Рішення № 93856209, 28.12.2020, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" грудня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/3409/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суслової В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 154) до Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант" (61057, м. Харків, вул. Донця-Захаржевського, 6/8) про стягнення коштів без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант", в якому просить стягнути з відповідача борг у сумі 23722,07 грн. Витрати зі сплати судового збору позивач також просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 04.07.2019 в с. Нові Вирки по вул. Молодіжна, буд. 28 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "Chevrolet Niva" д/н НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу "ВАЗ 2106", д/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . Відповідно до постанови Білопільського районного суду Сумської області від 23.07.2019 по справі № 573/1179/19 ДТП сталося з вини ОСОБА_2 . В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований в ПрАТ "Страхова компанія "Арсенал Страхування" автомобіль за Договором страхування наземного транспорту №50/19-Т/П від 21.02.2019, у зв`язку з чим страховиком було сплачено суму страхового відшкодування у розмірі 43544,15грн. Враховуючи, що цивільна відповідальність особи, винної в скоєнні ДТП була застрахована у відповідача, позивач звернувся до останнього з вимогою про сплату суми страхового відшкодування. Проте, відповідачем сума відшкодування сплачена була лише частково на суму 19772,08 грн., що стало підставою для звернення з позовом до суду.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/3409/20. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідачеві, згідно ст. 251 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов. Роз`яснено, що у разі ненадання відзиву на позов у встановлений судом строк, справа згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України буде розглянута за наявними в ній матеріалами. Також, роз`яснено сторонам, що відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

12.11.2020 відповідач надав до суду відзив за вх. № 26444, в якому відповідач не погоджується з позовними вимогами та вказує, що ДТП сталася внаслідок одночасної вини ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , про що зазначено у довідці Національної поліції України (ідентифікатор НОМЕР_3 ). А отже, сума страхового відшкодування відповідачем у розмірі 19772,08 грн. була перерахована позивачу саме з урахуванням змішаної форми вини (43544,15 грн. (сума виплаченого страхового відшкодування) * 0,5 - 2000,00 грн. (сума франшизи) = 19772,08 грн.)

Відзив долучений судом до матеріалів справи.

23.11.2020 від позивача до канцелярії суду надійшла відповідь на відзив за вх. № 27255, в якій позивач спростовує доводи відповідача та вказує на те, що Постановою Білопільського районного суду Сумської області по справі № 573/1177/19 від 16.08.2019 ОСОБА_1 було визнано невинним у зв`язку із відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

Відповідь на відзив долучена до матеріалів справи.

21.12.2020 позивачем до канцелярії суду подана заява про надання доказів в підтвердження розміру судових витрат за вх. № 29816, яка долучена до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд звертає увагу, що кінцевим строком вирішення даного спору, у відповідності до ст. 248 ГПК України, є 25.12.2020, який є вихідним (святковим) днем, 26.12.2020 та 27.12.2020 також є вихідними, а отже рішення у даній справі постановлено у перший робочий день, тобто 28.12.2020.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заявлені позовні, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

21.02.2019 між ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» (далі - Позивач) та ТОВ "Універсальна лізингова компанія" укладено договір страхування наземного транспорту № 50/19-Т/П, згідно якого ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» взяло на себе зобов`язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення автомобіля марки «Chevrolet Niva», д/н НОМЕР_1 , його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП.

04.07.2019 в с. Нові Вирки на вул. Молодіжна, буд. 28. сталася дорожньо- транспортна пригода за участю автомобіля «Chevrolet Niva», д/н НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «ВАЗ 2106», д/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .

Відповідно до Постанови Білопільського районного суду Сумської області від 23.07.2019 по справі № 573/1179/19, дана дорожньо-транспортна пригода, сталася з вини водія транспортного засобу «ВАЗ 2106», д/н НОМЕР_2 , ОСОБА_2 .

Внаслідок даної ДТП транспортному засобу марки «Chevrolet Niva», д/н НОМЕР_1 , були спричинені механічні пошкодження, а його власнику, завданий матеріальний збиток.

Розмір відновлювального ремонту відповідно до Звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу № 13425 від 29.07.2019 року, складає 44 656, 19 грн. Відповідно до Рахунку СТО № S8100013497 від 23.07.2019, наданого ТОВ "Девелопмент Макс ЛЛС" "Автоінвестстрой-Суми", вартість відновлювального ремонту склала 43544,15 грн.

Відповідно до умов договору страхування № 50/19-Т/П від 21.02.2019 року ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» сплатило страхове відшкодування на підставі Рахунку СТО № НОМЕР_4 від 23.07.2019р. ТОВ «Девелопмент Макс ЛЛС» «Автоінвестстрой - Суми» суму страхового відшкодування у розмірі 43 544 грн. 15 коп.

Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «ВАЗ 2106», д/н НОМЕР_2 на момент ДТП була застрахована полісом обов`язкового страхування цивільно- правової відповідальності № АО-3516208, виданого АТ «СК «Мета Гарант» (далі - Відповідач).

01.11.2019 Позивач надіслав на адресу Відповідача Претензію про відшкодування збитків з додатком копій необхідних документів.

АТ «СК «Мега Гарант» здійснило виплату по даній претензії частково в розмірі 19 772, 08 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4618 від 24 січня 2020 року. Проте невідшкодованою залишилась частина збитку, яка за підрахунками позивача складає 23 772 , 07 грн. (43 544, 15 грн. - 19 772, 08 грн. = 23 772, 07 грн). При цьому, як вказує позивач жодних роз`яснень щодо зменшення суми виплати страхового відшкодування відповідачем надано не було.

Зважаючи на вказане, позивач звернувся до господарського суду з відповідним позовом, в якому просить стягнути з відповідача суму страхового відшкодування у розмірі 23722,07 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд керується наступним.

Страхування, згідно з приписами ст. 1 Закону України "Про страхування", який регулює відносини у сфері страхування і спрямований на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України "Про страхування", яка кореспондується зі статтею 354 Господарського кодексу України та статтею 979 Цивільного кодексу України, договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Страховим випадком, за умовами ч.2 ст.8 Закону України "Про страхування", є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

За положеннями ст. 9 Закону України "Про страхування" страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Франшизою є частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком (ст.25 Закону України "Про страхування").

Згідно зі ст. 993 Цивільного кодексу України, ст.27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно з приписами ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Враховуючи наведене, заподіяння шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди зумовлює виникнення правовідносин, у яких право потерпілого на отримання відшкодування завданої шкоди кореспондується з обов`язком винуватця відшкодувати таку шкоду, а за наявності у винуватця договору (полісу) ОСЦПВВНТЗ, яким застраховано його цивільно-правову відповідальність за завдання шкоди майну третіх осіб внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, такий обов`язок покладається також і на страховика у визначених законодавством межах його відповідальності, адже між винуватцем та його страховиком у такому випадку існують договірні відносини, в яких останній узяв на себе зобов`язання відшкодувати у визначених межах за винуватця завдану потерпілому шкоду з настанням обумовлених страхових випадків.

У такому випадку потерпілий виступає кредитором стосовно винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, які зі свого боку є боржниками у відповідному зобов`язанні згідно з визначеними законодавством межами їх відповідальності.

При цьому, визначаючи обов`язок страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ виплатити страхове відшкодування законодавцем у положеннях статті 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено випадки, з настанням яких страховик набуває правових підстав для відмови у здійсненні такої виплати, зокрема, у випадку, коли потерпілим чи особою, яка має право на отримання відшкодування, не було протягом року з моменту скоєння ДТП подано заяви про виплату страхового відшкодування.

За змістом статей 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, установлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вже зазначалось, положеннями ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Отже, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов`язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди, відповідно до приписів статті 512 ЦК України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов`язаннях: у деліктному зобов`язанні винуватця; у зобов`язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.

В такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов`язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов`язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов`язанні винуватця; зобов`язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).

Відтак, у силу приписів статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора (потерпілого) у відповідному зобов`язанні саме на тих умовах, які існували в останнього, що в цьому випадку полягає в набутті права отримати відшкодування завданої шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов`язань виключно за умови подання йому у визначений законодавством строк заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування).

Зазначена правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 у справі № 910/7449/17.

Заперечуючи проти суми страхового відшкодування, заявленого до стягнення, відповідач у своєму відзиві на позов наполягає на тому, що ДТП сталася внаслідок одночасної вини ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , про що зазначено у довідці Національної поліції України (ідентифікатор 3019185802211977). А отже, відповідач вважає, що з урахуванням змішаної форми вини, ним було повністю виконано обов`язок щодо перерахування позивачу суми страхового відшкодування, яка за його розрахунком склала 19772,08 грн. (43544,15 грн. (сума виплаченого страхового відшкодування) * 0,5 -2000,00 грн. (сума франшизи) = 19772,08 грн.)

Однак, не погоджуючись з твердженнями відповідача щодо змішаної форми вини, суд звертає увагу, що згідно Постанови Білопільського районного суду Сумської області від 23.07.2019 по справі № 573/1179/19 дорожньо-транспортна пригода сталася саме з вини водія транспортного засобу «ВАЗ 2106», д/н НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , у зв`язку з чим останній визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. В той же час, Постановою Білопільського районного суду Сумської області від 16.08.2019 у справі № 573/1177/19 провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю в його діях адміністративного правопорушення.

Отже, зважаючи на вищенаведене, суд приходить до висновку, що у зв`язку із настанням страхового випадку (ДТП) саме у відповідача виник обов`язок відшкодувати позивачеві шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком і в межах суми фактичних затрат, право на вимогу якої перейшло до позивача у зв`язку з виплатою страхового відшкодування, за мінусом франшизи.

Як було встановлено судом, виконуючи свої зобов`язання за Договором добровільного страхування наземного транспорту № 50/19-Т/П від 21.02.2019, ПрАТ "Страхова компанія "Арсенал Страхування"" виплатило суму страхового відшкодування у розмірі 43544,15 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 43678453 від 30.07.2019.

Згідно зі ст. 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" сума сплати страхового відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами укладеного договору.

З матеріалів справи вбачається, що сума страхового відшкодування, яка заявлена до стягнення, була розрахована позивачем без урахування суми франшизи за Полісом № АО/3516208.

Натомість, з пояснень відповідача та його розрахунків, викладених у відзиві на позов вбачається, що Полісом № АО/3516208 встановлено франшизу у розмірі - 2000,00 грн. При цьому, суд звертає увагу, що позивачем у відповіді на відзив вказана сума франшизи спростована не була та не було подано доказів в підтвердження іншої суми франшизи за вказаним полісом.

Отже, на підставі вищезазначеного слід дійти висновку, що до позивача перейшло право зворотної вимоги (суброгації) до відповідача, як до особи відповідальної за відшкодування заподіяних збитків, на суму 41544,15 грн. (43544,15 грн. (сума страхового відшкодування) - 2000,00 грн. (франшиза) = 41544,15 грн.).

Однак, Акціонерне товариство "Страхова компанія "Мега-Гарант" здійснило виплату страхового відшкодування лише частково у розмірі 19772,08 грн. Страхове відшкодування у розмірі 21772,07 грн. залишилось відповідачем не сплаченим (41544,15 грн. - 19772,08 грн. = 21772,07 грн.).

Враховуючи вказане, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування у розмірі 21772,07 грн. обгрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з цим, позовні вимоги в частині стягнення страхового відшкодування у розмірі 2000,00 грн. задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

А отже, оцінюючи надані позивачем докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ПрАТ "Страхова компанія "Арсенал Страхування" підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню з відповідача підлягає сума страхового відшкодування у розмірі 21772,07 грн. В частині стягнення страхового відшкодування у розмірі 2000,00 грн. суд відмовляє в задоволенні.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду з позовом, позивачем в заяві про попередній (орієнтовний) розрахунок витрат заявлено, що позивач очікує понести витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Однак, 21.12.2020 позивачем до суду було подано заяву за вх. № 29816, в якій позивач просить вирішити питання про судові витрати та стягнути з відповідача 9000,00 грн., які позивач поніс у зв`язку з розглядом справи на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до положень ч. 3. ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Положеннями ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Положеннями ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Так, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в сумі 9000,00 грн. позивач надав: копію договору № 110119/А про надання правової допомоги від 11.01.2019, копію ордеру адвоката на надання правової допомоги ЗП № 70254 від 11.01.2019, копію довіреності № 241219-15/с від 24.12.2019, копію Акту виконаних робіт від 01.12.2020, копію рахунку № 922/3409/20 від 01.12.2020, а також платіжне доручення № 66778106 від 09.12.2020 на суму 9000,00 грн. про оплату згідно договору № 110119/А від 11.01.2019.

Згідно з ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката до суду не надав. Доказів неспівмірності заявлених витрат до суду також надано не було.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Дослідивши надані докази на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а також враховуючи часткове задоволення позову, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача по стягненню з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, а саме пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 8223,87 грн.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, відповідно до якої судові витрати у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку з чим судовий збір покладається на відповідача у розмірі 1925,15 грн. Решта витрат зі сплати судового збору у розмірі 176,85 грн. залишається за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант" (61057, м. Харків, вул. Донця -Захаржевського, 6/8, код ЄДРПОУ 30035289) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 154, код ЄДРПОУ 33908322) страхове відшкодування у розмірі 21722,07 грн., витрати зі сплати судового збору у розмірі 1925,15 грн., витрати на професійну правову допомогу у розмірі 8223,87 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення страхового відшкодування у розмірі 2000,00 грн. - відмовити.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Позивач: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 154, код ЄДРПОУ 33908322).

Відповідач: Акціонерне товариство "Страхова компанія "Мега-Гарант" (61057, м. Харків, вул. Донця -Захаржевського, 6/8, код ЄДРПОУ 30035289).

Повне рішення складено "28" грудня 2020 р.

Суддя В.В. Суслова

справа № 922/3409/20