Рішення № 93857675, 23.12.2020, Лисичанський міський суд Луганської області

Справа № 415/1583/20

Номер провадження 2/415/839/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2020 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Луньової Д.Ю.,

за участю: секретаря судового засідання Рибки Я.Ю.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (місце знаходження: вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001, адреса для листування: вул. Набережна Перемоги, буд. 50, м. Дніпро, 49094) до ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість у сумі 11 049 грн. посилаючись на те, що між позивачем та ОСОБА_1 був укладений договір № б/н від 09 серпня 2011 року, згідно якого вона отримала кредит у розмірі 800 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 %. Щодо зміни кредитного ліміту Банк керується п.2.1.1.2.3, п.2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та привалами банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua./terms/pages/70/. складає між ним та Банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Позивач свої зобов`язання за Договором виконав у повному обсязі, однак в зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язань за вказаним договором станом на 31 грудня 2019 року виникла заборгованість у розмірі 11 049,76 грн., яка складається: 319,13 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 8 848,26 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 880 грн. – пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором; 500 грн. - штраф (фіксована складова); 502,37 грн. - штраф (процентна складова), яку позивач просить стягнути з відповідача разом із судовими витратами в сумі 2 102,00 грн.

До позову додав клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та про розгляд справи за відсутності позивача (а.с. 6).

Ухвалою від 15 квітня 2020 року відкрито спрощене провадження у справі та ухвалено розглядати справу без повідомлення сторін, визначено відповідачу строк для подання відзиву (а.с. 96), копію ухвали з додатками направлено відповідачу.

Відповідач копію ухвали з додатками, які двічі надсилались відповідачу, не отримала – конверти повернулись до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», про дату час та місце розгляду справи також повідомлялась шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті «Судова влада».

Представник позивача в позовній заяві просив розгляд справи провести у його відсутності, не заперечував проти заочного рішення. Суд, прийнявши всі заходи по виклику відповідача, ухвалив розглянути справу заочно, згідно ст. 223 та ст. 280 ЦПК України.

Станом на дату розгляду справи відзив від відповідача на адресу суду не надходив, клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні чи про розгляд справи за участю сторін учасниками справи не подавалися.

Розглянувши наявні у справі документи і матеріали, суд встановив наступне.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що позивач має банківську ліцензію за № 22 на право надання банківських послуг від 05 жовтня 2011 року, визначених частиною третьою статті 47 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» та інші дозволи НБУ щодо здійснення банківської діяльності та Статут АТ КБ «ПриватБанк».

Із матеріалів справи вбачається, що 09 серпня 2011 року ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, відповідно до якої відповідач підтвердила отримання платіжної картки «Універсальна» з бажаним кредитним лімітом в розмірі 1 500 грн. (а.с. 10).

До кредитного договору банк додав розрахунок заборгованості, виписку за договором № б/н, станом на 12 червня 2020 року, витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, довідку про видачу відповідачу кредитних карток, довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 , витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна».

В самій Анкеті-заяві, підписаній сторонами, не вказані ні відсотки за користування кредитними коштами, ні відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання.

Вказаний кредитний договір не оспорений сторонами.

Вирішуючи питання щодо стягнення заборгованості по кредиту, суд виходить з наступного.

Згідно розрахунку, наданого АТ КБ «Приватбанк», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № б/н від 09 серпня 2011 року станом на 31 грудня 2019 року становить 11 049,76 грн., яка складається із наступного: 319,13 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 8848,26 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 880 грн. – пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором; 500 грн. - штраф (фіксована складова); 502,37 грн. - штраф (процентна складова) (а.с. 10).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом ст. ст. 526, 1048, 1054, 1055 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним; за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України), відповідно до якої позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Ч. ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України передбачено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути зокрема заборгованість за відсотками, пеню, а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 09 серпня 2011 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів позичальник та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг Приватбанку, а також те, що вказані документи на момент отримання боржником кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що буде відповідати встановленому ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг Приватбанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім, і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

У справі, що розглядається, міститься Витяг з Тарифів обслуговування чотирьох кредитних карт - «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRAKT» та «Універсальна GOLD», а також Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису позичальника, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між Банком та ОСОБА_1 09 серпня 2011 року шляхом підписання анкети-заяви.

Отже, відсутні підстави вважати, що кредитор і боржник обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Відповідний правовий висновок наданий Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року, справа № 342/180/17.

Як зазначає Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові, якщо фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, то відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Відтак, позивач не довів факту прийняття ОСОБА_1 запропонованих її умов щодо розміру відсотків, пені та штрафів.

Як встановлено вище, анкета-заява, підписана відповідачем, не містить домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту.

З огляду на зазначене, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» відсотків, пені та штрафів, оскільки в матеріалах справи відсутні дані щодо прийняття боржником умов і тарифів кредитування, а тому суд відмовляє у задоволенні позову у цій частині.

Разом з тим, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд приходить до висновку, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Так, із розрахунку заборгованості станом на 31 грудня 2019 року вбачається, що з 09 серпня 2011 року по 31 грудня 2019 року сума коштів внесена клієнтом на погашення заборгованості становить 0 грн. Разом з тим, з виписки за договором № б/н від 09 серпня 2011 року вбачається, що ОСОБА_1 здійснювала операції щодо зняття готівки з карткового рахунку і розраховувалась за придбанні товари.

Таким чином, суд зазначає про наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника суми непогашеного кредиту в розмірі 319,13 грн.

Висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, висловлену у постанові від 15 квітня 2020 року у справі № 127/6915/19.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені та документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 60,70 грн. (319,13/11 049,76 х 2 102,00).

Керуючись ст.ст. 2, 12, 81, 141, 263, 265, 274-279 ЦПК України, ст.ст. 526, 549, 551, 626, 628, 633, 634, 638, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (місце знаходження: вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001, адреса для листування: вул. Набережна Перемоги, буд. 50, м. Дніпро, 49094) до ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570, НОМЕР_2 , МФО 305299) заборгованість за кредитним договором у розмірі 319,13 грн. та судовий збір в розмірі 60,70 грн., а всього 379,83 грн. (шість тисяч чотириста дев`яносто п`ять грн. 05 коп.).

Відповідно до ст. 284 ЦПК заочне рішення може бути переглянуте судом,що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи,якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Із урахуванням пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України апеляційні скарги подаються до або через суд першої інстанції, тобто апеляційна скарга може бути подана до Луганського апеляційного суду через Лисичанський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Д.Ю. Луньова