Ухвала суду № 93848087, 28.12.2020, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

______________

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

28 грудня 2020 р. м. ХерсонСправа № 540/4226/20

Суддя Херсонського окружного адміністративного суду Хом`якова В.В., перевіривши виконання вимог статей 160-161 КАС України, за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центральне територіальне управління Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

встановила:

Позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом до відповідача, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Центрального територіального управління Національної гвардії України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні;

- зобов`язати Центральне територіальне управління Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, за період з 31.05.2019 року по 26.11.2020 року, що складає 401942 грн. 03 коп. (789,67 грн. - середньоденний розмір грошового забезпечення) * на 509 (кількість днів затримки).

Дослідивши позовну заяву та додані до неї документи вбачається, що даний адміністративний позов не відповідає вимогам ст. 161 КАС України, а саме.

Право особи на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням, зокрема строком звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, що установлений чинним процесуальним законодавством.

Так, згідно ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 2 ст. 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивач з посиланням на норми ст. 117 Кодексу законів про працю України просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та зобов`язати нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 31.05.2019 по 26.11.2020. При цьому позивач вказує на те, що був звільнений зі служби 31.05.2019, але не отримав грошової компенсації за невикористані додаткові відпустки. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду по справі № 540/1691/20 від 07.08.2020 було зобов`язано Центральне територіальне управління Національної гвардії України нарахувати та виплатити зазначену грошову компенсацію, а фактично грошові кошти позивач отримав 26.11.2020.

Ст. 117 КЗпП передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Середній заробіток за час затримки розрахунків при звільненні це відновлення роботодавцем за порушення норм трудового законодавства, яка розраховується у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України N 100 від 08 лютого 1995 року "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати". За змістом норм чинного законодавства середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України "Про оплату праці", тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника, отже, строк пред`явлення до суду позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу обмежується трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Згідно з частинами першою статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Суд приймає до уваги висновки з аналогічних правовідносин, викладені у постановах Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі N 369/5652/16-ц, від 25 липня 2019 року у справі № 2140/1471/18.

В даному випадку, позивач пропустив тримісячний строк, встановлений статтею 233 КЗпП України, для звернення до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні. Про порушення своїх прав щодо не виплати компенсації за відпустки він дізнався при звільненні. При цьому поновити строк звернення до суду позивач не просить, відповідного клопотання не заявляє.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Виходячи з вищевикладеного, така заява, відповідно до ч.1 ст. 169 КАС України, підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення її недоліків.

Керуючись ч. 1 ст. 169 КАС України, суд, -

ухвалив:

Залишити позовну заяву без руху.

Надати позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання даної ухвали.

Після усунення недоліків позовної заяви документи до суду направляти із вказівкою на номер справи 540/4226/20 та зазначенням прізвища судді, який прийняв ухвалу про залишення позовної заяви без руху. У разі невиконання цієї ухвали, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу. Ухвала окремо не оскаржується.

Суддя В.В. Хом`якова