Рішення № 93848480, 28.12.2020, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2020 р. м. Чернівці Справа № 600/1409/20-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григораша В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

08.09.2020 року до Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (відповідач) з такими позовними вимогами:

визнати незаконною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області виплатити ОСОБА_1 при призначенні пенсії за віком грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом па день її призначення;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на 05.04.2020 року - день призначення пенсії за віком, як працівнику охорони здоров`я зі стажем роботи на посаді фармацевта понад 30 років.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що їй з 05.04.2020 року призначена пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Одночасно із поданням заяви про призначення пенсії за віком, позивач подала відповідачу заяву про виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" як працівнику закладу охорони здоров`я, та має спеціальний стаж понад 30 років.

На своє звернення від 05.04.2020 року щодо виплати грошової допомоги позивач отримала відмову відповідача №626-570/Ф-02/8-2400/20 від 24.04.2020 року. Дана відмова мотивована тим, що за розрахунком відповідача стаж позивача на посаді фармацевта становить 28 років 11 місяців, тобто менше 30 років.

Проте, позивач вважає, що відповідач не взяв до уваги її роботу на посаді фармацевта в період з 10.07.2008 року по 31.03.2020 року, що становить 11 років 8 місяців 20 днів. При урахуванні вказаного періоду стаж позивача на посаді фармацевта становить понад 40 років.

Враховуючи викладене вище, та беручи до уваги, що стаж роботи на посаді фармацевта, яка відноситься до категорії молодшого медичного персоналу, становить понад 30 років, позивач вважає відмову відповідача у виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій є протиправною.

Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами, подав до суду відзив на позовну заяву в якому зазначив, що позивач з 02.04.2020 року перебуває на обліку в Головному управлінні як одержувач пенсії за віком, призначеної за нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-ІV.

12.04.2020 року на Веб-портал Пенсійного фонду України надійшла заява позивача щодо призначення та виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, як працівнику закладу охорони здоров`я.

24.04.2020 року Головним управлінням направлено листа позивачу №626-570/Ф-02/8-2400/20 та повідомлено про відсутність підстав для виплати грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій.

Відповідач зазначав, що Порядком №1191 чітко визначено, що до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, що передбачені Переліком №909.

Відповідно до переліку № 909 до спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугу років, зараховуються періоди роботи на посадах провізора, фармацевта (незалежно від найменування посад), лаборанта в аптеках, аптечних кіосках, аптечних магазинах, контрольно-аналітичних лабораторіях.

Згідно наданих ОСОБА_1 документів для розрахунку стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років враховано період роботи фармацевтом аптеки з 01.08.1979 року по 02.06.2008 року, що складає 28 років 11 місяців.

Зауважено, що період роботи фармацевтом в ОКНП "Чернівецький обласний госпіталь ветеранів війни" з 10.07.2008 року по 31.03.2020 року не зараховано до спеціального стажу, оскільки вказана посада не передбачена Переліком №909 в даній установі.

Відповідно до розділу 2 "Охорона здоров`я" Переліку № 909 посада фармацевта дає право на пенсію за вислугу років в таких закладах як: аптека, аптечний кіоск, аптечний магазин, контрольно-аналітична лабораторія.

Зарахування вказаного періоду до спеціального стажу можливо за умови наявності документів, які б підтверджували факт роботи на посаді фармацевта аптеки, аптечного кіоску, аптечного магазину, які входили в структуру Чернівецького обласного госпіталю.

Однак, згідно з наданою ОСОБА_1 до її звернення посадовою інструкцією фармацевта Чернівецького обласного госпіталю ветеранів війни, затвердженою 10.07.2008, вона обіймає посаду саме фармацевта госпіталю, а не посаду фармацевта аптечного кіоску, аптечного магазину, контрольно-аналітичної лабораторії.

Отже, на думку відповідача, підстав для виплати грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій згідно Закону №1058 немає, оскільки не виконані основні умови для її призначення: у позивача відсутній необхідний страховий стаж на відповідних посадах (для жінок - 30 років); позивач станом на дату досягнення пенсійного віку не перебувала на посаді, що дає право на призначення грошової допомоги.

Позивач, ознайомившись з відзивом на позовну заяву, подав відповідь на відзив в якій зазначив, що її спеціальний стаж на посаді фармацевта станом на день звернення до відповідача (05.04.2020 року) становив 40 років 7 місяців 20 днів, що відповідає вимогам. встановленим законом для виплати такої грошової допомоги. На момент звернення до відповідача за призначенням пенсії позивач продовжувала працювати на вказаній посаді, що підтверджується записами у моїй трудовій книжці, копія якої знаходиться в матеріалах справи.

На думку позивача, у неї наявні дві різні, альтернативні підстави для отримання грошової допомоги. Перша підстава - у зв`язку з наявністю передбаченого законом спеціального стажу на посаді фармацевта. Друга - наявність передбаченого законом спеціального трудового стажу на посаді працівника, що відноситься до категорії середнього медичного персоналу комунального лікувального закладу.

Посада фармацевта в лікарняному закладі відноситься до середньою медичного персоналу, що підтверджується відомістю ОКУ "Чернівецький обласний госпіталь інвалідів вітчизняної війни" про чисельність працюючих в установі спеціалістів та їх кваліфікаційні характеристики па 09.04.2012 року, у якій посада фармацевта віднесена до молодших спеціалістів з медичною освітою, як і інший середнім медичний персонал закладу.

Ухвалою суду від 09.09.2020 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Зважаючи на відсутність клопотання будь-якої зі сторін про інше, суд вважає за можливе продовжити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено такі обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 виданий 12.06.1996 року Першотравневим РВ УМВС України в Чернівецькій області (а.с. 9).

Згідно Диплому серії Э-І№260267 від 03.07.1979 року позивач закінчила курс Житомирського фармацевтичного училища за фармацевтичною спеціальністю (а.с. 23).

Згідно записів трудової книжки НОМЕР_3 позивач працювала на наступних посадах:

- з 01.08.1979 року по 01.12.1979 року – ручнист аптеки №9 м. Чернівці (перейменовано на фармацевт аптеки №9 м. Чернівці, згодом на МКП "УРА №17";

- з 10.07.2008 року по даний час – фармацевт ОКУ "Чернівецький обласний госпіталь ІВВ" (перейменовано на ОКНП "Чернівецький обласний госпіталь ветеранів війни") (а.с. 10-11).

Позивач з 02.04.2020 року перебуває на обліку в Головному управлінні як одержувач пенсії за віком, призначеної за нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-ІV (а.с. 9).

05.04.2020 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області із заявою про виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" як працівнику закладу охорони здоров`я, та має спеціальний стаж понад 30 років.

Розглянувши заяву від 05.04.2020 року, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області листом від 24.04.2020 року №626-570/Ф-02/8-2400/20 повідомив позивача, що відповідно до записів в трудовій книжці та наданих документів її спеціальний стаж, що визначає право на призначення грошової допомоги, становить 28 років 11 місяців.

Зауважено, що період роботи фармацевтом в ОКНП "Чернівецький обласний госпіталь ветеранів війни" з 10.07.2008 року по 31.03.2020 року не зараховано до спеціального стажу, оскільки вказана посада не передбачена Переліком №909 в даній установі. Відповідно до розділу "2.Охорона здоров`я" Переліку № 909 посада фармацевта дає право на пенсію за вислугу років в таких закладах як: аптека, аптечний кіоск, аптечний магазин. Зарахування вказаного періоду до спеціального стажу можливо за умови надання документів, які б підтверджували факт роботи на посаді фармацевта аптеки, аптечного кіоску, аптечного магазину, які входили в структуру Чернівецького обласного госпіталю.

Враховуючи вказане вище, у зв`язку з відсутністю за наявними документами необхідного страхового стажу на посадах, що дають право на пенсію за вислугу років, немає законних підстав для призначення позивачу одноразової грошової допомоги згідно з пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону (а.с. 12-13).

Судом також досліджено надані позивачем Штатні розписи ОКУ "Чернівецький обласний госпіталь для інвалідів Вітчизняної війни" (а.с. 19-22).

Вважаючи протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області виплатити при призначенні пенсії за віком грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом па день її призначення. Позивач звернувся до суду з даним позовом.

До спірних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вирішуючи спір по суті, суд ураховує, що завданням адміністративного судочинства України відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п. п. "е" ст. 55 Закону від 05.11.1991 № 1788-XII право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років.

Відповідно до п. 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону від 09.07.2003 № 1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Такий Порядок затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1191 (далі - Порядок № 1191).

Пунктом 2 Порядку № 1191 встановлено, що до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" ст. 55 Закон від 05.11.1991 № 1788-XII, що передбачені зокрема, переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" (далі - Порядок № 909).

Проаналізувавши оскаржувану відмову, яка викладена у формі листа від 24.04.2020 №626-570/Ф-02/8-2400/20 суд встановив, підставою для відмови у виплаті грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій, що передбачена п. 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону від 09.07.2003 № 1058-IV є те, що період роботи фармацевтом в ОКНП "Чернівецький обласний госпіталь ветеранів війни" з 10.07.2008 року по 31.03.2020 року не зараховано до спеціального стажу, оскільки вказана посада не передбачена Переліком №909 в даній установі.

Судом встановлено, що відповідно до розділу 2 "Охорона здоров`я" Переліку №909 право на призначення пенсії за вислугу років мають, зокрема, у лікарняних закладах - лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад)".

Відповідно до розділу ІІІ додатку №1 Наказу Міністерства охорони здоров`я України № 195 від 25.12.1992 року "Про затвердження Переліку вищих і середніх спеціальних навчальних закладів, підготовка отримання звання, в яких дають право займатися медичною і фармацевтичною діяльністю", набута спеціальність за напрямком "фармація" у середньому спеціальному медичному, фармацевтичному навчальному закладі дає право обіймати посаду "фармацевта", яка відноситься до середнього медичного персоналу. Таким чином, посада фармацевта в лікарняному закладі відноситься до середньою медичного персоналу.

При наданні оцінки таким аргументам оскаржуваної відмови відповідача суд зазначає, що відповідно до п. 5 Порядку № 1191 грошова допомога надається особам, яким, починаючи з 01 жовтня 2011 року, призначається пенсія за віком відповідно до Закону від 09.07.2003 № 1058-IV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статті 26 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" - "ж" статті 55 Закону від 05.11.1991 № 1788-XII, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

З системного аналізу вищенаведених правових норм можна дійти висновку, що необхідними умовами для отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій є: досягнення особою пенсійного віку, наявність у неї необхідного страхового стажу, вихід на пенсію з посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "е" - "ж" ст. 55 Закону від 05.11.1991 року №1788-XII, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону від 09.07.2003 року №1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.

Аналогічна правова позиція, викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 20.02.2019 року у справі № 462/5636/16-а, від 19.03.2019 року у справі № 466/5637/17.

Верховним судом у постанові від 27.11.2018 року у справі № 328/1619/17 (2-а/328/80/17) сформульовано наступний правовий висновок.

Синтаксичний аналіз пункту 7-1 розділу "Прикінцеві положення" Закону від 09.07.2003 року №1058-IV та пункту 5 Порядку №1191 дає підстави для висновку, що умовою наявності права на отримання вказаної грошової допомоги є не відсутність факту отримання особою будь-якого іншого виду пенсії на момент виходу на пенсію за віком, а відсутність такого факту до моменту виходу на цю пенсію, тобто в будь-який момент до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону від 09.07.2003 року №1058-IV. При цьому законодавець не ставить право особи на отримання такої допомоги в залежність від розміру або тривалості отримання нею пенсії та часу її призначення, якщо такі обставини мали місце до виходу на пенсію за віком.

За змістом вказаної норми отримання вказаної грошової допомоги визначене законодавцем як заохочувальний захід щодо осіб, які, отримавши право на призначення пенсії, виявили бажання працювати та одержувати пенсію з більш пізнього віку, тобто фактично відтермінували реалізацію права виходу на пенсію.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до пункту 7 Порядку №1191, виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

Як встановлено судом стаж роботи позивача на посаді яка відноситься до середньою медичного персоналу станом на 05.04.2020 року (звернення із заявою про виплату грошової допомоги) становила 40 років 7 місяців 20 днів. Таким чином, страховий стаж позивачки станом на день призначення пенсії був достатнім для виплати їй грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону від 09.07.2003 № 1058-IV

Відтак, позивач має право на призначення та виплату оспорюваної грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А згідно частини 1статті 90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням наведених норм, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн.

Щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу суду зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Позивач у позовній заяві також просив стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Управління пенсійного фонду України в Чернівецькій області витрати на професійну правничу допомогу за попереднім розрахунком на загальну суму 7500,00 грн.

Судом встановлено, що відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому згідно частини сьомої названої статті обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд зазначає, що відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "East/West Alliance Limited" проти України"", оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy), №34884/97).

Суд також зазначив, що підприємство-заявник уклало договір з юридичною фірмою щодо її гонорару, який можна порівняти з угодою про умовний адвокатський гонорар. Така угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (рішення у справі "Ятрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), №31107/96).

У пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, відноситься до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Таким чином, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Разом із тим суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є явно не співмірним, або їх витрати не були необхідними у даній справі.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.09.2019 року у справі № 810/3806/18.

Крім того суд зазначає, що відповідно до п. 6 та п. 10 ч. 6 ст.12 КАС України, для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо: оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу надану Адвокатським об`єднанням "Адвокатська компанія" "Лекстер" в сумі 7500,00 грн до матеріалів справи надано наступні докази: копію договору про надання правової допомоги №281 від 06.08.2020 року; акт приймання-передачі правової допомоги від 26.10.2020 року; квитанцію №0.0.1824670192.1.

Як вбачається з розрахунку витрат на надання правової допомоги (професійної правничої допомоги) вартість однієї години наданих адвокатом послуг становить 1000,00 грн.

Відповідно до акту приймання-передачі правової допомоги від 26.10.2020 року АО "Адвокатська компанія" "Лекстер" надало, а позивач прийняв професійну правничу допомогу, яка полягала у наступному:

- вивчення письмових матеріалів, визначення характеру спірних правовідносин - 1 год.;

- аналіз судової практики у сфері спірних правовідносин, розробка правової позиції - 1 год.;

- складання позовної заяви, підготовка додатків - 3,5 год.

Відповідно до п. 2.2. Договору про надання правової допомоги №281 від 06.08.2020 року розмір гонорару за правову допомогу становить 3500,00 грн.

Відповідно до п. 2.5. Договору про надання правової допомоги №281 від 06.08.2020 року у разі досягнення позитивного результату клієнт додатково сплачує гонорар у сумі 4000,00 грн.

Таким чином, загальна сума витрат правничої допомоги, яку позивач просить стягнути на його користь, становить 7500,00 грн.

З огляду на предмет розглядуваного спору, обсягу наданих послуг адвокатом, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що сума судових витрат на професійну правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, не відповідає ознакам співмірності, визначених ч. 5 ст. 134 КАС України.

Так, сума витрат правничої допомоги у розмірі 4000,00 грн, яку позивач просить стягнути на його користь, у зв`язку з позитивним вирішенням справи є необґрунтованою, оскільки обсяг наданих адвокатом послуг не залежав від результатів вирішення спору та включав необхідну і достатню кількість вчених дій, а саме: вивчення письмових матеріалів, визначення характеру спірних правовідносин - 1 год.; аналіз судової практики у сфері спірних правовідносин, розробка правової позиції - 1 год.; складання позовної заяви, підготовка додатків - 3,5 год.

При цьому вирішення спірних правовідносин на користь позивача не наклало на АО "Адвокатська компанія" "Лекстер" більший обсяг наданої правничої допомоги, ніж домовлялись сторони у договорі про надання правової допомоги №281 від 06.08.2020 року.

При цьому враховуючи наведені вище висновки рішень Європейського суду з прав людини у справі "East/West Alliance Limited" проти України", у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy), №34884/97, у справі "Ятрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), №31107/96 та оцінюючи вимогу позивача щодо здійснення компенсації витрат у відповідності до п. 2.5. Договору про надання правової допомоги №281 від 06.08.2020 року (у разі досягнення позитивного результату клієнт додатково сплачує гонорар у сумі 4000,00 грн), то такі умови цього Договору можна порівняти з угодою про умовний адвокатський гонорар.

Суд вважає, що така угода, за якою позивач, у разі досягнення позитивного результату, погоджується додатково сплатити адвокату гонорар у сумі 4000,00 грн є виключною домовленістю між позивачем та адвокатом, і внаслідок такої домовленості виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, а тому не може бути обов`язковою для суду, який оцінює рівень фактичних судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Зважаючи на предмет спору, незначну складність адміністративної справи, та фактичний обсяг наданої правничої допомоги, суд дійшов висновку, що витрати на правову допомогу в розмірі 7500,00 грн не є співмірними зі складністю даної адміністративної справи та часом витраченим на надання правничої допомоги, у зв`язку з чим підлягають зменшенню до 3500,00 грн.

При цьому, визначена вказана сума понесених фактичних витрат на надання правничої допомоги, яка підлягає відшкодуванню позивачу, є обґрунтованою та підтверджується належними та допустимими доказами.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що вимоги позивача про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу необхідно задовольнити частково.

Таким чином, у відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 3500,00 грн.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії, - задовольнити частково.

2. Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області виплатити ОСОБА_1 при призначенні пенсії за віком грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом па день її призначення.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на 05.04.2020 року - день призначення пенсії за віком, як працівнику охорони здоров`я зі стажем роботи на посаді фармацевта понад 30 років.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області судовий збір на суму 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп, сплачений відповідно до квитанції №0.0.1824667695.1. від 04.09.2020 року.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 3500 (три тисячі пятсот) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, сплачені відповідно до квитанції №0.0.1824670192.1. від 04.09.2020 року.

6. В задоволенні іншій частині позовних вимог щодо відшкодування витрат на правничу допомогу в сумі 4000,00 грн, - відмовити.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (код ЄДРПОУ 40329345, площа Центральна, 3, м. Чернівці, Чернівецька область, 58002).

Суддя В.О. Григораш