Вирок № 93850677, 24.12.2020, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

іменем України

Справа № 214/5794/18

Провадження № 1-кп/210/224/20

"24" грудня 2020 р.

Колегія суддів Дзержинського районного суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого-судді: Вікторович Н.Ю.,

суддів: Літвіненко Н.А., Ступак С.В.,

за участі секретарів судового засідання: Реви К.В., Соколовської Т.О., Фетісової Т.С.,

прокурорів: Тумко В.І., Зуб А.А.,

потерпілого: ОСОБА_1 ,

обвинувачених: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

захисників обвинувачених, - адвокатів: Третяченка О.В., Зеленкіної Н.Г., Бондарчук А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, кримінальне провадження №12017040750003079 від 31 грудня 2017 року, відносно:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянина України, маючого середньо-спеціальну освіту, не одруженого, офіційно не працюючого, не маючого на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей, та інших непрацездатних осіб, зареєстрованого та проживаючого до взяття під варту за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

за правовою кваліфікацією у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.15 ч.3 ст.289 ч.3 КК України,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження: м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянина України, маючого середньо-спеціальну освіту, не одруженого, офіційно не працюючого, не маючого на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей, та інших непрацездатних осіб, зареєстрованого та проживаючого до взяття під варту за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

за правовою кваліфікацією у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.15 ч.3 ст.289 ч.3 КК України,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце народження: м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянина України, маючого середньо-технічну освіту, не одруженого, офіційно не працюючого, не маючого на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей, та інших непрацездатних осіб, зареєстрованого та проживаючого до взяття під варту за адресою: АДРЕСА_3 ,

за правовою кваліфікацією у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.15 ч.3 ст.289 ч.3 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А:

Судовим слідством встановлено, що в середині грудня 2017 року ОСОБА_2 , разом з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 вступили в злочинний зговір з метою незаконного заволодіння транспортним засобом. Відповідно до розподілених ролей ОСОБА_4 повинен був підшукати транспортний засіб, співучасник злочину ОСОБА_5 повинен був провести потерпілого на місце вчинення кримінального правопорушення, де разом з іншим співучасником злочину ОСОБА_2 , незаконно заволодіти транспортним засобом. Реалізуючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, ОСОБА_4 за допомогою інтернет-сайту «OLX» відшукав за об`явою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у якого у власності знаходиться автомобіль марки «Mersedes-Benz sprinter 313CDI» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , та зателефонував йому, повідомивши про те, що 30 грудня 2017 року потрібно здійснити вантажоперевезення від СЗШ №51, розташованої по вул. Світлогірській, до мкрн. Східний-2 м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, на що ОСОБА_1 погодився.

В подальшому, 30 грудня 2017 року, діючи за попередньою змовою осіб, реалізовуючи свій умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, ОСОБА_4 за допомогою автомобіля «Skoda roomster», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , перевіз три стільці та один стіл до СЗШ №51, розташованої по вул. Світлогірській в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, разом з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 . Після чого, за вказівкою ОСОБА_4 , коли потерпілий ОСОБА_1 після телефонної розмови, на власному автомобілі марки «Mersedes-Benz sprinter 313CDI», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , приїхав до мосту по вул. Каспійська в Саксаганському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області приблизно о 16 годині 20 хвилин, до нього підійшов ОСОБА_5 , який присів в автомобіль потерпілого ОСОБА_1 та супроводив ОСОБА_1 на автомобілі до СЗШ №51, розташованої по вул. Світлогірській в Саксаганському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області. Прибувши на місце потерпілий ОСОБА_1 вийшов із кабіни автомобіля разом з ОСОБА_5 , та потерпілий ОСОБА_1 направився до задньої частини автомобіля з метою завантаження стільців та столу в автомобіль, та відчинив одні задні двері. В цей момент співучасник злочину ОСОБА_2 з невстановленого слідством пістолету для відстрілу патронів калібру 9мм, споряджений метальними снарядами «несмертельної дії», котрий заздалегідь придбав у всесвітній мережі-інтернет, здійснив п`ять пострілів в потерпілого ОСОБА_1 та спричинив йому відповідно до висновку судово-медичної експертизи №197 від 21 лютого 2018 року тілесні ушкодження у вигляді: сполученої травми голови, грудної клітини праворуч, правого плеча: вогнепальне кульове проникаюче поранення лобної області праворуч, скалковий вдавлений перелом лобної кістки, забій головного мозку 2-го ступеню, субарахноідальний крововилив, субдуральний крововилив, контузія правого очного яблука, крововилив в склеру правого ока, частковий гемофтальм, травматичний птоз верхнього повіка, синець навколо правого ока, непроникаюче вогнепальне кульове сліпе поранення передньої поверхні грудної клітини праворуч з переломом 3-го ребра і контузією правої легені (середня доля і 3-й сегмент верхньої долі), які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя, та тілесні ушкодження у вигляді: забійна рана правої тім`яної області, вогнепальне сліпе кульове поранення нижньої третини правого плеча, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, які викликали короткочасний розлад здоров`я.

Після отриманих поранень потерпілий впав на землю, став кричати та звати на допомогу, у зв`язку з чим ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 покинули місце вчинення кримінального правопорушення, не довівши свій умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом до кінця.

Згідно з висновком автотоварознавчої експертизи №15/12.2/273 від 29 серпня 2018 року ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 мали намір незаконно заволодіти транспортним засобом марки «Mersedes-Benz sprinter 313CDI», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартість якого на момент вчинення кримінального правопорушення, станом цін на 30 грудня 2017 року, складає 323 783,47 гривні.

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 кваліфіковано за ст.15 ч.3 ст.289 ч.3 КК України, за ознаками незакінченого замаху на незаконне заволодіння транспортним засобом, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з насильством, небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого.

Саме за даною кваліфікацією дій обвинувачених прокурор підтримував обвинувачення на протязі всього часу розгляду справи.

Допитаний в ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_2 вину у пред`явленому звинуваченні визнав частково, в частині завдання потерпілому тілесних ушкоджень, стріляв з травматичного пістолета у нього, не визнав в частині наміру незаконного заволодіння транспортним засобом. З обвинувальним актом згодний частково. В частині того, чи були вони разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які дії вчиняли - відмовився давати пояснення. Слідчий експеримент не підтвердив, оскільки все було награно, його три доби тримали у райвідділі. З якою метою стріляв у потерпілого - не знає та не пам`ятає. Травматичний пістолет купив в інтернеті у 2015-2016 роках, зберігав дома. Тиску на нього з боку обвинувачених немає. На нього здійснювався тиск фізичний та моральний у райвідділі - йому не давали води та їжі, били книжкою по голові, до розгляду питання про обрання запобіжного заходу протримали три дні. Захиснику та слідчому нічого не казав. Назвати прізвища осіб, які знущалися - не може. Потім тиску не було. На обліку у психіатра він перебував, у 2008 році його зняли з обліку, більше до лікаря з того часу не звертався. Психіатрична експертиза на досудовому слідстві не призначалася. Щодо того - де взяв меблі - відмовився від дачі пояснень. Посвідчення водія та навиків керування транспортними засобами не має. Просив перекваліфікувати його дії на ст.121 ч.1 КК України. Заявлені потерпілим та прокурором цивільні позови не визнав.

Допитаний в ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_3 вину у пред`явленому звинуваченні не визнав повністю, пояснив, що 30 грудня 2017 року, приблизно о 14 годині 00 хвилин, йому зателефонував ОСОБА_2 і попросив допомогти за гроші. Він погодився і ОСОБА_2 сказав, що зателефонує, коли вони зустрінуться. На машині ОСОБА_4 , якого він раніше не знав, вони зустріли його на зупинці швидкісного трамвая. Його висадили з машини біля мосту, попросили зустріти водія вантажного автомобіля і показати йому дорогу. Коли вони приїхали до СШ№51, потерпілий вийшов зі сторони водія, а він зі сторони пасажирського місця. Потерпілий пішов на зад автомобіля, щоб відкрити задні двері і раптом він почув хлопки. Він був ошелешений тим, що ОСОБА_2 стріляв у водія, і одразу зрозумів, що він не буде приймати в цьому участь. Водій упав, ОСОБА_2 побіг, він - за ним, прибігли до машини і поїхали. Він питав ОСОБА_2 навіщо він це зробив, але нічого з його відповіді не зрозумів. ОСОБА_2 його колишній однокласник, вони рідко зустрічаються, можуть випити пива, той допомагав йому під час ремонту старі речі виносити, він погодився допомогти йому завантажити-розвантажити меблі. ОСОБА_2 обіцяв за це гроші. ОСОБА_4 був на «Шкоді» чорного кольору, в марках автомобілів не дуже розуміється, водійського посвідчення не має. Навіщо було зустрічати водія - таких питань не задавав. Меблі бачив - стіл та приблизно п`ять стільців. Коли вони їхали - в автомобілі ОСОБА_4 нічого не було. Автомобіль залишився на відстані приблизно метрів 100 від школи №51. Біля школи освітлення не було. Були свята, школа була темна, нічого дивного. Він був у шоці від того, що відбулося, «швидку» не викликав, тому що в перший раз опинився в такій ситуації. Потерпілий кричав, але нічого не казав. Покази, які давав на досудовому слідстві не підтримує, тому що його примусили їх підписати - три дні не кормили, не поїли, надягали протигаз, спав на підлозі. Адвокату не казав, бо адвокат піде, а він залишиться. Коли тікали з ОСОБА_2 нічого не брали, деталі не пам`ятає. Вину не визнає, тому що зговору, мотиву не було, про пістолет ОСОБА_2 йому нічого не було відомо. Просив виправдати його у зв`язку із не доведенням вини. Заявлені потерпілим та прокурором цивільні позови не визнав.

Допитаний в ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 вину у пред`явленому звинуваченні не визнав повністю, пояснив, що 30 грудня 2017 року, приблизно об 11 годині 00 хвили, йому зателефонував ОСОБА_2 , запропонував придбати меблі, він відповів, якщо вони в нормальному стані, то потрібні. Знайшов на сайті OLX оголошення щодо вантажних перевезень, домовився про місце та час. Зателефонував ОСОБА_2 , забрав його біля магазину «Метро», ОСОБА_3 на швидкісному трамваї, та поїхали. Перед мостом висадили ОСОБА_3 , щоб він зустрів водія, з ОСОБА_2 поїхали на місце, де стояли меблі. Висадив ОСОБА_2 і пішов в магазин за водою та сигаретами (для ОСОБА_2 , у якого не було грошей на сигарети). Коли вийшов з магазину хвилин через 7-10, почув постріл, побачив, що біжать ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , вони сказали - поїхали. Криків він не чув. На питання, що сталося, де меблі - ОСОБА_2 сказав, поїхали, потім розповість. Відвіз ОСОБА_2 , ОСОБА_3 додому та розійшлися. Вже пізніше через кілька тижнів від ОСОБА_2 дізнався, що вони там посперечалися з водієм, і ОСОБА_2 , у нього щось в голові «стрельнуло», - вистрелив у потерпілого. Запитав звідки у нього пістолет, сказав, що йому це не потрібно знати і все. Станом на 30 грудня 2017 року він, обвинувачений, займався ландшафтним дизайном, раніше був ФОП, на той час - ні. Мешкав за адресою: АДРЕСА_3 , та мав квартиру на м-ні. Сонячному, де розводив рибок, тварин, там проводив багато часу - з п`ятої години ранку цілий день. Ще має офіс на Дзержинці, потрібні були меблі, тому коли йому ОСОБА_2 запропонував - погодився. ОСОБА_2 працює у нього, він довіряє йому, претензій до нього не має. ОСОБА_2 сказав, що меблі нормальні, самі меблі не бачив, знав, що «совдеповські» м`які стільці та стіл розкладний, головне, щоб було на чому сидіти. Скільки саме стільців значення не мало, скільки б не було - взяв би - і 5, і 10, і 20. За меблі ОСОБА_2 попросив 200-300грн., а перевезення коштувало 450-550грн., не більше 600грн. Телефонував на 5-6 номерів, міг би скористатися більш дешевим авто, але вільних не було. Його батько теж має вантажний автомобіль «Мерседес Спрінтер», але того дня він був занятий, тому довелося шукати автомобіль, тим більше 500грн. на той час для нього були невеликі гроші. Автомобіль «Шкода» належить батькові, а він користується ним. Багажник автомобіля шириною приблизно 90см, глибиною 65-70см, тому меблі не влізли б, до того ж він не бажав його подряпати. Автомобіль зберігається на стоянці, а в гаражі стоїть вантажний автомобіль батька. Цікавився довжиною бази вантажного автомобіля, щоб влізли меблі. Оскільки він того дня, був дуже зайнятий, ще було багато справ, сказав ОСОБА_2 , що він може взяти собі когось у поміч. ОСОБА_3 не знав, вперше побачив того дня. Коли їхали в машині, з ним не розмовляв, тому що у нього було багато дзвінків на мобільний телефон по роботі. Погодився підвезти ОСОБА_2 , тому що мав трохи вільного часу, а потім мав їхати у справах. Автомобіль, він залишив біля магазину, тому що там була освітлена ділянка. Звідки в гаражі, який належить його батьку, знайшли ключі від автомобіля потерпілого та флеш-накопичувач не знає, не виключає, що йому могли підкинути працівники поліції, оскільки їх було не менше чотирьох, вони одразу розбіглися по гаражу, а він зайшов останній. Просив виправдати його у зв`язку із не доведенням вини. Заявлені потерпілим та прокурором цивільні позови не визнав.

Потерпілий ОСОБА_1 допитаний в судовому засіданні, пояснив, що з обвинуваченими знайомий не був. Він має автомобіль «Mersedes-Benz sprinter 313CDI» та займається вантажними перевезеннями, у зв`язку з чим розмістив об`яву на сайті «OLX». 30 грудня 2017 року, о 14 годині 00 хвилин - 14 годині 30 хвилин йому зателефонували щодо перевезення вантажу з вулиці Світлогорська на 2-й Східний мікрорайон, куди конкретно не сказали. Спочатку місце зустрічі було на «Піонері», потім сказали біля мосту через ріку в районі кінотеатру «Юність». Домовилися на 16 годину 30 хвилин. Близько о 16 годині 20 хвилин він прибув на місце, про що повідомив замовника. Йому сказали, що вийде чоловік і укаже місце, де знаходиться вантаж. До нього через 5-7 хвилин підійшов ОСОБА_3 , сів поруч з місцем водія (в салоні лише одне місце пасажира, при замовленні питали чи є два місця), поїхали на місце - район Первомайки, де середня школа №51. Коли прибули на місце, вже було відносно темно. Побачив 3-4 стільця і стіл, який притримував ОСОБА_2 . Він розвернув автомобіль задом і вони удвох вийшли з машини - закрив автоматично передні двері і відкрив задні двері (відчиняються окремо). Ключі були в руках. Пішов назад машини, поставив двері на фіксатор, щоб завантажити меблі. Раптом почув, що чимось вдарили по голові, потемніло в очах і він впав на землю. Сумку інстинктивно перевернув на себе (там були документи, гроші, особисті речі). Через деякий час - 2-3 хвилини, зрозумів, що на нього здійснено напад. Підвівся, почав кричати, звати на допомогу. Вийшов до траси, ніхто не зупинявся, по стежці проходили люди - викликали швидку. Спочатку він відчув, як задзвеніло у вухах, потемніло в очах, сумку перевернув і впав. Одразу не зрозумів, що в нього стріляли, дізнався про це вже в лікарні. Вважає, що перші постріли були в обличчя і в грудну клітину, у ремінці сумки є отвір від кулі. Коли впав - дострілювали ззаду, справа на плечі і на руці ззаду поранення. З якої сторони були постріли не знає. ОСОБА_2 був ззаду зліва. Куля попала в око, все запливло, нічого не бачив, була контузія. Чоловіків було двоє - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Телефонував йому щодо перевезення третій - ОСОБА_4 , він впізнав його голос вже в судовому засіданні. Сумнівів щодо замовлення ніяких у нього не було, перед новим роком звичайні перевезення. Коли їхали з ОСОБА_3 ні про що не розмовляли, коли під`їхали, спитав який сенс перевозити ці старі меблі на 2-й Східний, той відповів, що зробиш - треба. Ніяких сварок між ним та обвинуваченими не було, в його поведінці нічого образливого теж не було. Чому не викрали автомобіль? Мабуть не могли впоратися з ключами, тому що треба знати як ними користуватися. Після події вони ключі не знайшли, вимушені були скористатися послугами евакуатора, та замінити замки в автомобілі. Ще у нього з собою була чиста флешка, він завжди її бере з собою для замовлень по електриці. Цивільний позов підтримує. Щодо шкоди через відміну відпочинку в Туреччині - замовником був ОСОБА_7 і платив він, його прізвище вказане в договорі, 1/3 від повної суми - вартість його відпочинку.

Допитаний в ході судового розгляду свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що з обвинуваченими не знайомий. Займається вантажними перевезеннями, у грудні 2017 року розміщував оголошення щодо надання таких послуг. Його викликав на допит слідчий, так як у одного з обвинувачених в телефоні був його номер телефону. Сказати щодо розмови 30 грудня 2017 року нічого конкретного не може, адже дзвінків багато - 5-15 на день. Телефонував чоловік середнього віку. Якщо не поїхав - такі були обставини, може ціна не підійшла, може йому було не цікаво - не пам`ятає. У нього автомобіль «Mersedes-Benz sprinter 313CDI».

Допитана в ході судового засідання в якості свідка ОСОБА_9 - матір потерпілого - пояснила, що обвинувачених не знає. Син проживав і проживає з ними. 30 грудня 2017 року він мив машину, а потім сказав, що треба з`їздити в одне місце, куди саме не сказав. Попросив її телефон, бо у нього сіла зарядка. Десь через годину їй зателефонували з невідомого номеру, жінка сказала, що сина побили і вони викликали «швидку». Вона з чоловіком та молодшим сином одразу взяли таксі. Коли приїхали на місце, вже була поліція, сина забрали у лікарню, сказали, що в нього стріляли. Поруч була занедбана школа, а за нею стояла машина, задні двері - відкриті. Біля машини стояли стільці, як шкільні - світлі. Молодшого сина залишили на місці, а самі поїхали до лікарні та чекали поки пройде операція, яка тривала десь до 23 години 00 хвилин. Сина дозволили побачити лише після операції. На другий день він нічого не бачив, не чув. Вже потім розповів, що попросили перевезти меблі, одного чоловіка він підібрав по дорозі, а другий чекав на них. Щодо самої події - відчув, що щось стукнуло по голові, вже потім виявилося, що це була куля. Ключі від машини так і не знайшли (син казав, що були у нього в руці), змушені були транспортувати машину евакуатором.

Допитана в ході судового засідання в якості свідка ОСОБА_10 - директор СЗШ №51 - пояснила, що обвинувачених не знає. 30 грудня 2017 року школа не працювала, були канікули. Про подію їй стало відомо, коли її викликали в райвідділ, сторож, який чергував також надавав пояснення. Будь-які меблі - стільці, столи - з будівлі школи не вивозилися. Бачила стільці та стіл на фото - це не їхнє майно. Сторож , який був того дня, працює по вихідних з 07 до 19 години вечора. В нічний час - інший сторож. Сторож нічого не бачив і не чув. За своїми посадовими обов`язками має перебувати тільки в приміщенні, на територію не виходить.

Допитана в ході судового засідання в якості свідка ОСОБА_12 , пояснила, що обвинувачених не знає. У грудні 2017 року приходили два хлопці, років під 30, щоб зняти гараж , який здавала бабуся ОСОБА_13 , яку вона доглядала. Бабуся хвора, не ходить. Прийшли два чоловіки, віддали їй 400,00грн., а вона - ключі від гаражу. Вони спитали один у одного, чи пройде? - пройде (напевне машина). Місяць пройшов, ніхто не відкривав. А потім, коли прийшов час платити, вони не прийшли, тому поміняли нижній замок. Один був вище зростом, років 30, другий нижче. Нижчого запам`ятала, потім впізнала по фото, але на 100% впевнена не була. Нікого з обвинувачених не бачила. На неї вийшла поліція через жінку, яку вона доглядала.

Допитаний в ході судового розгляду свідок ОСОБА_14 суду пояснив, що з обвинуваченими не знайомий. У власності його фірми ТОВ «Ф.М.Тандем» є автомобіль «Фольксваген Крафтер», на якому він іноді займається вантажними перевезеннями, на сайті «OLX» розміщував оголошення щодо надання таких послуг. Його викликав на допит слідчий, так як у одного з обвинувачених в телефоні був його номер телефону. Щодо розмови 30 грудня 2017 року - на його телефон НОМЕР_3 надходив дзвінок з телефону НОМЕР_4 , на який він не відповів і потім не телефонував.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 , пояснив, що він є батьком ОСОБА_4 . Був присутній при обшуку в його гаражі АДРЕСА_6, десь липень, серпень 2018 року. Син попросив ключі від гаража, через деякий час йому зателефонували сусіди та повідомили, що біля його гаражу багато молоді, шум, крики. Коли вони з дружиною під`їхали, двері гаражу вже були відкриті. Поліція (було чоловік п`ять та поняті) цілеспрямовано почала обшук з підвалу, спустився працівник поліції, він за ним слідом, там на 40-літровій каструлі лежали ключі від автомобіля «Мерседес», спитали чи його ключі, він сказав - ні. Потім пішли у всередину гаражу і одразу знайшли чисту флешку. На цьому обшук закінчився. Перевірили ключі, до його автомобіля не підходили. Гаражем користується тільки він, ключів один екземпляр (постійно знаходяться у нього), син використовував гараж, як складське приміщення, коли брав ключі - завжди казав. Знайти щось у гаражі може тільки він, а поліція одразу все знайшла. Груба поведінка поліції під час обшуку та особи понятих викликають у нього сумніви. Флешка була на полиці в лотку для печаті фотографій. Каструлю, на якій знайшли ключі, він привіз за п`ять днів до обшуку, під час обшуку він про це казав поліції. Після цього ніхто в гараж не заходив, дружина боїться туди заходити (глибока яма), син був десять днів на відпочинку в м. Одеса. Син користується автомобілем «Шкода», у його, свідка, користуванні - «Мерседес Спринтер», він працює 24 години на добу. Син щось питав його щодо перевезення стільців, але автомобіль був занятий. Які стільці, для чого - його не цікавило, син сам знає для чого вони йому, у нього офіс був. Ремонтом автомобілів займається він, син навряд чи знає вартість автозапчастин. Чи ночував син 29, 30 грудня 2017 року дома? Він 365 днів на рік ночує дома. Що було 30 грудня не пам`ятає. На роботу він їде о 04:20-04:30год., потім об 11:00-13:00год., - дома, а далі на іншу роботу. Син у нього гроші не бере, сам заробляє з 10 років. Щодо боргів сина та схильності до азартних ігор - нічого такого не знає. Новий рік син святкував із сім`єю, вів себе спокійно. ОСОБА_3 не знає, ОСОБА_2 бачив один раз, він працює з сином, додому до них не приходив. Чи телефонував йому син 30 грудня сказати не може, бо вони кожного дня по сто разів на день спілкуються телефоном.

На допиті інших свідків сторона обвинувачення та захисту не наполягала.

Незважаючи на часткове визнання провини обвинуваченим ОСОБА_2 та повне невизнання провини обвинуваченими ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , провина обвинувачених у вчиненні злочину за викладених вище судом обставин, повністю підтверджується показами допитаних в ході розгляду справи потерпілого ОСОБА_1 , свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , а також матеріалами кримінального провадження №12017040750003079 від 31 грудня 2017 року, а саме:

- рапортом чергового Саксаганського ВП КВП ГУНП України в Дніпропетровській області, щодо отримання 30 грудня 2017 року повідомлення патрульних, яким громадяни повідомили, що два невідомих з травматичної зброї нанесли тілесні ушкодження потерпілому (забрала медична допомога), забрали ключі від автомобіля (т.1, арк.крим.пров.№7);

- рапортом чергового Саксаганського ВП КВП ГУНП України в Дніпропетровській області, щодо отримання 30 грудня 2017 року повідомлення гр. ОСОБА_15 про те, що 30 грудня 2017 року о 17 годині 59 хвилин, за адресою: Саксаганський район, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Світлогорська, біля школи №51 особа отримала поранення, пошкоджено око та осколковий перелам плеча, особу ушпиталено (т.1, арк.крим.пров.№8);

- заявою ОСОБА_1 про притягнення до відповідальності невідомих осіб, які 30 грудня 2017 року, біля школи №51 завдали йому тілесних ушкоджень (т.1, арк.крим.пров.№8);

- протоколом огляду місця події від 30 грудня 2017 року з фото-таблицею, об`єктом огляду є ділянка місцевості позаду школи №51 по вул. Світлогорська в Саксаганському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, де виявлено автомобіль «Мерседес» червоного кольору, номерний знак НОМЕР_1 . Вантажний відділ відкритий, біля нього знаходяться стільці. Кабіна автомобіля зачинена. Автомобіль без пошкоджень. З лівого боку автомобіля приблизно посередині на ґрунті маються сліди бурого кольору. На відстані 50-60см один від одного розташовані металеві предмети циліндричної форми, схожі на гільзи від набоїв 9мм, на дні яких нанесено маркування «GGG223Rem». На фото ззаду автомобіля зображено три дерев`яні стільці з м`яким сидінням (т.1, арк.крим.пров.№12-16);

- додатковим протоколом огляду місця події від 30 грудня 2017 року з фото-таблицею, об`єктом огляду є куртка чорного кольору, на вороті якої є плями червоного кольору, порвана внутрішня підкладка; спортивні штани темно-сірого кольору з плямами коричневого кольору на лівій штанині; термічна водолазка чорного кольору має прорвані отвори в районі грудної клітини з правого боку та в районі ліктя правої руки, поряд з яким знаходяться плями червоно-бурого кольору (т.1, арк.крим.пров.№17-21);

- додатковим протоколом огляду автомобіля від 31 грудня 2017 року з фото-таблицею, відповідно до якого в салоні автомобіля «Мерседес Спринтер», номерний знак НОМЕР_1 , сторонніх предметів не виявлено, слідів боротьби також (т.1, арк.крим.пров.№27-28);

- протоколом огляду предметів від 03 січня 2018 року з фото-таблицею, об`єктом огляду є три округлих предмети чорного кольору розміром приблизно 1х1см та зовнішньо схожі на кулі від травматичного пістолета, гумові, на яких мається наліт коричневого кольору. Кулі запаковано в пакет з написом ОСОБА_1 , д-з: вогнепальне поранення груди, правого плеча, голови (т.1, арк.крим.пров.№36, 37);

- висновком експерта №29/4.6/09 від 09 січня 2018 року, згідно з яким один слід пальця руки розмірами 26х19мм, вилучений 31 грудня 2017 року в ході огляду автомобіля «Мерседес Спрінтер», д.р.н. НОМЕР_1 для ідентифікації за ним осіб придатний, два сліди пальців рук розмірами 16х11,21х15, вилучені там же, для ідентифікації за ними особи (осіб) не придатні (т.1, арк.крим.пров.№47-50);

- висновком експерта №197 від 21 лютого 2018 року, згідно з яким у ОСОБА_1 малися сполучена травма голови, грудної клітини праворуч, правого плеча: вогнепальне кульове проникаюче поранення лобної області праворуч, скалковий вдавлений перелом лобної кістки, забій головного мозку 2-го ступеню, субарахноідальний крововилив, субдуральний крововилив, забійна рана правої тім`яної області, контузія правого очного яблука, крововилив в склеру правого ока, частковий гемофтальм, травматичний птоз верхнього повіка, синець навколо правого ока, непроникаюче вогнепальне кульове сліпе поранення передньої поверхні грудної клітини праворуч з переломом 3-го ребра і контузією правої легені (середня доля і 3-й сегмент верхньої долі), вогнепальне сліпе кульове поранення нижньої третини правого плеча. За своїм характером вогнепальне кульове проникаюче поранення лобної області праворуч, скалковий вдавлений перелом лобної кістки, забій головного мозку 2-го ст., субарахноідальний крововилив, субдуральний крововилив; контузія правого очного яблука, крововилив в склеру правого ока, частковий гемофтальм, травматичний птоз верхнього повіка, синець навколо правого ока; непроникаюче вогнепальне кульове сліпе поранення передньої поверхні грудної клітини праворуч з переломом 3-го ребра і контузією правої легені (середня доля і 3-й сегмент верхньої долі) відносяться до ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. П.2.1.3 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17 січня 1995 року №6. Забійна рана правої тім`яної області, вогнепальне сліпе кульове поранення нижньої третини правого плеча за своїм характером відносяться до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, які викликали короткочасний розлад здоров`я, понад 6 днів, але не більше 3-х тижнів. П.2.3.3.«Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17 січня 1995 року №6. 1 забійна рана голови виникла від ударної дії тупого твердого предмета з обмеженою травмуючою поверхнею, яким могли бути кулі при пострілах із невизначеної вогнепальної зброї. Давність виявлених ушкоджень (дані медичних документів) може відповідати 30 грудня 2017 року (т.1, арк.крим.пров.№55-58);

- висновком судової експертизи зброї №29/3.1/3.2/16 від 30 січня 2018 року, згідно з якою п`ять гільз калібру 9мм Р.А., вилучені 31 грудня 2017 року на ділянці місцевості поблизу КЗШ №51 по вул. Світлогорській у м. Кривому Розу Дніпропетровської області, є складовими частинами патронів, саморобно виготовлених по типу пістолетних патронів калібру 9мм Р.А., шляхом укорочення та переспорядження гільз мисливських патронів калібру 223 Rem виробництва Литви (GIRAITES GINKLUOTES GAMYKLA). Надані п`ять гільз стріляні з одного екземпляру зброї (т.1, арк.крим.пров.№63-66);

- висновком судової експертизи зброї №29/3.1/40 від 05 лютого 2018 року, згідно з якою три предмети, вилучені 03 січня 2018 року в ході проведення операції ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в приміщенні 2-ї міської лікарні м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, є кулями - складовими частинами пістолетних (револьверних) патронів калібру 9мм P.A./R, призначених для відстрілу патронів, споряджених метальними снарядами «несмертельної» дії. Вирішити питання: «Чи були п`ять гільз вилучених в ході огляду події, а саме: ділянки місцевості, розташованої поблизу КЗШ № 51 вул. Світлогірській в Саксаганському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в ході проведення операції у потерпілого ОСОБА_1 складовими частинами одного патрону (патронів)» не надається можливим через те, що кулі виготовлені з пружного і еластичного матеріалу, на якому індивідуальні ознаки від внутрішніх поверхонь гільз не відобразились (т.1, арк.крим.пров.№71-74);

- протоколом пред`явлення особи для впізнання від 07 березня 2018 року за фотознімками, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_1 , у присутності двох понятих, не впізнав чоловіка, який 30 грудня 2017 року знаходився на місці вчинення кримінального правопорушення, коли він приїхав з іншим чоловіком. Список осіб, які пред`являлися для впізнання 1) ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; 2) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; 3) ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; 4) ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (т.1, арк.крим.пров.№99, 100);

- протоколом пред`явлення особи для впізнання від 27 березня 2018 року за фотознімками, відповідно до якого свідок ОСОБА_12 , у присутності двох понятих, впізнала чоловіка, який 14 грудня 2017 року орендував гараж у ОСОБА_19 - фото №2, на якому зображений ОСОБА_4 (т.1, арк.крим.пров.№104, 105);

- протоколом пред`явлення особи для впізнання від 02 червня 2018 року за фотознімками, відповідно до якого свідок ОСОБА_20 , у присутності двох понятих, впізнала чоловіка на ім`я ОСОБА_4 , який приблизно рік тому назад на Центрально-Міському ринку в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області продав їй жабу декоративну - фото№2, на якому зображений ОСОБА_4 (т.1, арк.крим.пров.№109);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 07 серпня 2018 року з відеозаписом, за участі понятих, потерпілого ОСОБА_1 , в ході якого відтворено обставини, за яких йому завдано тілесних ушкоджень 30 грудня 2017 року (т.1, арк.крим.пров.№111, 112);

- протоколом огляду місця події від 08 травня 2018 року - гаражу, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 (т.1, арк.крим.пров.№114);

- протоколом пред`явлення фотознімків для впізнання від 07 серпня 2018 року та фото-таблицею, згідно з яким потерпілий ОСОБА_1 , у присутності двох понятих впізнав чоловіка, який 30 грудня 2017 року знаходився зі стільцями та столом біля покинутої будівлі СЗШ №51 по вул. Світлогорська в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на місці вчинення злочину - місце під номером 3 - ОСОБА_2 (т.1, арк.крим.пров.№121, 122);

- протоколом пред`явлення фотознімків для впізнання від 07 серпня 2018 року та фото-таблицею, згідно з яким потерпілий ОСОБА_1 , у присутності двох понятих впізнав чоловіка, який 30 грудня 2017 року сідав до нього в автомобіль «Мерседс Спрінтер» біля мосту по вул. Каспійська в м. Кривому Розі Дніпропетровської області та приїхав з ним до місця злочину - місце під номером 3 - ОСОБА_3 (т.1, арк.крим.пров.№123, 124);

- протоколом обшуку від 07 серпня 2018 року (з диском), який проведено у ОСОБА_4 в приміщенні гаражу АДРЕСА_6, в ході якого виявлено ключ чорного кольору, на якому мається емблема зі значком «Мерседес», також до даного ключа прикріплений брелок «Мерседес» хромований, в пластиковій коробці виявлені флеш-носій чорного кольору з червоною вставкою з написом «San DISK» та написом «Cruzen Edge 8GB». Ключ до автомобіля «Мерседс Спрінтер» номерний знак НОМЕР_6 , на якому під`їхав ОСОБА_4 - не підійшов (т.1, арк.крим.пров.№208, 209);

- протоколом пред`явлення речей для впізнання від 08 серпня 2018 року та фото-таблицею, згідно з яким потерпілий ОСОБА_1 , у присутності двох понятих, серед пред`явлених йому на впізнання речей впізнав флеш-носій під номером 3 - флеш-носій чорного кольору з написом «San DISK» з висувним механізмом червоного кольору з надламаною частиною корпусу (т.1, арк.крим.пров.№210-213);

- протоколом огляду предмету від 08 серпня 2018 року з фото-таблицею, предметом огляду є ключ чорного кольору довжиною 6,8см з емблемою хромовою зі значком «Мерседес», на ключі маються три кнопки, а саме: закриття та відчинення замку дверей та різних дверей відчинення. В ході слідчого експерименту даним ключем потерпілим ОСОБА_1 відчинив різні двері автомобіля «Мерседес Спрінтер», д.р.н. НОМЕР_1 , окрім передньої, замок на якій ОСОБА_1 замінено після вчинення відносно нього злочину (т.1, арк.крим.пров.№214-216);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 16 серпня 2018 року з диском, за участі понятих та обвинуваченого ОСОБА_2 , в ході якого він підтвердив обставини вчинення злочину, в тому числі як він здійснив постріли в потерпілого з травматичного пістолету (т.1, арк.крим.пров.№220-222);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 16 серпня 2018 року з диском, за участі понятих та обвинуваченого ОСОБА_3 , в ході якого він підтвердив обставини вчинення злочину, в тому числі як він доставив потерпілого до місця вчинення злочину та як ОСОБА_2 здійснив постріли з травматичного пістолету в потерпілого (т.1, арк.крим.пров.№223-226);

- висновком експерта №29/4.6/1627 від 27 серпня 2018року, згідно з яким слід пальця руки розмірами 26х19мм, вилучений 31 грудня 2017 року в ході огляду автомобіля «Мерседес Спрінтер», д.р.н. НОМЕР_1 залишений не особами, дактилокарти яких заповнені на ім`я ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , а іншою особою (т.2, арк.крим.пров.№237-243).

У відповідності до ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно зі ст.7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження, а обов`язок доказування вини покладено на прокурора (ст.91 ч.2 КПК України, ст.92 ч.1 КПК України).

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів, - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. При цьому, жоден доказ не має наперед встановленої сили (ст.94 КПК України).

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Дії обвинуваченого ОСОБА_2 суд кваліфікує за ст.15 ч.3 ст.289 ч.3 КК України, за ознаками незакінченого замаху на незаконне заволодіння транспортним засобом, якщо особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з насильством, небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого.

Так, ОСОБА_2 вину у нанесенні потерпілому ОСОБА_1 тілесних ушкоджень не заперечує, також його вина підтверджується показами обвинуваченого ОСОБА_3 , який безпосередньо був присутній при вчиненні злочину, потерпілого ОСОБА_1 , який підтвердив, що постріли, які він відчув як удар, були саме з того боку, де знаходився ОСОБА_2 ззаду нього зліва, що також підтверджено протоколами проведення слідчого експерименту від 16 серпня 2018 року з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Також, його вина підтверджується висновком експерта №197 від 21 лютого 2018 року, згідно з яким потерпілий отримав вогнепальні кульові поранення.

Вину у замаху на незаконне заволодіння транспортним засобом потерпілого ОСОБА_2 заперечує.

Вирішуючи питання доведеності обвинувачення стосовно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за ст.15 ч.3 ст.289 ч.3 КК України, колегія суддів виходить з наступного.

У відповідності до ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. Під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення, розпочати провадження щодо юридичної особи. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Окрім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях вказує про необхідність аналізувати положення підпункту «а» п.3 ст.6 Конвенції у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 цієї статті, наголошуючи на тому, що у кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (п.52 рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» від 25 березня 1999 року; п.58 рішення у справі «Матточіа проти Італії» від 25 липня 2000 року; п.34 рішення у справі «І.Н. та інші проти Австрії» від 20 квітня 2006 року).

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_3 та ОСОБА_4 кваліфіковано за ст.15 ч.3 ст.289 ч.3 КК України, за ознаками незакінченого замаху на незаконне заволодіння транспортним засобом, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з насильством, небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого.

Однак вказана кваліфікація не знайшла свого підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження, тому суд приходить до висновку про необхідність перекваліфікувати дії обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 із ст.15 ч.3 ст.289 ч.3 КК України, на ст.15 ч.3 ст.289 ч.2 КК України, - за ознаками незакінченого замаху на незаконне заволодіння транспортним засобом, якщо особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, оскільки їхня вина у вчиненні саме цього злочину підтверджується комплексом зібраних у кримінальному провадженні доказів.

У пункті 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» визначено, що суд може перекваліфікувати кримінально каране діяння з однієї статті на декілька статей кримінального закону, які передбачають відповідальність за менш тяжкі злочини, якщо при цьому не погіршується становище засудженого і не порушується право останнього на захист. Призначене за сукупністю злочинів покарання не повинне бути більш суворим, ніж максимальне покарання, передбачене санкцією статті (санкцією частини статті) КК , за якою було кваліфіковане кримінально каране діяння у постанові про притягнення особи як обвинуваченого і в обвинувальному висновку.

Так, під час судового розгляду встановлено, що між обвинуваченими не було попередньої змови щодо спричинення потерпілому тілесних ушкоджень, постріли здійснено обвинуваченим ОСОБА_2 з травматичного пістолету, який він купив у всесвітній мережі «Інтернет» та зберігав дома. У судовому засіданні ОСОБА_2 не дав пояснень щодо мотивів застосування зброї. З боку ОСОБА_3 жодних дій стосовно потерпілого з метою спричинення йому тілесних ушкоджень вчинено не було, що підтверджується самим потерпілим, а обвинувачений ОСОБА_4 зовсім не був присутній на місці події, свій намір на завдання потерпілому тілесних ушкоджень заперечують, докази на доведення протилежного в матеріалах справи відсутні.

При цьому, судом встановлено, що обвинувачення в частині придбання ОСОБА_4 невстановленого слідством пістолету для відстрілу патронів, та передачі його ОСОБА_2 до вчинення злочину, ґрунтується виключно на показах самого ОСОБА_2 , наданих ним під час досудового розслідування.

Однак, при допиті ОСОБА_2 під час судового розгляду, останній відмовився від наданих ним раніше показів, та зазначив, що пістолет належить йому, його він придбав в мережі інтернет. Вказати, де подів зазначений пістолет після вчинення злочину, відмовився.

Згідно положень ст.95 ч.4 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, при розгляді справи суд посилається виключно на показання обвинуваченого ОСОБА_2 , надані ним безпосередньо у судовому засіданні.

Разом із цим, не зважаючи на невизнання обвинуваченими ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 своєї вини в частині замаху на незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене за попередньою змовою групою осіб, їхня вини підтверджується поясненнями потерпілого ОСОБА_1 та матеріалами справи, з яких вбачається, що перевезення меблів було лише підставою для замовлення на перевезення вантажу автомобілем «Мерседес Спрінтер», оскільки їх кількість та вартість не відповідали витратам на транспортування. Крім того, місце з якого треба здійснити завантаження є занедбаним та безлюдним; яким чином стільці та стіл опинилися саме біля будівлі школи №51 та у зв`язку з чим виникла необхідність перевезення стільців та столу для офісу саме 30 грудня 2017 року - обвинуваченими пояснень надано не було. Ці та інші обставини, викликають сумніви щодо наданих обвинуваченими пояснень, тому до них суд відноситься критично, та розцінює їх як такі, що направлені на приховання злочину та ухилення від передбаченої кримінальним законом відповідальності.

Також, суд ставиться критично щодо застосування відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 недозволених методів ведення досудового розслідування.

Ухвалою суду від 15 вересня 2020 року надано судове доручення Директору Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, у рамках даного кримінального провадження, виконати перевірку пояснень обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , щодо застосування до них недозволених методів ведення досудового розслідування.

На підставі зазначеної ухвали суду 25 вересня 2020 року внесено відомості до ЄРДР №62020170000001492 (т.5, а.с.180).

Постановою слідчого другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтава Пугачовим Д.О. від 30 листопада 2020 року кримінальне провадження №62020170000001492 від 25 вересня 2020 року за заявою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відносно службових осіб Саксаганського ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.365 ч.2 КК України закрито у зв`язку з відсутністю в діях службових осіб Саксаганського ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області складу вказаного кримінального правопорушення (т.5, а.с.199-201).

Також, з пояснень свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_14 вбачається, що ОСОБА_4 , який телефонував їм в пошуках автомобіля для перевезення вантажу, вибирав для перевезення саме дорогі автомобілі («Фольксваген Крафтер», «Мерседес бенц спринтер»), перевезення на яких коштує дорожче, ніж на більш дешевих авто, при цьому маючи «Мерседес бенц спринтер», який належить його батьку і яким би він зміг скористатися.

З пояснень свідка ОСОБА_12 вбачається, що обвинувачені орендували гараж, сплатили 400,00грн. за один місяць і більше не користувалися ним, при цьому, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 має у своєму розпорядженні гараж, належний його сім`ї, та з розмови обвинувачених свідком було встановлено, що гараж їм потрібен був для розміщення в ньому автомобіля.

Під час обшуку 07 серпня 2018 року, який проведено у ОСОБА_4 в приміщенні гаражу АДРЕСА_6, виявлено ключ чорного кольору , на якому мається емблема зі значком «Мерседес» з брелоком «Мерседес» та флеш-носій чорного кольору з червоною вставкою з написом «San DISK» та написом «Cruzen Edge 8GB», які потерпілим упізнано як його речі. Даний ключ до автомобіля «Мерседс Спрінтер» номерний знак НОМЕР_6 , на якому під`їхав ОСОБА_4 - не підійшов. Проте, в ході слідчого експерименту даним ключем потерпілий ОСОБА_1 відчинив різні двері автомобіля «Мерседес Спрінтер», д.р.н. НОМЕР_1 , окрім передньої, замок на якій ОСОБА_1 замінено після вчинення відносно нього злочину.

Щодо посилань сторони захисту та пояснень свідка ОСОБА_4 , котрий є близьким родичем обвинуваченого ОСОБА_4 , що ключі від автомобіля потерпілого та флеш-накопичувач могли бути підкинуті до належного сім`ї обвинуваченого ОСОБА_4 гаражу працівниками правоохоронних органів, то до них суд ставиться критично, оскільки як встановлено судом з пояснень потерпілого, останні зникли в нього до того, як він прийшов до тями на місці вчинення злочину, та почав шукати допомоги.

Обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 упізнані потерпілим під час проведення впізнання осіб, які вчинили щодо нього злочин 30 грудня 2017 року. Обвинуваченого ОСОБА_4 потерпілий не зміг упізнати, оскільки спілкувався з ним по телефону, але упізнав його голос, як голос особи, що телефонувала його стосовно перевезення вантажу.

Таким чином, вина обвинувачених підтверджується доказами, поясненнями свідків та потерпілого, котрим суд надав відповідну правову оцінку, та вони є таким, що доповнюють одне одного, є повними, безсумнівними, належними та допустимими, оскільки, у відповідності до ст.ст.84-86 КПК України, прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженню, та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження, а також є такими, що отримані у порядку, встановленому КПК та Конституцією України.

Надаючи правову оцінку іншим доказам, дослідженим під час судового розгляду, та показанням свідків, суд вважає їх такими, що не вказують та не підтверджують будь-які обставини, котрі підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні.

Таким чином, дії обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_4 суд кваліфікує за ст.15 ч.3 ст.289 ч.2 КК України, за ознаками незакінченого замаху на незаконне заволодіння транспортним засобом, якщо особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, вчиненого за попередньою змовою групою осіб.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року, «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що винуватість обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 за «поза розумним сумнівом» знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження.

При визначенні виду та міри покарання обвинуваченим, виходячи з вимог закону про достатність покарання для їх виправлення, запобігання скоєнню ними нових злочинів, суд враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особи обвинувачених, наявність пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд виходить із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочинів, тяжкості наслідків, що настали.

Так, при визначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , суд враховує, що він вчинив злочин, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, від вчинення якого є потерпілий, матеріальні збитки попереджено в силу не доведення злочину до кінця, заявлений потерпілим позов не визнав, провину визнав частково, раніше не судимий, не одружений, офіційно не працює, не має на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей, та інших непрацездатних осіб, на обліку у лікаря-нарколога не перебував та не перебуває, перебував на обліку у лікаря-психіатра, характеризується задовільно.

Пом`якшуючих покарання обвинуваченого ОСОБА_2 обставин, згідно ст.66 КК України, судом не встановлено.

Обставин, котрі згідно зі ст.67 КК України обтяжують вину обвинуваченого ОСОБА_2 , судом також не встановлено.

При визначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує, що він вчинив злочин, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, від вчинення якого є потерпілий, матеріальні збитки попереджено в силу не доведення злочину до кінця, заявлений потерпілим позов не визнав, провину не визнав, раніше не судимий, не одружений, офіційно не працює, не має на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей, та інших непрацездатних осіб, на обліку у лікаря-психіатра не перебував та не перебуває, перебуває на обліку у лікаря-нарколога, характеризується задовільно.

Пом`якшуючих покарання обвинуваченого ОСОБА_3 обставин, згідно ст.66 КК України, судом не встановлено.

Обставин, котрі згідно зі ст.67 КК України обтяжують вину обвинуваченого ОСОБА_3 , судом також не встановлено.

При визначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує, що він вчинив злочин, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, від вчинення якого є потерпілий, матеріальні збитки попереджено в силу не доведення злочину до кінця, заявлений потерпілим позов не визнав, провину не визнав, раніше не судимий, не одружений, офіційно не працює, не має на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей, та інших непрацездатних осіб, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебував та не перебуває, характеризується позитивно.

Пом`якшуючих покарання обвинуваченого ОСОБА_4 обставин, згідно ст.66 КК України, судом не встановлено.

Обставин, котрі згідно зі ст.67 КК України обтяжують вину обвинуваченого ОСОБА_4 , судом також не встановлено.

Призначаючи покарання обвинуваченим ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , колегія суддів також враховує спосіб скоєння злочину, поведінку обвинувачених під час скоєння злочину та після скоєння злочину.

Відповідно до абзацу 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадян» №7 від 30 травня 1997 року, суди як органи державної влади зобов`язані своєчасно й дієво захищати ці права та свободи шляхом розгляду цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення.

Статтею 2 розділу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учиненою у Римі 04 листопада 1950 року (ратифікована Україною Законом від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№2, 4, 7 та 11 Конвенції», і є частиною національного законодавства України, дата набрання чинності для України 11 вересня 1997 року) встановлено, що право кожного на життя охороняється законом.

Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи» №2 від 07 лютого 2003 року, звернуто увагу судів на необхідність суворого додержання вимог законодавства, що передбачає відповідальність за злочини проти життя та здоров`я особи.

Відповідно до вимог ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Згідно із ст.65 КК України суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Підстави для призначення більш м`якого покарання, ніж це передбачено відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу за вчинене кримінальне правопорушення, визначаються статтею 69 цього Кодексу.

У відповідності до п.п.2, 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», при призначенні покарання, суди повинні всебічно враховувати фактичні обставини кримінального провадження у їх сукупності та визначати тяжкість конкретних злочинів враховуючи їх індивідуальний ступінь. Визначаючи ступінь тяжкості злочину судам необхідно виходити з особливостей конкретного злочину та обставин його вчинення (форма вини, мотив, мета, спосіб, кількість епізодів злочинної діяльності, характер та ступінь наслідків. Отже, ступінь тяжкості злочину визначається характером того діяння, яке було вчинено у конкретному випадку. На неї впливають різні об`єктивні та суб`єктивні обставини, зокрема цінність тих суспільних відносин на які посягає винний, тяжкість наслідків (характер посягання), спосіб посягання форма й ступінь вини наявність або відсутність кваліфікуючих ознак.

Особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації, це покарання за своїм видом і розміром має бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, а також з урахуванням обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання.

На підставі викладеного, суд вважає за доцільне призначити обвинуваченому ОСОБА_2 покарання в межах санкції ст.15 ч.3 ст.289 ч.3 КК України, а обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в межах санкції ст.15 ч.3 ст.289 ч.2 КК України, у вигляді позбавлення волі з конфіскацією усього особисто їм належного майна.

Призначаючи обвинуваченим додаткове покарання у вигляді конфіскації усього особисто їм належного майна, суд виходить із наявності заявленого потерпілим цивільного позову.

Підстав для призначення покарання обвинуваченим ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за правилами ст.ст.69, 75 КК України, колегія суддів не вбачає.

Колегія суддів, керуючись ст.ст.50, 65 КК України вважає, що таке покарання буде необхідним та достатнім для виправлення обвинувачених та запобіганню скоєнню ними нових злочинів.

Відносно потерпілого ОСОБА_1 попереджено майнові збитки на загальну суму 323 783,47 гривні, в силу не доведення злочину до кінця.

Потерпілим ОСОБА_1 заявлено цивільний позов, в котрому він просить стягнути з обвинувачених на свою користь в солідарному порядку, в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, - 24505,49 гривень, та в рахунок відшкодування моральної шкоди, - 300000,00 гривень.

Вирішуючи питання стосовно заявленого потерпілим ОСОБА_1 цивільного позову, колегія суддів виходить із наступного.

Так, відповідно до ст.128 ч.5 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно зі ст.128 ч.1 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до ст.1166 ч.1 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч.1 ст.1167 ЦК України).

Внаслідок спричинення тілесних ушкоджень потерпілому довелось лікуватися і придбавати ліки на лікування на суму 7929,49 гривень, що підтверджується копіями чеків (т.3, а.с.123-125).

Крім того, потерпілому ОСОБА_1 довелося відновлювати пошкоджений замок автомобіля, що склало 3500,00 гривень (т.1, а.с.131).

Також, 29 грудня 2017 року потерпілий спільно з друзями придбав туристичну путівку (період туру з 04 січня 2018 року по 11 січня 2018 року), його частка склала 13076,00 гривень, проте внаслідок злочину він не зміг поїхати, оскільки в цей період перебував у лікарні через вчинений щодо нього злочин. Вказані кошти туристичним агентством йому не повернуті (т.3, а.с.121, 122).

Також, внаслідок неправомірних дій обвинувачених, потерпілому заподіяно моральну шкоду, яку він оцінюю у 300 000,00 гривень, оскільки порушено його нормальні життєві зв`язки: не міг з`являтися на людях з обличчям зі слідами отриманих травм; через отримані рани не міг нормально харчуватися, відчував різкий біль. Крім того, у момент вчинення злочину пережив стрес, почуття розгубленості, тривоги, безпомічності, страху за своє здоров`я, а головне за своє життя.

Таким чином, враховуючи надані докази, суд вважає доведеними та підтвердженими належними доказами витрати потерпілого ОСОБА_22 на лікування внаслідок завдання йому обвинуваченим ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, тому витрати на лікування в розмірі 7929,49 гривень підлягають стягненню на користь потерпілого з обвинуваченого ОСОБА_2 .

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що сума коштів на лікування згідно наданих потерпілим квитанції, вирахувана судом, складає 8338,88 гривень, однак суд не вправі виходити за межі заявлених потерпілим вимог, а тому стягує кошти, котрі заявлені потерпілим, та розмір котрих не виходить за межі заявлених потерпілим вимог.

Щодо підтвердження витрат на відпочинок потерпілим надано платіжне доручення №192 від 29 грудня 2017 року, відповідно до якого оплату туристичних послуг здійснено ОСОБА_7 згідно рахунку №935237 від 29 грудня 2017 року, в сумі 36654,13 гривні (т.3, а.с.121), в якому зазначено осіб, яким надаються туристичні послуги ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_7 (англійською) (т.3, а.с.122). Також ОСОБА_1 надано договір про надання туристичних послуг з 01 квітня 2018 року по 11 січня 2018 року, який укладено між ПП «Тревел Експерт» та ОСОБА_25 , який діє за дорученням туристів ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_7 (т.3, а.с.126-129) та квитанцію ПП «Тревел Експерт» №138 від 28 грудня 2017 року про оплату туру ОСОБА_7 в сумі 39230,00 гривень (т.3, а.с.130).

Отже, вартість туристичних послуг склала на трьох осіб 39230,00 гривень, тому вартість відпочинку на одну особу складає - 13076,00 гривень, які також підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_2 , оскільки саме через його неправомірні дії, що виразилися у завданні потерпілому тілесних ушкоджень, в силу чого потерпілий вимушений був проходити лікування, він не зміг поїхати на відпочинок та втратив кошти.

Витрати на відновлення пошкодженого замку автомобіля - 3500,00 гривень підтверджено замовленням ТОВ «Рембиттехніка» №001216 від 05 січня 2018 року, а тому підлягають стягненню з обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у солідарному порядку, оскільки були витрачені в силу спільного вчинення обвинуваченими злочину, незаконного заволодіння транспортним засобом.

Також, суд вважає доведеним позов в частині відшкодування моральної шкоди, тому виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, й, беручи до уваги конкретні обставини справи, характер, інтенсивність і тривалість фізичних і моральних страждань потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, необхідність прикладати значні зусилля для продовження активного життя, суд вважає за необхідне стягнути з обвинувачених на користь потерпілого 300 000,00 гривень, що буде відповідати тим стражданням і переживанням, які він переніс та переносить у зв`язку з вчиненим відносно нього злочином.

При цьому, суд вважає за необхідне розділити зазначену суму між обвинуваченими, виходячи із ролі та ступеню вини кожного, та стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь потерпілого в рахунок відшкодування моральної шкоди 150 000,00 гривень, а з обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , по 75 000,00 гривень з кожного.

Крім того, кримінальним правопорушенням завдано майнового збитку Комунальному закладу «Криворізька міська лікарня №2» Дніпропетровської обласної ради - витрати бюджетних коштів на лікування потерпілого ОСОБА_1 протягом 26 ліжко-днів в розмірі 7922,72 гривні, у зв`язку з чим Криворізька місцева прокуратура №3 Дніпропетровської області в інтересах Комунального закладу «Криворізька міська лікарня №2» Дніпропетровської обласної ради» звернулася з позовом до обвинувачених про відшкодування витрат на лікування потерпілого від кримінального правопорушення.

Відповідно до ст.1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Згідно з п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» №11 від 07 липня 1995 року, судам слід мати на увазі, що питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з «Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №545 від 16 липня 1993 року. Як передбачено цим Порядком, сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебував лікуванні. До справи має бути приєднана довідка - розрахунок бухгалтерії то закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров`я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.

З абзацу 2 пункту 2 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №545 від 16 липня 1993 року, визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентарю та обладнання.

Відповідно до довідки-калькуляції КП «Криворізька міська клінічна лікарня №2» ДОР», потерпілий ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у КП «Криворізька міська клінічна лікарня №2» ДОР» у період часу з 30 грудня 2017 року до 25 січня 2018 року, на його лікування протягом 26 ліжко-днів було витрачено бюджетні кошти у сумі 7922,72 гривні (т.3, а.с.35), тому суд вважає позов доведеним та таким, що підлягає частковому задоволенню.

Суд вважає за необхідне зазначити, що пунктом 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 07 липня 1995 року «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» визначено, що у справі, в якій засуджено декілька осіб, судові витрати мають визначатися в певних частках з урахуванням ступеня вини та майнового стану кожного із засуджених.

З урахуванням обставин вчиненого злочину, а саме того, що внаслідок протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_2 потерпілий ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження та перебував на стаціонарному лікуванні, суд стягує 7922,72 гривні з обвинуваченого ОСОБА_2 , у позові до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 слід відмовити.

Питання про речові докази вирішити у відповідності до положень ст.100 КПК України.

Відповідно до вимог ст.118 ч.3 КПК України витрати на залучення експертів є процесуальними витратами.

Відповідно до ст.122 ч.2 КПК України, залучення стороною обвинувачення експертів спеціалізованих державних установ, здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з Державного бюджету України.

У відповідності з вимогами ст.124 ч.2, ст.374 ч.4 п.2 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Таким чином, з обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в порядку ст.124 ч.2 КПК України, на користь держави підлягають стягненню витрати на залучення експертів для проведення: трасологічних експертиз №29/4.6/09 від 09 січня 2018 року, вартістю 572,00 гривні (т.1, арк.крим.пров.№46) та №29/4.6/1627 від 27 серпня 2018 року, вартістю 1144,00 гривні (т.1, арк.крим.пров.№235); судових експертиз зброї №29/3.1/3.2/16 від 30 січня 2018 року, вартістю 1144,00 гривні (т.1, арк.крим.пров.№62) та №29/3.1/40 від 05 лютого 2018 року, вартістю 1144,00 гривні (т.1, арк.крим.пров.№70); автотоварознавчої експертизи №15/12.2/273 від 29 серпня 2018 року, вартістю 1144,00 гривні (т.2, арк.крим.пров.№161).

Відповідно до п.13 ч.1, ч.3 ст.126 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання - на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі. Якщо обвинувачуються декілька осіб, суд вирішує питання, зазначені в цій статті, окремо щодо кожного з обвинувачених.

Таким чином, судові витрати на проведення експертних досліджень щодо вилученої зброї слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 в дохід держави в розмірі 2288,00 гривень (1144,00+1144,00=2288,00 гривень), а судові витрати щодо незаконного заволодіння транспортним засобом слід стягнути в дохід держави з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в розмірі 2860,00 гривень (572,00+144,00+1144,00=2860,00 гривень), в рівних частках.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишити в силі до набрання вироком законної сили.

Строк відбуття покарання рахувати обвинуваченим ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з 09 серпня 2018 року (т.2, арк.крим.пров.№141, 158, 174).

Крім того, відповідно до положень ст.174 ч.4 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 серпня 2018 року, було накладено арешт на автомобіль «Scoda Roomster» чорного кольору, з державним номерним знаком НОМЕР_2 , згідно свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_7 , належить ОСОБА_4 , який знаходиться на автомобільному майданчику Саксаганського ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 2А.

Враховуючи те, що вказаний автомобіль належить батькові обвинуваченого ОСОБА_4 , - ОСОБА_4 , вказаний арешт підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.368, 370, 371, 374-376 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.15 ч.3 ст.289 ч.3 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 08 (восьми) років позбавлення волі, з конфіскацією усього особисто йому належного майна.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишити в силі до набрання вироком законної сили.

Строк відбуття покарання рахувати з 09 серпня 2018 року.

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.15 ч.3 ст.289 ч.2 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 05 (п`яти) років позбавлення волі, з конфіскацією усього особисто йому належного майна.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишити в силі до набрання вироком законної сили.

Строк відбуття покарання рахувати з 09 серпня 2018 року.

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.15 ч.3 ст.289 ч.2 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 05 (п`яти) років позбавлення волі, з конфіскацією усього особисто йому належного майна.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишити в силі до набрання вироком законної сили.

Строк відбуття покарання рахувати з 09 серпня 2018 року.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди заподіяної злочином, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_26 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_5 , в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином, - 21 005,49 гривень (двадцять одну тисячу п`ять гривень 49 коп.), в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої злочином, - 150 000,00 гривень (сто п`ятдесят тисяч гривень 00 коп.), а всього 171 005,49 гривень (сімдесят одну тисячу п`ять гривень 49 коп.).

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження: м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце народження: м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_26 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_5 , в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином, - 3 500,00 гривень (три тисячі п`ятсот гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження: м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_26 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_5 , в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої злочином, - 75 000,00 гривень (сімдесят п`ять тисяч гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце народження: м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_26 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_5 , в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої злочином, - 75 000,00 гривень (сімдесят п`ять тисяч гривень 00 копійок).

В решті позову, - відмовити.

Цивільний позов Криворізької місцевої прокуратури №3 Дніпропетровської області, в інтересах Комунального закладу «Криворізька міська лікарня №2» Дніпропетровської обласної ради» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про відшкодування витрат на лікування потерпілого від кримінального правопорушення, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Комунального закладу «Криворізька міська клінічна лікарня №2» Дніпропетровської обласної ради» (р\р31553389247602 банк ГУДКСУ в Дніпропетровській області, МФО 805012 ОКПО 01986397), матеріальні збитки, завдані кримінальним правопорушенням у вигляді витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_1 , у сумі 7922,72 гривні (сім тисяч дев`ятсот двадцять дві гривні 72 копійок).

В позові до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , - відмовити.

Судові витрати у кримінальному провадженні за проведення: трасологічних експертиз №29/4.6/09 від 09 січня 2018 року, вартістю 572,00 гривні та №29/4.6/1627 від 27 серпня 2018 року, вартістю 1144,00 гривні; автотоварознавчої експертизи №15/12.2/273 від 29 серпня 2018 року, вартістю 1144,00 гривні, а всього, - 2860,00 гривень, стягнути із засуджених ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження: м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце народження: м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , на користь держави, - в розмірі 953,33 гривні (дев`ятсот п`ятдесят три гривні 33 копійки) з кожного.

Судові витрати у кримінальному провадженні за проведення судових експертиз зброї №29/3.1/3.2/16 від 30 січня 2018 року, вартістю 1144,00 гривні та №29/3.1/40 від 05 лютого 2018 року, вартістю 1144,00 гривні, а всього 2288,00 гривень (дві тисячі двісті вісімдесят вісім гривень 00 копійок), стягнути із засудженого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь держави.

Речові докази, перерахований на арк.крим.пров.№22, т.2, а саме: куртку, спортивні штани, водолазку, кофту, двоє шкарпеток, черевики, які зберігається в камері схову речових доказів Саксаганського ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області згідно з квитанцією №001307, після набрання вироком законної сили повернути законному власнику ОСОБА_1 .

Речовий доказ, перерахований на арк.крим.пров.№76, т.2, а саме: сейф-пакет Експертної служби МВС України №3752038, в якому знаходяться 5 гільз, 2 пакування, та сейф-пакет Експертної служби МВС №3752042, в якому знаходиться 3 кулі, картонна бірка, які зберігається в камері схову речових доказів Саксаганського ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області згідно з квитанцією №001494, після набрання вироком законної сили знищити.

Речові докази, перераховані на арк.крим.пров.№76, т.2 а саме: ключ чорного кольору з емблемою марки «Мерседес» з брелоком «Мерседес», флеш-носій чорного кольору з висувними механізмом червоного кольору марки «Sandisk» з написом «Cruzer Edge 8Gb», мобільний телефон «Soni-Ericsson» сірого кольору, ІМЕІ: НОМЕР_8 з сім-картою, які зберігається в камері схову речових доказів Саксаганського ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області згідно з квитанцією №001656, після набрання вироком законної сили повернути законному власнику ОСОБА_1 .

Речовий доказ, перерахований на арк.крим.пров.№244, т.2, арк.крим.пров.№157, т.3, а саме: три сліди пальців рук, дактилокарту на ім`я ОСОБА_1 ; диски в кількості 9 штук, що містять інформацію про вхідні, вихідні дзвінки, час та тривалість розмов, а також направлені, отримані текстові повідомлення, місце дислокації абонента оператора мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар», ТОВ «Лайфселл», ПрАТ «ВФ Україна», які знаходяться в матеріалах кримінального провадження №12017040750003079 від 31 грудня 2017 року, залишити в матеріалах кримінального провадження.

Речовий доказ, перерахований на арк.крим.пров.№254, т.2, а саме автомобіль «Scoda Roomster» чорного кольору, з державним номерним знаком НОМЕР_2 , згідно свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_7 , належить ОСОБА_4 , який знаходиться на автомобільному майданчику Саксаганського ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 2А, після набрання вироком законної сили, повернути законному власнику ОСОБА_4 .

Скасувати арешт майна, накладений в рамках кримінального провадження №12017040750003079 від 31 грудня 2017 року, а саме автомобіль «Scoda Roomster» чорного кольору, з державним номерним знаком НОМЕР_2 , згідно свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_7 , належить ОСОБА_4 , відповідно до ухвали слідчого судді Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 серпня 2018 року.

Матеріали кримінального провадження №12017040750003079 від 31 грудня 2017 року, залишити при обвинувальному акті, справа №214/5794/18, провадження №1-кп/210/224/20.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Засудженим, їх захисникам, потерпілому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Головуючий суддя: Н.Ю. Вікторович

Судді: Н.А. Літвіненко

С.В. Ступак