Вирок № 93856933, 28.12.2020, Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/410/20

Провадження № 1-кп/352/155/20

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2020 року м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

у складі: головуючого – судді Струтинського Р.Р.,

секретаря Бардюк-Кавецької Л.В., Кукули О.С.,

з участю прокурора Сапожнікової Ю.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Любчика С.Р.,

потерпілої ОСОБА_2 ,

потерпілої ОСОБА_3 ,

представника потерпілих Кучер Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську кримінальне провадження з обвинувальним актом внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12019090000000671 від 23.12.2019 р. по обвинуваченню :

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та зареєстрованого АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, перебуваючого у фактичних шлюбних стосунках, утриманця однієї неповнолітньої дитини ІНФОРМАЦІЯ_2 та перестарілих батьків матері 1953 р. народження, батька 1947 р. народження, з середньою спеціальною освітою, неофіційно працюючого по найму за кордрном на сезонних роботах, не військовозобов`язаного, депутатом не обирався, якому пам`ятка про його права вручена, раніше судимого 08.08.2003 р. центральним районним судом м. Севастополь, Автономна республіка Крим, за ч. 2 ст. 142 КК України (в редакції 1960 р.), ст.ст. 257, 187 ч. 4, 357 ч. 3, 70 КК України з призначенням покарання у виді десяти років позбавлення волі; 22.07.2014 р. Рожнятівським районним судом Івано-Франківської області за ст. 213 ч. 1 КК України з призначенням покарання у виді ста годин громадських робіт;, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

Підсудний ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_4 .

Кримінальне правопорушення вчинено за наступних обставин:

22.12.2019 року, приблизно о 20 годині 50 хвилин, в темну пору доби, при сухій погоді, водій ОСОБА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, що значно знижує реакцію і унеможливлює здатність належним чином реагувати на зміну дорожньої обстановки, керуючи автомобілем марки Mazda 6, реєстраційний номер Республіки Польща НОМЕР_1 , рухався ділянкою автодороги, що по вул. Грушевського у с. Хом?яківка, Тисменицького району, Івано-Франківської області у напрямку м. Тисмениця. Проїзна частина вул. Грушевського для двох напрямків руху, по одній смузі для руху в кожному напрямку, яка розділена суцільною лінією дорожньої розмітки 1.1. У салоні автомобіля на сидінні пасажира попереду ОСОБА_1 перевозив пасажира ОСОБА_4 .

Водій ОСОБА_1 , рухаючись прямою ділянкою дороги, проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не справився з керуванням, унаслідок чого допустив виїзд свого автомобіля за межі проїзної частини дороги праворуч, де вчинив наїзд на бетонну основу моста. Після цього автомобіль марки Mazda 6 відкинуло на зустрічну смугу руху, де відбулось зіткнення з автомобілем марки Fiat Doblo реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_5 , який рухався у зустрічному напрямку.

При цьому ОСОБА_1 порушив вимоги Правил дорожнього руху України, а саме:

п. 2.3. б) - згідно якого для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; д) – який зобов`язує водія не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;

п. 2.9. а) - відповідно до якого водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин;

п. 10.1 - відповідно до якого перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;

п. 12.1. - в якому зазначено, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;

У результаті порушення ОСОБА_1 . Правил дорожнього руху України сталася дорожньо-транспортна пригода, унаслідок якої пасажир автомобіля Mazda 6 ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження у вигляді поєднаної закритої тупої травми грудної клітки, живота, тазу, заочеривинного простору та їх органів, з множинними переломами кісток скелету забоями та розривами внутрішніх органів, ранами саднами у цих ділянках, яка ускладнилась тяжким травматичним шоком, від який під час транспортування з місця події до лікувального закладу в автомобілі швидкої медичної допомоги наступила його смерть.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину у вчиненні пред`явленого йому в обвинувальному акті злочину визнав повністю, в скоєному щиро розкаявся і вибачившись перед потерпілими, дав суду показання, в яких повністю підтвердив обставини скоєного ним кримінального правопорушення вищенаведеного у вироку. Щиро розкаюється у вчиненому, дуже шкодує за наслідками скоєного. Унаслідок ДТП та постійних переживань значно погіршився стан його здоров`я. Заподіяні потерпілим злочином матеріальні та моральні збитки відшкодував в повному обсязі у добровільному порядку. Зобов`язався і в подальшоу надавати матеріальну допомогу сім`ї загиблого ОСОБА_4 . Просить суд суворо його не карати.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні вину визнав повністю, а також те, що він не оспорює фактичні обставини вказані в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, не наполягає на дослідженні інших доказів, розуміє неможливість в подальшому оскаржувати дані фактичні обставини в апеляційному порядку, а тому відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, дослідження доказів відносно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, судом визнано недоцільним та обмежено обсяг доказів, що підлягають дослідженню, допитом підсудного та дослідженням доказів, які характеризують його особу. Обвинувачений, потерпілі та інші учасники процесу не заперечували проти обмеженого порядку дослідження доказів, при цьому суд переконався, що останні правильно розуміють зміст ст. 349 КПК України.

Таким чином, аналізуючи здобуті в судовому засіданні докази, суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення доведено повністю, а його дії вірно кваліфіковано за ч. 2 ст. 286 КК України, так як він керуючи транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_4 .

У ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 р. «Про виконання рішеньта застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі – Суд) передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».

При цьому суд обгрунтовано посилається на практику Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини, суд при призначенні покарання обвинуваченому, відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує характер і ступінь суспільної небезпечності скоєного злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також те, що покарання має бути необхідне і достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, як і те, що згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

До обтяжуючих обставин суд відносить вчинення обвинуваченим злочину в стані алкогольного сп`яніння.

Обставинами, що пом`якшують покарання, суд визнає повне визнання вини ОСОБА_1 , щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування потерпілим матеріальної та моральної шкоди.

Крім того, вирішуючи питання про призначення підсудному покарання, суд приймає до уваги думку потерпілих щодо несуворості призначуваного ОСОБА_1 покарання не пов`язаного з ізоляцією від суспільства, а також враховує і те, що останній негативно ставиться до вчиненого, має постійне місце проживання, за яким позитивно характеризується, перебуває у фактичних шлюбних стосунках, являється утриманцем неповнолітньої дочки ІНФОРМАЦІЯ_2 та перестарілих батька 1947 р. народження і матері 1953 р. народження, працюючи займаються суспільно-корисною працею, на обліку в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває, тобто є особою із належним рівнем соціальної зрілості, яка має легальний дохід та міцні соціальні зв`язки, що применшує передумови для подальшої протиправної поведінки, проте раніше судимий, зі слів має незадовільний стан здоров`я.

Враховуючи позицію потерпілих, які просять суворо не карати ОСОБА_6 , наявність зазначених декількох обставин, що пом`якшують покарання, та дані про особу обвинуваченого, суд вважає їх такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого останнім кримінального правопорушення і впливають на пом`якшення покарання. Тому суд прийшов до висновку за можливе застосувати до підсудного норми ст.69 КК України та призначити ОСОБА_1 більш м`яке основне покарання, тобто нижче від найнижчої межі передбачене санкціяєю ст. 286 ч. 2 КК України, проте у виді позбавлення волі. Також суд застосовує щодо обвинуваченого додаткове покарання, визначене вищевказаною частиною ст.. 286 КК України – позбавлення права керувати транспортними засобами. Саме таке покарання, суд вважає буде необхідним і достатнім для виправлення та перевиховання ОСОБА_1 та попередження скоєння нових злочинів.

Крім того, на переконання суду, призначене покарання обвинуваченому ОСОБА_1 відповідає також принципу співрозмірності конкретного неправомірного діяння, вчиненого ним, з покаранням призначеним останньому.

Цивільний позов закладений ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування заподіяних злочином збитків, слід залишити без розгляду, за клопотанням потерпілих.

Накладений, згідно ухвали слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 23.12.2019 р. арешт на автомобіль марки «Мазда 6 :», реєстраційний номер НОМЕР_1 слід зняти.

Питання про речові докази та питання відшкодування судових витрат понесених на залучення експертів суд вирішує відповідно до вимог ст.ст. 100, 124 КПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 349, 368-371, 373-374, 395 КПК України, суд,

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому, із застосуванням ст. 69 КК України, покарання – один рік позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два роки.

До вступу вироку в законну силу, обрати обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою, взявши його під варту із зали суду негайно. Строк відбування покарання обвинуваченому рахувати з часу постановлення даного вироку суду – 28 грудня 2020 року, зарахувавши при цьому в строк відбуття покарання термін перебування ОСОБА_1 з 23.12.2019 р. по 16.01.2020 р. в Установі виконання покарань м. Івано-Франківська (№ 12), з розрахунку, що відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК України, одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави (код ЄДРПОУ – 37952250, розрахунковий рахунок -31118115009002 за кодом класифікації доходу 24060300, банк отримувача – ГУДКСУ в Івано-Франківській області, МФО 899998) – 1570,10 грн. за проведення інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/109/13/3-31ІТ/20 від 11.02.2020 р. та 942,06 грн. за проведення інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/109/13/3-135ІТ/20 від 13.02.2020 р., а всього 2512,16 грн. понесених Івано-Франківським НДЕКЦ МВС витрат на проведення судових експертиз.

Накладений, згідно ухвали слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 23.12.2019 р. арешт на автомобіль марки «Мазда 6 :», реєстраційний номер НОМЕР_1 - зняти.

Речові докази: автомобіль марки «Мазда 6» реєстраційний № НОМЕР_1 , що знаходяться на території майданчику тимчасового тримання транспортних засобів Тисменицького ВП ГУНП в Івано-Франківській області, повернути власникам чи особам, уповноваженим власниками на розпорядження даними транспортними засобами.

Цивільний позов закладений потерпілими ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до обвинуваченого ОСОБА_1 про відшкодування заподіяних злочином збитків залишити без розгляду.

Внаслідок обрання ОСОБА_1 по даному кримінальному провадженню, згідно ухвали Івано-Франківського апеляційного суду від 11.01.2020 р., запобіжного заходу у виді застави, внесену заставодавцем ОСОБА_7 в розмірі 315300 грн. на депозитний рахунок Івано-Франківського апеляційного суду (отримувач Івано-Франківській апеляційний суд, код отримувача (ЄДРПОУ) 42262052, банк отримувача ДКСУ м. Київ, номер рахунку UA 678201720355279002000083264 повернути останній.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Івано-Франківського апеляційного суду через Тисменицький районний суд протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Копію вироку суду вручити прокурору, потерпілим, їх представнику, обвинуваченому, захисник негайно, після його проголошення.

Суддя Р.Р. Струтинський