Рішення № 93856349, 22.12.2020, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/3650/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

при секретарі судового засідання Калашников Г.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Військового прокурора Харківського гарнізону в інтересах держави, в особі : 1) Державного концерну "Укроборонпром", м. Київ 2) Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД", м. Харків до Харківської міської ради, м. Харків про скасування рішення за участю представників:

прокурора - не з`явився

позивача 1 - не з`явився

позивача 2 - Ковальова Л.В., довіреність № 56ЮР від 23.12.2019

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2018 р. Військовий прокурор Харківського гарнізону в інтересах держави, в особі Державного концерну "Укроборонпром" та Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД", звернувся до суду з позовом, в якому просив суд визнати незаконним та скасувати пункт 93 рішення Харківської міської ради від 24.06.2009 за №145/09, яким припинено ДП "ФЕД" право користування земельною ділянкою площею 2,1044 га на в`їзді Червоному, 20 за його добровільною відмовою від 16.11.2007 № 262-56/38 та відмінено державну реєстрацію державного акта на право постійного користування землею серії І-ХР № 003498 від 12.09.2000. Позов прокурором обґрунтовано тим, що Харківська міська рада не мала повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою державної форми власності, оскільки припинення права постійного землекористування ДП "ФЕД" могло бути здійснено власником земельної ділянки – тобто державним органом виконавчої влади, а не органом місцевого самоврядування, при цьому не мало значення, чи знаходилась спірна земельна ділянка в межах міста або за його межами.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 23.04.2019, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 29.07.2019, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного суду від 17.10.2019 по справі № 922/3650/18 касаційну скаргу Військового прокурора Харківського гарнізону задоволено частково, постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.07.2019 та рішення Господарського суду Харківської області від 23.04.2019 у справі №922/3650/18 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Автоматизованим розподілом судової справи між суддями, для нового розгляду справи № 922/3650/18 визначено головуючого суддю (суддю-доповідача): Жиляєва Є.М., про що керівником апарату суду складено та підписано відповідний Витяг з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.11.2019.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.11.2019 справу № 922/3650/18 прийнято до свого провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 27.12.2019 о 10:00.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.12.2019 клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволено та підготовче засідання відкладено на 14.01.2020 о 10:00.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.01.2020 задоволено клопотання відповідача про зупинення провадження у справі (вх. № 31605 від 26.12.19) та провадження у справі 922/3650/18 зупинено до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.11.2020 провадження у справі № 922/3650/18 поновлено та підготовче засідання призначено на 24.11.2020 на 11:00 год.

У зв`язку з відпусткою судді Жиляєва Є.М., керуючись рішенням зборів суддів господарського суду Харківської області від 14.05.2014, учасників справи, листом за вих. № 030710 від 23.11.2020 було повідомлено про перенесення підготовчого засідання у справі № 922/3650/18 з 24.11.2020 об 11:00 год. на 03.12.2020 об 11:30.

02.12.2020 через загальний відділ діловодства суду від позивача-1 надійшла заява щодо строків позовної давності (вх. № 28162) з додатковими її надсилання учасникам справи, які досліджено та приєднано до матеріалів справи.

03.12.2020 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження цієї справи до розгляду справи № 640/11630/18 (вх. № 28309).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.12.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.12.2020 на 14:00.

Прокурор в судове засідання 22.12.2020 не з`явився, у поданому 21.12.2020 клопотанні (вх. № 29753) повідомив про неможливість прибуття в судове засідання внаслідок службової зайнятості, у зв`язку із чим просив розгляд справи відкласти.

Позивач 1 в судове засідання 22.12.2020 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином (т.с. 3 а.с. 80-82).

Позивач 2 в судове засідання 22.12.2020 з`явився, заявлений прокурором позов підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 22.12.2020 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином (т.с. 3 а.с. 80-82).

Згідно ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

З огляду на те, що у матеріалах справи достатньо документів для правильного вирішення спору по даній справі, у судовому засіданні 22.12.2020 на підставі ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду по даній справі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача - 2, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, а також враховуючи вказівки Верховного суду, наведені у постанові від 17.10.2019 у справі № 922/3650/18, суд установив наступне.

Державне підприємство "ФЕД" відповідно до Статуту є державним комерційним підприємством, заснованим на державній власності, передане в управління ДК "Укроборонпром". Майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання.

Державний концерн "Укроборонпром" забезпечує контроль за оформленням прав на земельні ділянки та уточненням меж земельних ділянок підприємства.

Відповідно до рішення виконкому Харківської міської ради від 26.07.2000 № 1051 ДП "ФЕД" видано державний акт серії І – ХР № 003498 на право постійного користування землею за адресою: в`їзд Червоний, 20 м. Харків, площею 2,1044 га в межах згідно з планом користування для експлуатації водно-гребної бази.

Функціональне призначення зазначеної земельної ділянки – землі оздоровчого рекреаційного призначення.

При цьому, під час розгляду справи судом установлено, що земельна ділянка площею 2,1044 га, розташована за адресою: в`їзд Червоний, 20, м. Харків виділялася ДП “ХМЗ “ФЕД” для експлуатації (обслуговування) водно - гребної бази.

Водно - гребна база зареєстрована на праві державної власності за Державою Україна на підставі розпорядження Харківського міського голови від 01.08.2008 року, 1568, Загальна площа об`єкта нерухомого майна складає 1327,3 кв.м., тип об`єкта: нежитлові будівлі: літ. А -1 заг. пл. 293 кв.м., літ. Б - 1 заг. пл. 125,6 кв.м., літ. В - 2 аг. пл. 688,4 кв.м., літ, Г - 1 заг. пл. 8,0 кв.м., літ. Д - 1 заг. пл. 8,0 кв.м., літ Е - 1 заг. пл. 8,0 кв.м., літ. Ж - 1 заг. пл. 8,0 кв.м., літ .3-1 заг. пл.8,0 кв.м. ( свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САС № 089107, реєстраційний номер 24302294, номер запису: 8392 в книзі:1).

Пунктом 93 рішення Харківської міської ради від 24.06.2009 № 145/09 ДП "ФЕД" припинено право користування земельною ділянкою площею 2,1044 га по в`їзду Червоному, 20 за його добровільною відмовою від 16.11.2007 № 262-56/38. Крім цього, вказаним пунктом рішенням відмінено державну реєстрацію державного акта на право постійного користування землею серія І-ХР № 003498 від 12.09.2000.

При цьому, земельна ділянка на час прийняття оскаржуваного рішення не була вільною від забудови, на ній знаходяться об`єкти нерухомого майна державної власності, які належать Державі Україна.

Земельний Кодекс України закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. Так, за змістом ст 125 ЗК України правовий режим земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду.

З огляду на визначений у статті 125 ЗК України принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, Відповідач при прийнятті оспорюваного рішення не з`ясував, яким чином має вирішуватися доля об`єктів нерухомого майна, власником яких є Держава Україна, та які знаходяться на спірній земельній ділянці, безпідставно, та в порушення чинного на час виникнення спірних правовідносин, припинив право постійного користування ДП “ХМЗ “ФЕД” цією земельною ділянкою.

Судом встановлено, що ДП “ХМЗ “ФЕД” (позивач 1) не мало повноважень на добровільну відмову від права постійного користування земельною ділянкою, відсутності права відмови від постійного користування земельною ділянкою, оскільки власником об`єктів нерухомого майна, які розташовані на земельній ділянці площею 2,1044 га, що за адресою: в`їзд Червоний, 20 м. Харків є Держава Україна, виходячи з принципу цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований.

При цьому, відсутність такого права щодо відмови від постійного користування земельною ділянкою, на якій знаходяться об`єкти нерухомого майна державної форми власності кореспондується обов`язок органу місцевого самоврядування вирішувати це питання у чіткій відповідності до вимог Закону.

Як зазначалося судом вище, як на підставу для прийняття рішення про припинення державному підприємству “Харківський машинобудівний завод “ФЕД” права користування "земельною ділянкою площею 2,1044га по в-ду Червоному, 20 та відміну Державної реєстрації державного акту на право постійного користування землею (серія 1-ХР № 3498) площею 2,1044га по в-ду Червоному, 20 від 12 вересня 2000 року реєстраційний № 816 відповідачем у спірному рішенні зазначено “його добровільна відмова від 16.11.2007 р. № 2-56/38.”

Документи від імені юридичної особи - “ДП “ХМЗ “ФЕД” подаються за підписом посадових осіб підприємства, згідно повноважень, передбачених Статутом.

Згідно ст. 95 Земельного кодексу України, ДП “ХМЗ “ФЕД”, як землекористувач, не наділений правом відмови від права постійного користування земельною ділянкою.

При цьому, судом встановлено, що згоди на припинення права постійного користування будь-якою складовою частиною даної ділянки площею 2,1044 га, або передачу її у власність фізичним особам ані центральним органом виконавчої влади, ані Кабінетом Міністрів України, не приймалась та матеріали справи відповідних доказів не містять.

Крім цього, відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 142 ЗК України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Пунктом 12 Перехідних положень ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачалося, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Частиною 2 ст. 84 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено органи, через які держава набуває і реалізовує свої права на ці землі. Такими органами було визначено Кабінет Міністрів України, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київську та Севастопольську міські, районні державні адміністрації, державні органи приватизації відповідно до закону.

Враховуючи викладене, з аналізу ч.ч.2, 3 ст. 84, ч.ч. З, 4 ст. 142 та пункту 12 перехідних положень ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) убачається відсутність у відповідача повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою державної форми власності, що в свою чергу свідчить і про відсутність можливості вилучення земельної ділянки з користування ДП “ФЕД”.

При цьому, припинення права постійного землекористування ДП “ФЕД” могло бути здійснено власником земельної ділянки, тобто державним органом виконавчої влади, а не органом місцевого самоврядування, при цьому не мало значення, чи знаходилась спірна земельна ділянка в межах міста або за його межами.

Предметом спору в цій справі є вимоги про визнання незаконним та скасування пункту 93 рішення Харківської міської ради, яким припинено ДП "ФЕД" право користування земельною ділянкою за його добровільною відмовою та відмінено державну реєстрацію державного акта на право постійного користування землею.

Факт відсутності у відповідача як органу місцевого самоврядування повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою державної форми власності встановлений судами під час попереднього розгляду цієї справи, що зазначено Верховним судом у постанові від 17.10.2019 у справі № 922/3650/18.

Отже, суд констатує правомірність вимог прокурора при зверненні до господарського суду з позовною заявою в межах даної справи.

Надаючи правову оцінку строку позовної давності у цій справі, враховуючи вказівки Верховного суду, що наведені у постанові від 17.10.2019 у справі № 922/3650/18, суд виходить з наступного.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

За змістом статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 Цивільного кодексу України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення – захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність – це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування позовної давності має декілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів і запобігати несправедливості, яка може статися у разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №№ 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Отже, для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (факт обізнаності особи про порушення її прав) чинники.

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", наведених у статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо (відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 16.11.2016 у справі № 6-2469цс16).

Позивач повинен також довести, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 Господарського процесуального кодексу України про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач, навпаки, має довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи – носія порушеного права.

Частиною другою статті 2 Цивільного кодексу України передбачено, що одним з учасників цивільних правовідносин є держава, яка згідно зі статтями 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

У спірних правовідносинах суб`єктом прав є саме держава, як власник земельної ділянки, а не її конкретний орган, тому зміна уповноваженого органу щодо розпорядження спірною земельною ділянкою і здійснення контролю за нею внаслідок внесення змін до чинного законодавства України не змінює порядку перебігу позовної давності.

Таким чином, визначаючи початок перебігу позовної давності у цьому спорі, слід враховувати, коли про порушене право довідалася або могла довідатися саме держава в особі уповноваженого органу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 року в справі № 911/3681/17.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" (в редакції станом на момент прийняття оскаржуваного рішення) об`єктами управління державної власності є у тому числі майно, яке передане казенним підприємствам в оперативне управління; майно, яке передане державним комерційним підприємствам (далі – державні підприємства), установам та організаціям; майно, яке передане державним господарським об`єднанням.

Суб`єктами управління об`єктами державної власності є, зокрема, Кабінет Міністрів України, міністерства та інші органи виконавчої влади (далі – уповноважені органи управління (стаття 4 цього Закону).

У 2012 році частина друга статті 3 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" була доповнена абзацом наступного змісту: "Особливості управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі визначаються Законом України "Про особливості управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі".

Відповідно до статті 2 Закону України "Про особливості управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі" до об`єктів управління державної власності в оборонно-промисловому комплексі належать: майно державних підприємств оборонно-промислового комплексу, в тому числі казенних підприємств, які входять до складу Державного концерну "Укроборонпром".

Статтею 3 Закону України "Про особливості управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі" встановлено, що суб`єктами управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі є: Кабінет Міністрів України та Державний концерн "Укроборонпром".

Відповідно до статті 4 Закону України "Про особливості управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі" Державний концерн "Укроборонпром" є уповноваженим суб`єктом господарювання з управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі. До складу Концерну входять державні підприємства оборонно-промислового комплексу, в тому числі казенні підприємства (далі – учасники Концерну) .

Права та обов`язки Концерну в процесі управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі, яке здійснює Концерн, передбачені статтею 7 Закону України "Про особливості управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі".

Зокрема, пунктами 8, 15, 18 частини першої цієї статті визначено, що в процесі управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі Концерн надає згоду на відчуження та списання об`єктів управління державної власності в оборонно-промисловому комплексі учасників Концерну; веде облік об`єктів державної власності, що перебувають в управлінні Концерну, здійснює контроль за ефективним використанням та збереженням таких об`єктів; виявляє державне майно, яке тимчасово не використовується Концерном та його учасниками, та вносить пропозиції щодо його подальшого використання.

У даному разі, прокурор звернувся з цим позовом до суду 27.12.2018, стверджуючи, що прокуратура та позивачі про порушення прав держави шляхом прийняття спірного рішення дізналися в 2018 році після проведення прокурорської перевірки.

При цьому, судом враховано, що спір у цій справі виник через неправомірне розпорядження органом місцевого самоврядування державним майном.

Встановлюючи момент, коли саме держава в особі уповноваженого органу довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила, судом встановлено, що:

- ДП "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" безперешкодно володіло земельною ділянкою площею 2,1044 га по в`їзду Червоному, 20 у тому числі об`єктами нерухомості і землею під об`єктами нерухомості і навколо них до дня подання прокурором позову до суду;

- станом на час розгляду справи ДП "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" продовжує фактично користуватися земельною ділянкою площею 2,1044 га по в`їзду Червоному, 20 за цільовим призначенням, у тому числі розташованим на ній об`єктами нерухомості;

- володіння ДП "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" земельною ділянкою площею 2,1044 га по в`їзду Червоному, 20 не викликало жодних заперечень у третіх осіб, які могли мати речові права на землю, доказів протилежного матеріали справи не містять;

- відповідно до Довідки канцелярії ДП "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" від 08.02.2019 за № 262- 14/2, інформація стосовно документа "заяви № 262-56/38 про добровільну відмову від земельної ділянки" за вихідним номером 262-56/38 від 16.11.2007 - відсутня;

- ДП "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" добросовісно сплачувало земельний податок до дня вирішення даного спору за користування земельною ділянкою площею 2, 1044 га, розташованою за адресою: м. Харків, Червоний в`їзд, 20, що, у свою чергу свідчить про те, що ДП "ХМЗ "ФЕД" про прийняття спірного рішення не було відомо.

Таким чином, встановлені судом обставини та наявні у матеріалах справи докази переконливо свідчать про те, що позивач - 2, належним чином виконуючи свої зобов`язання, як власник земельної ділянки площею 2,1044 га по в`їзду Червоному, 20, не знав і не міг знати про порушення свого права шляхом прийняття відповідачем спірного рішення.

З урахуванням наведеного, суд вважає доведеним факт необізнаності ДП "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" про прийняття оскаржуваного рішення, а тому моментом, коли держава в особі уповноваженого органу довідалася про порушене право шляхом прийняття спірного рішення є 2018 рік - після проведення прокурорської перевірки, в силу чого строк позовної давності у даному спорі не сплив.

В свою чергу, відповідачем під час розгляду справи не доведено, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

За таких обставин, враховуючи, що під час звернення прокурором з цим позовом до господарського суду, встановлений строк позовної давності прокурором не пропущений, а також враховуючи доведеність факту відсутності у відповідача як органу місцевого самоврядування повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою державної форми власності, суд вважає позов Військової прокуратури Харківського гарнізону таким, що підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 129 ГПК України, та враховуючи висновки господарського суду за наслідками нового розгляду справи про повне задоволення позову покладає на відповідача витрати зі сплати: 1762,00 грн судового збору за подання позову до господарського суду; 5286,00 грн (2643,00 + 2643,00) судового збору за подання апеляційної скарги та 3524,00 грн судового збору за подання касаційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати пункт 93 рішення Харківської міської ради від 24.06.2009 за №145/09.

Стягнути з Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) на користь Військової прокуратури Харківського гарнізону (61045, м. Харків, вул. Клочківська, 228-ж, код ЄДРОПОУ 39969443) - 1762,00 грн судового збору за подання позову до господарського суду; 2643,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги та 3524,00 грн судового збору за подання касаційної скарги.

Стягнути з Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) на користь Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" (61023, м. Харків, вул. Сумська, 132, код ЄДРПОУ 14310052) - 2643,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254, 256-259 ГПК України.

Повне рішення складено "28" грудня 2020 р.

Суддя Є.М. Жиляєв