Рішення № 93847111, 14.12.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2020 року Справа № 160/11386/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа – Дніпропетровський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчиняти дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 з урахуванням уточненого адміністративного позову звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Міністерства оборони України, третя особа – Дніпропетровський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, в якому просить суд:

- визнати протиправним п. 35 протоколу Міністерства оборони України від 30 липня 2020 року №110 про відмову ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , у здійсненні нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у розмірі - 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, - військовослужбовцю, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, а також особі, звільненій з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.

- зобов`язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , одноразову грошову допомогу як особі, яка втратила частково працездатність без встановлення інвалідності - 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, - військовослужбовцю, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, а також особі, звільненій з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин відповідно до пункту 7 частини другої статті 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, та в порядку затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975;

- зобов`язати Міністерство оборони України у строк встановлений судом, подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звіт про виконання ухваленого судом рішення.

Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що одноразова грошова допомога виплачується відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975. Пунктом 3 цього Порядку №975 визначено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії. Крім цього, пунктом 11 передбачений порядок, згідно якого військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу відповідний перелік документів: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності. З огляду на рішення відповідача, ОСОБА_1 вимоги п. 11 щодо надання документів були подані у повному обсязі.

29.10.2020 року від Міністерства оборони України до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач щодо задоволення позовних вимог заперечує. В мотивування означеного посилається на необґрунтованість заявлених позовних вимог та відсутності підстав для їх задоволення, мотивуючи свої доводи наступним. Так, позивача звільнено з військової служби 28.02.2020року згідно наказу начальника Східного територіального управління Військової служби правопорядку (по особовому складу) від 31.01.2020р. № 3-рс. Позивачу відповідно до довідки МСЕК від 18.06.2020року № 010879 Серія 12 ААА було встановлено ступень втрати працездатності 25% внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини. В п. 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 зазначено: днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії. Позивачу 18.06.2020 року первинно було встановлення 25% втрати працездатності. Отже в зв`язку з тим, що між встановленням втрати працездатності та днем звільнення позивача пройшло більш ніж три місяця рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум оформлене протоколом від 30 липня 2020року №110 є правомірним. Також, при розгляді вказаної справи за адміністративним позовом про зобов`язання Міністерства оборони України вчинити певні дії, суд лише вправі зобов`язати відповідний орган розглянути зазначене питання, а не приймати рішення про виплату такої допомоги, що не належить до компетенції суду. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення. Таким чином, вказана вимога є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

11.11.2020 року до канцелярії суду третьою особою – Дніпропетровським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки подано пояснення щодо позову, в якому третя особа просить відмовити у задоволенні позовних вимог. В мотивування пояснень зазначено, що позивача було звільнено з військової служби 28.02.2020 року згідно наказу начальника Східного територіального управління Військової служби правопорядку (по особовому складу) від 31.01.2020р. № 3-рс. Позивачу відповідно до довідки МСЕК від 18.06.2020року № 010879 (Серія 12 ААА) було встановлено ступень втрати працездатності 25% внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини. Отже в зв`язку з тим, що між встановленням втрати працездатності та днем звільнення позивача пройшло більш ніж три місяця рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум оформлене протоколом від 30 липня 2020 року №110 є правомірним.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2020 року зазначена вище справа розподілена та 19.09.2020 року передана судді Пруднику С.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.09.2020 року означену позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу трок для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 (п`яти) робочих днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду: уточненого адміністративного позову із копією та додатками у відповідності до кількості учасників справи із зазначенням відомостей про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися та власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав; обґрунтованого відповідного клопотання щодо залучення третьої особи із зазначенням її статусу (на стороні позивача або відповідача); засвідчених копій документів для суду та для вручення відповідачу та третім особам із проставленням на лицьовому боці у верхньому правому куті першого аркуша документа відмітки - “Копія” та у лівому нижньому куті документа - “Згідно з оригіналом”.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.10.2020 прийнято до свого провадження справу №160/11386/20 та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом установлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є учасником бойових дій, про що свідчить копія посвідчення від 03.04.2015 року (Серія НОМЕР_2 ), яка наявна в матеріалах справи.

Як убачається із матеріалів справи, постановою 18 Регіональної військово-лікарської комісії від 26.03.2020 року №720 затверджено свідоцтво про хворобу №626 позивача ОСОБА_1 .

З означеного свідоцтво про хворобу №626 встановлено, що 25.02.2020 року госпітальна військово-лікарська комісія в/ч А4615 за розпорядженням командира в/ч А2256 №681/мс від 30.01.2020 року, провела медичний огляд з метою визначення ступеня придатності до військової служби ОСОБА_1 . Під час медичного огляду комісією було встановлено причинний зв`язок захворювання, яке пов`язане із захистом Батьківщини.

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини А2256 полковника Л. Бачинського (по стройовій частині) від 28.02.2020 року №53 прапорщика ОСОБА_1 , старшого інспектора відділу військової інспекції безпеки дорожнього руху військової частини А2256, звільненого наказом начальника Східного територіального управління Військової служби правопорядку (по особовому складу) від "31" січня 2020 року № 3-РС з військової служби у запас за підпунктом "а" (у зв`язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", з правом носіння військової форми одягу, вважати, що справи та посаду здав і направити для зарахування на військовий облік до Соборного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки міста Дніпра. З "28" лютого 2020 року виключено зі списків особового складу частини, зняти з усіх видів забезпечення. Вислуга років у Збройних Силах України становить: календарна 25 років 10 місяців 27 днів, пільгова 28 років 11 місяців 13 днів. Виплачено щомісячну грошову премію у розмірі 91 % від посадового окладу, надбавку за особливості проходження служби у розмірі 68,3 % від посадового окладу з "01" по "28" лютого 2020 року. Щорічна основна відпустка за 2020 рік не надавалася. Грошову допомогу на оздоровлення за 2020 рік отримав. Виплачено грошову компенсацію за невикористані 4 (чотири) доби щорічної основної відпустки за 2020 рік, відповідно до наказу Міністерства оборони України від "07" червня 2018 року № 260. Виплачено грошову компенсацію по звільненню за 84 (вісімдесят чотири) доби невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за періоди 2015-2020 роки, відповідно до наказу Міністерства оборони України від "07" червня 2018 року № 260. Матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністерства оборони 07.06.2018 року №260виплачено одноразову грошову допомогу по звільненню відповідно до наказу Міністерства оборони України від "07" червня 2018 року № 260 за 23 (двадцять три) календарних роки з дати останнього зарахування на службу в сумі 157894 (сто п`ятдесят сім тисяч вісімсот дев`яносто чотири) гривні 28 копійок. Відповідно до вимог пункту 4 розділу III "Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період", затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 № 232, виплачено грошову компенсацію у розмірі 88126 (вісімдесят вісім тисяч сто двадцять шість) гривень 73 копійки вартості речового майна, що належить до видачі. Військові перевізні документи на проїзд військовослужбовця не надавались. Забезпечений службовим житлом площею 33,2 м2 за адресою: АДРЕСА_1 , ордер №966 від 24.05.2004. Підстава: витяг із наказу начальника Східного територіального управління Військової служби правопорядку (по особовому складу) від "31" січня 2020 року № 3-РС, рапорти прапорщика ОСОБА_2 (вх. №2356 від 21.02.2020, №№2653, 2666 від 27.02.2020, №2749 від 28.02.2020), довідка про вартість речового майна, що належить до видачі №7 від 21.02.2020 (до вх. №2356 від 21.02.2020).

Як зазначив позивач у поданій до суду позовній заяві, 31.03.2020 року за вих. №927 позивач отримав від Соборного РТЦК та СП за підписом військового комісара направлення для проходження медичного огляду щодо встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності. 07.04.2020 року позивачу було видано тимчасове посвідчення військовозобов`язаного та поставлено на військовий облік. Однак, з огляду на гостру респіраторну хворобу COVID-19, усі держані органи, установи, підприємства, заклади різних форм власності, в тому числі заклади охорони здоров`я (лікарні) ввели відповідний режим роботи щодо прийому громадян, з метою не розповсюдження зараження. У зв`язку з цим, позивач був обмежений в можливості для проходження відповідного медичного огляду своєчасно та встановлення факту втрати працездатності, в межах трьох місячного строку. А отже, при таких умовах відповідні фактори можна віднести до форс-мажорних обставин, що не залежали як від волі позивача, та і бажання встановити певні факти. На початку червня 2020 року певні обмеження були зняті та скасовані, після чого позивач пройшов медичну комісію, якою і було встановлено тимчасову втрату працездатності.

18.06.2020 року ОСОБА_1 під час первинного огляду органами МСЕК встановлено 25% втрати працездатності внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою МСЕК серії 12 ААА № 010879 від 18.06.2020 р.

У зв`язку із цим, 19.06.2020 року ОСОБА_1 через Дніпропетровський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки звернувся із заявою для отримання одноразової грошової допомоги, у зв`язку із втратою 25% працездатності в наслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини з 18.06.2020 року, відповідно до довідки МСЕК серії 12ААА № 010879 від 18.05.2020р.

Разом з цим, як убачається із витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 30.07.2020 року №110 розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги:

«…35. Прапорщику в запасі ОСОБА_3 (Дніпропетровський ОТЦКСП), якого 28.02.2020 звільнено з військової служби та 18.06.2020 під час первинного огляду органами МСЕК встановлено 25 % втрати працездатності в наслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини (довідка МСЕК серія 12ААА №010879 від 18.06.2020). Згідно з пунктом 2 частини другої статті 16 Закону (у редакції Закону від 06.09.2018р. №2522-УІІІ) передбачено виплату одноразової грошової допомоги у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.

Заявника звільнено з військової служби 28.02.2020, а 18.06.2020 встановлено ступінь втрати працездатності внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, тобто понад тримісячний термін після звільнення з військової служби…..».

20.08.2020 року за №7/12605/7 листом військового комісару Дніпропетровського ОТЦК та СП полковника О. Котеленець повідомлено позивачу про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги. Направлено виписку із протоколу від 30.07.2020 року №110.

Не погоджуючись з вищевказаною відмовою, вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам з урахуванням наданих суду доказів, суд зазначає про таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі Закон № 2011-XII) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Статтею 1 Закону № 2011-XII передбачено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Частиною першою статті 16 Закону № 2011-XII встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

За приписами підпункту 7 пункту 2 статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.

Так, відповідно до частини дев`ятої статті 16-3 Закону № 2011-XII порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2014 року № 975 затверджений Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975).

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2014 року № 975 установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Згідно із пунктом 11 Порядку № 975 військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи:

- заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності;

- довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності.

Згідно із пунктом 12 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Відповідно до пункту 13 Порядку № 975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Згідно із пунктом 15 Порядку № 975 рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку.

Як було встановлено судом, та як вже зазначалось вище, ОСОБА_1 було звільнено з військової служби з 28.02.2020 року. Після звільнення позивач 19.06.2020 року звернувся до Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки із заявою про виплату одноразової грошової допомоги згідно статті 16 Закону № 2011-XII, до якої також було додано довідку про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12 ААА №010879 від 18.06.2020 року, де визначено ступінь втрати працездатності 25 %, пов`язане із захистом Батьківщини, на підставі свідоцтва про хворобу №626 від 25.02.2020 року. Постановою 18 Регіональної військово-лікарської комісії від 26.03.2020 року №720 затверджено свідоцтво про хворобу №626 позивача ОСОБА_1 . З означеного свідоцтво про хворобу №626 встановлено, що 25.02.2020 року госпітальна військово-лікарська комісія в/ч А4615 за розпорядженням командира в/ч А2256 №681/мс від 30.01.2020 року, провела медичний огляд з метою визначення ступеня придатності до військової служби ОСОБА_1 . Під час медичного огляду комісією було встановлено причинний зв`язок захворювання, яке пов`язане із захистом Батьківщини.

Тобто, довідкою огляду МСЕК позивачу встановлено втрату працездатності в наслідок травми, захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, з 18.06.2020 року.

Враховуючи, що позивач був звільнений з військової служби 28.02.2020 року, захворювання, пов`язане із захистом Батьківщини отримав 25.02.2020 року, суд вважає, що відповідач дійшов помилкового висновку, що ступінь втрати працездатності позивача внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини встановлено у понад тримісячний термін після звільнення з військової служби та безпідставно відмовив у призначенні позивачеві одноразової грошової допомоги, у зв`язку із встановленням 25% втрати працездатності без встановлення інвалідності, відповідно до статті 16 Закону № 2011-XII та згідно Порядку №975.

Отже безпідставним є посилання відповідача на пропуск позивачем тримісячного строку звернення за одноразовою грошовою допомогою, оскільки відповідно до статті 16 Закону № 2011-XII військовослужбовець має право на отримання одноразової грошової допомоги в тому числі й після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби.

До таких висновків зокрема прийшов і Верховний Суд у постановах від 04.03.2020 у справі № 826/6846/16 та від 29.04.2020 у справі 760/9823/16-а.

При цьому, суд наголошує, що оспорюваному рішенні відповідачем визначено, що захворювання позивача, пов`язане із захистом Батьківщини, сталося 25.02.2020 року.

Частиною другою статті 16-2 Закону № 2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Також слід вказати, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (див. рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002).

Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян, як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002).

Згідно із пунктами 21, 24 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Федоренко проти України» (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі «Стреч проти Сполучного Королівства» («STRETCH v. THE UNITED KINGDOM» № 44277/98).

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно», так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності» (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини «Фон Мальтцан та інші проти Німеччини»). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися «активом»: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є «активом», на який може розраховувати громадянин як на свою власність («MALTZAN (FREIHERR VON) AND OTHERS v. GERMANY» № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).

Таким чином, суд вважає, що твердження відповідача про відсутність правових підстав для виплати позивачу одноразової грошової допомоги, оскільки ступінь втрати працездатності внаслідок, захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, встановлено понад тримісячний строк після звільнення з військової служби, є помилковими.

Інших підстав для відмови у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги в пункті 22 рішення Комісії, оформленого протоколом № 147 від 01.11.2019, не наведено.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що комісія МОУ, відмовляючи позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги, діяла всупереч нормам чинного законодавства, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 3 Конституції України, «людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави», а статтею 8 Конституції України закріплено що «в Україні визнається і діє принцип верховенство права».

Принцип верховенства права сформувався як інструмент протидії свавіллю держави, що виявляється в діях її органів як у цілому, так і окремих із них. Верховенство права - це розуміння того, що верховна влада, держава та її посадові особи мають обмежуватися законом.

Обмеження дискреційної влади як складова верховенства права і правової держави вимагає, насамперед, щоб діяльність як держави загалом, так і її органів, включаючи законодавчий, підпорядковувалася утвердженню і забезпеченню прав і свобод людини.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06 вересня 1978 року у справі «Класс та інші проти Німеччини», «із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури».

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб`єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, без його практичного застосування.

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Саме по собі судове рішення про визнання рішення відповідача протиправним та його скасування не відновлює порушеного права позивача на отримання такої допомоги.

Суд враховує, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, за результатами розгляду заяви позивача вже прийняв своє рішення, проте судом за результатами розгляду даної справи зроблено висновок про неправомірність такого рішення.

Згідно ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Застосовуючи механізм захисту права, порушеного суб`єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача вирішити питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 , одноразової грошової допомоги, як особі, яка отримала поранення під час виконання обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності, пов`язаної із захистом Батьківщини, у розмірі 70-ти кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2020 року з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Покладення такого обов`язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта та зобов`язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов`язковість ефективного механізму захисту порушеного права.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем у відповідності до вимог частини другої статті 77 КАС України не доведено правомірності свого рішення.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині.

Встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України), про що також просить позивач, є правом суду, а не обов`язком, яке не виключає існування принципу обов`язковості судового рішення, згідно з яким судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України (ст. 129-1 Конституції України, ч. 2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України).

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір”, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву заявою ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа – Дніпропетровський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчиняти дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним п. 35 протоколу Міністерства оборони України від 30 липня 2020 року №110 про відмову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), у здійсненні нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у розмірі - 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, - військовослужбовцю, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, а також особі, звільненій з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.

Зобов`язати Міністерство оборони України вирішити питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), одноразової грошової допомоги, як особі, яка отримала поранення під час виконання обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності, пов`язаної із захистом Батьківщини, у розмірі 70-ти кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2020 року з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник