Рішення № 93847890, 28.12.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

28 грудня 2020 року № 520/16331/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Зінченко А.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ), ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Харківського міського центру зайнятості (вул. Шевченко, буд. 137-а, м. Харків, 61013, код ЄДРПОУ 36224721), за участі третьої особи: Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради (вул. Чернишевська, буд. 55, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 26489104), про визнання протиправними та скасування наказів, визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 , яка одночасно діє в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_2 , з адміністративним позовом до Харківського міського центру зайнятості, в якому просила суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Харківського міського центру зайнятості від 06.10.2020 р. про відкладення виплати ОСОБА_1 допомоги по безробіттю з 05.10.2020 р. по 01.11.2020 р.;

- визнати протиправним та скасувати наказ Харківського міського центру зайнятості від 03.11.2020 р. про призначення ОСОБА_1 допомоги по безробіттю у розмірі, меншому суми, що складається з прожиткового мінімуму для працездатних осіб та 50 % прожиткового мінімуму для дитини віком до 6 років, тобто таким, що не відповідає положенням ст.ст. 3 та 46 Конституції України;

- визнати бездіяльність Харківського міського центру зайнятості з непризначення ОСОБА_1 допомоги по безробіттю у розмірі, не нижчому від передбаченого положеннями ст. 46 Конституції України, та з не виплати їй допомоги по безробіттю з дня надання статусу безробітного протиправною та зобов`язати Харківський міський центр зайнятості повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.10.2020 р. в частині призначення та виплати допомоги по безробіттю з першого дня надання статусу безробітного та її розміру відповідно до положень ст. 46 Конституції України щодо забезпечення рівня життя, не нижчого від прожиткового мінімуму, встановленого ст. 7 Законів України «Про державний бюджет України на 2020 рік» та «Про державний бюджет України на 2021 рік», як для ОСОБА_1 у розмірі, не меншому 100 % визначеного даними законами прожиткового мінімуму для працездатних осіб, так і для її дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі, не меншому 50 % визначеного даними законами прожиткового мінімуму для дитини віком до 6 років;

- стягнути з Харківського міського центру зайнятості за рахунок його бюджетних асигнувань кошти на відшкодування моральної шкоди, заподіяної ОСОБА_1 надісланою 09.10.2020 р. через портал «ДІЯ» відмовою у призначенні допомоги по безробіттю, відкладенням виплати допомоги по безробіттю з 05.10.2020 р. по 01.11.2020 р., у розмірі 55 555,00 грн.

Ухвалою суду від 19.11.2020 року позов залишено без руху та запропоновано усунути вказані в ній недоліки.

Позивачем недоліки усунуто. Ухвалю суду від 24.11.2020 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 05.10.2020 року зареєструвалась через портал «Дія» як безробітна у Харківському міському центрі зайнятості і 05.10.2020 року їй було надано статус безробітної. З 01.10.2020 року до цього часу на території Харківської області установлений карантин. В період карантину позивачу повинна була бути призначена та виплачуватись допомога по безробіттю з 05.10.2020 року, однак 09.10.2020 року позивач через портал «Дія» отримала лист-відмову у призначенні допомоги по безробіттю з формулюванням відмови: «Інше. Відкласти ДБ (надання компенсаційних виплат при звільненні)». Крім того, позивач вважає призначення їй наказом від 03.11.2020 року допомоги по безробіттю у меншому розмірі суперечить ст.ст. 3 та 46 Конституції України, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що Харківський міський центр зайнятості в своїй діяльності приймав рішення по відношенню до відповідача на підставі та у спосіб, визначений законами України та не порушував прав позивача.

Позивач у відповіді на відзив зазначила, що відзив відповідача не містить жодних доказів правомірності прийнятих рішень по відношенню до ОСОБА_1 та відповідач не вірно тлумачить норми закону.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини, приходить до наступного висновку.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Судом встановлено, що 05.10.2020 року ОСОБА_1 через портал державних послуг «Дія» подала до Харківського міського центру зайнятості заяву про надання статус безробітного та заяву про призначення виплати допомоги по безробіттю.

Закон України «Про зайнятість населення» №5067-VI від 05.07.2012 року визначає правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення» статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.

На підставі поданої заяви позивачу надано статус безробітного в Харківському міському центрі зайнятості з 05.10.2020 року.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» №1533-ІІІ від 02.03.2000 року розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Відповідно до пункту 1 ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Відповідно до пункту З2 розділу VIII Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (в редакції Закону від 03.07.2020 року), на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 допомога по безробіттю призначається з першого дня надання статусу безробітного.

Відповідно до вищезазначеної норми, наказом від 06.10.2020 року №НТ201006, ОСОБА_1 призначено допомогу по безробіттю з дня надання статусу безробітного, а саме з 05.10.2020 року.

Згідно з ч. 4 ст. 31 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», виплата допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації відкладається на строк, що дорівнює періоду, протягом якого застрахованій особі відповідно до законів надається вихідна допомога або інші виплати при звільненні з підприємств, установ і організацій або закінченні строку повноважень за виборною посадою, що забезпечують часткову або тимчасову компенсацію втраченого заробітку.

На період карантину були внесені зміни до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» в частині призначення допомоги по безробіттю. Норма, яка регулює відкладення допомоги по безробіттю на період дії карантину, залишена без змін.

Статтею 7 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено вичерпний перелік видів забезпечення, а саме:

- допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності;

- допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні.

В Законі України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» використовуються такі терміни як «допомога по безробіттю» та «матеріальна допомога», зазначені поняття є тотожними та за своїм змістом означають єдину грошову допомогу, яка виплачується безробітним.

Пунктом 6.3 «Порядку професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації зареєстрованих безробітних» від 31.05.2013 року №318/655 (далі - Порядок) передбачено, що безробітний під час виконання договору про професійне навчання має право на збереження виплати допомоги по безробіттю у розмірах і строки, що встановлені відповідно до законодавства.

Таким чином, тлумачення позивачем ч. 4 ст. 31 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» є помилковим, оскільки призводить до того, що в період професійної підготовки особа може отримувати два різні види допомоги: «допомогу по безробіттю» та «матеріальну допомогу», що не відповідає дійсності та суперечить ст. 7 вказаного Закону та п. 6.3 Порядку.

Вимога про відкладення допомоги по безробіттю на строк вихідної допомоги при звільненні передбачена, також, «Порядком надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності» від 06.04.2020 року №624 (далі - Порядок).

Зазначений Порядок затверджено Наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України на основі і на виконання Конституції, законів України та є обов`язковими для виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими державними адміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності та громадянами, відповідно до ст. 15 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади».

Так, п. 1 Розділу IV «Відкладення та скорочення виплати допомоги по безробіттю» закріплено що, виплата допомоги по безробіттю відкладається на строк, що дорівнює періоду, протягом якого застрахованій особі відповідно до законів надаються вихідна допомога або інші виплати при звільненні з підприємств, установ та організацій або закінченні строку повноважень за виборною посадою, що забезпечують часткову або тимчасову компенсацію втраченого заробітку.

В зазначену норму не було внесено змін на період дії карантину.

У зв`язку з отриманням ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільнені, на виконання вищезазначених норм позивачу було призначено допомогу по безробіттю з першого дня надання статусу безробітного - 05.10.2020 року та відкладено на строк надання вихідної допомоги з 05.10.2020 року по 01.11.2020 року, що підтверджується витягом з наказу від 06.10.2020 року №НТ201006.

Частиною 1 та 2 ст. 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців мають право на допомогу по безробіттю у мінімальному розмірі.

За даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування страховий стаж ОСОБА_1 протягом 12 місяців, що передували реєстрації становив 4 місяці, у зв`язку з чим позивачу призначено допомогу по безробіттю у мінімальному розмірі, про що свідчать дані з ДРЗДСС та розрахунок страхового стажу станом на 05.10.2020 року.

Судом також встановлено, що 06.10.2020 року ОСОБА_1 було ознайомлено з прийнятими відносно неї рішеннями. Проте, ОСОБА_1 відмовилася ставити підпис у додатку 2 до персональної картки про ознайомлення з рішеннями, про що складено акт від 06.10.2020 року.

Таким чином, твердження позивача, що під час прийому 06.10.2020 року її не було ознайомлено з жодним рішенням, оскільки на час прийому вони не існували, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді. В матеріалах справи міститься копія персональної картка №203920100500167 ОСОБА_1 з її особистим підписом, в якій зазначено рішення про надання статусу безробітного з 05.10.2020 року. Рішення про надання статусу безробітного, призначення допомоги по безробіттю та відкладення допомоги по безробіттю з 05.10.2020 року прийняті одним наказом від 06.10.2020 року №НТ201006, що підтверджується відповідним витягом та свідчить, що ОСОБА_1 була ознайомлена з прийнятими рішеннями.

Повідомлення безробітних про прийняті рішення за допомогою Єдиного державного веб-порталу електронних послуг передбачено Постановою КМУ від 24.04.2020 року №307 «Про реалізацію експериментального проекту щодо реєстрації, перереєстрації безробітних та призначення виплати допомоги по безробіттю в електронній формі». У відповіді, наданій ОСОБА_1 через портал державних послуг «Дія», зазначено про надання статусу безробітного та про відкладення допомоги по безробіттю. Повідомлення про відмову у призначенні допомоги по безробіттю сталося внаслідок технічної помилки.

Заяву ОСОБА_1 від 09.10.2020 року було розглянуто в порядку, передбаченому Законом України «Про звернення громадян» та надано відповідь від 20.10.2020 року.

У зв`язку зі сплатою роботодавцем ННЦ «Інститут метрології» ЄСВ за ОСОБА_1 за серпень-вересень, страховий стаж позивача станом на 03.11.2020 року становить 6 місяців, на підтвердження чого відповідачем наданий суду розрахунок страхового стажу.

Враховуючи зазначені обставини, рішення про призначення допомоги по безробіттю у мінімальному розмірі скасовано, наказом від 03.11.2020 року №201103 позивачу призначено допомогу по безробіттю з урахуванням страхового стажу понад 10 років - 70% від середньої заробітної плати, відповідно до ч. 1 ст. 22 та ч. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Таким чином, при визначенні розміру допомоги по безробіттю ОСОБА_1 , Харківський міський центр зайнятості керувався приписами ст. 22 та ст. 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». В преамбулі Закону зазначено, що він розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Розглядаючи позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно зі ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно з пунктом 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Харківський міський центр зайнятості приймав рішення про призначення допомоги по безробіттю ОСОБА_1 на підставі та у спосіб, визначений законами України, у зв`язку з чим не порушував прав позивача. Таким чином, відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди відповідно до ч. 1 ст. 23 та ч. 1 ст. 116 ЦК України. : -

Крім того, позивні вимоги ОСОБА_1 до Харківського міського центру зайнятості відшкодування моральної шкоди вже були предметом розгляду Харківського окружного адміністративного суду у справі №520/13942/2020. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.11.2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Харківського міського центру зайнятості про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди відмовлено.

Для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги, з тих же підстав або оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини.

Верховний Суд у постанові від 09.10.2018 року у справі №809/487/18 зазначив, що підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.

З урахуванням вищевикладеного, оскільки рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.11.2020 року по справі №520/13942/20 в задоволенні позовних вимог про стягнення з Харківського міського центру зайнятості моральної шкоди на користь ОСОБА_1 відмовлено, суд приходить до висновку про неможливість повторного розгляду цієї вимоги.

Таким чином, судом встановлено, що Харківський міський центр зайнятості в своїй діяльності дотримувався ст. 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позов ОСОБА_1 до Харківського міського центру зайнятості про визнання протиправними та скасування наказів, визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ), ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Харківського міського центру зайнятості (вул. Шевченко, буд. 137-а, м. Харків, 61013, код ЄДРПОУ 36224721) про визнання протиправними та скасування наказів, визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду у відповідності до ст. 295 цього Кодексу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Зінченко А.В.