Ухвала суду № 93847699, 23.12.2020, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

23 грудня 2020 року Справа № 480/4001/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кунець О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Токар Ю.В.,

представника позивача - Джепи Г.В.,

представника відповідача - Діанова О.І.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду та клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Сумського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Державної податкової служби України, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Голови Державної фіскальної служби України Насірова Романа Михайловича №3426-О від 26.10.2015 про звільнення ОСОБА_1 ;

- поновити ОСОБА_1 у Державній податковій службі України на посаді, рівнозначній посаді заступника начальника Головного управління ДФС у Сумській області;

- стягнути з Державної податкової служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу;

- зобов`язати Державну податкову службу України поінформувати Міністерство юстиції України про наявність підстав для виключення відомостей про ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади".

Разом з позовом позивач подав клопотання про поновлення строку на звернення до суду (а.с.40-41) в якому зазначив, що однією з основних обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача є встановлення Європейським судом з прав людини у рішенні «Полях та інші проти України» порушення ст. 8 Європейської конвенції з прав людини у правовідносинах, пов`язаних з виконанням Закону України «Про очищення влади». Проте, що рішення ЄСПЛ «Полях та інші проти України» набуло статусу остаточного 24.02.2020 позивачу стало відомо випадково - лише в черві 2020 року. До цього часу жодної надії на поновлення його на посаді у ОСОБА_1 не було, оскільки відповідне звільнення було обумовлене Законом. Лише після визнання відповідного Закону таким, що порушує Європейську конвенцію з прав людини у позивача з`явились об`єктивні підстави для оскарження наказу Голови Державної фіскальної служби України ОСОБА_2 №3426-О від 26.10.2015 про звільнення його с посади, у зв`язку чим позивач просив суд визнати поважними причини пропуску строку на оскарження вказаного наказу, який датовано 26.10.2015р. (а також звернення з похідними позовними вимогами) та поновити строк для подання відповідної позовної заяви.

Проте, ухвалою суду від 10.07.2020 позовну заяву залишено без руху з підстав невідповідності вимогам ст.122 КАС України, а саме: позивачем пропущено строк звернення до суду. Позивачу запропоновано подати до суду заяву про поновлення строку звернення до суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку звернення до суду та докази поважності пропуску такого строку.

22.07.2020 від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви до якої додав заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду (а.с.50-51).

У заяві позивач посилається на те, що після звільнення він не мав жодної надії на відновлення порушених прав, оскільки при розгляді позову суд зобов`язаний був би застосовувати відповідний Закон та відмовити в задоволенні його позовних вимог. Надія, а головне, правова підстава, з`явились у нього після ухвалення рішення Європейського суду з прав людини у справі "Полях та інші проти України" від 17.10.2019, яким встановлено порушення ст.8 Європейської конвенції з прав людини у правовідносинах, пов`язаних з виконанням Закону України "Про очищення влади", яке набуло статусу остаточного 24.02.2020, про яке стало відомо позивачу випадково лише в червні 2020 (позовна заява була подана до суду 02.07.2020р.). Крім цього, позивач при вирішенні питання про поновлення строку звернення до суду просив суд врахувати, що він мав побоювання стати жертвою так званих "активісті", оскільки були непоодинокі випадки нападу на осіб, що намагались відновитись на посадах внаслідок незаконного звільнення через люстрацію.

Зважаючи на викладені обставини позивач просив суд поновити пропущений ним строк звернення до суду.

Ухвалою суду від 28.07.2020 відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд справи в загальному позовному провадженні з призначенням дати підготовчого засідання 17.09.2020. Клопотання про поновлення строку звернення до суду залишено відкритим та зазначено, що питання про поновлення пропущеного позивачем процесуального строку на звернення до суду з даним позовом буде вирішуватися під час проведення підготовчого судового засідання у даній справі.

20.08.2020 через канцелярію суду представником відповідача подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду (а.с.57-58), мотивуючи тим, що обставини, що послугували пропуску строку звернення до суду мають бути об`єктивно непереборними і не залежати від волевиявлення особи, натомість, вони мають бути пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтвердженні належними доказами. Крім того, ч. 9 ст. 1 Закону України «Про очищення влади» визначено, що рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень при виконанні цього Закону оскаржуються в судовому порядку. Отже, ОСОБА_1 не був позбавлений права на оскарження наказу про звільнення в судовому порядку у строки, встановлені законом, однак, передбачаючи можливе прийняття судового рішення не на його користь, вирішив не скористатися наданим законним правом, аргументуючи свою бездіяльність відсутністю надії.

Також, того ж дня, представником відповідача подано відзив на позовну заяву, відповідно до якої, в задоволенні позову просив відмовити (а.с.59-62).

14.09.2020 від ДПС України надійшло до суду клопотання про розгляд справи у режимі відеоконференції у зв`язку з карантинними обмеженнями (а.с.79-80).

14.09.2020 через електронну пошту представником позивача подано клопотання про витребування з відповідача доказів (а.с.90).

Ухвалою суду від 17.09.2020 клопотання представників сторін задоволено. Призначено справу до судового розгляду в режимі відеоконференції на 16 жовтня 2020 року та витребувано у ДПС України довідку про середньоденний та середньомісячний розмір заробітної плати ОСОБА_1

15.10.2020 представником відповідача подано заяву, в якій зазначено про неможливість надати витребувану інформацію (а.с. 96).

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого у даній справі судді, її розгляд перенесено на 06.11.2020.

28.10.2020 від ДПС України надійшло до суду клопотання про розгляд справи у режимі відеоконференції у зв`язку з карантинними обмеженнями (а.с.102).

У зв`язку з перебуванням головуючого у даній справі судді у відпустці, її розгляд перенесено на 07.12.2020.

Ухвалою суду від 09.11.2020 клопотання представника відповідача задоволено, справу призначено до судового розгляду в режимі відеоконференції на 07.12.2020.

В подальшому, ухвалою суду від 10.12.2020 справу призначено до судового розгляду в режимі відеоконференції на 23.12.2020р.

В підготовче засідання прибули представники сторін.

Представник позивача підтримав заявлене клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду з підстав зазначених у ньому та просив суд поновити строк звернення до суду. Проти клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку заперечував, обґрунтовуючи тим, що даний строк пропущений на його думку з поважних причин.

Представник відповідача підтримав заявлене клопотання про залишення позовної заяви без розгляду з мотивів зазначених у ньому та просив суд його задовольнити, а у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду відмовити.

Розглянувши заявлені клопотання сторін, вислухавши думку представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про поновлення строку звернення до суду. Щодо клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення даного клопотання з наступних підстав:

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 18.11.2014 по 26.10.2015 працював на посаді заступника начальника Головного управління ДФС у Сумській області (а.с. 34-35).

26.10.2015 наказом голови ДФС України від 26.10.2015 №3426-О, ОСОБА_1 звільнено з займаної посади з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади» (а.с.37).

Отже, позивач перебував на публічній службі і до суду звернувся з позовом, пов`язаним з його звільненням з такої служби.

При з`ясуванні питання щодо своєчасного звернення позивача до суду застосовуються норми спеціального закону, а саме ч. 3 ст. 99 КАС України (в редакції, яка була чинна на момент винесення оскарженого наказу), яка встановлює звернення до суду у справах щодо звільнення громадян з публічної служби м і с я ч н и й с т р о к.

Слід також зазначити, що і ч. 5 ст. 122 КАС України (в редакції, яка чинна на момент звернення до суду) також встановлений м і с я ч н и й с т р о к для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

При цьому Конституція України гарантує право кожного на судовий захист своїх прав та інтересів, що включає також право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Однак звернення до суду може здійснюватися у межах встановленого строку, який у цивільному та господарському судочинстві визначений як строк позовної давності, а в адміністративному - як строк звернення до суду.

Правова природа строку звернення до суду, дозволяє констатувати, що запровадження строку, у межах якого фізична або юридична особа, орган державної влади та місцевого самоврядування можуть звернутися до суду з позовом обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід`ємною складовою верховенства права.

Зміст принципу правової визначеності розкрито у ряді рішень Конституційного Суду України. Наприклад, у Рішенні від 29 червня 2010 року №17-рп/2010 Конституційний Суд України звернув увагу на правову визначеність як елемент верховенства права, зазначивши, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини і громадянина та втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дозволять особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

На підставі аналізу сформульованих цим судом позицій можливо дійти висновку про те, що правова визначеність та принцип верховенства права є взаємопов`язаними, оскільки правова визначеність спрямована на чіткість та передбачуваність правового статусу особи, дій органів державної влади, їх посадових та службових осіб, недопущення безпідставного порушення чи обмеження прав і свобод людини і громадянина.

При цьому ЄСПЛ у справах «Салов проти України» (п. 93), «Сутяжник» проти Росії» (п. 38) підкреслює, що відступ від принципу правової визначеності допустимий не в інтересах правового пуризму, а з метою виправлення помилки, що має фундаментальне значення для судової системи. Зокрема, під правовим пуризмом у практиці ЄСПЛ розуміється невідступне слідування вимогам процесуального закону при вирішенні питання щодо застосування чи скасування таких, що набрали законної сили, судових рішень без врахування того, чи призведе це у подальшому до реального, а не формального усунення допущених судових помилок; надмірно формальне, бюрократичне застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, безвідносне врахування їх доцільності, виходячи з обставин конкретної справи й необхідності забезпечення ефективного захисту прав, свобод та інтересів в цивільному або іншому судочинстві, що призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд.

Отже, встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. Однак, для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку, оскільки національним законодавством вирішення цього питання віднесено до дискреційних повноважень суду.

Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформовано практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб`єктивні, а об`єктивні та непереборні причини їх пропуску.

Зі змісту положень Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що у ньому не визначено граничні межі, у яких адміністративні суди можуть приймати рішення про поновлення строку звернення до суду.

Не містить КАС України й конкретних підстав та критеріїв, за якими можливо оцінити поважність причин пропуску відповідного строку.

При оцінюванні поважності причин пропуску строку звернення до суду та прийнятті рішень про його поновлення ЄСПЛ, як правило, враховує: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінку заявника; 3) поведінку державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (справи «Бочан проти України», «Смірнова проти України», «Федіна проти України», «Матіка проти Румунії» та інші).

Водночас навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа «Олександр Шевченко проти України», п. 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.

Рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Отже, підсумовуючи вище викладене, можливо дійти висновку про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків звернення до суду за захистом порушених прав.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із її заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Встановлення таких строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, а після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Вирішення судом питання про наявність або відсутність підстав для визначення причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними в конкретній справі залежить від вказаних у позовній заяві або у заяві про поновлення строку звернення до суду причин, підтверджених відповідними засобами доказування та доданими до них матеріалами.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

При цьому, Верховним Судом висловлено правову позицію, згідно якої за загальним правилом перебіг строку звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатись не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду (постанова від 21.10.2019 №0640/4406/18, від 21.05.2020 №П/811/1586/16).

Як вже зазначив суд раніше, позивача було звільнено із посади заступника начальника Головного управління ДФС у Сумській області 26.10.2015. З цього часу у позивача починає перебіг процесуального строку на звернення до суду з приводу оскарження наказу про звільнення і встановлений він КАС України в місячний строк.

Позивач звернувся до Сумського окружного адміністративного суду 02.07.2020, що підтверджується позовною заявою від 01.07.2020 (а.с.1-13).

Таким чином судом встановлено, що позивач звернувся до суду з пропуском строку, передбаченого вимогами КАС України, і становить майже п`ять років.

Поважними причинами пропуску строку позивач в клопотанні зазначив, що після звільнення він не мав жодної надії на відновлення порушених прав, оскільки при розгляді позову суд зобов`язаний був би застосовувати відповідний закон та відмовити в задоволенні його позовних вимог. Надія, а головне, правова підстава, з`явились у нього після ухвалення рішення Європейського суду з прав людини у справі "Полях та інші проти України" від 17.10.2019, яким встановлено порушення ст.8 Європейської конвенції з прав людини у правовідносинах, пов`язаних з виконанням Закону України "Про очищення влади", яке набуло статусу остаточного 24.02.2020, про яке стало відомо позивачу випадково лише нещодавно - в червні 2020. Крім цього, позивач мав побоювання стати жертвою так званих "активісті", оскільки були непоодинокі випадки нападу на осіб, що намагались відновитись на посадах внаслідок незаконного звільнення через люстрацію.

Разом з цим, належних доказів на підтвердження існування обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду, ані позивач, ані його представник суду не надали.

Посилання позивача та представника позивача на рішення ЄСПЛ «Полях та інші проти України», як на обставину, яка стала для позивача правовою підставою для звернення до суду також судом не приймаються. По-перше, саме по собі прийняття рішення ЄСПЛ не може слугувати підставою для поновлення строків звернення до суду з тим чи іншим позовом для осіб, які мають ситуацію подібну у справі, що розглядалась ЄСПЛ. Практика ЄСПЛ має значення лише для справ провадження у яких вже відкрито. По-друге, як вже зазначалося вище, рішення ЄСПЛ «Полях та інші проти України» набуло статусу остаточного 24.02.2020. При цьому, позивач стверджує, що йому стало відомо по зазначене рішення випадково - лише в черві 2020 року і вже в липні 2020 року він звернувся до суду. Однак твердження позивача та його представника судом не можуть вважатись обґрунтованими та розцінюватись як належна та поважна обставина в обґрунтування поважності причин пропуску строку на звернення до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення щодо наявності або відсутності підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, судом враховано, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

В матеріалах справи, на переконання суду, докази таких обставин відсутні. Доводи позивача та його представника, зазначені в судовому засіданні, суд не находить обґрунтованими та змістовними

Згідно частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Право на постановлення ухвали про залишення позовної заяви без розгляду за результатами підготовчого засідання закріплені в пункті першому частини 2 статті 183 КАС України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання представника позивача щодо поновлення строку звернення до суду, у зв`язку з цим клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду підлягає задоволенню, а позовна заява підлягає залишенню без розгляду на стадії підготовчого провадження.

Керуючись ст. ст. 240, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду - відмовити.

Клопотання Державної податкової служби України про залишення позовної заяви без розгляду - задовольнити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку та зобов`язання вчинити дії - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Повний текст ухвали складено 28.12.2020.

Суддя О.М. Кунець