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» тимчасові заходи для забезпечення підтримки осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції, розповсюджуються на відповідача і звільняють його від обов`язку по оплаті пені та штрафів на користь АТ КБ «Приватбанк», з урахуванням положень ст. 5 ЦК України та ст. 58 Конституції України, за період з квітня 2014 року.
Враховуючи вищезазначені норми права, а також такі обставини, що строк виконання зобов`язань за договором встановлено 15.03.2015 року включно, тобто початок перебігу строку позовної давності щодо повернення кредиту в повному обсязі почався 16.03.2015 року, позов подано до суду 21.07.2020 року, останній платіж був здійснений 01.09.2014 року, факт переривання строку позовної давності не підтверджений, суд приходить до висновку про те, що позов подано до суду з пропуском строку позовної давності, у зв`язку з цим є всі підстави для його застосування згідно ч. 3 ст. 267 ЦК України і, відповідно, є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 256-258, 261, 266-267, 525, 526, 530, 549, 550, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 3,5,12,13,18, 258, 260, 265, 268, 273 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
У позові Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Акціонерне Товариство Комерційний Банк « Приватбанк», 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ЄДРПОУ 14360570
Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Суддя
Судове рішення № 93859848, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області було прийнято 01.12.2020. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 233/3300/20. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: