Ухвала суду № 93850163, 28.12.2020, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/8861/20

(2-а/199/161/20)

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

28.12.2020 Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська

Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська Авраменко А.М., ознайомившись із матеріали адміністративної позовної заяви ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, –

ВСТАНОВИВ:

21 грудня 2020 року до Амур-Нижньодніпровського суду м. Дніпропетровська звернувся позивач із вищевказаним позовом, в тексті якого перед прохальною частиною позивач при наведенні процесуальних норм послався, зокрема, на ст.5 КАС України, яка визначає право особи на звернення до адміністративного суду із адміністративним позовом. Відтак, позивач, реалізуючи своє право, деклароване вказаною процесуальною нормою, визначив вид судочинства, в порядку якого він звернувся до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська, та в порядку якого суд з огляду на принцип диспозитивної зобов`язаний приймати процесуальні рішення за таким позовом. З цих підстав дану позовну заяву ОСОБА_1 зареєстровано канцелярією Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська саме як адміністративну, а отже твердження в тексті позову щодо приватноправового характеру спору не спростовують вищевикладене, оскільки вони передують посиланню позивача на норми КАС України.

Ознайомившись із матеріалами даної адміністративної позовної заяви, приходжу до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.

Так, статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст.171 КАС України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Згідно ст.170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі в тому числі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Про відмову у відкритті провадження у справі суддя постановляє ухвалу. У разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі із вказаної підстави суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

Положеннями ст.19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Нормою ст.19 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Аналізуючи вищевикладені норми процесуального законодавства, які розмежовують юрисдикцію адміністративних та загальних судів, а відтак і види судочинства – адміністративне та цивільне судочинство відповідно, приходжу до висновку, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Під час визначення предметної юрисдикції справ необхідно виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень. Якщо ж стороною такого приватноправового спору є фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, а також сам спір не пов`язаний із здійснення господарської діяльності, він підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26 березня 2020 року по справі №1340/6162/18, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 листопада 2019 року по справі №826/3051/18 та від 18 грудня 2019 року по справі №802/2270/17-а.

Як вбачається зі змісту адміністративної позовної заяви ОСОБА_1 , а також доданих до неї матеріалів, предметом спору сторін є протиправність неприйняття відповідачем рішення щодо передачі у власність позивача земельної ділянки, розташованої під належним йому на праві приватної власності домоволодінням АДРЕСА_1 , та щодо присвоєння вказаному домоволодінню адреси. Виходячи із зазначеного предмету спору, позивач звернувся до суду із даним позовом, в якому просить суд визнати зазначені дії відповідача протиправними, зобов`язати присвоїти домоволодінню позивача адресу, а також винести рішення про передачу позивачу у власність земельної ділянки під таким домоволодінням. При цьому, оскаржувані позивачем дії відповідача фактично обґрунтовуються запереченням законності підстав набуття позивачем права власності на домоволодіння, в той час як позивач ґрунтує свої позовні вимоги і право на земельну ділянку саме на означеному праві власності на домоволодіння. Викладене свідчить про існуванням між сторонами спору про право щодо земельної ділянки, на якій розташоване домоволодіння, і цей спір як сам по собі, так і покладені в його основу обґрунтування та заперечення сторін, лежить у площині приватноправових відносин, оскільки стосується наявності/відсутності у позивача права власності на домоволодіння і в залежності від цього наявності/відсутності в нього права на набуття у власність земельної ділянки під таким домоволодінням. Тобто переданий на вирішення суду спір спрямований на захист від порушень саме приватного права та інтересу позивача майнового характеру, а отже має вирішуватись загальним судом в порядку цивільного, а не адміністративного судочинства, незалежно від суб`єктного складу учасників спору та того факту, що до порушення приватного права та інтересу позивача майнового характеру призвели управлінські дії відповідача.

Підсумовуючи вищевикладене, враховуючи характер спору сторін та підстави його виникнення, приходжу до висновку про необхідність відмови у відкритті провадження в адміністративній справи за позовом ОСОБА_1 на підставі ст.170 ч.1 п.1 КАС України у зв`язку із тим, що цей позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Разом з цим, у відповідності до норми ст.170 ч.6 КАС України позивачу роз`яснюється його право на звернення із даним позовом до загального суду для його розгляду в порядку цивільного судочинства за умови виключення із тексту позову всіх посилань на положення КАС України, які мають бути замінені на відповідні посилання на норми ЦПК України, зокрема в мотивувальній частині позову перед прохальною, де позивач посиланням на норми того чи іншого процесуального закону визначає вид судочинства, в порядку якого він звертається до суду.

Відповідно до ст.132 ч.2 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду, зокрема, в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції. З цієї підстави судовий збір повертається в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що позивачем при зверненні до суду із даним адміністративним позовом було сплачено судовий збір в загальному розмірі 1681,6 гривень (по 840,8 гривень за кожну з двох заявлених позовних вимог), однак даною ухвалою судді відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 , що за змістом норм Закону України «Про судовий збір» зумовлює виникнення у позивача права на повернення сплаченого ним судового збору в повному обсязі, приходжу до висновку про необхідність повернення позивачу судового збору у вищевказаному загальному розмірі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 4, 19, 132, 170, 171, 241-243, 248, 256, 294, 295, 297 КАС України, –

УХВАЛИВ:

У відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Роз`яснити позивачу, що у відповідності до ст.170 ч.5 КАС України повторне звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

На виконання вимог ст.170 ч.6 КАС України роз`яснити позивачу його право на звернення до загального суду із даним позовом з дотриманням вимог, передбачених нормами ЦПК України щодо його змісту та форми, для розгляду по суті в порядку цивільного судочинства.

Повернути позивачу ОСОБА_1 сплачений ним при подачі до суду позовної заяви, у відкритті провадження в адміністративній справі за якою відмовлено цією ухвалою, судовий збір в загальному розмірі 1681,6 гривень, перерахований двома квитанціями №0.0.1948100115.1 від 18 грудня 2020 року на суму 840,8 гривень та №0.0.1692631241.1 від 30 квітня 2020 року на суму 840,8 гривень.

Ухвала у відповідності до ст.256 КАС України набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська або безпосередньо до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Суддя А.М. Авраменко