Рішення № 93851059, 28.12.2020, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/1359/20

2/212/3563/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 грудня 2020 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі: головуючого судді Борис О.Н., за участю секретаря судового засідання Деменко А.С., в порядку ст. 247 ЦПК України за відсутності учасників справи та без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (надалі АТ КБ «Приватбанк») звернулося до суду з позовом до відповідача з вимогою про стягнення заборгованості у розмірі 112870,52 грн. за кредитним договором та витрат понесених на сплату судового збору в сумі 2102,00 грн. Свої вимоги обґрунтував тим, що відповідач підписав з Банком Анкету-заяву № б/н від 04.01.2011 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 46650,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач, підписавши заяву, підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом із Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, складає між ним і Банком Договір про надання банківських послуг. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п.п.2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких відповідач при укладанні Договору надав згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку. Банк за договором свої зобов`язання виконав, надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах договору і в межах встановленого ліміту.

Відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором не надав своєчасно грошові кошти на погашення кредиту, в зв`язку з чим станом на 09.01.2020 виникла заборгованість в розмірі 112870,52 грн., з яких: 68917,38 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 16014,73 грн. – заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит, 22087,43,00 грн. - нарахована пеня, а також штрафи 500,00 грн. (фіксована частина), 5350,98 грн. (процентна складова).

10 березня 2020 року судом постановлена ухвала про відкриття провадження та призначення розгляду в порядку спрощеного провадження з повідомленням учасників справи.

22 червня 2020 року судом ухвалено заочне рішення по справі про часткове задоволення позовних вимог.

Ухвалою суду від 7 жовтня 2020 року заочне рішення суду по справі від 22 червня 2020 року скасовано та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Відповідач скористався своїм правом на надання відзиву та 4 листопада 2020 року надав його до суду. У поданому до суду відзиві зазначено про невизнання пред`явлених позовних вимог в повному обсязі. Відповідач вказує, що АТ КБ «ПриватБанк» не надав до суду доказів на підтвердження погодження ОСОБА_1 з умовами на які у позовній заяві посилається позивач. На думку відповідача, підписання нею Анкети-заяви від 04.01.2011 не може свідчити про укладення кредитного договору між сторонами по справі.

Позивач 2 грудня 2020 року надав до суду відповідь на відзив у якому вказав на те, що Правила та Умови надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті Банку є публічною офертою та відповідач підписавши Анкету-заяву приєднався до запропонованих Банком умов кредитування. Також підтвердженням існування кредитного договору між сторонами є відкриття позивачем карткового рахунку та активне використання останнього ОСОБА_1 .

У судове засідання представник позивача не з`явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, звернувся до суду із клопотанням про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, просила розглянути справу у її відсутність.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ст. 247 ч. 2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 04.01.2011 року між публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_2 (уклала шлюб із ОСОБА_3 12.01.2013 та прийняла його прізвище ОСОБА_4 ) був укладений кредитний договір № б/н, згідно якого ОСОБА_1 отримала кредит в сумі 46650,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Сторони дійшли згоди, що базова відсоткова ставка по кредиту становить 2,5 % на місяць на залишок заборгованості. (а.с. 16,19)

До кредитного договору позивачем надано Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/. (а.с. 20-34)

Судом встановлено, що позивач, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просить у тому числі, крім простроченого тіла кредиту, стягнути заборгованість за відсотками на прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.

За наданим банком розрахунком (а.с. 6-9, 10-15), заборгованість ОСОБА_5 за вказаним кредитним договором станом на 09.01.2020 року 112870,52 грн., з яких: 68917,38 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 16014,73 грн. – заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит, 22087,43 грн. - нарахована пеня, а також штрафи 500,00 грн. (фіксована частина), 5350,98 грн. (процентна складова).

У спорі, пов`язаному із стягненням заборгованості за кредитним договором підлягають встановленню обставини, як наявності між сторонами договірних правовідносин, так і невиконання позичальником взятих на себе зобов`язань.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч.1 ст.626, ч.1 ст.628 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 ЦК України).

Виходячи зі змісту цієї норми права, істотними умовами кредитного договору є предмет, сума, строк повернення та проценти за користування кредитними коштами.

Згідно ч.2 ст.1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ст.625 ЦК України).

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Так, в матеріалах справи наявна надана позивачем довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», яка підписана відповідачем, в якій, зокрема зазначені відсотки за користування кредитними коштами – 2,5%, пені – пеня = пеня(1)+ пеня(2), де пеня (1) базова процентна ставка по договору/30 календарних днів нарахованих за кожен день прострочення кредиту; пеня(2)=1% від заборгованості, але не менше 30 грн. в місяць, нараховується 1 раз в місяць при наявності прострочки по кредиту або процентам 5 і більше днів при виникненні прострочки на суму від 50 грн. і більше, та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту – 500 грн. і 5% суми заборгованості по кредиту з урахуванням нарахованих процентів та і комісій. (а.с. 19)

За приписами п.п. 3, 6 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Згідно зі ст. 41 Закону України «Про Національний банк України» та ч. ч. 1, 2 ст.68 Закону України «Про банки та банківську діяльність», Національний Банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та Правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі Правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.

Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку, відповідно до пункту 42 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 04.07.2018 № 75, є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Пунктом 57 вищезазначеного Положенням визначено, що інформація, що міститься в прийнятих для обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного).

Згідно з пунктом 60 цього Положенням, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.

При цьому, пунктом 62 вказаного Положення визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Отже, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Так, АТ КБ «ПриватБанк» надана суду виписка з особового рахунку клієнта ОСОБА_1 , з якої вбачається, що за цим рахунком здійснено усього витрат на суму 346403,08 грн., усього надходжень – 231316,87 грн. (а.с. 89-117)

З наданої довідки АТ КБ «ПриватБанк» про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 вбачається, що старт карткового рахунку № НОМЕР_1 відбувся 4 квітня 2011 року з встановленням кредитного ліміту в розмірі 1000,00 грн. В подальшому вказаний кредитний ліміт неодноразово збільшувався та 30.07.2018 він був збільшений до 46650,00 грн. Також 11.05.2019 було зменшено кредитний ліміт по вказаній кредитній карті до 0,00 грн.

З наданої АТ КБ «ПриватБанк» довідки вбачається, що Банком було надано ОСОБА_1 наступні кредитні карти, а саме: 04.01.2011 за № НОМЕР_1 з терміном дії до січня 2015 року; 31.10.2014 за № НОМЕР_2 з терміном дії до жовтня 2018 року; 26.01.2015 за № НОМЕР_2 з терміном дії по жовтень 2018 року; 02.04.2018 за № НОМЕР_3 з терміном дії по листопад 2021 року.

З досліджених судом виписки з особового рахунку клієнта ОСОБА_1 , довідок АТ «КБ «ПриватБанк» про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 та про видачу кредитних карт зі строком їх дії, вбачається, що відповідач активно користувалась коштами Банку, які розміщені на кредитному рахунку.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

У відповідності до ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, підписана відповідачем довідка про умови кредитування з використанням платіжної карти «Кредитка Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та видача АТ КБ «ПриватБанк» кредитних карт з певним строком їх дії, вказує на погодження між сторонами всіх істотних умов кредитного договору.

Судом встановлено, що відповідач була обізнана з умовами на яких отримала наданий позивачем кредит, а отже банк має право вимагати від позичальника виконання умов договору також в частині сплати відсотків, пені, штрафів.

Із наданого позивачем розрахунку та виписки з особового рахунку клієнта вбачається, що відповідач ОСОБА_1 отримавши кредитні кошти не виконала взятого на себе обов`язку зі своєчасного їх повернення та сплати відсотків за користування кредитними коштами, а тому остання повинна нести цивільно-правову відповідальність за невиконання кредитного зобов`язання перед АТ КБ «ПриватБанк».

Перевіряючи розрахунок заборгованості визначений позивачем, судом встановлено, що клієнту ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» було встановлено кредитний ліміт на картковий рахунок в розмірі 46650,00 грн. В той же час ОСОБА_1 активно користувалась сервісом «Оплата частинами», яка надається АТ КБ «ПриватБанк», у зв`язку з чим тіло кредиту відповідача збільшилося за рахунок платежів, направлених на погашення заборгованості за використання сервісу «Оплата частинами».

За вказаних обставин суд погоджується з наданим розрахунком позивача про нарахування ОСОБА_1 заборгованості з тіла кредиту в розмірі понад встановлений кредитний ліміт в сумі 68917,38 грн., заборгованості по процентам на прострочений кредит в сумі 16014,73 грн.

Слід зауважити, що відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі №6-2003цс15, цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Згідно зі ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та положення ст. 549 ЦК України, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому, незважаючи на умови кредитного договору, їх одночасне застосування за одне і те саме правопорушення (порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором) свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України, щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про неможливість одночасного стягнення з відповідача штрафів (як процентної, так і фіксованої частин) та пені у межах відповідальності за зобов`язаннями за одним і тим самим кредитним договором, у зв`язку із чим вважає на можливе стягнути з відповідача на користь позивача тільки штрафи в сумі – 500 грн. (фіксована частина) та 5350,98 грн. (процентна складова), у стягненні пені за зобов`язаннями, слід відмовити, що повністю узгоджується із усталеною практикою Верховного Суду, викладеною у постановах: від 13 лютого 2019 року у справі № 216/2813/15 (провадження № 61-38341св18), від 13 лютого 2019 року у справі № 523/17197/15-ц (провадження № 61-24792св18), від 13 лютого 2019 року у справі № 2-884/10 (провадження № 61-24993св18) та іншими.

З урахуванням викладеного суд вважає, що позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» підлягають задоволенню в частині стягнення заборгованості у загальній сумі 90783,09 грн., яка складається з тіла кредиту в сумі 68917,38 грн., заборгованості по процентам на прострочений кредит в сумі 16014,73 грн., штрафів в сумі – 500 грн. (фіксована частина) та 5350,98 грн. (процентна складова), в частини стягнення пені, вимоги позивача не можуть бути задоволенні.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог АТ КБ «ПриватБанку» з ОСОБА_1 підлягають стягненню на користь позивача судові витрати в розмірі 1690,66 грн.

Керуючись ст. 61 Конституції України, ст.ст. 207, 526, 549, 625, 626, 628, 629, 634, 938, 639, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 19, 76-81, 89,141, 258-259, 263-265, 279, 354 ЦПК України суд, -

ухвалив:

Позов акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 04 січня 2011 року в розмірі 90783,09 грн. (дев`яносто тисяч сімсот вісімдесят три) гривні 09 копійок та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1690,66 (одна тисяча шістсот дев`яносто) гривень 66 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до п. 3 Розділу XII ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Позивач: акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження юридичної особи: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 .

Рішення складено та підписано 28 грудня 2020 року.

Суддя: О. Н. Борис