Ухвала суду № 93854308, 17.12.2020, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 5/161/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

17.12.2020 справа № 908/2670/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Шельбуховій В.О., розглянувши матеріали позовної заяви

За позовом: Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “ПЗУ Україна” (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 40, код ЄДРПОУ 20782312)

До відповідача-1: Приватного акціонерного товариства “Українська акціонерна страхова компанія “АСКА” (69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 97-А, код ЄДРПОУ 13490997)

До відповідача-2: Фізичної особи-підприємця Кулика Олександра Валерійовича ( АДРЕСА_1 ; ІПН – не відомий; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 )

про стягнення 46 115,18 грн.

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

16.10.2020 р. до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “ПЗУ Україна” № 208878/ІНС від 28.09.2020 р. (вх. № 2889/08-07/20 від 16.10.2020) до Приватного акціонерного товариства “Українська акціонерна страхова компанія “АСКА”, Фізичної особи-підприємця Кулика Олександра Валерійовича про стягнення 46 115,18 грн.

16.10.2020 р. автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу №908/2670/20 розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 20.10.2020 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2670/20 в порядку спрощеного позовного провадження. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Присвоєно справі номер провадження – 5/161/20 та ухвалено розгляд справи по суті розпочати з 16.11.2020 р. Ухвалою від 16.11.2020р. оголошено перерву до 17.12.2020р.

Статтею 248 ГПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

В судовому засіданні 17.12.2020р. судом проголошено вступну та резолютивну частини цієї ухвали.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що 26.11.2018р. між Приватним акціонерним товариством Страхова компанія "ПЗУ Україна» (далі - Позивач) та ТОВ «Каштан-2017» (далі - Страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № АМ134334 (далі - Договір). Предметом даного Договору були майнові інтереси Страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «Фольксваген», державний номерний знак « НОМЕР_1 ». У відповідності до умов вказаного Договору страхування Позивач взяв на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь Страхувальника страхове відшкодування. 23.01.2019р. в м. Харкові на вул. Червоні Ряди, 12 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Фольксваген», державний номерний знак « НОМЕР_1 » та транспортного засобу «БАЗ» державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 . Відповідно до постанови Ленінського районного суду м. Харкова від 12.02.2019 року по справі № 642/632/19, ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України "про адміністративне правопорушення. З заявою про виплату страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку звернулась потерпіла сторона та надала всі необхідні документи. На підставі даної заяви та наданих потерпілою особою документів було складено страховий акт. На підставі вище зазначеного страхового акту ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» здійснила виплату страхового відшкодування в розмірі 46 115,18 грн. Цивільно-правова відповідальність транспортного засобу «БАЗ» державний номерний знак НОМЕР_2 була застрахована за полісом АК9000362 у Відповідача. Враховуючи вищевикладене, у Відповідача-1 виник обов`язок відшкодувати витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу передбаченого ст. 29 Закону" України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних засобів» та франшиза передбаченої полісом обов`язкового страхування та ст. 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних засобів». Таким чином, різницю між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, повинна сплачувати особа, з вини якої настав страховий випадок, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати). Посилаючись на ст. 979, ст. 993, п.1 ст. 1166, ч. 2 ст. 1187, ст. 1194 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України «Про страхування», ст. 22.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних засобів», Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року N 142/5/2092, пункт 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», вважає, що у Відповідачів виникло зобов`язання перед Позивачем відшкодувати завдані збитки у розмірі 46115,18 грн., та просить стягнути з обох відповідачів вказану суму збитків та судові витрати.

06.11.2020 р. до суду від відповідача-2 надійшов письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить суд в задоволенні позовних вимог в частині вимог до ФОП Кулик О.В. відмовити. Зазначений відзив направлено на адреси позивача та відповідача-1 05.11.2020 р., що підтверджується фіскальними чеками від 05.11.2020 р., описами вкладення у цінні листи від 05.11.2020 р. та поштовими накладними №6114004015697, №6114004015689 від 05.11.2020 р.

09.11.2020 р. до суду від відповідача-1 надійшов письмовий відзив на позовну заяву від 30.10.2020 р. за вих. №831-15/2, згідно якого просить задовольнити позовні вимоги частково, а саме у розмірі 24 683,98 грн. Вказаний відзив направлено на адреси позивача та відповідача-2 02.11.2020 р., що підтверджується фіскальними чеками від 02.11.2020 р., описами вкладення у цінні листи від 02.11.2020 р. та поштовими накладними №0318623822699, №0318623822664 від 02.11.2020 р.

16.11.2020р. від Позивач надійшла відповідь на відзив ПрАТ "УАСК "АСКА", в якому він наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Наявні матеріали справи дозоляють розглянути справу по суті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані сторонами докази судом встановлено наступне.

26.11.2018р. між Приватним акціонерним товариством Страхова компанія "ПЗУ Україна» (далі - Позивач) та ТОВ «Каштан-2017» (далі - Страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № АМ134334 (далі - Договір). Предметом даного Договору були майнові інтереси Страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «Фольксваген», державний номерний знак « НОМЕР_1 ».

У відповідності до умов вказаного Договору страхування Позивач взяв на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь Страхувальника страхове відшкодування.

23.01.2019р. в м. Харкові на вул. Червоні Ряди, 12 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Фольксваген», державний номерний знак « НОМЕР_1 » та транспортного засобу «БАЗ» державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням гр. ОСОБА_1 .

Відповідно до постанови Ленінського районного суду м. Харкова від 12.02.2019 року по справі № 642/632/19, ОСОБА_1 , громадянина України, приватного підприємця, було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України "Про адміністративне правопорушення, стягнуто штраф у розмірі 340 грн.

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що "23 січня 2019 року об 11 годині 00 хвилин водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем БАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_2 , по вул. Червоні ряди, 12 в м. Харкові під час руху заднім ходом не переконався в безпеці руху та скоїв зіткнення з припаркованим автомобілем Volkswagen Crafter, реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, чим заподіяно матеріальні збитки.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 10.9 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. В суді ОСОБА_1 свою вину у вчиненні зазначеного ДНІ визнав підтвердив обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення.

Факт вчинення правопорушення ОСОБА_1 підтверджується сукупністю зібраних доказів у справі: протоколом про адміністративне правопорушення серії БД №185483 від 23.01.2019, схемою ДТП від 23.01.2019, поясненнями водіїв в матеріалах справи.

Згідно ст. 33 КУпАП при накладанні адміністративного стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан та вважає необхідним накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу".

Статтею ст. 75 ГПК України встановлено:

4. Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

5. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

З наведеного вбачається, що громадянин ОСОБА_1 керував автомобілем БАЗ та скоїв ДТП як фізична особа та жодних даних про те, що в цей час він виступав у якості фізичної особи-підприємця матеріали справи не містять. В наданих Позивачем доказах гр.. ОСОБА_1 також не фігурує у якості фізичної особи-підприємця, а згадується лише як водій, індивідуальний власник транспортного засобу, який має право керування транспортним засобом. Вказаний у постанові суду його статус приватного підприємця свідчить лише про його місце роботи (рід занять).

При цьому сам Позивач, звернувшись до ПрАТ "СК "АСКА" із заявою (претензією) про виплату страхового відшкодування (ВА порядку регресу) визначив винну особу ОСОБА_1 саме як фізичну особу без статусу суб`єкта підприємництва, а також вказував, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу ВАЗ державний № НОМЕР_2 , на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ПрАТ «СК «АСКА» згідно договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/9000362.

Також позивач надав витяг з ЄДРПОУ, з якого вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований у якості фізичної особи-підприємця 04.03.2010р., основний вид економічної діяльності за КВЕД 49.41 "Вантажний автомобільний транспорт".

Частина 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, та наводить перелік таких справ. Аналіз зазначеного переліку дозволяє зробити висновок, що в порядку господарського судочинства можуть розглядатись лише окремі спори, стороною яких фізична особа, яка не є підприємцем, до яких не віднесено спори з виплати страхового відшкодування.

Отже, сторонами справ інших категорій, перелічених в частині 1 ст. 20 ГПК України, фізичні особи, які не є підприємцями, бути не можуть через пряму вказівку на це в зазначеній нормі, або виходячи зі змісту правовідносин, вказаних в зазначеному переліку.

Відповідно до статті 21 ГПК України, не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

З позовної заяви вбачається, що позивач об`єднав у ній позовні вимоги про відшкодування шкоди одночасно до Приватного акціонерного товариства “Українська акціонерна страхова компанія “АСКА” та фізичної особи ОСОБА_1 , який керував автобусом БАЗ, та у спірних правовідносинах не виступав в якості фізичної особи-підприємця, до видів діяльності якого віднесено КВЕД 49.41 "Вантажний автомобільний транспорт".

Сторонами не надано суду договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/9000362, укладеного ОСОБА_1 , з якого можна було б остаточно встановити його статус при укладенні вказаного договору та у спірних правовідносинах. Відповідачі лише зазначили, що цивільно-правова відповідальність транспортного засобу «БАЗ», д/н НОМЕР_2 була застрахована у ПрАТ «УАСК АСКА» відповідно до поліса № АК/9000362 з встановленою франшизою у розмірі 1 000,00 грн. та лімітом відповідальності за шкоду завдану майну у розмірі 100 000,00 грн.

Сам по собі факт реєстрації ОСОБА_1 у якості фізичної особи-підприємця не свідчить про те, що у всіх своїх правовідносинах іншими особами він завжди виступає в такому статусі.

За змістом ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Тобто, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства

Таким чином, з урахуванням відсутності в ЦПК України прямих обмежень щодо розгляду спорів з таким предметом залежно від суб`єктного складу учасників процесу та наявності таких обмежень в ГПК України, за умови об`єднання вимог до відповідача-1, який є юридичною особою, і до відповідача-2, який у спірних правовідносинах є фізичною особою, а не підприємцем, даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного, а не господарського судочинства.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Критеріями розмежування справ цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин. Позовні вимоги до кількох відповідачів, серед яких є хоча б одна фізична особа, мають розглядатися в одному провадженні, якщо такі вимоги однорідні, нерозривно пов`язані між собою та від вирішення однієї з них залежить вирішення інших вимог.

Подібного висновку під час розгляду справи, відповідачами в якій були фізична та юридична особи, також дійшла і Велика Палата Верховного Суду в постанові від 1 вересня 2020 р. по справі № 198/305/15-ц.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, оскільки відповідач-2 ОСОБА_1 у спірних правовідносинах не виступав у якості фізично особи-підприємця, що відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України виключає можливість розгляду цієї справи господарськими судами України у зв`язку із непідвідомчістю їм цього спору.

Згідно ч. 2 ст. 231 ГПК України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції загальних місцевих судів в порядку цивільного судочинства відповідно до ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГПК України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір”, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Суд зазначає, що при подачі позовної заяви до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2102,00 грн. та враховуючи закриття провадження у справі, питання про повернення позивачу з державного бюджету судового збору може бути вирішено за наявності відповідного клопотання позивача.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 231, ст. ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Провадження у справі № 908/2670/20 закрити.

2. Копію ухвали направити сторонам у справі.

Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення та відповідно до ч. 5 ст. 231, ч. 1 ст. 256 ГПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти дні з дня її проголошення.

Ухвалу оформлено у повному обсязі та підписано 22.12.2020.

Суддя К.В. Проскуряков