Рішення № 93855409, 21.12.2020, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983,

e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" грудня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/2143/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Д`яченко Т.Г.

при секретарі судового засідання Аганін В.Ю.

розглянувши справу №916/2143/20

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Іджеван” (65023, м.Одеса, вул. Ніжинська, 65; код ЄДРПОУ 40034758)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Гурман-К” (65045, м. Одеса, вул. Жуковського, 36; код ЄДРПОУ 37477212)

про стягнення 19209,71 грн.

Представники:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Іджеван” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою від 23.07.2020р. вх. № ГСОО 2212/20 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Іджеван” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Гурман-К” про стягнення 19209,71 грн.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Іджеван” обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача прийнятих на себе зобов`язань за умовами Договору поставки №17/0216 від 17.02.2016р. та направлено на стягнення заборгованості у розмірі 19209,71 грн., з яких пеня у розмірі 18145,74 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1063,97 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.08.2020р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Іджеван” від 23.07.2020р. вх. №ГСОО 2212/20 залишено без руху. Позивачу визначено усунути недоліки позовної заяви, які визначено судом в ухвалі суду. Встановлено позивачу строк для усунення недоліку позовної заяви не пізніше 5 днів з дня отримання даної ухвали суду. Повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Іджеван”, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 ГПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

26.08.2020р. до господарського суду Одеської області представником позивача супровідним листом були надані документи, в підтвердження усунення недоліків позовної заяви, які були визначені судом в ухвалі господарського суду Одеської області від 11.08.2020р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.09.2020р. прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Іджеван” та відкрито провадження у справі №916/2143/20. Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на "28" вересня 2020 р. о 10:45. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив. Викликано учасників справи у підготовче засідання на 28.09.2020р. о 10:45.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.09.2020р. відкладено розгляд справи по суті на "26" жовтня 2020 р. о 09:45. Викликано представників сторін у судове засідання для розгляду справи по суті на 26.10.2020р. о 09:45.

22.10.2020р. до господарського суду Одеської області від позивача надійшли додаткові письмові пояснення по справі по суті позовних вимог.

26.10.2020р. до господарського суду Одеської області від позивача надійшло клопотання, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Іджеван” просило суд поновити позивачу строк на подачу додаткових пояснень по суті позовних вимог та долучити додаткові письмові пояснення до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.10.2020р. справу №916/2143/20 ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на "23" листопада 2020 р. о 10:15. Запропоновано позивачу надати: письмові пояснення, у яких чітко визначити момент виникнення прострочення виконання зобов`язання з боку відповідача за умовами Договору поставки №17/0216 від 17 лютого 2016р., з посиланням на пункти договору та зазначенням узгодженої редакції пункту договору між сторонами; письмові пояснення, із зазначенням видаткових накладних, за якими відбулось прострочення виконання зобов`язання з боку відповідача за умовами Договору поставки №17/0216 від 17 лютого 2016р., за яке позивачем було здійснено нарахування пені та інфляційних втрат. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Викликано сторін у справі у підготовче засідання, призначене на 23.11.2020р. о 10:15.

16.11.2020р. до суду позивачем були надані додаткові письмові пояснення.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.11.2020р. закрито підготовче провадження у справі № 916/2143/20. Призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на "21" грудня 2020 р. о 12:30. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 21.12.2020р. о 12:30.

Позивач підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Відповідачем відзиву на позовну заяву не надано, відповідач свого права на захист не використав, хоча відповідача було належним чином повідомлено про дату, час та місце проведення засідання суду, шляхом скерування на його адресу ухвали суду, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання.

У судові засідання представник відповідача не з`являвся, про поважність причин відсутності суд не повідомив, будь-яких клопотань чи заяв до господарського суду Одеської області від відповідача не надходило.

Згідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Приймаючи до уваги, що судове відправлення скеровувалось судом на адресу реєстрації відповідача, а також відсутність жодних клопотань з боку відповідача про відкладення розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача, за наявними в ній матеріалами відповідно до п.9 ст.165 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

17.02.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Іджеван” (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Гурман-К” (покупець) було укладено Договір поставки №17/0216 (надалі – Договір), за умовами якого постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки покупцеві продукцію вірменської торгівельної марки „Іджеван” в асортименті (надалі – товар), яка імпортується постачальником на територію України та належить йому на праві власності, а покупець зобов`язується прийнято товар і оплатити у повному обсязі на умовах та в порядку, визначених цим Договором. Предметом поставки є визначений товар з найменуванням, зазначеним с специфікаціях, підписаних постачальником та покупцем.

Відповідно до п. 2.1. Договору, поставка товару здійснюється окремими партіями на підставі замовлень покупця відповідно до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів „Інкотермс” у редакції Міжнародної Торговельної Палати 2010 року на умовах DAP – склад Покупця, якщо інше не погоджено між сторонами.

Умовами п. 3.1. Договору визначено, що загальна кількість товару, що підлягає поставці, одиниці вимірювання, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін.

Відповідно до п. 3.3. Договору, поставка товару за кількістю, якістю, асортиментом і ціною повинна відповідати заявкам покупця та супровідним документам постачальника. На кожну заяву покупця поставка здійснюється за окремим супровідним документом постачальника.

Відповідно до п. 7.3. Договору, ціна товару, яка входить у партію поставки, остаточно узгоджується та вказується сторонами у видатковій накладній на поставку партії товару. Зміна остаточної узгодженої сторонам ціни товару після його поставки покупцю не допускається.

Розділом 8 Договору сторонами було узгоджено порядок розрахунків.

Відповідно до п. 8.1. Договору, покупець зобов`язаний сплатити вартість товару, отриманого за кожною видатковою накладною, шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника, вказаний у реквізитах у цьому Договорі.

Відповідно до протоколу розбіжностей до Договору поставки №17/0216 від 17.02.2016р., який підписано з боку Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Іджеван” та Товариства з обмеженою відповідальністю „Гурман-К”, а також скріплено печатками, сторонами було узгоджено при підписанні зазначеного протоколу розбіжностей прийняти редакцію пункту 8.2 Договору в редакції покупця, відповідно до якої визначено, що покупець здійснює оплату на поточний рахунок постачальника в гривнях у розмірі вартості реалізованого товару, згідно звіту продажу кожні 14 днів, а редакцію постачальника відмінити.

Відповідно до п. 9.1. Договору, сторони несуть відповідальність за порушення або неналежне виконання зобов`язань, передбачених цим Договором та/або чинним законодавством України.

Умовами п. 9.2. Договору, сторонам було узгоджено, що у разі несплати вартості товару покупцем у строк, встановлений п. 8.2. цього Договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування пені, від вартості неоплаченої партії товару за кожен день прострочення. Сплата пені не звільняє покупця від обов`язку сплатити за поставлений товар, в тому числі такий, за прострочення сплати якого стягується пеня.

Відповідно до п. 11.1. Договору, Договір набуває законної сили за дати його підписання сторонами. Цей Договір діє до 31.12.2016р. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє сторони від його виконання. (п. 11.2. Договору).

Згідно до п. 11.3. Договору визначено, що у випадку, якщо за 30 календарних днів до дати припинення строку дії цього Договору жодна із сторін не заявить про своє бажання припинити дію Договору, Договір вважається продовженим на тих самих умовах, які передбачені цим Договором, та на такий же строк.

Ґрунтуючи заявлені позовні вимоги, позивачем було зазначено суду, що згідно Протоколу розбіжностей до Договору постачання від №17/0216 від 17.02.16р., п.8.2. Договору викладено в наступній редакції: Покупець здійснює оплату на поточний рахунок Постачальника в гривнях у розмірі вартості реалізованого товару, згідно звітів продажу кожні 14 (чотирнадцять) днів.

Також було вказано, що згідно Акту звірки взаємних розрахунків на 1 квартал 2020 року між постачальником і покупцем станом на 31.03.2020р. за Товариством з обмеженою відповідальністю „Гурман-К” існувала загальна заборгованість в розмірі 66498,76 грн., яка почала поступово виникати ще з 06.06.2019р. та мала бути перерахована останнім на користь позивача.

Як зазначає позивача, лише 29.05.2020р. відповідачем було сплачено частину боргу - 21516,24 грн, а 01.06.2020 - 44982,12 грн., тобто, зі значним порушенням строку оплати, визначеним Договором.

Виходячи з норм ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов`язання мають виконуватися сторонами належним чином згідно з умовами договору, вимогами кодексів та інших актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту чи інших вимог, які традиційно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх необхідних заходів для належного виконання нею зобов`язань.

На думку позивача, є очевидним, що покупець не виконав п. 8.2. Договору – а саме, не оплатив вартість Товару в установлений Договором строк, тобто порушив свої договірні зобов`язання.

Особи, які порушили права або законні інтереси інших суб`єктів, повинні поновити їх, не чекаючи на претензію (ст. 222 ГК України). Крім того, Покупець не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ст. 625 ЦК України) та зобов`язаний задовольнити вимоги, обгрунтовані належним чином (ст. 222 ГК України).

Пунктом 9.2. Договору визначено, що у разі несплати вартості Товару Покупцем у строк, встановлений п.8.2. Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної ставки НБУ, яка діяла в період нарахування пені, від вартості неоплаченої партії Товару за кожний день прострочення. Сплата пені не звільняє Покупця від обов`язку сплатити за поставлений Товар, в тому числі такий, за прострочення сплати якого стягується пеня.

З урахуванням зазначеного позивачем було здійснено нарахування пені, розрахунок проведено на суму борг – 66498,00 грн. за період з 06.06.2019р. по 29.05.2020р., та борг зі сплати пені, відповідно до такого розрахунку становить – 18145,74 грн.

Також, в порядку ст. 526, 530 ЦК України, ст. 222 ГК України, ст. 19 ГПК України, відповідачу направлялась претензія з вимогою перерахувати на рахунок позивача заборгованість у розмірі 66498,76 грн. та пеню у розмірі 18145,74 грн. (вісімнадцять тисяч сто сорок п`ять грн. 74 коп.) у строк до 05.06.2020. Однак, на теперішній час зазначена вимога відповідачем виконана частково - сплачена сума боргу, однак штрафні санкції за порушення умов Договору не сплачені.

В позові зазначено, що користуючись своїм правом, позивач вважає за необхідне стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Загальний час прострочення рахується з 06.06.2019р.

Однак, Позивачем було здійснено нарахування тільки інфляційних втрат на суму боргу 66498,00 грн. за період з червня 2019 року по квітень 2020р., та відповідно до такого розрахунку інфляційні втрати становлять – 1063,97 грн.

Також відповідно до наданих додаткових пояснень, позивачем було зазначено суду, що згідно п.8.2 Договору (враховуючи зміни, визначені Протоколом розбіжностей до договору поставки №17/0216 від 27 серпня 2016р.), покупець здійснює сплату на поточний рахунок постачальника в гривнях у розмірі вартості реалізованого товару, згідно звітів продажу кожні 14 днів, та пояснено, що оскільки відповідачем не надавалось звітів продажу за поставлений товар згідно вищевказаних видаткових накладних, з 06.06.2019р. позивачем прийнято рішення про нарахування пені та інфляційних витрат на виниклу заборгованість, яка станом на 06.06.2019 складала 66498,00грн.

Відповідачем лише 05.06.2019р. перераховано на рахунок позивача грошові кошти в сумі 40858,10грн., що підтверджується платіжним дорученням №7497 від 05.06.2019, призначення платежу: плата за алкоголь зг. накл. №934 від 28.09.2018р. в т.ч. ПДВ 20% 6809,68грн. та випискою по рахунку. Тобто, фактично відповідач частково розрахувався за товар, який йому було поставлено ще у 2018 році.

Як вже зазначалось у позовній заяві, відповідачем було повністю погашено вказану заборгованість в розмірі 66498,00 грн. лише 01.06.2020., тобто, як стверджує позивач, з порушенням умов Договору поставки №17/0216 від 17 лютого 2016р. щодо часу здійснених розрахунків.

У зв`язку з цим позивач звернувся з даним позовом суду з метою захисту своїх порушених прав, які полягають у порушенні строків розрахунків відповідача перед позивачем, визначених умовами Договору.

Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій – це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, правовідносини між Товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Іджеван”, як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю „Гурман-К”, як покупцем, виникли на підставі укладеного між ними 17 лютого 2016 року Договору поставки №17/0216.

Ґрунтуючи позовні вимоги, позивачем було зазначено суду, що предметом заявлених позовних вимог є неналежне виконання з боку відповідача прийнятих на себе зобов`язань за умовами укладеного між ними Договору, в частині своєчасних розрахунків за поставлений товар, також було зазначено суду, що відповідач виконав свої зобов`язання з оплати товару, проте, не у строк, визначений договором, що призвело до нарахування пені та інфляційних втрат, стягнення яких є предметом розгляду даного спору.

Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.664 Цивільного кодексу України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що відповідно до протоколу розбіжностей до Договору поставки №17/0216 від 17.02.2016р., сторонами було узгоджено що покупець здійснює оплату на поточний рахунок постачальника в гривнях у розмірі вартості реалізованого товару, згідно звіту продажу кожні 14 днів.

Отже, умовами такого протоколу сторонами було визначено, що оплата повинна проводитись на рахунок постачальника у розмірі вартості саме реалізованого товару згідно звіту продажів кожні 14 днів.

Ґрунтуючи позовні вимоги та визначаючи підстави стягнення нарахованих позивачем пені та інфляційних втрат, позивач також посилається за текстом позову на узгоджену сторонами редакцію Договору щодо строку оплати товару, що викладена у протоколі розбіжностей до Договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Проте, як встановлено судом, позивачем не було забезпечено надання будь-яких письмових доказів (первісної документації, яка б засвідчувала дати реалізації отриманого відповідачем товару, як то звітів продажу), як то було узгоджено сторонами при підписанні протоколу розбіжностей до Договору поставки №17/0216 від 17.02.2016р., у справі відсутні будь-які докази та документи, які б засвідчували вартість реалізованого відповідачем товару.

Задля застосування такої міри відповідальності як пеня та інфляційні втрати суду необхідно встановити, що мало місце виникнення прострочення виконання зобов`язання, а також встановити коли таке прострочення почалось відбуватись, тобто визначити конкретну дату, з якої у позивача виникає право застосовувати до боржника, зокрема штрафну санкцію, тобто пеню, та здійснювати нарахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, якщо воно мало місце.

З урахуванням відсутності в матеріалах справи документів та доказів, які б засвідчували та надали б суду можливість встановити, що прострочення сплати боргу мало місце і коли таке прострочення почалось, а отже і визначити чіткий період прострочення, у суду не має можливості визначити та перевірити початок відповідного прострочення виконання зобов`язання, про який стверджує позивач.

В матеріалах справи міститься Акт звірки взаємних розрахунків за період 1 квартал 2020р., підписаний обома сторонами, за яким борг відповідача складав 66498,76 грн., та, як вказує позивач був сплачений останнім в повному обсязі. Також із зазначеного акту вбачається, що 24.01.2020р. та 30.01.202р. відбувся продаж товару на суму 3636,30 грн. та 3459,96 грн., відповідно, залишок товару за період з 17.02.2020р. по 11.03.2020р. було повернуто на користь продавця.

Однак, за відсутності відповідних звітів продажу та первісних документів, які б визначали вартість реалізованого відповідачем товару та відповідні дати його реалізації, та надавали б суду можливість встановити момент виникнення прострочення зобов`язання, це унеможливлює без встановлення строку відповідного прострочення виконання зобов`язання, застосовувати до відповідача відповідальність у вигляді нарахування пені та здійснення нарахування інфляційних втрат, так як не є зрозумілим чи мало місце, а якщо мало, то коли, невиконання відповідного зобов`язання з боку відповідача перед позивачем.

Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Іджеван” у зв`язку з їх недоведеністю.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 2102,00 грн. покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Іджеван” – відмовити у повному обсязі.

2.Витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102,00 грн. покладаються на позивача.

Повний текст рішення складено 24 грудня 2020 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Суддя Т.Г. Д`яченко