Ухвала суду № 93854687, 18.12.2020, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"18" грудня 2020 р. м. Київ Справа № 911/1236/20

за позовом Прокурора Київської області в інтересах держави в особі

1.Північного офісу Державної аудиторської служби України, м. Київ

2. Бориспільської районної ради, м. Бориспіль

до 1. Комунального підприємства Бориспільської районної ради «Благоустрій», Київська обл., Бориспільський р-н, с. Сеньківка

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський Республіканський Автоцентр», м. Київ

про визнання недійсним договору поставки

Суддя Христенко О.О.

за участю представників:

прокурор: Постемський А.В.- посвідчення № 034549 від 20.07.2015;

від позивача: 1. не з`явився;

2. не з`явився;

від відповідача: 1. Сацик Р.В. - адвокат, ордер серія КС № 797444 від 10.08.2020;

2. Карпович А.Р. - адвокат, довіреність від 30.07.2020.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа № 911/1236/20 за позовом Прокурора Київської області в інтересах держави в особі 1.Північного офісу Державної аудиторської служби України; 2. Бориспільської районної ради до 1. Комунального підприємства Бориспільської районної ради «Благоустрій»; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський Республіканський Автоцентр» про визнання недійсним договору поставки.

В підготовчому засіданні 07.12.2020 судом оголошено перерву до 18.12.2020.

14.12.2020 через канцелярію суду від відповідача 1 надійшло клопотання від 10.12.2020 (вх. № суду 30786/20) про витребування доказів.

17.12.2020 через канцелярію суду від позивача 1 надійшло клопотання (вх. № суду 31204/20) про розгляд справи за відсутності представника позивача 1.

В підготовчому засіданні 18.12.2020 представником відповідача 1 підтримано клопотання від 23.11.2020 (вх. № суду 25962/20 від 23.11.2020) про залишення позову без розгляду, обґрунтовуючи його тим, що прокурор, подаючи заяву про усунення недоліків позовної заяви, не дотримався порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до якого, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це суб`єкта владних повноважень. Саме посилання у позовній заяві на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є достатнім для прийняття судом рішення в такому спорі по суті. Водночас, якщо суд встановить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву слід вважати такою, що підписана не уповноваженою на те особою і, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, підлягає залишенню без розгляду.

Представник відповідача 2 підтримав клопотання відповідача 1 про не доведення неналежності представництва прокурора та підтримано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

Прокурор заперечував проти залишення позовної заяви без розгляду, оскільки прокурором дотримано порядок, передбачений статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності, про що детально було викладено у відповіді на відзив на позовну заяву № 05/09/1-1347вих.20 від 28.08.2020 та у листі прокуратури № 15/2-121вих-20 від 06.11.2020.

Розглянувши у підготовчому засіданні 18.12.2020 клопотання відповідача 2 від 23.11.2020 (вх. № суду 25962/20 від 23.11.2020) про залишення позову без розгляду, суд відмовляє в його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», який набрав чинності 30 вересня 2016 року, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру», який набрав чинності 15 липня 2015 року. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Верховний Суд України у постанові від 13 червня 2017 року у справі № п/800/490/15 (провадження № 21-1393а17) зазначив, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Однак суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

До позовної заяви додано лист вих. № 05/09/1-589вих20 від 01.04.2020 Прокуратури Київської області адресований начальнику Північного офісу Держаудитслужби (позивач 1), в якому прокурор керуючись ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» просить у строк до 07.04.2020 повідомити про вжиті позивачем 1 заходи щодо усунення порушень вимог Закону України «Про публічні закупівлі», щодо закупівлі відповідачем 1 двох самоскидів у відповідача 2. Також у вказаному листі прокурор просить позивача 1 вирішити питання щодо звернення до суду з позовом щодо порушень, виявлених під час вказаної закупівлі.

Листом вих. № 26-13-17-17-2197 від 06.04.2020 Пінічний офіс Держаудитслужби (позивач 1) повідомив прокурора про результати розгляду його листа та про те, що позивач 1 вважає, що чинним законодавством не передбачено його звернення до суду.

До позовної заяви додано лист вих. № 05/08/1-712вих20 від 23.04.2020 прокуратури Київської області до Бориспільської районної ради, в якому прокурор керуючись ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» просить у строк до 28.04.2020 повідомити про вжиті позивачем 2 заходи щодо усунення порушень вимог Закону України «Про публічні закупівлі», щодо закупівлі відповідачем 1 двох самоскидів у відповідача 2. Також у вказаному листі прокурор просить позивача 2 вирішити питання щодо звернення до суду з позовом щодо порушень, виявлених під час вказаної закупівлі.

Листом вих. № 1-17/103 від 28.04.2020 Бориспільська районна рада (позивач 2) повідомила прокурора, що розгляне вказані у листі питання, прийме відповідне рішення, про що повідомить прокурора.

Позовну заяву направлено прокурором Київської області до суду 07.05.2020.

Доказів того, що позивач 2 здійснив за цей час дії щодо реагування на порушення законодавства про публічні закупівлі зазначені прокурором, або самостійно звернувся до суду, не надано.

Таким чином, прокурор при зверненні з даним позовом до суду довів бездіяльність позивача 1 та позивача 2, оскільки в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» надав позивачу 1 та позивачу 2 можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави.

В підготовчому засіданні 18.12.2020 представником відповідача 1 підтримано клопотання про витребування доказів від 10.12.2020 копії доказів відправлення повідомлення Київської обласної прокуратури до Бориспільської районної ради від 30.04.2020 № 05/09/1-770вих. 20 та копії сторінок журналу реєстрації вихідної кореспонденції (інших реєстрів) на яких відображено реєстрацію вказаного повідомлення та копії доказів відправлення повідомлення Київської обласної прокуратури до Північного офісу Держаудитслужби від 30.04.2020 № 05/09/1-771вих. 20 та копії сторінок журналу реєстрації вихідної кореспонденції (інших реєстрів) на яких відображено реєстрацію вказаного повідомлення для підтвердження належного повідомлення компетентних органів про звернення до суду в їх інтересах.

Представник відповідача 2 підтримав клопотання відповідача 1 про витребування доказів.

Прокурор заперечував проти заявленого клопотання відповідача 1 про витребування доказів, оскільки вважає, що подані докази на виконання ухвали господарського суду про залишення позовної заяви без руху підтверджують належене повідомлення компетентних органів про звернення до суду в їх інтересах, крім того, такі докази були оцінені та прийняті судом, а також зазначив, що інших доказів на повідомлення компетентних органів, журналу реєстрації вихідної кореспонденції (інших реєстрів) або виписки з діловодства, у прокурора відсутні.

Суд, розглянувши клопотання відповідача 2 про витребування доказів, вислухавши пояснення сторін щодо заявленого клопотання, відмовляє у його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України у клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів);

2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;

4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу;

5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Подаючи клопотання про витребування доказів, відповідач 2 посилається на неможливість самостійного отримання цього доказу, які, на думку представника відповідача 2, мають істотне значення для розгляду даної справи.

Ухвалою господарського суду від 13.05.2020 залишено позовну заяву прокурора без руху і запропонувано Прокурору Київської області усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду належних доказів направлення відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурором повідомлення про звернення його з цим позовом до суду відповідним суб`єктам, визначеним ним позивачами. На виконання ухвали господарського суду від 13.05.2020 від Прокурора Київської області 01.06.2020 надійшов лист №05/09/1-952вих.20 від 28.05.2020 (вх. №10748/20 від 01.06.2020) про усунення недоліків із доказами повідомлення про звернення його з цим позовом до суду відповідним суб`єктам, визначеним ним позивачами. Оскільки, даними доказами позивач усунув недоліки, суд прийняв їх як належний доказ та відкрив провадження у даній справі.

Також суд зазначає, що клопотання відповідача 1 про залишення позовної заяви без розгляду відхилено судом, тому й клопотання про витребувння доказів відхиляється судом.

Представник позивача 2 в підготовче засідання 18.12.2020 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до частин 2, 5 статті 185 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 18.12.2020, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, у зв`язку з чим, з`ясована думка прокурора, представника відповідача 1 та відповідача 2 щодо дати призначення судового засідання для розгляду справи по суті.

Керуючись статтями 176, 182, 185, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити у задоволенні клопотання відповідача 1 від 23.11.2020 (вх. № суду 25962/20 від 23.11.2020) про залишення позову без розгляду.

2. Закрити підготовче провадження у справі № 911/1236/20.

3. Призначити справу до розгляду по суті на 29.01.2021 о 12:00. Засідання відбудеться за адресою: м. Київ, вул. С.Петлюри, 16/108.

4. Викликати уповноважених представників учасників процесу в судове засідання.

5. Інформацію по справі сторони можуть отримати на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет (http://court.gov.ua/fair/).

6. Ухвалу направити учасникам справи.

Ухвала господарського суду набирає законної сили в порядку статті 235 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу підписано 28.12.2020.

Суддя О.О. Христенко