Рішення № 93854189, 16.12.2020, Господарський суд Житомирської області

Господарський суд

Житомирської області

_________

____________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/991/20

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кравець С.Г.

секретар судового засідання: Гекалюк О.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Гевондян Ольга Михайлівна, підприємець,

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Гевондян Ольги Михайлівни (м.Чуднів,

Житомирська область)

до Чуднівської міської ради (м.Чуднів, Житомирська область)

про стягнення 1695170,63грн.

Фізична особа-підприємець Гевондян Ольга Михайлівна звернулась до господарського суду з позовом до Чуднівської міської ради про стягнення 1695170,63грн з яких: 1406337,00грн основного боргу, 138251,38грн пені, 68592,80грн 3% річних, 81989,45грн інфляційних втрат, а також судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором №4 про виконання робіт від 09.11.2018.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 01.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 22.09.2020.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 22.09.2020 відкладено підготовче засідання на 19.10.2020.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 19.10.2020 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 04.11.2020.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 04.11.2020 відкладено підготовче засідання на 20.11.2020.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 20.11.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/991/20 до судового розгляду по суті на 16.12.2020.

На адресу Господарського суду Житомирської області 15.12.2020 від Чуднівської міської ради надійшли клопотання №04-19/1557 від 14.12.2020 про фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, пояснення №04-19/1559 від 14.12.2020, клопотання про зупинення провадження №04-19/1558 від 14.12.2020 з доданими документами.

Позивач в судовому засіданні 15.12.2020 просила відмовити у задоволенні клопотання про зупинення провадження №04-19/1558 від 14.12.2020 за відсутністю підстав.

Заслухавши пояснення позивача, розглянувши клопотання відповідача №04-19/1558 від 14.12.2020 про зупинення провадження у даній справі, а також наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні, виходячи з такого.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Слід зазначити, що пов`язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів саме у даній справі. Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду пов`язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів, тощо, що не можуть бути з`ясовані та встановлені у даному процесі, проте, які мають значення для конкретної справи, провадження у якій зупинено.

Таким чином, процесуальний закон зупинення провадження у справі пов`язує із неможливістю розгляду справи, що розглядається, до вирішення іншої справи.

При цьому, вищевказана процесуальна норма прямо встановлює, що суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Тобто, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, яким чином пов`язана справа, яка розглядається іншим судом, а також, чим саме обумовлюється неможливість розгляду цієї справи.

У клопотанні про зупинення провадження у даній справі відповідачем не наведено жодного аргументу щодо того, як дана справа пов`язана з кримінальним провадженням №42020061340000061; чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи, а також не зазначено про наявність у провадженні судів іншої пов`язаної з цією справи.

За поданими до справи доказами, судом не встановлено обставин об`єктивної неможливості розгляду даної справи та наявності у провадженні суду іншої пов`язаної з цією справи. При цьому судом враховується, що саме по собі твердження про неможливість розгляду даної справи до здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні не може бути підставою для застосування пункту 5 ч.1 ст.227 ГПК України, оскільки незалежно від результату досудового розслідування у кримінальному провадженні №42020061340000061, господарський суд у даній справі має достатньо правових підстав для розгляду та вирішення по суті цієї справи.

До того ж пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Отже, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до порушення прав позивача на розумні строки розгляду справи.

Враховуючи, що зібрані у даній справі докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, господарський суд відмовляє у задоволенні клопотання Чуднівської міської ради №04-19/1558 від 14.12.2020 про зупинення провадження у справі.

Господарський суд звертає увагу відповідача на те, що відповідно до пункту 14 статті 8 ГПК України, суд під час розгляду справи в судовому засіданні здійснює повне фіксування його перебігу за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Порядок такого фіксування встановлюється цим Кодексом.

Позивач в судовому засіданні 16.12.2020 позовні вимоги підтримала з підстав викладених у позовній заяві, відповіді на відзив від 21.09.2020 (а.с.1-4, 55-58) та просила позов задовольнити.

Відповідач повноважного представника в судове засідання 16.12.2020 не направив, хоча про час та місце розгляду даної справи повідомлялися належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення судової кореспонденції №1000232102814 (а.с.99).

Відповідач у відзиві на позовну заяву №04-19/1194 від 17.09.2020 (а.с.50-51), запереченнях на відповідь на відзив відповідача №04-19/1387 від 30.10.2020 (а.с.79-80), а також поясненнях №04-19/1559 від 14.12.2020 (а.с.121-122) проти позову заперечив, просив у позові відмовити.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано клопотання, заяви, в тому числі і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів.

З огляду на те, що неявка в засідання суду представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 09.11.2018 між Фізичною особою-підприємцем Гевондян Ольгою Михайлівною (позивач/підрядник) та Чуднівською міською радою (відповідач/замовник) було укладено договір №4 про виконання робіт (далі - договір, а.с.10-12), відповідно до п.1.1 якого підрядник здійснює згідно дефектного акту, зведеного кошторисне розрахунку та договірної ціни Капітальний ремонт дорожнього покриття по вул.ІванаРудніцького-воїна-героя АТО від буд.№52 до буд.№110 в м.ЧуднівЧуднівського району, Житомирської області (далі за текстом - роботи).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду, відтак до правовідносин, що виникли між сторонами на підставі даного договору слід застосовувати положення законодавства, що регулюють правовідносини підряду.

Відповідно до ч.1 ст.837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У п.1.2 договору сторони обумовили, що зобов`язання замовника за цим договором виникають при наявної необхідної суми бюджетних призначень та відповідними кодами економічної класифікації та виконуються в залежності від обсягів реального фінансування.

Згідно з пунктом 2.1 договору, вартість робіт, визначена зведеним кошторисним розрахунком локальним кошторисом, договірною ціною, складає 1406337 грн. 00 коп. (один мільйон чотириста шість тисяч триста тридцять сім гривень 00 коп.), без ПДВ.

Пунктом 4.1 договору сторони встановили, що роботи рахуються виконаними після підписання обома сторонами акта виконаних робіт.

Згідно з п.5.1 договору, підрядник зобов`язаний: виконати замовлені цим договором, роботи та усунути виявлені замовником недоліки, у визначені терміни та якісно. Скласти Акт виконаних робіт за формою КБ 2В та довідку форми КБ З.

Відповідно до пункту 9.1 договору сторони погодили, що термін дії даного договору встановлюється з моменту його підписання і діє до повного виконання зобов`язань по договору, але не пізніше 31 грудня 2018р.

Договір підписаний представниками сторін та їх підписи скріплені печатками.

Позивач, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором №4 про виконання робіт від 09.11.2018 в частині проведення розрахунків, просить стягнути з відповідача 1406337,00грн основного боргу, 138251,38грн пені, 68592,80грн 3% річних, 81989,45грн інфляційних втрат за виконані роботи.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом ст.846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст.853 ЦК України, замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

За приписами частина 4 статті 882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Матеріали справи свідчать про те, що позивачем були виконані передбачені договором про виконання робіт №4 від 09.11.2018 роботи на загальну суму 1406337,00грн, що підтверджується підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими печатками підприємств довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форми КБ-3) за грудень 2018 року та актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2018 року, що підтверджує прийняття відповідачем робіт без зауважень (а.с.13-22).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

З урахуванням погоджених сторонами в п.2.2 договору строків проведення розрахунків за виконані роботи, відповідач мав провести розрахунок з підрядником за виконані роботи на підставі наданих підрядником та підписаних замовником актів виконаних робіт в термін 10 днів з моменту їх підписання.

Зважаючи на те, що акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2018 року до договору №4 від 09.11.2018 про виконання робіт, підписано сторонами 05.12.2018, відповідач мав провести розрахунок у строк до 15.12.2018.

Проте, відповідач свої зобов`язання за договором №4 від 09.11.2018 в частині проведення розрахунків на суму 1406337,00грн за виконані позивачем роботи належним чином не виконав, заборгованість перед позивачем в сумі 1406337,00грн не погасив.

Нормою ст.525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

Господарський суд відхиляє доводи відповідача, за якими останній посилається на відсутність у Чуднівській міській раді оригіналу договору про виконання робіт №4 від 09.11.2018, та той факт, що вказаний договір не реєструвалися в органах Державної казначейської служби України як бюджетне зобов`язання, відповідно до Бюджетного кодексу України та Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах ДКС України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №309 від 02.03.2012; а також посилання на те, що бюджетні асигнування та бюджетні призначення на укладення договору №4 про виконання робіт від 09.11.2018 не виділялися з місцевого бюджету Чуднівської міської ради у 2018 році, з огляду на таке.

Частина 2 статті 218 ГК України та стаття 617 ЦК України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.

Верховний Суд України в постанові від 15.05.12 у справі №11/446 зробив висновок, що на підставі частини другої статті 617 Цивільного кодексу України, частини другої статті 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18 жовтня 2005 року, відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання. У пункті 61 постанови Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №911/4249/16 Велика палата зазначила про те, що сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання. Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 22 березня 2017 року у справі № 3-77гс17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справах №925/246/17, №925/974/17, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі №12-46гс18.

Отже, відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення чи відстрочення виконання грошового зобов`язання.

Також безпідставними є посилання відповідача на недійсність договору в силу ч.3 ст.48 Бюджетного кодексу України, відповідно до якої укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов`язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет).

Так, за змістом статті 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Відносини, що регулюються Бюджетним кодексом України, визначені статтею 1 цього Кодексу, як відносини, які виникають у процесі затвердження, виконання бюджетів; звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства; питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства; правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу.

Спірні відносини, які склались між сторонами даної справи на підставі договору №4 про виконання робіт від 09.11.2018 є цивільно-правовими та регулюються положеннями Цивільного та Господарського кодексів України, в той час як норми Бюджетного кодексу України не впливають на зобов`язання сторін за договорами, які за своєю правовою природою є відплатними договорами, правами та обов`язками за якими наділені обидві сторони правочинів, позивач та відповідач у цій справі.

При цьому, ані приписи Господарського кодексу України, ані норми Цивільного кодексу України не допускають привілейованого становища суб`єктів господарювання, що пов`язані із фінансуванням від третіх осіб, в тому числі бюджетного фінансування.

За вказаних обставин відповідач самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями за договорами, і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 1406337,00грн основного боргу за договором №4 про виконання робіт від 09.11.2018 на капітальний ремонт дорожнього покриття по вул. Івана Рудніцького-воїна-героя АТО від буд.№52 до буд.№110 в м.Чуднів Чуднівського району, Житомирської області є правомірними, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача 138251,38грн пені, 68592,80грн 3% річних та 81989,45грн інфляційних втрат.

Розглядаючи питання про правомірність вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат, господарський суд враховує наступне.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статі 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, який обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 6.3 договору, сторони передбачили, що у разі несвоєчасного розрахунку за виконані роботи, замовник сплачує підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати, за кожний день прострочення терміну виконання робіт.

Згідно з ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 138251,38грн за період з 01.01.2020 по 31.07.2020 (розрахунок а.с.26).

При цьому слід зазначити, що законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі, нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.

Судом встановлено, що при нарахування пені за прострочку оплати за послуги надані позивачем за договором №4 про виконання робіт від 09.11.2018, позивач не врахував обмеження визначені ч.6 ст.232 ГК України та нарахував пеню за сім місяців до звернення з даним позовом, а не з моменту прострочення виконання зобов`язання.

Нормою ч.6 ст.232 ГК України передбачено період часу за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано; законом або укладеним договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано (ст.253 ЦК України), і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Аналогічна правова позиція наведена у численних судових актах касаційної інстанції, у тому числі і у постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 22.08.2019 у справі №914/508/17, від 20.08.2020 у справі №902/959/19.

У даному випадку, з умов укладеного між сторонами договору не вбачається, що між ними погоджено інший строк нарахування пені ніж передбачено ч.6 ст.232 ГК України, а отже, позивач мав право здійснювати нарахування пені в строк, що не перевищує 6 місяців з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, тобто з 16.12.2018 по 16.06.2019. Здійснене позивачем нарахування пені в сумі 138251,38грн за період з 01.01.2020 по 31.07.2020 не узгоджується з приписами ч.6 ст.232 ГК України, а тому суд дійшов висновку про безпідставність вимог позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 138251,38грн. У задоволенні позову в цій частині суд відмовляє.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, суд враховує вищевикладене, а також таке.

У відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до наведеної норми, позивачем було нараховано до стягнення з відповідача 68592,80грн 3% річних та 81989,45грн інфляційних втрат (розрахунки а.с.24-25).

Перевіривши проведені позивачем нарахування 3% річних, суд вважає їх обґрунтованими, заявленими відповідно до вимог чинного законодавства, а тому вимоги позивача про стягнення 3% річних в сумі 68592,80грн є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Здійснивши перевірку проведених позивачем нарахувань інфляційних втрат, судом встановлено, що правомірним є нарахування інфляційних втрат в сумі 77499,38грн за період з 16.12.2018 по 31.07.2020 на суму заборгованості 1406337,00грн.

Отже обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 77499,38грн. В частині стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 4490,07грн (81989,45грн - 77499,38грн = 4490,07грн) вимоги позивача є безпідставними, а тому у їх задоволенні суд відмовляє.

Як визначає ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення 1406337,00грн основного боргу, 68592,80грн 3% річних та 77499,38грн інфляційних втрат є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню. У задоволенні позову в частині стягнення пені в сумі 138251,38грн та інфляційних втрат в сумі 4490,07грн суд відмовляє.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 ГПК України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Чуднівської міської ради (13200, Житомирська область, Чуднівський район, м.Чуднів, вул.Героїв Майдану, буд. 146; ідентифікаційний код 04344952) на користь Фізичної особи-підприємця Гевондян Ольги Михайлівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ):

- 1406337,00грн основного боргу,

- 68592,80грн 3% річних,

- 77499,38грн інфляційних втрат,

- 23286,44грн витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 28.12.20

Суддя Кравець С.Г.

Друк:

1 - в справу,

2 - сторонам (рек. з пов.),

на електронні адреси:

- позивача: ІНФОРМАЦІЯ_1

- відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_2