Рішення № 93854931, 17.12.2020, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2020 справа № 914/490/20

Господарський суд Львівської області у складі головуючої судді Горецької З.В. при секретарі судового засідання Якубович Ю.П. розглянувши у відкритому судовому засідання справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська автоколона № 2207», м. Львів

до відповідача: Приватного підприємства «Едель», м. Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Акціонерне товариство «Міжнародний інвестиційний банк», м. Київ;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Львівська міська рада, м. Львів

про: скасування державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомості

Представники сторін:

від позивача : Авдєєнко Віталій Вікторович – адвокат;

Цукорник Світлана Генадіївна – представник.

від відповідача : не з`явився;

третя особа 1: Грищенко Олександр Миколайович - адвокат;

третя особа 2: не з`явився.

Представникам сторін роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст.46 ГПК України. Заяв про відвід судді не надходило. У відповідності до ст.222 ГПК України здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу "Акорд".

ІСТОРІЯ РОЗЛЯДУ СПРАВИ

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівська автоколона № 2207» подало на розгляд Господарського суду Львівської області позов до Приватного підприємства «Едель» про скасування державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомості.

Ухвалою від 02.03.2020 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 31.03.2020 року.

Ухвалою від 31.03.2020 року підготовче судове засідання відкладено на 28.04.2020 року.

Ухвалою від 11.08.2020 року продовжено строк підготовчого провадження та залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Акціонерне товариство "Міжнародний Інвестиційний Банк".

Ухвалою від 15.09.2020 року до участі у справі №914/490/20 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Львівську міську раду.

27.10.2020 року закрито підготовче провадження по справі, справу призначено до судового розгляду по суті на 17.11.2020 року.

Судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.

Враховуючи те, що норми ст. 81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п. 4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору, суд вважає за можливе ухвалити рішення в цій справі.

Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 17.12.2020 року, відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Аргументи позивача

Приватним підприємством «Едель», незаконно зареєстровано за собою право власності на виробничу будівлю під літ. К-1-2, загальною площею вже 2670,3 кв.м. у зв`язку з чим з користування Товариства з додатковою відповідальністю «Львівська автоколона №2207» незаконно вибула частина земельної ділянки за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, 30.

Позивач є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Львівське автотранспортне підприємство 24654», у зв`язку з чим є користувачем земельної ділянки за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна (промзона Сигнівка) площею 11 га.

Позивач як правонаступник ВАТ «Львівське АТП-24654» та Автоколони №2207 Львівського обласного управління вантажного автомобільного транспорту УРС набув права користування земельною ділянкою, наданою в 1982 році попередникам.

Припинення Автоколони 2207 не виключає правонаступництва, у зв`язку з чим право користування згаданою земельною ділянкою перейшло до ВАТ «ЛАПТ 24654», правонаступником якого є позивач - ТДВ «ЛА №2207».

17.01.2002 року між ВАТ «ЛАТП 24654» та Приватним підприємством «Едель»

укладено договір купівлі-продажу. Згідно умов договору ВАТ «ЛАТП 24654» продало, а ПП «Едель» придбало незавершену будівництвом будівлю майстерні відділення поточного ремонту, 29% готовності, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна (промзона Сигнівка), як переможець аукціону проведеного філією «Львівський аукціонний центр ДАК «НМАЦ» від 08.01.2002 року (протокол» №3). Відповідно до протоколу №3 аукціону з реалізації майна ВАТ «АТП 24654» від 08.01.2002 року підписано Акт прийому передачі від 09.01.2002 року за яким ВАТ «ЛАТП 24654» передало, а ПП «Едель» прийняло незавершене будівництво будівлі майстерні поточного ремонту загальною площею 875 кв.м. за адресою м. Львів, промислова зона «Сигнівка», вул. Конюшинна.

Внаслідок реконструкції незавершеного будівництва по вул. Конюшинній у місті Львові та завершення вказаного будівництва, створено виробничу будівлю під літерою К-1-2, 02.06.2011 року виготовлено Технічний паспорт на виробничу будівлю К-1-2 за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, 28.

Згідно технічного паспорту на виробничу будівлю К-1-2 за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, 28 загальна площа такої становить 2670,3 кв.м., в тому числі 1815,3 кв.м. по першому поверсі та 855 кв.м. по другому поверсі.

Таким чином, площа земельної ділянки, яку в результаті реконструкції незавершеного будівництва та завершення будівництва займає виробнича будівля К-1-2 за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, 28 становить 1815,3 кв.м. (площа першого поверху). Тобто площа земельної ділянки, яку займає будівля К-1-2 після її будівництва та реєстрації збільшилась вдвічі.

Враховуючи викладене, позивач позбавлений права користування земельною ділянкою в частині її добудови, яку незаконно займає будівля К-1-2.

Внаслідок реєстрації за відповідачем, права власності на будівлю К-1-2 площею 2670,3 кв.м., в силу вимог ст. 377 ЦК України, ст. 120, 141 ЗК України право користування цією земельною ділянкою у позивача - припинилось. В тому числі припинилось право користування земельною ділянкою площею 886,2 кв.м., яку незаконно займає будівля К-1-2.

Про вказані обставини ПАТ «ЛАТП 24654» дізналося у липні 2017 року.

Станом на час винесення рішення Господарського суду Львівської області у справі №5015/690/12 від 19.04.2012 року у ПП «Едель» не могло виникнути права власності на будівлю К-1-2 за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, 28, площею 2670,3 кв.м та державна реєстрація такого права не могла бути здійснена в силу приписів ст. 331 ЦК України оскільки цей об`єкт ще не був введений в експлуатацію.

Крім того позивачем зазначено, що нормами законодавства та нормою ст. 331 ЦК України не передбачено виникнення права власності на новостворений об`єкт нерухомості на підставі судового рішення.

Позивач звернув увагу суду, що наявність рішення Господарського суду Львівської області від 19.04.2012 року, яким визнано право власності ПП «Едель» на будівлю К-1-2 за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, 28, площею 2670,3 кв.м не виключає передбачений обов`язок щодо прийняття цього об`єкта нерухомого майна в експлуатацію.

Заявлене ПП «Едель» право власності на об`єкт нерухомого майна - будівлю К-1-2 за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, 28, площею 2670,3 кв.м не відповідає вимогам

закону, а саме ст.ст. 331 ЦК України, ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень», ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», п. 10, 11, 12 Порядку №461 від 13.04.2011 року, оскільки навіть за наявності судового рішення про визнання за ПП «Едель» права власності, таке право могло б бути зареєстроване за відповідачем лише після введення цього об`єкту нерухомості в експлуатацію.

При прийнятті оскаржуваного рішення та вчинення реєстраційних дій, реєстратором БТІ було порушено встановлений ст.15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на будівлю К-1-2 площею 2670,3 кв.м.

З моменту реєстрації за ПП «Едель» права власності на об`єкт нерухомості літ. К-1-2, площею 2670,3 кв.м. відповідач в силу прямої вказівки закону, набув права користування частиною земельної ділянки під цією будівлею та земельної ділянки для її обслуговування. Тобто автоматично. При цьому повторно укладення договору оренди чи іншого документального переоформлення орендних правовідносин вимогами чинного законодавства не вимагається.

Враховуючи викладене, скасування запису про право власності ПП «Едель» на об`єкт нерухомості літ. К-1-2, площею 2670,3 кв.м. в силу прямої вказівки закону буде відновлено право позивача на користування земельною ділянкою за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна.

26.02.2008 ПАТ «ЛАТП 24654» відкликано згоду на вилучення з його користування земельної ділянки на користь ПП «Едель», яка була надана листом №11 від 21.01.2002 року.

З рішення Господарського суду Львівської області від 19.04.2012 року у справі №5015/690/12, вбачається, що листом №5-3020/2403 від 02.04.2012 Департамент містобудування Львівської міської ради повідомив ПП «Едель», що секретаріатом міської ради листом від 31.03.2008 року №4-01-194 повернуто проект ухвали «Про погодження ПП «Едель» місця розташування земельних ділянок та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на вул. Конюшинній, 28 у м. Львові», оскільки ВАТ «ЛАТП 24654» листом №26/02-02 від 26.02.2008 року відкликано листа-згоду від 21.01.2002 року №11 на вилучення з його користування земельної ділянки площею 1,0 га на вул. Конюшинній, 28 на користь ПП «Едель».

При цьому у липні 2017 року, позивач з рішення Господарського суду Львівської області від 19.04.2012 року у справі №5015/690/12 дізнався, що 28.02.2012 року головою правління ВАТ «ЛАТП 24654» - Хмельовським Тарасом Олексійовичем від імені ВАТ «ЛАТП 24654» нотаріально посвідченою заявою б/н, повторно повідомлено Львівську міську раду про те, що ВАТ «ЛАТП 24654» не заперечує проти вилучення з його користування земельну ділянку площею 0,5374 га., що знаходиться у м. Львові по вул. Конюшинній на користь ПП «Едель».

Однак згоди на вилучення з користування ВАТ «ЛАТП 24654» земельної ділянки по вул. Конюшинній на користь ПП «Едель» уповноваженими органами господарського товариства не надавалось.

20.02.2012 року на засіданні Наглядової Ради розглядалось питання про вилучення з користування ВАТ «ЛАТП 24654» земельної ділянки за адресою вул. Конюшинна (промзона Сигнівка) на користь ПП «Едель».

Протоколом засідання Наглядової Ради ВАТ «ЛАТП 24654» №3 від 20.02.2012 року було вирішено відмовити у наданні згоди на вилучення з користування ВАТ «ЛАТП 24654» земельної ділянки за адресою вул. Конюшинна (промзона Сигнівка) на користь ПП «Едель».

Незважаючи на викладене, 28.02.2012 року Головою Правління ВАТ «ЛАТП 24654» Хмеловським Т.О. від імені ВАТ «ЛАТП 24654» надано згоду на вилучення з користування Товариства земельної ділянки площею 0,5374 га., що знаходиться у м. Львові по вул. Конюшинній на користь ПП «Едель».

Позивач звертає увагу, що, під час надання такої згоди, ОСОБА_1 діяв з перевищенням повноважень та в супереч пп. 12 п.7.15 Статуту, яким передбачено, що до виключної компетенції Наглядової ради належить надання повноважень на прийняття всіх рішень, укладення правочинів (договорів), щодо розпорядження (відчуження) та іншого обмеження майна Товариства, у тому числі в разі участі Товариства у створенні інших господарських товариств.

Таким чином, згода на вилучення з користування Товариства частини земельної ділянки є відчуженням майнового права, а отже є розпорядженням майном. Як вже зазначалось раніше надання повноважень на прийняття рішень про обмеження майна Товариства та погодження таких рішень належить до виключної компетенції Наглядової Ради ВАТ «ЛАТП 24654», а отже ОСОБА_1 надав згоду від імені ВАТ «ЛАТП 24654» всупереч рішенню Наглядової Ради, яке оформлене протоколом №3 від 20.02.2012 року, та діяв з перевищенням наданих йому повноважень.

Таким чином, майнові права позивача є порушеними та підлягають судовому захисту.

Позивач обґрунтував підвідомчість даного спору господарському суду Львівської області.

Позивачем за №31008/20 від 27.10.2020 року подано письмові пояснення. Заперечення Банку про припинення права постійного користування спірною земельною ділянкою є помилковими, оскільки вчинені без врахування дійсних обставин справи. Внаслідок викладених недоліків, третя особа помилково покликається на вимоги ст. 92, 141 ЗК України, які не діяли на час правонаступництва, а отже вказані доводи АТ «Міжнародний Інвестиційний Банк» не заслуговують на увагу та є безпідставними.

Рішення Господарського суду Львівської області від 19.04.2012 року, яким визнано право власності ПП «Едель» на будівлю К-1-2 за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, 28 не могло бути підставою для реєстрації права власності вказаний об`єкт нерухомості без введення його в експлуатацію, що підтверджує доводи позивача про незаконність рішення державного реєстратора про запис права власності.

Позивач зазначає, що не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи та правова кваліфікація спірних відносин сторін. Висновок, про припинення у ВАТ «АТП-24654» права користування спірною земельною ділянкою є саме правовою кваліфікацією спірних правовідносин - актом застосування норм матеріального права, а тому не може розглядатись іншими судами, як преюдиціальний факт.

Оцінюючи наведені доводи, важливо звернути увагу, що наведена раніше судова практика визначає, що право користування земельною ділянкою не припиняється внаслідок реорганізації юридичної особи за наявності її правонаступника. Тобто містить протилежні правові висновки оцінки спірних правовідносин до тих. що вчинені Господарським судом Львівської області у рішенні від 16.09.2010 у справі №29/55.

Позиція Відповідача

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, пояснень по суті спору не надавав. Належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Аргументи Акціонерного товариства «Міжнародний інвестиційний банк»

27.02.2018 року набрало законної сили рішення Господарського суду Львівської області від 29.01.2018 року по справі № 914/2455/17, яким було задоволено позовні вимоги АТ «МІБ» до ПП «Едель», звернуто стягнення на предмет іпотеки, шляхом визнання права власності за АТ «МІБ» на виробничу будівлю, позначена в плані під літерою «К-1-2» загальною площею 2670,3 кв.м, що знаходяться за адресою; м. Львів, вул. Конюшинна, буд. 28. Право власності на нерухоме майно було зареєстровано за АТ «МІБ» 17.03.2018 року.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.11.2017 року у справі № 5015/690/12 прийнятою за наслідками розгляду касаційної скарги ПАТ «Львівське автотранспортне підприємство 24654» правонаступником якого є ТДВ «Львівська автоколона 2207» на рішення господарського суду Львівської області від 19.04.2012 року, яким визнано право власності ПП «Едель» на виробничу будівлю під літерою «К-1-2» загальною площею 2670,3 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, 28 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.07.2012 року, касаційне провадження припинено.

16.09.2010 року рішенням Господарського суду Львівської області залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.12.2010 року, у справі № 29/55 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Львівське АТП-24654» (правонаступником якого є ТДВ «Львівська автоколона № 2207») до Приватного підприємства «Торгівельно-логістичний центр», від імені якого діяла ОСОБА_2 (була головою правління ПАТ «Львівське АТП-24654»), про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою площею 11 га, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, 30, та право на яке у ВАТ «Львівське АТП-24654» посвідчене Державним актом на право користування землею серії Б № 060878 1982 року, в задоволені позову відмовлено повністю. Рішення судів обґрунтовано тим, що, державний акт № 179 на земельну ділянку від 1982 році було надано Автоколоні № 2207 Львівського обласного управління вантажного автомобільного транспорту УРСР, а відповідно, припинення діяльності державного підприємства шляхом перетворення (що і було у цьому випадку) є юридичним фактом для припинення його права користування земельною ділянкою. ВАТ «Львівське АТП-24654 не надав суду акту на право користування спірною земельною ділянкою, виданого саме ВАТ «Львівське АТП-24654».

Таким чином, державний акт №179 на земельну ділянку від 1982 року, який було надано Автоколоні № 2207 Львівського обласного управління вантажного автомобільного транспорту УРСР, не є документом, який посвідчує право користування ВАТ «Львівське АТП-24654» земельною ділянкою площею 11 га. за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, 30.

Відповідно до листа від 23.04.2019 року № 2403-1729 управління земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради рішень та ухвал про передачу у власність чи надання у користування фізичним та юридичним особам земельних ділянок на вул. Конюшинна, 28 та вул. Конюшинна, 30 у м. Львові Львівською міською радою не здійснювалося.

Згідно з довідкою відділу у м. Львові ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 21.06.2019 року № 13-0,37-5424/169-19 відповідно до звітності з кількісного обліку земель, земельна ділянка на вул. Конюшинній, 28, у м. Львові (згідно представленого плану земельної ділянки) входить в межі земельної ділянки, яка обліковується за Автобазою №24656 без належно оформлених документів на землекористування згідно списку землекористувачів і землевласників затвердженого рішенням виконкому Львівської міської ради № 51 від 06.02.1998 «Про інвентаризацію земель м. Львова»).

Відповідно до відкритих відомостей з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, розмішених на веб-сайті https://usr.minjust.gov.ua/ Позивач, ТДВ «Львівська автоколона № 2207», є правонаступником ВАТ «Львівське АТП»-24654», та було створене 01.10.2019 шляхом реорганізації - перетворення ВАТ «Львівське АТП»-24654» у ТДВ «Львівська автоколона № 2207.

Приписи підпункту «в» ч. 1 ст. 141 ЗК України слід розуміти таким чином, що припинення права користування земельною ділянкою з підстав припинення установи допускається лише у випадку, коли припинення останньої виключає правонаступництво, є правильним за умови, що правонаступник може набувати відповідне таке право згідно з чинним на час правонаступництва законодавством, тобто у даному випадку, згідно з ст. 92 ЗК України, яка чітко визначає суб`єктів права постійного користування. У випадку ж, коли внаслідок реорганізації суб`єкт перестає відповідати встановленим ст. 92 ЗК України, набуття ним права постійного користування земельною ділянкою є неможливим в силу прямої вказівки закону.

При проведенні органами бюро технічної інвентаризації державної реєстрації права власності ПП «Едель» на виробничу будівлю, позначена в плані під літерою «К-1-2» загальною площею 2670,3 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, буд. 28 норми Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не діяли.

Добросовісна особа, яка набула у власність нерухоме майно, вправі покладатись на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Крім того скасування рішення про державну реєстрацію прав від 13.07.2012 року не може бути належним способом захисту.

Банк в своєму клопотанні про долучення доказів №29661/20 від 13.10.2020 року, вказав що на спірній земельній ділянці знаходяться інші об`єкти нерухомого майна.

Третьою особою подані письмові пояснення №33023/20 від 17.11.2020 року. За загальним правилом, закріпленим у ст. 377 Цивільного кодексу України у ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 16.09.2010 року у справі № 29/55, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.12.2010 року, у справі № 29/55 безпосередньо досліджувались і встановлювались обставини, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення, щодо припинення права постійного користування Відкритим акціонерним товариством «Львівське АТП-24654», правонаступником якого є ТзДВ «Львівська автоколона № 2207», на земельну ділянку за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна (промзона Сигнівка), площею 11 га відповідно до державного акту на право користування землею серії Б № 060878 від 1982р., який зареєстровано в реєстрі під № 179 за Автоколоною № 2207 Львівського обласного управління вантажного автомобільного транспорту УРСР.

Згідно з відкритим відомостями єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, розміщеного на веб-сайті https://dabi.gov.ua/declarate міститься інформація про те, що фізичною особою зареєстровано у жовтні 2012 року за № ЛВ № 14212192938 декларацію про готовність об`єкта до експлуатації на склад та споруди виробничі універсальні (літ. К-1-2), м. Львів, вул. Конюшинна, 28. На даному об`єкті ПП «Едель», виступало підрядником та проектантом, що підтверджується інформацією із вказаного реєстру.

Таким чином, нежитлова будівля (літ. К-1-2), яка розташована за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, 28 була введена в експлуатацію після ухвалення рішення Господарським судом Львівської області від 19.04.2012 по справі № 5015/690/12, залишеного без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.07.2012. Це в свою чергу спростовує твердження, Позивача, ТзДВ «Львівська автоколона № 2207», про те, що нежитлова будівля (літ. К-1-2), яка розташована за

адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, 28 не була введена в експлуатацію.

Крім того Банком заявлено клопотання про застосування строку позовної давності.

В поясненнях від 30.11.2020 року №34324 представник третьої особи зазначив, що скасування запису про право власності №1131950 від 31.05.2013 є неналежним способом захисту.

Аргументи Львівської міської ради

На думку Львівської міської ради, суди, які вирішували спір у справі №5015/690/12, безпідставно не звернули уваги на те, що в матеріалах справи немає документів про виділення земельної ділянки ПП «Едель» для будівництва спірного об`єкту, а також не встановили факту прийняття його до експлуатації в установленому законодавством порядку.

Земельна ділянка на вул. Конюшинній, 28 у м. Львові площею 11,0 га, передана в користування Автоколоні №2207 ЛО управління вантажного автомобільного транспорту УССР (правонаступник – ВАТ «Львівська автоколона №2207»), про що був виданий Державний акт на право користування землею № 060878 від 1982 року.

Експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

До початку реалізації права на забудову конкретної земельної ділянки особа зобов`язана у встановленому порядку набути право власності або користування на цю земельну ділянку.

Львівська міська рада в цілому підтримала позицію позивача, вважає позовні вимоги законними та обґрунтованими.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Державним актом на право користування землею серії Б №060878 від 1982 року, земельна ділянка за адресою м. Львів вул. Конюшинна, 30 площею 11 га передана в користування Автоколоні №2207 Львівського обласного управління вантажного автомобільного транспорту УРС.

Наказом Міністра автомобільного транспорту УССР №116-к від 19.09.1986 року на основі наказу Міністра автомобільного транспорту УССР №91 від 29.04.1986 року та наказу Львівського обласного управління вантажного автотранспорту від 29.05.1986 року №130, підприємство Львівська автоколона №2207 з 19.09.1986 року перетворена у Львівське автотранспортне підприємство 24654.

Актом приймання-передачі основних засобів від 16.12.1996 року комісія на виконання наказу Мінтрансу України від 26.06.1996 року №211 прийняла основні засоби у Львівського АТП-24654 в м. Львові по вул. Конюшинній.

Наказом Міністерства автомобільного транспорту №130 від 29.05.1986 року начальників АТП, ТЄП зобов`язано перейменувати автоколони 2207, 2208, 2218, 2257, 2238 в автотранспортні підприємства та присвоїти нові індекси.

Додатком №1 до Наказу корпорації «Укравтотранс» №14 від 31.03.1992 року Львівському автотранспортному підприємству присвоєно індекс 24654.

Свідоцтво про перереєстрацію, виданого 27.02.1997 року Львівське державне автотранспортне підприємство 24654 Львівського територіально-виробничого об`єднання вантажного транспорту «Львіввантажавтотранс» перереєстровано на Відкрите акціонерне товариство «Львівське автотранспортне підприємство 24654».

05.03.1997 року до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій внесено запис про реєстрацію Відкритого акціонерного товариства «Львівське автотранспортне підприємство 24654».

Станом на 05.11.2001 року на земельній ділянці по вул. Конюшинна, знаходився об`єкт незавершеного будівництва «Майстерня відділення поточного ремонту літ. В-1» площею 929,1 м. кв., який належав Автоколоні №2207 Львівського обласного управління вантажного автомобільного транспорту УРС на підставі державного акту на право користування землею серії Б №060878 від 1982 року.

17.01.2002 року між Відкритим акціонерним товариством «Львівське автотранспортне підприємство 24654» та Приватним підприємством «Едель» укладено договір купівлі-продажу, згідно умов якого ВАТ «Львівське автотранспортне підприємство 24654» продало, а Приватне підприємство «Едель» придбало незавершену будівництвом будівлю майстерні відділення поточного ремонту, 29% готовності (площею 875 кв.м. ), що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна.

Відповідно до технічного паспорту станом на 05.11.2001 року, площа майстерні відділення поточного ремонту (літ. Б-1) становила 929,1 м. кв.

В подальшому, Приватним підприємством «Едель» проведено реконструкцію «Майстерні відділення поточного ремонту».

02.06.2011 року загальна площа будівлі «Майстерні відділення поточного ремонту літ В-1» після завершення будівництва, становить 2670,3 кв.м.

19.04.2012 року рішенням Господарського суду Львівської області у справі №5015/690/12 за позовом Приватного підприємства «Едель» до Виконавчого комітету Львівської міської ради, визнано за Приватним підприємством «Едель» право власності на виробничу будівлю під літ. К-1-2, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, 28 загальною площею вже 2670,3 кв.м.

11.07.2012 року постановою Львівського апеляційного господарського суду залишено без змін рішення Господарського суду Львівської області у справі №5015/690/12, а апеляційну скаргу Виконавчого комітету Львівської міської ради залишено без задоволення.

13.07.2012 року реєстратором ОКП ЛОР «БТІтаЕО» Гриб О.Б. прийнято рішення про первинну державну реєстрацію права власності Приватного підприємства «Едель» на будівлю К-1-2 за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, 28, будівлі присвоєно реєстраційний номер 37171170.

Державну реєстрацію права власності Приватного підприємства «Едель» на будівлю К-1-2 площею 2670,3 кв.м проведено на підставі рішення Господарського суду Львівської області від 19.04.2012 року у справі 5015/690/12.

Згідно технічного паспорту на виробничу будівлю К-1-2 за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, 28 загальна площа становить 2670,3 кв.м., в тому числі 1815,3 кв.м. по першому поверсі та 855 кв.м. по другому поверсі.

В результаті завершення будівництва площа земельної ділянки яку займає будівля К-1-2 становить 1815,3 кв.м.

22.11.2017 ухвалою Вищого господарського суду України касаційне провадження по справі №5015/690/12 за касаційною скарго ПАТ «Львівське автотранспортне підприємство 24654» на рішення Господарського суду Львівської області 19.04.2012 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду 11.07.2012 року припинено.

29.01.2018 року рішенням Господарського суду Львівської області у справі №914/2455/17, яке набрало законної сили 27.02.2018 року, задоволено позовні вимоги АТ «МІБ» до ПП «Едель». Звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності за АТ «МІБ» на виробничу будівлю, позначену на плані під літерою «К-1-2» загальною площею 2670,3 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, буд. 28.

17.03.2018 року право власності на виробничу будівлю «К-1-2» за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, 28 зареєстровано за АТ «МІБ».

16.10.2010 року рішенням Господарського суду Львівської області відмовлено в задоволенні вимог ВАТ «АТП-24654» до ПП «Торгівельно-логістичний центр» про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, 28.

На земельній ділянці за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна (промзона Сигнівка) площею 11 га крім об`єктів нерухомого майна, які належать на праві власності АТ «МІБ», знаходяться інші об`єкти нерухомого майна, що підтверджується інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно №225767508 від 28.09.2020 року та №225766042 від 28.09.2020 року.

ОЦІНКА СУДУ

27.02.2018 року набрало законної сили рішення Господарського суду Львівської області від 29.01.2018 року по справі № 914/2455/17, яким було задоволено позовні вимоги АТ «МІБ» до ПП «Едель», звернуто стягнення на предмет іпотеки, шляхом визнання права власності за АТ «МІБ» на виробничу будівлю, позначена в плані під літерою «К-1-2» загальною площею 2670,3 кв.м, що знаходяться за адресою; м. Львів, вул. Конюшинна, буд. 28. Право власності на нерухоме майно було зареєстровано за АТ «МІВ» 17.03.2018 року.

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 року, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно приписів статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Як було вже зазначено, 17.03.2018 року зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право приватної власності АТ «МІБ» на виробничу будівлю, позначену в плані під літерою «К-1-2», загальною площею 2670,3 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, буд. 28.

Відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 2 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом (ч. 5 ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зареєстрованих у Державному реєстрі прав, вчиняються на підставі відомостей про речові права, обтяження речових прав, що містяться в цьому реєстрі (абзац 2 ч. 5 ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Таким чином, відповідно до вищевказаних норм закону, станом на сьогодні, відомості про право власності АТ «МІБ» на виробничу будівлю, позначену в плані під літерою «К-1-2», загальною площею 2670,3 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, буд. 28, є актуальними, право власності АТ «МІБ» не оспорені позивачем, а факт володіння Банком нерухомістю на правах власника не може порушувати прав позивача.

Преюдиція

Згідно з положеннями статті 129 Конституції України однією з основних засад здійснення судочинства є обов`язковість судового рішення.

Частиною 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст. 75 ГПК України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як наголосив Верховний Суд у постанові від 13.08.2019 року у справі № 910/11164/16 преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правило про преюдицію спрямоване не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Суд зазначає, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 16.09.2010 року у справі № 29/55, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.12.2010, у справі № 29/55 безпосередньо досліджувались і встановлювались обставини, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення, щодо припинення права постійного користування Відкритим акціонерним товариством «Львівське АТП-24654», правонаступником якого є ТзДВ «Львівська автоколона № 2207», на земельну ділянку за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна (промзона Сигнівка), площею 11 га відповідно до державного акту на право користування землею серії Б № 060878 від 1982р., який зареєстровано в реєстрі під № 179 за Автоколоною № 2207 Львівського обласного управління вантажного автомобільного транспорту УРСР.

Відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ, організацій. Відповідно до ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в разі її перетворення, що означає зміну її організаційно-правової форми. Приватизація Львівського державного автотранспортного підприємства 24654 призвела до зміни власника та організаційно-правової форми, що відповідно є ознакою припинення діяльності такого державного підприємства.

Окрім цього, відповідно до норми ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою – це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній власності, без встановлення строку, і таке право дана норма закону надає лише підприємствам, установам та організаціям, що належать до державної та комунальної власності, а як вбачається з матеріалів справи, позивач є приватним підприємством. Частина майна, яка перебувала на балансі автоколони № 2207 не була приватизована позивачем, а деякі об`єкти нерухомого майна були відчужені позивачем іншим юридичним особам, що призвело до фактичної зміни площі землекористування позивача. Однак, такі зміни не були в установленому порядку внесені до Державного акта на право постійного користування, що підтверджує втрату ним законності.

За таких обставин, припинення діяльності Автоколони №2207 Львівського обласного управління автомобільного транспорту УРСР є юридичним фактом для припинення його права на постійне користування земельною ділянкою площею 11 га, за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, 30.

Таким чином, державний акт №179 на земельну ділянку від 1982 року, який було надано Автоколоні №2207 Львівського обласного управління вантажного автомобільного транспорту УРСР, не є документом, який посвідчує право користування ВАТ «Львівське АТП – 24654» земельною ділянкою площею 11 га, за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, 30.

Рішення судів обґрунтовано тим, що, державний акт № 179 на земельну ділянку від 1982 році було надано Автоколоні № 2207 Львівського обласного управління вантажного автомобільного транспорту УРСР, а відповідно, припинення діяльності державного підприємства шляхом перетворення (що і було у цьому випадку) є юридичним фактом для припинення його права користування земельною ділянкою. ВАТ «Львівське АТП-24654» не надав суду акту на право користування спірною земельною ділянкою, виданого саме ВАТ «Львівське АТП-24654».

Крім цього, згідно з Роз`ясненням Верховного Суду України “Про практику Верховного Суду України в справах по спорах пов`язаних із застосуванням земельного законодавства” №01-8/1170 від 18.06.2004р., а також листом Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів” №01-8/723 від 16.10.1995р., з наступними змінами та доповненнями, - реорганізація підприємства шляхом перетворення є юридичним фактом для припинення його права користування земельною ділянкою”.

Відповідно до листа від 23.04.2019 року № 2403-1729 управління земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради рішень та ухвал про передачу у власність чи надання у користування фізичним та юридичним особам земельних ділянок на вул. Конюшинна, 28 та вул. Конюшинна, 30 у м. Львові Львівською міською радою не здійснювалося.

Згідно з довідкою відділу у м. Львові ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 21.06.2019 року №13-0.37-5424/169-1 відповідно до звітності з кількісного обліку земель, земельна ділянка на вул. Конюшинна, 28, у м. Львові входить в межі земельної ділянки, яка обліковується за Автобазою №24656 без належно оформлених документів на землекористування (згідно списку землекористувачів і землевласників Залізничного району міста Львова, затвердженого рішенням виконкому Львівської міської ради №51 від 06.02.1998 року «Про інвентаризацію земель м. Львова).

Крім того, Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.11.2017 року у справі №5015/690/12 прийнятою за наслідками розгляду касаційної скарги ПАТ «Львівське автотранспортне підприємство 24654», правонаступником якого є ТДВ «Львівська автоколона №2207», на рішення господарського суду Львівської області від 19.04.2012 року, яким визнано право власності ПП «Едель» на виробничу будівлю під літерою К-1-2, загальною площею 2670,3 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, 28, та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.07.2012 року касаційне провадження було припинено. Вищий господарський суд України зауважив, що скасування цього судового рішення більше ніж через 5 років, за позовом землекористувача, який не міг не знати про наявність цієї будівлі очевидно становитиме втручання у право заявника на мирне володіння майном в розумінні другого речення першого пункту ст. 1 Першого протоколу до конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Спосіб захисту

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб передбачений законом або договором.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч. 2 ст. 4 ГПК України).

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що вирішуючи спір, суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу на захист якого подано позов, а також з`ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання.

Позивач обрав способом захисту своїх прав скасування рішення про державну реєстрацію прав та скасування запису про право власності. Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18)). Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 3О січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень – офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру прав на нерухоме майно.

Отже, добросовісна особа, яка набула у власність нерухоме майно, вправі покладатись на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяжень, що містяться у Державному реєстрі прав на нерухоме майно.

Відповідно до абзацу 3 ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав нерухоме майно та їх обтяжень» ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Диспозиція вказаної статті передбачає ухвалення судом рішення:

- про скасування рішення державного реєстратора прав;

- визнання недійсними та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав;

- про скасування державної реєстрації прав;

Так, у постанові Верховного Суду, у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, по справі № 910/8387/19 від 14.07.2020 року (пп. 9.11 - 9.13 постанови) та у постанові Верховного Суду, у складі колегії Касаційного господарського суду, по справі № 922/2589/19 від 23.06.2020 року (пп. 43-49 постанови), викладена правова позиція відповідно до змісту якої: «Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020 року, статтю 26 Закону України про державну реєстрацію №1952 викладено у новій редакції, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 якої відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Зміст зазначених правових норм переконливо свідчить про те, що, на відміну від частини 2 статті 26 Закону про державну реєстрацію № 1952 у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, чинна редакція встановлює такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи:

- судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав;

- судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав;

- судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

Таким чином з 16.01.2020 року, тобто на час ухвалення оскаржуваної постанови, законодавець вже виключив такий спосіб захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права, а відтак помилково вважається неправильним застосування такого способу судового захисту, оскільки цей спосіб захисту в практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати відновлення порушеного права, а тому не спроможний надати особі ефективний захист її прав. Правильність цієї позиції підтверджується нормами пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", згідно з яким судові рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" до набрання чинності цим Законом.

За змістом цієї норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до їх переліку не входить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права».

Таким чином, скасування запису про право власності № 1131950 від 31.05.2013 року є неналежним способом захисту права.

Зважаючи на те, що АТ «МІБ», є власником виробничої будівлі, позначеної на плані літерою «К-1-2» загальною площею 2670,3 кв. м., а не ПП «Едель» в силу змісту ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» шляхом скасування запису про право власності №1131950 від 31.05.2013 року є неможливим через відсутність таких прав у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, пред`явлений у даній справі позов не може призвести до ефективного захисту та відновлення порушених прав позивача.

Вище перелічені твердження щодо обраного позивачем способу захисту є самостійною та достатньою підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Щодо клопотання АТ «МІБ» про застосування строку позовної давності суд повідомляє наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Частиною 3 ст. 267 ЦК України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст. 45 ГПК України, сторонами в судовому процесі – позивачами і відповідачами, можуть бути особи, зазначені у ст. 4 цього Кодексу.

ПАТ «МІБ» в судовому процесі є третьою особою.

При цьому відповідач, з відповідною заявою про застосування строку позовної давності не звертався.

Враховуючи викладене суд не вбачає підстав для застосування строку позовної давності при розгляді цієї справи.

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про відсутність належних доказів щодо порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача. Крім цього, обраний позивачем спосіб захисту порушеного, на його думку, права у спірних правовідносинах не є ефективним, відтак у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Відшкодування витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з додатковою відповідальністю «Львівська автоколона №2207» до Приватного підприємства «Едель» про скасування рішення про державну реєстрацію прав від 13.07.2012, скасування запису про право власності №1131950 від 31.05.2013 Приватного підприємства «Едель» (Код ЄДРПОУ: 13837490) на виробничу будівлю під літ. «К-1-2» загальною площею 2670,3 кв.м., яка знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, будинок, 28 відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено 28.12.2020 року.

Суддя З.В. Горецька