Рішення № 93859726, 28.12.2020, Чернівецький районний суд Вінницької області

"28" грудня 2020 р.

Справа №150/534/20

Провадження по справі №2/150/190/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2020 року с. Мазурівка

Чернівецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Суперсона С.П.

за участі секретаря Дудки А.Ю.

представника позивача Поліщука О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ЗАТ «Зернопродукт» про визнання договору оренди землі недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

На розгляд суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до закритого акціонерного товариства «Зернопродукт» про визнання договору оренди землі недійсним. Вказаний позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 106802, яка розташована на території Березівської сільської ради Чернівецького району Вінницької області, кадастровий номер 0524981200:03:004:0210. Вказана земельна ділянка перебуває в оренді ЗАТ «Зернопродукт» згідно договору оренди від 01.08.2008. Як стверджує позивач, в 2019 році на вимогу позивача, їй було надано копію договору оренди землі, однак в ньому були здійснені виправлення дати укладення договору в односторонньому порядку, після чого проведено реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Вказані виправлення не обумовлені підписами сторін договору, також не зазначено і перед підписом орендодавця, що він ознайомлений з внесеними змінами до істотних умов договору, дати його укладення, що не відповідає вимогам Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 «Державна уніфікована система документації. Вимоги до оформлення документів», затверджених наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55.

У жовтні 2019 року позивач звернулася до відповідача з заявою про добровільне розірвання договору оренди землі, однак відповідач відмовив, а заяву від ОСОБА_1 не прийняв, що й стало підставою її звернення з даним позовом до суду. Відтак, позивач просить суд визнати недійсним договір оренди землі № 905, який укладений 01.08.2008 між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем ЗАТ «Зернопродукт» м. Миронівка Київської області в особі директора Кучера М.І., який зареєстрований в Державному земельному кадастрі про земельну ділянку 26.11.2015.

Відповідачем направлено до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній заперечує проти задоволення позовних вимог за наступних підстав. 01.08.2008 між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди землі № 905. За договором в оренду передана земельна ділянка загальною площею 1,6570 га, яка розташована на території Березівської сільської ради Чернівецького району Вінницької області. На момент укладення договору сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності. Їх волевиявлення було вільним та направленим та заключення договору оренди. За весь період часу з моменту укладення спірного договору сторони належним чином виконували свої обов`язки, зокрема ПрАТ «Зернопродукт МХП» як орендар по договору, використовував земельну ділянку згідно цільового призначення, не погіршував її стан, своєчасно і в повному обсязі виплачував орендну плату. Жодного разу орендодавець не зверталась до орендаря із заявами про неналежне виконання умов договору чи про відсутність істотних умов, які б порушували її права.

Крім цього, за ОСОБА_1 щороку сплачували ПДФО з орендної плати. Відповідач стверджує, що належних та допустимих доказів про те, що спірні договори підписувалися не позивачем, остання не надала. Вказаний факт свідчить про те, що договір є дійсним, а доводи позивача недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідач зазначає, що ОСОБА_1 не зазначає яке саме її право було порушено відповідачем, котре вона захищає даним позовом і в чому саме виразило порушення цього права, яке належить позивачеві.

Також відповідач зауважує на тому, що позивачеві було відомо щодо діє укладеного між ними договору з огляду на те, що вона регулярно отримувала орендну плату, про що свідчать надані суду платіжні доручення та заява позивача про виплату орендної плати. Відтак, у разі встановлення судом такої самостійної підстави для відмови в позові як сплив строку позовної давності, просив його застосувати до даного спору.

Також представник відповідача – директор ЗАТ «Зернопродукт» Онука В.В. подав до суду заву про розгляд справи у відсутність уповноваженого представника та про підтримання відзиву на позовну заяву..

Позивачем було направлено до суду заперечення на відзив, відповідно до яких договір оренди землі між сторонами було укладено у 2005 році, терміном на 15 років. При укладенні вказаного договору, один з примірників позивачеві надано не було. В подальшому, на запит ОСОБА_1 примірник договору було надано їй лише 12.03.2018. А тому, підстав для застосування позовної давності немає.

Також позивач стверджує, що порушення її права як власника земельної ділянки полягає в тому, що після реєстрації спірного договору, остання як орендодавець примірник не отримувала, про договір їй не було відомо.

Представник позивача - адвокат Поліщук О.В. в судовому засіданні позовні вимоги свого довірителя підтримав та просив суд їх задоволити. Крім того, суду пояснив, що про існування договору від 01.08.2008 його довірителю не було відомо, так як вона вважала, що отримує орендну плату на підставі договору, який уклала у 2005 році з терміном дії до 2010 року. На підтвердження чого до позовної заяви долучено лист директора Чернівецької філії ПрАТ «Зернопродукт МХП» Панасюка С.М.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази в їх сукупності та співставленні, дійшов висновку про наступне.

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 106802, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1,6570 га, кадастровий номер 0524981200:03:004:0210, що розташована на території Березівської сільської ради Чернівецького району Вінницької області.

01.08.2008 між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди землі № 905. За договором в оренду передана земельна ділянка загальною площею 1,6570 га № НОМЕР_1 , яка розташована на території Березівської сільської ради Чернівецького району Вінницької області.

Договір зареєстровано реєстраційною службою Чернівецького районного управління юстиції Вінницької області 25.11.2015.

Відповідно до п. 8 договору, строк його дії становить 15 років.

Договір містить інформацію про нормативну грошову оцінку землі, її особливості, цільове призначення. Пунктом 9 визначено орендну плату в розмірі 3,0% нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що станом на час укладення договору складає 502,14 грн. на рік.

У пункті 36 договору передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадку знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Договір підписано сторонами із зазначенням реквізитів сторін.

Сторонами також було підписано акт прийому-передачі земельної ділянки.

Також вказаний договір містить виправлення, які засвідчені керівником ЗАТ «Зернопродукт». Однак, відсутня інформація про те, коли саме відбулися вказані виправлення.

Суд також враховує, що відповідно до листа директора Чернівецької філії ПрАТ «Зернопродукт МХП» Панасюка С.М. примірник договору орендодавцем отримано 12.03.2018 (а.с. 11), що також визнається усіма учасниками справи. Враховуючи вказану обставину, суд, аби не порушувати право учасників на судовий захист вважає за недоцільне прийняття рішення за спливом строків позовної давності звернення до суду.

Розглядаючи позовні вимоги щодо порушення істотних умов договору суд приходить до висновку, що твердження представника позивача щодо наявності існування будь-якого договору оренди землі, укладеного між сторонами у справі в 2005 році не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, так як в матеріалах справи відсутні будь-які докази, а також предметом спору у справі є договір оренди землі від 01.08.2008, який у позовній заяві позивач просить суд визнати недійсним.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі ( в редакції, чинній на момент виникнення договірних відносин), істотними умовами договору є:

-об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки);

-строк дії договору оренди;

-орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду, відповідальність за несплату;

-умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду;

-умови збереження стану об`єкта оренди;

-умови і строки передачі земельної ділянки орендарю;

-умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;

-існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки;

-визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди або його частини;

-відповідальність сторін.

Дослідивши договір оренди, що є предметом спору суд встановив, що істотні умови в ньому зазначено, а саме вказано дату укладення, інформацію щодо земельної ділянки, що передається в оренду (кадастровий номер, площа, місце розташування, цільове призначення, нормативна грошова оцінка землі), суму орендної плати, строк дії договору, відповідальність сторін, умови збереження об`єкта оренди та відповідальність за їх порушення тощо.

Вказаний договір підписано сторонами із зазначенням реквізитів сторін.

Згідно зі статтями 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі N 638/2304/17 (провадження

N 61-2417сво19) зроблено висновок, що "недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим".

Звертаючись до суду з позовом, позивач посилається на те, що спірний договір не містить усіх, передбачених статтею 15 Закону України "Про оренду землі", істотних умов, зокрема містить виправлення щодо дати його укладення, які не засвідчені у порядку, встановленому ДСТУ 4163-2003, що порушує права позивача як власника.

Відповідно до частини другої статті 15 Закону України "Про оренду землі" відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору оренди недійсним відповідно до закону.

Верховний Суд України неодноразово висловлював підхід, згідно якого відсутність однієї із істотних умов у договорі оренди землі, передбачених частиною першою статті 15 Закону України "Про оренду землі" , може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише у разі встановлення факту порушення, невизнання або оспорення прав, свобод чи інтересів особи, яка звертається із позовом.

Зокрема: у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі N 6-88цс14 вказано, що: "відповідно до вимог статті З ЦПК України й статті 15 ЦК України в порядку цивільного судочинства підлягає захисту порушене право, а тому при розгляді справи про визнання недійсним договору оренди землі, з підстав відсутності у договорі передбаченої статтею 15 Закону України "Про оренду землі" такої істотної умови, як умова передачі в заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, суду слід з`ясувати чи дійсно порушено права орендодавця відсутністю такої умови, її істотність та в чому полягає порушення законних прав позивача";

У постанові Верховного Суду України від 03 вересня 2014 року у справі

N 6-94цс14 зроблено висновок, що: "відсутність у договорі оренди землі, укладеному 05 грудня 2008 року, істотної умови передачі в заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, не може бути підставою для визнання спірного договору недійсним. Крім того, судом залишено поза увагою вимоги статті 3 ЦПК України та статті 15 ЦК України про те, що в порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, і не встановлено, чи дійсно були порушені права позивача при укладенні договору

у зв`язку з відсутністю в ньому зазначеної умови";

У постанові Верховного Суду України від 21 вересня 2016 року у справі

N 6-1512цс16 зазначено, що: "правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Отже, якщо відсутність у договорі однієї з істотних умов не унеможливила виконання договору, зокрема в частині проведення розрахунків, і сторони протягом певного часу виконували договір погодженим способом, то незгода позивачів з умовою виконання договору не може бути підставою для визнання їх прав порушеними в момент укладення договору та визнання його недійсним з цих підстав".

В поданій до суду позовній заяві позивач стверджує, що договір був укладений 01.08.2008. Вказані обставини також стверджуються стороною відповідача. Окрім того, відомості щодо саме вказаної дати укладення договору внесено до Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права щодо реєстрації речового права – оренди землі, № витягу 48480695.

Також як слідує з наданих суду платіжних доручень (а.с. 30, 31) позивач отримувала орендну плату за передачу земельної ділянки в оренду. Вказані обставини також не заперечувалися в судовому засіданні представником позивача.

При цьому, позивачем в позові не наведено та судом не встановлено чи дійсно порушено права орендодавця у зв`язку із виправленням, що міститься в договорі, та яке засвідчене підписом директора ЗАТ «Зернопродукт», істотність вказаного виправлення та в чому полягає порушення законних прав позивача.

Відтак, в позові слід відмовити за недоведеністю порушення права позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.259, 263, 265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ЗАТ «Зернопродукт» про визнання договору оренди землі недійсним - відмовити.

Рішення може бути оскаржено на протязі тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Повний текст судового рішення виготовлено у відповідності до ст. 259 ЦПК України.

Головуючий суддя С.П. СУПЕРСОН