Рішення № 93848513, 28.12.2020, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2020 р. м. Чернівці Справа № 600/2600/20-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Буковинська хвиля" до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Буковинська хвиля" (далі - позивач), звернулось в суд з позовом до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення № 1447 від 26.11.2020 року "Про повторний розгляд заяви від 05.08.2019 року № 4/639 Товариства з обмеженою відповідальністю "Буковинська хвиля", щодо продовження строку дії ліцензії на мовлення (НР № 01071-м від 01.02.2013 року) (ефірне, позивні "Буковинська хвиля");

- визнати протиправною бездіяльність Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення щодо не прийняття у встановлені строки рішення про продовження дії ліцензії на мовлення серії НР № 01071-м від 01.02.2013 року (ефірне, позивні "Буковинська хвиля");

- зобов`язати Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення прийняти рішення, яким продовжити строк дії ліцензії на мовлення серії НР № 01071 - м від 01.02.2013 року (ефірне, позивні "Буковинська хвиля"), виданої Товариству з обмеженою відповідальністю "Буковинська хвиля" 01 лютого 2013 року.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

1. Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що оскаржуваним рішенням (окрім іншого), відмовлено останньому у продовженні строку дії ліцензії на мовлення НР № 01071-м від 01.02.2013 року, вважає зазначене рішення протиправним та таким, що підлягає скасування виходячи з наступного.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 31 липня 2020 року (адміністративна справа № 824/134/20-а, яке залишене без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року, визнано протиправним та скасовано рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення №76 від 16.01.2020 року "Про заяву ТОВ "Буковинська Хвиля", м. Чернівці, щодо продовження строку дії ліцензії на мовлення (HP №01071-м від 01.02.2013 року) (ефірне, позивні: "Буковинська хвиля"). Даним рішенням окрім іншого судом встановлено, що відповідач порушив строки розгляду заяви позивача про продовження строку дії ліцензії на мовлення серії НР№01071-м від 01.02.2013 року.

На думку позивача, зазначені обставини свідчать про бездіяльність відповідача, щодо не прийняття в установлений строк рішення про продовження дії ліцензії на мовлення НР № 01071-м від 01.02.2013 року.

Вважає, що виконав усі необхідні умови, визначені законом для продовження строку дії ліцензії, а відповідач неправомірно відмовляє у такому продовженні, при цьому допускаючи бездіяльність, щодо не прийняття у встановлені строки рішення про продовження дії Ліцензії на мовлення.

Звертав увагу суду на те, що враховуючи своєчасність подання позивачем заяви про продовження строку дії ліцензії на мовлення, допущену бездіяльність щодо своєчасного розгляду заяви останнього про продовження строку дії ліцензії на мовлення, та за відсутності у Національної ради підстав для відмови у її продовженні, передбачених частиною 7 статті 33 Закону України “Про телебачення і радіомовлення”, що було встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили - відповідач зобов`язаний був діяти в межах та у спосіб передбачений частиною 4 статті 33 Закону України “Про телебачення і радіомовлення”, зокрема прийняти рішення про продовження строку дії ліцензії на мовлення.

2. Представник відповідача подав до суду відзив на адміністративний позов в обґрунтування якого заперечив щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Посилаючись на норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини зазначив, що підставами для прийняття оскаржуваного в даній справі рішення, є порушення позивачем протягом дії ліцензії 01071-м від 01.02.2013 року умов ліцензії та вимог чинного законодавства. Ці порушення підтверджено 4-ма рішеннями, якими було застосовано чотири санкції, які не були скасовані у встановленому законом порядку. Позивачем зазначені вище акти індивідуальної дії не оскаржувались, що свідчить про те, що останній погоджується з їх правомірністю.

Заперечив також щодо тверджень позивача з приводу строків розгляду заяви, оскільки не підлягає застосуванню абзац 8 частини 1 статті 1 Закону України “Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності”, в частині застосування принципу “мовчазної згоди” вказуючи, що “в період з 16.01.2020 року (дати винесення відповідного рішення, Національною радою) позивач мав право на законне очікування на продовження строку дії ліцензії з огляду на принцип “мовчазної згоди”. Даний принцип не може застосовуватись у правовідносинах між регулятором та ліцензіатом, оскільки частиною 2 статті 2 Закону України “Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності чітко визначено, що сфера дії закону не поширюється на відносини у сфері ліцензування господарської діяльності, зокрема, у сфері телебачення і радіомовлення.

Звертав увагу суду на те, що згідно з частиною 2 статті 36 Закону України “Про телебачення і радіомовлення” після закінчення строку дії ліцензія на мовлення втрачає чинність, за винятком випадків, коли вчасно подана ліцензіатом заява про продовження дії ліцензії на мовлення не була розглянута Національною радою у визначені цим законом строки. У цих випадках ліцензія залишається чинною до прийняття Національною радою рішення про продовження дії ліцензії або про відмову у продовженні дії ліцензії відповідно до вимог цього Закону.

Таким чином, ні при прийнятті рішення № 76 від 16.01.2020 року, ні при прийнятті оскаржуваного рішення, позивача не було жодним чином обмежено у правах, наданих ліцензією, оскільки до моменту прийняття рішення № 76 від 16.01.2020 року, а в подальшому в період з 23.09.2020 року до 26.11.2020 року позивач здійснював мовлення.

З приводу вимог позивача щодо зобов`язання відповідача прийняти рішення, яким продовжити строк дії ліцензії № 01071-м від 01.02.2013 року зазначив, що вчинення таких дій є виключними дискреційними повноваженнями відповідача.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ В СПРАВІ.

1. Ухвалою суду відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

2. 28.12.2020 року до суду надійшло клопотання, про прискорення розгляду справи, а також клопотання про забезпечення позову.

3. Ухвалою суду від 28.12.2020 року забезпечено позов, шляхом зупинення дії рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення" 1447 від 26.11.2020 року.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ ТА ВІДПОВІДНІ ПРАВОВІДНОСИНИ.

1. 26.11.2020 року рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення № 1447 "Про повторний розгляд заяви від 05.08.2019 року № 4/639 ТОВ "Буковинська хвиля", м. Чернівці, щодо продовження строку дії ліцензії на мовлення (НР № 01071-м від 01.02.2013) (ефірне, позивні: "Буковинська хвиля"), вирішено відмовити позивачеві у продовженні строку дії ліцензії на мовлення НР № 01071 - м від 01.02.2013. Управлінню радіочастотного ресурсу та технічного контролю врахувати, це рішення під час підготовки матеріалів щодо оголошення конкурсу на отримання ліцензії на ефірне радіомовлення з використанням частоти 100,0 МГц у м. Чернівцях, Р=0,5 кВт, обсяг мовлення - 24 години на добу. Управлінню організаційного та документального забезпечення протягом п`яти робочих днів повідомити позивача про рішення. Виконання цього рішення покласти на управління: ліцензування, контролю та аналізу телерадіомовлення, радіочастотного ресурсу та технічного контролю, юридичне, організаційного та документального забезпечення. Контроль за виконанням цього рішення покласти на члена Національної ради О. Ільяшенка. (а.с.13-14)

2. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 31.07.2020 року в справі № 824/134/20-а, яке набрало законної сили після перегляду апеляційною та касаційними інстанціями, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Буковинська хвиля" до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про визнання протиправним та скасування рішення - задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано Рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення №76 від 16.01.2020 року "Про заяву ТОВ "Буковинська Хвиля", м. Чернівці, щодо продовження строку дії ліцензії на мовлення (НР №01071-м від 01.02.2013 року) (ефірне, позивні: "Буковинська хвиля").

Відповідно до даного рішення судом встановлені наступні обставини.

Рішенням Національної ради від 30.03.2017 № 465 вирішено: "Оголосити попередження (НР № 1741-м від 01.02.2013, переоформлено на НР № 01071-м від 01.02.2013 - ефірне РМ). Порушення: Закону України "Про телебачення і радіомовлення": частини сьомої статті 27 та частини восьмої статті 28, оскільки ліцензіат не дотримується умов ліцензії в частині програмної концепції мовлення".

Рішенням Національної ради від 20.07.2017 № 1308 вирішено: "Визнати порушення (НР № 1741-м від 01.02.2013, переоформлено на НР № 01071-м від 01.02.2013 - ефірне РМ) частини другої статті 9 Закону України "Про телебачення і радіомовлення", оскільки частка пісень державною мовою у проміжок часу з 15:00 по 22:00 склала 24,7%. Застосовано санкцію "стягнення штрафу" у розмірі 5 %". Штраф сплачено вчасно.

Рішенням Національної ради від 23.08.2017 № 1493 вирішено: "Визнати порушення (НР № 1741-м від 01.02.2013, переоформлено на НР № 01071-м від 01.02.2013 - ефірне РМ) частини сьомої статті 27 та частини восьмої статті 28 Закону України "Про телебачення і радіомовлення", оскільки зафіксовано недотримання умов ліцензії в частині програмної концепції мовлення, що свідчить про невиконання рішення Національної ради від 30.03.2017 № 465 та не усунення ліцензіатом порушень в установлені Національною радою строки після оголошення попередження. Застосовано санкцію "стягнення штрафу" у розмірі 5 %”. Штраф сплачено вчасно.

Рішенням Національної ради від 29.11.2018 № 2083 вирішено: "Визнати порушення (НР № 01071-м від 01.02.2013 - ефірне РМ) частини другої статті 9 Закону України “Про телебачення і радіомовлення", оскільки частка пісень державною мовою з 08.11.2017 відповідно до чинного законодавства має складати 30%, а в ефірі ліцензіата 26.04,2018 частка пісень українською мовою протягом доби становила 28,3%. Застосовано санкцію "стягнення штрафу" у розмірі 5 %". Штраф сплачено з порушенням терміну.

Судовим розглядом встановлено, що усі порушення визначені вищевказаними рішеннями Національної ради позивачем усунуті та в подальшому не повторювались, а штрафи за такі порушення сплачені у повному обсязі.

А також констатовано і те, що відповідно до абз. 1 ч. 13 ст. 72 Закону №3759-XII, якщо порушення не були усунені після застосування санкції у вигляді стягнення штрафу, Національна рада звертається до суду з позовом про анулювання ліцензії на мовлення телерадіоорганізації або анулювання ліцензії провайдера програмної послуги.

Згідно абз. 2 ч. 13 ст. 72 Закону №3759-XII телерадіоорганізація чи провайдер програмної послуги вважаються такими, що не притягалися до відповідальності у вигляді стягнення штрафу, якщо протягом одного року з дня прийняття рішення про стягнення штрафу вони повторно не вчиняли порушення, передбаченого таким самим положенням цього Закону.

Зазначена норма не тільки визначає порядок притягнення до відповідальності та наслідки не усунення порушень, а й спонукає ліцензіатів щоб вони усунули порушення і, за певних обставин, вважались вільними від умов та наслідків притягнення їх до відповідальності.

Згідно обставин розглянутої справи, позивачем протягом одного року з дня прийняття рішень про попередження та про стягнення штрафу повторно не вчинялись порушення, які передбачені таким самим положенням Закону №3759-XII.

Крім того судом встановлено, що при прийнятті оскаржуваного рішення №76 від 16.01.2020 року відповідачем не дотримано критеріїв визначених частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема прийнято без з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Отже, суд дійшов висновку, що відповідач відмовивши позивачу у продовженні дії ліцензії на мовлення, діяв у межах повноважень, однак не у спосіб, що визначений чинним законодавством.

Судом також встановлено, що відповідач порушив строки розгляду заяви позивача про продовження строку дії ліцензії на мовлення Серії НР№01071-м від 01.02.2013 року позивний: "Буковинська хвиля"; вид мовлення: ефірне (радіомовлення).

Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

ДО ВКАЗАНИХ ПРАВОВІДНОСИН СУД ЗАСТОСОВУЄ НАСТУПНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ТА РОБИТЬ ВИСНОВКИ ПО СУТІ СПОРУ.

1.Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

2. Відносини, що виникають у сфері телевізійного та радіомовлення на території України регулюються Законом України "Про телебачення і радіомовлення" 21.12.1993 року №3759-XII (Закон №3759-XII).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №3759-XII ліцензія на мовлення - документ державного зразка, який видається Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення та засвідчує право ліцензіата відповідно до умов ліцензії здійснювати мовлення, використовувати канали мовлення, мережі мовлення, канали багатоканальних телемереж.

Ліцензування мовлення - видача, продовження, переоформлення, анулювання ліцензій на мовлення, внесення змін до ліцензій на мовлення, видача дублікатів ліцензій на мовлення, ведення ліцензійних справ та ліцензійних реєстрів, контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов і умов ліцензії, видача розпоряджень про усунення порушень ліцензійних умов і умов ліцензії, а також розпоряджень про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування мовлення.

Відповідно до частини 9 статті 23 Закону №3759-XII крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, ліцензія на мовлення, видана Національною радою, є єдиним і достатнім документом, що надає ліцензіату право відповідно до умов ліцензії здійснювати мовлення, користуватися каналами мовлення за умови наявності у володільців радіоелектронних засобів передбачених законом дозволів на їх експлуатацію.

Відповідно до частини 4 статті 7 Закону №3759-XII єдиним органом державного регулювання діяльності у сфері телебачення і радіомовлення незалежно від способу розповсюдження телерадіопрограм і передач є Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення.

3. Правові засади діяльності Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (далі - Національна рада) як конституційного, постійно діючого, колегіального, наглядового та регулюючого державного органу в галузі телерадіомовлення визначає Закон України "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення" від 23.09.1997 року №538/97-ВР (Закону №538/97-ВР).

Відповідно до частини 2 статті 24 Закону №538/97-ВР виключно на засіданнях Національної ради приймаються рішення про видачу, продовження, переоформлення ліцензій на телерадіомовлення та про внесення змін до ліцензій.

Відповідно до частин 1-6 статті 33 Закону №3759-XII кожний ліцензіат має право на продовження строку дії ліцензії на мовлення.

Для продовження строку дії ліцензії на мовлення необхідно не раніше ніж за 210 днів та не пізніше ніж за 180 днів до закінчення строку дії ліцензії подати до Національної ради заяву про продовження ліцензії на мовлення відповідно до вимог статті 24 цього Закону. Заяву про продовження строку дії ліцензії, подану раніше ніж за 210 днів до закінчення строку дії ліцензії, Національна рада повертає ліцензіату без розгляду протягом п`яти робочих днів з дня її надходження.

Заява про продовження строку дії ліцензії на мовлення розглядається і рішення щодо неї приймається не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії ліцензії.

За результатами розгляду заяви Національна рада приймає рішення про продовження строку дії ліцензії на мовлення або про відмову у продовженні строку дії ліцензії. Протягом п`яти робочих днів після прийняття відповідного рішення Національна рада письмово повідомляє заявника про результати розгляду його заяви. Копія рішення надсилається або видається. У рішенні про відмову у продовженні строку дії ліцензії Національна рада визначає підстави прийняття такого рішення відповідно до вимог частини сьомої цієї статті.

При розгляді заяви та прийнятті рішення про продовження дії ліцензії на мовлення Національна рада не може змінювати умови ліцензії, крім випадків коли: по закінченні строку дії ліцензії відбувається перехід від аналогового до цифрового мовлення в порядку, визначеному статтею 22 цього Закону; необхідність зміни технічних характеристик мовлення зумовлена внесенням відповідних змін до Національної таблиці розподілу смуг радіочастот України та/або Плану використання радіочастотного ресурсу України; умови ліцензії не відповідають вимогам закону; зміни умов ліцензії запропоновані ліцензіатом і підтримані Національною радою.

Ліцензія на мовлення з продовженим строком дії вручається ліцензіату Національною радою не раніше ніж в останній робочий день строку дії попередньої ліцензії за умови сплати ліцензійного збору відповідно до вимог статті 31 цього Закону.

Згідно частини 7 статті 33 Закону №3759-XII Національна рада може прийняти рішення про відмову у продовженні строку дії ліцензії на мовлення лише за умови, якщо:

а) ліцензіат подав заяву на продовження строку дії ліцензії пізніше ніж за 180 днів до закінчення строку дії ліцензії;

б) протягом дії ліцензії ліцензіат порушував умови ліцензії та вимоги чинного законодавства. Ці порушення повинні бути підтверджені рішеннями та санкціями Національної ради, не скасованими у визначеному законодавством порядку, або відповідними судовими рішеннями;

в) ліцензіат не відповідає вимогам статті 9 або частини другої статті 12 цього Закону.

4. Даючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає про те, що погоджується в частині з аргументами відповідача, що частиною 2 статті 2 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» чітко визначено, що сфера дії закону не поширюється на відносини у сфері ліцензування господарської діяльності, зокрема, у сфері телебачення і радіомовлення. Разом з тим, суд зазначає, що вказані аргументи не стосуються спірних правовідносин саме в цій справі, оскільки позивач звертаючись з позовом не вказував наведених аргументів, як підстав для звернення до суду.

Заперечуючи проти позову відповідач наголошував на тому, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення слугувало те, що протягом дії ліцензії до ТОВ “БУКОВИНСЬКА ХВИЛЯ” було застосовано санкції: рішенням Національної ради від 30.03.2017 № 465 застосовано санкцію “оголошення попередження” за порушення частини сьомої статті 27 та частини восьмої статті 28 Закону України “Про телебачення і радіомовлення”, оскільки ліцензіат не дотримується умов ліцензії в частині програмної концепції мовлення; рішенням Національної ради від 20.07.2017 № 1308 застосовано санкцію “стягнення штрафу” у розмірі 5% за порушення частини другої статті 9 Закону України “Про телебачення і радіомовлення”, оскільки частка пісень державною мовою у проміжок часу з 15:00 по 22:00 склала 24,7%; рішенням Національної ради від 23.08.2017 № 1493 застосовано санкцію “стягнення штрафу” у розмірі 5 % за порушення частини сьомої статті 27 та частини восьмої статті 28 Закону України “Про телебачення і радіомовлення”, оскільки зафіксовано недотримання умов ліцензії в частині програмної концепції мовлення, що свідчить про невиконання рішення Національної ради від 30.03.2017 №465 та не усунення ліцензіатом порушень в установлені Національною радою строки після застосування санкції “оголошення попередження”; рішенням Національної ради від 29.11.2018 № 2083 застосовано санкцію “стягнення штрафу” у розмірі 5 % за порушення частини другої статті 9 Закону України “Про телебачення і радіомовлення”, оскільки частка пісень державною мовою в ефірі ліцензіата становила 28,3%. При цьому зазначено, що всі чотири застосовані до ліцензіата санкції є чинними та не скасованими у судовому порядку.

Суд відхиляє наведені доводи відповідача, при цьому звертає увагу на те, що підстави для відмови позивачеві в продовженні дії ліцензії, які зазначенні в оскаржуваному рішенні, аналогічні за змістом та повністю співпадають з підставами винесення рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення № 46 від 16.01.2020 року, яке визнано протиправним та скасовано в судовому порядку (рішення набрало законної сили 22.09.2020 року, після перегляду апеляційною інстанцією).

Отже, проаналізувавши наведене в призмі норм національного законодавства, слід дійти висновку, що 26.11.2020 року відповідач не зважаючи на рішення суду, яке набрало законної сили, яким власне і скасоване рішення № 46 від 16.01.2020 року, по своїй суті проігнорував вимоги норм прямої дії статей 129 та 129-1 Конституції України, в частині обов`язковості судового рішення. При цьому, відповідачем прийнято аналогічне за змістом та правовою суттю оскаржуване рішення, в якому зазначенні ті ж самі підстави для відмови у продовженні ліцензії на мовлення.

Відтак, враховуючи приписи статті 2 Закону України "Про національну Раду" та Конституції України, зважаючи на обставини справи, які встановлені згідно рішення суду, яке набрало законної сили, слід дійти висновку про очевидну протиправність рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення №1447 від 26.11.2020 року "Про повторний розгляд заяви від 05.08.2019 року №4/639 Товариства з обмеженою відповідальністю "Буковинська хвиля", щодо продовження строку дії ліцензії на мовлення, яким відповідач вчергове відмовив позивачу в продовженні строку дії ліцензії.

Слід також зазначити і те, що зазначеним вище рішенням суду встановлено, що відповідач порушив строки розгляду заяви позивача про продовження строку дії ліцензії на мовлення серії НР№01071-м від 01.02.2013 року. Зазначене свідчить про бездіяльність відповідача щодо не прийняття в установлений строк рішення про продовження дії ліцензії на мовлення НР № 01071-м від 01.02.2013 року. Наведене не спростовано відповідачем, як при попередньому розгляді справи, а так само і матеріалами даної справи.

5. Суд критично оцінює доводи відповідача щодо того, що суди першої та апеляційної інстанцій неправомірно встановили факт порушення пропорційності оскаржуваного рішення, оскільки в період з 01.12.2019 по 16.01.2020 позивач не мав законного права очікувати на продовження строку дії ліцензій на мовлення у зв`язку з неможливістю застосування принципу “мовчазної згоди” в даних правовідносинах, оскільки вказані аргументи не були єдиною підставою для прийняття судового рішення, яке відповідно до вимог статті 129 - 1 Конституції України, як і зазначалось вище є обов`язковим до виконання.

6. Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд також зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Наведений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України від 16.09.2015 року у справі №826/4418/14, що в силу вимог частини 5 статті 242 КАС України, суд враховує до спірних правовідносин.

Згідно вимог частини 1 статті 33 Закону України “Про телебачення і радіомовлення” кожний ліцензіат має право на продовження строку дії ліцензії на мовлення.

У відповідності до приписів частини 4 статті 33 Закону України “Про телебачення і радіомовлення” визначено, що за результатами розгляду заяви Національна рада приймає рішення про продовження строку дії ліцензії на мовлення або про відмову у продовженні строку дії ліцензії.

Як вже зазначалось вище, положеннями частини 7 статті 33 Закону України “Про телебачення і радіомовлення” визначено, що Національна рада може прийняти рішення про відмову у продовженні строку дії ліцензії на мовлення лише за умови, якщо: ліцензіат подав заяву на продовження строку дії ліцензії пізніше ніж за 180 днів до закінчення строку дії ліцензії; протягом дії ліцензії ліцензіат порушував умови ліцензії та вимоги чинного законодавства. Ці порушення повинні бути підтверджені рішеннями та санкціями Національної ради, не скасованими у визначеному законодавством порядку, або відповідними судовими рішеннями;

При цьому, слід зазначити, як рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення №46 від 16.01.2020 р., так і оскаржуваним рішенням від 26.11.2020 року відповідач відмовив позивачеві у продовженні строку дії ліцензії на мовлення з підстав застосування положень пункту б) частини 7 статті 33 Закону України “Про телебачення і радіомовлення”.

Судом встановлено, що в судовому порядку визнано протиправним рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення №46 від 16.01.2020 року з підстав застосування відповідачем до спірних правовідносин положень пункту б) частини 7 статті 33 Закону України “Про телебачення і радіомомлення”. Інших підстав для відмови у продовженні строку дії ліцензії на мовлення відповідач не встановлював.

Отже, системний аналіз наведеного вище в контексті встановлених обставин справи, дає підстави суду дійти висновку, що позивачем виконано всі необхідні умови, визначені законом для продовження строку дії ліцензії, а відповідач в свою чергу протиправно відмовив у такому продовженні, при цьому допустивши бездіяльність щодо не прийняття у встановлені строки рішення про продовження дії Ліцензії на мовлення.

7. Відповідно до частини 1 статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Відповідно до вимог частини 2 статті 245 КАС України разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта і владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановити інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів).

Відповідно до частини 3 статті 245 КАС України у разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Відповідно до частини 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає для суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Із змісту вказаних норм вбачається, що адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин у випадку, якщо своїми незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкт владних повноважень порушує такі права, свободи та інтереси осіб. Перелік наведених способів захисту порушеного права в адміністративному судочинстві не є виключним.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин слід дійти висновку, що єдиним ефективним та законним способом відновлення порушеного права позивача є спонукання відповідача діяти у правовому полі шляхом зобов`язання Національної ради прийняти рішення, яким продовжити строк дії ліцензії на мовлення серії НР№01071-м, виданої ТОВ “БУКОВИНСЬКА ХВИЛЯ” 01.02.2013 р.

Підсумовуючи наведене, суд погоджується з обґрунтуваннями позивача, оскільки такі обґрунтування є беззаперечними, і такими, що не підлягають доведенню або ж спростуванню.

8. Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

9. Відповідно до частини 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

10. З огляду на встановлені обставини, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірності спірного рішення, а відтак наявні підстави для задоволення позовних вимог повністю.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

1. Частиною 1 статті 143 КАС України визначено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини 5 та 6 статті 246 КАС України у резолютивній частині рішення (окрім іншого) зазначається розподіл судових витрат.

У разі необхідності у резолютивній частині також вказується про повернення судового збору.

Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд (окрім іншого) враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Звертаючись до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 6306,00 грн., як за три позовні вимоги . Разом з тим, по своїй суті заявлені позовні вимоги позивача випливають одна з іншої, і стосуються одних і тих же правовідносин.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позивач звертаючись до суду сплатив судовий збір у більшому розмірі ніж того вимагає стаття 4 Закону України “Про судовий збір”, а тому надміру сплачений судовий збір у розмірі 4204,00 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України (з розрахунку 6306,00 грн : 3 = 2102,00 грн).

2. Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа, а тому сплачений позивачем судовий збір в сумі 2102,00 грн слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Буковинська хвиля" до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення № 1447 від 26.11.2020 року "Про повторний розгляд заяви від 05.08.2019 року № 4/639 Товариства з обмеженою відповідальністю "Буковинська хвиля", щодо продовження строку дії ліцензії на мовлення.

3. Визнати протиправною бездіяльність Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення щодо не прийняття у встановлені строки рішення про продовження дії ліцензії на мовлення серії НР № 01071-м від 01.02.2013 року.

4. Зобов`язати Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення прийняти рішення, яким продовжити строк дії ліцензії на мовлення серії НР № 01071 - м від 01.02.2013 року, виданої Товариству з обмеженою відповідальністю "Буковинська хвиля" 01 лютого 2013 року.

5. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Буковинська хвиля" за рахунок бюджетних асигнувань Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення судовий збір в сумі 2102,00 грн.

6. Повернути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Буковинська хвиля" з Державного бюджету України надміру сплачений судовий збір у розмірі 4204,00 грн.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Буковинська хвиля" (вул. Університетська, 20, м.Чернівці, 58010, код РНОКПП: 37722530).

Відповідач - Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення (вул. Прорізна, 2, м.Київ, 01601, код ЄДРПОУ: 00063928).

Суддя О.В. Боднарюк