Рішення № 93846751, 28.12.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 грудня 2020 року м. Київ № 320/4147/19

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого – судді Панової Г.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТТС Комплект» до Головного управління ДПС у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ТТС Комплект» (далі також – позивач, ТОВ «ТТС Комплект») з позовом до Головного управління ДФС у Київській області (далі також – відповідач, ГУ ДФС у Київській області) про скасування податкових повідомлень-рішень від 19.02.2019 № 0007645305 і № 0007655305.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на безпідставність висновку акта камеральної перевірки про несвоєчасну сплату ТОВ «ТТС Комплект» до бюджету сум грошових зобов`язань з податку на додану вартість, та відповідно на протиправність податкових повідомлень-рішень. Позивач стерджує, що задекларовані ним у поданих за місцем обліку податкових деклараціях з податку на додану вартість за звітні періоди квітень і травень 2018 роки суми податкових зобов?язань були ним сплачені своєчасно та в повному обсязі. Що стосується грошового зобов?язання, визначеного ТОВ «ТТС Комплект» контролюючим органом до сплати згідно податкового повідомлення-рішення від 18.04.2018 №20025301, то таке грошове зобов?язання статусу узгодженонго не набуло, осікльки саме податкове повідомлення-рішення скасоване у судовому порядку.

В якості документальних доказів наведених обставин позивач долучив до матеріалів позову копії відповідної податкової звітності, банківські виписки, рішень судів першої та апеляційної інстанцій в адміністративній справі № 810/2589/18.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.09.2019 відкрито провадження за вказаним позовом та дану справу було призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, з проведенням підготовчого засідання.

У встановлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву та жодні додаткові документальні докази на підтвердження правомірності прийнятого ним рішення до суду не подав.

22.10.2019 судом ухвалено про закриття підготовчого провдження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У призначене судове засідання сторони явку своїх уповноважених представників не забезпечили. Водночас 19.01.2019 представником позивача до канцелярії суду подано клопотання про здійснення подальшого розгляду цієї спарви в порядку письмового провадження.

19.11.2019 суд, керуючись ч. 3 ст. 194, ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішив здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі матеріалів.

Також, суд своєю ухвалою від 28.12.2020 здійснив заміну відповідача в порядку ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства на його процесуального правонаступника – Головне упраління ДПС у Київській області.

Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

13.12.2018 працівником ГУ ДФС у Київській області проведена камеральна перевірка, предметом якої було питання дотримання ТОВ «ТТС Комплект» вимог податкового законодавства в частині своєчасної сплати до бюджету податку на додану вартість за періоди квітень-травень 2018 року. За результатами такої перевірки був складений акт від 13.12.2018 № 004640/10-36-53-05/39709401, за висновком якого позивач порушив граничні строки сплати узгоджених сум грошових зобов`язань з податку на додану вартість, передбачені п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України.

Так, згідно тексту цього акта задекларована ТОВ «ТТС Комплект» в поданій ним податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2018 року (реєстр. № 9095856154 від 17.05.2018) сума податкового зобов`язання у розмірі 69 938 грн., з граничним строком сплати 30.05.2018, фактично погашено 23.07.2018 (тобто, із затримкою на 54 дні).

Задекларована ТОВ «ТТС Комплект» в поданій ним податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2018 року (реєстр. №9123785133 від 20.06.2018) сума податкового зобов`язання у розмірі 31 801 грн., з граничним строком сплати 30.06.2018, фактично погашено 23.07.2018 (тобто, із затримкою на 23 дні).

Окрім того, ТОВ «ТТС Комплект» погасило із затримкою на 77, 43 і 17 днів суми грошового зобов?язання (79 344 грн., 56 949 грн., 31 801 грн. і 69 938 грн.), визначені йому до сплати згідно податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 18.04.2018 за № 2002531.

19.02.2019 на підставі цього акта камеральної перевірки ГУ ДФС у Київській області прийняло наступні спірні у справі податкові повідомлення-рішення форми «Ш»:

- за № 0007645305, яким на підставі ст. 126 Податкового кодексу України за порушення позивачем граничного строку сплати сум грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 238 032 грн. всього на строки 77, 77, 54 і 47 календарних днів, нарахувало Товариству штраф у сумі 47 606,40 грн. (що, складає 20% від сум несвоєчасно сплаченого грошового зобов`язання);

- за № 0007655305, яким на підставі ст. 126 Податкового кодексу України за порушення позивачем граничного строку сплати сум грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 101 739 грн. всього на строки 23 і 17 календарних днів, нарахувало Товариству штраф у сумі 10 173,90 грн. (що, складає 10% від сум несвоєчасно сплаченого грошового зобов`язання).

Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення від 19.02.2019 за № 0007645305 і №0007655305 протиправними, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся із цим позовом до Київського окружного адміністративного суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, є Податковий кодекс України (далі – ПК України).

Так, відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України (тут і надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно норм ст. 36 цього Кодексу податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Пунктом 54.1 ст. 54 ПК України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

За загальним правилом нарахування та сплати податків, визначеним в абз. 1 п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень норм ст. 203 цього Кодексу, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Крім того, у силу приписів норм п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

У свою чергу, в абз. 3 п. 56.18 ст. 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до п. 31.1 і п. 31.3 ст. 31 ПК України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному додатковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою. Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо.

Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ст. 38 ПК України).

У випадку несплати платником податків у встановлені суми узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), така в розумінні пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України набуває статусу податкового боргу.

У силу приписів п. 20.1.19 ст. 20 ПК України, контролюючі органи наділені, зокрема, правом застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

При цьому, в розумінні п. 109.1 ст. 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені (п. 111.2 ст. 111 ПК України).

Зокрема, згідно з абз. 2 п. 126.1 ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

В тексті акта камеральної перевірки зафіксовано, що ТОВ «ТТС Комплект» несвоєчасно погасило (сплатило) задекларовані ним у поданій податковій звітності з податку на додану вартість за звітні періоди квітень і травень 2018 року суми грошових зобов?язань, а також суми грошового зобов?язання згідно податкового повідомлення-рішення від 18.04.2018 за №2002531.

Достовірність наведених в акті камеральної перевірки обставин щолдо несвоєчасності сплати позивач категорично заперечував.

На спростування обрунтованості висновків акта камеральної перевірки позивач подав до суду копії банківських виписок з розрахункового рахунку ТОВ «ТТС Комплект» за 22.05.2018 та 26.06.2018. За змістом цих банківських виписок суд встановив, що 2.05.2018 та 26.06.2018 ТОВ «ТТС Комплект» перерахувало на казначейський рахунок кошти у сумах 70 000 грн. і 35 000 грн. в рахунок поповнення електронного рахунку для адміністрування податку на додану вартість за періоди квітень і травень 2018 року.

Обставини сплати позивачем вказаних платежів у зазначені строки (тобто, у межах граничних строків для оплати платником податкових зобов?язань з податку на додану вартість за звітні періоди квітень і травень 2018 року) та зарахування таких платежів в оплату податку на додану вартість відповідач в ході судового розгляду справи жодними документальними доказами не спростував.

Також суд встановив, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20.09.2018 у справі №810/2589/18 позовні вимоги ТОВ «ТТС Комплект» були задоволені. А саме скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 18.04.2018 №0020025301, яким товариству було збільшено грошове зобов?язання з податку на додану вартість на суму 238 032 грн.

У подальшому таке рішення Київського окружного адміністративного суду від 20.09.2018 у справі №810/2589/18 було залишено без змін згідно постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.03.2019, та в силу положень ч. 2 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України вважається таким що набралдо законної сили з 13.03.2019.

Дані обставини у свою чергу свідчать про те, що на момент проведення камеральної перевірки та прийняття ГУ ДФС у Київській області оспорюваних податкових повідомлень-рішень від 19.02.2019, грошове зобов?язання з податку на додану вартість, визначене податковим повідомленням-рішенням від 18.04.2018 №0020025301 статусу узгодженого не набуло. Як наслідок у платника (позивача) був відсутній обов?язок по сплаті такого грошового зобов?язання.

У контексті з наведеним суд враховує положення Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422, за змістом яких «інтегрована картка платника» (далі - ІКП) є формою оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.

З метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

Таким чином, в інтегрованій картці платника відображаються відомості про нараховані самостійно визначені платником та/або визначені контролюючим органом суми зобов`язань, штрафних санкцій та пені за податками, зборами, митними платежами, а також відомості щодо погашення таких зобов?язань.

При цьому, нарахування податків в інтегрованій картці платника здійснюються відповідно до звітності, що подається платником до територіального контролюючого органу, а нарахування узгоджених сум грошових зобов`язань за податками, нарахованих до сплати, в інтегрованій картці платника здійснюється датою граничного строку сплати таких нарахувань.

З метою з?ясування питання щодо обгрунтованості та достовірності наведених у тексті акта перевірки висновків про несвоєчасну сплату позивачем узгоджених сум грошових зобов?язань, суд своєю ухвалою від 19.09.2019 зобов?язав відповідача подати до суду всі матеріали та документи враховані ним при прийнятті оспорюваних рішень.

Проте, відповідач (суб`єкт владних повноважень) за відсутності на то поважних причин всупереч вимог ст. 72, ч. 2 ст. 77, ч. 6 ст. 80 Кодексу адміністративного судочинства України не надав суду ані витягу з інтегрованої картки платника податку на додану вартість (позивача), ані інших документальних доказів на підтвердження наведених у тексті акта камеральної перевірки обставин та висновку. У зв?язку з цим суд вважає, що відповідач не довів суду наявність у ГУ ДФС у Київській області правових підстав для застосування до ТОВ «ТТС Комплект» штрафних санкцій за несвоєчасну сплату сум узгоджених грошових зобов?язань з податку на додану вартість.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Наявним у матеріалах справи платіжним дорученням від 31.07.2019 №1439 підтверджено, що ТОВ «ТТС Комплект» під час звернення до суду із цим позовом сплатило судовий збір у загальному розмірі 1 925 грн. Відтак, враховуючи обсяг задоволених вимог суд вказує про присудження на користь позивача судових витрат по сплаті судового збору у сумі 1 921 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області.

Керуючись статтями 99, 14, 73 – 78, 90, 139, 242 – 246, 250, 255, 257 - 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 19.02.2019 № 0007645305 і № 0007655305.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТТС Комплект» (ідентифікаційний код 39709401, адреса: 07301, Київська обл., м. Вишгород, «Карат», Промисловий майданчик, 5а, приміщ. 1) документально підтверджені судові витрати на загальну суму 1 921 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код 43141377, адреса: 03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 5А).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Панова Г. В.