Рішення № 93855165, 23.12.2020, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2020 року Справа № 915/235/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С.,

при секретарі судового засідання Матвєєвої В.В.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Квартирно-екслуатаційного відділу міста Миколаїв (54056, м. Миколаїв, пр-т Миру, 62-А; ідентифікаційний код 08029523)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Івеко-Буд” (54028, м. Миколаїв, вул. Херсонське Шосе, 96/1; ідентифікаційний код 39295837)

про: стягнення 10977,77 грн.

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду Миколаївської області звернувся Квартирно-екслуатаційний відділ міста Миколаїв (далі – КЕВ м. Миколаїв) з позовною заявою за вих. № 709 від 26.02.2020 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Івеко-Буд” (далі – ТОВ “Івеко-Буд”) заборгованості за договором про відшкодування вартості спожитих комунальних послуг № 257 від 18.05.2018 в розмірі 10977,77 грн.

Ухвалою суду від 10.03.2020 даний позов залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, – десять днів з дня вручення цієї ухвали.

26.03.2020 від позивача надійшла заява на виконання вимог, викладених в ухвалі суду від 10.03.2020.

Згідно наказу голови Господарського суду Миколаївської області № 47-б від 16.03.2020 головуючий суддя у даній справі Адаховська В.С. з 17 по 27 березня 2020 року включно перебувала у відпустці.

Ухвалою суду від 06.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін. Судове засідання у справі призначено на 05.05.2020.

У зв`язку з введенням з 12.03.2020 на усій території України карантину постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” (зі змінами та доповненнями) ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 05.05.2020 відкладено розгляд справи № 915/235/20 без визначення дати судового засідання, постановлено провести розгляд справи поза межами встановлених ч. ч. 1, 2 ст. 195 ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого обумовлюється запровадженням в Україні карантину через спалах у світі коронавірусу “COVID-19”.

Ухвалою суду від 09.12.2020 призначено справу до розгляду на 23.12.2020 об 11:00.

Відповідач правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, не скористався.

Так, ухвалою суду від 06.04.2020 відповідачу було встановлено строк у 15 днів з дня отримання ухвали для подання суду відзиву на позовну заяву і всіх наявних доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, а також документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Поштове відправлення з ухвалою суду від 06.04.2020 про відкриття провадження у справі, направлене на адресу відповідача, 14.04.2020 повернено до суду відділенням зв`язку з відміткою “за закінченням терміну зберігання” (штрихкодовий ідентифікатор 5400140042141) (а.с. 52-55), проте суд вважає, що відповідача належним чином повідомлено про відкриття провадження у справі, так як ухвалу від 06.04.2020 направлено на адресу місцезнаходження відповідача в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У подальшому, ухвалою суду від 05.05.2020 визначено, що відповідач має право в строк, визначений п. 4 розділу Х “Прикінцеві положення” ГПК України (зі змінами внесеними Законом України № 540-ІХ від 30.03.2020), подати суду відзив на позовну заяву.

Поштове відправлення з ухвалою суду від 05.05.2020 про відкладення розгляду справи, направлене на адресу відповідача, вручено 05.06.2020 (штрихкодовий ідентифікатор 5400140308290) (а.с. 64).

При цьому, суд вважає за необхідне зауважити на такому:

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” (з подальшими змінами і доповненнями) з 12.03.2020 по 22.05.2020 на всій території України встановлено карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 “Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів” (з подальшими змінами і доповненнями) з 22.05.2020 до 31.07.2020 на всій території України встановлено карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641 “Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” (з наступними змінами та доповненнями) з 1 серпня до 31 грудня 2020 р. на всій території України встановлено карантин з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

02.04.2020 набрав чинності Закон України від 30.03.2020 № 540-ІХ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)” (далі – Закон № 540-ІХ), яким розділ Х “Прикінцеві положення” Господарського процесуального кодексу України доповнено пунктом 4 такого змісту: “під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційного скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)”.

17.07.2020 набрав чинності Закон України від 18.06.2020 № 731-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)” (далі – Закон № 731-ІХ), яким пункт 4 розділу X “Прикінцеві положення” Господарського процесуального кодексу України викладено в такій редакції: “Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином”.

При цьому, пунктом 2 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 731-ІХ визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X “Прикінцеві положення” Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII “Прикінцеві положення” Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI “Прикінцеві положення” Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)” № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Виходячи з вищенаведеного, слід вважати, що строк на подання відзиву, продовжений з урахуванням пункту 4 розділу X “Прикінцеві положення” ГПК України (в редакції Закону № 540-IX), відповідно до приписів пункту 4 розділу X “Прикінцеві положення” ГПК України (в редакції Закону № 731-ІХ) для відповідача у даній справі тривав до 06.08.2020 включно.

Разом із тим, протягом встановленого процесуального строку відповідач відзиву на позовну заяву не надав. Крім того, відповідач з жодним письмовим клопотанням або заявою з процесуальних питань по справі не звертався, намірів щодо бажання оформити відзив, або надати час для цієї процесуальної дії суду не заявляв.

Також, суд вважає за необхідне зауважити на такому:

Згідно з приписами ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

23.12.2020 учасники справи своїх повноважних представників в судове засідання не направили, хоча про час та місце проведення засідання були повідомлені належним чином.

Так, копія ухвали суду від 09.12.2020 про призначення даної справи до розгляду, направлена на адресу місцезнаходження позивача, отримана останнім 14.12.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400142292064 (а.с. 69).

Копія ухвали суду від 09.12.2020 у даній справі, направлена на адресу місцезнаходження відповідача 17.12.2020 була повернута відділенням поштового зв`язку за зворотною адресою з відміткою про причини повернення “адресат відсутній за вказаною адресою” (поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400142292056) (а.с. 70-73).

Отже, з урахуванням приписів п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, слід вважати, що днем вручення відповідачу копію ухвали Господарського суду Миколаївської області від 09.12.2020 у справі № 915/235/20 є 17.12.2020.

Враховуючи наведене та те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, та оскільки сторони були належним чином повідомлені за адресою місцезнаходження про час та місце розгляду справи, при цьому жодних заяв або клопотань, в тому числі щодо неможливості захисту своїх прав та законних інтересів в умовах карантину, до суду не подавалися, суд, керуючись засадами рівності учасників судового процесу перед законом і судом, розумності строків розгляду справи, вважає відсутніми підстави для подальшого відкладення розгляду цієї справи та доходить висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 23.12.2020 за відсутності представників сторін.

При цьому, враховуючи відсутність відзиву по суті позову, згідно ст. 165 ГПК України справу вирішено за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до змісту ст. 240 ГПК України, 23.12.2020 за результатами розгляду даної справи, суд підписав вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

18 травня 2018 року між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Миколаєва (далі – виконавець) та ТОВ “Івеко-Буд” (далі – замовник) було укладено Договір № 257 про відшкодування вартості спожитих комунальних послуг (далі – Договір), у відповідності до умов якого виконавець забезпечує замовника електричною енергією (місце розташування об`єкта: Миколаївська область, м. Миколаїв, проспект Героїв України, 72 (територія В.ч. 0224)) згідно тарифів ПАТ “Миколаївобленерго”. Електроенергія обліковується, згідно лічильника типу НІК 2301 АПЗ .0000.0.11 заводський № 10145047, з показаннями на момент укладення договору 000018 кВт/год (Додаток 1) (п.1.1 Договору).

У відповідності до п. 2.3 Договору, замовник зобов`язується проводити остаточний розрахунок відшкодування за спожиту в розрахунковому періоді електричну енергію протягом 5 операційних днів з моменту отримання рахунку за спожиті послуги, шляхом перерахування коштів на рахунок, вказаний в даному договорі. Оплата здійснюється, згідно актів виконаних робіт та рахунків, виставлених виконавцем по діючим тарифам та розцінкам, встановленим постачальною організацією – ПАТ “Миколаївобленерго” - для КЕВ м. Миколаїв на момент виставлення рахунку.

Згідно п. 3.1 Договору, замовник здійснює повну попередню оплату вартості очікуваного обсягу споживання на відповідний розрахунковий період (наступний за звітнім місяць) не пізніше 5 календарних днів до початку розрахункового періоду. Остаточний розрахунок відшкодування за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію замовник здійснює виконавцю на підставі виставленого рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів обліку, та акту виконаних робіт (п. 3.2 Договору).

Відповідно до п. 6.1 Договору, він набирає чинності з моменту підписання і діє до 31 грудня 2018 року, а в частині розрахунків до повного їх завершення.

Пунктом 6.2 Договору визначено, що договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд умов. Одностороння відмова від виконання умов Договору чи внесення змін в односторонньому порядку не допускається, крім випадків зміни тарифів (п. 6.3 Договору).

Додатковими угодами № 1 від 10.07.2018 та № 2 від 14.02.2019 до даного Договору вносилися зміни та доповнення до п. 1.1 Договору (а.с. 12-13).

Позивачем на виконання умов договору було забезпечено відповідача електроенергією протягом листопада – грудня 2019 року на загальну суму 10977,77 грн., що підтверджується:

- актом виконаних робіт (надання послуг) № 641 від 20.11.2019 на суму 6347,91 грн. з ПДВ (а.с.19);

- актом виконаних робіт (надання послуг) № 714 від 10.12.2019 на суму 5039,52 грн. з ПДВ (а.с. 18), які підписані лише позивачем.

Позивач для оплати наданих послуг виставив відповідачу:

- рахунок № 641 від 20.11.2019 на суму 6347,91 грн. (а.с. 17);

- рахунок № 714 від 10.12.2019 на суму 5039,52 грн. (а.с. 17).

Позивач у позовній заяві зазначає, що відповідач за надані послуги розрахувався частково в сумі 409,66 грн. (6347,91 грн. - 409,66 грн. = 5938,25 грн.), тому заборгованість відповідача становить 10977,77 (5938,25 грн. + 5039,52 грн.).

Позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 376 від 03.02.2020 про сплату заборгованості за договором № 257 від 18.05.2018 про відшкодування вартості спожитих комунальних послуг у розмірі 10977,77 грн. (а.с. 41-42). Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідач заборгованість у розмірі 10977,77 грн. не погасив, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

За змістом ст. 901 Цивільного Кодексу України (далі – ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Стаття 525 ЦК України передбачає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, задоволенню інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 10977,77 грн. є обґрунтованими відповідно до вимог Закону та Договору, підлягають задоволенню.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Згідно зі статтями 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Будь-яких доказів того, що відповідач належним чином і в повному обсязі виконав свої зобов`язання в строк визначений Договором, відповідач, у порушення приписів ст. 73, 74 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують наявність вказаної у позові заборгованості, а відтак і обґрунтованість позовних вимог.

Вирішуючи питання про судові витрати у справі, суд виходить з того що, згідно ст. 129 ГПК України, у разі задоволення позову, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Івеко-Буд” (54028, м. Миколаїв, вул. Херсонське Шосе, 96/1; ідентифікаційний код 39295837) на користь Квартирно-екслуатаційного відділу міста Миколаєва (54056, м. Миколаїв, пр-т Миру, 62-А; ідентифікаційний код 08029523) заборгованість за договором про відшкодування вартості спожитих комунальних послуг № 257 від 18.05.2018 в розмірі 10977,77 грн., а також 2102,00 грн. – витрати по сплаті судового збору.

3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтями 253, 254, 256-259 з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу ХІ “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 28.12.2020.

Суддя В.С. Адаховська