Рішення № 93847515, 20.11.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

20 листопада 2020 року м. Рівне №460/2750/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді О.М. Дудар, за участю секретаря судового засідання А.М. Юрчук, сторін та інших осіб, які беруть участь у справі

позивача: представник Мазур Р.В.,

відповідача: представник Юхименко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 доГоловного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки), рішення про застосування штрафних санкцій, В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі – ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі – відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу, рішення про застосування штрафних санкцій.

Позивач просив суд визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 30.03.2020 №0003153304 про збільшення грошового зобов`язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування" на загальну суму 279469,98грн (у т.ч.: 223575,98грн – за податковими зобов`язаннями, 55894,00грн – за штрафними (фінансовими) санкціями));

- податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 30.03.2020 №0003233304 про збільшення грошового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" на загальну суму 96143,00грн (у т.ч.: 76914,00грн – за податковими зобов`язаннями, 19229,00грн – за штрафними (фінансовими) санкціями));

- податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 30.03.2020 №0003193304 про збільшення грошового зобов`язання за платежем "військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами декларування" на загальну суму 24027,91грн (у т.ч.: 19222,33грн – за податковими зобов`язаннями, 4805,58грн – за штрафними (фінансовими) санкціями));

- податкове повідомлення-рішення форми "ПН" від 30.03.2020 №0003193304 про застосування штрафних санкцій за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" у сумі 39381,00грн;

- вимоги від 30.03.2020 №Ф-22 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 116885,56грн;

- рішення від 30.03.2020 №0001383304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 19041,18грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оспорювані рішення відповідача суперечать нормам чинного законодавства, а висновки акта перевірки - фактичним обставинам.

Ухвалою суду від 14.04.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 12.05.2020, встановлено відповідачу строк для подання відзиву.

Головним управлінням ДПС у Рівненській області у межах встановленого судом строку подано відзив на позовну заяву. В обґрунтування заперечень відповідачем зазначено, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими.

Ухвалою суду від 12.05.2020 підготовче засідання відкладено на 09.06.2020 у зв`язку із запровадженням в Україні протипандемічних заходів та встановленням карантину.

Ухвалою суду від 09.06.2020 підготовче засідання відкладено на 23.07.2020 у зв`язку із запровадженням в Україні протипандемічних заходів та встановленням карантину, продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів.

23.07.2020 судом закінчено підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 13.08.2020.

Ухвалою суду від 13.08.2020 відкладено розгляд справи на 08.09.2020 за клопотанням сторін.

Судове засідання 08.09.2020 відкладено на 08.10.2020 за клопотанням відповідача.

Судове засідання 08.10.2020 відкладено на 05.11.2020 за клопотанням відповідача

У судовому засіданні 05.11.2020 оголошено перерву до 20.11.2020 з метою витребування додаткових доказів.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю та суду пояснив, що висновки відповідача про безпідставність віднесення позивачем до валових витрат вартості запчастин та інших витрат на утримання вантажних автомобілів, їх амортизацію є безпідставними.

Вказав, що законодавство розрізняє такі поняття як "вантажний автомобіль", "причіп", "напівпричіп" та "сідельний тягач". Сідельний тягач та напівпричіп – це разом автопоїзд, але окремо два транспортні засоби, кожен з яких не є вантажним автомобілем. Відповідно, напівпричепи та сідлові тягачі не відносяться до основних засобів подвійного призначення.

Зазначив, що до зворотних висновків посадові особи контролюючого органу дійшли всупереч імперативним приписам законодавства, невмотивовано та на власне суб`єктивне трактування.

Відповідачем під час перевірки не було встановлено, що мало місце будь-яке подвійне (поза підприємницькою діяльністю) використання позивачем зазначених транспортних засобів.

Пояснив, що витрати на запасні частини, паливно-мастильні матеріали, ремонтні роботи та витрати на утримання вантажних сідлових тягачів, напівпричепів та інших спеціалізованих вантажних сідельних тягачів та причепів, що використовуються в підприємницькій діяльності, підтверджені позивачем документально.

Таким чином, донарахування позивачу суми податку на доходи фізичних осіб є неправомірним.

Крім того, податковий орган порушив механізм нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, як спосіб реалізації владних управлінських функцій, шляхом порядку його обчислення та способу встановлення правопорушення, виявивши розбіжності не на підставі первинних документів, а шляхом математичного розподілу сукупного річного оподатковуваного доходу на дванадцять місяців.

Також контролюючий орган протиправно визначив позивачу податкові зобов`язання з податку на додану вартість, не взявши до уваги ряд документів, що підтверджують використання придбаного товарного бетону. Характер робіт з облаштування бетонної площадки, їх об`єм та строк виконання однозначно свідчать про використання бетону для власних потреб у своїй господарській діяльності, оскільки такі роботи не потребували значних людських ресурсів, залучення складної техніки та наявності ємності для зберігання. Роботи були виконані ОСОБА_1 одноосібно, адже рідкий бетон поставлявся на автомобілі-міксері і заливався відразу на земельну ділянку, без втручання осіб, які потребують спеціальних знань, без використання додаткового обладнання чи виконання будь-яких будівельних (спеціалізованих) робіт.

Звернув увагу суду на те, що податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за відсутність складання та/або реєстрації податкових накладних за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" на загальну суму 39381,00грн сформовано контролюючим органом в порушення норм діючого законодавства України, а саме: без зазначення в ньому номера, який вноситься до реєстру, та дати.

Просив позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача проти позову заперечила та суду пояснила, що витрати у діяльності ФОП ОСОБА_1 за 2017-2019 роки в ході проведення перевірки визначено на підставі первинних документів, пов`язаних з придбанням товарів, робіт та послуг, без урахування сум ПДВ, що входять до ціни придбаних або проданих товарів, як це й передбачено нормами Податкового кодексу України.

Витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів (дизпалива) визначалися згідно з наданими позивачем шляховими листами, рахунками, актами здачі-приймання виконаних робіт, та з врахуванням фактичного пробігу автомобілів і норм списання паливно-мастильних матеріалів при їх експлуатації. Проте, враховуючи норми чинного законодавства, фізична-особа підприємець на загальній системі оподаткування не має права включати до складу валових витрат витрати на технічне обслуговування вантажних автомобілів.

Таким чином, контролюючим органом правомірно було донараховано позивачу суму податку на доходи фізичних осіб.

Оскільки перевіркою було встановлено факт заниження ФОП ОСОБА_1 сум чистого оподатковуваного доходу за 2017-2019 роки, контролюючим органом було донараховано позивачу військовий збір у розмірі 1,5 відсотка чистого оподатковуваного доходу.

Зазначила, що в силу вимог Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", єдиний внесок для платників, фізичних осіб-підприємців, встановлено у розмірі 22 відсотки до визначеної бази нарахування. Базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є чистий оподатковуваний дохід (прибуток), зазначений у податковій декларації, поділений на кількість місяців, протягом яких такий платник перебував на обліку як платник єдиного внеску.

Враховуючи встановлене під час проведення перевірки заниження ФОП ОСОБА_1 сум чистого оподатковуваного доходу за 2017-2019 роки, за результатами перевірки позивачу у чіткій відповідності з вимогами законодавства було донараховано грошове зобов`язання з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Вказала, що контролюючим органом правомірно було донараховано позивачу грошове зобов`язання з податку на додану вартість, оскільки останнім не підтверджено документально використання у власній господарській діяльності придбаного товарного бетону. Долучені позивачем до заперечень на акт перевірки акти списання, накази та фото об`єкта будівництва (бетонної площадки) не є достатніми доказами такого використання.

У разі придбання товарів/послуг, які не використовувалися в господарській діяльності, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання, виходячи з бази оподаткування, встановленої Податковим кодексом України. Проте, позивачем було занижено податкове зобов`язання з податку на додану вартість у зв`язку із включенням до складу податкового кредиту вартості товарного бетону.

Оскільки позивачем не складені і не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні за операціями придання товарного бетону, податковим органом було застосовано штрафні санкції у розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань.

Звернула увагу суду на те, що при направленні позивачу податкових повідомлень-рішень податкове повідомлення-рішення форми "ПН" від 30.03.2020 №0003213304 було помилково вручено позивачу без номера та дати.

Просила у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши у судовому засіданні долучені до матеріалів справи письмові докази, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) зареєстрований як фізична особа-підприємець 26.12.20003 (номер запису 2 593 017 0000 000109 від 27.10.2004), перебуває на обліку в контролюючому органі як платник податків з 29.12.2003, як платник податку на додану вартість – з 01.04.2017. Види економічної діяльності фізичної особи-підприємця за КВЕД є 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів (основний), 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

Ці обставини підтверджуються випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, витягом з реєстру платників податку на додану вартість №1717084500006 (т.1 – а.с.55, т.3 – а.с.65).

У період з 11.02.2020 по 24.02.2020 Головним управлінням ДПС у Рівненській області проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2017 по 31.12.2019, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2019, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2019, за наслідками якої складено акт від 02.03.2020 №474/17-00-33-04/ НОМЕР_1 (т.1 – а.а.с.18-34).

У вказаному акті зафіксовано наступні порушення:

- п.167.1 ст.167, п.177.1, п.177.2, пп.177.4.5, пп.1774.6 п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України від 01.12.2010 №2755-VI (із змінами і доповненнями) – донарахована за результатами перевірки сума податку на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю в 2017 році становить 213,88грн, у 2018 році – 57363,68грн, у 2019 році – 165998,42грн;

- п.16.1 ст.16, п.167.2 ст.167, п.173.1 ст.173 Податкового кодексу України від 01.12.2010 №2755-VI (із змінами і доповненнями), а саме: неоподаткування доходу, отриманого в 2017 році в сумі 24400,00грн, в результаті чого перевіркою донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2017 рік в сумі 1220,00грн, у 2018 році – в сумі 15000,00грн, в результаті чого перевіркою донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2018 рік в сумі 750,00грн;

- п.2 ч.1 ст.7, ч.5 ст.8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" №2464 від 08.07.2010 – за результатами проведеної перевірки донараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2017 рік у сім 8096,00грн, за 2018 рік – у сумі 57334,20грн, за 2019 рік – у сумі 51455,36грн;

- п.189.1 ст.189, пп."г" п.198.5, п.198.6 ст.198, п.200.1 та п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України – встановлено завищення від`ємного значення декларації з податку на додану вартість за грудень 2019 року, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, р.21, на 10534,00грн, а заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на 76914,00грн, в т.ч.: за липень 2018 року – на суму 66689,00грн, за серпень 2018 року – на суму 5917,00грн, за вересень 2018 року – на суму 4308,00грн;

- п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 01.12.2010 №2755-VI (із змінами і доповненнями) – не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні у зв`язку з віднесенням до складу податкового кредиту сум ПДВ по оплаті за товар, який використовувався у операціях, не віднесених до господарської діяльності платника податку, на загальну суму 78761,00грн, в т.ч.: за травень 2018 року – на суму 28204,00грн, за червень 2018 року – на суму 29573,00грн, за липень 2018 року – на суму 9710,00грн, за вересень 2018 року – на суму 5060,00грн, за червень 2019 року – на суму 2667,00грн, за липень 2019 року – на суму 3547,00грн;

- пп.1.2, пп.1.3, пп.1.6 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України від 01.12.2010 №2755-VI (із змінами і доповненнями), а саме: неоподаткування платником податків за 2017 рік доходу в сумі 24400,00грн, в результаті чого перевіркою донараховано військовий збір за 2017 рік в сумі 366,00грн, за 2018 рік – доходу в сумі 15000,00грн, в результаті чого перевіркою донараховано військовий збір за 2018 рік в сумі 225,00грн;

- п.1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України від 01.12.2010 №2755-VI (із змінами і доповненнями) – донараховано військовий збір на суму чистого оподаткованого доходу за 2017 рік в розмірі 17,82грн, за 2018 рік – в розмірі 4780,31грн, за 2019 рік – в розмірі 13833,20грн;

- абз.6 п.6 ст.128 Господарського кодексу України №436-IV від 16.01.2003 (із змінами і доповненнями) та п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України від 01.12.2010 №2755-VI (із змінами і доповненнями);

- пп.177.5.2 п.177.5 ст.177 Податкового кодексу України від 01.12.2010 №2755-VI (із змінами і доповненнями), а саме: неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за звітний ІІ квартал 2017 року;

- п.44.1 ст.44, п.44.3 ст.44, п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України від 01.12.2010 №2755-VI (із змінами і доповненнями) – ненадання та незабезпечення платником податків зберігання документів з питань обчислення і сплати податків та зборів;

- п.63.3 ст.63 Податкового кодексу України від 01.12.2010 №2755-VI (із змінами і доповненнями) та п.8.4 розд.VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588 – не повідомлено податковий орган про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, за формою 20-ОПП.

ФОП ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області було подано заперечення від 13.03.2020 на акт про результати документальної планової виїзної перевірки від 02.03.2020 №474/17-00-33-04/ НОМЕР_1 (т.1 – а.а.с.35-43).

За наслідками розгляду зазначених заперечень на акт перевірки, висновки перевірки залишені без змін, про що Головне управління ДПС у Рівненській області повідомило позивача листом від 25.03.2020 №3841/ФОП/17-00-33-04-04 (т.1 – а.а.с.44-48).

На підставі акта перевірки від 02.03.2020 №474/17-00-33-04/ НОМЕР_1 Головним управлінням ДПС у Рівненській області прийнято:

- податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 30.03.2020 №0003153304 про збільшення грошового зобов`язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування" на загальну суму 279469,98грн (у т.ч.: 223575,98грн – за податковими зобов`язаннями, 55894,00грн – за штрафними (фінансовими) санкціями)) (т.1 – а.с.49);

- податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 30.03.2020 №0003233304 про збільшення грошового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" на загальну суму 96143,00грн (у т.ч.: 76914,00грн – за податковими зобов`язаннями, 19229,00грн – за штрафними (фінансовими) санкціями)) (т.1 – а.с.50);

- податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 30.03.2020 №0003193304 про збільшення грошового зобов`язання за платежем "військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами декларування" на загальну суму 24027,91грн (у т.ч.: 19222,33грн – за податковими зобов`язаннями, 4805,58грн – за штрафними (фінансовими) санкціями)) (т.1 – а.с.51);

- податкове повідомлення-рішення форми "ПН" від 30.03.2020 №0003193304 про застосування штрафних санкцій за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" у сумі 39381,00грн (т.1 – а.с.52, т.2 - а.с.24);

- вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 30.03.2020 №Ф-22 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 116885,56грн (т.1 – а.с.53);

- рішення від 30.03.2020 №0001383304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 19041,18грн (т.1 – а.с.54).

Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення, вимогу про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI (далі – Податковий кодекс України).

У силу вимог пп.162.1.1 п.162.2 чт.162 Податкового кодексу України, платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно з п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, врегульовано ст.177 Податкового кодексу України.

За правилами п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно з пп.177.4.1 п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать, зокрема, витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат.

Відповідно до пп.177.4.4 п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать, зокрема, інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Згідно з пп.177.4.5 п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати.

Відповідно до пп.177.4.6 п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, зазначені у цій статті підприємці мають право (за власним бажанням) включати до складу витрат, пов`язаних з провадженням їх господарської діяльності, амортизаційні відрахування з відповідним веденням окремого обліку таких витрат. При цьому амортизації підлягають: витрати на придбання основних засобів та нематеріальних активів; витрати на самостійне виготовлення основних засобів.

Не підлягають амортизації та повністю включаються до складу витрат звітного періоду витрати на: проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів; ліквідацію основних засобів (у частині залишкової вартості).

Не підлягають амортизації такі основні засоби подвійного призначення: земельні ділянки; об`єкти житлової нерухомості; легкові та вантажні автомобілі.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником наступних транспортних засобів (т.1 - а.а.с.189-204):

- вантажний спеціалізований сідловий тягач-Е марки "VOLVO" моделі "FH 13.440", р.н. НОМЕР_2 ;

- вантажний спеціалізований сідловий тягач-Е марки "VOLVO" моделі "FМ 440", р.н. НОМЕР_3 ;

- вантажний спеціалізований сідловий тягач-Е марки "VOLVO" моделі "FH 13.440", р.н. НОМЕР_4 ;

- вантажний спеціалізований сідловий тягач-Е марки "VOLVO" моделі "FH 13.440", р.н. НОМЕР_5 ;

- вантажний спеціалізований сідловий тягач-Е марки "VOLVO" моделі "FH", р.н. НОМЕР_6 ;

- вантажний спеціалізований сідловий тягач-Е марки "VOLVO" моделі "FH 13.440", р.н. НОМЕР_7 ;

- вантажний спеціалізований сідловий тягач-Е марки "VOLVO" моделі "FH 12", р.н. НОМЕР_8 ;

- вантажний спеціалізований самоскид марки "RENAULT" моделі "KERAX", р.н. НОМЕР_9 ;

- вантажний спеціалізований бетонозмішувач-С марки "VOLVO" моделі "FМ 12.460", р.н. НОМЕР_10 ;

- спеціалізований напівпричіп Н/ПР-самоскид-Е марки "JANMIL" моделі "NW-IS", р.н. НОМЕР_11 ;

- спеціалізований напівпричіп ПР-самоскид-Е марки "JANMIL" моделі "NW-IS", р.н. НОМЕР_12 ;

- спеціалізований напівпричіп Н/ПР-самоскид-Е марки "JANMIL" моделі "NW-IS", р.н. НОМЕР_13 ;

- спеціалізований напівпричіп ПР-самоскид-Е марки "JANMIL" моделі "NW-IS", р.н. НОМЕР_14 ;

- спеціалізований причіп ПР-самоскид-Е марки "JANMIL" моделі "NW-IS", р.н. НОМЕР_15 ;

- спеціалізований напівпричіп Н/ПР-самоскид-Е марки "JANMIL" моделі "NW-IS", р.н. НОМЕР_16 ;

- спеціалізований причіп ПР-самоскид-Е марки "JANMIL" моделі "NW-IS", р.н. НОМЕР_17 ;

- вантажний фургон марки "MERCEDES-BENZ" моделі "SPRINTER 616 CDI", р.н. НОМЕР_18 ;

- вантажний фургон марки "MERCEDES-BENZ" моделі "VITO 616 CDI", р.н. НОМЕР_19 .

У періоді, що був перевірений відповідачем (з 01.01.2017 по 31.12.2019), зазначені транспортні засоби використовувалися ФОП ОСОБА_1 у власній господарській діяльності шляхом надання послуг перевезення вантажів.

Відповідно, позивач включав до витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, витрати на технічне обслуговування вказаних транспортних засобів, а саме: у 2017 році – 1188,24грн, у 2018 році – 318687,13грн, у 2019 році – 922213,42грн.

Зазначені обставини визнаються сторонами, а тому в силу вимог ч.1 ст.78 КАС України не підлягають доказуванню.

Відносини власності та порядок реалізації права власності визначають Конституція України та Цивільний кодекс України, у силу приписів статей 2, 318 якого суб`єктами права власності є, зокрема, фізичні особи.

Пунктом 6 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 N1388, передбачено, що транспортні засоби, що належать фізичним особам-підприємцям, реєструються за ними як за фізичними особами.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту встановлені Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-III (далі – Закон №2344-III).

Статтею 1 Закону №2344-III визначено основні терміни, що вживаються у цьому Законі, зокрема:

- автомобільний транспортний засіб - колісний транспортний засіб (автобус, вантажний та легковий автомобіль, причіп, напівпричіп), який використовується для перевезення пасажирів, вантажів або виконання спеціальних робочих функцій (далі - транспортний засіб);

- автомобіль вантажний - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів;

- напівпричіп - причіп, вісь (осі) якого розміщено позаду центра мас транспортного засобу (за умови рівномірного завантаження) і який обладнано зчіпним пристроєм, що забезпечує передачу горизонтальних і вертикальних зусиль на інший транспортний засіб, що виконує функції тягача;

- причіп - транспортний засіб без власного джерела енергії, пристосований для буксирування автомобілем;

- транспортний засіб спеціалізованого призначення - транспортний засіб, який призначений для перевезення певних категорій пасажирів чи вантажів (автобус для перевезення дітей, осіб з інвалідністю, пасажирів певних професій, самоскид, цистерна, сідельний тягач, фургон, спеціалізований санітарний автомобіль екстреної медичної допомоги, автомобіль інкасації, ритуальний автомобіль тощо) та має спеціальне обладнання (таксі, броньований, обладнаний спеціальними світловими і звуковими сигнальними пристроями тощо);

У силу вимог статті 19 Закону №2344-III, що регламентує класифікацію та реєстрацію транспортних засобів, визначено, що при державній реєстрації вантажних автомобілів у реєстраційних документах роблять відмітку щодо їх призначення згідно з документами виробника (вантажний автомобіль, причіп, напівпричіп з бортовою платформою відкритого або закритого типу, самоскид, цистерна, сідельний тягач, фургон, для аварійного ремонту, автокран, пожежний, автомобіль-мішалка, вишка розвідувальна чи бурова на автомобілі, для транспортування сміття та інших відходів, технічна допомога, автомобіль прибиральний, автомобіль-майстерня, радіологічна майстерня, автомобіль для пересувних телевізійних і звукових станцій тощо).

Відповідно до п.26 розд.І Правил експлуатації колісних транспортних засобів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України 26.07.2013 №550, зареєстровано Міністерстві юстиції України 22.08.2013 за №1453/23985 (далі – Правила №550), утримання транспортного засобу - забезпечення державної реєстрації, дотримання умов безпечності технічного та санітарного стану, проведення обов`язкового технічного контролю, своєчасного виконання технічного обслуговування і ремонту, охорони, передання транспортного засобу та його швидкозношуваних складників на утилізацію або видалення відповідно до законодавства.

За приписами пп.д) п.16 розд.І Правил №550, що визначає нормальні умови експлуатації колісних транспортних засобів, вказано, що інтенсивність експлуатації за місячним пробігом не менше: вантажних КТЗ (бортові, автомобілі-тягачі, причепи та напівпричепи) у внутрішньому сполученні - 3000 км/місяць, вантажних КТЗ (бортові, автомобілі-тягачі, причепи та напівпричепи) у міжнародному сполученні - 6300 км/місяць, автобусів і таксі - 4000 км/місяць, вантажопасажирських КТЗ - 2700 км/місяць, легкових автомобілів - 2500 км/місяць.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що чинне законодавство відносить напівпричепи, причепи, самоскиди, сідельні тягачі, автомобілі-мішалки до вантажних транспортних засобів.

Отже, враховуючи вимоги пп.177.4.5, пп.177.4.6 п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, ФОП ОСОБА_1 як фізична особа-підприємець не мав права зменшувати оподатковуваний дохід на суму амортизаційних відрахувань щодо вищезазначених транспортних засобів та включати до складу витрат, пов`язаних з провадженням господарської діяльності, витрати на утримання вказаних вантажних автомобілів.

Завищення позивачем сум валових витрат призвело до заниження оподатковуваного доходу у 2017 році – на 1188,24грн, у 2018 році – на 318687,13грн, у 2019 році – на 922213,42грн.

Таким чином, Головним управлінням ДПС у Рівненській області правомірно збільшено ФОП ОСОБА_1 грошове зобов`язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування" на загальну суму 279469,98грн (у т.ч.: 223575,98грн – за податковими зобов`язаннями, 55894,00грн – за штрафними (фінансовими) санкціями)).

Що стосується збільшення відповідачем грошового зобов`язання за платежем "військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами декларування", суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п.1.1 п.161 підрозд.10 розд.ХХ Податкового кодексу України, платниками військового збору є особи, визначені п.162.1 ст.162 розд. ІV Податкового кодексу України, зокрема, фізична особа – резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст.163 Податкового кодексу України, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (п.п.1.2 п.161 підрозд.10 розд.XX Податкового кодексу України).

Ставка збору складає 1,5% об`єкта оподаткування, визначеного п.п.1.2 п.161 підрозд.10 розд.ХХ Податкового кодексу України (п.п.1.3 п.161 підрозд.10 розд.ХХ Податкового кодексу України).

Згідно з п.п.164.1.3 п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України, загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із ст.177 Податкового кодексу України.

Об`єктом оподаткування фізичної особи - підприємця є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України).

Перевіркою правильності визначення бази оподаткування, повноти нарахування, утримання та своєчасності сплати (перерахування) до бюджету військового збору за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 встановлено порушення позивачем пп.1.2, пп.1.3, пп1.6 п.161 підрозд.10 розд.XX Податкового кодексу України, а саме: неоподаткування доходу, отриманого від операцій продажу об`єктів нерухомого майна, в загальній сумі 39400,00грн.

Відповідно до інформації Територіального сервісного центру 5641 РСЦ МВС в Рівненській області від 07.11.2019 №31/17/5641-1198з, платник податків – фізична особа ОСОБА_1 отримав доходи від продажу об`єктів рухомого майна (транспортних засобів) у 2017 та 2018 роках загальною вартістю 123780,5грн, а саме: знято з обліку та перереєстровано на нового власника п`ять одиниць транспортних засобів.

Проте, в поданих деклараціях про майновий стан і доходи за 2017 рік (звітна - №9298214078 від 07.02.2018, уточнююча - №9300740399 від 18.10.2018) позивачем задекларовано доходи від операцій з продажу (обміну) об`єктів рухомого майна в розмірі 12000,00грн, за 2018 рік (звітна - №9309788308 від 06.02.2019, уточнююча - №9311918025 від 12.11.2019) – в розмірі 23380,5грн (т.1 – а.с.32).

Зазначені обставини визнаються сторонами, а тому в силу вимог ч.1 ст.78 КАС України не підлягають доказуванню.

За результатами аналізу інформації Територіального сервісного центру 5641 РСЦ МВС в Рівненській області від 07.11.2019 №31/17/5641-1198з встановлено, що у 2017 році позивачем продано три одиниці транспортних засобів загальною вартістю 85400,00грн, з яких один легковий автомобіль не підлягає оподаткуванню згідно з абз.1 п.173.2 ст.173 Податкового кодексу України, а інші – підлягають оподаткуванню відповідно до пп.1.2 п.161 підрозд.10 розд.XX Податкового кодексу України, у 2018 році – дів одиниці транспортних засобів загальною вартістю 38380,5грн, які підлягають оподаткуванню.

Отже, ФОП ОСОБА_1 не оподатковано військовим збором дохід у 2017 році в сумі 24400,00грн, у 2018 році – у сумі 15000,00грн.

Крім того, позивачем, внаслідок завищення валових витрат шляхом включення до них витрат, пов`язаних з утриманням транспортних засобів, та відповідних амортизаційних відрахувань, не оподатковано військовим збором дохід в загальній сумі 1242088,79грн, а саме: у 2017 році – у сумі 1188,24грн, у 2018 році – у сумі 318687,13грн, у 2019 році –у сумі 922213,42грн.

Суд зазначає що в порушення вимог ч.1 ст.77 КАС України позивачем не доведено обставин, на яких ґрунтуються його вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми "Р" від 30.03.2020 №0003193304 про збільшення грошового зобов`язання за платежем "військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами декларування" на загальну суму 24027,91грн (у т.ч.: 19222,33грн – за податковими зобов`язаннями, 4805,58грн – за штрафними (фінансовими) санкціями)). Позовна заява не містить жодних доводів такої протиправності, будь-яких обґрунтувань не надано представником позивача і в ході судового розгляду справи

У сукупності викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач, збільшуючи позивачу грошове зобов`язання з військового збору, діяв у повній відповідності з вимогами чинного законодавства, а тому підстави для скасування податкового повідомлення-рішення форми "Р" від 30.03.2020 №0003193304 відсутні.

Що стосується донарахування відповідачем єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та застосування до позивача штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, суд зазначає наступне.

Як зазначено судом вище, позивачем у перевіреному періоді було завищено суми валових витрат шляхом включення до них витрат, пов`язаних з утриманням транспортних засобів, та відповідних амортизаційних відрахувань, що призвело до заниження оподатковуваного доходу у 2017 році – на 1188,24грн, у 2018 році – на 318687,13грн, у 2019 році – на 922213,42грн.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).

Згідно з п.4 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.6 Закону №2464-VI, платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

За приписами п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI, єдиний внесок нараховується для фізичних осіб - підприємців, крім тих, які обрали спрощену систему оподаткування, на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

Згідно з ч.5 ст.8 Закону №2464-VI, єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначена Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953 (далі – Інструкція №449).

У силу вимог п.3 розд.ІІІ Інструкції №449, базою нарахування єдиного внеску для фізичних осіб - підприємців, крім тих, які обрали спрощену систему оподаткування, є чистий оподатковуваний дохід (прибуток), зазначений у податковій декларації, поділений на кількість місяців, протягом яких такий платник перебував на обліку як платник єдиного внеску.

Отже, єдиний внесок, нарахований з чистого оподатковуваного доходу (донарахованого контролюючим органом) позивача у розмірі 22% складає : 2017 рік – 261,41грн, 2018 рік – 70111,17грн, 2019 рік – 202886,95грн.

При цьому, суд зазначає, що Головним управлінням ДПС у Рівненській області не ставляться під сумнів дії ФОП ОСОБА_1 щодо визначення бази нарахування єдиного внеску із розміру чистого оподатковуваного доходу, поділеного на кількість місяців, у яких такий дохід був отриманий, про що стверджує позивач. Більше того, донарахування останньому єдиного внеску було здійснено відповідачем шляхом визначення бази оподаткування саме зазначеним способом, проте з використанням сум, на які позивач в порушення вимог чинного законодавства занизив свій оподатковуваний дохід.

Таким чином, відповідачем правомірно донараховано позивачу за перевірений період єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з урахуванням максимальної величини бази нарахування, в загальній сумі 116885,56грн, у тому числі: 8096,00грн – за 2017 рік, 57334,20грн – за 2018 рік, 51455,36грн – за 2019 рік.

Відповідно до ч.4 ст.25 Закону №2464-VI, податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.

За змістом п.3 розділу V Інструкції №449, вимога про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску надсилається (вручається) платнику у разі виникнення, зростання чи часткового зменшення суми недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованості зі сплати фінансових санкцій).

За приписами п.3 ч.11 ст.25 Закону №2464-VI, за донарахування податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

У сукупності викладеного, суд дійшов висновку про те, що вимога Головного управління ДПС у Рівненській області від 30.03.2020 №Ф-22 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 116885,56грн та рішення від 30.03.2020 №0001383304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 19041,18грн є правомірними та скасуванню не підлягають.

Що стосується донарахування відповідачем грошового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)", суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п.14.1.181 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У силу вимог п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно з п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп.г) п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Згідно з п.189.1 ст.189 Податкового кодексу України, у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Отже, у разі придбання товарів/послуг, які не використовуються в господарській діяльності, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання, виходячи з бази оподаткування, яка визначається виходячи з вартості їх придбання.

Під час проведення перевірки ревізор-інспектор дійшов висновку про заниження позивачем податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з включенням до складу податкового кредиту вартості придбаного товарного бетону, який не використаний у господарській діяльності підприємця, станом на 31.12.2018 та 31.12.2019 відсутній на залишках та не брав участі в оподатковуваних податком на додану вартість операціях.

Позивач у позові та його представник у судовому засіданні стверджували про те, що придбаний у ТОВ "Ліхтнер Бетон Рівне" товарний бетон використано ним у власній господарській діяльності, а саме: для облаштування твердого майданчика (бетонної площадки). Характер робіт, їх об`єм та строк виконання вказують на те, що такі роботи не потребували значних людських ресурсів, залучення складної техніки, та були виконані позивачем одноосібно.

Суд критично оцінює наведені твердження позивача, враховуючи таке.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 упродовж 2017-2019 років на підставі договорів купівлі –продажу від 22.05.2017 №46, від 12.05.2018 №73, від 10.06.2019 №97 (т.1 –а.а.с.99-107) здійснювалося придбання у Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліхтнер Бетон Рівне" товарного бетону згідно з видатковими накладними від 19.04.2018 №21, від 26.04.2018 №25, від 28.04.2018 №32, від 04.05.2018 №38, від 04.05.2018 №40, від 05.05.2018 №41, від 08.05.2018 №45, від 08.05.2018 №47, від 11.05.2018 №54, від 11.05.2018 №63, від 12.05.2018 №65, від 18.05.2018 №83, від 18.05.2018 №84, від 21.05.2018 №85, від 21.05.2018 №88, від 23.05.2018 №92, від 23.05.2018 №95, від 23.05.2018 №97, від 23.05.2018 №100, від 24.05.2018 №106, від 25.05.2018 №117, від 25.05.2018 №118, від 25.05.2018 №120, від 25.05.2018 №121, від 25.05.2018 №122, від 26.05.2018 №126, від 01.06.2018 №137, від 02.06.2018 №141, від 04.06.2018 №149, від 04.06.2018 №152, від 06.06.208 №157, від 06.06.2018 №159, від 08.06.2018 №165, від 08.06.2018 №169, від 11.06.2018 №172, від 28.06.2018 №207, від 03.07.2018 №208, від 05.07.2018 №214, від 14.07.2018 №224, від 12.09.2018 №РН-0000288, від 18.09.2018 №РН-0000296, від 18.06.2019 №РН-0000123, від 31.07.2019 №РН-0000165 (т.1 – а.а.с.108 - 150).

ТОВ "Ліхтнер Бетон Рівне" за наслідками господарських операцій з купівлі-продажу бетону було виписано податкові накладні, зокрема, від 18.05.2018 №82 на суму ПДВ 1733,33грн, від 18.05.2018 №83 на суму ПДВ 2166,67грн, від 21.05.2018 №88 на суму ПДВ 115,83грн, від 23.05.2018 №92 на суму ПДВ 2316,67грн, від 23.05.2018 №95 на суму ПДВ 1516,67грн, від 23.05.2018 №97 на суму 231,67грн, від 23.05.2018 №98 на суму ПДВ 3006,67грн, від 25.05.2018 №116 на суму ПДВ 1733,33грн, від 25.05.2018 №117 на суму ПДВ 1733,33грн, від 25.05.2018 №119 на суму ПДВ 2166,67грн, від 25.05.2018 №120 на суму ПДВ 2166,67грн, від 25.05.2018 №121 на суму ПДВ 1733,33грн, від 26.05.2018 №124 на суму ПДВ 7583,33грн, від 01.06.2018 №138 на суму ПДВ 2166,67грн, від 02.06.2018 №141 на суму ПДВ 1640,00грн, від 02.06.2018 №141 на суму ПДВ 3011,67грн, від 04.06.2018 №150 на суму ПДВ 2733,33грн, від 04.06.2018 №153 на суму ПДВ 5466,66грн, від 06.06.2018 №158 на суму ПДВ 1158,33грн, від 06.06.2018 №160 на суму ПДВ 1776,673грн, від 08.06.2018 №166 на суму ПДВ 2780,00грн, від 08.06.2018 №170 на суму ПДВ 4373,33грн, від 11.06.2018 №177 на суму ПДВ 1733,33грн, від 28.06.2018 №212 на суму ПДВ 2733,34грн, від 03.07.2018 №213 на суму ПДВ 4500,00грн, від 05.07.2018 №217 на суму ПДВ 1690,00грн, від 14.07.2018 №226 на суму ПДВ 3520,00грн, від 12.09.2018 №10 на суму ПДВ 1100,00грн, від 13.09.2018 №11 на суму ПДВ 1760,00грн, від 18.09.2018 №20 на суму ПДВ 2200,00грн, від 18.06.2019 №41 на суму ПДВ 2666,67грн, від 31.07.2019 №41 на суму ПДВ 3546,67грн, за якими вартість придбаного бетону ФОП ОСОБА_1 було включено до складу податкового кредиту, що відображено в податкових деклараціях з податку на додану вартість за 2018-2019 роки (т.3 – а.а.с.96-249).

Зазначені обставини визнаються сторонами, а тому в силу вимог ч.1 ст.78 КАС України не підлягають доказуванню.

У силу вимог п.44.3 ст.44 Податкового кодексу України, платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Відповідно до п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Судом встановлено, що в порушення наведених норм, позивачем не було представлено до перевірки первинних документів що підтверджують використання придбаного у ТОВ "Ліхтнер Бетон Рівне" товарного бетону у власній господарській діяльності.

Надалі до заперечень на акт перевірки та суду позивачем було надано товарно-транспортні накладні за період 2018-2019 років, акти списання від 29.12.2017 №06, від 29.12.2017 №07, від 29.12.2017 №01, від 29.12.2017 №03, від 28.12.2018 №06, від 28.12.2018 №09, наказ від 29.12.2017 №10-ОД "Про створення постійно-діючої комісії по списанню ТМЦ на 2018р", наказ від 02.05.2018 №2-ОД "Про початок опоряджувальних робіт", наказ від 28.12.2018 №16-ОД "Про створення постійно-діючої комісії по списанню ТМЦ на 2019р", наказ від 22.05.2019 №8-ОД "Про початок опоряджувальних робіт", інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №68956060, №62490690, №68957081, фототаблиці (т.1 – а.а.с.205-226).

Проте, надані позивачем документи не є достатніми та належними доказами використання у власній господарській діяльності відсутнього на залишку товарного бетону.

Суд зазначає, що будівництво може здійснюватися як господарським способом (залучаються власні працівники, списуються матеріали та інші витрати; суб`єкт господарювання обліковує власні витрати на створення об`єкта та визначає його вартість), так і підрядним способом (залучається спеціалізована організація, видається завдання, укладається угода на виконання робіт, узгоджуються технічні умови, вартість та інші характеристики; проводяться розрахунки за виконані роботи). Може бути також змішаний спосіб виконання робіт, за якого частину їх виконують господарським способом, а частину - підрядним.

Перш ніж розпочати ремонт, об`єкт оглядається. На підставі огляду складаються відомості дефектів (дефектний акт, дефектна відомість) окремо на кожний об`єкт, що підлягає ремонту (поточному або капітальному). У дефектній відомості зазначається обсяг і характер робіт, найменування (перелік) матеріалів, деталей, що потребують заміни. На підставі такої інформації здійснюється розрахунок вартості ремонту, обсягу виконуваних робіт і списання матеріалів.

Якщо суб`єкт господарювання проводить ремонт або поліпшення об`єкта власними силами, то після закінчення робіт складається відомість виконаних робіт, де зазначається вид і найменування робіт, послуг, інвентарний номер основних засобів, кількість і ціна використаних ТМЦ. Матеріали які були використані в ході ремонту або будівництва списуються на підставі типових форм, що затверджені Наказом Мінстату від 21.06.1996 №193.

Національними стандартами України (ДСТУ) із ціноутворення в будівництві, зокрема, ДСТУ Б Д.1.1-1:2013, передбачено примірні форми первинних документів з обліку в будівництві, які мають використовуватися під час проведення взаєморозрахунків за обсяги виконаних будівельних робіт: форма №КБ-2 - форма акта приймання виконаних будівельних робіт, форма №КБ-3 - довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати.

Таким чином, форма №КБ-2в, КБ-3 є обов`язковою для оформлення робіт, що виконуються за державні кошти. Поряд з цим, якщо будівельні роботи виконують не за державні кошти, то може складатися інший документ, який містить інформацію про дату, види, обсяги та вартість виконаних робіт, з обґрунтуванням вартості та підтвердженням витрат матеріальних ресурсів тощо. Норми витрат та списання будівельних матеріалів, виробів і конструкцій на виконані обсяги будівельно-монтажних робіт мають узгоджуватися з нормами витрат матеріальних ресурсів, наведеними в ресурсних елементних кошторисних нормах.

Суд зазначає, що ФОП ОСОБА_1 не представлено дефектних документів, розрахунків потреби в необхідній кількості бетону та його вартості, а також документів, згідно з якими визначено обсяг та характер проведених робіт, вид і найменування робіт, послуг, інвентарний номер основних засобів, кількість і ціна всіх необхідних матеріалів.

Акти на списання, що долучені позивачем до матеріалів справи, свідчать про факт списання матеріалів як непридатних та таких, які вилучені з обліку. Натомість документальне підтвердження розрахунку потреби в кількості бетону для виконання необхідного об`єму робіт відсутнє.

Крім того, аналіз актів на списання бетону свідчить про те, що будівельні роботи виконувалися лише в зимовий період протягом 2017-2019 років. Сприятливою позитивною температурою для заливки бетону є діапазон 3-25 градусів. При низькій або мінусовій температурі, тобто в осінній і зимовий період, бетонування здійснюється також, але із застосуванням спеціальних технологій, які підтримують необхідний рівень температури, що відповідно потребує відповідного обладнання, кваліфікованого персоналу та морозостійких домішок для застигання бетону. Щодо зазначених обставин ФОП ОСОБА_1 не надано документального підтвердження та будь-яких пояснень.

Таким чином, висновки податкового органу про те, що позивачем занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість у зв`язку з включенням до складу податкового кредиту вартості придбаного товарного бетону, який не використаний у господарській діяльності підприємця, знайшли підтвердження в ході судового розгляду справи.

У сукупності викладеного, суд дійшов висновку про правомірність податкового повідомлення-рішення форми "Р" від 30.03.2020 №0003233304 про збільшення грошового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" на загальну суму 96143,00грн (у т.ч.: 76914,00грн – за податковими зобов`язаннями, 19229,00грн – за штрафними (фінансовими) санкціями)).

Що стосується донарахування відповідачем грошового зобов`язання та застосування до позивача штрафних санкцій за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)", суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 11 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, з 1 лютого 2015 року реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних підлягають всі податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних (у тому числі які не надаються покупцю, виписані за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування) незалежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній/розрахунку коригування.

Пунктом 201.10 ст.201 Податкового кодексу визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Перевіркою дотримання строків реєстрації податкових накладних з податку на додану вартість за період з 01.04.2017р. по 31.12.2019 встановлено порушення п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, а саме: не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні за товарний бетон, під час придбання якого суми податку були включені до складу податкового кредиту та який використовувався платником податку у операціях, не віднесених до його господарської діяльності, на загальну суму 78761грн, в т. ч.: за травень 2018р. на суму 28204грн, за червень 2018р. на суму 29573грн, за липень 2018р. на суму 9710грн, за вересень 2018р. на суму 5060грн, за червень 2019р. на суму 2667грн, за липень 2019р. на суму 3547грн.

За правилами п.120-1.1 ст.120-1 Податкового кодексу України встановлено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування >до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі, зокрема: 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

Приписами п.120-1.2 ст.120-1 Податкового кодексу України встановлено, що відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою), що зазначена у податковому повідомленні - рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу штрафні санкції, передбачені цим пунктом, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття відповідного рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування згідно з пп. 201.16.4 п. 201.16 ст. 201 цього Кодексу.

Оскільки позивачем включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість в загальній сумі 78761грн, що була сплачена у ціні придбаного товарного бетону, який використовувався платником податку в операціях, не віднесених до його господарської діяльності, та яка не відображена у належним чином складених і зареєстрованих у ЄРПН податкових накладних, до позивача слід застосувати штрафні санкції у розмірі 50%, що складає 39381,00грн.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення форми "ПН" від 30.03.2020 №0003193304 про застосування штрафних санкцій за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" у сумі 39381,00грн є правомірним та скасуванню не підлягає.

Судом встановлено, що податкове повідомлення-рішення форми "ПН" від 30.03.2020 №0003193304 було надіслано відповідачем позивачу без номера та дати, усі інші реквізити заповнені належним чином.

Цю обставину визнала представник відповідача в судовому засіданні та пояснила суду, що податкове повідомлення-рішення без номера та дати було надіслано позивачу помилково.

Форму та порядок надіслання (вручення) контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків визначає Порядок надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 №1204, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.01.2016 за №124/28254 (далі - Порядок №1204).

Згідно з п.8 розд.ІІ Порядку №1204, при складанні податкового повідомлення-рішення йому присвоюється номер, який вноситься до реєстру, передбаченого пунктом 1 розділу IV цього Порядку, та складається з: порядкового номера у межах підрозділу, який склав податкове повідомлення-рішення, - перші 7 цифр номера; номера підрозділу, який склав податкове повідомлення-рішення, - наступні 4 цифри номера; номера контролюючого органу - наступні 4 цифри номера (додатково для податкового повідомлення-рішення за формою "Ф").

Відповідно до пп.14.1.157 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

За приписами п.п.1, 2 розд.ІІ Порядку №1204, у разі виявлення помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкових накладних, передбачених пунктом 201.1 статті 201 Кодексу та/або необхідності складання та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування до неї у випадках, передбачених Кодексом, контролюючий орган складає податкове повідомлення-рішення за формою "ПН".

Враховуючи обставини, встановлені під час розгляду справи, суд вважає, що помилкове надіслання відповідачем податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" не спростовує допущеного позивачем порушення податкового законодавства, а, отже, не може бути єдиною підставою для визнання такого повідомлення-рішення протиправним та його скасування.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, обґрунтував обставини щодо правомірності прийнятого ним рішення, а позивач не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Отже, вимоги позивача не обґрунтовані та до задоволення не підлягають.

У силу вимог ст.139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки), рішення про застосування штрафних санкцій відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач: Головне управління ДПС у Рівненській області (вул.Відінська, буд.12, м.Рівне, 33023, код за ЄДРПОУ 43142449).

Повне рішення складено 30 листопада 2020 року.

Суддя О.М. Дудар