Рішення № 93850653, 24.12.2020, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/6572/20

Провадження № 2/210/2434/20

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"24" грудня 2020 р.

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Сільченко В. Є. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Арселор Міттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (надалі по тексту - Позивач), працюючи в ш. №1 ім. Артема Рудоуправління ім. Кірова, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг» (надалі – Відповідач/ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»), на посаді прохідника, 12 травня 1996року близько о 12 год. 30 хв., з вини Відповідача, знаходячись на дільниці №7 орт-заїзду 175 горизонту 945 м. ніші орта 3 штреку 5 північ, внаслідок нещасного випадку, отримав травми у вигляді: «закритий перелом правого стегна зі зміщенням, закритий перелом правої лонної литкової кістки зі зміщенням, розрив лонних зчленувань, забита рана обличчя, відкритий перелом носа, без зміщення, рвана рана лівої надбрівної дуги, закритий перелом кінця лівої клубової кістки».

Нещасний випадок на виробництві стався під час виконання Позивачем своїх трудових обов`язків.

10.12.2019 року, Позивач повторно пройшов огляд МСЕК, за результатами якого йому було визначено ступінь втрати професійної працездатності – 25% внаслідок трудового каліцтва, визначено необхідність в медикаментозному лікуванні та виробах медичного призначення, що підтверджується випискою з акту огляду МСЕК «Про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги», виданою на ім`я Позивача.

У зв`язку з вказаним трудовим каліцтвом Позивач відчув сильний фізичний біль, тривалий час був суттєво обмежений в можливості пересуватись в просторі, рухомість в суглобах правої нижньої кінцівки давалася досить болісною, вимушений був знаходитись на стаціонарному лікуванні з приводу отриманої травми, переніс хірургічну операцію, проходив тривалі курси медичної реабілітації, що призвело до втрати життєвого часу, який Позивач міг витратити на спілкування зі своїми близькими людьми, сім`єю, приділити своєму духовному та інтелектуальному розвитку.

Втрата професійної працездатності в молодому, працездатному віці, призвела до обмеження можливості реалізовувати Позивачем свої наміри в професійній сфері, травми стали причиною істотного зниження життєвої активності, призвели до укорочення правої нижньої кінцівки, через що Позивач кульгає та відчуває постійний біль, що в свою чергу змінило його звичний спосіб життя. Позивач до теперішнього часу постійно відчуває біль в травмованій області правої нижньої кінцівки, з`явились болі у попереку, функції його організму суттєво порушені.

Внаслідок втрати працездатності, Позивач відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, він позбавлений вести активний спосіб життя, стан його здоров`я є невідновним.

Таким чином, наявність даних негативних явищ в житті Позивача свідчить про постійне перенесення ним больових відчуттів, про необхідність лікарського спостереження,про необхідність нераціонально витрачати час, залучати додаткові зусилля для організації свого життя.

Позивач, внаслідок зазначених ушкоджень, не в змозі як слід реалізовувати себе в професійній сфері, так як залежний від наслідків отриманого каліцтва, що несприятливо позначається на його матеріальному становищі. Вказане не може не завдавати Позивачу істотних дискомфорту та страждань, що негативно відображається на його повсякденному житті та на житті його родини.

Перелічені негативні явища в житті Позивача переконливо доводять факт завдання Позивачу немайнової (моральної) шкоди внаслідок отриманого трудового каліцтва та стійкої втрати професійної працездатності, що є наслідком порушення законодавства про охорону праці зі сторони Роботодавця.

Позивач вважає, що за таких обставин зі сторони Відповідача, Позивачу має бути відшкодована моральна шкода у розмірі 306995 грн.

Сторони в судове засідання не викликались.

Згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України, справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Так, у відзиві, поданому в строки та за встановленими правилами, відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, оскільки позивачем не підтверджено факт отримання моральних страждань, розмір моральної шкоди не обґрунтований, окрім того, вина підприємства не підтверджена. Окрім того, ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» вважає, що позовна заява подана до неналежного відповідача, оскільки відповідач не є правонаступником ДП «РУ ім. Кірова»

Дослідивши письмові матеріали справи, суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

З письмових матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працював в ш. №1 ім. Артема Рудоуправління ім. Кірова, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг» (надалі – Відповідач/ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»), на посаді прохідника (а.с.40-43 ).

Щодо правонаступництва ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» прав та обов`язків ш. Північна та ш. №1 ім. Артема Рудоуправління ім. Кірова суд погоджується з позицією позивача та зазначає наступне.

У 1989 році Рудоуправління ім. Кірова вийшло зі складу ВО «Кривбасруда» та стало самостійною юридичною особою - Рудоуправління ім. Кірова ДВО «Південруда» ММ УРСР, яке в наступному підпорядковувалось Мінпромполітики України.

Відповідно до спільного наказу Мінпромполітики України та Фонду держмайна №65/322 від 22.02.1999 року Рудоуправління ім. Кірова Мінпромполітики України перейменоване у Дочірнє підприємство «Державне рудоуправління ім. Кірова» ДАК Укрудпром.

28 грудня 2000 року на підставі спільного наказу Мінпромполітики України та Фонду держмайна Дочірнє підприємство «Державне рудоуправління ім. Кірова» ДАК Укрудпром реорганізоване у Державне рудоуправління імені Кірова.

30.03.2001 року Державним комітетом Промислової політики України було видано Наказ №135 від 30.03.2001 року «Про створення робочої групи з питань приєднання окремих виробничих потужностей РУ ім. Кірова до складу Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь», згідно якого на робочу комісію було покладено обов`язки щодо розгляду питань, пов`язаних з передачею основних фондів та виробничих потужностей державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова» до Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь», в тому числі й питань дебіторської та кредиторської заборгованості, заборгованості рудоуправління з нарахованих регресних позовів, заробітної плати та інших виплат.

Згідно з п.п. 1.1.-2.2 наказу Державного комітету Промислової політики України №165 від 19.04.2001 року «Про подальшу реструктуризацію РУ «ім. Кірова»» майно державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова» передане на баланс Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь» для збільшення його статутного фонду та створення на його базі шахтоуправління з підземного видобутку руди на правах структурного підрозділу комбінату та проведена інвентаризація РУ ім. Кірова по всіх статтях балансу станом на 01.04.2001 року.

П.п 3.1.-3.2 розділу 3 вказаного Наказу було передбачено створення комісії з прийому-передачі основних фондів та інших статей балансу РУ ім. Кірова на баланс Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь»; забезпечення прийому-передачі основних фондів та інших статей балансу РУ ім. Кірова станом на 01.05.2001 року, які передаються до Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь».

Відповідно до Додатку № 1 до Наказу № 165 від 19.04.2001 року «Укрупнений перелік об`єктів та виробничих потужностей РУ ім. Кірова, що підлягають передачі на баланс Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь»», шахта Північна та шахта №1 імені Артема, на яких працював позивач, відійшла до Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь».

Згідно ст.37 ЦК УРСР, в редакції 1963 року, при злитті і поділі юридичних осіб (права і обов`язки) переходять до нововиниклих юридичних осіб. При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права та обов`язки) переходять до останньої.

Тобто, на момент передачі до складу Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь» майна державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова» закон передбачав перехід прав та обов`язків від однієї юридичної особи до іншої з моменту переходу майна особи від однієї особи до іншої, а тому ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», як правонаступник Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь», являється також правонаступником шахти «Північна» та шахти №1 імені Артема Рудоуправління імені Кірова ВО «Кривбасруда».

Вказана правова позиція вказана, зокрема, в ухвалі Верховного Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 212/8630/19 провадження № 61-5395ск20 від 13.04.2020 року.

Зважаючи на вищевказану правову позицію, суд доходить до висновку, що позовна заява подана до належного відповідача.

Згідно з Актом Форми Н-1 «Про нещасний випадок на виробництві» №1-5 (а.с. 24-27), 12 травня 1996року близько о 12 год. 30 хв., знаходячись на дільниці №7 орт-заїзду 175 горизонту 945 м. ніші орта 3 штреку 5 північ, внаслідок нещасного випадку, отримав травми у вигляді: «закритий перелом правого стегна зі зміщенням, закритий перелом правої лонної литкової кістки зі зміщенням, розрив лонних зчленувань, забита рана обличчя, відкритий перелом носа, без зміщення, рвана рана лівої надбрівної дуги, закритий перелом кінця лівої клубової кістки».

Нещасний випадок на виробництві стався під час виконання Позивачем своїх трудових обов`язків, по очищенню ним ніші орта 3 висячого боку під кріплення. Внаслідок не прийняття гірничим майстром ОСОБА_2 заходів з установки тимчасового кріплення по орту 3 висячого боку та через проведену 08 травня 1996 року, в порушення паспорту № НОМЕР_1 , зарубку ніші орта в обидві сторони, при очищенні Позивачем ніші, трапилося раптове відшарування шматка породи з лежачого боку, через що Позивачу були нанесені вищезазначені тілесні ушкодження.

Відповідно до п.11.1 акту Форми Н-1, компетентною комісією встановлено, що видом події, який призвів до настання нещасного випадку є – падіння шматків породи, руди.

Відповідно до п.11.3 акту Форми Н-1, компетентною комісією встановлено, що причиною настання нещасного випадку є:

-Порушення технологічного процесу, що виразилося в зарубці виробки з обох сторін;

-Недоліки в навчанні безпечного ведення праці.

Відповідно до п.13 Форми Н-1, нещасний випадок, в результаті якого Позивачем отримано тілесні ушкодження, стався внаслідок порушення вимог законодавства про охорону праці з боку працівника Відповідача:

Гірничого майстра дільниці №7 - ОСОБА_2 , який порушив §14 Єдиних правил безпеки.

Внаслідок зазначеного вище нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом, Позивач, 01.10.1996 року, вперше пройшов огляд лікарсько-трудовою експертною комісією (надалі – ЛТЕК), за результатами якого йому було визначено ступінь втрати професійної працездатності – 65% внаслідок трудового каліцтва та встановлено другу групу інвалідності, визначено необхідність в забезпеченні лікарськими засобами та перев`язувальними матеріалами, що підтверджується випискою з акту огляду ЛТЕК «Про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги», виданою на ім`я Позивача.

05.11.1997 року, Позивач повторно пройшов огляд ЛТЕК, за результатами якого йому було визначено ступінь втрати професійної працездатності – 65% внаслідок трудового каліцтва, встановлено другу групу інвалідності, що підтверджується випискою з акту огляду ЛТЕК «Про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги», виданою на ім`я Позивача.

18.11.1998 року, Позивач повторно пройшов огляд ЛТЕК, за результатами якого йому було визначено ступінь втрати професійної працездатності – 50% внаслідок трудового каліцтва та встановлено третю групу інвалідності, визначено необхідність в медикаментозному лікуванні, що підтверджується випискою з акту огляду ЛТЕК «Про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги», виданою на ім`я Позивача.

23.11.1999 року, Позивач повторно пройшов огляд ЛТЕК, за результатами якого йому було визначено ступінь втрати професійної працездатності – 35% внаслідок трудового каліцтва та встановлено третю групу інвалідності, визначено необхідність в медикаментозному лікуванні, що підтверджується випискою з акту огляду ЛТЕК «Про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги», виданою на ім`я Позивача.

18.12.2000 року, Позивач повторно пройшов огляд ЛТЕК, за результатами якого йому було визначено ступінь втрати професійної працездатності – 35% внаслідок трудового каліцтва та встановлено третю групу інвалідності, визначено необхідність в медикаментозному лікуванні, що підтверджується витягом з акту огляду ЛТЕК «Про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги», виданою на ім`я Позивача.

06.03.2002 року, Позивач повторно пройшов огляд ЛТЕК, за результатами якого йому було визначено ступінь втрати професійної працездатності – 35% внаслідок трудового каліцтва та встановлено третю групу інвалідності, визначено необхідність в медикаментозному лікуванні, що підтверджується випискою з акту огляду ЛТЕК «Про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги», виданою на ім`я Позивача.

15.07.2003 року, Позивач повторно пройшов огляд ЛТЕК, за результатами якого йому було визначено ступінь втрати професійної працездатності – 25% внаслідок трудового каліцтва, визначено необхідність в медикаментозному лікуванні, що підтверджується випискою з акту огляду ЛТЕК «Про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги», виданою на ім`я Позивача.

11.04.2006 року, Позивач пройшов огляд медико-соціальною експертною комісією (надалі – МСЕК), за результатами якого йому було визначено ступінь втрати професійної працездатності – 25% внаслідок трудового каліцтва, що підтверджується випискою з акту огляду МСЕК «Про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги», виданою на ім`я Позивача.

22.12.2009 року, Позивач повторно пройшов огляд МСЕК, за результатами якого йому було визначено ступінь втрати професійної працездатності – 25% внаслідок трудового каліцтва, що підтверджується випискою з акту огляду МСЕК «Про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги», виданою на ім`я Позивача.

10.01.2012 року, Позивач повторно пройшов огляд МСЕК, за результатами якого йому було визначено ступінь втрати професійної працездатності – 25% внаслідок трудового каліцтва, що підтверджується випискою з акту огляду МСЕК «Про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги», виданою на ім`я Позивача.

12.11.2013 року, Позивач повторно пройшов огляд МСЕК, за результатами якого йому було визначено ступінь втрати професійної працездатності – 25% внаслідок трудового каліцтва, визначено необхідність в медикаментозному лікуванні, виробах медичного призначення, ортопедичному устіллі, що підтверджується випискою з акту огляду МСЕК «Про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги допомоги», виданою на ім`я Позивача.

15.12.2015 року, Позивач повторно пройшов огляд МСЕК, за результатами якого йому було визначено ступінь втрати професійної працездатності – 25% внаслідок трудового каліцтва, визначено необхідність в медикаментозному лікуванні та виробах медичного призначення, що підтверджується випискою з акту огляду МСЕК «Про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги», виданою на ім`я Позивача.

05.12.2017 року, Позивач повторно пройшов огляд МСЕК, за результатами якого йому було визначено ступінь втрати професійної працездатності – 25% внаслідок трудового каліцтва, визначено необхідність в медикаментозному лікуванні та виробах медичного призначення, що підтверджується випискою з акту огляду МСЕК «Про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги», виданою на ім`я Позивача.

10.12.2019 року, Позивач повторно пройшов огляд МСЕК, за результатами якого йому було визначено ступінь втрати професійної працездатності – 25% внаслідок трудового каліцтва, визначено необхідність в медикаментозному лікуванні та виробах медичного призначення, що підтверджується випискою з акту огляду МСЕК «Про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги», виданою на ім`я Позивача (а.с. 10-23).

Відповідно до ст. 264 ЦПК України, суд під час ухвалення рішення, серед інших питань, вирішує які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до вимог ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України, відповідно в п. 5 Постанови «Про судову практику в правах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року, оскільки питання про відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з`ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодуванню моральної шкоди у цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

Згідно зі ст.ст. 440, 440-1 ЦК УРСР (в редакції 1963 року, що діяв на час виникнення спірних правовідносин), шкода, спричинена особі чи майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному об`ємі особою, яка завдала шкоди. Моральна шкода, заподіяна громадянину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини.

При цьому, відповідно до ст. 441 ЦК УРСР, організація повинна відшкодувати шкоду, заподіяну з вини її працівників під час виконання ними своїх трудових (службових) обов`язків.

Згідно зі ст.450 ЦК УРСР, організації, діяльність яких пов`язана з підвищеною небезпекою для оточуючих, зобов`язані відшкодувати шкоду, спричинену джерелом підвищеної небезпеки.

Крім того, згідно до п. 1 «Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків» (які були чинні на момент виникнення спірних правовідносин), власник підприємства, установи і організації або уповноважений ним орган несе матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків, а також за моральну шкоду, заподіяну потерпілому власником фізичного чи психічного впливу небезпечних або шкідливих умов праці.

Позивач зазначив, що у зв`язку з вказаним нещасним випадком відчув сильний фізичний біль, тривалий час був суттєво обмежений в можливості пересуватись в просторі, рухомість в суглобах правої нижньої кінцівки давалася досить болісною, вимушений був знаходитись на стаціонарному лікуванні з приводу отриманої травми, переніс хірургічну операцію, проходив тривалі курси медичної реабілітації, що призвело до втрати життєвого часу, який Позивач міг витратити на спілкування зі своїми близькими людьми, сім`єю, приділити своєму духовному та інтелектуальному розвитку.

Втрата професійної працездатності в молодому, працездатному віці, призвела до обмеження можливості реалізовувати Позивачем свої наміри в професійній сфері, травми стали причиною істотного зниження життєвої активності, призвели до укорочення правої нижньої кінцівки, через що Позивач кульгає та відчуває постійний біль, що в свою чергу змінило його звичний спосіб життя. Позивач до теперішнього часу постійно відчуває біль в травмованій області правої нижньої кінцівки, з`явились болі у попереку, функції його організму суттєво порушені.

Крім того, зазначені обставини наступили у позивача у зв`язку із нещасним випадком на виробництві під час виконання ним трудових обов`язків, яке призвело до встановлення стійкої втрати професійної працездатності, що було встановлено судом, тому суд доходить до висновку про те, що позивачеві заподіяна моральна шкода.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов`язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

З вказаних обставин вбачається, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як було порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному стані.

Обговорюючи розмір відшкодування позивачу моральної шкоди, суд, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, приймає до уваги те, що йому були спричинені моральні страждання, отримання трудового каліцтва, безумовно, змінила його нормальний життєвий ритм.

Приймаючи рішення стосовно розміру суми відшкодування, слід звернути увагу на роз`яснення, що містяться у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з відповідними змінами), де зазначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Тому при вирішенні питання щодо розміру грошової компенсації, суд виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, приймаючи до уваги здійснення страхових виплат, вважає можливим стягнути на його користь 50000 гривень, що буде відповідати тим стражданням і переживанням, які позивач переживав протягом тривалого часу та які переносить на теперішній час.

Відповідно до ст.141 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та підлягає стягненню з відповідача на користь держави у розмірі 840,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 43, 46 Конституції України, ст. 440-1 ЦК УРСР, ст.ст. 4, 12, 13, 76-83, 141,259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Арселор Міттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я – задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», ІНН 24432974, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНН НОМЕР_2 , в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом – 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень, без урахування податків, зборів та інших платежів.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», ІНН 24432974 в дохід держави судовий збір у розмірі 840,80 (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів в порядку, передбаченому статтею 354 ЦПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: В. Є. Сільченко