Ухвала суду № 93853790, 22.12.2020, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

22 грудня 2020 року Справа № 5004/1694/11 Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді – Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання – Коваль Олександр Миколайович

за участю представників сторін:

від ТзОВ "Волинська біоенергетична компанія": Миселюк О.В. – керівник (наказ № 1 від 13.09.2016)

від Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області: Романчук А.Я. – довіреність №4 від 02.01.2020

від Волинської обласної прокуратури: прокурор відділу прокурора Бородчук О.В. – службове посвідчення №057398 від 09.10.2020

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області заяву Приватного підприємства “Даві Буд” про визнання недійсними результатів повторного аукціону та договорів купівлі-продажу майна у справі №5004/1694/11 за заявою Відкритого акціонерного товариства "Володимир-Волинський цукровий завод" про банкрутство,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Волинської області від 26.08.2011 порушено провадження у справі №5004/1694/11 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Володимир-Волинський цукровий завод".

Постановою суду від 23.05.2012 ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором товариства призначено арбітражного керуючого Михайловського С.В.

Неодноразово ухвалами суду у справі строки ліквідаційної процедури ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод" та повноваження ліквідатора продовжувалися.

ПП “Даві Буд” 11.06.2018 подав до суду заяву про визнання недійсним результатів аукціону з продажу майна ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод", що відбувся 25.04.2014 та договору купівлі-продажу майна (т.26, а.с.200).

07.08.2018 та 08.08.2018 ТОВ “Солодка Країна-К”, ТОВ “Волинська біоенергетична компанія” подали до суду заперечення на заяву про визнання недійсним результатів аукціону з продажу майна ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод", що відбувся 25.04.2014 та договору купівлі-продажу майна (т.28, а.с.4-7, 13-14), в яких просять суд відмовити в задоволенні заяви ПП “Даві Буд”, оскільки заявник пропустив строк позовної давності. Також зазначили, що оскільки арешт на майно проданого на прилюдних торгах по лоту №2 та відповідного договору є чинним, будь-які зміни в правовому статусі цього майна не припустимі.

21.02.2019 арбітражний керуючий (ліквідатор) Михайловський С.В. подав до суду пояснення за заяву ПП “Даві Буд”, в яких зазначив, що заява є підставною, обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення (т.28, а.с.210-211).

15.04.2019 ПП “Даві Буд” подало до суду пояснення, в яких просить суд відхилити заяву ТОВ “Солодка Країна –К” про застосування строків позовної давності (т.29, а.с.89).

Ухвалою суду від 21.05.2019 припинено повноваження арбітражного керуючого, ліквідатора майна Михайловського С.В. в даній справі та призначено ліквідатором майна арбітражного керуючого Темчишина Володимира Петровича.

Ухвалою суду від 11.06.2019 провадження по справі № 5004/1694/11 зупинено до повернення матеріалів справи з Північно-західного апеляційного господарського суду.

Листом від 07.08.2019 з Північно-західного апеляційного господарського суду до Господарського суду Волинської області у зв`язку із завершенням апеляційного провадження надійшла справа №5004/1694/11.

У відповідності до ст.35 ГПК України суддя Шум М.С. 16.08.2019 подав заяву про самовідвід.

Ухвалою суду від 16.08.2019 самовідвід судді Шума М.С. у справі №5004/1694/11 за заявою ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод" про банкрутство задоволено (т.30, а.с.132).

На підставі Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.08.2019 справу розподілено судді Гарбару Ігорю Олексійовичу.

Ухвалою суду від 20.08.2019 прийнято заяву ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод" про банкрутство до розгляду. Провадження у справі №5004/1694/11 за заявою ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод" про банкрутство поновлено.

Ухвалою суду від 22.08.2019 розгляд заяви ПП “Даві Буд” від 11.06.2018 про визнання недійсним результатів аукціону з продажу майна ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод", що відбувся 25.04.2014 та договору купівлі-продажу майна призначено на 17.09.2019 о 11:00 год.

Протокольною ухвалою від 17.09.2019 суд відклав розгляд заяви ПП “Даві Буд” від 11.06.2018 про визнання недійсним результатів аукціону з продажу майна ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод", що відбувся 25.04.2014 та договору купівлі-продажу майна на 03.10.2019 о 10:00 год.

Представник ТзОВ “Волинська біоенергетична компанія” в додаткових поясненнях від 03.10.2019 просить суд відмовити ПП “Даві Буд” у визнанні результатів повторних аукціонів з продажу майна ВАТ “Володимир-Волинський цукровий завод” по лоту №1,2, що відбувся 25.04.2014, недійсними та відмовити у визнані недійсними договору купівлі-продажу майна банкрута №28/04/14 від 28.04.2014.

Ухвалою суду від 03.10.2019 залучено ТзОВ “Продінвестзбут” та ТзОВ ЦЗ “Володимирцукор”, як учасників у справі №5004/1694/11 за заявою Відкритого акціонерного товариства "Володимир-Волинський цукровий завод" про банкрутство, в частині розгляду заяви ПП “Даві Буд” від 11.06.2018 про визнання недійсним результатів аукціону з продажу майна ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод", що відбувся 25.04.2014 та договору купівлі-продажу майна.

Протокольною ухвалою від 03.10.2019 суд відклав розгляд заяви ПП “Даві Буд” від 11.06.2018 про визнання недійсним результатів аукціону з продажу майна ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод", що відбувся 25.04.2014 та договору купівлі-продажу майна.

Ухвалою від 10.10.2019 провадження у справі зупинено до розгляду Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду касаційної скарги ТОВ "Волинська біоенергетична компанія" на ухвалу Господарського суду Волинської області від 21.05.2019 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.07.2019 та повернення матеріалів справи №5004/1694/11 до господарського суду Волинської області.

Ухвалою суду від 27.04.2020 провадження у справі поновлено. Розгляд заяви ПП “Даві Буд” від 11.06.2018 про визнання недійсним результатів аукціону з продажу майна ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод", що відбувся 25.04.2014 та договору купівлі-продажу майна, призначено до розгляду на 19.05.2020 о 10:00 год.

Ухвалою суду від 13.05.2020 провадження у справі зупинено до розгляду Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду касаційної скарги арбітражного керуючого ВАТ “Володимир-Волинський цукровий завод” Темчишина В.П. на п.4 резолютивної частини ухвали Господарського суду Волинської області від 03.10.2019 та Постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.04.2020, та повернення матеріалів справи №5004/1694/11 до Господарського суду Волинської області.

Ухвалою суду від 06.11.2020 провадження поновлено. Розгляд заяви ПП “Даві Буд” від 11.06.2018 про визнання недійсним результатів аукціону з продажу майна ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод", що відбувся 25.04.2014 та договору купівлі-продажу майна, призначено до розгляду на 24.11.2020 о 11:00 год.

Ухвалою суду від 24.11.2020 продовжено строк проведення ліквідаційної процедури ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод" та повноваження ліквідатора на шість місяців до 24.05.2021 у справі №5004/1694/11 за заявою ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод" про банкрутство.

Протокольною ухвалою від 24.11.2020 суд відклав розгляд заяви ПП “Даві Буд” від 11.06.2018 на 15.12.2020 о 10:30 год.

15.12.2020 ПП “Даві Буд” подало до суду додаткові пояснення, в яких зазначило, що у встановлений строк оплата за майно не була здійснена покупцем в повному розмірі, що не заперечується ТОВ “Волинська біоенергетична компанія” у своїх поясненнях. При тому, факт отримання коштів та підписання акту передачі не спростовує обставину відсутності згоди організатора аукціону на продовження строку оплати за майно. Адже ч. 5 ст. 71 Закону про банкрутство встановлено, що строк оплати може бути продовжено за згодою організатора аукціону, але не довше, ніж на десять календарних днів. Тобто, обов`язковою умовою для продовження строку є саме згода організатора аукціону, яка у нашому випадку відсутня. При цьому, дії продавця щодо прийняття коштів та підписання акту приймання-передачі вказану згоду не замінюють, оскільки це не передбачено чинним законодавством.

Щодо твердження про порушення майнових прав ПП “ДАВІ БУД” пояснює, що заявник є кредитором боржника на суму 902469,03 грн. відповідно до реєстру вимог кредиторів. Недотримання вимог Закону під час підготовки та проведення аукціону, а також оформлення його результатів має наслідком пропонування майна до продажу меншому колу осіб, відповідно за умов меншої конкуренції цінових пропозицій. Крім того, відсутність технічних характеристик майна в договорі купівлі-продажу порівняно з оголошенням про продаж майна зумовило спір щодо законності набуття окремого майна (колії) переможцем аукціону, та в подальшому унеможливило здійснити продаж додатково виявленого майна. Відтак, порушення прав ПП “ДАВІ БУД” як кредитора полягає у тому, що за умови наявності непогашених кредиторських вимог, вказані порушення Закону про банкрутство унеможливили їх задоволення в більшому розмірі.

В судовому засіданні 15.12.2020 представник арбітражного керуючого надала пояснення в яких визнала подану ПП “ДАВІ БУД” заяву про визнання недійсними результатів аукціону.

Протокольною ухвалою від 15.12.2020 суд оголосив перерву в судовому засіданні на 22.12.2020 о 15:30 год.

ПП “Даві буд” 18.12.2020 подав до суду клопотання, в якому просить суд відкласти розгляд справи, оскільки представник мав контакти з особами, щодо яких наразі з`ясовується статус інфікованих.

Арбітражний керуючий (ліквідатор) 21.12.2020 подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки у вказане судове засідання не може з`явитись ні ліквідатор, ні його представник.

Суд зазначає, що згідно з частиною четвертою статті 197 ГПК України (із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 30.03.2020 №540-ІХ) під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Наведене свідчить про усунення перешкод у реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав, у тому числі внаслідок наявності технічної можливості дистанційної участі представників в судовому засіданні.

Представник заявника правом прийняти участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції шляхом подання відповідного клопотання у відповідності до статті 197 ГПК України, в тому числі з використанням власних технічних засобів поза межами приміщення суду, не скористався.

Разом з тим про наявність доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути заяву по суті, заявником суду у поданому клопотанні не повідомлялося.

При цьому, у поданому клопотанні про відкладення розгляду справи заявником не наведено достатнього обґрунтування неможливості участі його представника в судовому засіданні (якщо він вважав таку участь необхідною).

Водночас суд зазначає, що судочинство в Україні здійснюється і в умовах карантину.

Згідно з частинами першою та третьою статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Отже відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін та учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

В той же час суд звертає увагу на те, що згідно положень статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Аналізуючи практику Європейського суду з прав людини, можна дійти висновку, що критерії оцінки розумності строку розгляду справи/заяви має формувати суд, який розглядає справу/заяву. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, розгляду заяви, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Суд відхиляє наведені заявником та ліквідатором в обґрунтування відкладення розгляду справи доводів про неможливість участі їх представників (директора та ліквідатора) в судовому засіданні з причини наведених у заявах, оскільки заявник та ліквідатор не позбавлені права надавати повноваження на представництво своїх інтересів будь-якій кількості осіб та будь-якому іншому представникові, а не з`явлення в судове засіданні представників учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи у судовому засіданні.

Враховуючи вищезазначене, беручи до уваги, що явка сторін в судове засідання не визнавалася обов`язковою, в судовому засіданні 15.12.2020 заслухано пояснення заявника та представника ліквідатора, в матеріалах справи достатньо документів для розгляду заяви по суті, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу, суд вважає за можливе розглянути заяву за відсутності представника заявника та ліквідатора за наявними матеріалами.

З огляду на вказаний висновок суду, клопотання заявника та ліквідатора про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.

Заслухавши пояснення присутніх представників, дослідивши письмові докази, суд дійшов наступного висновку.

19 січня 2013 року набрав чинності Закон України №4212-VI від 22.12.2011 "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом", яким Закон України “Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом" (далі Закон про банкрутство) викладено в новій редакції.

З врахуванням норм Прикінцевих та перехідних положень Закону про банкрутство ліквідаційна процедура ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод" здійснюється відповідно до норм Закону України "Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом" в редакції, чинній до 19.01.2013.

Водночас, положення нової редакції Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод", застосовуються господарським судом під час розгляду справи про банкрутство, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 24.03.2014 зобов`язано організатора аукціону товарну біржу “Захід” розмістити в офіційних друкованих органах оголошення про проведення аукціону та зобов`язати організатора аукціону товарну біржу “Захід” розмістити оголошення про проведення аукціонів з продажу майна банкрута - ВАТ “Володимир-Волинський цукровий завод”, в офіційних друкованих органах (газетах) “Голос України” або “Урядовий кур`єр” із зазначенням адреси веб - сайту організатора аукціону, на яких буде розміщено повний текст оголошення з відомостями, передбаченими ст. 59 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (т.20 а.с.234).

На виконання вище зазначеної ухвали розміщено оголошення про призначення на 25.04.2014 аукціону щодо реалізації майна ВАТ “Володимир-Волинський цукровий завод”, визначеного як Лот № 2: Технологічне та допоміжне устаткування, обладнання, передавальні пристрої, обчислювальна, офісна і побутова техніка, інструменти та інвентар, у кількості 379 інв.од., що знаходиться за адресою Волинська обл., м. Володимир Волинський, вул. Луцька, 230 (т.25 а.с.235-239).

Згідно протоколу №01-04/14/ВВЦЗ від 25.04.2014 переможцем аукціону визначено ТзОВ “Продінвестзбут” (т.25 а.с.240-243).

З переможцем аукціону укладено договір купівлі-продажу майна банкрута на відкритих торгах (аукціоні) №28/04/14 від 28.04.2014 (т.25 а.с.244-250).

У відповідності до акту приймання-передачі майна від 16.05.2014 (т.25, а.с.251-255) згідно Договору купівлі-продажу майна банкрута на відкритих торгах (аукціоні) №28/04/14 від 28.04.2014 ВАТ “Володимир-Волинський цукровий завод” передало ТзОВ “Продінвестзбут” майно.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме ухвали суду від 11.02.2016 замінено сторону у справі №5004/1694/11 про банкрутство ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод": ПАТ "Західінкомбанк" на ПП "ДАВІ БУД" в частині грошових вимог на суму 902469,03грн. (перша черга).

Тобто, продаж майна ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод" відбувався в порядку встановленому нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон про банкрутство).

Заява про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута, що був проведений 28.04.2014, мотивована тим, що процедура проведення оскарженого аукціону здійснена всупереч положенням чинного законодавства, зокрема, положенням ч.1,2 ст. 50, ч.3 ст. 55, ч.3 ст. 58 та ч.4 ст. 71 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Як слідує з матеріалів справи 11.06.2018 ПП “Даві Буд” звернувся в суд із заявою про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна ВАТ “Володимир-Волинський цукровий завод”, що відбувся 25.04.2014 року та договору купівлі-продажу майна (т.26, а.с.200-201).

ПП “Даві буд” в заяві та додаткових поясненнях доводить, що у договорі купівлі-продажу майна банкрута на відкритих торгах (аукціоні) №28/04/14 від 28.04.2014 та додатку 1 від 16.05.2014 до нього, укладених між ВАТ “Володимир-Волинський цукровий завод” в особі ліквідатора Михайловського С.В. та ТзОВ “Продінвестзбут”, відсутні будь-які характеристики щодо майна, яке є предметом даного договору.

Вважає, що договір купівлі-продажу №28/04/14 підписано 28.04.2014, а акт приймання-передачі майна підписано лише 16.05.2014, то існує порушення переможцем аукціону встановлених Законом про банкрутство строків на оплату майна.

Доводить, що при організації проведення аукціону з продажу нерухомого майна ВАТ “Володимир-Волинський цукровий завод”, який було призначено та проведено 25 квітня 2014 року порушено ч.3 ст.58 Закону про банкрутство, оскільки як вбачається із тексту оголошення, розміщеного на сайті ТБ “Захід”, відсутні будь-які оголошення на нерухомому майні, що реалізується. Дане порушення значно зменшило коло потенційних покупців, внаслідок недостатньої їх інформованості про продаж нерухомості та позбавило можливості реєстрації на участь в аукціоні більшої кількості учасників.

В своїй заяві про визнання недійсним результатів аукціону з продажу майна, ПП “Даві-Буд” зазначає, що у відповідності до ч.1 та 2 ст.50 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, продаж майна на аукціоні оформляється договором купівлі-продажу, який укладається власником майна чи замовником аукціону з переможцем торгів. Обов`язковими умовами договору купівлі продажу майну є відомості про майно, його склад, характеристики.

На думку ПП “Даві-Буд” в договорі купівлі - продажу майна банкрута на відкритих торгах №28/04/14 від 28.04.2014, укладених між ВАТ “Володимир- Волинським цукровим завод” та ТзОВ “Продінвестзбут”, у вказаних документах відсутні будь-які характеристики щодо майна, яке є предметом даного договору.

Розглядаючи вимоги про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна боржника, господарський суд оцінює в цілому правомірність дій ліквідатора з обрання ним певних способів продажу майна боржника, правомірність формування ним складу майна, яке виставляється на продаж (як цілісного майнового комплексу, так і окремих лотів), дотримання ліквідатором вимог частини 3 статті 98 Закону про банкрутство щодо добросовісності та розсудливості, дотримання балансу інтересів боржника та кредиторів.

Правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у постанові №6-370цс16 від 29.06.2016).

Приписами частини 3 статті 55 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть бути визнані в судовому порядку недійсними, а визнання результатів аукціону недійсними тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу, тобто відновлення прав боржника на реалізоване з торгів майно та в подальшому організацію нового аукціону, за результатами якого майно буде продане за найвищою ціною.

Стосовно відсутності технічних характеристик щодо майна, яке є предметом даного договору.

З таким твердженням суд погодитися не може, оскільки у відповідності до п.2.1 договору №28/04/14 від 28 квітня 2014 року: “Продавець зобов`язується передати у власність Покупцю наступне майно (далі – Об`єкт аукціону): визначене як Лот 2: Технологічне та допоміжне устаткування, обладнання, передавальні пристрої, обчислювальна, офісна і побутова техніка, інструменти та інвентар, у кількості 379 інв.од., яке знаходиться за адресою Волинська обл., м. Володимир-Волинський, вул. Луцька, 230, (згідно Додатку №1 до даного договору)” (т.31 а.с.132-157).

Тобто, в укладеному договорі є посилання на прилюдні торги, а саме лот №2, в якому зазначений перелік майна з його характеристиками та додаток до договору, і саме в додатку ідентично зазначається перелік майна та його характеристики.

Отже, в договорі №28/04/14 від 28 квітня 2014 року є як посилання на лот №2 та додаток де зазначено характеристики проданого майна, і у відповідності до п.2.1 договору ці документи є невід`ємною частиною договору.

Крім того, законодавством про банкрутство не передбачено визначення поняття «характеристика майна».

Стосовно відсутності оголошення на нерухомому майні.

Доводи ПП “Даві Буд”, що у відповідності до ч.3 ст.58 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом”, відсутні будь-які оголошення на нерухомому майні, що реалізовувалося судом до уваги не приймаються, оскільки з досліджених в судовому засіданні долучених ТОВ "Волинська Біоенергетична компанія" фотокопій вбачається, що дане оголошення розміщене, на яких простежується наявність оголошення змісту "продається" із зазначенням контактного телефонного зв`язку, і ліквідатором не спростовано та не заперечувалося даного факту (т.31, а.с.129-132).

Крім того, про наявність оголошень на нерухомому майні свідчать також оголошення про проведення аукціону, який оприлюднювався на сайтах Вищого господарського суду України та Мін`юсту та в друкованому виданні Голос України (т.25, а.с.232-232).

З огляду на викладене та встановлені судом обставини справи, суд вважає необґрунтованими та безпідставними доводи заявника факту неможливості встановлення дійсності розміщення таких оголошень на нерухомому майні боржника, що було реалізовано на спірному аукціоні.

Стосовно порушення строку на оплату майна.

Доводи ПП “Даві Буд” щодо того, що договір купівлі-продажу №28/04/14 від 28.04.2014 був підписаний 28.04.2014, а акт приймання-передачі майна був підписаний лише 16.05.2014, що на його думку є очевидним фактом порушення переможцем аукціону встановлених Законом про банкрутство строків на оплату майна, спростовується наступним.

У відповідності до ч.4 ст.71 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” встановлено, що переможець торгів повинен протягом п`яти днів з дня одержання проекту договору підписати його, та перерахувати кошти за придбане майно на зазначений у протоколі номер банківського рахунку.

Частиною 5 статті 71 Закону встановлено, що строк оплати може бути продовжено за згодою організатора аукціону, але не довше ніж на десять календарних днів.

У відповідності до п.3.2 договору термін оплати встановлений протягом п`яти банківських днів з моменту підписання договору.

Отже, договір був підписаний 28.04.2014, з врахуванням святкових та вихідних днів, які були у 2014 році, термін оплати закінчувався 07.05.2014, але організатор аукціону має право продовжити термін оплати до десяти календарних днів, тобто до 17.05.2014.

Оскільки, продавцем було прийнято оплату до вказаного числа та 16.05.2014 сторонами підписано акти прийому-передачі, то є очевидним той факт, що таке продовження термінів оплати мало місце, і в свою чергу порушення Закону не було допущено.

Крім того, сплата коштів за придбане майно заявником та ліквідатором аукціону не оспорюється.

Разом з тим, суд враховує, що обставини про визнання відкритих торгів недійсними, викладеними ПП “Даві - буд” стосуються проведення аукціону по лоту №2, натомість в своїй заяві скаржник просить скасувати аукціон проведений 25.04.2014 по лоту №1 не зазначаючи жодних обставин які б слугували визнання його недійсним.

Надавши належну оцінку наведеним вище обставинам, наявним у справі доказам, доводам та запереченням учасників даного спору, суд встановив, що проведення ліквідатором інвентаризації майна банкрута, формування ліквідаційної маси, підготовки до проведення аукціону, при проведенні аукціону та оформленні його результатів укладення з переможцем аукціону відповідного договору купівлі-продажу, сплата ним коштів за придбане майно, оформлення акту передачі у власність придбаного майна було здійснено у відповідності до вимог Закону про банкрутство.

Згідно з ч. 3 статті 55 Закону про банкрутство результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть бути визнані в судовому порядку недійсними.

Визнання результатів аукціону недійсними тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу.

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність порушення вимог законодавства при проведенні аукціону, а укладений за його результатами договір відповідає вказаним вимогами Закону про банкрутство, що регулюють особливості укладення договорів на аукціоні, правових підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу права підприємства-банкрута від 28.04.2014, укладеного за результатами його проведення, немає.

Щодо заяв ТОВ “Волинська біоенергетична компанія” та ТОВ “Солодка країна-К” про застосування строку позовної давності, суд виходить з наступного.

У постанові ВП ВС від 04.12.2018 по справі № 910/18560/16 (12-143гс18) сказано, що позовна давність може застосовуватися виключно, якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими та доведеними:

«Однак застосування положень про позовну давність та відмова в позові з цієї підстави здійснюється в разі, коли суд попередньо встановив наявність порушеного права, на захист якого подано позов, та обґрунтованість і доведеність позовних вимог».

Загальні положення застосування позовної давності також викладені у наступних постановах: № 522/1029/18 (14-270цс19); № 522/2110/15-ц (14-247 цс 18) /п. 61; № 522/2201/15-ц (14-179 цс 18) /п. 61/; № 522/2202/15-ц (14-132цс18) /п. 61/; № 372/1036/15-ц (14-252цс18);№ 904/10956/16 (12-90гс19); № 183/1617/16 (14-208 цс 18) /п.п. 73/; № 911/1437/17 (12-226гс18) /п. 76/.

Виходячи з вимог ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.

Отже, відмова в задоволенні заяви у зв`язку з відсутністю порушеного права не потребує зазначення у рішенні суду висновку щодо вирішення питання спливу позовної давності як додаткової підстави для відмови в задоволенні заяви.

Стосовно визнання заяви ліквідатором.

Суд погоджується із доводами ТОВ “Волинська біоенергетична компанія” стосовно недоведеності вимог ПП “ДАВІ БУД” в заяві, оскільки судом надано оцінку організації та проведення спірного аукціону, а тому визнання заяви ліквідаторами, судом до уваги не приймається.

Відповідно до ч.4 ст. 191 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Таким чином, суд не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання заяви ліквідаторами, не дослідивши при цьому обставини справи.

Тобто, повинно мати місце не лише визнання заяви, а й законні підстави для задоволення заяви, які в даному випадку відсутні.

Підсумовуючи викладене вище, суд дійшов висновку про відсутність порушення вимог законодавства при проведенні аукціону, а також підстави для визнання договору купівлі-продажу недійсним, а тому заява до задоволення не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

На підставі викладеного, керуючись ст.44, 49, 50, 55 ЗУ “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст. 234 ГПК України, суд,

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви Приватного підприємства “Даві Буд” від 11.06.2018 відмовити.

Ухвала господарського суду набирає законної сили з моменту її підписання відповідно до ч.2 ст. 235 ГПК України.

Ухвала суду підписана 28.12.2020.

Ухвала суду може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 255-256, п.17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя І. О. Гарбар