Рішення № 93846588, 24.12.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2020 року справа №320/2136/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сидорчук А.М., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку, зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі – ГУ ДПС у Київській області, відповідач-1), Державної податкової служби України (далі – ДПС, відповідач-2), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС у Київській області від 20 січня 2020 року №168;

- зобов`язати ДПС поновити реєстрацію ФОП ОСОБА_1 як платника єдиного податку третьої групи в реєстрі платників єдиного податку з 01 січня 2020 року.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження за вказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи без виклику (повідомлення) сторін.

На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що оскаржуваним рішенням відповідач-1 анулював її реєстрацію як платника єдиного податку з причин наявності у неї податкового боргу протягом двох послідовних кварталів.

Позивачка зазначає, що своєчасно та в повному обсязі сплачувала єдиний податок, проте один з платежів було здійснено на неправильний рахунок, унаслідок чого відповідна сума не була відображена в її інтегрованій картці платника єдиного податку. Водночас позивачка зазначає, що незалежно від призначення бюджетного рахунку, кошти, які на нього зараховуються, підлягають перерахуванню на єдиний казначейський рахунок, а тому, помилка в платіжному документі не є підставою уважати, що єдиний податок не був сплачений.

Відповідачі позов не визнали, у відзивах на позовну заяву зазначили, що протягом третього і четвертого кварталу 2020 року у позивачки постійно обліковувався податковий борг, що відповідно до пункту 299.10 статті 299 у поєднанні з положеннями 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України є обов`язковою підставою для припинення реєстрації платником єдиного податку.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно й повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов і відзив на нього, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

28 листопада 2016 року ОСОБА_1 зареєструвалася як фізична особа-підприємець (а.с. 72).

01 листопада 2017 року позивачка перейшла на спрощену систему оподаткування, що підтверджується витягом з реєстру платників Єдиного податку від 23 січня 2018 року №191/10-13-13-01 (а.с. 60) та в період з 01 січня 2017 року по 31 березня 2019 року була платником єдиного податку другої групи, а з 01 квітня 2019 року – платником єдиного податку третьої групи.

20 січня 2020 року ГУ ДПС у Київській області провело камеральну перевірку щодо порушення платником єдиного податку вимог перебування на спрощеній системі оподаткування, результати якої оформлені актом від 20 січня 2020 року №168/10-36-54-05/ НОМЕР_1 (далі – Акт перевірки; а.с. 161-162).

Камеральною перевіркою виявлено, що позивачкою порушено вимоги абзацу 8 підпункту 298.2.3. пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України, а саме протягом двох послідовних кварталів не сплачуються податкові зобов`язання.

На підставі Акта перевірки ГУ ДПС у Київській області прийнято рішення від 20 січня 2020 року №168, яким з підстав, передбачених абзацом 8 підпункту 298.2.3. пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України, посилаючись на наявність у позивачки податкового боргу на кожне перше число місця протягом двох послідовних кварталів, – вирішило анулювати ОСОБА_1 свідоцтво платника єдиного податку (а.с. 177).

Не погоджуючись з таким рішенням, позивачка звернулася до суду.

Визначаючись щодо підстав та порядку анулювання реєстрації платником єдиного податку, суд керується наступним.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку визначені у розділі XIV «Спеціальні податкові режими» Податкового кодексу України.

За визначенням, наведеним у пункті 291.2 статті 291 Податкового кодексу України, спрощена система оподаткування, обліку та звітності – це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Відповідно до підпункту 298.1.1 пункту 298.1 статті 298 Податкового кодексу України для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб`єкт господарювання подає до контролюючого органу заяву.

Згідно з пункту 299.1 статті 299 Податкового кодексу України реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

Пунктом 299.10 статті 299 Податкового кодексу України передбачено, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу, зокрема у разі настання випадків, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів платники єдиного податку зобов`язані в останній день другого із двох послідовних кварталів перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом.

Аналіз положень пункту 299.10 статті 299 у поєднанні з положеннями 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України дає підстави для висновку, що контролюючий орган анулює реєстрацію платником єдиного податку, якщо станом на перше число місяця протягом двох послідовних кварталів платник єдиного податку має податковий борг.

Як убачається з оскаржуваного рішення, позивачку виключено з реєстру платників єдиного податку 01 січня 2020 року. Отже, правомірність оскаржуваного рішення залежить від того, чи мала позивачка станом на перше число місяця у період з липня по грудень 2019 року (третій та четвертий квартали) податковий борг.

Перевіряючи вказані обставини, судом було досліджено інтегровану картку ОСОБА_1 з єдиного податку (далі – інтегрована картка, а.с. 170-174), з якої встановлено наступне.

Позивачка з 01 квітня 2019 року є платником єдиного податку третьої групи. Станом на 01 квітня 2019 року позивачка мала переплату з єдиного податку в розмірі 0,4 грн.

13 квітня 2019 року контролюючим органом в інтегрованій картці збільшено грошове зобов`язання позивачки на 320,00 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення від 19 лютого 2019 року №0027035406, яким позивачці раніше було визначено штраф за несвоєчасну сплату єдиного податку.

У цей же день наявна у позивачки переплата у розмірі 0,4 грн була автоматично зарахована у рахунок погашення узгодженого грошового зобов`язання в розмірі 320,00 грн., після чого в інтегрованій картці позивачки почала обліковуватися недоїмка у розмірі 319,60 грн.

17 квітня 2019 року в інтегрованій картці позивачки відображено надходження коштів в розмірі 50,00 грн. відповідно до платіжного доручення від 17 квітня 2019 року №269, які автоматично були зараховані в рахунок погашення недоїмки в розмірі 319,60 грн., після чого недоїмка зменшилася до 269,60 грн. Одночасно позивачці було нараховано пеню у розмірі 0,06 грн у зв`язку з несвоєчасною сплатою грошового зобов`язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням від 19 лютого 2019 року№0027035406.

Станом на кінець квітня 2019 року в інтегрованій картці позивачки обліковувався борг у розмірі 269,66 грн.

Починаючи з 18 квітня 2019 року по 19 серпня 2019 року будь-яких операцій в інтегрованій картці позивачки не відбувалося. Водночас у позивачки продовжував обліковуватися борг у розмірі 269,66 грн.

Таким чином, станом на 01 липня 2019 року, 01 серпня 2018 року у позивачки був податковий борг у розмірі 269,66 грн.

19 серпня 2019 року в інтегрованій картці позивачки відображено надходження коштів в розмірі 146200,00 грн відповідно до платіжного доручення від 19 серпня 2019 року, які автоматично були зараховані в рахунок погашення податкового боргу у розмірі 269,66 грн, після чого в інтегрованій картці позивачки почала обліковуватися переплата в розмірі 145930,34.

У цей же день в інтегрованій картці позивачки було збільшено грошове зобов`язання позивачки на суму 145911,20 грн, що була самостійно визначена нею в податковій декларації з єдиного податку від 19 серпня 2019 року №24637277, в погашення якої було зараховано наявну у позивачки переплату в розмірі 145930,34 грн. Після таких операцій (145930,34-145911,20) у позивачки почала обліковуватися переплата в розмірі 19,14 грн.

Одночасно з цим в інтегрованій картці позивачки було збільшено грошове зобов`язання позивачки з пені на суму 20,1 грн у зв`язку з несвоєчасною сплатою грошового зобов`язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням від 19 лютого 2019 року №0027035406.

Пеня у розмірі 20,1 грн. була частково погашена за рахунок переплати в розмірі 19,14 грн, що залишилася після погашення податкового боргу в розмірі 269,66 грн. та самостійно визначених податкових зобов`язань з єдиного податку (145911,20 грн), після чого у позивачки почала знову обліковуватися недоїмка у розмірі 0,96 грн.

У період з 20 серпня 2019 року по 21 листопада 2019 року будь-яких операцій в інтегрованій картці позивачки не відбувалося.

Таким чином, станом 01 вересня 2019 року, 01 жовтня 2019 року, 01 листопада 2019 року в інтегрованій картці позивачки обліковувався податковий борг в розмірі 0,96 грн.

21 листопада 2019 року в інтегрованій картці позивачки було збільшено її грошове зобов`язання на суму 19613,15 грн, самостійно визначену позивачкою у податковій декларації платника єдиного податку від 11 листопада 2019 року.

Проте 22 листопада 2019 року позивачкою було подано уточнюючу податкову декларацію платника єдиного податку №33947858, на підставі якої в інтегрованій картці позивачки було зменшено раніше визначену суму податкових зобов`язань на суму 19613,15 грн.

Після цього в інтегрованій картці позивачки продовжувала обліковуватися недоїмка у розмірі 0,96 грн., у тому числі станом на 01 та 31 грудня 2019 року.

Отже, відповідно до інформації, що обліковується в інтегрованій картці позивачки, у неї дійсно був податковий борг станом на кожне перше число місяця третього та четвертого кварталів 2019 року.

Водночас судом встановлено, що платіжним дорученням від 19 листопада 2019 року позивачка сплатила 19700,00 грн на рахунок № НОМЕР_2 з призначенням платежу «*;101; НОМЕР_1 ; ЄДИНИЙ ПОДАТОК ЗА ІІІ КВАРТАЛ, ФОП ОСОБА_2 , БЕЗ ПДВ;;» (а.с. 8).

21 листопада 2019 року позивачка звернулася до контролюючого органу із заявою про повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені, у якій просила кошти в розмірі 19700,00 грн, помилково переказані на рахунок № НОМЕР_2 , зарахувати на правильний рахунок № НОМЕР_3 (а.с. 10).

Заяву позивачки прийнято контролюючим органом 21 листопада 2019 року та зареєстровано за №33886764, що підтверджується квитанцією №2 (а.с. 9).

Судом встановлено, що кошти в розмірі 19700,00 грн на бюджетний рахунок № НОМЕР_3 були зараховані двома траншами: перший – 07 лютого 2020 року в сумі 16298,40 грн, другий – 10 лютого 2020 року в сумі 3401,60 грн. У ці ж дні надходження коштів в загальній сумі 19700,00 грн було відображено в інтегрованій картці позивачки з єдиного внеску.

Викладені обставини свідчать про те, що 19 листопада 2019 року позивачка сплатила 19700,00 грн. єдиного податку, сума якого не була відображена в інтегрованій картці позивачки через помилкове зазначення нею в платіжному дорученні іншого бюджетного рахунку.

Позивачка доводить, що помилкове зарахування нею коштів на інший бюджетний рахунок не свідчить про їх несвоєчасну сплату, у зв`язку з чим уважає, що в спірних правовідносинах не було перешкод для погашення податкового боргу в розмірі 0,96 грн за рахунок платежа в розмірі 19700,00 грн, який вона здійснила 19 листопада 2019 року і про зміну напрямку якого повідомила 21 листопада 2019 року.

Визначаючись щодо правових наслідків помилки, допущеної позивачкою, та її наслідків в аспекті спірних правовідносин, суд зазначає наступне.

Як убачається з матеріалів справи, зокрема заяви позивачки про повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені, обидва рахунки (№ НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 ) є бюджетними рахунками, призначеними для сплати єдиного податку з фізичних осіб з кодом класифікації доходів бюджету « 18050400».

Відповідно до частини другої, п`ятої статті 78 Податкового кодексу України казначейське обслуговування місцевих бюджетів здійснюється органами Казначейства України відповідно до статті 43 цього Кодексу.

Податки і збори та інші доходи місцевого бюджету визнаються зарахованими до місцевого бюджету з дня зарахування відповідно на єдиний казначейський рахунок та рахунки, відкриті в установах банків державного сектору згідно з частиною другою цієї статті, і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Органи, що контролюють справляння надходжень бюджету, забезпечують своєчасне та в повному обсязі надходження до місцевих бюджетів податків і зборів та інших доходів місцевих бюджетів відповідно до законодавства.

Отже, єдиний податок, незалежно від місця його сплати, не може акумулюватися на рахунку контролюючого органу та в день його сплати підлягає перерахуванню на єдиний казначейський рахунок.

З огляду на вказані особливості казначейського обслуговування місцевих бюджетів, сплата позивачкою 19 листопада 2019 року єдиного податку на бюджетний рахунок, що не відповідає місцю її обліку, не могло бути перешкодою для його зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Ураховуючи, що станом на 19 листопада 2019 року розмір податкового боргу позивачки становив лише 0,96 грн, а 19 листопада 2019 року нею був сплачений єдиний податок в розмірі 19700,00 грн, борг з єдиного податку, що обліковувався в інтегрованій картці позивачки станом на 01 грудня 2019 року, мав суто технічний характер і не міг бути причиною для анулювання реєстрації позивачки як платника єдиного податку.

Аналогічний підхід до застосування положень пункту 299.10 статті 299, підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України у випадках виникнення у платників єдиного податку «технічного» податкового боргу унаслідок сплати податку на інші рахунки, у тому числі і ті, що не призначені для сплати єдиного податку, був викладений в постановах Верховного Суду від 15 травня 2018 року в справі №813/676/17, від 05 червня 2018 року в справі №813/4266/17, від 24 січня 2019 року в справі №813/1346/18, від 14 травня 2019 року в справі №813/1373/16.

У цих справах Верховний Суд дійшов висновку, що сплата єдиного податку на помилковий бюджетний рахунок не є перешкодою для його зарахування на єдиний казначейський рахунок, де він акумулюється, у зв`язку з чим така помилка не є підставою вважати, що єдиний податок був несплачений взагалі, чи був сплачений несвоєчасно та/або бути підставою для виключення платника податку з реєстру платників податку з підстав, передбачених пунктом 299.10 статті 299 та підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України

Суд також ураховує, що позивачка ще 21 листопада 2019 року повідомила контролюючий орган про помилку в реквізитах документа на переказ коштів та необхідність скерування помилково сплачених коштів на відповідний рахунок. Водночас заяву про зміну напрямку коштів контролюючий орган виконав лише в лютому 2020 року.

У спірних правовідносинах контролюючий орган зосередився виключно на інформації, що була відображена в його інформаційній системі, проігнорувавши істотні для прийняття рішення обставини, тобто діяв необґрунтовано.

Суд також уважає, що розмір стверджуваного податкового боргу, який став підставою для анулювання реєстрації позивачки як платника єдиного податку, в сукупності з його штучною природою та фактом того, що позивачка завчасно повідомила про необхідність зміни напрямку зарахування коштів свідчать про те, що в спірних правовідносинах був недотриманий баланс між несприятливими наслідками для прав позивачки і цілями, на досягнення яких законодавець наділив контролюючий орган повноваженнями припиняти реєстрацію платника єдиного податку.

Беручи до уваги викладене у сукупності суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення відповідача-1 від 20 січня 2020 року №168 є протиправним і підлягає скасуванню.

Відповідно до пунктів 299.1 та 299.2 статті 299 Податкового кодексу України реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.

Отже, відповідальним за реєстрацію та ведення реєстру платників єдиного податку є ДПС України як центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Враховуючи, що реєстрація позивачки як платника податку була анульована незаконно, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання відповідача-2 поновити реєстрацію ФОП ОСОБА_1 платником єдиного податку третьої групи з 01 січня 2020 року.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач під час розгляду справи не надав.

Системно проаналізувавши положення законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Частиною першою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Під час звернення до суду позивачка сплатила судовий збір у розмірі 2102,00 грн, який підлягає відшкодуванню їй за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1, як особи, що прийняла оскаржуване рішення.

Докази понесення позивачкою інших судових витрат у матеріалах справи відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 371 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Київській області від 20 січня 2020 року №168.

3. Зобов`язати Державну податкову службу України (місцезнаходження: 04053, и. Київ, Львівська площа, буд. 8; ідентифікаційний код 43005393) поновити реєстрацію ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) як платника єдиного податку третьої групи з 01 січня 2020 року.

4. Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень – Головного управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код 43141377, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, буд. 5-А).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Дата складення повного тексту рішення – 24.12.2020.

Суддя Кушнова А.О.