Рішення № 93854174, 10.12.2020, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.12.2020 Справа № 905/2270/19

Господарський суд Донецької області у складі судді Сковородіної О.М.,

секретар судового засідання Доннік Н.В.,

розглянувши матеріали справи

за позовом Виконавчого комітету Маріупольської міської ради,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Фенікс”

про стягнення 39035,58грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

Виконавчий комітет Маріупольської міської ради звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс» про стягнення 39035,58грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на припинення дії договорів про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів №57 від 22.11.2013, №67 від 10.12.2013, №71 від 25.12.2013, у зв`язку із чим, відповідач повинен був самостійно провести демонтаж спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, однак останнім, дій передбачених п. 4.2 договорів, вчинено не було. Позивачем, на підставі п. 4.6. договорів було самостійно проведено демонтування рекламних конструкцій, вартість якого позивач просить стягнути з відповідача.

Відповідач у поданому до суду відзиві, проти позову заперечував, в обґрунтування заперечень посилався на те, що: 1) в договорі відсутні відомості стосовно місць розташування рекламних засобів та відомостей, які підтверджують право власності територіальної громади м. Маріуполя на такі місця; 2) також не надано підтвердження повноважень Виконкому Маріупольської міської ради щодо управління цими місцями; 3) відповідач не отримував накази начальника головного управління містобудування і архітектури №61 від 31.12.2014, №52 від 31.07.2017, №100 від 20.11.2017;4) заходи державного нагляду у сфері господарського діяльності у формі перевірки по відношенню до ТОВ «Фенікс» здійснено не було; 5( в наданих позивачем приписах відсутній підпис посадової особи ТОВ «Фенікс», докази направлення вказаних приписів рекомендованим поштовим відправленням відсутні; підставою для демонтажу було не припинення договору, а розміщення без відповідного дозволу та без укладення договору про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів; відповідач реалізував своє право на застосування принципу мовчазної згоди щодо отримання дозволів на розміщення зовнішньої реклами, а відповідно не має факту самовільного розміщення боку ТОВ «Фенікс»; позивачем проведено демонтаж з порушенням порядку, визначеного наказами №61 від 31.12.2014, №52 від 31.07.2017, №100 від 20.11.2017 та Порядку демонтажу, обліку і зберігання спеціальних конструкцій зовнішньої реклами на території м. Маріуполя у новій редакції, затвердженій рішенням виконкому Маріупольської міської ради №95 від 16.03.2011, що в свою чергу не породжує для відповідача обов`язку відшкодувати витрати за неправомірно проведений демонтаж.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній зазначив, що Положення про порядок розміщення зовнішньої реклами на території м. Маріуполя було прийнято з урахуванням правових норм, що містяться у Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про рекламу», Типових правил розміщення зовнішньої реклами; демонтаж конструкцій не був здійснений відповідачем у значний термін після спливу терміну; принцип мовчазної згоди може бути застосований за умови, якщо суб`єктом господарювання дотримані всі вимоги законодавства, а у суб`єкта владних повноважень відсутня альтернатива у прийнятті або не прийнятті позитивного рішення за зверненням такого суб`єкта господарювання.

У додаткових поясненнях позивач, стосовно здійснення заходів державного нагляду, які на думку відповідача не були проведені, зазначив, що відповідно до Положення про порядок розміщення зовнішньої реклами, робочій орган для регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами є Головне управління містобудування і архітектури Маріупольської міської ради, а отже наявні у матеріалах справи приписи про усунення порушень порядку розміщення реклами і накази про демонтаж цих конструкцій, є заходами здійснення контролю за дотриманням вимог Положення про порядок розміщення зовнішньої реклами.

Ухвалою Господарського суду Донецької області у складі судді Левшиної Я.О. №905/2270/19 від 21.12.2019 було відкрито провадження у справі №905/2270/19 за позовом Виконавчого комітету Маріупольської міської ради, м. Маріуполь, Донецька область до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Фенікс”, м. Маріуполь, Донецька область про стягнення 39035,58грн. за правилами спрощеного позовного

У зв`язку з перебуванням судді Левшиної Я.О. на лікарняному справа №905/2270/19 була передана на повторний автоматичний розподіл.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у Господарському суді Донецької області справу передано на розгляд судді Сковородіній О.М.

Ухвалою суду від 11.03.2020 призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 10.06.2020 закрито підготовче провадження у справі, призначений розгляд справи по суті.

Ухвалою суду від 10.08.2020 було зупинено провадження у справі №905/2270/19 до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справі №916/1738/19.

Ухвалою суду від 01.12.2020 провадження у справі №905/2270/19 було поновлено, у зв`язку з закінченням перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справі №916/1738/19.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми ст.43 вказаного кодексу зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Як визначено у ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п.1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи суть спору, загальну тривалість розгляду справи, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а відсутність учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини спору, суд встановив наступне.

Рішеннями Маріупольської міської ради №128 від 20.03.2013, №322 від 21.08.2013 та №478 від 20.11.2013 надано дозволи на розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами товариству з обмеженою відповідальністю «Фенікс» на 81 бігбордів та 56 сітілайтів, у тому числі 19 спірних, терміном на 5 (п`ять) років.

22.11.2013 між Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради (далі виконком, позивач), та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фенікс» (далі розповсюджувач, відповідач) укладений договір про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів №57, згідно п. 1.1. якого на підставі рішення виконкому Маріупольської міської ради №128 від 20.03.2013 виконком надає розповсюджувачу у тимчасове платне користування місця розташування рекламних засобів, а розповсюджувач приймає вказані місця, використовує їх для розташування рекламних засобів та оплачує користування зазначеними місцями згідно з умовами цього договору (т.с. 1, а.с. 38-40).

10.12.2013 між Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради (далі виконком, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фенікс» (далі розповсюджувач) укладений договір про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів №67, згідно п. 1.1. якого на підставі рішення виконкому Маріупольської міської ради №322 від 21.08.2013 виконком надає розповсюджувачу у тимчасове платне користування місця розташування рекламних засобів, а розповсюджувач приймає вказані місця, використовує їх для розташування рекламних засобів та оплачує користування зазначеними місцями згідно з умовами цього договору (т.с. 1, а.с. 26-28).

25.12.2013 між Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради (далі виконком, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фенікс» (далі розповсюджувач, відповідач) укладено договір про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів №71, згідно п. 1.1. якого на підставі рішення виконкому Маріупольської міської ради №478 від 20.11.2013 виконком надає розповсюджувачу у тимчасове платне користування місця розташування рекламних засобів, а розповсюджувач приймає вказані місця, використовує їх для розташування рекламних засобів та оплачує користування зазначеними місцями згідно з умовами цього договору (т.с. 1, а.с. 15-17).

Умови договорів про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів №57 від 22.11.2013, №67 від 10.12.2013, №71 від 25.12.2013 (далі-спірні договори), що наводяться судом далі, є тотожними.

Відповідно до п. 1.2. спірних договорів, місця розташування рекламних засобів, які надаються виконкомом в тимчасове платне користування розповсюджувачу, зазначені в додатку 3 до цього Договору, який є невід`ємною його частиною.

Місця розташування рекламних засобів являють собою площу зовнішньої поверхні будинку, споруди, елемента вуличного обладнання або території на відкритій місцевості у межах м. Маріуполя, перебувають в комунальній власності територіальної громади м.Маріуполя, управління ними, в тому числі укладання договорів щодо них, здійснюється Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради (п.1.3 спірних договорів).

Згідно з п.1.4 спірних договорів місця розташування рекламних засобів надаються розповсюджувачу виключно для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, зазначених в дозволі, виданому на підставі відповідного рішення виконкому міської ради.

Всі необхідні відомості щодо конструкції рекламних засобів, які підлягають встановленню на місцях розташування рекламних засобів, зазначаються у дозволі на розміщення зовнішньої реклами (п.1.5 спірних договорів).

Місця розташування рекламних засобів вважаються переданими виконкомом і прийнятими розповсюджувачем з моменту укладення цих договорів (п.1.6 спірних договорів).

Вказані договори передбачають обов`язок розповсюджувача отримати у встановленому порядку дозвіл на розміщення зовнішньої реклами на місця розташування рекламних засобів, наданих йому в користування, та не розміщувати рекламні засоби до отримання відповідного дозволу. Також, розповсюджувач зобов`язався своєчасно та в повному обсязі вносити плату за користування місцями розташування рекламних засобів в порядку та в строки, обумовлені цим договором (п.2.3.2, п.2.3.3 та 2.3.15 спірних договорів).

Розділом 3 спірних договорів визначені умови порядку розрахунків.

Пунктом 4.2 спірних договорів встановлено, що протягом 10 днів після припинення цього договору розповсюджувач зобов`язаний за власний рахунок демонтувати спеціальні конструкції зовнішньої реклами, відновити елементи благоустрою і повернути місця розташування рекламних засобів виконкому.

Згідно п. 4.1 спірних договорів у випадку припинення цього договору розповсюджувач повертає місця розташування рекламних засобів виконкому на підставі акту приймання-передачі.

Пунктом 4.5. спірних договорів встановлено, що протягом 10 днів після припинення цього договору розповсюджувач зобов`язаний за власний рахунок демонтувати спеціальні конструкції зовнішньої реклами, відновити елементи благоустрою і повернути місця розташування рекламних засобів виконкому.

За умовами п. 4.6 спірних договорів у разі невиконання розповсюджувачем вимог цього договору щодо демонтажу спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, виконком має право провести демонтаж спеціальних конструкцій, що розташовані на займаному розповсюджувачем місці, з наступним відшкодуванням розповсюджувачем витрат виконкому, пов`язаних з проведенням робіт з демонтажу і зберіганням демонтованих спеціальних конструкцій зовнішньої реклами.

У розділі 5 спірних договорів, сторони визначили, що вони набирають чинності з моменту укладання. У випадку отримання розповсюджувачем дозволів на розміщення зовнішньої реклами на місцях, наданих йому в користування на підставі цих договорів, ці договори діють протягом строку, на який видано відповідні дозволи, але не більше 5 років. Строк цих договорів не підлягає автоматичному поновленню.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем були отримані відповідні дозволи по кожному з об`єктів, за схемами: №99 та №109 дозвіл терміном дії до 26.06.2017 (т.с. 1, а.с. 178-187); №№ 110,111, 113, 114,115, 116, 117, 118 дозвіл терміном дії до 26.06.2017, (в подальшому відмовлено в продовженні рішенням Маріупольської міської ради №6/29-3453 від 28.08.2013) (т.с. 1, а.с. 138-155); №132 відмовлено в продовженні терміну дії дозволу рішенням Маріупольської міської ради №7/19-1574 від 29.06.2017 (т.с. 1, а.с. 134-137); №397, №398, №399, №400 відмовлено в продовженні терміну дії дозволу рішенням Маріупольської міської ради №7/19-1574 від 29.06.2017 (т.с. 1, а.с. 212-219); №398 відмовлено в продовженні терміну дії дозволу рішенням Маріупольської міської ради №7/19-1574 від 29.06.2017 (т.с. 1, а.с. 204-211); №402 дозвіл терміном дії до 14.02.2017, в подальшому відмовлено в продовженні терміну дії дозволу рішенням виконкому Маріупольської міської ради №7/19-1574 від 29.06.2017 (т.с. 1, а.с. 160-165); №837 терміном дії до 14.02.2017 (т.с. 1, а.с. 170-177).

За наслідком звернення відповідача до органу місцевого самоврядування щодо продовження терміну дії дозволів на розміщення рекламних конструкцій зовнішньої реклами, Виконавчим комітетом Маріупольської ради було прийнято рішення «Про розгляд звернень суб`єктів господарської діяльності щодо розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами на території м.Маріуполя» №130 від 19.03.2014, пунктом 4.1 якого, Товариству з обмеженою відповідальністю «Фенікс» відмовлено у продовжені терміну дії дозволів, згідно з додатком №1 до рішення, у тому числі за схемами №837 та 840 (т.с. 2, а.с. 138-142).

Наказом начальника Головного управління містобудування і архітектури Маріупольської міської ради №61 від 31.12.2014, в результаті проведення перевірки дотримання відповідачем порядку розміщення спеціальних рекламних конструкцій, останньому встановлено термін, у 30 календарних днів, з дня отримання наказу, демонтувати спеціальні конструкції зовнішньої реклами – бігборди розміром 3,0х6,0м – 6 од., сітілайти розміром 1,2х1,8м – 5 од., згідно з переліком (у тому числі за схемами №№ 114, 837, 840); та після здійснення демонтажу, відновити благоустрій території, на якій були встановлені спеціальні конструкції зовнішньої реклами (т.с. 1, а.с. 125, зворотній бік).

Відповідач, у період з квітня по травень 2017 року, звертався до центру надання адміністративних послуг Маріупольської міської ради, з заявами щодо подовження терміну дії дозволів, на розміщення спеціальних конструкції зовнішньої реклами.

За наслідком розгляду заяв, Маріупольською міською радою прийнято рішення «Про розгляд звернень суб`єктів господарської діяльності щодо подовження терміну дії дозволів на - розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами на території м.Маріуполя» №7/19-1574 від 29.06.2017, пунктом 1.3 якого, відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Фенікс», в подовжені терміну дії дозволів на розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами – 14 білбордів (схеми №402,110,111,113,115-118, 132, 396-400), згідно з додатком (т.с. 2, а.с. 149, зворотній бік).

30.06.2017 заступником начальника головного управління містобудування і архітектури Маріупольської міської ради складено припис №20 про усунення порушень порядку розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, в якому зазначено про необхідність відповідачу, в термін тридцять календарних днів, усунути порушення шляхом здійснення демонтажу спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, за схемами №№ 110, 111, 113, 115-118, 132, 395, 397-400, 402) (т.с. 1,а.с. 119).

31.07.2017, наказом начальника Головного управління містобудування і архітектури Маріупольської міської ради №52, в результаті проведення перевірки дотримання відповідачем порядку розміщення спеціальних рекламних конструкцій, встановлено відповідачу термін, у 30 календарних днів з дня отримання наказу, демонтувати спеціальні конструкції зовнішньої реклами – бігборди розміром 3,0х6,0м – 14 од, згідно з переліком (за схемами №№110, 111, 113, 115-118, 132, 395, 397-400, 402); після здійснення демонтажу зобов`язано ТОВ «Фенікс» відновити благоустрій території, на якій були встановлені спеціальні конструкції зовнішньої реклами (т.с. 1,а.с. 126).

05.09.2017, начальником головного управління містобудування і архітектури Маріупольської міської ради, складено припис №45 про усунення порушень порядку розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, в якому зазначено про необхідність відповідачу в термін 30 календарних днів усунути порушення шляхом продовження терміну дозволу на розміщення зовнішньої реклами або здійснення демонтажу спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, у тому числі за схемами №№99,109 (т.с. 1,а.с. 118).

20.11.2017, наказом начальника Головного управління містобудування і архітектури Маріупольської міської ради №100, в результаті проведення перевірки дотримання відповідачем порядку розміщення спеціальних рекламних конструкцій, встановлено відповідачу термін, у 30 календарних днів, з дня отримання наказу, демонтувати спеціальні конструкції зовнішньої реклами, зокрема, бігборди (№ за схемою 99, 109); після здійснення демонтажу відновити благоустрій території, на якій були встановлені спеціальні конструкції зовнішньої реклами (т.с. 1, а.с. 127)

Відповідачем, дій, щодо проведення демонтажу спеціальних рекламних конструкцій, передбачених п.4.2 спірних договорів, вчинено не було, у зв`язку з чим, позивачем, на підставі п.4.6. спірних договорів, проведений демонтаж.

На підтвердження проведення демонтажу рекламних конструкцій позивач надав договори про надання послуг з демонтажу рекламних конструкцій:

- договір №13 від 15.11.2017, укладений між Головним управлінням містобудування і архітектури Маріупольської міської ради (замовник) та ПП «Автоелемент» (виконавець) на надання послуг з демонтажу рекламних конструкцій, предметом якого є надання послуг з демонтажу рекламних конструкцій (спеціальних конструкцій зовнішньої реклами), вартість якого складає 100 000,00 грн. (п.3.1. договору) (т.с. 1, а.с. 102-107).

- договір №13 від 10.04.2018, укладений між Головним управлінням містобудування і архітектури Маріупольської міської ради (замовник) та ФОП Добровольською С.В. (виконавець) про надання послуг з демонтажу рекламних конструкцій, предметом якого є надання послуг з демонтажу спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, в кількості 57штук, вартість якого складає 200000,00грн. (з урахуванням додаткової угоди №1 від 24.04.2018) (т.с.1, а.с. 111-115).

Також, позивач надав підписані між Головним управлінням містобудування і архітектури Маріупольської міської ради, як замовником та ПП «Автоелемент», як виконавцем, акти прийому здачі виконаних робіт: №7 від 16.11.2017, №8 від 16.11.2017, №9 від 19.11.2017, №10 від 16.11.2017, №11 від 16.11.2017, №25 від 17.11.2017, №18 від 17.11.2017, №17 від 17.11.2017, №16 від 17.11.2017, №19 від 17.11.2017, №40 від 01.12.2017, №39 від 01.12.2017, №38 від 01.12.2017, №50 від 07.12.2017, №52 від 07.12.2017 на загальну суму 25000,05грн. (т.с. 1, а.с.226-240).

Крім того, позивач надав підписані між Головним управлінням містобудування і архітектури Маріупольської міської ради, як замовником та ФОП Добровольською С.В., як виконавцем, акти прийому здачі виконаних робіт №20 від 18.05.2018, №31 від 18.05.2018, №32 від 18.05.2018, №35 від 25.05.2018 на загальну суму 14035,08грн. (т.с. 1, а.с.241-244).

Актами про демонтаж спеціальних конструкцій зовнішньої реклами від 15.11.2017, 16.11.2017, 01.12.2017, 07.12.2017, 18.05.2018, 25.05.2018, підписаними між замовником та виконавцями зафіксовано виконання робіт по демонтажу спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, розповсюджувачем якої є відповідач (т.с. 1, а.с.226-244, зворотні боки).

Головним управлінням містобудування і архітектури Маріупольської міської ради здійснено оплату наданих послуг демонтування:

- за договором №13 від 15.11.2017, у розмірі 100 000,00 грн, платіжне дорученням №83 від 22.12.2017 (т.с. 1, а.с.109);

- за договором №13 від 10.04.2018, у розмірі 200000,00 грн, платіжне дорученням №1 від 11.06.2018 (т.с. 1, а.с. 116).

19.03.2019 позивач направив на адресу відповідача претензію №52, в якій позивач вимагав від відповідача сплатити вартість демонтажу спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, в десятиденний термін з дня отримання претензії (т.с. 1, а.с. 13). У якості доказів надіслання претензії, позивач надав фіскальний чек про направлення рекомендованого відправлення відповідачу, та конверт з відміткою працівника відділення «Укрпошти» про невручення відправлення, причина «за закінченням встановленого строку зберігання».

Відповідачем, вартість демонтажу рекламних конструкцій не була відшкодована, що зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.

Предметом розгляду у цій справі є вимоги виконавчого комітету Маріупольської міської ради про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс» витрат, понесених внаслідок демонтажу спеціальних конструкцій зовнішньої реклами у розмірі 39035,58 грн.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 16 Закону України “Про рекламу” визначено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №2067 від 29.12.2003, визначено, що зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.

У відповідності до п. 24 Типових правил виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов`язаних з розташуванням рекламного засобу.

Відповідно до пункту 46 Типових правил у разі порушення порядку розповсюдження та розміщення реклами уповноважена особа органу, який здійснює контроль за додержанням цих правил, звертається до розповсюджувача зовнішньої реклами з вимогою усунення порушень у визначений строк.

За приписами п.4.13. Положення про порядок розміщення зовнішньої реклами на території м. Маріуполя, затвердженого рішенням Маріупольської міської ради №46 від 22.03.2017 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) (далі-Положення), у разі прийняття рішення про надання дозволу керівник робочого органу протягом п`яти робочих днів підписує обидва примірники дозволу, скріплює їх печаткою робочого органу та готує проект договору на тимчасове користування місцями розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, що перебувають у комунальній власності. Протягом п`яти робочих днів з дня отримання проекту договору замовник підписує його та вносить до міського бюджету встановлену договором плату у повному обсязі або, при наданні розстрочки платежу, перший платіж.

Тобто, з вищенаведеного вбачається, що підставою для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами є наданий у встановленому порядку дозвіл, та укладений між робочим органом (позивачем) та розповсюджувачем (відповідачем) договір про тимчасове користування місцями розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами.

Укладені між позивачем та відповідачем договори про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів №57 від 22.11.2013, №67 від 10.12.2013, №71 від 25.12.2013, є належною підставою для виникнення у останнього зобов`язань, визначених їх умовами.

Як встановлено судом вище, відповідачу були видані відповідні дозволи на розміщення рекламних конструкцій, однак в подальшому, після спливу строку дозволів, рішенням Виконавчого комітету Маріупольської міської ради №130 від 19.03.2014 та рішенням Маріупольської міської ради №7/19-1574 від 29.06.2017 відповідачу було відмовлено у продовженні їх строку.

У п. 5.4. визначено, що спірні договори діють протягом строку на який виданий дозвіл на розміщення рекламних конструкцій.

Станом на момент розгляду справи у продовженні терміну дії дозволів, що були надані відповідачу на розміщення рекламних конструкцій, за вищенаведеними схемами, було відмолено, а тому в силу положень спірних договорів (п. 4.2. договорів), у відповідача виник обов`язок повернути місця розташування рекламних засобів позивачу, протягом 10 днів після припинення договору, за власний рахунок, зокрема, демонтувати спеціальні конструкції зовнішньої реклами.

Відповідно до п. 1.2.5 Порядку демонтажу, обліку і зберігання спеціальних конструкцій зовнішньої реклами на території м. Маріуполя, затверджено рішенням виконавчого комітету Маріупольської міської ради № 95 від 16.03.2011 (далі – Порядок демонтажу) та розділу 2 Положення про порядок розміщення зовнішньої реклами на території м. Маріуполя, затвердженого рішенням Маріупольської міської ради №46 від 22.03.2017, дозвіл, надає право розповсюджувачу на розміщення зовнішньої реклами на певний строк у певному місці.

Тобто, а ні в силу договору, а ні в силу Закону, строк дії дозволів на розміщення рекламних конструкцій не можуть бути автоматично продовжені. Таким чином, доводи відповідача стосовно автоматичного продовження дозвільних документів на розміщення рекламних конструкцій, не знайшли свого підтвердження.

Приписами ст. 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами пункту 4.6. спірних договорів, у разі невиконання розповсюджувачем вимог цього договору щодо демонтажу спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, виконком має право провести демонтаж спеціальних конструкцій, що розташовані на займаному розповсюджувачем місці, з наступним відшкодуванням розповсюджувачем витрат Виконкому, пов`язаних з проведенням робіт з демонтажу і зберіганням демонтованих спеціальних конструкцій зовнішньої реклами.

При цьому порядок здійснення такого демонтажу, позивачем здійснюється відповідно до затвердженого рішенням виконавчого комітету Маріупольської міської ради Порядку демонтажу, обліку і зберігання спеціальних конструкцій зовнішньої реклами на території м. Маріуполя, що сторони погодили у п. 4.7. спірних правочинів.

В силу умов спірних правочинів, та відповідно до вимог наведеного Порядку демонтажу, визначено що передумовою здійснення демонтажу є винесення робочим органом (Головним управлінням містобудування і архітектури Маріупольської міської ради), відповідних наказів про демонтаж рекламних конструкцій та приписів, якими зобов`язано відповідача самостійно, за власний рахунок, демонтувати спеціальні конструкції зовнішньої реклами та повернути місця розташування рекламних засобів.

У разі нездійснення розповсюджувачем зовнішньої реклами демонтажу спеціальних конструкцій зовнішньої реклами протягом терміну, визначеного у рішенні робочого органу, демонтаж спеціальних конструкцій здійснюється за рахунок коштів міського бюджету м.Маріуполя, з наступним їх відшкодуванням за рахунок розповсюджувача зовнішньої реклами (п.2.15 Порядку демонтажу).

В даному випадку, у п. 4.6. спірних правочинів, сторони погодили, що демонтаж спеціальних рекламних конструкцій, у випадку невиконання відповідачем такого демонтажу, самостійно, здійснюється саме Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради, тобто позивачем.

Доказів повернення місця розташування рекламних засобів позивачу, відповідачем не надано, як і не надано доказів на підтвердження демонтажу спеціальних конструкцій зовнішньої реклами.

За таких обставин, у позивача виникло, надане йому п. 4.6. спірних договорів право, на проведення демонтажу спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, з наступним відшкодуванням розповсюджувачем витрат Виконкому.

Пунктом 2.2.2 договору визначено, що виконавчий комітет Маріупольської міської ради може залучати для проведення демонтажу спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, відповідні підприємства та організації.

Суд погоджується з твердженнями позивача, про наявність у відповідача обов`язку, у зв`язку з припиненням права користування, самостійно демонтувати відповідні рекламні конструкції (п. 4.2. спірних договорів), також з тим, що такий обов`язок не був виконаний відповідачем.

Беззаперечним є також є те, що позивач, відповідно до п. 4.6. договорів, може, як і самостійно демонтувати відповідні рекламні засоби ( у разі невиконання відповідачем п. 4.2. договорів), так і залучити до демонтування відповідні підприємства та організації, про що зазначено у п. 2.2.2 спірних договорів.

Разом з цим, спірним у даній справі є саме відшкодування витрат (збитків) позивачу, понесених ним, внаслідок проведення демонтажу рекламних конструкцій, а право на таке відшкодування передбачене, безпосередньо, п. 4.6. спірних договорів.

Однак, як вже зазначено судом вище, договори про проведення демонтажу рекламних конструкцій були укладені між Головним управлінням містобудування і архітектури Маріупольської міської ради та ФОП Добровольскою С.В, та ПП «Автоелемент».

З представлених суду платіжних доручень №83 від 22.12.2017 та №1 від 11.06.2018, вбачається що саме Головним управлінням містобудування і архітектури Маріупольської міської ради перераховано на користь ФОП Добровольскою С.В, та ПП «Автоелемент» кошти, за демонтаж рекламних конструкцій по договорам №13 від 15.11.2017 та №13 від 10.04.2018.

За приписами ст.621 Цивільного кодексу України, у разі невиконання боржником для кредитора певної роботи чи ненадання йому послуги кредитор має право виконати цю роботу власними силами або доручити її виконання чи надання послуги третій особі і вимагати від боржника відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Виходячи з приписів ст. 19 Цивільного кодексу України позивач, як особа, що має право на самозахист свого цивільного права (в даному випадку місць для розташування рекламних засобів), може сама обрати спосіб самозахисту, тобто уповноважити для проведення демонтажу спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, відповідні підприємства та організації, що будуть діяти від імені органу місцевого самоврядування.

Разом з тим, з вказаних договорів №13 від 15.11.2017 та №13 від 10.04.2018 не вбачається того, що вони були укладені в наслідок покладання позивачем, обов`язку на Головне управління містобудування і архітектури Маріупольської міської ради, в розумінні п.2.2.2. договорів про тимчасове розміщення рекламних засобів.

Як і окремо позивачем не представлено суду доказів уповноваження ним іншої особи, в даному випадку Головного управління містобудування і архітектури Маріупольської міської ради, на виконання покладених обов`язків за спірними договорами.

Жодних додаткових угод, стосовно внесення змін у спірні правочини, стосовно порядку повернення місць розташування рекламних засобів/демонтажу, суду також не надано.

Тобто, фактично, Головне управління містобудування і архітектури Маріупольської міської ради понесло витрати (збитки), пов`язані з проведенням робіт з демонтажу спеціальних рекламних конструкцій, що вбачається з представлених суду договорів №13 від 15.11.2017 та №13 від 10.04.2018 та платіжних доручень про сплату послуг з демонтажу, оскільки, замовником за вказаними договорами та платником за проведення демонтажу, є Головне управління містобудування і архітектури Маріупольської міської ради.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями ст.20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Наведеними положеннями визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Тобто, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Відтак, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту, що і зазначене в положеннях ст.ст.4, 5 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача - стягнення збитків, а підставою - посилання на належне йому право на відшкодування таких збитків.

Однак, жодних доказів того, що позивач уповноважив Головне управління містобудування і архітектури Маріупольської міської ради (особа, що фактично понесла збитки) на виконання послуг з демонтажу за спірними договорами, та відповідно має право на відшкодування збитків, що фактично понесені іншою особою – суду не надано.

При цьому, за приписами 2 ст. 623 Цивільного кодексу України обов`язок доказування таких збитків, повлягається саме на кредитора.

Позивачем, не надано доказів того, що витрати з проведення демонтажу, за відшкодуванням яких від власно й звернувся до суду, були понесені саме ним, оскільки усі надані суду матеріали свідчать про те, що такі витрати були понесені - Головним управлінням містобудування і архітектури Маріупольської міської ради.

Отже, підсумовуючи викладене, враховуючи наведені норми законодавства та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки Виконавчий комітет Маріупольської міської ради не є особою, яка понесла витрати, пов`язані з проведенням демонтажу спеціальної конструкції зовнішньої реклами, відтак майнові права позивача - Виконавчого комітету Маріупольської міської ради не порушені, а факт завдання збитків по відношенню до останнього, відсутній.

З огляду на наведене всі інші доводи та міркування учасників справи, є такими, що не спростовують висновків суду стосовно відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 42, 74, 77, 86, 123, 129, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Виконавчого комітету Маріупольської міської ради, м. Маріуполь до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фенікс” про стягнення 39035,58грн. відмовити.

Вступну та резолютивну частину рішення складено та підписано 10.12.2020.

Повний текст рішення складено та підписано 21.12.2020.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію у даній справі http://dn.arbitr.gov.ua.

Суддя О.М. Сковородіна