Рішення № 93857507, 07.12.2020, Петрівський районний суд Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2020 рокусмт ПетровеСправа № 400/967/19 Провадження № 2/941/40/20

Петрівський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді - Шаєнко Ю. В.

при секретарі - Фатьяновій А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Петрове Кіровоградської області цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до суду, мотивуючи тим, що 18.10.2010 року між сторонами було укладено кредитний договір б/н, згідно з умовами якого позивач надав відповідачу кредит в національній валюті України на загальну суму 5000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач не виконує покладені на неї договором зобов`язання щодо своєчасності погашення кредиту та сплати нарахованих відсотків за користування кредитом, внаслідок чого станом на 02.07.2019 року утворилася заборгованість по кредитному договору в сумі 12832 гривні 72 копійки, з них: заборгованість за простроченим тілом кредита - 814 гривень 92 копійки, нараховано пені за прострочене зобов`язання - 8330 гривень 53 копійки, нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 гривень - 2600 гривень 00 копійок, а також штрафи - 500 гривень(фіксована частина), 587 гривень 27 копійок (процентна ставка), в зв`язку з чим позивач змушений звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором та сплаченого судового збору.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву, в якій просив справу розглянути без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Відповідач та представник відповідача в судове засідання не з`явилися, представник відповідача подала відзив на позовну заяву в якому просила відмовити в задоволенні позову, а також подала заяву, в якій просила справу розглянути без участі відповідача та без її участі.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Як вбачається із позовної заяви та розрахунку заборгованості за договором б/н від 18.10.2010 року, станом на 31.12.2015 року, відповідачем було погашено заборгованість за договором, а саме: сума комісії та пені (накопичувальним підсумком) - до сплати 0,00 гривень;

сума комісії та пені - до сплати 0,00 гривень; загальна заборгованість за процентами (накопичувальним підсумком )- до сплати 0,00 гривень, погашені проценти - 0,00 гривень. нараховані на прострочену заборгованість за кредитом проценти - 0,00 гривень; нараховані на поточну заборгованість за кредитом проценти - 0,00 гривень; сальдо простроченої заборгованості за кредитом - 0,00 гривень; сальдо, на яке в цьому періоді проценти не нараховуються - до сплати 496 гривень 86 копійок; сальдо поточної заборгованості за кредитом - до сплати 0,00 гривень.

Останній платіж, з метою погашення кредитної заборгованості здійснювався відповідачем 31.12.2015 року на суму 00 гривень 46 копійок, що підтверджується розрахунками доданими до позовної заяви.

Тобто, як вбачається з розрахунків наданих позивачем станом на 31.12.2015 року, у відповідача була наявна заборгованість лише по сальдо на яке не нараховуються проценти, в сумі 496 гривень 86 копійок.

Так як з 31.12.2015 року відповідачем не здійснювалось жодних дій з погашення заборгованості, а позивачу був відомий даний факт, тому початком перебігу строку позовної давності є 01.02.2016 року, виходячи з норм чинного законодавства.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки.

У відповідності до ч.2 ст. 258 ЦК України спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), встановлюється тривалістю в один рік.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 19.03.2014 року у справі № 6-14цс, відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає місячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього місяця строку дії картки, а не закінченням строку дії договору.

Згідно постанови Верховного суду України від 23.11.2016 pоку за №6-2104 цс 16 від 23.11.2016 pоку, вчинення боржником дій з виконання зобов`язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, якщо такі дії вчинено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.

Не є належним доказом щодо переривання строків позовної давності, списання позивачем з кредитного ліміту коштів за заборгованість, згідно доданого розрахунку станом на 02.07.2019 року, так як дані дії вчинялись позивачем в односторонньому порядку без повідомлення відповідача.

Як випливає із п.9.12 Умов і правил надання банківських послуг, який є невід`ємною частиною договору, договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання, може бути пролонгований на рік, подальша пролонгація договору не передбачена.

Так як платіжна картка у відповідачки не збереглась, в даний час не можливо вказати строк її дії, хоча в жодному разі він не може перевищувати строку дії договору.

Заява-анкета, згідно якої відповідач отримала кредит, була підписана у жовтні 2010 року, враховуючи що пролонгація договору могла бути здійснена лише на рік, то термін дії договору завершився у жовтні 2012 року.

Враховуючи вищевикладене, а саме те, що з позовом до суду позивач звернувся лише в липні 2019 року, що свідчить про звернення з позовом до суду після спливу строків позовної давності, а тому суд вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити, у зв`язку із пропуском позивачем строку позовної давності.

Крім цього, як основний доказ на підтвердження, що позивачем було надано відповідачу кредит, позивач додає анкету-заяву № б/н від 18.10.2010 року, з якої вбачається лише те, що відповідачем було подано заявку на отримання кредиту.

Однак, не зазначено жодних відомостей щодо суми, яку становитиме тіло кредиту, процентної ставки за користування кредитом, також в анкеті-заяві відсутні умови про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання, і як основний доказ безпосереднього отримання відповідачкою кредиту, відсутні відомості, щодо погодження позивачем поданої нею заявки та фактичного надання кредиту.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання, його умови розроблює підприємець, в даному випадку позивач.

З правової позиції Верховного Суду, висловленої в постанові від 07 серпня 2019 року по справі № 182/1806/17, провадження № 61-11021св19, вбачається, що умови договорів приєднання розробляються банком, а тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

В анкеті-заяві доданій позивачем, від 18.10.2010 року процентна ставка не зазначена.

Крім того, позивач пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами, а також штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 05.10.2010 року, посилався на Умови та Правила надання банківських послуг та Тарифи банку, які викладені на банківському сайті: www.privatbank.ua, як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та Правил надання банківських послуг надавався для ознайомлення і погодження відповідачем, в момент підписання заяви-анкети про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент підписання заяви-анкети взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування. До такого висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

З правової позиції Верховного Суду, висловленої в Постанові від 07 серпня 2019 року по справі № 182/1806/17, провадження № 61-11021св19, вбачається, що неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПРИВАТБАНК» у період - з часу виникнення спірних правовідносин (18 жовтня 2010 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов і Правил надання банківських послуг у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу по даній справі Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком витяг з Умов та Правил надання банківських послуг не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.

Також Верховний Суд зазначив (Постанова від 07 серпня 2019 року по справі № 182/1806/17), що надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім.

Відповідно до ч.1. ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

Згідно ч.1. ст. 77 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч.1. ст. 81 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вказані правовідносини регулюються ст.ст. 253, 257, 258, 526, 551, 549, 633, 634, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, ст. ст. 76, 77, 78 ,81, 89 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 264, 265, 273 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позов акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Кропивницького апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Петрівського районного суду

Кіровоградської області Ю. В. Шаєнко