Рішення № 93851663, 28.12.2020, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/5381/20

Провадження № 2/204/1594/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

24 грудня 2020 року м. Дніпро

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська, у складі:

головуючого - судді Приваліхіної А.І.,

за участю секретаря судового засідання – Сокола Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, -

В С Т А Н О В И В:

21 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідача – ПАТ «Дніпропетровський агрегатний завод», із вимогою про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати (а. с. 1-2).

В обґрунтування своїх позовних вимог, з урахуванням уточнених позовних вимог від 08 жовтня 2020 року, вказав на те, що з 2012 року він працював у ПАТ «Дніпропетровський агрегатний завод» на посаді оператора ЧПУ цеху № 9. У лютому 2020 року позивача було звільнено з посади за його заявою про звільнення за власним бажанням. На день його звільнення відповідач не провів з ним розрахунки та не видав йому трудову книжку. Також зазначає, що на день звільнення відповідач не повідомив його письмово про нараховані суми, належні йому при звільненні, в тому числі і про розмір компенсації за невикористану відпустку. Зазначає, що з квітня 2019 року відповідач не виплачував йому заробітну плату та, відповідно до довідки Пенсійного фонду ОК-5 від 04 серпня 2020 року, відповідач перед ним має заборгованість по заробітній платі у сумі 101441 гривень 87 копійок. На його неодноразові звернення до керівництва та бухгалтерії заводу з приводу виплати заборгованості по заробітній платі, останні посилалися на відсутність грошових коштів на підприємстві. Такі дії відповідача є неправомірними, у зв`язку з чим він звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 25 серпня 2020 року у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання на 15 вересня 2020 року (а. с. 25), копія якої надіслана учасникам справи 25 серпня 2020 року за вихідним № 17250/20-вих/2/204/1594/20 (а. с. 27).

Позивач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності (а. с. 53).

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а. с. 54), про причини неявки суд не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням кожен окремо та в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та спираючись на вимоги ст. ст. 223, 280 ЦПК України, ухвалив заочне рішення.

Судом встановлено, що позивач з грудня 2012 року по лютий 2020 року працював у ПАТ «Дніпропетровський агрегатний завод», що підтверджується довідкою Пенсійного фонду ОК-5 від 04 серпня 2020 року (а. с. 6-8). 04 серпня 2020 року позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату йому заборгованості по заробітній платі та, із вимогою щодо повернення йому трудової книжки (а. с. 9), яку відповідач отримав 11 серпня 2020 року, що підтверджується роздруківкою із сайту Укрпошти – відправлення № 4908901028458 (а. с. 12). Відповідь на вказану заяву позивачем не отримано, натомість відповідачем жодних заходів щодо погашення заборгованості та повернення трудової книжки позивачеві відповідачем не вчинено. 05 серпня 2020 року адвокатом Кошевим В.К. в інтересах позивача за вихідним № 01/05-08 надіслано відповідачу адвокатський запит щодо надання інформації про підтвердження існування та періоду трудових відносин між позивачем та відповідачем, розміру нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, розміру середнього заробітку за один робочий день (а. с. 13), який відповідачем отримано 11 серпня 2020 року, підтвердженням чого є роздруківка з сайту Укрпошти – відправлення № 4908901028466 (а. с. 16). Відповіді на вказаний запит адвокатом не отримано. З цих підстав, позивач у своїй позовній заяві просив витребувати у відповідача дану інформацію. У зв`язку з цим, Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська 25 серпня 2020 року було витребувано у АТ «Дніпропетровський агрегатний завод» інформацію про законні підстави невиплати ОСОБА_1 заробітної плати за період часу з квітня 2019 року по день звернення із даним позовом до суду; довідку про нараховану, але не виплачену ОСОБА_1 заробітну плату, з урахуванням компенсації невикористаної відпустки (а. с. 25).

Вказану вимогу суду АТ «Дніпропетровський агрегатний завод» отримало, однак станом на момент розгляду справи судом, витребувані судом докази відповідач так і не надав та не повідомив суд про причини неподання доказів або про неможливість надати докази. За таких обставин судом встановлено, що відповідачем без поважних причин не надано докази, витребувані судом.

Відповідно до вимог ч. 10 ст. 84 ЦПК України, у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Оскільки відповідачем жодним чином не заперечувався та не спростовувався факт працевлаштування позивача та наявності заборгованості по заробітній платі, окрім того, відповідачем без поважних причин не надано суду докази, що витребовувались судом та не повідомлено причини неподання доказів, суд, з урахуванням обставин справи та враховуючи, що витребувані докази є необхідними для встановлення факту наявності заборгованості по заробітній платі позивача та її розміру, вважає за можливе визнати встановленими обставини, для з`ясування яких вони витребовувались, а саме те, що за період з квітня 2019 року по лютий 2020 року відповідач не виплатив позивачу нараховану йому заробітну плату.

Відповідно до довідки Пенсійного фонду ОК-5 від 04 серпня 2020 року відповідач має заборгованість перед позивачем по заробітній платі у сумі 101441 гривня 87 копійок, з яких: за квітень 2019 року – 10804 гривні 46 копійок; за травень 2019 року – 11251 гривня 25 копійок; за червень 2019 року – 9903 гривні 37 копійок; за липень 2019 року – 9214 гривень 75 копійок; за серпень 2019 року – 18293 гривні 40 копійок; за вересень 2019 року – 12053 гривні 00 копійок; за жовтень 2019 року – 7019 гривень 29 копійок; за листопад 2019 року – 6897 гривень 76 копійок; за грудень 2019 року – 5189 гривень 62 копійки; за січень 2020 року – 6091 гривня 97 копійок; за лютий 2020 року – 4723 гривні 00 копійок (а. с. 8).

Відповідно до вимог ст. 21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Отже, за змістом ст. 38 КЗпП України працівник має право з власної ініціативи в будь-який час розірвати укладений з ним на невизначений строк трудовий договір. При цьому строк розірвання трудового договору і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до його розірвання і які працівник визначає самостійно.

Приписами ч. ч. 1, 2 ст. 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Відповідно до вимог ч. ч. 1 та 2 ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Згідно з вимогами ч. ч. 1, 4, 5 ст. 24 ЗУ «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи. Забороняється провадити виплату заробітної плати у магазинах роздрібної торгівлі, питних і розважальних закладах, за винятком тих випадків, коли заробітна плата виплачується працюючим у цих закладах особам. За особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов`язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, сума остаточного розрахунку, тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать.

Положеннями ст. 43 Конституції України, кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних с у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до довідки Пенсійного фонду ОК-5 від 04 серпня 2020 року, заборгованість по заробітній платі у відповідача перед позивачем становить суму 101441 гривню 87 копійок (а. с. 8), яка підлягає стягненню.

Щодо позовних вимог про стягнення витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Судом встановлено, що позивачу правничу допомогу у вказаній справі надавав адвокат Адвокатського Бюро «Кошовий В.К» - Кошовий В`ячеслав Костянтинович (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ЗП № 002407, видане на підставі рішення Ради адвокатів Запорізької області від 22 жовтня 2019 № 21 року (а. с. 21)), що підтверджується договором про надання правової (правничої) допомоги від 04 серпня 2020 року (а. с. 17-19).

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до роз`яснень, наведених у п. 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року №10, підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану, в суді регламентовано ЦПК України. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.

08 жовтня 2020 року позивач сплатив адвокату Кошовому В.К. 6000 гривень за договором про надання правової (правничої) допомоги від 04 серпня 2020 року (а. с. 34).

За таких обставин, суд вважає, що позивачем документально доведений факт понесення витрат на правову допомогу у розмірі 6000 гривень, через що вказані витрати мають бути стягнуті з відповідача на користь позивача.

Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з вимогами пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», за подачу позовної заяви майнового характеру, поданої фізичною особою, сплачується судовий збір, який становить 1% від ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Розмір задоволених позовних вимог становить 101441 гривня 87 копійок 1% ціни позову становить 1014 гривень 41 копійка (101441 гривня 87 копійок / 100% = 1014 гривень 42 копійки), що є більшою від визначеного ЗУ «Про судовий збір» мінімального розміру судового збору, тому підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 1014 гривень 42 копійки.

З урахуванням того, що позивач при подачі позову був звільнений від сплати судового збору, тому з відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір у розмірі 1014 гривень 42 копійки.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 5, 10-11, 60, 76-80, 89, 128, 141, 213-215, 258, 265, 280-288, 352-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» (49052, м. Дніпро, вул. Щепкіна, буд. 53, ідентифікаційний код юридичної особи 14311614) про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати – задовольнити у повному обсязі.

Стягнути із Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі заробітній платі у сумі 101441 (сто одна тисяча чотириста сорок одна) гривня 87 (вісімдесят сім) копійок.

Стягнути із Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у сумі 6000 (шість тисяч) гривень.

Стягнути із Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» на користь Держави судовий збір у сумі 1014 гривень 42 копійки.

Допустити негайне виконання рішення суду в межах стягнення заробітної плати за один місяць.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів зо дня його проголошення або протягом 30 днів зо дня його отримання учасниками справи, які не були присутніми у судовому засіданні.

Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів зо дня його проголошення або протягом 30 днів зо дня його отримання учасниками справи, які не були присутніми у судовому засіданні, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.

Заочне рішення може бути переглянуте Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська за письмовою заявою відповідача протягом двадцяти днів зо дня отримання ним копії рішення.

Суддя А.І. Приваліхіна