Рішення № 93847742, 24.12.2020, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/3097/20

24 грудня 2020 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі: головуючого судді Осташа А. В. за участю: секретаря судового засідання Шаблій Ю.П., представника позивача - Джус О.В., представника відповідача - Онуфрійчука Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд із врахуванням заяви про зміну позовних вимог від 07.12.2020:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо не зарахування до страхового стажу періодів роботи на Рогачинському заводі скловиробів колгоспу ім.Б.Хмельницького з 08 квітня 1981 року по 06 лютого 1997 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу періоди роботи на Рогачинському заводі скловиробів колгоспу ім.Б.Хмельницького з 08 квітня 1981 року по 06 лютого 1997 року та здійснити перерахунок до пенсії по інвалідності з 25 листопада 2019 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач, зокрема зазначила, що наявні в трудовій книжці позивача записи про періоди роботи на Рогачинському заводі скловиробів колгоспу ім.Б.Хмельницького з 08 квітня 1981 року по 06 лютого 1997 року були внесені на підставі наказів з посиланням на їх номер і дату та скріплені печатками підприємств, виконані чітко та без будь-яких виправлень, помарок чи підтирань. Також, зазначено, що помилка в прізвищі в архівній довідці не може свідчити, що особа не працювала в даний період і в неї відсутній трудовий стаж, тому вважає, що підстав у відповідача для відмови їй у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи не було.

Ухвалою суду від 21.10.2020 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено у справі судове засідання.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування відзиву на позовну заяву від 18.11.2020 послався на те, що оскільки прізвище « ОСОБА_2 », зазначене в первинних документах та архівній довідці, не відповідає даним паспорта серії НОМЕР_1 , виданого 29.06.2000 Бережанським РВ УМВС на ім`я ОСОБА_1 , відсутні підстави зарахувати періоди роботи з 08.04.1981 по 06.02.1997 на Рогачинському заводі скловиробів колгоспу ім. Б. Хмельницького за фактичною тривалістю. Жодних інших документів, які б підтверджували роботу позивачки на Рогачинському заводі скловиробів колгоспу ім. Б. Хмельницького не було надано. Враховуючи вищезазначені законодавчі приписи, для задоволення позовних вимог позивача немає законних підстав. Також, відповідач зазначив, що позивачкою пропущено строк звернення до суду.

Позивачка, 24.11.2020 подала відповідь на відзив, в якому зазначено, що вона не може відповідати за допущену помилку організації, та на сьогоднішній день дана помилка порушує її законне право на здійснення перерахунку пенсії.

Також, позивачка подала 07.12.2020 заяву про зміну позовних вимог.

В судовому засіданні 24.12.2020 представник позивача просила позов задовольнити.

Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши вступне слово представників сторін, розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Як випливає із матеріалів справи, 24.10.2016 позивачці призначена пенсія по інвалідності згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з врахуванням страхового стажу 18 років 6 місяців 12 днів. Додатковий стаж становить 5 років 10 місяців 7 днів (аркуш справи 23-25).

Позивачка, 25.11.2019 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про перерахунок пенсії по інвалідності.

Відповідач, листом від 05.12.2019 №_909/В-11 ОСОБА_1 повідомлено про причини не зарахування періоду роботи з 08.04.1981 по 06.02.1997 на Рогачинському заводі скловиробів колгоспу ім. Б. Хмельницького, зокрема зазначено, що згідно архівної довідки №324 від 05.12.2016, виданої архівним відділом Бережанської районної державної адміністрації, у документах архівного фонду Рогачинського заводу скловиробів у книгах обліку розрахунків по оплаті праці є відомості про кількість вироблених трудоднів та заробітної плати ОСОБА_1 .

Таким чином, оскільки прізвище « ОСОБА_2 », зазначене в первинних документах та архівній довідці, не відповідає даним паспорта серії НОМЕР_1 , виданого 29.06.2000 Бережанським РВ УМВС на ім`я ОСОБА_1 , відсутні підстави зарахувати періоди роботи з 08.04.1981 по 06.02.1997 на Рогачинському заводі скловиробів колгоспу ім. Б. Хмельницького за фактичною тривалістю.

Не погоджуючись із відповіддю відповідача, позивачка звернулась із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За змістом пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV).

Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).

У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативі незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю. Аналогічний порядок обчислення стажу роботи застосовується і в тому разі, якщо не встановлювався мінімум трудової участі в громадському господарстві.

За змістом положень статті 62 Закону України № 1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок №637).

Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У судовому засіданні досліджено трудову книжку позивачки № НОМЕР_2 , копія якої долучена до матеріалів адміністративної справи (аркуш справи 9-10).

Так, у розділі «Відомості про роботу» містяться записи щодо спірного періоду роботи позивача з 08.04.1981 по 06.02.1997 на Рогачинському заводі скловиробів колгоспу ім. Б. Хмельницького.

Відповідно до архівної довідки від 23.10.2019 №344/01-06 у документах архівного фонду Рогачинський завод скловиробів у книзі розпоряджень по склотарному заводу колгоспу ім. Б.Хмельницького є відомості про те, що розпорядженням від 07.04.1981 №1102 ОСОБА_1 прийнята на роботу в штат складських робочих з 08.04.1981 наказом від 31.07.2007 №136-к звільнена (аркуш справи 21).

Крім того, як вбачається з архівної довідки від 23.10.2019 №345/01-06 у документах архівного фонду Рогачинський завод скловиробів у книгах обліку розрахунків по оплаті праці є відомості, що кількість вироблених трудоднів та заробітна плата позивачки (аркуш справи 12-18).

Також, судом встановлено, що у даній архівній довідці вказано «Вишнівецька » замість « ОСОБА_3 », що стало підставою для прийняття відповідачем рішення про відмову у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу позивача.

Водночас суд зазначає, що відповідно до довідки виданої виконавчим комітетом Рогачинської сільської ради №658 від 18.12.2018, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 є одна і та ж особа (аркуш справи 22).

Суд акцентує увагу на тому, що виявлені відповідачем недоліки не стосуються періоду роботи позивача у 08.04.1981 по 06.02.1997 на Рогачинському заводі скловиробів колгоспу ім. Б. Хмельницького, йдеться лише про не зазначення в архівній довідці правильно прізвище.

Інші підстави для відмови у зарахуванні вказаного періоду до страхового стажу у листі Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 05.12.2019, відсутні.

Разом з тим, враховуючи дослідженні у судовому засіданні докази, суд вважає, що вищенаведені документи безпідставно не взяті до уваги Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області для прийняття рішення про зарахування до загального трудового стажу позивача періоду роботи позивачки з 08.04.1981 по 06.02.1997 на Рогачинському заводі скловиробів колгоспу ім. Б. Хмельницького.

За таких обставин суд вважає, що саме лише помилка в прізвищі позивачки в архівній довідці, за наявності інших документів, що підтверджують період роботи позивача у спірний період, не може слугувати безумовною та обґрунтованою підставою для відмови у зарахуванні періоду роботи до страхового стажу. При цьому факт роботи позивача у спірний період підтверджується дослідженими в ході судового розгляду справи доказами (трудовою книжкою, архівною довідкою).

Відтак бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області у здійсненні перерахунку пенсії позивачки з урахуванням періоду роботи 08.04.1981 по 06.02.1997 на Рогачинському заводі скловиробів колгоспу ім. Б. Хмельницького, є протиправною.

При цьому суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу періоди роботи на Рогачинському заводі скловиробів колгоспу ім.Б.Хмельницького з 08 квітня 1981 року по 06 лютого 1997 року та здійснити перерахунок до пенсії по інвалідності з 25 листопада 2019 року.

Частинами першою, другою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до положень частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих положень відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано суду достатніх доказів на спростування тверджень позивача та доведення правомірності свого рішення, відтак, враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов належить задовольнити повністю.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що позивачем пропущено строк звернення до суду, оскільки позивач подала 07.12.2020 заяву про зміну позовних вимог, в яких просили визнати бездіяльність відповідача щодо не зарахування періодів роботи, які не обмежуються строком звернення до суду, виходячи з наступного.

Заробітна плата та пенсія мають однакову правову природу, тобто є джерелом існування, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Таке твердження випливає з норм законодавства. Зокрема, згідно статті 1 Закону України № 2235-III "Про громадянство України" заробітна плата і пенсія включені до переліку законних джерел існування.

В частині другій статті 2 Закону України № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" заробітна плата і пенсія також включені до переліку доходів.

Відповідно до ч.2 ст. 233 Кодексу законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

З огляду на позицію Конституційного Суду України в рішеннях № 8-рп/2013 і № 9-рп/2013, а також на підставі аналізу положення частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв`язку з положенням частини другої статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", частини другої ст.233 Кодексу законів про працю України можна дійти висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов`язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.

Крім цього, згідно з частиною 3 статті 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Системний аналіз даної статті дає підстави дійти до висновку, що строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала у зв`язку з непроведенням перерахунку пенсії з вини відповідного суб`єкта владних повноважень, немає.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.04.2019 по справі 809/248/18.

Судових витрат по справі немає.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо не зарахування до страхового стажу періодів роботи на Рогачинському заводі скловиробів колгоспу ім.Б.Хмельницького з 08 квітня 1981 року по 06 лютого 1997 року.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу періоди роботи на Рогачинському заводі скловиробів колгоспу ім.Б.Хмельницького з 08 квітня 1981 року по 06 лютого 1997 року та здійснити перерахунок до пенсії по інвалідності з 25 листопада 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 28 грудня 2020 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: с. Рогачин,Бережанський район, Тернопільська область,47520 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 );

відповідач:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: Майдан Волі, 3,м. Тернопіль,46001 код ЄДРПОУ/РНОКПП 14035769);

Головуючий суддя Осташ А.В.