Рішення № 93851621, 26.11.2020, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/4462/19

Провадження № 2/0203/376/2020

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2020 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Колесніченко О.В.,

при секретарі Давіденко Ю.А.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

третьої особи ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі в загальному провадженні цивільну справу у паперовій формі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , про визнання відмови в приватизації квартири незаконною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2019 року позивач пред`явила через суд зазначений позов на предмет захисту своїх житлових прав у спосіб визнання відмови Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради в приватизації квартири, оформлену листом № 3/16-4477 від 21 жовтня 2019 року незаконною та зобов`язати відповідача провести приватизацію квартири за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 , а саме на наступні площі квартири: позиція -2 житлова кімната площею 11,7 кв.м., позиція -3 житлова кімната площею 20,2 кв.м., частини площі загального користування – 13,95 кв.м. (позиція-1 коридор - 5,1 кв.м., позиція-4 коридор – 5,3 кв.м., позиція -7 кухня – 8,4 кв.м., позиція-8 кухня-7,2 кв.м., позиція -9 вбиральня -0,9 кв.м., позиція -10 умивальня -1,0 кв.м.).

В обґрунтування таких вимог позивач посилалась на те, що 22 липня 1994 року рішенням виконкому Кіровської районної ради м. Дніпропетровська №1236 дві кімнати загальною площею 31,9 кв.м. у квартирі АДРЕСА_2 загальною площею 87,1 кв.м., житловою – 59,2 кв.м. – включено до службового житлового фонду ЖРЕП Кіровського району м. Дніпропетровська та 22 липня 1994 року позивачу вперше виданий ордер на вселення до цієї квартири у вказані кімнати. Рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 577 від 21 вересня 2015 року вказані дві кімнати площею 31,9 кв.м. виключені із числа службових жилих приміщень та вирішено видати ОСОБА_1 ордер на ці дві кімнати у вказані комунальній квартирі, на підставі чого 01 жовтня 2015 року позивачу виданий новий ордер № 0000000175 на вселення до вказаних кімнат квартири, куди вона вселилась та проживала. 09 вересня 2019 року позивач звернулася до відповідача з відповідною заявою про оформлення і передачу у приватну власність в порядку приватизації займаного згідно ордеру житла, проте 21 вересня 2019 року листом № 3/16-4477 відповідач відмовив у приватизації з тих підстав, що надані документи не оформлені належним чином з посиланням на те, що подані документи для приватизації займаної заявником частки комунальної квартири та інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно неможливо здійснити коректний розрахунок площ та часток зазначеної квартири.

З відкриттям загального позовного провадження ухвалою суду від 17 грудня 2019 року з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду цієї справи по суті на засадах диспозитивності проведена її підготовка у підготовчому засіданні з обміном учасниками справи змагальними заявами по суті справи без потреби у витребуванні чи сприянні в отриманні сторонами доказів.

Відповідач свій відзив не подав, маючи у повному обсязі можливість реалізувати надані Законом процесуальні права на заперечення для спростування аргументів позовної заяви.

05 лютого 2020 року третя особа ОСОБА_3 подала не визнавши позовні вимоги в повному обсязі, письмові пояснення щодо предмета спору, в яких проти доводів позивача заперечувала тим, що постанова Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 грудня 2014 року, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задоволений і на виконання якої прийнято рішення виконкому Дніпропетровської міської ради № 577 від 21 вересня 2015 року про виключення двох кімнат площею 31,9 кв.м. з числа службових з наданням ОСОБА_1 ордеру на їх зайняття, - скасована ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2017 року із закриття цього провадження, а тому відпала підстава, на якій позивач стверджує про своє законне зайняття цих двох кімнат з можливістю їх приватизації, у зв`язку з чим просила суд відмовити у задоволенні позову.

Інші заяви по суті справи від сторін та від інших учасників справи до суду не надходили.

В судовому засіданні позивач повністю підтримала заявлені позовні вимоги, наполягаючи на їх задоволенні з наведених у позовній заяві підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, заперечуючи проти задоволення позовних вимог тим, що по-перше, за поданими до заяви документами сукупна площа квартири, про приватизацію якої просить позивач, та площа квартири, яка в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстрована за ОСОБА_3 перевищує існуючу площу квартири і за сумою часток перевищує 100%, а по-друге, Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради не уповноважений на проведення безпосередньо приватизації, оскільки рішення про передачу житла в порядку приватизації приймається колегіальним органом після перевірки і розгляду поданого пакету документів.

Третя особа ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову з зазначених у її заяві по суті справи підстав, додаткового зазначивши, що наразі Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська розглядається цивільна справа № 200/5870/17 за позовом ОСОБА_3 до виконкому Дніпровської міської ради, третя особа – ОСОБА_1 , про визнання незаконним та скасування рішення № 577 від 21 вересня 2015 року, визнання недійсним ордеру на жиле приміщення, у зв`язку з чим позивач не набула законних підстав для приватизації заявлених кімнат і площі у спірній квартирі.

Інші треті особи, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи ,в судове засідання не прибули, подавши кожен окремо 17 січня 2020 року заяви про розгляд справи у їх відсутності, не заперечуючи проти задоволення позовних вимог.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника відповідача та третю особу, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, перевіривши доводи позивача в межах заявлених вимог, приходить до висновку про задоволення позову частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 22 липня 1994 року рішенням виконавчого комітету Кіровської районної ради міста Дніпропетровська № 1236 дві кімнати загальною площею 31,9 кв.м. у квартирі АДРЕСА_2 включено до службового житлового фонду ЖРЕП Кіровського району м. Дніпропетровська.

На підставі цього рішення 22 липня 1994 року позивачу, як працівнику ЖРЕП Кіровського району м. Дніпропетровська видано ордер серії «С» № 393 на вселення до вказаних кімнат квартири разом із сім`єю ( ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ).

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 квітня 2014 року, яке не оскаржувалось і набрало законної сили в день його постановлення, рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська № 2/0203/2/13 скасовано; в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до П`ятої дніпропетровської державної нотаріальної контори, ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , Виконавчого комітету Кіровської районної у м. Дніпропетровську ради, КП «Дніпропетровське МБТІ», КВ ЖРЕП Кіровського району м. Дніпропетровська, Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради про визнання часток, визнання права власності, усунення перешкод в користуванні квартирою – відмовлено; позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Дніпропетровської міської ради, виконавчого комітету Кіровської районної у м. Дніпропетровську ради, Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради, КП «Дніпропетровське МБТІ» про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло та відшкодування моральної шкоди задоволено частково; визнано недійсним свідоцтво про право власності на житло, видане на підставі розпорядження Дніпропетровського міськвиконкому № К-1471 від 06 жовтня 1993 року на ім`я ОСОБА_8 та ОСОБА_3 (реєстр. № 110п-95) на квартиру АДРЕСА_2 в частині розміру загальної площі 42,80 кв.м. та ухвалено вважати розмір приватизованої площі ОСОБА_8 та ОСОБА_3 : житлової площі 25,5 кв.м. (поз.5-житлова кімната-10,; кв.м., поз.6-житлова кімната-15,1 кв.м.) та Ѕ частини площі загального користування -13,95 кв.м. (поз.1-коридор-5,1 кв.м., поз.4-коридор-5,3 кв.м., поз.7-кухня-8,4 кв.м., поз.8-кухня-7,2 кв.м., поз.9-вбиральня-0,9 кв.м., поз.10-умивальня-1, кв.м.); зобов`язано ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 усунути перешкоди у доступі до міст загального користування, шляхом демонтування самочинно вбудованої металевої двері між коридорами в середині комунальної квартири АДРЕСА_2 ; в задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовлено. (а.с.26-29).

21 вересня 2015 року виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради № 577 вирішено виключити із числа службових дві кімнати, жилою площею 31,9 кв.м. у комунальній квартирі АДРЕСА_2 , та видати ОСОБА_1 ці дві кімнати жилою площею 31,9 кв.м. у вказаній комунальній квартирі на склад сім`ї з трьох осіб: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 (а.с.17-18).

На підставі вказаного рішення виконкомом Дніпропетровської міської ради позивачу 01 жовтня 2015 року видано повторно ордер № 0000000175 на заняття жилої площі 31,9 кв.м. у квартирі АДРЕСА_2 (а.с.19).

Постановою Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 лютого 2019 року № 203/1931/16-ц касаційна скарга ОСОБА_3 задоволена; рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 жовтня 2016 року та ухвала апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 січня 2017 року скасовані; у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ГТУЮ у Дніпропетровській області, Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської рад, третя особа П`ята дніпропетровська державна нотаріальна контора, про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину за заповітом, скасування державної реєстрації права власності, скасування державної реєстрації свідоцтва про право власності, внесення змін до технічної характеристики квартири – відмовлено; вирішено питання розподілу судових витрат (а.с.31-40).

Цим рішенням, яке в силу ст. ч.4 ст. 82 ЦПК України у цій справі є преюдиційним, встановлено, що згідно з планом будівлі квартира АДРЕСА_2 складається з приміщень: поз. 1 - коридор площею 5,1 кв. м, поз. 2 - житлова кімната площею 11.7 кв. м, поз. 3 - житлова кімната площею 20,2 кв. м, поз. 4 - коридор площею 5,3 кв. м, поз. 5 - житлова кімната площею 10,4 кв. м, поз. 6 - житлова кімната площею 15,1 кв. м, поз. 7 - кухня площею 8,4 кв. м., поз. 8 - кухня площею 7,2 кв. м, поз. 9 - вбиральня площею 0,9 кв. м, поз. 10 - умивальня площею 1,0 кв. м.

На підставі розпорядження виконавчого комітету міської Ради народних депутатів від 06 жовтня 1993 року № 7-1471 ОСОБА_3 та ОСОБА_8 було видане свідоцтво про право власності на житло, згідно з яким останні стали власниками 51/100 частки квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 42,8 м без визначення конкретних приміщень.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 померла.

30 травня 2013 року П`ята Дніпропетровська державна нотаріальна контора видала на ім`я ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадщину за заповітом, згідно з яким остання стала власником 51/200 частин спірної квартири після смерті ОСОБА_8 .

Також у цій постанові Верховного Суду встановлено, що свідоцтво, видане ОСОБА_3 на 51/200 частини квартири АДРЕСА_2 , тобто у ньому зазначені лише частки і не вказані місця загального користування, зокрема, коридор і вбиральня, з приводу яких виник спір між сторонами, що не перешкоджає здійснити ОСОБА_1 право на приватизацію.

Разом з цим, після звернення ОСОБА_1 09 вересня 2019 року до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради з заявою про оформлення передачі в приватну спільну часткову власність виділеного їй згідно вказаного вище ордеру житла (а.с.41), 21 жовтня 2019 року за вих. № 3/16-4477 відмовлено у приватизації з підстав, які визначені як «надані документи не оформлені належним чином». Зокрема, вказано, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна право власності на 51/200 частку зазначеної квартири зареєстровано на підставі свідоцтва про право власності на житло від 06 жовтня 1993 року та 51/200 частка на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 30 травня 2013 року за ОСОБА_3 , а тому враховуючи подані документи для приватизації займаної заявником частки комунальної квартири АДРЕСА_3 та інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно неможливо здійснити коректний розрахунок площ та часток зазначеної квартири (а.с.42).

Згідно з ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

В силу ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 47 Конституції України кожен громадянин має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Згідно з частиною третьою ст. 9 ЖК УРСР громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

У відповідності зі статтею 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

Згідно ч.1 ст. вказаного Закону № 2482-XII до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.

Статтею 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» визначена організація проведення приватизації та оформлення права власності.

Так, згідно ч.1 цієї статті приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина (частина 3 статті 8 Закону 2482-XII).

Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно до статті 5 цього Закону оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), житлове приміщення у гуртожитку, яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення (частина 5 статі 8 Закону 2482-XII).

Відповідно до ч. 7 ст. 8 Закону органи приватизації, що здійснюють приватизацію державного житлового фонду, мають право на діяльність по оформленню та реєстрації документів про право власності на квартиру (будинок), житлове приміщення у гуртожитку.

Частиною 10 ст. 8 Закону 2482-XII визначено, що органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 369 від 16 грудня 2009 року, визначений порядок передачі квартир багатоквартирних будинків, одноквартирних будинків (далі - квартири (будинки)), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - кімнати у комунальних квартирах), які використовуються громадянами на умовах найму, у власність громадян.

Пунктом 4 Положення передбачено, що передача займаних квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах здійснюється в приватну (спільну сумісну, спільну часткову) власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цих квартирах (будинках), жилих приміщеннях у гуртожитку, кімнатах у комунальній квартирі, у тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника.

Згідно п.5 Положення передача житла у власність громадян здійснюється безоплатно виходячи з розрахунку санітарної норми (21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю).

Пунктом 6 Положення передбачений порядок визначення загальної площі об`єктів приватизації, що передаються у власність громадян:

Так, за правилами, передбаченими п.6.2 Положення у комунальній квартирі, жилому блоці (секції) у гуртожитку, де мешкають два і більше наймачі, загальна площа, що передається у власність громадян, визначається як сума площ займаних наймачами жилих кімнат (з урахуванням відповідних коефіцієнтів площі розташованих у них веранд, засклених балконів, лоджій, холодних комор, відкритих балконів, лоджій та терас) та площі підсобних приміщень, яка розподіляється між всіма наймачами пропорційно площі займаних ними жилих кімнат.

Відповідно до п.8 Положення, якщо загальна площа квартир (будинків), жилих приміщень в гуртожитку, кімнат у комунальних квартирах, що підлягають приватизації, відповідає площі, передбаченій пунктом 5 цього Положення, зазначені квартири (будинки), жилі приміщення в гуртожитках, кімнати в комунальних квартирах передаються у власність наймачеві та членам його сім`ї безоплатно.

Відповідно до Положення про департамент житлового господарства Дніпровської міської ради, затвердженого рішенням Дніпровської міської ради № 33/17 від 21 грудня 2016 року, органом приватизації житлового фонду, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Дніпра є Департамент житлового господарства.

Як встановлено судом і не заперечувалось представником відповідача, позивач подала усі, передбачені п. 18 Положення документи разом з заявою, поданою згідно п.17 Положення та за письмовою згодою інших членів її сім`ї – ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , проте з огляду на проведені розрахунки площі (а.с.125,126) за якими частки наймачів/власників складають: ОСОБА_1 – 57/100, ОСОБА_3 – 43/100 (1 варіант), або ОСОБА_1 – 55/100, Рахнянської 45/100 часток (2 варіант), жоден з розрахунків площ відповідачем не застосовані, оскільки за інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна станом на день звернення з заявою про приватизацію за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на 51/100 часток вищезазначеної квартири.

Таким чином, фактично рішення апеляційного суду Дніпропетровської області 17 квітня 2014 року виконано не було в частині визнання недійсним в частині свідоцтва про право власності на житло, видане на підставі розпорядження Дніпропетровського міськвиконкому № К-1471 від 06 жовтня 1993 року.

Разом з тим, саме Департамент житлового господарства є суб`єктом державної реєстрації, який здійснює відповідну реєстрацію права власності в порядку приватизації у разі подання особою відповідної заяви, яка відповідає вимогам Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, і саме на орган приватизації покладене здійснення належної передачі житла у власність громадян в порядку приватизації не зважаючи на те, хто з мешканців комунальної квартири звернувся раніше, оскільки кожний має рівні права на житло, яке займає на законних підставах.

Обставини наявності зареєстрованого права власності третьої особи ОСОБА_3 без наявних на те підстав, з огляду на визнання судовим рішенням такої підстави недійсною, в тому числі частково, не свідчать про те, що позивач не набула права на приватизацію житла згідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», яке вона на законних підставах займає з 22 липня 1994 року, натомість вказані обставини та подані документи свідчать про право позивача на приватизацію виділеного їй згідно ордеру від 01 жовтня 2015 року житла, де вона та члені її сім`ї зареєстровані.

Так само не може бути підставою відмови у приватизації позивачу наведені в судовому засіданні представником відповідача та в листі Департаменту житлового господарства від 26 лютого 2020 року за вих. № 3/9-772 розрахунки площ, з огляду на те, що вказані розрахунки здійснені без урахування рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 квітня 2014 року та не відповідають дійсним розмірам приміщень згідно встановлених у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 61-21015св18 розмірам приміщень житлових та допоміжних.

Доводи третьої особи ОСОБА_3 про те, що позивач взагалі не набула права на приватизацію житла у квартирі АДРЕСА_2 у зв`язку з тим, що скасована постанова Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 грудня 2014 року на підставі якої прийнято рішення Дніпропетровської міської ради № 577, суд прийняти до уваги не може, оскільки на час розгляду даної справи вказане рішення Дніпропетровської міської ради № 577 від 21 вересня 2015 року є чинним, як і виданий позивачу 01 жовтня 2015 року ордер № 0000000175.

За встановлених фактичних обставин, суд приходить до висновку про відмову позивачу у приватизації відповідачем без передбачених законом підстав, у зв`язку з чим така відмова судом визнається незаконною і в цій частині позов підлягає задоволенню.

Разом з тим, вимоги про зобов`язання відповідача провести приватизацію квартири АДРЕСА_2 за позивачем, а саме: позиція 2-житлова кімната площею 11,7 кв.м., позиція-3 житова кімната площею 20,» кв.м та частини площі загального користування – 13,95 кв.м. (позиція-1 коридор-5,1 кв.м., позиція-4 коридор 5,3 кв.м., позиція -7 кухня-8,4 кв.м., позиція-8 кухня 7,2 кв.м., позиція-9 вбиральня – 0,9 кв.м., позиція -10 умивальня 1,0 кв.м.), оскільки відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і повноваження з приватизації покладені на орган приватизації, який здійснює свої повноваження у відповідності до процедури, передбаченої Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, а тому зобов`язання відповідача передати у приватизацію визначених нею приміщень без розгляду відповідним колегіальним органом приватизації буде виходити за межі повноважень суду та без додержання визначено для цього порядку.

За правилами ст. 141 ЦПК України з урахуванням результату розгляду справи судові витрати у вигляді сплаченого судового збору належить покласти на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 11-13, 81, 141, 209, 258, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , про визнання відмови в приватизації квартири незаконною та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати відмову Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 38114671, м. Дніпро, вул. Воскресенська, 16) від 21 жовтня 2020 року за вих. № 3/16-4477 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) в приватизації квартири АДРЕСА_2 - незаконною.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 38114671, м. Дніпро, вул. Воскресенська, 16) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір в сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги у паперовій формі до Дніпровського апеляційного суду через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Колесніченко